Суд: Сумський районний суд Сумської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов'язків щодо виховання дітей
Дата: 06 жовтня 2026 р.
Справа: №587/4014/26
Суддя: Степаненко О. А.
Справа № 587/4014/26
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
07 жовтня 2026 року суддя Сумського районного суду Сумської області Степаненко О.А., розглянувши матеріали, які надійшли з ВП №1 (м. Білопілля) Сумського районного управління поліції ГУ НП в Сумській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , не працююча, паспорт громадянина України НОМЕР_1
за ч.1 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
ВСТАНОВИВ:
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 07.08.2026 року о 20 годині 30 хвилин за місцем мешкання в АДРЕСА_1 , ухилилась від належного виконання обов`язків по вихованню малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який 07.08.2026 року близько 20 години 30 хвилин отримав тілесні ушкодження у вигляді рваної рани правої стопи, впавши на металевий прут, таким чином своїми діями ОСОБА_1 не забезпечила безпечні умови для життя та здоров`я свого сина та порушила ст. 150 СК України, ст.8,12 ЗУ «Про охорону дитинства», за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 184 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_1 заперечила факт не виконання нею батьківських обов`язків і зазначила, що ніколи не ухилялась від виконання своїх батьківських обов`язків, завжди піклується про свого сина, належним чином виховує, забезпечує йому належні умови життя та здоров`я, а тому підстав для притягнення її до адміністративної відповідальності не має. Просить провадження по справі закрити за відсутності складу адміністративного правопорушення.
Заслухавши ОСОБА_1 , перевіривши надані матеріали і дослідивши докази у справі, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до положень ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Отже, підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність у діях зазначеної особи складу правопорушення, тобто, сукупності передбачених законом об`єктивних і суб`єктивних ознак діяння, які характеризують (визначають) його як правопорушення (об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт, суб`єктивна сторона).
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Диспозиція ч.1 ст. 184 КУпАП передбачає відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, проявляється саме у невиконанні батьками або особами, які їх замінюють, обов`язків щодо виховання дітей, а саме: залишення впродовж тривалого строку потерпілого без будь-якого нагляду; ухилення від виховання дітей (у т. ч. незабезпечення відвідування ними школи, контролю за дозвіллям); незабезпечення безпечних умов перебування за місцем проживання чи в іншому місці; невжиття заходів щодо їх лікування; безпідставне обмеження в харчуванні, одязі, інших предметах першої необхідності; штучне створення незадовільних побутових умов, тощо.
Ухилення від виконання батьківських обов`язків може полягати у різних формах дії та бездіяльності, пов`язаної із незабезпеченням необхідних умов життя, належного виховання та навчання неповнолітніх дітей.
Диспозиція даної норми закону є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов`язки батьків або осіб, які їх замінюють щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Згідно ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
Пленум Верховного Суду України у п.16 постанови від 30 березня 2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз`яснив, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.
Суб`єктивна сторона цього правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу, вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Відповідно до положень ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису та інше, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Водночас, положеннями ст. 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно ч.2 ст. 251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього кодексу.
На підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного адміністративного правопорушення до матеріалів справи долучено протокол про адміністративне правопорушення ВАД №776342 від 20.08.2026 року; рапорт поліції; протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 20.08.2026; письмові пояснення ОСОБА_1 , у яких остання повідомила, що 07.08.2026 року близько 22 години, її син ОСОБА_3 , 2016 року народження, граючись на вулиці з друзями випадково, з необережності впав на металевий прут, внаслідок чого отримав поранення правої стопи у вигляді рваної рани, у зв`язку із чим зверталися за медичною допомогою до СОДКЛ, від госпіталізації відмовились; копію витягу з реєстру територіальної громади, копію свідоцтва про народження малолітнього ОСОБА_2 .
Однак, зазначені матеріали, в своїй сукупності не доводять факт ухилення ОСОБА_1 від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітнього сина.
Суд зауважує, що протокол відносно ОСОБА_1 не відображає в повній мірі суті правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, не містить всіх ознак об`єктивної сторони даного правопорушення, в ньому не зазначені конкретні відомості, які б свідчили про конкретний батьківський обов`язок, передбачений законом, та спосіб ухилення від його виконання останньою.
Самі по собі наведені у протоколі про адміністративне правопорушення обставини, не можуть бути достатньою підставою для висновку про те, що остання, як мати, ухиляється чи не виконує покладені на неї обов`язки по вихованню дитини та своїми діями вчинила правопорушення, передбачене ч.1 ст. 184 КУпАП, а протокол про адміністративне правопорушення не може визнаватись єдиним та беззаперечним доказом вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, оскільки оцінка наявних у справі доказів, як це передбачено положеннями ст. 252 КУпАП, повинна ґрунтуватись на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Зі змісту досліджених в судовому засіданні письмових пояснень та пояснень наданих ОСОБА_1 суду вбачається, що малолітній ОСОБА_2 з необережності, під час гри з іншими дітьми, випадково отримав пошкодження правої стопи. Виконуючи свої безпосередні батьківськи обов`язки і піклуючись про життя та здоров`я сина ОСОБА_1 надала йому першу допомогу, після чого одразу викликала медичних працівників, пройшла додаткове обстеження в лікарні, та впевнившись у відсутності загроз для життя і здоров`я сина повернулась додому.
Вказане свідчить про відсутність у ОСОБА_1 умислу на ухилення від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітньої дитини, не піклування про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, тобто суб`єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 184 КУпАП.
Крім того, матеріали справи містять Характеристику учня 5 класу ОСОБА_2 , складену Куянівською гімназією Білопільської міської ради Сумського району Сумської області, згідно якої останній виховується у повній сім`ї, батько служить в лавах ЗСУ та на даний момент захищає Батьківщину. Батьки цікавляться навчанням сина та відповідально ставляться до його виховання в сім`ї, підтримують зв`язок із класним керівником та педагогами, своєчасно реагують на рекомендації вчителів. У сім`ї створено належні умови для навчання, розвитку здібностей та організації дозвілля дитини. Батьки приділяють значну увагу формуванню моральних якостей, виховують повагу до старших, відповідальність, працьовитість, доброзичливість та дисциплінованість. Вони є активними учасниками шкільного життя, підтримують освітні та виховні ініціативи закладу, сприяють всебічному розвитку дитини. У стосунках з педагогами проявляють тактовність, взаєморозуміння та готовність до співпраці. Батьки користуються авторитетом у дитини, є для неї позитивним прикладом, забезпечують сприятливий психологічний клімат у родині та належне виховання.
Згідно Довідки-характеристики, виданої Куянівським старостатом Білопільської міської ради Сумського району Сумської області, ОСОБА_4 за місцем реєстрації та проживання характеризується позитивно, за період проживання скарг від сусідів на неї не надходило, конфліктних ситуацій з сусідами і мешканцями сусідніх будинків не було. Проживає з неповнолітнім сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , одружена, чоловік, ОСОБА_6 є діючим військовослужбовцем ЗСУ. ОСОБА_1 батьківські обов`язки виконує належним чином, дитина забезпечена всім необхідним, батьки задовольняють потреби дитини в повному обсязі. Сварки в сім`ї не зафіксовані. Сім`я бере активну участь у громадському житті села.
Таким чином, жодних об`єктивних даних щодо ухилення ОСОБА_1 від виконання своїх батьківських обов`язків, в розумінні вимог ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», а також інших вимог законодавства в цій частині, судом не встановлено, а зазначені у протоколі обставини, у розумінні вимог ст. 184 КУпАП, не можуть розцінюватися як ухилення від виконання батьківських обов`язків.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі вини особи у його вчиненні, яка має бути підтверджена належними та допустимими доказами.
Разом з тим, досліджені матеріали справи не містять жодних належних, достатніх і допустимих доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 184 КУпАП.
У відповідності до положень ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.
У відповідності до п. 4.1 Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року N 23-рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку із адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законів.
Відповідно до вимог п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю в разі відсутності складу правопорушення.
Враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні належні, допустимі та достатні докази вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, суд дійшов висновку про відсутність в її діях складу цього адміністративного правопорушення, у зв`язку з чим провадження у справі про адміністративне правопорушення необхідно закрити на підставі п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Керуючись ст.ст. 184 ч.1, 247, 283, 284 КУпАП, суд
ПОСТАНОВИВ:
Провадження в справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
На постанову може бути подана апеляційна скарга до Сумського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя О.А. Степаненко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua