Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №191/4747/26 — Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 191/4747/26

Провадження № 2/191/2309/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

01 жовтня 2026 року м. Синельникове Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Гречка Ю.В.,

за участі секретаря - Глушко О.М.

згідно вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Синельникове в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду через систему «Електронний суд» із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, обґрунтовуючи свої вимоги тим, 03.07.2019 року між АТ «Креді Агріколь банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 1/3684160, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит на суму 16948,50 грн..

Предметом кредитного договору є надання відповідачу грошових коштів на наступних умовах : сума кредиту : 16948,50 грн., строк користування – 6 місяців, тобто з 03.07.2019 року по 02.01.2020 року; річні проценти – 15 відсотків. Відповідач зобов`язався повернути кредит та сплачувати плату за користування кредитом відповідно до умов цього Договору та Правил. Банк свої зобов`язання виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначеними умовами договору. Всупереч умов кредитного договору відповідач тривалий час не вносить платежів на повернення кредиту, чим суттєво порушує взяті на себе договірні зобов`язання.

Заборгованість відповідача перед позивачем становить 23777,15 грн., яка складається з : заборгованості за тілом кредиту – 14159,66 грн.; заборгованості за відсотками- 2990,55 грн., заборгованість за комісією – 6626,94 грн..

22.12.2020 року між АТ «Креді Агріколь Банк» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», уклали Договір відступлення права вимоги №ІІ-2020, згідно якого ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками АТ «Креді Агріколь Банк», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №1/3684160 від 03.07.2019 року.

У зв`язку з цим, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №1/3684160 від 03.07.2019 року в розмірі 23777,15 грн., а також стягнути судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2662,40 грн., та витрати на професійну правничу допомогу 8000,00 грн..

Представник позивача у судове засідання не з`явився, однак до його початку надав клопотання про розгляд справи у його відсутність. Позовні вимоги підтримує, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач у судове засідання не з`явився по невідомим суду причинам, хоча про день та час судового розгляду був належним чином повідомлений, що підтверджується довідкою про доставку повідомлення у додаток «Viber».

Згідно ч.1 ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов : відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Частиною 4 ст.223 ЦПК України передбачено, що у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, дійшов наступного висновку.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За змістом частини першої статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що 03.07.2029 року між АТ «Креді Агріколь Банк» та ОСОБА_1 було укладено комплексний договір №1/3684160 від 03.07.2019 року, відповідно до п.1.1 якого Банк надає Позичальнику кредит у сумі 16948,50 грн. строком на 6 місяців – з 03.07.2019 року до 02.01.2020 року.

Пунктом 1.3 Договору передбачено, що за користування кредитом Позичальник сплачує : процентну винагороду : щомісячно в розмірі 15.00% річних, починаючи з дня надання кредиту до моменту повного погашення заборгованості за договором.

З копій платіжних інструкцій від 03.07.2019 року вбачається, що АТ «Креді Агріколь Банк» на користь ОСОБА_1 здійснило перерахування коштів згідно кредитного договору №1/3684160 від 03.07.2019 року в сумі 15000,00 грн. та на користь ПрАТ «Метлайф» страховий внесок в розмірі 1948,50 грн..

Згідно розрахунку заборгованості, відповідач має заборгованість за кредитним договором №1/3684160 від 03.07.2019 року в розмірі 23777,15 грн., яка складається з : заборгованості за тілом кредиту – 14159,66 грн.; заборгованості за відсотками - 2990,55 грн., заборгованість за комісією – 6626,94 грн..

22.12.2020 року між АТ «Креді Агріколь Банк» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», уклали Договір відступлення права вимоги №ІІ-2020, згідно якого ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками АТ «Креді Агріколь Банк», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №1/3684160 від 03.07.2019 року.

З реєстру прав вимог №1 від 23.12.2020 року вбачається, що первісний кредитор відступає новому кредитору право вимоги до боржника – ОСОБА_1 , згідно кредитного договору №1/3684160 від 03.07.2019 року на суму 23777,15 грн..

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 3 ст.203 ЦК України визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

За нормами ч.1 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Частиною 1 ст.626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч.1 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У відповідності з положеннями ст.ст.509, 526, 1054 ЦК України особа, яка уклала кредитний договір та отримала кошти повинна виконувати його належним чином та повернути кошти у відповідності з умовами кредитного договору.

Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до п.5 ст.3 ЗУ «Про електронну комерцію», електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Статтею 11 ЗУ «Про електронну комерцію» визначений порядок укладення електронного договору.

Зокрема, відповідно до ч.3 цієї статті електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч.4 ст.11 ЗУ «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Частиною 6 цієї статті передбачено шляхи надання відповіді особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт), до яких відноситься: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

У статті 12 ЗУ «Про електронну комерцію» закріплено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Статтею 12 даного Закону регламентуються вимоги до підпису сторін договору. Так, згідно ч. 1 цієї статті, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до п.12 ч. 1 ст. 3 даного Закону, одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Існування кредитних відносин підтверджено зібраними у справі доказами.

При цьому, згідно з частиною 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом згідно зі статтею 514 ЦПК України.

Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина 2 статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України).

Згідно зі ст. 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановленим цим Кодексом.

Вказані обставини відповідач не спростував, інших розрахунків чи доказів про належне виконання умов договору не надав.

Отже, суд вважає, що позовні вимоги у цій частині є обґрунтованим та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Що стосується вимог про стягнення судових витрат по сплаті судового збору та витрат на професійну правничу допомогу, то суд дійшов наступного висновку.

З матеріалів справи вбачається, що позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 2662,40 грн. Крім того, позивачем заявлено клопотання про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 8000,00 грн., які позивач поніс у зв`язку з розглядом цієї справи та які вважає судовими витратами в цій цивільній справі.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи правнича допомога позивачу у справі надавалась адвокатом АО «Апологет» Усенком Михайлом Ігоровичем. Згідно з детальним описом наданих послуг правова допомога складається з 30 хв. усної консультації, ознайомлення з матеріалами кредитної справи - 2 год. 00 хв., погодження правової позиції клієнта у справі - 30 хв., складення позовної заяви з урахування правової позиції клієнта - 3 год. 30 хв., подання заяви до суду від імені клієнта - 1 шт., усього 6 год. 30 хв. Згідно Акту №1 від 11.05.2026 року наданих послуг (правової (правничої) допомоги) сума наданих послуг складає 8000 грн.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у рішенні від 23.01.2014 у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (§ 268).

У рішенні від 28.11.2002 ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 13.10.2023 у справі № 206/2971/22, провадження № 61-5826св23).

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Однак, беручи до уваги принцип співмірності, слід пам`ятати, що свобода сторін у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною навіть у разі їхньої повної документальної доведеності.

Верховний Суд у постанові від 13.10.2023 у справі № 206/2971/22 зазначив, що положення ст. 137 ЦПК не відхиляють можливість і не знімають із суду обов`язок застосувати принципи пропорційності, розумності та співмірності під час вирішення відповідних питань.

З урахуванням складності справи, керуючись принципами співмірності та розумності судових витрат, критерієм реальності адвокатських витрат, розумності їх розміру, виходячи з обставин справи та заявленої ціни позову, суд дійшов висновку про зменшення суми стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу до 3000,00 гривень. Саме такий розмір витрат є об`єктивним, співмірним з виконаною адвокатом роботою у цій справі.

Також, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір, що був сплачений при зверненні до суду у розмірі 2662,40 грн., у відповідності до ст.141 ЦПК України .

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 525, 526, 549, 625, 629, 610, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст.12, 13, 81, 141, 263, 265, 268, 280-282 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП : НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою : АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ : 35234236, адреса: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, 4-й поверх, IBAN: НОМЕР_2 в АТ «Креді Агріколь Банк») заборгованість за кредитним договором №1/3684160 від 03.07.2019 року в розмірі 23777,15 грн., яка складається з : заборгованості за тілом кредиту – 14159,66 грн.; заборгованості за відсотками - 2990,55 грн., заборгованість за комісією – 6626,94 грн., а також судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3000,00 грн, а всього стягнути 29439 ( двадцять дев`ять тисяч чотириста тридцять дев`ять ) гривень 55 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Ю. В. Гречко