Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №650/3649/26 — Великоолександрівський районний суд Херсонської області

Великоолександрівський районний суд Херсонської області

Справа № 650/3649/26

Провадження № 2/650/3466/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«13» жовтня 2026 року смт Велика Олександрівка

Великоолександрівський районний суд Херсонської області у складі головуючого судді Сікори О. О., при секретарі Завістовської Л.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

Акціонерне товариство «УНІВЕРСАЛ БАНК» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг «monobank» від 03 березня 2020 року. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобов`язань, що виникли у зв`язку з користуванням установленим банком кредитним лімітом.

Позивач зазначив, що 03 березня 2020 року відповідач підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг. За твердженням банку, підписанням анкети-заяви клієнт приєднався до Умов і правил обслуговування рахунків фізичних осіб, Тарифів, Паспорта споживчого кредиту та інших документів, що становлять договірні умови користування банківськими послугами.

Банківське обслуговування в межах проєкту «monobank» здійснюється з використанням мобільного додатка та платіжної картки. У позовній заяві вказано, що на поточний рахунок відповідача, спеціальним платіжним засобом якого є картка з останніми цифрами 0501, було встановлено кредитний ліміт у розмірі 35 000,00 грн. У межах зазначеного ліміту відповідач міг здійснювати розрахункові операції за рахунок кредитних коштів банку.

За умовами, на які посилається позивач, розмір установленого кредитного ліміту та доступна до використання його частина відображалися у мобільному додатку. Клієнт був зобов`язаний належним чином погашати заборгованість, своєчасно сплачувати щомісячні мінімальні платежі та проценти за користування кредитними коштами у встановлені договором строки.

Банк стверджує, що виконав свої договірні зобов`язання, забезпечивши відповідачу можливість користуватися кредитними коштами. Водночас відповідач не здійснював своєчасних та достатніх платежів для погашення заборгованості. Як наслідок, на думку позивача, утворилася прострочена заборгованість за кредитним договором.

Зокрема, у позові зазначено, що станом на 01 січня 2026 року прострочення сплати мінімального платежу перевищило 90 днів. У зв`язку із цим банк повідомив відповідача через мобільний додаток про істотне порушення договірних зобов`язань і необхідність погашення боргу. За доводами банку, прострочення усунуто не було, тому вся заборгованість стала такою, строк повернення якої настав.

Відповідно до поданого позивачем розрахунку заборгованість за договором станом на 06 квітня 2026 року становила 70 167,39 грн, із яких 55 426,85 грн визначено як залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), 14 740,54 грн — як заборгованість за пенею, а заборгованість за порушення грошового зобов`язання окремо становить 0,00 грн.

Позивач просить стягнути на свою користь усю зазначену суму, а також понесені витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 328,00 грн, підтверджені платіжним дорученням від 24 квітня 2026 року. Представник банку подав клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними письмовими матеріалами. Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, зустрічного позову не пред`явив. За таких обставин суд вирішує спір на підставі матеріалів, поданих сторонами, за правилами змагальності цивільного судочинства.

Відповідно до частини п`ятої статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, якщо немає клопотання сторони про інше. У разі розгляду справи без учасників фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України.

Оцінивши заявлені вимоги, надані на їх підтвердження письмові матеріали та застосовні положення законодавства, суд виходить із такого.

Згідно зі статтями 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а його зміст становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, обов`язкові відповідно до актів цивільного законодавства. Положення статей 633, 634 ЦК України допускають укладення публічного договору та договору приєднання на визначених законом умовах.

За змістом статей 1054 та 1048 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати позичальнику грошові кошти на встановлених договором умовах, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Розмір та порядок їх сплати визначаються договором відповідно до закону.

Зобов`язання відповідно до статей 525, 526, 530, 629 ЦК України має виконуватися належним чином і у встановлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язання за загальним правилом не допускається, а договір є обов`язковим для виконання сторонами. Невиконання або виконання з порушенням визначених умов становить порушення зобов`язання у розумінні статті 610 ЦК України.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд за правилами статті 89 ЦПК України оцінює кожний доказ окремо, а також достатність та взаємний зв`язок доказів у сукупності. Сам факт неподання відповідачем відзиву не звільняє позивача від обов`язку доведення заявлених вимог.

Позивач посилається на анкету-заяву, документи про відкриття рахунку та встановлення кредитного ліміту, рух коштів за платіжною карткою, витяги з умов обслуговування та тарифів, а також розрахунок заборгованості. Саме ці обставини стосуються виникнення кредитного зобов`язання, фактичного користування кредитними коштами та виконання боржником обов`язку щодо їх повернення.

Письмова форма укладення договору банківського обслуговування не виключає використання електронних засобів зв`язку та електронного підпису на умовах, передбачених законодавством. Водночас належність відповідної електронної волі конкретному споживачеві та погодження істотних умов кредитування підлягають доказуванню з урахуванням змісту анкети-заяви й інших матеріалів справи.

За наведеними в позові відомостями, банк відкрив відповідачу рахунок, установив кредитний ліміт і надав можливість здійснювати операції з використанням кредитних коштів. Розрахунок банку визначає непогашену частину кредитної заборгованості як 55 426,85 грн. Відсутність належного повернення кредитних коштів є підставою для стягнення встановленої та підтвердженої заборгованості в межах доведених позовних вимог.

Суд бере до уваги, що за змістом договору кредитні кошти надавалися відповідачу шляхом установлення відновлюваного кредитного ліміту на платіжну картку. Надані позивачем відомості про рух коштів за рахунком та розрахунок заборгованості характеризують виконання цього зобов`язання, включно з використанням кредитних коштів і здійсненими платежами. У сукупності з анкетою-заявою та відомостями про відкриття рахунку вони є підставою для встановлення обсягу непогашеної заборгованості.

Із матеріалів, на які посилається позивач, убачається, що боржник користувався кредитними коштами, проте не виконав обов`язку їх своєчасно повернути. Заявлена до стягнення заборгованість за тілом кредиту становить 55 426,85 грн станом на 06 квітня 2026 року. Відповідач відзиву не подав, власного розрахунку або доказів погашення заявленої суми суду не надав. За таких обставин суд вважає обґрунтованою вимогу про стягнення основної заборгованості у вказаному розмірі.

При вирішенні вимог про стягнення заборгованості за банківським кредитом необхідно відмежовувати фактично неповернуту суму кредиту від процентів як плати за користування ним, договірної неустойки та інших платежів, які є наслідком прострочення. Таке розмежування має принципове значення, оскільки чинне законодавство встановлює різні підстави для виникнення, нарахування та можливості судового стягнення відповідних грошових вимог.

Стаття 611 ЦК України передбачає настання встановлених договором або законом наслідків порушення зобов`язання, зокрема сплату неустойки. За визначенням статті 549 ЦК України неустойкою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення зобов`язання. Пеня обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення.

Разом із тим передбачене договором право кредитодавця вимагати неустойку не є безумовним. Воно реалізується лише в межах приписів закону, які регулюють відповідальність боржника на момент виникнення відповідних обставин. Застосування судом імперативних норм, якими обмежено відповідальність позичальника, не залежить від того, чи містить позов посилання на такі приписи, та випливає із принципу законності судового рішення.

Разом із тим вимога про стягнення 14 740,54 грн пені потребує окремої правової оцінки з огляду на спеціальні правила щодо відповідальності позичальників, запроваджені на період дії в Україні воєнного стану.

Пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та в тридцятиденний строк після його припинення або скасування позичальник у разі прострочення виконання грошового зобов`язання за договором кредиту (позики) звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 625 ЦК України, а також від обов`язку сплатити неустойку (штраф, пеню) за таке прострочення.

Зазначеним положенням також установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання грошового зобов`язання за відповідним кредитним договором, підлягають списанню кредитодавцем. Вказане правове регулювання має імперативний характер та застосовується незалежно від того, чи заявив відповідач окремі заперечення щодо нарахованої пені.

Із викладених у позові відомостей убачається, що банк пов`язує істотне порушення кредитного зобов`язання, настання строку повернення всієї заборгованості й застосування санкцій із простроченням, яке мало місце, зокрема, станом на 01 січня 2026 року. Позов не містить належного розмежування заявленої пені за періодами її нарахування, що дозволяло б обґрунтовано визначити будь-яку її частину, яка не підпадає під дію зазначеної законодавчої заборони.

Тому стягнення пені у розмірі 14 740,54 грн суперечило б спеціальним нормам ЦК України щодо захисту позичальників у період воєнного стану. У цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають. Ця обставина не усуває передбаченого договором та законом обов`язку повернути фактично надані й непогашені кредитні кошти.

З огляду на наведене позов підлягає частковому задоволенню: в частині стягнення 55 426,85 грн заявленої як основна кредитна заборгованість суми, тоді як в частині 14 740,54 грн пені слід відмовити.

Суд також вирішує питання про розподіл судових витрат. Позивач заявив до відшкодування 3 328,00 грн сплаченого судового збору. Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки заявлена ціна позову становить 70 167,39 грн, а задоволенню підлягають вимоги на 55 426,85 грн, із відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір пропорційно задоволеній частині вимог у розмірі 2 628,86 грн (3 328,00 грн ? 55 426,85 грн ? 70 167,39 грн). Решта витрат зі сплати судового збору покладається на позивача.

Керуючись статтями 12, 13, 76–81, 89, 141, 247, 259, 263–265, 274, 279, 354 ЦПК України, статтями 525, 526, 530, 610, 612, 626, 628, 629, 633, 634, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, суд —

В И Р І Ш И В :

Позов Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» заборгованість за договором про надання банківських послуг «monobank» від 03 березня 2020 року станом на 06 квітня 2026 року у розмірі 55 426 (п`ятдесят п`ять тисяч чотириста двадцять шість) гривень 85 копійок — заборгованість за наданим кредитом (тілом кредиту).

У задоволенні позовних вимог про стягнення пені в розмірі 14 740 (чотирнадцять тисяч сімсот сорок) гривень 54 копійки відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» судовий збір у розмірі 2 628 (дві тисячі шістсот двадцять вісім) гривень 86 копійок.

Рішення може бути оскаржене до Херсонського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його прийняття.

Суддя О. О. Сікора