Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №175/21191/25 — Самарський районний суд міста Дніпра

Справа 175/21191/25

Провадження 2/206/1833/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 року м.Дніпро

Самарський районний суд міста Дніпро у складі:

головуючого судді Малихіної В.В.,

за участі секретаря судового засідання Тимченко Ю.А.,

представника позивача Санцевич В.В.,

представника відповідача Якушева С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного Товариства комерційного банку «Приватбанк» про захист прав споживачів, -

В С Т А Н О В И В :

В листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до АТ КБ «Приватбанк про захист прав споживачів. Свої вимоги обґрунтувала тим, що є клієнтом АТ КБ «ПРИВАТБАНК», в якому нею відкрито картковий рахунок № НОМЕР_1 . До вказаної картки був зареєстрований фінансовий номер телефону позивача. 01.11.2025 року у неї був вкрадений мобільний телефон, що підтверджується заявою до поліції та внесенням відомостей до ЄРДР за № 12025042230000827 від 03.11.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України. ?Після крадіжки невстановлені особи, використавши викрадений телефон та доступ до мобільного додатку «Приват24», оформили кредит у ПриватБанку без відома і згоди позивачки. ?02.11.2025 позивачка звернулась до найближчого відділення АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та у подальшому, на гарячу лінію банку 3700 з приводу шахрайських дій відносно неї та блокування і перевипуску банківської картки. Після виявлення факту шахрайського кредиту вона звернулася до АТ КБ «ПриватБанк» із письмовою заявою від 16.11.2025 року про визнання кредиту таким, що оформлений шахрайським шляхом. Однак банк відмовив у задоволенні її заяви. Листом від 24.11.2025 року відповідач надав відповідь на її звернення стосовно визнання оскаржуваного кредитного договору № WFC000137148532 від 02.11.2025 року, який був оформлений шляхом шахрайства; негайного призупинити нарахування відсотків, штрафів та пені до завершення кримінального розслідування та встановлення винних осіб; надані позивачці: копії кредитного договору; підтвердження авторизації у Приват24 ( IP-адреса, IMEI, час входу); інформації про всі операції, здійснені після втрати телефону; призначення службової перевірки. 28.11.2025 позивачці прийшло повідомлення про те, що 01.12.2025 року за договором «Кредит готівкою» з її картки буде списано 2 811 грн. Просила суд ухвалити рішення, яким визнати не чинними транзакції щодо зняття грошових коштів 02.11.2025 року в розмірі 20000 грн. та 80000 грн. з рахунку ОСОБА_1 , відкритому в АТ КБ «Приватбанк», та зобов`язати відповідача скасувати кредитну заборгованість у розмірі 100000 грн., яка утворилась за наслідками оскаржуваних операцій від 02.11.2025 року.

Ухвалою суду від 15.04.2026 року провадження у справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 17.06.2026 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів у відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог з тих підстав, що кошти з карт позивачки були перераховані згідно процедур. Порушень виявлено не було, просив відмовити у задоволенні позову.

Вислухавши позицію сторін та вивчивши матеріали справи суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач є клієнтом АТ КБ «ПРИВАТБАНК», в якому нею відкрито картковий рахунок № НОМЕР_1 .

До вказаної картки був зареєстрований фінансовий номер телефону позивача.

Позивач посилається на ті обставини, що 01.11.2025 року у неї був вкрадений мобільний телефон.

За зазначеним фактом було внесено відомості до ЄРДР за № 12025042230000827 від 03.11.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України. ?

Після крадіжки невстановлені особи, використавши викрадений телефон та доступ до мобільного додатку «Приват24», оформили кредит у ПриватБанку без відома і згоди позивачки. ? 02.11.2025 позивачка звернулась до найближчого відділення АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та у подальшому, на гарячу лінію банку 3700 з приводу шахрайських дій відносно неї та блокування і пере випуску банківської картки.

Після виявлення факту шахрайського кредиту вона звернулася до АТ КБ «ПриватБанк» із письмовою заявою від 16.11.2025 року про визнання кредиту таким, що оформлений шахрайським шляхом.

Відповідно до висновку 526 за фактом несанкціонованого списання коштів з рахунку клієнта ОСОБА_1 встановлено, що дії АТ КБ «Приватбанк» по перерахуванню коштів з карт клієнта ОСОБА_1 були проведені згідно процедур, порушень не встановлено. Операції по списанню коштів стали можливими в результаті дій клієнта по розголошенню конфіденційних даних. Відповідальність клієнта за спірні транзакції.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частинами 1, 2 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Відповідно д ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Норми ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів» визначають випадки порушення прав споживачів. А саме, крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов`язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо:

1) при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції;

2) при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення;

3) при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав`язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору;

4) порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач;

5) будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію;

6) споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою;

7) ціну продукції визначено неналежним чином;

8) документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.

Статтею 3 ЦПК України передбачено, що кожна особа, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частина перша статті 76 ЦПК України доказами визначає будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина перша, друга статті 77 ЦПК України).

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків дії принципу змагальності у цивільному процесі.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 78 ЦПК України).

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Верховний Суд зазначає, що стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведення.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір та доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Однак, позивач не надала достатніх доказів того, що одразу після того, як їй стало відомо про викрадення її майна, а саме мобільного телефону та банківської картки, вона одразу звернулася до АТ КБ «ПриватБанк» з метою блокування її рахунку.

З наданої позивачем до позовної заяви виписки по картковому рахунку по картці/рахунку НОМЕР_1 вбачається, що 02.11.2025 року в період з 03.27 год по 04.09 год. здійснено переказ грошових коштів на загальну суму 99898,00 грн.

В той час, дзвінок на номер 3700 від відповідача здійснено 02.11.2025 року о 15 год. 16 хв., тобто після переказів грошових коштів з її рахунку.

Так, суд приходить до висновку, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні, оскільки дзвінок до АТ КБ «ПриватБанк» з метою блокування доступу до банківської картки здійснено 02.11.2025 року о 15 год. 16 хв., тобто після переказу коштів 02.11.025 року в період часу з 03.27 год. до 04.09 год., а не відразу після викрадення мобільного телефону позивача та здійснених переказів, таким чином доводи позивача щодо відповідальності за переказ коштів необхідно нести саме АТ КБ «ПриватБанк», не відповідають дійсності.

Змагальність, згідно умов ст. 13 ЦПК України, полягає в тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно ст. 14 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 73 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно ст. 74 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, судом встановлено, що позивачем не доведено обставин зазначених в позовній заяві відповідно до вимог чинного законодавства, у зв`язку з чим суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог.

Оскільки позивача в силу Закону України «Про захист прав споживачів» звільнено від сплати судового збору, судові витрати по справі підлягають компенсації за рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 15, 16, 509, 626, 627, 628 ЦК України, ст.ст. 3, 12, 76, 77, 81, 247, 263-265 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

В задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного Товариства комерційного банку «Приватбанк» про захист прав споживачів - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.В. Малихіна