Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №577/4895/26 — Конотопський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 577/4895/26

Провадження № 2/577/2514/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2026 року

Конотопський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого судді Логіна Є.В.,

секретаря судового засідання Скляр О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, -

в с т а н о в и в:

ТОВ «Коллект Центр» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами в загальному розмірі 33 772,71 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 08.01.2020 між АТ «Альфа-Банк», найменування якого в подальшому змінено на АТ «Сенс Банк», та відповідачкою укладено два кредитні договори.

За умовами кредитного договору № CCNG-501223698 від 08.01.2020 банк зобов`язався надати відповідачці кредит у розмірі 200 000,00 грн зі сплатою 26 % річних та кінцевим строком повернення до 08.01.2023.

За умовами кредитного договору № 501223698 від 08.01.2020 банк зобов`язався надати відповідачці кредит у розмірі 16 330,00 грн зі сплатою 35 % річних та кінцевим строком повернення до 08.01.2022.

Банк належним чином виконав свої договірні зобов`язання та надав відповідачці кредитні кошти, однак остання взятих на себе зобов`язань щодо своєчасного повернення кредитів і сплати процентів належним чином не виконала, внаслідок чого утворилася заборгованість.

На обґрунтування свого права вимоги позивач посилається на те, що 17.05.2021 між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «ФК «Флексіс» укладено договір факторингу № 2, відповідно до якого останньому відступлено права вимоги за кредитними договорами, зокрема за договорами, укладеними з відповідачкою.

18.05.2021 між ТОВ «ФК «Флексіс» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу № 18-05/21, за умовами якого права вимоги за зазначеними кредитними договорами перейшли до ТОВ «Вердикт Капітал».

У подальшому, 10.01.2023, між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-01/2023, на підставі якого останнє набуло право вимоги до відповідачки за обома кредитними договорами.

Згідно розрахунку позивача, заборгованість відповідачки за кредитним договором № CCNG-501223698 від 08.01.2020 становить 2 276,99 грн, з яких: 1 765,21 грн заборгованість за тілом кредиту, 174,77 грн заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги; 222,61 грн пеня та/або штрафи; 93,66 грн інфляційні втрати; 20,74 грн 3 % річних.

Заборгованість за кредитним договором № 501223698 від 08.01.2020, відповідно до розрахунку позивача, становить 31 495,72 грн, з яких: 15 850,68 грн заборгованість за тілом кредиту; 15 120,85 грн заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги; 462,96 грн інфляційні втрати; 61,23 грн 3 % річних.

Загальний розмір заборгованості за двома кредитними договорами позивач визначає у сумі 33 772,71 грн, з яких 17 615,89 грн заборгованість за тілом кредитів, 15 295,62 грн заборгованість за процентами, 222,61 грн пеня та/або штрафи, 556,62 грн інфляційні втрати та 81,97 грн 3 % річних.

Позивач також зазначає, що можливі розбіжності в написанні персональних даних відповідачки у кредитній документації мають технічний характер та не свідчать про укладення договорів з іншою особою, оскільки її ідентифікація має здійснюватися за сукупністю наявних персональних даних.

Відповідач в добровільному порядку заборгованість не погашає, внаслідок чого ТзОВ «Коллект Центр» змушене звернутись до суду.

Ухвалою судді від 26.08.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням сторін.

Учасники справи в судове засідання не з`явилися. Представник позивача подав клопотання про розгляд справи без його участі, позов підтримує в повному обсязі, не заперечує проти заочного розгляду справи у разі повторної неявки відповідача.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з`явилася з невідомих суду причин, хоча належним чином повідомлялася про час та місце слухання справи, що стверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулось на адресу суду із відміткою «адресат відсутній». Правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалася.

Так, направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).

У відповідності до положень ст.ст.280-284 ЦПК України суд за згодою представника позивача вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних в ній доказів в порядку заочного розгляду.

Згідно ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Судом встановлено, що 01.01.2020 між АТ «Альфа Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № CCNG- 501223698 , відповідно до якого остання отримала 200 000 грн. на строком до 08.01.2023 зі сплатою відсотків в розмірі 26,00 %.

Крім того, 01.01.2020 між АТ «Альфа Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 501223698, відповідно до якого остання отримала 16330.00 грн. строком до 08.01.2022 зі сплатою відсотків в розмірі 35,00 %.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог — відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Отже, укладення кредитних договорів та фактичне одержання кредитних коштів породжують для позичальника обов`язок їх повернення, а також сплати передбачених договорами процентів у встановлені строки.

17.05.2021 було укладено договір № 2, відповідно до якого АТ «Альфа Банк» відступило на користь ТзОВ «ФК «Флексіс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № CCNG- 501223698 від 01.01.2020 укладеним з ОСОБА_1

18.05.2021 було укладено договір № 18-05/21, відповідно до якого ТзОВ «ФК «Флексіс» відступило на користь ТзОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № CCNG- 501223698 від 01.01.2020 укладеним з ОСОБА_2

10.01.2023 було укладено договір № 10-01/2023 відповідно до якого ТзОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТзОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитним договором № CCNG- 501223698 від 01.01.2020 укладеним з ОСОБА_1 .

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже позивачем підтверджено належними доказами безперервного переходу прав вимоги за обома кредитними договорами. Тому ТОВ «Коллект Центр» є належним кредитором у спірних правовідносинах та має право вимагати виконання відповідачкою зобов`язань у межах набутого права вимоги.

Судом досліджено надані позивачем розрахунки заборгованості за обома кредитними договорами, складені ТОВ «Вердикт Капітал» станом на 10.01.2023 та ТОВ «Коллект Центр» станом на 04.08.2026.

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором № CCNG-501223698 від 08.01.2020, складеним ТОВ «Вердикт Капітал», станом на 10.01.2023 заборгованість відповідачки становила 2 276,99 грн, з яких: 1 765,21 грн заборгованість за основною сумою кредиту; 174,77 грн заборгованість за нарахованими процентами; 222,61 грн пеня та/або штрафи; 93,66 грн інфляційні втрати; 20,74 грн три проценти річних. Проценти за користування кредитними коштами в розмірі 174,77 грн нараховані на залишок заборгованості 1 765,21 грн за процентною ставкою 26 % річних за період з 18.05.2021 по 03.10.2021 включно, тобто за 139 днів користування кредитними коштами, тобто в межах передбаченого кредитним договором строку кредитування.

Згідно з розрахунком заборгованості, складеним ТОВ «Коллект Центр» станом на 04.08.2026, заборгованість за вказаним договором залишилася незмінною та становить 2 276,99 грн.

Також судом досліджено розрахунок заборгованості за кредитним договором № 501223698 від 08.01.2020, складений ТОВ «Вердикт Капітал», відповідно до якого станом на 10.01.2023 заборгованість відповідачки становила 31 495,72 грн, з яких: 15 850,68 грн заборгованість за основною сумою кредиту; 15 120,85 грн заборгованість за нарахованими процентами; 462,96 грн інфляційні втрати; 61,23 грн три проценти річних. Станом на 18.05.2021 заборгованість за процентами становила 11 549,02 грн. У подальшому на залишок основної суми кредиту в розмірі 15 850,68 грн нараховано проценти за ставкою 35 % річних за період з 18.05.2021 по 07.01.2022 включно, тобто за 235 днів, у сумі 3 571,83 грн. Таким чином, загальна сума процентів за зазначеним договором згідно з розрахунком становить 15 120,85 грн.

Відповідно до розрахунку ТОВ «Коллект Центр» станом на 04.08.2026 заборгованість за цим договором також залишилася незмінною та становить 31 495,72 грн, будь-яких додаткових нарахувань після переходу права вимоги не здійснювалося.

Оцінюючи правомірність стягнення договірних процентів, суд враховує правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, відповідно до яких після спливу визначеного договором строку кредитування або пред`явлення вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється.

У постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду розмежувала проценти за правомірне користування кредитними коштами відповідно до статті 1048 ЦК України та проценти, які нараховуються як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання відповідно до статті 625 ЦК України.

Зокрема, сплата процентів за користування кредитними коштами є складовою належного виконання кредитного зобов`язання, тоді як проценти за статтею 625 ЦК України становлять наслідок порушення боржником грошового зобов`язання.

Як уже зазначалось, проценти за кредитним договором № CCNG-501223698 у розмірі 174,77 грн та проценти, додатково нараховані за кредитним договором № 501223698 у розмірі 3 571,83 грн, обчислені в межах установлених відповідними договорами строків кредитування, за погодженими процентними ставками.

Однак щодо вимог про стягнення штрафних санкцій, інфляційних втрат та трьох процентів річних суд зазначає наступне.

За кредитним договором № CCNG-501223698 від 08.01.2020 позивачем заявлено до стягнення 222,61 грн пені та/або штрафів, 93,66 грн інфляційних втрат та 20,74 грн трьох процентів річних, які обліковувалися станом на 18.05.2021

За кредитним договором № 501223698 від 08.01.2020 позивачем заявлено до стягнення 61,23 грн трьох процентів річних, нарахованих за період з 08.01.2022 по 23.02.2022, та 462,96 грн інфляційних втрат, нарахованих за січень — лютий 2022 року.

Суд враховує, що в період виникнення зазначених зобов`язань законодавством України були передбачені спеціальні особливості відповідальності позичальників у зв`язку із запровадженням карантину з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби COVID-19.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 з 12.03.2020 на всій території України встановлено карантин, дію якого неодноразово продовжували.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 дію карантину було припинено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023.

Пунктом 15 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено звільнення позичальника від обов`язку сплачувати неустойку, штраф, пеню за прострочення виконання грошового зобов`язання за договором кредиту або позики в період дії карантину та протягом тридцяти днів після дня його завершення.

Враховуючи встановлені законодавством обмеження щодо відповідальності за прострочення кредитних зобов`язань у період карантину, а також відсутність належного підтвердження періоду виникнення штрафних санкцій та правових підстав для їх стягнення, суд доходить висновку, що вимога про стягнення пені та/або штрафів у розмірі 222,61 грн задоволенню не підлягає.

Щодо вимог про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За своєю правовою природою інфляційні втрати та три проценти річних є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Водночас застосування статті 625 ЦК України до договорів про споживчий кредит має здійснюватися з урахуванням спеціальних положень законодавства, якими передбачене звільнення споживачів від відповідальності за відповідне прострочення.

У постанові від 03.06.2026 у справі № 757/8409/22-ц Верховний Суд дійшов висновку, що передбачене зазначеною нормою звільнення споживача від відповідальності за прострочення виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит поширюється на будь-які платежі, які підлягають сплаті внаслідок такого прострочення, зокрема й на платежі, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України.

За результатами касаційного перегляду Верховний Суд змінив судові рішення в частині стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних, виключивши відповідні суми, неправомірно нараховані за період дії законодавчого звільнення споживача від відповідальності.

Суд вважає зазначений правовий висновок застосовним до спірних правовідносин, оскільки позивачем також заявлено до стягнення інфляційні втрати та три проценти річних, нараховані за прострочення виконання зобов`язань за кредитними договорами фізичної особи у період дії карантину.

Так, за кредитним договором № CCNG-501223698 три проценти річних у розмірі 20,74 грн нараховані за період з 04.10.2021 по 23.02.2022, а інфляційні втрати в розмірі 93,66 грн — за жовтень 2021 року — лютий 2022 року.

За кредитним договором № 501223698 три проценти річних у розмірі 61,23 грн нараховані за період з 08.01.2022 по 23.02.2022, а інфляційні втрати в розмірі 462,96 грн — за січень — лютий 2022 року.

Усі зазначені періоди охоплюються дією законодавчого звільнення споживачів від відповідальності за прострочення виконання зобов`язань за договорами про споживчий кредит.

За таких обставин, вимоги про стягнення інфляційних втрат у загальному розмірі 556,62 грн та трьох процентів річних у загальному розмірі 81,97 грн задоволенню не підлягають.

Таким чином, оцінюючи заявлені вимоги в їх сукупності, суд доходить висновку що стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» підлягає заборгованість за кредитними договорами в загальному розмірі 32 911,51 грн, з яких за кредитним договором № CCNG-501223698 від 08.01.2020 — 1 939,98 грн, у тому числі 1 765,21 грн основного боргу та 174,77 грн процентів, а за кредитним договором № 501223698 від 08.01.2020 — 30 971,53 грн, у тому числі 15 850,68 грн основного боргу та 15 120,85 грн процентів.

Також позивачем заявлено вимогу про компенсацію понесених ним витрат на правничу допомогу в розмірі 13000 грн.

Відповідно до ч.1 п.1 ч. 3 ст. 133 та ч.1 - 3 ст. 137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано суду копію договору про надання правової допомоги № 01-07/2024 від 01.07.2024 р., укладеного між ТзОВ «Коллект Центр» та адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс», заявку на надання правничої допомоги № 293 від 04.07.2026, копію витягу з акта № 24 про надання юридичної допомоги від 31.12.2026, прайс- лист АО «Лігал Ассістанс».

Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію щодо порядку та критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу та їх розподілу, зокрема в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі № 922/1964/21 вказано, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04). Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд вважає необґрунтованими вимоги щодо стягнення витрат на правничу допомогу у заявленому розмірі 13000 грн. який, на переконання суду, не є співмірним із наданими адвокатом послугами та складністю справи, в тому числі ціною позову, тому приходить до висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати на оплату послуг адвоката, пов`язані із складанням, поданням до суду цивільного позову в розмірі 3 000 грн.

Саме такий розмір відповідатиме критеріям дійсності, обґрунтованості, розумності і співмірності відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Крім того, в силу дії 141 ЦПК України, з відповідача слід стягнути в користь позивача судові витрати, пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись статтями 12, 81, 89, 133, 137, 141, 259, 263–265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за кредитним договором № CCNG-501223698 від 08.01.2020 у розмірі 1 939 (одна тисяча дев`ятсот тридцять дев`ять) грн 98 коп., з яких: 1 765,21 грн — заборгованість за основною сумою кредиту; 174,77 грн — заборгованість за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за кредитним договором № 501223698 від 08.01.2020 у розмірі 30 971 (тридцять тисяч дев`ятсот сімдесят одна) грн 53 коп., з яких: 15 850,68 грн — заборгованість за основною сумою кредиту; 15 120,85 грн — заборгованість за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 594 (дві тисячі п`ятсот дев`яносто чотири) грн 51 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте Конотопським міськрайонним судом Сумської області за письмовою заявою відповідачки , яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом установлених ЦПК України строків не подано заяву про його перегляд або апеляційну скаргу, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306, код ЄДРПОУ 44276926.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя Логін Є. В.