Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №185/4149/26 — Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/4149/26

Провадження № 2/185/5484/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12 жовтня 2026 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Головіна В.О. з участю секретаря судового засідання Довгопол А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В

Позивач звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відшкодування моральної шкоди.

Позиція позивача.

Позивач посилається на те, що він з 1969 року по 2004 рік працював у шкідливих підземних умовах праці на виробничо-структурних підрозділах ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» з повним робочим днем під землею. 20.05.2004 року його було звільнено за станом здоров`я.

Згідно з довідками медико-соціальної експертної комісії первинно безстроково від 14.02.2005 року серія ДНА-02 № 00338 та серія МСЕ-ДНА-01 № 439462 за професійними захворюваннями позивачу встановлено 50 відсотків втрати професійної працездатності. Позивачу протипоказана робота в умовах дії пилу, шуму, важкої фізичної праці, несприятливого мікроклімату, підземно, рекомендовано нагляд і лікування у профільних лікарів, стаціонарне та амбулаторне лікування.

Діагнози професійних захворювань, отриманих під час тривалої дії шкідливих факторів виробничого середовища, встановлено у ДУ «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» в місті Кривий Ріг 16.12.2004 року.

Відповідно до акта від 29.12.2004 року за формою П-4 розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання професійні захворювання виникли внаслідок тривалої дії шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу на організм робітника, недосконалості технологічних процесів, порушення режиму експлуатації технологічного устаткування, впливу хімічних і фізичних факторів, запиленості повітря робочої зони, перевищення рівня шуму, фізичного навантаження та інших виробничих факторів.

Позивач зазначає, що внаслідок хронічних професійних захворювань він постійно відчуває фізичні страждання, біль, психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, тривогу, дратівливість, страх, поганий сон на фоні больових відчуттів. Негативні зміни у його житті є незворотними, потребують додаткових зусиль для організації побуту та позбавляють його можливості вести повноцінний спосіб життя.

Позивач просить стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я, 311 292,00 грн.

Ухвалою суду 26.03.2026 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на недоведеність заявлених вимог, відсутність підстав для покладення на відповідача обов`язку з відшкодування моральної шкоди та зміну правового регулювання щодо виплати моральної шкоди потерпілим від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Судом встановлено

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тривалий час працював у шкідливих підземних умовах праці на виробничо-структурних підрозділах ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», що підтверджується матеріалами справи.

За час роботи позивач отримав хронічні професійні захворювання. За висновками МСЕК від 14.02.2005 року йому первинно та безстроково встановлено 50 відсотків втрати професійної працездатності за професійними захворюваннями.

Відповідно до акта форми П-4 від 29.12.2004 року причинами виникнення професійного захворювання визначено тривалу дію шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу, зокрема запиленість повітря робочої зони, перевищення рівня шуму, фізичного навантаження, дію хімічних та фізичних факторів.

Судом встановлено, що професійне захворювання позивача пов`язане з виконанням ним трудових обов`язків у небезпечних і шкідливих умовах праці. Унаслідок цього позивач зазнає фізичного болю, моральних переживань, потребує медичного спостереження та лікування, має обмеження у звичайному способі життя.

Згідно зі статтею 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Стаття 43 Конституції України гарантує кожному право на належні, безпечні і здорові умови праці. Стаття 46 Конституції України передбачає право громадян на соціальний захист у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності.

Відповідно до частини другої статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Стаття 173 КЗпП України закріплює за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.

Частиною першою статті 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також у душевних стражданнях, яких вона зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї.

Згідно з частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених законом. Відповідно до частини першої статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

У статті 4 Закону України «Про охорону праці» визначено, що державна політика у сфері охорони праці базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників та повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок з відшкодування моральної шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган.

У рішенні Конституційного Суду України від 27.01.2004 року зазначено, що моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

Право на відшкодування шкоди настає з дня встановлення потерпілому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності. Така правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2019 року у справі № 210/3177/17.

Закон України № 1105-XIV визначав правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов`язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання. У редакції, чинній на час первинного встановлення позивачу стійкої втрати професійної працездатності, законодавство передбачало можливість відшкодування моральної шкоди потерпілим за наявності факту її заподіяння.

01 січня 2023 року набрав чинності Закон України від 21 вересня 2022 року «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», яким припинено Фонд соціального страхування України та його управління виконавчої дирекції шляхом реорганізації та приєднання до Пенсійного фонду України.

Починаючи з 03 січня 2023 року Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області є правонаступником Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області та органом, уповноваженим державою на виконання відповідних функцій.

У статті 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року № 155 передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров`ю з їхнього боку.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Втрата професійної працездатності позивача пов`язана з виконанням робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах. Надані позивачем докази у сукупності підтверджують факт ушкодження здоров`я під час виконання трудових обов`язків, наявність професійного захворювання, стійку втрату професійної працездатності та моральні страждання, що з цим пов`язані.

Суд не погоджується з доводами відповідача про недоведеність моральної шкоди, оскільки сам факт встановлення позивачу стійкої втрати професійної працездатності внаслідок професійного захворювання, у поєднанні з актом розслідування причин його виникнення та медичними документами, підтверджує наявність негативних змін у житті позивача, фізичних і душевних страждань та необхідність докладати додаткових зусиль для організації свого життя.

Інші доводи відповідача фактично зводяться до суб`єктивної оцінки доказів та не спростовують встановлених судом обставин.

З урахуванням характеру професійного захворювання, ступеня втрати професійної працездатності у розмірі 50 відсотків, тривалості роботи позивача у шкідливих підземних умовах, незворотності негативних змін у стані здоров`я, необхідності лікування, глибини фізичних і душевних страждань, а також вимог розумності, виваженості та справедливості, суд вважає за необхідне частково задовольнити позовні вимоги та стягнути з відповідача на користь позивача 100 000,00 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Суд враховує, що Верховний Суд у постанові від 21 травня 2025 року у справі № 235/3143/24 зазначив, що обов`язки сторін у сфері оподаткування, які виникають у зв`язку з ухваленням та/або виконанням судових рішень про стягнення коштів, суд не встановлює, а тому питання щодо податків, зборів чи інших обов`язкових платежів не підлягає визначенню у резолютивній частині рішення.

Як передбачено частиною першою статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивач звільнений від сплати судового збору, тому судовий збір на користь держави підлягає стягненню з відповідача у розмірі, визначеному Законом України «Про судовий збір», за подання позовної заяви майнового характеру фізичною особою, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. З урахуванням ставок судового збору, чинних на 2026 рік, з відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 331,20 грн.

Керуючись статтями 2, 12, 13, 19, 76, 81, 89, 141, 263-265, 274-279 ЦПК України, статтями 23, 1167, 1168 ЦК України, статтями 153, 173, 237-1 КЗпП України, Законом України «Про охорону праці», суд

У Х В А Л И В

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я внаслідок професійного захворювання, 100 000,00 грн.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь держави судовий збір у розмірі 1 331,20 грн.

В задоволенні іншої частини позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, ідентифікаційний код 21910427, вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094.

Суддя: В. О. Головін