Рішення від 13 жовтня 2026 р. у справі №650/3640/26 — Великоолександрівський районний суд Херсонської області

Великоолександрівський районний суд Херсонської області

Справа № 650/3640/26

Номер провадження № 2/650/3460/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«14» жовтня 2026 року селище Велика Олександрівка

Великоолександрівський районний суд Херсонської області

в складі: головуючого Сікори О.О.,

за участю секретаря Завістовської Л.А.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» (далі — ТОВ «ФК «ЄАПБ») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 9302445 від 02 серпня 2025 року в загальному розмірі 19 200,00 грн, а також судових витрат.

Позов обґрунтовано тим, що 02 серпня 2025 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 9302445. За умовами договору первісний кредитодавець зобов`язався надати позичальникові кредитні кошти шляхом безготівкового перерахування на платіжну картку, реквізити якої повідомив позичальник, а останній зобов`язався повернути отримані кошти та сплатити передбачені договором проценти.

Як зазначено у позовній заяві, договір укладено в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора, направленого на номер телефону позичальника. Прийняттям умов договору відповідач підтвердив ознайомлення з правилами кредитування первісного кредитодавця та погодив порядок отримання й повернення кредиту, а також сплати процентів.

Позивач посилається на те, що первісний кредитодавець виконав передбачений договором обов`язок щодо надання кредитних коштів, тоді як відповідач грошове зобов`язання належним чином не виконав. Унаслідок цього за договором виникла заборгованість, право вимоги щодо якої згодом було відступлене позивачеві.

12 березня 2026 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 12032026, за яким первісний кредитор відступив позивачеві права грошової вимоги до боржників, визначених відповідним реєстром. За умовами цього договору перехід прав вимоги відбувається після підписання сторонами акта приймання-передачі реєстру боржників.

Відповідно до викладених у позовній заяві даних реєстру боржників від 12 березня 2026 року та договору факторингу № 12032026 до ТОВ «ФК «ЄАПБ» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 9302445 на загальну суму 19 200,00 грн. Позивач зазначив про долучення до заяви договору факторингу, витягу з реєстру боржників та акта його приймання-передачі.

Заявлену заборгованість у сумі 19 200,00 грн позивач визначає так: 4 000,00 грн — заборгованість за основною сумою кредиту, 7 200,00 грн — заборгованість за процентами та 8 000,00 грн — пеня і штрафи. Позивач указує, що після набуття права вимоги 12 березня 2026 року додаткових штрафних санкцій ним не нараховувалося.

У позовній заяві позивач просив здійснювати розгляд справи у його відсутності. Відповідач відзив на позовну заяву не подав. Відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України у разі неподання відзиву у встановлений строк без поважних причин справа вирішується за наявними матеріалами. Неподання відзиву не звільняє позивача від обов`язку доказування заявлених вимог та не означає автоматичного визнання позову.

Оцінюючи заявлені вимоги, суд виходить із положень матеріального права, що регулюють виникнення і виконання кредитного зобов`язання, укладення договорів в електронній формі, відступлення права вимоги, а також особливості відповідальності позичальника в період дії воєнного стану.

Згідно зі статтями 626, 628, 638 ЦК України договір є домовленістю сторін, спрямованою на виникнення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди щодо всіх його істотних умов. Статті 205, 207 ЦК України допускають вчинення правочинів з використанням електронних документів і засобів зв`язку за умови додержання встановлених законом вимог.

Відповідно до частини дванадцятої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, прирівнюється за правовими наслідками до договору, укладеного в письмовій формі. Зокрема, закон допускає підписання електронного правочину електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Отже, саме електронна форма кредитного договору не може бути підставою для заперечення виникнення договірного зобов`язання.

За частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти. Відповідно до статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позику у строк та в порядку, визначені договором.

Статтею 1048 ЦК України передбачено право позикодавця на одержання процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; їх розмір і порядок сплати визначаються договором. Відповідно до статті 1056-1 ЦК України умови щодо процентної ставки та порядку її сплати мають відповідати вимогам законодавства та погодженим умовам кредитного договору.

Згідно зі статтями 525, 526, 530 і 629 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином, у визначені строки та відповідно до умов договору, а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, крім установлених законом або договором випадків. Порушення зобов`язання визначається статтями 610 і 612 ЦК України як його невиконання або виконання з порушенням установлених умов.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор може бути замінений у зобов`язанні внаслідок відступлення права вимоги. Стаття 514 ЦК України визначає, що до нового кредитора переходять права попереднього кредитора в тому обсязі й на тих умовах, які існували на момент переходу. Згідно зі статтею 516 ЦК України згода боржника на заміну кредитора не вимагається, якщо інше не встановлено законом або договором.

Відомості про договір факторингу № 12032026 від 12 березня 2026 року, акт приймання-передачі та реєстр боржників, на які послався позивач, є підставою для оцінки набуття ним права вимоги саме за договором № 9302445. Зазначене правонаступництво не змінює природи зобов`язання відповідача й не надає новому кредиторові права вимагати суми, які не підлягали б стягненню на користь попереднього кредитора.

Із наведеного позивачем розрахунку випливає, що вимоги про стягнення основного боргу в сумі 4 000,00 грн і договірних процентів у сумі 7 200,00 грн ґрунтуються на кредитному зобов`язанні, яке, за твердженням позивача, залишилося невиконаним. За умови підтвердження фактичного надання кредиту, погодженого розміру процентів і періоду їх нарахування наявними у справі доказами ці складові заборгованості підлягають стягненню.

Визначаючи характер окремих складових заявленої заборгованості, суд виходить із того, що проценти за користування кредитом, передбачені умовами кредитного договору, є платою за надання позичальнику грошових коштів протягом погодженого сторонами періоду. Натомість неустойка у формі штрафу або пені є способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за його порушення. Правова природа цих платежів є різною, тому їх стягнення залежить від різних юридичних підстав.

Заявлені 7 200,00 грн позивач прямо визначає як проценти, а не санкції за прострочення. Вирішення питання про стягнення договірних процентів потребує встановлення їх узгодженого розміру, періоду користування кредитом та відповідності розрахунку умовам кредитування. Самого лише внесення певної суми до реєстру боржників за договором факторингу недостатньо для безумовного підтвердження правомірності нарахування. Водночас за відсутності належних доказів погашення та за підтвердження наявними у справі документами умов кредиту проценти, нараховані відповідно до закону й договору, залишаються складовою належного виконання основного грошового зобов`язання.

Стосовно 4 000,00 грн основної суми боргу суд враховує, що обов`язок повернути фактично отримані кредитні кошти не припиняється лише з огляду на зміну кредитора або запровадження воєнного стану. Установлене законом звільнення від окремих видів відповідальності за прострочення не означає звільнення від повернення самої суми кредиту та від виконання належним чином погодженого обов`язку зі сплати правомірно нарахованих договірних процентів.

Договором факторингу від 12 березня 2026 року визначено процедуру набуття позивачем права вимоги, проте реєстр боржників відображає обсяг вимоги, переданої між кредиторами, а не встановлює самостійної підстави для нарахування нових платежів. За приписами статті 514 ЦК України новий кредитор не набуває більшого обсягу прав, ніж мав попередній. Тому суд окремо оцінює правомірність тієї частини переданої вимоги, яка визначена як штрафи та пеня, незалежно від того, що вона відображена в документах про відступлення.

Водночас вимога про стягнення 8 000,00 грн пені та штрафів потребує окремої правової оцінки. Кредитний договір укладено 02 серпня 2025 року, тобто після введення в Україні воєнного стану 24 лютого 2022 року. Позовні вимоги про штрафні санкції стосуються прострочення виконання кредитного зобов`язання, що виникло у зазначений період.

Пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України встановлено, що в період дії воєнного або надзвичайного стану та протягом тридцяти днів після його припинення або скасування позичальник, який прострочив виконання грошового зобов`язання за кредитом (позикою), звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, та від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Зазначене законодавче положення спрямоване на тимчасовий захист позичальників від додаткового майнового навантаження, яке виникає через прострочення кредитних зобов`язань в особливих умовах. При цьому законодавець не встановив винятку для вимог фінансових компаній, які придбали кредитну заборгованість на підставі договорів факторингу. Визначальними є характер платежу та період виникнення прострочення, а не особа кредитора на момент звернення до суду.

Оскільки кредитний договір № 9302445 укладено 02 серпня 2025 року, вимоги про штрафи і пеню за невиконання його умов не можуть стосуватися прострочення, яке виникло до 24 лютого 2022 року. Відповідно обмеження, запроваджені пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, охоплюють усю заявлену позивачем суму штрафних санкцій. Доказів, які змінювали б правову природу вказаних 8 000,00 грн, позовна заява не містить.

Цією ж нормою передбачено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, нараховані з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання грошових зобов`язань за відповідними договорами, підлягають списанню кредитодавцем. Вказане законодавче звільнення застосовується незалежно від того, чи заявив відповідач відповідні заперечення, оскільки суд під час вирішення спору зобов`язаний застосувати належну норму матеріального права.

Отже, з огляду на дату укладення кредитного договору та характер заявлених 8 000,00 грн як пені і штрафів, підстав для їх стягнення немає. Відступлення права вимоги за договором факторингу не усуває цього обмеження, адже новий кредитор набуває право вимоги лише в тому обсязі, у якому воно могло бути реалізоване попереднім кредитором.

З урахуванням викладеного позов підлягає частковому задоволенню: у сумі 4 000,00 грн основного боргу та 7 200,00 грн договірних процентів, а всього 11 200,00 грн. У решті вимог про стягнення 8 000,00 грн штрафних санкцій слід відмовити.

Відповідно до статей 12, 13 та 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Стаття 89 ЦПК України передбачає оцінку судом доказів за внутрішнім переконанням на основі повного, всебічного, об`єктивного та безпосереднього дослідження доказів у справі; жоден доказ не має наперед установленої сили.

Згідно зі статтями 133, 141 ЦПК України судовий збір і витрати, пов`язані з розглядом справи, розподіляються відповідно до результату розгляду спору. У разі часткового задоволення позову судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.

Позивач зазначив про сплату судового збору за подання позовної заяви в електронній формі в розмірі 2 662,40 грн. Частка задоволених вимог становить 11 200,00 грн із заявлених 19 200,00 грн, тобто 7/12 ціни позову. Відповідно на відповідача підлягають покладенню витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 553,07 грн, за умови підтвердження сплати такого збору належним платіжним документом.

Інші витрати, пов`язані з витребуванням або забезпеченням доказів, наведені позивачем лише як попередній розрахунок, проте не заявлені як фактично понесені та документально підтверджені витрати, які підлягають стягненню з відповідача. Підстав для окремого їх присудження за наданими відомостями немає.

Таким чином, зважаючи на встановлене законом звільнення позичальника від сплати штрафних санкцій за прострочення виконання кредитних зобов`язань у період воєнного стану, суд доходить висновку про часткове задоволення позову у вказаних вище межах.

Керуючись статтями 12, 13, 76–81, 89, 133, 141, 178, 259, 263–265, 274–279 ЦПК України, статтями 512, 514, 516, 525, 526, 530, 610, 612, 626, 629, 638, 1048, 1049, 1054 ЦК України та пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, суд —

В И Р І Ш И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором — задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ», код ЄДРПОУ 35625014, заборгованість за кредитним договором № 9302445 від 02 серпня 2025 року в розмірі 11 200 (одинадцять тисяч двісті) гривень 00 копійок, із яких 4 000,00 грн — заборгованість за основною сумою боргу та 7 200,00 грн — заборгованість за процентами.

У задоволенні позовних вимог про стягнення 8 000 (восьми тисяч) гривень 00 копійок пені та штрафів — відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» судовий збір у розмірі 1 553 (одна тисяча п`ятсот п`ятдесят три) гривні 07 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Херсонського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його прийняття.

Суддя О.О. Сікора