Рішення від 13 жовтня 2026 р. у справі №650/4616/26 — Великоолександрівський районний суд Херсонської області

Великоолександрівський районний суд Херсонської області

Справа № 650/4616/26

провадження № 2/650/3897/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 року селище Велика Олександрівка

Великоолександрівський районний суд Херсонської області у складі:

головуючого судді — Сікори О. О.,

за участю секретаря судового засідання — Завістовської Л. А.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг,

В С Т А Н О В И В :

У липні 2026 року Акціонерне товариство «Універсал Банк» через свого представника Горбачову Інну Валеріївну звернулося до Великоолександрівського районного суду Херсонської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 26 березня 2022 року.

Позивач просить стягнути з відповідача 23 232 грн 81 коп. заборгованості, яка, відповідно до наведеного в позовній заяві розрахунку, складається з 22 483 грн 99 коп. заборгованості за наданим кредитом, 0 грн 00 коп. за відсотками, 748 грн 82 коп. пені та 0 грн 00 коп. за порушення грошового зобов`язання. Також банк просить покласти на відповідача витрати зі сплати судового збору в сумі 2 662 грн 40 коп.

На обґрунтування позову банк зазначає, що 26 березня 2022 року ОСОБА_1 підписала анкету-заяву до договору про надання банківських послуг, після встановлення мобільного додатка monobank отримала платіжну картку з останніми цифрами номера 6759 та відкрила рахунок № НОМЕР_1 . Анкета-заява, Умови і правила обслуговування, Тарифи, Таблиця обчислення вартості кредиту та Паспорт споживчого кредиту, за твердженням банку, утворюють зміст укладеного сторонами договору.

Позивач посилається на те, що у межах укладеного договору відповідачу було надано можливість користуватися поновлюваним кредитним лімітом, кошти якого призначалися для здійснення видаткових операцій платіжною карткою, отримання готівкових коштів і проведення інших операцій. Кредитний ліміт та його доступний залишок відображалися в мобільному додатку, а користування кредитними коштами передбачало обов`язок їх повернення та внесення визначених договором платежів.

Банк зазначає, що відповідач не здійснювала своєчасно обов`язкових щомісячних платежів, унаслідок чого виникла прострочена заборгованість. У зв`язку з простроченням понад 90 днів банк 28 лютого 2026 року, за твердженням позивача, направив відповідачу повідомлення через мобільний додаток про істотне порушення умов договору та необхідність погасити заборгованість. Позивач посилається на розрахунок заборгованості та виписки за рахунком, зазначені серед додатків до позовної заяви.

У позовній заяві представник банку просив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, а в разі розгляду справи в судовому засіданні — за відсутності представника позивача. Відповідач відзиву на позовну заяву не подала. Суд вирішує спір за наявними матеріалами справи, з урахуванням предмета та підстав заявлених вимог.

Оцінивши наведені сторонами обставини в межах предмета доказування та норми матеріального права, якими регулюються спірні відносини, суд виходить із такого.

Згідно з частиною восьмою статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. Неподання відзиву не вважається автоматичним визнанням позову і не усуває необхідності перевірки підстав заявлених вимог, у тому числі розрахунку боргу та дотримання імперативних положень законодавства про споживче кредитування.

Стаття 279 ЦПК України допускає розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників за наявними в матеріалах справи документами, якщо інше не встановлено законом та немає підстав для проведення судового засідання з повідомленням сторін. У таких умовах предметом судової оцінки є подані письмові й електронні докази, а не сам по собі факт неявки учасника справи.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, з договорів та інших правочинів. Згідно зі статтею 626 цього Кодексу договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За частиною першою статті 627 та статтею 628 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента й визначенні умов договору з урахуванням вимог закону, а зміст договору становлять погоджені сторонами умови та умови, обов`язкові відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 634 ЦК України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах і який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. За положеннями статей 633, 638, 639 ЦК України укладення договору та погодження його істотних умов можуть відбуватися у передбачених законом формах, у тому числі із застосуванням електронних засобів.

Особливості укладення договору за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем визначаються також Законом України «Про електронну комерцію». За його статтями 11 та 12 електронний договір укладається шляхом оферти і її акцепту, а електронний правочин підписується засобами електронного підпису, передбаченими законом. Водночас використання дистанційних технологій не змінює обов`язку кредитодавця довести погоджений сторонами зміст зобов`язання та розмір фактично наданих і неповернутих кредитних коштів.

У спорах, пов`язаних із банківськими картковими рахунками, слід розрізняти документ, що підтверджує укладення договору, документи про встановлення та зміну кредитного ліміту, рух коштів за картковим рахунком і підсумковий розрахунок заборгованості. Сам лише розрахунок, складений кредитодавцем, не звільняє від оцінювання його в сукупності з іншими даними про кредитні операції, платежі та період користування коштами.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти. При цьому статтею 1049 ЦК України встановлено обов`язок позичальника повернути одержані кошти у строк та в порядку, передбачені договором.

Статті 525, 526, 629 ЦК України встановлюють, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускаються, якщо інше не встановлено договором чи законом, а договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк. Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Суд враховує, що правовідносини сторін виникли у зв`язку з укладенням договору банківського обслуговування, який містить елементи кредитного договору, та використанням відповідачем платіжної картки з установленим кредитним лімітом. У межах такого зобов`язання отримання й використання кредитних коштів породжує обов`язок їх повернення, незалежно від способу дистанційного обслуговування клієнта.

При вирішенні спору про стягнення заборгованості суд має відмежовувати фактично неповернуту суму кредитних коштів від процентів, комісій, штрафів і пені. Визначення банком загального залишку заборгованості саме по собі не означає, що всі складові такої суми підлягають стягненню, оскільки правові підстави кожної складової повинні оцінюватися окремо.

У додатках до позову вказані анкета-заява, Умови обслуговування станом на 11 березня 2022 року, Тарифи, розрахунок заборгованості та виписки за рахунком. З огляду на характер заявленої вимоги істотним є співвіднесення наведених позивачем сум із рухом коштів за рахунком відповідача. Договірні положення про можливість використання кредитного ліміту для оплати комісій, процентів і штрафних санкцій не можуть обходити імперативні обмеження відповідальності позичальника під час воєнного стану.

Розмір непогашеного кредиту визначається з урахуванням фактично використаної суми коштів, подальших погашень і правомірних операцій за кредитним рахунком. У разі коли кредитодавець включає до тіла кредиту інші нарахування за допомогою автоматичного списання за рахунок ліміту, суд повинен оцінити природу кожної операції, оскільки назва бухгалтерської позиції в розрахунку не є вирішальною для застосування правових наслідків.

У позовній заяві позивач визначив заборгованість за наданим кредитом у розмірі 22 483 грн 99 коп. та зазначив, що проценти до стягнення не заявляються. Ця частина вимог стосується повернення непогашеного кредиту, а тому, з урахуванням викладених обставин укладення договору, користування кредитним лімітом та невиконання зобов`язання, підлягає задоволенню в заявленому розмірі.

Водночас окремого правового оцінювання потребує вимога про стягнення 748 грн 82 коп. пені, яка включена банком до загальної ціни позову.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пеня є неустойкою, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

З 24 лютого 2022 року в Україні запроваджено воєнний стан. Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 18, яким установлені спеціальні правила відповідальності позичальників у період воєнного або надзвичайного стану та протягом тридцяти днів після його припинення або скасування.

Зазначеним пунктом 18 передбачено, що у період дії воєнного чи надзвичайного стану позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором. Неустойка та інші платежі, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання таких договорів, підлягають списанню кредитодавцем.

Припис пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України має імперативний характер і застосовується до кредитних правовідносин незалежно від того, чи містить договір застереження про стягнення штрафних санкцій у разі несвоєчасного внесення платежів. Погодження сторонами тарифів або порядку нарахування пені саме по собі не створює підстави для її присудження всупереч прямій законодавчій забороні.

Наведена норма не звільняє позичальника від виконання основного кредитного зобов`язання та не поширює автоматично заборону на всі платежі, пов`язані з договором. Водночас пеня як визначена законом форма неустойки за прострочення грошового зобов`язання прямо охоплюється дією цієї норми, і для її стягнення не має правового значення, що кредитодавець передбачив відповідний платіж у тарифах або в умовах банківського обслуговування.

У цій справі договір про надання банківських послуг укладено 26 березня 2022 року, тобто після введення воєнного стану. Позивач обґрунтовує вимогу щодо пені порушенням відповідачем строків здійснення платежів за цим договором. Отже, заявлена пеня пов`язана з простроченням кредитного зобов`язання в період дії воєнного стану, а тому вимога про її стягнення суперечить пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Заявлена пеня не є платою за безпосередньо одержані кредитні кошти. Її правова природа полягає у відповідальності за порушення строків розрахунків. Тому відмова у стягненні цієї суми випливає не з оцінки доцільності застосування санкції, а з безпосереднього застосування спеціальної норми закону, прийнятої з огляду на дію воєнного стану.

За таких обставин у задоволенні позову в частині стягнення пені в сумі 748 грн 82 коп. слід відмовити. При цьому звільнення позичальника від сплати неустойки не припиняє основного обов`язку повернути фактично отримані кредитні кошти, оскільки відповідне законодавче обмеження стосується саме цивільно-правової відповідальності за прострочення.

Відповідно до статей 12, 13 та 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених Кодексом; суд розглядає справу в межах заявлених вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних у передбачених законом випадках.

Згідно зі статтями 76–80 та 89 ЦПК України суд установлює обставини справи на підставі належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, оцінюючи їх у сукупності за внутрішнім переконанням, заснованим на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні наявних матеріалів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Ураховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню: з відповідача на користь банку належить стягнути 22 483 грн 99 коп. заборгованості за наданим кредитом, а в решті — відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із частини першої статті 141 ЦПК України, відповідно до якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивач зазначив про сплату 2 662 грн 40 коп. судового збору. Частка задоволених вимог становить 22 483,99 грн із заявлених 23 232,81 грн; відповідно судовий збір, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 2 576 грн 59 коп. Решта судового збору покладається на позивача.

Керуючись статтями 12, 13, 76–81, 89, 133, 141, 258, 259, 263–265, 268, 273 ЦПК України, статтями 11, 509, 525, 526, 530, 549, 610, 626, 629, 634, 638, 1049, 1054 та пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості — задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 26 березня 2022 року в розмірі 22 483 (двадцять дві тисячі чотириста вісімдесят три) гривні 99 копійок.

У задоволенні позовних вимог про стягнення пені в розмірі 748 (сімсот сорок вісім) гривень 82 копійки — відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» судовий збір у розмірі 2 576 (дві тисячі п`ятсот сімдесят шість) гривень 59 копійок.

Рішення може бути оскаржене до Херсонського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його прийняття.

Суддя О. О. Сікора