Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №205/10165/26 — Новокодацький районний суд міста Дніпра

Єдиний унікальний номер 205/10165/26

Номер провадження2-а/205/166/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року м. Дніпро

Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі: головуючої судді – Басової Н.В., за участю секретаря судового засідання – Пєтіної К.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Акціонерне товариство «Укрпошта», про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі,

ВСТАНОВИВ:

11.08.2026 року позивач звернувся до Новокодацького районного суду міста Дніпра з вищезазначеним адміністративним позовом, в якому просив скасувати постанову № 198 від 05.05.2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП; провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП закрити.

Позов мотивований тим, що оскаржувану постанову позивач вважає незаконною, оскільки копію цією постанови не отримував, про розгляд справи про адміністративне правопорушення повідомлений не був в установленому законом порядку. У постанові зазначено, що позивача викликали до ІНФОРМАЦІЯ_2 для уточнення даних, хоча дані позивачем уточнено у визначений законом спосіб. Про розгляд адміністративної справи позивач повідомлений не був, чим було порушено його право на захист. Позивач ніколи не змінював місця проживання, повідомлень від АТ «Укрпошта» не отримував. Тому оскаржувана постанова є неправомірною та підлягає скасуванню.

Ухвалою Новокодацького районного суду міста Дніпра від 12.08.2026 року ОСОБА_1 поновлено строк звернення до суду з даним позовом; прийнято до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі.

Позивач у судове засідання не з`явився, натомість його представник – адвокат Землянська К.В. письмово просила розглядати справу без її участі.

Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 в судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце слухання справи повідомлялась належним чином. У відзиві на позов просила відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що 05.05.2026 року на підставі аналізу вказаних норм, та за наявності доказів у справі про належне оповіщення про необхідність прибути за викликом по повістці, за викликом по повідомленню про розгляд справи, та у зв`язку з відсутністю поважних причин не прибуття за викликом по повістці ОСОБА_1 , начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 , та у відповідності до статей, 251, 268, 283 КУпАП було винесено постанову № 198 про притягнення позивача до відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП. Саме лише твердження про те що позивачу не було відомо про постанову, на думку відповідача, не є виправданням пропущення строку оскарження постанови. Ігнорування або неотримання поштових відправлень, якими надсилалася повістка, повідомлення про розгляд справи про адміністративне правопорушення, постанова про притягнення до адміністративної відповідальності, підтверджене вищевказаними документами, через неперевірку поштової скриньки/відділення/повідомлень надісланих на телефон про необхідність забрати такі поштові відправлення позивачем, на думку відповідача не є перепоною для притягнення останнього до відповідальності, а також не є поважною причиною пропуску строку оскарження постанови позивачем.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Акціонерне товариство «Укрпошта» в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином. У своїх письмових поясненнях зазначила, що у разі якщо адресат не звернувся до поштового відділення за отриманням листа, останній, у відповідності до вимог Правил, повертається за зворотною адресою відправникові із зазначенням причини «адресат відсутній за зазначеною адресою». Зазначення інших причин повернення рекомендованих листів із позначкою «Повістка ТЦК» «Вручити особисто» не передбачена вимогами нормативних та розпорядчих документів. Саме тому рекомендований лист R067059120910 було повернуто відправнику з позначкою «Адресат відсутній за зазначеною адресою». Повідомлення про надходження реєстрованих поштових відправлень ф.22а оформлюються в одному примірнику, що залишаються на адресі адресата в його поштовій скриньці або іншому визначеному місці. При цьому, виготовлення їх копій та зберігання, відеофіксація моменту вкладення ф.22а до поштової скриньки чи у дверну щілину, складання будь-яких документів, як-то акту про відсутність адресата за вказаною адресою, збирання свідчень сусідів чи інше не передбачене вимогами законів та інших нормативних актів, які регулюють діяльність операторів поштового зв`язку, чи розпорядчих документів АТ «Укрпошта». Абонентські поштові шафи, абонентські поштові скриньки, поштомати встановлюються у місцях, зручних для доставки поштових відправлень. Невиконання вимог щодо розміщення абонентських поштових шаф та абонентських поштових скриньок, зокрема їх відсутність або несправний стан, звільняє оператора поштового зв`язку від відповідальності за доставку адресатам поштових відправлень.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист

Суд, з`ясувавши обставини по справі, перевіривши їх наданими доказами, дійшов настпних висновків.

Відповідно до статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

В ході судового розгляду встановлено, що 05 травня 2026 року постановою № 198 ІНФОРМАЦІЯ_1 за справою про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП за результатами розгляду матеріалів про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а саме: за порушення вимог абз. 2 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», з накладенням на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 25 500,00 грн.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби здійснює Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 року № 2232-XII (далі – Закон № 2232-XII).

Так, згідно з частинами 1, 2 та 3 статті 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок встановлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі – Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі – територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

На виконання вимог частини 10 статті 1 Закону № 2232-XII громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки; прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі – відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів; проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, – за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оборону України» від 06 грудня 1991 року № 1932-ХІІ, особливий період – період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 в Україні було введено воєнний стан строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався Указами Президента України та діє станом по сьогоднішній день.

Водночас правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначення засад організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі – підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів регулює Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 року № 3543-XII (далі – Закон № 3543-XII).

Відповідно до абзацу 2 частини 1 та частини 3 статті 22 Закону № 3543-XII громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України – за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України – за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.

Під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України – за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України – за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані оперативно-рятувальної служби цивільного захисту – за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Відповідно до абзацу 2 пункту 56 «Положення про підготовку і проведення призову громадян України на строкову військову службу та прийняття призовників на військову службу за контрактом», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.03.2002 року № 352 (далі – Положення № 352) оповіщення громадян про призов на строкову військову службу та їх прибуття на призовні дільниці здійснюється за розпорядженнями керівників районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки за формою згідно з додатком 17. Повістки громадянам можуть також вручатися безпосередньо посадовими особами районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до пункту 1 «Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 року № 154 (далі – Положення № 154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

На виконання пункту 9 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов`язаних та резервістів СБУ та Служби зовнішньої розвідки): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку).

Отже, саме на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки законодавцем покладено обов`язок здійснювати заходи оповіщення та призову громадян.

Водночас, військовозобов`язані чи резервісти повинні прибути за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, вказані у повістці, а у разі неможливості прибуття, повідомити Територіальний центр комплектування та соціальної підтримки про поважність причин не прибуття за повісткою.

При прийнятті рішення судом апеляційної інстанції враховано, що відповідно до ст. 235 КУпАП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Так, частиною 1 статті 210 КУпАП визначено, що порушення військовозобов`язаними чи призовниками правил військового обліку, неявка їх на виклик до військового комісаріату без поважних причин або несвоєчасне подання в обліковий орган, де вони перебувають на військовому обліку, відомостей про зміну місця проживання, освіти, місця роботи, посади, а також порушення порядку проходження навчальних зборів (занять) у навчальних закладах Товариства сприяння обороні України та професійно-технічних навчальних закладах – тягнуть за собою накладення штрафу від п`яти до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 210-1 КУпАП, зокрема ч. 1 передбачено відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію – тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань – від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як встановлено судом підставою для прийняття оспорюваного рішення стало неприбуття позивача, як військовозобов`язаного належним чином повідомленого про необхідність прибуття до територіального центру комплектування о 14:00 год. 06 січня 2026 року для уточнення облікових даних.

Так, згідно із ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з ч. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 283 КУпАП України, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Відповідно до статті 278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Так, до матеріалів справи долучено повістку № 5971771 від 16.12.2025 року про виклик ОСОБА_1 до ТЦК.

Згідно до п. 82 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року № 270 «Про затвердження Правил надання послуг поштового зв`язку, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі – Постанова № 270), рекомендовані листи з позначкою «Повістка ТЦК» під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об`єкта поштового зв`язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК». Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв`язку адресат (одержувач) не з`явився для одержання рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК», працівник об`єкта поштового зв`язку робить позначку «адресат відсутній за зазначеною адресою», яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв`язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника.

Доказів того, що уповноважені особи відповідача при винесені оскаржуваної постанови зажадали доказів виконання обов`язку вкладення до абонентської скриньки, що закріплена за адресою позивача повідомлення, на якому зазначена дата такого повідомлення для відліку трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв`язку про те, що адресат (одержувач) не з`явився для одержання рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК» матеріали справи не містять.

Також, відповідач перед прийняттям оскаржуваної постанови не встановив особу працівника об`єкта поштового зв`язку, яка відповідальна за вручення повістки позивачу за місцем проживання, прізвище якої повинно бути зазначено в Довідці форми ф-20, для встановлення самого факту доведення виконання працівником установи зв`язку його обов`язку згідно п. 82 Постанови № 270.

При цьому, поштове відправлення № R067059120910 прибуло до відділення поштового зв`язку 49128 м. Дніпро 20.12.2025 року, а за даними трекінгу його повернення відправнику у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою зафіксовано 24.12.2025 року.

Разом із тим із зазначених відомостей не вбачається, коли саме здійснювалася доставка поштового відправлення за адресою позивача, чи вживав працівник поштового зв`язку заходів щодо інформування адресата та яким саме способом таке інформування здійснювалося.

Відповідних доказів відповідачем суду не надано.

За таких обставин сам по собі факт наявності на поштовому відправленні відмітки «адресат відсутній за зазначеною адресою» не є достатнім доказом належного сповіщення позивача про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Суд також враховує, що позивач послідовно заперечував факт отримання повістки та зазначав, що про її існування дізнався лише 17.07.2026 року.

При цьому наведені доводи не спростовані відповідачем належними та допустимими доказами.

Відповідно до примітки до статті 210 КУпАП положення цієї статті не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами даних, держателями яких є державні органи.

Отже, наведені положення підлягали врахуванню посадовою особою під час встановлення обставин, що мають значення для вирішення питання про наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення.

Не наведено в постанові й належного обґрунтування того, на підставі яких доказів посадова особа дійшла висновку саме про належне оповіщення позивача про виклик на 06.01.2026 року.

Сам факт формування та направлення повістки не є безумовним доказом її отримання або належного повідомлення особи про виклик, якщо поштове відправлення не було вручено адресату.

У свою чергу, обов`язок доведення правомірності оскаржуваної постанови покладається на суб`єкта владних повноважень.

У цій справі відповідач не довів належними та достатніми доказами саме факт належного оповіщення ОСОБА_1 про необхідність прибуття до ТЦК 06.01.2026 року.

Наявність поштового відправлення та відмітки «адресат відсутній за зазначеною адресою» за відсутності доказів дотримання передбаченої пунктом 82 Правил надання послуг поштового зв`язку процедури інформування адресата не може сама по собі свідчити про належне повідомлення особи.

Таким чином, відповідачем не доведено одну з істотних обставин, необхідних для притягнення позивача до адміністративної відповідальності, а саме факту належного повідомлення про виклик.

Оскільки позивач заперечує факт належного поінформування його щодо прибуття до ТЦК, а відповідач належними та допустимими доказами такий факт перед судом не довів, а відтак відсутні підстави вважати про порушення позивачем як військовозобов`язаним правил військового обліку, що і визначає склад адміністративного правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

За приписами статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана адміністративному стягненню, доки її вину не буде доведено в законному порядку. Сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Водночас, всупереч вимогам ч. 2 ст. 77 КАС України, суб`єкти владних повноважень у цій справі, який виніс оскаржувану постанову не виконав обов`язок доказування правомірності оскаржуваної постанови. Оскільки, ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції, не надав жодних доказів на підставі яких винесено оскаржувану постанову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На обов`язок та важливість доведення саме відповідачем як суб`єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постановах від 24.04.2019 року (справа № 537/4012/16-а), від 17.07.2019 (справа № 295/3099/17).

Згідно з частиною першою статті 17 Закону України «Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду, як джерела права.

Європейський суд з прав людини, судова практика якого в силу приписів статті 6 КАС України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» застосовується судами як джерело права, в рішеннях у справах «Малофєєва проти Росії» та «Карелін проти Росії» зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу, оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом.

З огляду на встановлені обставини суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210 КУпАП.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Згідно із п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Отже, постанова № 198 від 05.05.2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 закриттю у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

У відповідності до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосуванням державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваженнями, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи. У п. 21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15.05.2008 року (заява № 7460/03) зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Пунктом 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994 року передбачено, що статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Враховуючи викладене, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог та заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене, своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод і інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Згідно з ч. 1 ст. 143 КАС України за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 331,20 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 19, 55 Конституції України, ст. ст. 7, 9-11, 210-1, 245-247, 251, 280, 293 КУпАП, ст. ст. 5, 7-10, 72, 77, 90, 132, 1388, 229, 241-246, 250, 286 КАС України,

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Акціонерне товариство «Укрпошта» (код ЄДРПОУ: 21560045, місцезнаходження: м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 22), про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі – задовольнити.

Скасувати постанову № 198 від 05 травня 2026 року за справою про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

Справу про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП – закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 понесені та документально підтверджені судові витрати у справі у вигляді судового збору в розмірі 665,60 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.В. Басова