Рішення від 07 жовтня 2026 р. у справі №583/4162/26 — Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 583/4162/26

2/583/2085/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого судді Савєльєвої А.І.,

з участю секретаря судового засідання Доценко Т.Г.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в місті Охтирка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів з твердої грошової суми на частку від заробітку (доходу),

в с т а н о в и в :

12.08.2026 ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом до відповідача ОСОБА_2 , згідно з яким просить стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 (25%) частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня подачі позовної заяви і до досягнення дитиною повноліття.

Позовні вимоги мотивує тим, що шлюб між сторонами розірвано. Від шлюбу мають спільну дитину: доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На даний час дитина проживає разом з матір`ю (позивачем ОСОБА_1 ) у Королівстві Іспанія та перебуває на її повному утриманні й вихованні. Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 12 вересня 2017 року в справі № 583/2228/17 (провадження № 2/583/999/17) з відповідача ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання дитини в твердій грошовій сумі в розмірі 800 грн щомісячно з подальшою індексацією. На сьогоднішній день, з урахуванням індексації, на дитину виплачується мінімальний гарантований державою розмір аліментів на дитину віком 14 років (що становить 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку). Матеріальне становище позивача наразі є обмеженим, оскільки вона перебуває у відпустці по догляду за дитиною (декретній відпустці), у зв`язку з чим не має можливості і надалі самостійно та повною мірою покривати всі фінансові потреби на утримання, навчання та розвиток доньки за кордоном.

Разом з тим, зазначає, що відповідач ОСОБА_2 повністю самоусунувся від виховання дитини та не бере жодної участі в її житті. Окрім сплати зазначеної мінімальної індексованої суми аліментів, жодної фінансової чи моральної підтримки дитині не надає. Відповідач не цікавиться станом здоров`я, навчанням та розвитком доньки. Більше того, він заблокував дитину в месенджерах Viber та ОСОБА_4 , позбавивши її можливості спілкуватися з батьком. На звернення позивача ОСОБА_1 щодо необхідності додаткових витрат на розвиток дитини, зокрема на оплату репетиторів з англійської та іспанської мов (оскільки дитина перебуває за кордоном та потребує адаптації), відповідач реагує байдуже та повністю ігнорує потреби доньки.

На даний час відповідач ОСОБА_2 проходить військову службу в лавах Збройних Сил України. За проханням доньки позивач ОСОБА_1 з нового номера телефону (оскільки її номер телефону та номер телефону доньки заблоковані відповідачем) просила відповідача, щоб він збільшив аліменти, однак відповіді не отримала. У зв`язку з проходженням ОСОБА_2 військової служби його матеріальне становище надає можливість сплачувати більшу суму аліментів, інших осіб на його утриманні немає. У зв`язку з наведеним ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про зміну способу стягнення аліментів з твердої грошової суми на частку від заробітку (доходу).

Ухвалою судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 29 червня 2026 року відкрито провадження у справі та постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, відповідачеві відповідно до ч. 1 ст. 278 ЦПК України запропоновано протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позов.

02.10.2026 до суду від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким просить відмовити в задоволенні позовних вимог про зміну розміру аліментів. Зазначає, що заявлені позивачем позовні вимоги не відповідають фактичним суперечать нормам чинного законодавства, та не підлягають задоволенню. Так, позивач та відповідач дійсно перебували у шлюбі, який розірваний на підставі рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 29.03.2013 по справі №583/82 13-ц. Від шлюбу сторони мають спільну дитину - доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає з матір`ю. Зі змісту позовної заяви вбачається, та повністю підтверджується позивачем, що відповідач регулярно та без порушень сплачує на користь позивача аліменти, розмір яких на теперішній час становить гарантований державою 50% прожиткового мінімуму відповідного віку (14 років). Позивачу на момент подання позовної заяви було достеменно відомо про наявність відповідача другої дитини. Проте вказаний факт позивачем навмисно приховано від суду. Також відповідачем не спростовується той факт, що на теперішній час він проходить військову службу. Позивач з дитиною зареєстровані як біженці та перебувають на території Королівства Іспанія, де, зокрема, отримують визначену країнами Європейського Союзу фінансову, матеріальну та соціальну допомоги. Зокрема, позивачем не надано жодної довідки або іншого документу, виданого уповноваженими органами Королівства Іспанія, про те, що позивач особисто та неповнолітня дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не отримують від Королівстві Іспанія або від органів місцевого самоврядування за місцем їх тимчасового проживання фінансової, матеріальної або іншої допомоги, розмір такої допомоги. Крім того, відповідач вважає, що оскільки розмір аліментів із заробітку (доходу) відповідача на двох дітей не може перевищувати 33%, тобто, розмір аліментів на одну дитину, як заявлено позивачем, не може бути більше 1/6 частини заробітку (доходу) відповідача.

02.10.2026 до суду від позивача ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, у якій наводить заперечення проти доводів, викладених відповідачем у відзиві на позовну заяву. Зокрема, зазначає, що всі ці роки відповідач фактично ніяк не брав участі у житті доньки: не цікавився її реальним станом справ, не купував додатково речей чи ліків, обмежившись виплатою суто символічної та мізерної суми аліментів у 800 грн плюс вимушена індексація. Незалежно від місця проживання (чи то в Україні, чи за кордоном), 800 грн на місяць — це критично мала сума, яка не покриває навіть кількох відсотків від реальних щомісячних витрат на 14-річну дівчинку. Протягом усього цього часу саме позивач самостійно покривала практично всі витрати на дитину. У зв`язку з наведеним вважає, що вимога про призначення аліментів у розмірі 1/4 (25%) від усіх видів його доходу є цілком справедливою, обґрунтованою та відповідає найкращим інтересам дитини. Крім того, наявність у відповідача другої дитини від іншого шлюбу не звільняє його від конституційного та сімейного обов`язку забезпечувати належний рівень життя першої доньки ОСОБА_5 . Наявність другої дитини у відповідача не повинна призводити до дискримінації та порушення права доньки на повноцінне матеріальне забезпечення від батька. Також надає довідку, якою спростовує доводи відповідача про отримання нею соціальних виплат від Королівства Іспранія.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце судового засідання повідомлена належним чином.

Відповідач ОСОБА_2 про дату, час та місце розгляду справи повідомлений судом належним чином, виклав свої заперечення проти позову у відзиві на позовну заяву.

Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що на зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись із подіями процесу (див. серед іншого «Гуржій проти України», заява № 326/3, 01 квітня 2008 року, «Олександр Шевченко проти України», № 8771/02, § 27, 26 квітня 2007 року). Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02 грудня 2010 року у справі «Шульга проти України» № 16652/04).

Відповідно до ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання позивача ОСОБА_1 про витребування доказів.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі, який розірваний на підставі рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 29.03.2013 у справі №583/825/13-ц.

Від шлюбу сторони мають спільну дитину - доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає з матір`ю у Королівстві Іспанія.

Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 12 вересня 2026 у справі №583/2228/17 ухвалено стягувати з ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в твердій грошовій сумі 800 гривень щомісячно та вказано, що визначений розмір аліментів підлягає індексації відповідно до закону.

На даний час відповідач сплачує аліменти в твердій грошовій сумі 1756,00 грн на місяць, однак позивач стверджує, що зазначених коштів з урахуванням її майнового стану та віку доньки не вистачає на повноцінне утримання та виховання дитини.

Згідно з Офіційною Негативною довідкою (Certificado Negativo de Pensionista), виданою 02.10.2026 року Національним інститутом соціального забезпечення Міністерства інклюзії, соціального забезпечення та міграції Королівства Іспанія (код перевірки CEA: VY4RZ-LIPFD-FVJOE-LDTMU-XZJYY-YTVG3), Позивач ( ОСОБА_6 , NIE: 0Z4083653P) НЕ значиться як одержувач жодних публічних пенсій, а також НЕ значиться як одержувач будь-яких інших економічних виплат чи соціальних допомог у Реєстрі публічних соціальних виплат Іспанії.

Відповідач ОСОБА_2 проходить військову службу, що підтверджується довідкою в/ч НОМЕР_1 від 15.09.2026 №7500 та інформацією, наданою Міністерством оборони України на виконання ухвали суду про витребування доказів.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до п.п. 1, 2 ст. 27 Конвенції про права дитини, що була ратифікована постановою ВРУ № 789-ХІІ від 27.02.1991 року, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько(-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Статтею 18 Конвенції про захист прав дитини передбачено, що суд повинен докласти всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини.

Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

За приписами частини 2 статті 51 Конституції України, статті 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Способи виконання обов`язків батьків щодо утримання дитини за загальним правилом визначаються за домовленістю між ними. При відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на неповнолітню дитину та ненадання дитині утримання, той із батьків, з ким проживає дитина, має право на стягнення аліментів у судовому порядку.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідач не оспорював тих обставини, що згоди щодо утримання дитини сторонами не досягнуто, та що дитина проживає з позивачем.

Оскільки обов`язки по утриманню дітей батьки несуть спільно, згоди щодо розміру аліментів на утримання дітей сторонами не досягнуто, з відповідача аліменти підлягають стягненню в судовому порядку.

Визначаючи розмір аліментів, що підлягають стягненню, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Статтею 184 СК України визначено, що суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.

За правилами ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Частиною 2 ст. 182 СК України визначено, що мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до ч.1 ст.184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Частиною першою статті 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Верховний Суд при вирішенні спорів про зміну способу та розміру аліментів неодноразово наголошував на тому, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Право вимагати зміни розміру аліментів шляхом зміни способу їх присудження не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених статтями 182-184 СК України, не може обмежуватися.

Відповідно до статті 192 Сімейного кодексу України (далі СК) розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження.

Відповідно до частини четвертоїстатті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 16.06.2021 (справа 643/11949/19, провадження № 61-2698св21) суд дійшов висновку, що з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України, зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

Таким чином, вимога одержувача аліментів про зміну способу їх стягнення може мати місце і внаслідок виникнення необхідності у збільшенні розміру аліментів.

У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

У пунктах 17, 23 постанови № 3 від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» Пленум Верховного Суду України роз`яснив, що вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів, дозволяє йому утримувати дитину, він може збільшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів. Свідченням зміни матеріального становища платника аліментів є зміна доходів, витрат, активів тощо. Під зміною сімейного стану розуміється з`явлення у сім`ї платника або одержувача аліментів осіб, яким вони за законом зобов`язані надавати утримування і які фактично знаходяться на їх утриманні. Таким чином, особа, яка одержує аліменти - одержувач аліментів, може звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я платника аліментів.

Відповідно до частини другої статті 182 СК, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років з 01.01.2026 становить 3512 гривень.

Згідно з частиною другою статті 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (частина третя статті 51 Конституції України).

Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у Сімейному кодексі України.

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Обґрунтовуючи позовні вимоги про зміну способу стягнення аліментів з метою їх збільшення, позивач вказує на збільшення витрат на утримання дитини, а також на зміну матеріального стану відповідача у сторону покращення, оскільки відповідач проходить військову службу та отримує стабільний дохід. При цьому, позивач зазначає, що її матеріальне становище погіршилося у зв`язку з проживанням за кордоном у Королівстві Іспанія (жодних соціальних виплат позивач не отримує, що підтверджується наданою нею довідкою) та необхідністю утримувати дитину, потреби якої з віком закономірно зростають.

Відповідно до статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 11.03.2020 у справі № 759/10277/18 (провадження 61-22317св19) зводяться до того, що інтереси дитини превалюють над майновим становищем платника аліментів.

Аліменти на утримання дитини є гарантією виконання кожним з батьків свого обов`язку забезпечувати дитину, надавати їй можливість на користування всіма благами соціального забезпечення, належним харчуванням, житлом, розвагами, надати їй захист і піклування, які необхідні для її благополуччя. При цьому, виходячи з положень чинного законодавства, доступ дитини до даних благ не залежить від перебування батьків у шлюбі. Аліменти є власністю самої дитини, а не батьків. Батьки лише отримують та використовують їх від імені дітей. Права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Тобто перебування батьків у шлюбі або його розірвання не впливає на обов`язок батьків утримувати дитину.

З урахуванням принципу змагальності процесу, співмірності, потреб дитини, враховуючи інтереси неповнолітньої дитини для забезпечення стабільних та гармонійних умов її життя, матеріальне становище сторін, виходячи із загальних засад справедливості цивільного судочинства та необхідності захисту інтересів неповнолітньої дитини, з огляду на те, що стаття 180 СК України покладає обов`язок на обох батьків утримувати дитину, суд вважає справедливим та обґрунтованим збільшити розмір аліментів, змінивши спосіб їх стягнення з твердої суми на частину доходу відповідача.

Розмір аліментів на рівні 1/4 частини доходів відповідача відповідає вимогам законодавства, є необхідним та достатнім для гармонійного розвитку дитини.

Вказані вище норми матеріального права встановлюють обов`язок батьків утримувати своїх дітей до досягнення повноліття з урахуванням істотних обставин, що можуть впливати на розмір такого утримання, і це повинно бути доведено сторонами спору належними та допустимими доказами.

Відповідач, як платник аліментів, проти такого збільшення заперечив, проте доказів на спростування покращення його матеріального становища чи погіршення матеріального стану позивача суду не надав, як і не надав доказів на підтвердження існування обставин для визначення аліментів в меншому розмірі.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що з урахуванням наявності в нього другої дитини розмір аліментів на одну дитину не може бути більшим, ніж 1/6, оскільки відповідач не сплачує аліменти на свою другу дитину, яка виховується в повноцінній сім`ї та перебуває на повному утриманні відповідача. У зв`язку з такими обставинами сплата одній дитині аліментів у грошовій сумі 1756,00 грн та повноцінне утримання та виховання іншої дитини є порушенням принципу рівності дітей.

У будь-якому випадку, відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України, право обирати та змінювати спосіб стягнення аліментів на утримання дітей належить їх стягувачу.

Позивач скористалася своїм правом, звернувшись із позовом про зміну способу стягнення аліментів, шляхом їх присудження у частці від доходу відповідача. Крім того, закон не встановлює обов`язку доведення мотивів, на підставі яких позивач бажає скористатися такою можливістю.

Позивач, як одержувач, довела свої вимоги щодо необхідності зміни способу стягнення аліментів і суд погоджується з такими доводами, зокрема тому, що розмір, присуджених до стягнення аліментів в розмірі по 1756,00 гривень на дитину, на даний час є недостатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, якій має виповнитися 15 років.

Враховуючи, що відповідач є здоровою, працездатною людиною, військовослужбовцем, з урахуванням встановлених обставин, беручи до уваги, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, зважаючи на обов`язок обох батьків утримувати дитину імперативну норму про можливість зміни саме способу стягнення аліментів, суд дійшов висновку що розмір аліментів на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повинен становити 1/4 частки від всіх видів заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

За вказаних обставин, позов щодо зміни способу стягнення аліментів, слід задовольнити, змінити спосіб стягнення аліментів та стягувати із відповідача на користь позивача аліменти на утримання дитини у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Така зміна способу стягнення аліментів зазначеним шляхом буде відповідати інтересам всіх учасників даних правовідносин та засадам справедливості, добросовісності та розумності.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі ст.ст. 76, 77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі.

За приписами ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 року у справі № 129/1033/13-ц.

Таким чином, аналізуючи приведені докази, даючи їм оцінку в їх сукупності, з урахуванням вищевказаних обставин, вирішуючи справу в межах заявлених вимог, за наявності доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог та відсутності заперечень відповідача, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

На підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнена від сплати судового збору.

Відповідно до частини 6 статті 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.

За подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою судовий збір сплачується у розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб на дату подання позову, пп. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір». Таким чином мінімальна сума судового збору, яка підлягає сплаті становить 1331,20 гривень.

Враховуючи зміст наведених правових норм, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

На підставі викладеного, керуючисть ст. 12, 83, 84 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів з твердої грошової суми на частку від заробітку (доходу) – задовольнити.

Змінити розмір та спосіб стягнення аліментів, які стягуються за рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 12 вересня 2017 року в справі № 583/2228/17 (провадження № 2/583/999/17).

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь держави судовий збір у розмірі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя А.І.Савєльєва