Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №185/8111/26 — Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 185/8111/26

Провадження № 2/185/8064/26

13 жовтня 2026 року м. Павлоград

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Бабія С.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кремінської міської військової адміністрації Сіверськодонецького району Луганської області про визнання права власності на квартиру,

ВСТАНОВИВ:

05 травня 2026 року ОСОБА_1 через представника — адвоката Головченка Артема Олександровича — звернулася через систему «Електронний суд» до суду з позовною заявою до Кремінської міської військової адміністрації Сіверськодонецького району Луганської області про визнання права власності на квартиру.

Позов обґрунтовано тим, що за договором купівлі-продажу від 28 червня 1994 року ОСОБА_1 придбала квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 60,3 кв.м, у тому числі житловою площею 38,2 кв.м. Договір посвідчено державним нотаріусом Кремінської державної нотаріальної контори Карповою Н. та зареєстровано в реєстрі за № 1-665. Право власності зареєстроване в малому підприємстві «Інвентаризатор». Позивачка звернулася із заявою про державну реєстрацію права власності. У проведенні реєстраційних дій відмовлено.

Із договору купівлі-продажу від 28.06.1994 вбачається, що ОСОБА_2 продала, а ОСОБА_1 купила квартиру, яка знаходиться в АДРЕСА_2 , житловою площею 38,2 кв.м, загальною корисною площею 60,3 кв.м. У тексті договору прізвище продавчині в одному місці зазначено « ОСОБА_3 ». Квартира належала продавчині на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Кремінською нотаріальною конторою, реєстр № 3593, зареєстрованого в Кремінському малому підприємстві «Інвентаризатор» за № 380/19 доп. Дата цього попереднього договору в тексті читається як 27.01.1992. Продаж учинено за 50 000 000 крб. Інвентаризаційна оцінка квартири — 26 347 крб.

28 червня 1994 року договір посвідчено державним нотаріусом Кремінської державної нотаріальної контори Карповою Н. Договір підписано сторонами в її присутності. Зареєстровано в реєстрі за № 1-665. Стягнуто державне мито 2 500 000 крб за квитанцією ОСБ м. Кремінна № 6783 від 28.06.1994. У посвідчувальному написі зазначено, що відповідно до статті 227 Цивільного кодексу України, чинного на той час, договір підлягає реєстрації в Кремінському малому підприємстві «Інвентаризатор».

На звороті договору вчинено реєстраційний напис: квартира АДРЕСА_3 зареєстрована на праві власності за ОСОБА_1 , реєстрова книга № 13 док, реєстровий № 380, 28 червня 1994 року, печатка малого підприємства «Інвентаризатор», м. Кремінна. Прізвище особи, яка підписала напис, читається нечітко.

Довідкою начальника КП «Кременское РБТИ» Каменєва К.В. підтверджено, що будинок (домовладіння) АДРЕСА_2 зареєстрований на праві власності за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Кремінською державною нотаріальною конторою 28.06.1994, реєстр № 1-665, реєстрова книга № 13 док, реєстровий № 380. Довідку видано за місцем вимоги. Кутовий штамп читається як № 14 від 20.09.2010. У позовній заяві цей документ названо довідкою про належність № 14 від 20.09.2010.

З експлікації внутрішніх площ до плану жилого будинку, літера «А-5», від 20.10.1994 вбачається квартира у складі коридора, ванної, туалета, житлових кімнат, шаф і кухні. Підсумок площ: загальна 60,3 кв.м, житлова 38,2 кв.м. Поверху в експлікації не зазначено. У договорі житловими названо приміщення 4, 5 і 7, а приміщення 5 одночасно віднесено до шаф. В експлікації приміщення 5 зазначено як шафу. На загальні площі 60,3 кв.м і 38,2 кв.м ця розбіжність нумерації не впливає. Позивачка просить визнати право власності саме в цьому обсязі площ.

У договорі та в довідці від 20.09.2010 вулицю зазначено як АДРЕСА_4 . У позовній заяві ту саму квартиру названо квартирою по АДРЕСА_4 . Акта про перейменування провулку в матеріалах немає. У рішеннях державного реєстратора 2025 року адресу зазначено як АДРЕСА_5 .

Відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» та Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» з 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан.

30.06.2025 ОСОБА_1 звернулася до державного реєстратора із заявою № 67706539 про державну реєстрацію права власності. Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_4 , Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), від 04 липня 2025 року № 79762840 розгляд заяви зупинено. У рішенні зазначено, що за консолідованим пошуком інформація про реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , у Реєстрі прав власності на нерухоме майно відсутня, а відомостей реєстрів про права, зареєстровані до 1 січня 2013 року, реєстратор не отримав. До Кремінської міської військової адміністрації направлено запит.

Рішенням тієї самої реєстраторки від 10 листопада 2025 року № 76489421 у проведенні реєстраційних дій відмовлено.

Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи і оцінивши отримані докази, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод. Згідно зі ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб.

Стаття 4 ЦПК України передбачає право кожної особи звернутися до суду за захистом своїх прав у порядку, встановленому законом.

Стаття 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантують право на мирне володіння майном.

Згідно зі ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Стаття 328 ЦК України встановлює, що право власності набувається на підставах, не заборонених законом, зокрема із правочинів, і вважається правомірно набутим, якщо інше не встановлено судом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється, не визнається іншою особою або у разі втрати документа, що засвідчує право власності. Частина 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначає, що речові права, які виникли до 1 січня 2013 року, є дійсними, якщо їхня реєстрація була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення, або якщо законодавство не передбачало обов`язкової реєстрації.

Судом встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу від 28.06.1994, посвідченого державним нотаріусом Кремінської державної нотаріальної контори Карповою Н. і зареєстрованого в реєстрі за № 1-665, ОСОБА_1 набула право власності на квартиру АДРЕСА_1 . Квартира має загальну площу 60,3 кв.м, у тому числі житлову площу 38,2 кв.м.

Право власності на вказану квартиру було зареєстровано в Кремінському малому підприємстві «Інвентаризатор» відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення права, про що 28.06.1994 вчинено реєстраційний напис на договорі, реєстрова книга № 13 док, реєстровий № 380, та підтверджено довідкою КП «Кременское РБТИ» зі штампом від 20.09.2010.

Позивачка звернулася до органу державної реєстрації із заявою № 67706539 від 30.06.2025 про державну реєстрацію права власності на спірну квартиру. 04.07.2025 розгляд заяви зупинено рішенням № 79762840, а 10.11.2025 рішенням № 76489421 у реєстрації відмовлено. Відомості про реєстрацію права до 1 січня 2013 року отримати неможливо: Кремінська міська військова адміністрація повідомила, що через тимчасову окупацію Кремінської громади архівні справи залишилися на непідконтрольній території.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що за змістом ст. 392 ЦК України судове рішення не породжує права власності, а лише підтверджує наявне у позивача право, набуте раніше на законних підставах (постанови від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18, від 23.06.2020 у справі № 909/337/19, від 02.04.2025 у справі № 201/9106/24).

Визнання права власності позивачки у судовому порядку є єдиним можливим способом захисту її прав за даних обставин.

Згідно із ч. 2 ст. 3 та п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Державній реєстрації прав підлягають, зокрема, право власності.

Підпунктом 1 пункту 1 наказу Міністерства юстиції України від 09 червня 2023 року № 2179/5 «Про проведення державної реєстрації в межах декількох адміністративно-територіальних одиниць» установлено, що у сфері державної реєстрації прав державна реєстрація права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва, майбутні об`єкти нерухомості, місцезнаходженням яких є Автономна Республіка Крим, Донецька, Запорізька, Луганська, Миколаївська, Харківська, Херсонська області, місто Севастополь, проводиться незалежно від місцезнаходження нерухомого майна.

Особливості державної реєстрації прав на період дії воєнного стану та протягом одного місяця з дня його припинення або скасування визначені постановою Кабінету Міністрів України від 06 березня 2022 року № 209 «Деякі питання державної реєстрації та функціонування єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції, в умовах воєнного стану».

На підставі викладеного, суд вважає, що позовні вимоги про визнання права власності на нерухоме майно є обґрунтованими, не суперечать чинному законодавству, а тому підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 189–200, 206, 210, 247, 258–259, 263–268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 60,3 кв.м, у тому числі житловою площею 38,2 кв.м.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Відомості про учасників справи згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_6 .

Відповідач: Кремінська міська військова адміністрація Сіверськодонецького району Луганської області, код ЄДРПОУ 44789075, місцезнаходження: 92905, Луганська область, м. Кремінна, проспект Дружби, буд. 13

Суддя С. О. Бабій