Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №173/264/26 — Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 173/264/26

Номер провадження2/173/898/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13 жовтня 2026 року м. Верхньодніпровськ

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого - судді Челюбєєва Є.В., за участі секретаря Салтикової С.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду із зазначеним позовом.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що 08 лютого 2021 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту № 115750137 у формі електронного документа, відповідно до умов якого відповідачу надано кредитні кошти.

Позивач посилався на те, що свої зобов`язання за кредитним договором виконав належним чином, надавши відповідачу грошові кошти в сумі 500,00 грн шляхом перерахування через банк-провайдер. У подальшому сторони укладали додаткові угоди, відповідно до яких розмір кредиту збільшувався, унаслідок чого загальна сума наданих відповідачу кредитних коштів становила 22000,00 грн.

28 листопада 2018 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого, за твердженням позивача, до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги за кредитним договором № 115750137.

05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до умов якого, за твердженням позивача, до ТОВ «Фінансова компанія «ОНЛАЙН ФІНАНС» перейшло право грошової вимоги за кредитним договором № 115750137.

11 липня 2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» укладено договір факторингу № 11/07/25-Е, відповідно до умов якого, за твердженням позивача, до ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» перейшло право грошової вимоги за кредитним договором № 115750137.

Відповідач належним чином не виконав умов кредитного договору щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів, унаслідок чого утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 73384,35 грн, яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 22000,00 грн та заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 51384,35 грн.

Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором, а також понесені у справі судові витрати.

Провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та надані докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено, що 08 лютого 2021 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту № 115750137 у формі електронного документа.

За умовами кредитного договору кредитодавець надав позичальнику кредит у розмірі 500,00 грн строком на 17 календарних днів від дати отримання кредиту позичальником (дисконтний період), а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування ним відповідно до умов договору.

Договором передбачено можливість продовження дисконтного періоду, а також відстрочення повернення основної суми кредиту. Зокрема, у разі продовження користування кредитом після закінчення дисконтного періоду строк виконання зобов`язання щодо повернення основної суми кредиту відкладався на один календарний день щоразу, але не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду.

Протягом дисконтного періоду проценти за користування кредитом нараховувалися за ставкою 1,19 % на день. У разі продовження дисконтного періоду застосовувалася індивідуальна процентна ставка в такому самому розмірі. За умови продовження користування кредитом після закінчення дисконтного періоду без своєчасної сплати процентів договором передбачено застосування базової процентної ставки в розмірі 1,70 % на день, а також нарахування процентів за ставкою 2,30 % на день із наступного дня після закінчення дисконтного періоду.

Проценти нараховувалися щоденно, починаючи з дня надання кредиту до дня його фактичного повернення. Позичальник зобов`язувався повернути основну суму кредиту не пізніше закінчення дисконтного періоду, а в разі продовження користування кредитом - у визначені договором строки, але не пізніше граничного строку його дії.

Відповідно до реквізитів договору № 115750137 від 08 лютого 2021 року, укладеного між сторонами, відповідач підписав договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «MNV7W93K».

На підтвердження перерахування позичальнику кредитних коштів у сумі 500,00 грн позивачем надано платіжне доручення № ae3e9feb-8f5d-4751-a9d4-8f8eb6f48249 від 08 лютого 2021 року. Факт отримання кредитних коштів також підтверджується випискою АТ КБ «ПриватБанк» № 20.1.0.0.0/7-260226/66982-БТ від 28 лютого 2026 року.

У подальшому, у період з 08 по 09 лютого 2021 року, сторонами укладено додаткові угоди до договору, відповідно до яких суму кредиту збільшено: 08 лютого 2021 року - на 650,00 грн (платіжне доручення № 7b22d58b-a1a6-422a-ba9e-b1d8ad00cc90 від 08 лютого 2021 року); 09 лютого 2021 року - на 450,00 грн (платіжне доручення № 929bca52-13e1-48be-8207-6a21156fe654 від 09 лютого 2021 року) та на 20400,00 грн (платіжне доручення № 17939976-fe34-4f7f-a7cb-8fbf7e333bf3 від 09 лютого 2021 року).

Зазначеними додатковими угодами також погоджено нові редакції графіків розрахунків, при цьому інші умови договору залишено без змін.

Згідно з розрахунком заборгованості, наданим первісним кредитором, за договором № 115750137 відповідач отримав кредитні кошти окремими траншами на загальну суму 22000,00 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № 115750137 станом на 29 березня 2021 року за відповідачем обліковувалася заборгованість у загальному розмірі 44542,35 грн, з яких 22000,00 грн - заборгованість за основною сумою кредиту та 22542,35 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом.

28 листопада 2018 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01.

До зазначеного договору в подальшому укладалися додаткові угоди, а саме: № 19 від 28 листопада 2019 року, № 26 від 31 грудня 2020 року, № 27 від 31 грудня 2021 року, № 31 від 31 грудня 2022 року та № 32 від 31 грудня 2023 року, якими, зокрема, продовжувався строк дії договору та визначався порядок відступлення (передачі) прав вимоги за ним.

З матеріалів справи вбачається, що право вимоги за кредитним договором № 115750137 передано ТОВ «Таліон Плюс», що підтверджується договором факторингу, відповідними додатковими угодами, реєстром прав вимоги № 127 від 29 березня 2021 року та актом звірки взаємних розрахунків станом на 31 грудня 2021 року щодо сплати суми фінансування за реєстром прав вимог № 127 від 29 березня 2021 року за договором факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року.

05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено договір факторингу № 05/0820-01 та додаткові угоди до нього № 2 від 03 серпня 2021 року і № 3 від 30 грудня 2022 року, відповідно до умов яких до ТОВ «Фінансова компанія «ОНЛАЙН ФІНАНС» перейшло право грошової вимоги за кредитним договором № 115750137. Зазначене підтверджується реєстром прав вимог № 9 від 30 травня 2023 року, протоколом узгодження предмета факторингової операції та обсягу переданих прав вимоги від 30 травня 2023 року і платіжною інструкцією № 4097 від 30 травня 2023 року.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № 115750137 станом на 30 травня 2023 року за відповідачем обліковувалася заборгованість у загальному розмірі 73384,35 грн, з яких 22000,00 грн - заборгованість за основною сумою кредиту та 51384,35 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом.

11 липня 2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» укладено договір факторингу № 11/07/25-Е, відповідно до умов якого до позивача перейшло право грошової вимоги за кредитним договором № 115750137, що підтверджується реєстром прав вимог від 14 липня 2025 року. Факт здійснення оплати за договором факторингу підтверджується наданими суду платіжними інструкціями № 317 від 12 серпня 2025 року, № 344 від 04 вересня 2025 року, № 355 від 18 вересня 2025 року, № 356 від 19 вересня 2025 року, № 357 від 19 вересня 2025 року, № 358 від 19 вересня 2025 року та № 360 від 24 вересня 2025 року.

Згідно з випискою з особового рахунку за кредитним договором № 115750137 від 08 лютого 2021 року, наданою позивачем, загальна сума заборгованості станом на 26 грудня 2025 року становить 73384,35 грн, з яких 22000,00 грн - заборгованість за основною сумою кредиту та 51384,35 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом.

Між сторонами виникли цивільно-правові відносини, що випливають із кредитного договору, які регулюються положеннями Цивільного кодексу України.

Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та погодженні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, принципів розумності та справедливості.

Згідно зі статтями 626, 628 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а зміст договору становлять погоджені сторонами умови та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди щодо всіх його істотних умов.

Відповідно до частини другої статті 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою сторін, вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно зі статтями 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом оферти та її акцепту, а електронний договір, підписаний електронним підписом, у тому числі одноразовим ідентифікатором, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 та від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, договір, укладений в електронній формі із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, є належною письмовою формою правочину.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною другою статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 цього Кодексу, якщо інше не встановлено положеннями параграфа 2 цієї глави і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно з частиною другою статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються договором з урахуванням вимог закону.

З наданих позивачем доказів убачається, що первісний кредитор надав відповідачу кредитні кошти загалом у розмірі 22000,00 грн, тоді як відповідач узяті на себе зобов`язання належним чином не виконав, отримані кошти та передбачені договором платежі у встановлений договором строк не повернув, унаслідок чого утворилася заборгованість.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором установлено обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 та статтею 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок відступлення права вимоги. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, які існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до частини першої статті 76 та частини першої статті 81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює обставини справи, а кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи, що ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» відповідно до кредитного договору надало відповідачу ОСОБА_1 кредитні кошти, однак відповідач належним чином не виконав своїх зобов`язань щодо їх повернення та сплати передбачених договором платежів, у нього утворилася заборгованість, яка, за розрахунком позивача, становить 73384,35 грн, з яких 22000,00 грн - заборгованість за основною сумою кредиту та 51384,35 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом.

Водночас відповідач не скористався своїм процесуальним правом, не надав суду доказів, які б спростовували розрахунок заборгованості перед ТОВ «ФК «ЕЙС», не довів відсутності заборгованості або її іншого розміру.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ «ФК «ЕЙС» про стягнення заборгованості за договором № 115750137 від 08.02.2021 у розмірі 73384,35 грн є доведеними наявними в матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а в разі часткового задоволення позову — на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи те, що позовні вимоги задоволено повністю, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму понесених витрат зі сплати судового збору в розмірі 2662,40 грн.

Крім того, представник позивача просив стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн.

Відповідно до частин першої та другої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є їх розмір обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, поведінки сторін під час розгляду справи, а також дій сторін щодо досудового врегулювання спору та мирного врегулювання спору під час розгляду справи.

Матеріали справи містять копію договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20 серпня 2025 року, додаткову угоду № 25770904743 від 01 вересня 2025 року та акт приймання-передачі наданих послуг від 29 грудня 2025 року.

Разом із тим, вирішуючи питання щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує не лише факт понесення таких витрат та їх документальне підтвердження, а й критерії співмірності, обґрунтованості та пропорційності цих витрат предмету спору.

Судом встановлено, що ця справа стосується стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 73384,35 грн та розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Предмет спору не є складним, фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, є типовими для спорів про стягнення заборгованості за кредитними договорами, а розгляд справи не потребував проведення судових засідань, допиту свідків, призначення експертиз чи вчинення інших процесуальних дій, пов`язаних зі значним обсягом юридичної роботи.

Крім того, матеріали справи не містять доказів виконання представником позивача значного обсягу додаткової роботи, який би об`єктивно обумовлював необхідність відшкодування витрат на професійну правничу допомогу саме в заявленому розмірі 7000,00 грн.

З урахуванням характеру та складності спору, ціни позову, обсягу фактично виконаної представником позивача роботи, способу розгляду справи, відсутності судових засідань та інших процесуальних дій, а також принципів розумності, співмірності та пропорційності суд доходить висновку, що заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн є неспівмірним із фактично виконаною роботою.

Враховуючи наведене, суд вважає обґрунтованим та співмірним із предметом спору розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 4000,00 грн, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 12, 13, 76, 81, 133, 137, 141, 247, 259, 263–265, 268, 273, 280, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки, буд. 6 каб. 13, ЄДРПОУ 42986956) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за Кредитним договором у розмірі 73384 (сімдесят три тисячі триста вісімдесят чотири) грн 35 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп.та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 (чотири тисячі) грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати складання повного його тексту.

Суддя: Є.В. Челюбєєв