Рішення від 13 жовтня 2026 р. у справі №650/3635/26 — Великоолександрівський районний суд Херсонської області

Великоолександрівський районний суд Херсонської області

Справа № 650/3635/26

провадження № 2/650/3458/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 року селище Велика Олександрівка

Великоолександрівський районний суд Херсонської області

в складі: головуючого Сікори О.О.,

за участю секретаря Завістовської Л.А.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

У травні 2026 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі — АТ КБ «ПриватБанк», банк) в особі представника Ніколенко Вероніки Василівни звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 08 вересня 2020 року.

Позивач просить стягнути з відповідача 94 746 грн 84 коп. заборгованості, з яких 73 666 грн 61 коп. — заборгованість за тілом кредиту, 21 080 грн 23 коп. — заборгованість за простроченими процентами, а також 2 662 грн 40 коп. судового збору, сплаченого під час звернення до суду.

На обґрунтування позовних вимог банк зазначає, що 08 вересня 2020 року ОСОБА_1 ознайомилася з умовами кредитування, підписала паспорт споживчого кредиту та заяву про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг. На підставі укладеного договору відповідачу було відкрито рахунок і надано кредитну картку «Універсальна», за якою передбачено відновлювану кредитну лінію з кредитним лімітом до 50 000 грн.

У заяві про приєднання, на яку посилається позивач, передбачено строк кредитування 12 місяців із можливістю пролонгації, процентну ставку 42 відсотки річних, мінімальний обов`язковий платіж у розмірі 5 відсотків заборгованості, а в разі тривалого прострочення — 10 відсотків, але не менше ніж 100 грн щомісячно. Крім того, банк посилається на пункт договору про проценти від суми неповернутого в строк кредиту в розмірі 60 відсотків річних відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.

Позивач стверджує, що відповідач користувалася кредитним лімітом, проводила операції за платіжною карткою та частково погашала заборгованість, однак надалі припинила належне внесення платежів. На підтвердження вимог у позовній заяві наведено посилання на заяву про приєднання, паспорт споживчого кредиту, розрахунок заборгованості й виписку з рахунку.

Згідно з розрахунком банку заборгованість визначено станом на 10 травня 2026 року. Банк обґрунтовує настання строку повернення всього кредиту положенням договору, за яким у разі порушення порядку погашення протягом 180 днів строк виконання зобов`язання щодо повернення кредиту вважається таким, що настав на 180-й день прострочення. Починаючи зі 181-го дня, позивач посилається на можливість нарахування процентів за прострочення на підставі частини другої статті 625 ЦК України.

Представник позивача подав клопотання про розгляд справи без його участі. Відповідач відзиву на позовну заяву не подала. За таких обставин суд вирішує спір за наявними письмовими матеріалами з додержанням вимог щодо доказування кожної складової заявленої заборгованості.

Відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. Неподання відзиву саме по собі не свідчить про визнання позову та не звільняє позивача від обов`язку довести підстави і розмір кожної заявленої вимоги.

За статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Згідно зі статтями 12, 13, 76–81, 89 ЦПК України суд розглядає справу в межах позовних вимог та на підставі належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів, досліджуваних у їх сукупності.

Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, із договорів та інших правочинів. Згідно зі статтями 626, 627, 628 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а його зміст становлять погоджені сторонами умови та умови, що є обов`язковими відповідно до законодавства.

Відповідно до статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах і який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Специфіка укладення такого договору не звільняє кредитодавця від обов`язку довести, з якими саме умовами було ознайомлено позичальника та які умови набули для нього обов`язкової сили.

Згідно зі статтями 638, 639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов. Використання у банківських правовідносинах електронних засобів укладення та виконання договору допускається за умови додержання вимог законодавства, у тому числі Закону України «Про електронну комерцію».

За частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові в розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1049 ЦК України встановлено обов`язок позичальника повернути одержані грошові кошти у строк та порядку, визначені договором. За статтями 525, 526 та 629 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином, одностороння відмова від їх виконання не допускається, а договір є обов`язковим для сторін.

Відповідно до статей 530 та 610 ЦК України зобов`язання підлягає виконанню у встановлений строк, а порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання. У разі встановлення договором обов`язку повернення кредиту частинами до спірних правовідносин можуть застосовуватися також приписи частини другої статті 1050 ЦК України щодо наслідків прострочення чергового платежу.

Під час вирішення вимоги про повернення кредиту суд розмежовує фактично одержані та неповернуті кошти, плату за правомірне користування кредитом і грошові суми, що мають характер відповідальності за прострочення. Однакове позначення різних за правовою природою нарахувань у внутрішньому банківському обліку не зумовлює автоматичного застосування до них однакових правових наслідків.

Суд виходить із того, що надання позичальникові можливості використовувати кредитний ліміт у межах погоджених сторонами умов породжує обов`язок повернути фактично використані кошти. Позивач посилається на операції за картковим рахунком, часткові погашення і кінцеве сальдо, визначене в розрахунку заборгованості. Заявлена банком сума основної заборгованості становить 73 666 грн 61 коп.

При цьому первісний договір передбачав кредитну лінію до 50 000 грн, тоді як заявлений залишок тіла кредиту є більшим. Така обставина потребує оцінювання руху коштів за рахунком, можливих змін кредитного ліміту, перенесення або погашення інших нарахувань за рахунок кредитних коштів, а також правильності віднесення проведених платежів на погашення відповідних складових боргу. Саме найменування позиції «тіло кредиту» у розрахунку не є самостійним доказом природи кожної включеної до неї суми.

З огляду на зазначений у позовній заяві характер кредитного зобов`язання та наданий банком розрахунок суд виходить із необхідності повернення фактично непогашеної суми кредиту в межах доведеного розміру. Відсутність заперечень відповідача не усуває необхідності співвіднесення підсумкової суми з операціями, відображеними у виписці з рахунку.

Окремій правовій оцінці підлягає заявлена заборгованість у сумі 21 080 грн 23 коп., яку позивач називає простроченими процентами. Водночас у викладеному обґрунтуванні банк посилається як на договірну плату за користування кредитом за ставкою 42 відсотки річних, так і на проценти від неповернутого у строк кредиту в розмірі 60 відсотків річних, прямо пов`язуючи останні з частиною другою статті 625 ЦК України.

Правова природа процентів, які позичальник сплачує за користування наданим кредитом на умовах договору, відрізняється від процентів, нарахованих як відповідальність за невиконання грошового зобов`язання після настання строку повернення кредиту. Перші регулюються, зокрема, статтями 1048 та 1054 ЦК України, тоді як другі є наслідком прострочення, передбаченим статтею 625 ЦК України.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Установлення договором іншого розміру таких процентів не змінює їхньої природи як цивільно-правової відповідальності.

Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії воєнного або надзвичайного стану та протягом тридцяти днів після його припинення чи скасування позичальник за кредитним договором звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати неустойки (штрафу, пені) за відповідне прострочення. Таке звільнення не скасовує обов`язку повернути основну суму одержаного кредиту.

Оскільки в Україні з 24 лютого 2022 року діє воєнний стан, відповідальність за статтею 625 ЦК України за прострочення кредитного зобов`язання в цей період не підлягає покладенню на позичальника. Зазначене обмеження застосовується і тоді, коли сторони погодили підвищений договірний розмір процентів від простроченої суми.

За змістом самого позову банк пов`язує момент переходу до нарахування підвищених процентів із 181-м днем прострочення, тобто з припиненням строку кредитування внаслідок порушення строків погашення. Отже, для вирішення питання про їх стягнення необхідно встановити конкретні дати виникнення прострочення, періоди нарахування та склад відповідних сум, а також відокремити договірні проценти як плату за користування кредитом від процентів як відповідальності за статтею 625 ЦК України.

У викладеному в позовній заяві розрахунку сума 21 080 грн 23 коп. наведена узагальнено як «прострочені відсотки», без визначення, яка її частина нарахована за ставкою 42 відсотки як плата за правомірне користування кредитом, яка — за ставкою 60 відсотків відповідно до статті 625 ЦК України та які саме часові періоди охоплюють відповідні нарахування.

Саме лише зазначення загальної підсумкової суми прострочених процентів не дає можливості присудити її в повному обсязі без перевірки правової підстави кожного нарахування та його періоду. При цьому проценти за статтею 625 ЦК України, нараховані за період дії воєнного стану за кредитним зобов`язанням, стягненню не підлягають незалежно від погодженого сторонами розміру.

Обов`язок довести правильність визначення розміру процентів покладено на позивача за статтею 81 ЦПК України. За відсутності належного розмежування цих нарахувань у наведеному суду обґрунтуванні немає можливості встановити правомірну суму процентів, яка могла б бути стягнута без порушення спеціального правила пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Зазначені обставини зумовлюють необхідність відмови у задоволенні вимоги про стягнення 21 080 грн 23 коп. прострочених процентів у заявленому вигляді. Такий висновок не означає звільнення відповідача від обов`язку сплачувати проценти за правомірне користування кредитом, належно погоджені та розраховані відповідно до закону, а стосується відсутності належного розмежування заявлених до стягнення нарахувань.

Ураховуючи викладене, позов АТ КБ «ПриватБанк» підлягає частковому задоволенню: основна заборгованість у розмірі 73 666 грн 61 коп. підлягає стягненню як сума неповернутого кредиту, а в частині стягнення 21 080 грн 23 коп. прострочених процентів слід відмовити.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір розподіляється між сторонами пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Банк зазначив про сплату судового збору в сумі 2 662 грн 40 коп. Частка задоволених вимог становить 73 666 грн 61 коп. із 94 746 грн 84 коп.; відтак на користь позивача підлягає стягненню 2 070 грн 04 коп. судового збору.

З урахуванням встановлених обставин, керуючись статтями 12, 13, 76–81, 89, 133, 141, 178, 258–259, 263–265, 268, 273, 274–279 ЦПК України, статтями 11, 509, 525, 526, 530, 610, 625–629, 634, 638, 639, 1048–1050, 1054 ЦК України та пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 08 вересня 2020 року в розмірі 73 666 (сімдесят три тисячі шістсот шістдесят шість) гривень 61 копійка.

У задоволенні позовної вимоги про стягнення 21 080 (двадцяти однієї тисячі вісімдесяти) гривень 23 копійок прострочених процентів відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» судовий збір у розмірі 2 070 (дві тисячі сімдесят) гривень 04 копійки.

Рішення може бути оскаржене до Херсонського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його прийняття.

Суддя О. О. Сікора