Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №184/1583/26 — Покровський міський суд Дніпропетровської області

Справа № 184/1583/26

Номер провадження 2/184/1244/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(Заочне)

13 жовтня 2026 рокум. Покров

Покровський міський суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді – Коваленко В.О.,

за участю секретаря судового засідання – Поліщук О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» звернувся до Покровського міського суду Дніпропетровської області із вказаним вище позовом посилаючись на наступні обставини. Між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 28.04.2024 укладено Кредитний договір (оферти) №28.04.2024 - 100001816. Відповідно до умов Договору Позичальнику надано кредит у розмірі – 11 000,00 грн., строком на 112 днів. Оскільки відповідач свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує, утворилась заборгованість у розмірі 28 379,97 грн., що складається з: 10 123,88 грн. – тіла кредиту, 12 756,09 грн. – процентів, 5 500,00 грн. – неустойки. Наведене стало підставою для звернення до суду із даним позовом.

В судове засідання представник позивача не з`явився, надав заяву, згідно якої просить розглянути справу за його відсутності.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, відзив не надав.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до ст.280 ЦПК України суд ухвалює по справі заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Суд, дослідивши матеріали справи і оцінивши їх в сукупності, прийшов до наступного висновку.

Судом ОСОБА_2 було укладено кредитний договір (оферта) №28.04.2024 - 100001816. Відповідно до умов договору ОСОБА_1 надано кредит у розмірі 11 000,00 грн. строком на 112 дні з дати його надання. Дата повернення (виплати) кредиту 17.08.2024.

Процентна ставка - фіксована незмінна у розмірі 1,5% за 1 день користування Кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається Кредит. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.

Денна процентна ставка – загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається Кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту та складає 1,24%.

Комісія, пов`язана з наданням Кредиту – 10% від суми Кредиту та дорівнює 1 100 грн. 00 коп.

Орієнтовна реальна річна процентна ставка за кредитом становить 16 163,68%. Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача 26 233,54 грн. Загальні витрати за споживчим кредитом 15 233,54 грн.

В заявці кредитного договору №28.04.2024 - 100001816 (КРЕДИТНОЇ ЛІНІЇ) затверджено графік платежів.

Відповідно до п. 3.1 Договору за цим Договором Кредитодавець зобов`язується надати Кредит Позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених Договором, а Позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти, комісію.

Спосіб надання позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4790-72XX-XXXX-3160.

Договір підписано одноразовим ідентифікатором Е789, який направлено на телефон НОМЕР_1 .

Згідно квитанції №2455375525 АТ КБ «ПриватБанк» було успішно перераховано кошти в сумі 1 100,00 грн. 2024.04.28 15:11 за договором №28.04.2024-100001816, номер платіжного інструменту - 479072*60.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором 28.04.2024-100001816 від 28.04.2024 станом на 25.06.2026: основний борг - 10 123.88 грн., залишок відсотків - 12 756.09 грн., залишок штрафів - 5 500.00 грн., всього, 28 379.97 грн.

Крім того, була проведена часткова сплата по вищезазначеному кредитному договору, а саме: 22.05.2024 – 838,39 грн. тіла кредиту, 25.05.2024 – 5 720,00 грн., в тому числі 37,73 грн. – тіла кредиту, 4 429,85 грн., , 1 100,00 грн. – комісії, 190,65 грн. – не враховано.

Відповідно до ч. 1ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч. 1ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

А згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладення електронного підпису завершується створення електронного документа. Відносини інших електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах.

За статтею 3 Закону України "Про електрону комерцію" електронний договір є домовленістю двох або більше сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформленою в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону України "Про електрону комерцію" електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Відповідно до частини 5 статті 11 Закону України "Про електрону комерцію" пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

ТОВ "Споживчий центр" належним чином виконало свої зобов`язання за кредитним договором, надавши відповідачу кредитні кошти на загальну суму 11 000,00 грн.

Натомість, відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, в результаті чого утворилась заборгованість.

Проаналізувавши наведені норми чинного законодавства та надані у справі докази, керуючись принципами змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, суд вважає доведеним факт укладення договору №28.04.2024-100001816 від 28.04.2024 між ТОВ "Споживчий центр" та ОСОБА_1 та отримання кредитних коштів з огляду на таке.

У пункті 52 постанови Верховного Суду від 22 серпня 2024 року у справі 916/735/23 викладено висновок про те, що доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, але не виключно: судові рішення, правочини, первинні бухгалтерські документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення. Такими доказами можуть бути, зокрема, банківські виписки, платіжні доручення, видаткові накладні, довідки, листи, протоколи, та будь-які інші докази, що доводять факт невиконання боржником взятих на себе зобов`язань.

Неодноразово Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 ГПК України, втрачає сенс (постанови від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, від 16.11.2021 у справі № 904/2104/19, від 21.06.2023 у справі № 916/3027/21).

Щодо наведеного позивачем розрахунку заборгованості за Договором №28.04.2024-100001816 від 28.04.2024 суд встановив, що заборгованість за тілом кредиту у загальному розмірі 11 000,00 грн. відповідачем на момент пред`явлення позову не була погашена у повній мірі, а тільки 876,12 грн. Отже, заборгованість за тілом кредиту у розмірі 10 123,88 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо стягнення заборгованості за відсотками, слід вказати наступне.

Так, відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Як було зазначено вище, сторонами погоджено розмір процентів і порядок їх нарахування, який відповідно до розрахунку заборгованості, складає 12 756,09 грн., що перевищує суму отриману відповідачем у позику 11 000,00 грн.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абз.3 пп.3.2 п.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

Окрім цього, як зазначено в рішенні Конституційного суду України від 11 липня 2013року № 7-рп/2013, у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п.6 ст. 3, ч.3 ст. 509 та ч.1-2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшити.

Застосовуючи дану норму, суд зобов`язаний встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного, а не покладеного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення.

У цьому рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками фізичними особами.

Такого ж самого правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07 жовтня 2020року у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20).

Також, відповідно до постанови Великої палати Верховного Суду від 18 березня 2020року у справі № 902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

Відповідно до пункту 8.38 зазначеної постанови з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика палата Верховного Суду дійшла до висновку, що виходячи з принципі розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу так і процентів річних як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Застосовуючи аналогію, суд дійшов висновку про те, що необхідно зменшити розмір процентів за вказаним договором до розміру отриманих відповідачем кредитних коштів у сумі 11 000,00 грн.

Однак, з урахуванням часткової сплати відповідачем суми відсотків за кредитом в розмірі 4 429,85 грн., 190,15 грн. не враховано позивачем, з відповідача слід стягнути на користь позивача заборгованість за процентами в розмірі 6 380,00 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості по неустойці в розмірі 5 500,00 грн., то суд зважає на таке.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Позивачем не враховано вищевказаних Перехідних положень ЦК України та протиправно здійснено розрахунок неустойки за кредитним договором №28.04.2024-100001816 від 28.04.2024.

З огляду на зазначене, неустойка за кредитним договором №28.04.2024-100001816 від 28.04.2024 в розмірі 5 500,00 грн. не підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

За таких обставин, суд вважає наявними підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором №28.04.2024-100001816 від 28.04.2024 у загальному розмірі 16 503,88 грн.

Відповідно до ч. 1 ст.141 ЦПК України у зв`язку із частковим задоволенням позову з відповідача на користь позивача підлягають стягнення судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог в сумі 1 548,19 грн. (2662,40 х58,15%).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12, 77, 81, 141, 247, 259, 263-268, ЦПК України суд, –

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код за ЄДРПОУ: 37356833 , МФО 305299 , р/р НОМЕР_3 ) заборгованість за Кредитним договором №28.04.2024-100001816 від 28.04.2024 у розмірі 16 503,88 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код за ЄДРПОУ: 37356833 , МФО 305299 , р/р НОМЕР_3 ) судовий збір у розмірі 1 548,19 грн.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи, яким повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, мають право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом 30 днів, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 13.10.2026.

Суддя Покровського міського суду В. О. Коваленко