Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №173/261/26 — Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 173/261/26

Номер провадження2/173/897/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13 жовтня 2026 року м. Верхньодніпровськ

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого - судді Челюбєєва Є.В., за участі секретаря Салтикової С.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 12 серпня 2021 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту № 124717339 у формі електронного документа, відповідно до умов якого відповідачу надано кредитні кошти.

Позивач стверджував, що первісний кредитор належним чином виконав свої зобов`язання за договором про надання кредитної лінії, надавши відповідачу перший транш кредитних коштів у розмірі 19000,00 грн шляхом перерахування через банк-провайдер. Надалі відповідач скористалася можливістю отримання додаткових траншів у межах установленого кредитного ліміту, унаслідок чого загальна сума наданих кредитних коштів становила 22000,00 грн.

28 листопада 2018 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01, за умовами якого, за твердженням позивача, до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги за кредитним договором № 124717339.

30 жовтня 2023 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено договір факторингу № 30/1023-01, відповідно до умов якого до ТОВ «Фінансова компанія «ОНЛАЙН ФІНАНС» перейшло право грошової вимоги за зазначеним кредитним договором.

11 липня 2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» укладено договір факторингу № 11/07/25-Е, відповідно до умов якого до позивача перейшло право грошової вимоги за кредитним договором № 124717339.

Позивач зазначив, що ОСОБА_1 належним чином не виконала зобов`язань за кредитним договором щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів, унаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 23179,34 грн, з яких 20077,37 грн - заборгованість за основною сумою кредиту та 3101,97 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом.

У зв`язку із цим позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором, а також понесені судові витрати.

Провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

Судом установлено, що 12 серпня 2021 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 124717339 у формі електронного документа щодо надання фінансового кредиту за продуктом «СМАРТ».

Відповідно до умов договору кредитодавець зобов`язався надати позичальниці кредит у формі кредитної лінії з кредитним лімітом у розмірі 22 000,00 грн, а позичальниця - повернути отримані кредитні кошти та сплатити проценти за користування ними відповідно до умов договору, додатків до нього та Правил надання грошових коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту за продуктом «СМАРТ».

Згідно з умовами договору кредитодавець надав позичальниці перший транш у розмірі 19000,00 грн, який підлягав поверненню до 11 вересня 2021 року. Первісний строк кредитування становив 30 календарних днів із дати отримання кредиту. Водночас пунктом 1.12.1 договору передбачено, що в разі продовження користування кредитом після закінчення дисконтного періоду строк повернення основної суми кредиту переносився, за відсутності платежу, на наступний календарний день, але не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду.

Відповідно до умов договору протягом дисконтного періоду проценти нараховувалися за ставкою 0,25 % за кожний день користування кредитом. У разі продовження дисконтного періоду в порядку, передбаченому пунктом 1.8 договору, застосовувалася індивідуальна процентна ставка в розмірі 0,99 % на день. Якщо позичальниця продовжувала користуватися кредитом після закінчення дисконтного періоду без своєчасної сплати процентів, за умов, визначених пунктом 1.9.3 договору, застосовувалася базова процентна ставка в розмірі 1,98 % на день. Крім того, пунктом 1.12.2 договору передбачено нарахування процентів за ставкою 2,98 % на день із наступного дня після закінчення дисконтного періоду.

Згідно з реквізитами договору № 124717339 від 12 серпня 2021 року відповідач підписала договір з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором «MNV79A7U».

На підтвердження перерахування позичальниці кредитних коштів у розмірі 19000,00 грн позивач надав платіжне доручення № 964cd6ad-e085-4b48-9ae7-3ea7096cb6ce від 12 серпня 2021 року. Факт отримання кредитних коштів також підтверджується випискою АТ КБ «ПриватБанк» № 20.1.0.0.0/7-260226/45107-БТ від 3 березня 2026 року.

Крім того, згідно з наданими платіжними дорученнями було перераховано такі кошти: 12 серпня 2021 року - 1000,00 грн (платіжне доручення № a393665c-e48b-49ea-8785-6333d73f0183); 14 серпня 2021 року - 200,00 грн (платіжне доручення № 1ed3ccd0-4375-4a58-a2c1-6fc3aa57a5e9); 14 серпня 2021 року - 800,00 грн (платіжне доручення № 1192e02d-8c43-4fd9-97f6-a77a1d312499); 21 серпня 2021 року - 1000,00 грн (платіжне доручення № a1217ed5-90ee-42e2-ba7c-ba789fb0500b).

Згідно з розрахунком заборгованості, наданим первісним кредитором, за договором № 124717339 відповідач отримала кредитні кошти окремими траншами на загальну суму 22000,00 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № 124717339 станом на 5 травня 2022 року за відповідачем обліковувалася заборгованість у загальному розмірі 22035,04 грн, з яких 20077,37 грн - заборгованість за основною сумою кредиту та 1957,67 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом.

28 листопада 2018 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01.

До зазначеного договору надалі укладалися додаткові угоди, а саме: № 19 від 28 листопада 2019 року, № 26 від 31 грудня 2020 року, № 27 від 31 грудня 2021 року, № 31 від 31 грудня 2022 року та № 32 від 31 грудня 2023 року, якими, зокрема, продовжувався строк дії договору та визначався порядок відступлення (передання) прав вимоги за ним.

Із матеріалів справи вбачається, що право вимоги за кредитним договором № 124717339 передано ТОВ «Таліон Плюс». Це підтверджується договором факторингу, відповідними додатковими угодами, реєстром прав вимоги № 175 від 5 травня 2022 року та актом звірки взаємних розрахунків станом на 31 грудня 2022 року щодо сплати суми фінансування за реєстром прав вимоги № 175 від 5 травня 2022 року за договором факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року.

30 жовтня 2023 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено договір факторингу № 30/1023-01, відповідно до умов якого до ТОВ «Фінансова компанія «ОНЛАЙН ФІНАНС» перейшло право грошової вимоги за кредитним договором № 124717339. Це підтверджується реєстром прав вимоги № 2 від 20 грудня 2023 року та платіжною інструкцією № 5279 від 22 грудня 2023 року.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № 124717339 станом на 20 грудня 2023 року за відповідачем обліковувалася заборгованість у загальному розмірі 23179,34 грн, з яких 20077,37 грн - заборгованість за основною сумою кредиту та 3101,97 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом.

11 липня 2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» укладено договір факторингу № 11/07/25-Е, відповідно до умов якого до позивача перейшло право грошової вимоги за кредитним договором № 124717339.

Оплата за договором факторингу підтверджується наданими суду платіжними інструкціями № 317 від 12 серпня 2025 року, № 344 від 4 вересня 2025 року, № 355 від 18 вересня 2025 року, № 356 від 19 вересня 2025 року, № 357 від 19 вересня 2025 року, № 358 від 19 вересня 2025 року та № 360 від 24 вересня 2025 року.

Згідно з випискою з особового рахунку за кредитним договором № 124717339 від 12 серпня 2021 року, наданою позивачем, загальна сума заборгованості станом на 26 грудня 2025 року становить 23179,34 грн, з яких 20077,37 грн - заборгованість за основною сумою кредиту та 3 101,97 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом.

Між сторонами виникли цивільно-правові відносини, що випливають із кредитного договору та регулюються положеннями Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Відповідно до статей 6 і 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, принципів розумності та справедливості.

Згідно зі статтями 626 і 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять погоджені сторонами умови, а також умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до частини другої статті 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою сторін, вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно зі статтями 11 і 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом оферти та її акцепту, а електронний договір, підписаний електронним підписом, зокрема одноразовим ідентифікатором, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

Відповідно до правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 9 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 та від 7 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, договір, укладений в електронній формі із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, є належною письмовою формою правочину.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати позичальникові грошові кошти (кредит) у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти.

Згідно з частиною другою статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 цього Кодексу, якщо інше не встановлено положеннями параграфа 2 цієї глави і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів установлюються договором.

Згідно з частиною другою статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються договором з урахуванням вимог закону.

Із наданих позивачем доказів убачається, що первісний кредитор виконав свої зобов`язання за договором та надав відповідачу кредитні кошти в загальному розмірі 22000,00 грн. Водночас відповідач належним чином не виконала взятих на себе зобов`язань, не повернула отримані кошти та не сплатила передбачені договором платежі у встановлені строки, унаслідок чого утворилася заборгованість.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу й інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором установлено обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 та статті 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, які існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до частини першої статті 76 та частини першої статті 81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги й заперечення учасників справи, а також інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим Кодексом.

Ураховуючи, що ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» надало відповідачу ОСОБА_1 кредитні кошти, однак остання належним чином не виконала зобов`язань щодо їх повернення та сплати передбачених договором платежів, суд дійшов висновку про наявність у відповідача заборгованості в загальному розмірі 23179,34 грн, з яких 20077,37 грн - заборгованість за основною сумою кредиту та 3101,97 грн - заборгованість за процентами.

З огляду на перехід права вимоги за кредитним договором до ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» зазначена заборгованість підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідач не скористалася своїм процесуальним правом подати докази на спростування наданого позивачем розрахунку заборгованості, не довела відсутності заборгованості або наявності підстав для визначення її в іншому розмірі.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» про стягнення заборгованості за кредитним договором № 124717339 від 12 серпня 2021 року в розмірі 23179,34 грн суд визнає доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а в разі часткового задоволення позову — на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволено повністю, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачки на користь позивача витрати зі сплати судового збору в розмірі 2662,40 грн.

Крім того, представник позивача просив стягнути з відповідачки на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн.

Відповідно до частин першої та другої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою та другою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Відповідно до частини третьої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною четвертою статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих послуг і виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд ураховує, зокрема, зв`язок цих витрат із розглядом справи, обґрунтованість і пропорційність їх розміру предмету спору з урахуванням ціни позову та значення справи для сторін, поведінку сторін під час розгляду справи, а також їхні дії щодо досудового врегулювання спору та мирного врегулювання спору під час розгляду справи.

Матеріали справи містять копію договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20 серпня 2025 року, додаткову угоду № 25770937461 від 1 вересня 2025 року та акт приймання-передачі наданих послуг від 29 грудня 2025 року.

Вирішуючи питання про розмір витрат на професійну правничу допомогу, суд ураховує не лише факт понесення таких витрат та їх документальне підтвердження, а й критерії співмірності, обґрунтованості та пропорційності предмету спору.

Судом установлено, що ця справа стосується стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 23179,34 грн і розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Предмет спору не є складним, фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, є типовими для спорів про стягнення заборгованості за кредитними договорами. Розгляд справи не потребував проведення судових засідань, допиту свідків, призначення експертиз чи вчинення інших процесуальних дій, пов`язаних зі значним обсягом юридичної роботи.

Крім того, матеріали справи не містять доказів виконання представником позивача значного обсягу додаткової роботи, який об`єктивно обумовлював би необхідність відшкодування витрат на професійну правничу допомогу саме в заявленому розмірі - 7000,00 грн.

З огляду на характер і складність спору, ціну позову, обсяг фактично виконаної представником позивача роботи, порядок розгляду справи, відсутність судових засідань та інших процесуальних дій, а також принципи розумності, співмірності й пропорційності суд дійшов висновку, що заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн - є завищеним.

За таких обставин суд вважає обґрунтованим і співмірним із предметом спору розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 4000,00 грн, які підлягають стягненню з відповідачки на користь позивача.

Керуючись статтями 12, 13, 76, 81, 133, 137, 141, 247, 259, 263–265, 268, 273, 280, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки, буд. 6 каб. 13, ЄДРПОУ 42986956) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за Кредитним договором у розмірі 23179 (двадцять три тисячі сто сімдесят дев`ять) грн 34 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 (чотири тисячі) грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати складання повного його тексту.

Суддя: Є.В. Челюбєєв