Постанова від 13 жовтня 2026 р. у справі №904/1295/25 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.10.2026 року м.Дніпро Справа № 904/1295/25

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чус О.В. - (доповідача),

судді: Висоцький А.М., Андрейчук Л.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи апеляційну скаргу Дніпропетровської обласної прокуратури на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 23.06.2026 (суддя Кеся Н.Б.) у справі № 904/1295/25

за позовом Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра (м. Дніпро) в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України (м. Київ)

до відповідача-1: Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара (м. Дніпро)

відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергум" (м. Київ)

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення безпідставно отриманих грошових коштів у розмірі 612 691 грн. 83 коп.

ВСТАНОВИВ:

В березні 2025 Правобережна окружна прокуратура міста Дніпра звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України (далі - позивач) з позовною заявою, в якій просить суд:

- визнати недійсною додаткову угоду № 4 від 22.08.2022 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 27/01-2022 від 27.01.2022, укладену між Дніпровським національним університетом імені Олеся Гончара (далі - відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергум" (далі - відповідач-2);

- визнати недійсною додаткову угоду № 5 від 23.09.2022 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 27/01-2022 від 27.01.2022, укладену між Дніпровським національним університетом імені Олеся Гончара та Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергум";

- визнати недійсною додаткову угоду № 6 від 21.10.2022 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 27/01-2022 від 27.01.2022, укладену між Дніпровським національним університетом імені Олеся Гончара та Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергум";

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергум" на користь держави в особі Міністерства освіти і науки України грошові кошти у розмірі 612 691 грн. 83 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним:

- прокурор зазначає, що опрацюванням інформації з веб-порталу публічних закупівель "Prozorro" (https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2021-11-23-003040-с.) встановлено, що за результатами публічної закупівлі з ідентифікатором UA-2021-11-23-003040-с ДНУ імені О. Гончара було укладено з ТОВ "Енергум" договір про постачання електричної енергії споживачу № 27/01-2022 від 27.01.2022 на загальну суму з ПДВ - 17 927 999 грн. 99 коп. споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за ціною за 1 кВт/год 3,31999999814 грн., в тому числі ПДВ - 0,5533333333 грн. Очікуваний обсяг постачання електричної енергії на період до 31.12.2022 включно становить 5 400 000 кВт*год. За умовами договору постачальник (ТОВ "Енергум") продає електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок споживача (ДНУ імені О. Гончара), а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору (пункт 2.1 договору). Найменування товару: електрична енергія (код згідно з Національного класифікатору ДК 021:2015:09310000-5) (далі - товар або електрична енергія). Очікуваний обсяг постачання електричної енергії на період до 31.12.2022 включно становить 5 400 000 кВт*год (п.2.2 договору). Ціна електричної енергії включає в себе вартість послуг оператора системи передачі з передачі електричної енергії, які необхідні для виконання договору та не включає вартість послуг з розподілу електричної енергії, технічного обслуговування, комерційного обліку, тощо. Вказані послуги оплачуються споживачем самостійно, на підставі укладених договорів (пункт 5.3). Ціна електричної енергії має зазначатися постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за договором (рахунках-розшифровках та актах прийняття-передавання товарної продукції) у тому числі у разі її зміни (пункт 5.4 договору). Розрахунковим періодом за договором є 1 календарний місяць (пункт 5.6 договору). Споживач здійснює плату за договором на поточний рахунок постачальника (пункт 5.7 договору). Ціна за одиницю товару за договором може змінюватися за дотриманням сторонами норм, передбачених частою 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" шляхом підписання додаткової угоди про внесення змін до договору. До зміни ціни за одиницю товару постачальник зобов`язаний постачати товар за ціною, яка зазначена у договорі у чинній його редакції. Зміна ціни 1 кВт електроенергії в бік збільшення не більше, ніж на 10% у разі коливання ціни електричної енергії на ринку, може відбуватись тільки відносно її фактичної вартості, а також у разі зміни тарифу на послуги з передачі електричної енергії не враховуючи при цьому тариф постачальника. Інформація про діючу ціну електричної енергії має бути розміщена на офіційному веб-сайті постачальника не пізніше ніж за 20 днів до початку її застосування із зазначенням порядку її формування. Зміна ціни товару може відбуватися за умови надання постачальником необхідних підтверджуючих документів щодо кожного коливання його ціни на ринку (п. 5.2 договору). Так, до вказаного договору сторонами були укладені наступні додаткові угоди: додаткова угода №1 від 27.01.2022, за якою зменшені обсяги закупівлі електричної енергії, очікуваний обсяг постачання електричної енергії на період до 31.12.2022 становить 4 408 690 кВт*год.; також, сторони домовились зменшити суму договору на 3 291 149 грн. 20 коп.; додаткова угода № 2 від 04.03.2022, за якою очікуваний обсяг постачання електричної енергії зменшено на період до 31.12.2022 та становить 3 808 690 кВт*год.; сторони домовились зменшити суму договору на 1 992 000 грн. 00 коп.; додаткова угода № 3 від 25.04.2022, за якою очікуваний обсяг постачання електричної енергії зменшено на період до 31.12.2022, що становить 3 058 690 кВт*год. та зменшено суму договору на 2 490 000 грн. 00 коп.; додаткова угода № 4 від 22.08.2022, якою у зв`язку зі зміною "На добу наперед" (РДН) за 1 кВт*год за даними ДП "Оператор ринку" ціну договору підвищено до 3,65 грн. з ПДВ; додаткова угода № 5 від 23.09.2022, якою у зв`язку зі зміною "На добу наперед" (РДН) за 1 кВт*год за даними ДП "Оператор ринку" ціну договору підвищено до 4,01 грн. з ПДВ; додаткова угода № 6 від 21.10.2022, якою у зв`язку зі зміною "На добу наперед" (РДН) за 1 кВт*год за даними ДП "Оператор ринку" ціну договору підвищено до 4,41 грн. з ПДВ; додаткова угода № 7, якою розірвано договір та припинено поставку електричної енергії з 01.11.2022. З урахуванням вказаного змісту додаткових угод, прокурор зазначає, що додаткові угоди № 4, 5, 6 укладені всупереч Закону України "Про публічні закупівлі", Закону України "При ринок електричної енергії" та підлягають визнанню судом недійсними, що є підставою для стягнення надміру сплачених грошових коштів у розмірі 612 691 грн. 83 коп.;

- прокурор зауважує, що Закон України "Про публічні закупівлі" встановлює імперативну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у випадках, визначених статтею 41 Закону України "Про публічні закупівлі", зокрема за пунктом 2 частини 5 наведеної норми - збільшення ціни за одиницю товару пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку, при цьому не більше ніж на 10% та не збільшуючи загальну суму договору. Вказана норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%. Інше тлумачення відповідної норми Закону України "Про публічні закупівлі" нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів. Прокурор стверджує, що у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 Цивільного кодексу України та пункті 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі. У той же час, укладення таких угод прямо суперечить вимогам Закону України "Про публічні закупівлі", оскільки не дотримано обмеження у 10% як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбувалися такі зміни (кількість підписаних додаткових угод), а також вимогам Закону України "Про ринок електричної енергії" щодо порядку укладення оскаржуваної додаткової угоди, адже, можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статті 3 Закону України "Про публічні закупівлі". Таким чином, додаткові угоди № 4, 5, 6, за якими загальна сума переплати становить 612 691 грн. 83 коп., які сплачені ДНУ ім. О. Гончара за товар, який так і не був поставлений продавцем, укладені всупереч вимогам Закону України "Про публічні закупівлі", Закону України "При ринок електричної енергії" та є незаконними.

Також, у позовній заяві прокурором вказано про підстави звернення із вказаним позовом до суду, а саме: Міністерство освіти і науки України є центральним органом виконавчої влади, яке здійснює повноваження органу управління відносно Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара та виступає головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері освіти і науки, є уповноваженим органом на здійснення контролю за використанням фінансових і матеріальних ресурсів, забезпечення організації та вдосконалення бухгалтерського обліку, ефективного і цільового використання бюджетних коштів. Правобережною окружною прокуратурою міста Дніпра 19.12.2024 № 53-7802вих-24 надіслано запит до Дніпровського національного університету імені О.Гончара щодо встановлених порушень, вжитих заходів, спрямованих на стягнення коштів до бюджету. Із відповіді Дніпровського національного університету імені О.Гончара від 07.01.2025 №84-552-303, вбачається, що такі заходи не вживались. Правобережною окружною прокуратурою міста Дніпра на адресу Міністерства освіти і науки України скеровано запит від 08.01.2025 № 53-144вих-25 щодо встановлених порушень та вжитих заходів, спрямованих на стягнення коштів до бюджету. З інформації, наданої Міністерством освіти і науки України на запит окружної прокуратури за № 1/711-25 від 14.01.2025 встановлено, що заходи, спрямовані на визнання договору недійсним та стягнення коштів на користь бюджету не вживались. Крім того, у разі наявності порушень чинного законодавства, Міністерство освіти і науки України просить вжити заходів реагування представницького характеру в порядку, визначеному положеннями статті 23 Закону України "Про прокуратуру". Невжиття заходів щодо стягнення заборгованості протягом тривалого часу, тобто з моменту закінчення строку дії договору та від дня повідомлення Правобережною окружною прокуратурою міста Дніпра про такі порушення, утворює собою передбачений вимогами Конституції України та Закону України "Про прокуратуру" винятковий випадок, за якого порушення відповідачами інтересів держави супроводжується неналежним виконанням уповноваженими органами функцій із їх захисту, що призводить до виникнення у органів прокуратури не лише права, а й обов`язку вжити заходів з представництва інтересів держави в суді. Враховуючи вищевикладене, на даний момент інтереси держави залишаються незахищеними. У той же час, звернення керівника Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра до суду з позовом, у даному випадку, є єдиним ефективним засобом захисту порушених інтересів держави, враховуючи, що уповноважений орган самостійно не звернувся до суду з позовною заявою, оскільки лише орган прокуратури є тим суб`єктом, що має процесуальну можливість звернення до суду для відновлення порушених інтересів держави.

Також прокурор просить суд стягнути з відповідача на користь прокуратури сплачений судовий збір.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.06.2026 зупинено провадження у справі №904/1295/25 до закінчення розгляду Конституційним Судом України конституційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМГАЗ СІТІ" у справі №3-107/2026(239/26), яка перебуває в провадженні Конституційного Суду України.

Не погоджуючись із вищезазначеним судовим рішенням, керівник Дніпропетровської обласної прокуратури, звернувся через підсистему “Електронний суд” до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить: скасувати ухвалу суду від 23.06.2026; направити справу № 904/1295/25 до Господарського суду Дніпропетровської області для продовження розгляду.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржувана ухвалу суду про зупинення провадження у справі є незаконною через порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Суд зупинив провадження, оскільки предметом конституційної скарги є конституційність п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», а позовні вимоги стосуються визнання недійсними додаткових угод і стягнення надмірно сплачених коштів через невідповідність цих угод зазначеній нормі.

Прокурор не погоджується з таким висновком, посилаючись на п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України, згідно з яким зупинення провадження можливе лише за об`єктивної неможливості розгляду справи до вирішення іншої справи. Суд не може посилатися на таку неможливість, якщо зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини справи.

Прокурор наводить позицію об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (постанова від 01.03.2024 у справі № 910/17615/20), згідно з якою зупинення провадження вимагає беззаперечних підстав, зокрема об`єктивної неможливості самостійного встановлення судом обставин, пов`язаності справ і належної мотивації. В оскаржуваній ухвалі таких обставин не наведено.

Крім того, прокурор зазначає, що рішення Конституційного Суду України мають пряму дію в часі та застосовуються до правовідносин, які тривають або виникли після його ухвалення, і не мають зворотної дії. Оскільки позов подано відповідно до законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, рішення Конституційного Суду не вплине на розгляд цієї справи та не перешкоджає його здійсненню.

Прокурор також наголошує, що під час подання позову він належно обґрунтував підстави для визнання недійсними додаткових угод щодо підвищення ціни за одиницю товару, посилаючись на усталену практику Верховного Суду, зокрема на постанову Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 у справі № 920/19/24, де зазначено, що збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10 % не допускається, в тому числі для бензину, дизельного пального, природного газу та електричної енергії. Виняток щодо строків зміни ціни не визначає верхньої межі такого збільшення.

Окремо прокурор звертає увагу, що 26.05.2026 відповідач-2 подав клопотання про зупинення провадження, в якому просив зупинити провадження до закінчення розгляду Конституційним Судом України справи за конституційною скаргою ТОВ «Укр Газ Ресурс». Суд відмовив у задоволенні цього клопотання, не вбачаючи об`єктивної неможливості розгляду справи.

Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.07.2026 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді: Висоцький А.М., Андрейчук Л.В.

Ухвалою суду від 06.07.2026 апеляційну скаргу Дніпропетровської обласної прокуратури на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 23.06.2026 у справі № 904/1295/25 - залишено без руху. Рекомендовано скаржнику усунути недоліки апеляційної скарги, а саме: подати до апеляційного суду належні докази сплати судового збору (доплати), на належні реквізити, надавши строк 10 днів з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків. Роз`яснено скаржнику, що в разі невиконання зазначеної ухвали суду в строк, визначений п.2 її резолютивної частини, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.

15.07.2026 до ЦАГС через систему “Електронній суд” (зареєстровано ЦАГС 15.07.2026) надійшла заява про усунення недоліків, якою долучено до матеріалів апеляційної скарги докази сплати судового збору у розмірі 2662,40 грн, відповідно до платіжної інструкції від 09.07.2026.

Ухвалою суду від 20.07.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Дніпропетровської обласної прокуратури на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 23.06.2026 у справі № 904/1295/25. Визначено розглянути апеляційну скаргу у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження.

22.07.2026 від Міністерства освіти і науки України до ЦАГС надійшла заява в якій зазначено про те, що доводи апеляційної скарги підтримує. Просить розглянути її за відсутності представника Міносвіти.

27.07.2026 від ТОВ «Енергум» до ЦАГС надійшов відзив на апеляційну скаргу; Відповідач 2 наполягає, що оскаржувана ухвала про зупинення провадження є законною та обґрунтованою, оскільки п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» є безпосередньою підставою позову прокурора, а конституційність цієї ж норми є предметом відкритого конституційного провадження. Зв`язок між справами є прямим, а не опосередкованим, адже господарський суд не уповноважений визнавати закон конституційним чи неконституційним або встановлювати його загальнообов`язковий конституційний зміст. Саме ця юрисдикційна межа створює об`єктивну неможливість остаточного вирішення спору до завершення конституційного провадження.

Відповідач 2 зазначає, що після постановлення оскаржуваної ухвали Конституційний Суд України об`єднав провадження за конституційними скаргами ТОВ «ПРОМГАЗ СІТІ», ТОВ «ЛЬВІВЕНЕРГОЗБУТ» і ТОВ «УКР ГАЗ РЕСУРС» в одне провадження та 08.07.2026 розглянув справу на відкритій частині пленарного засідання Другого сенату, що підтверджує реальність і просунуту стадію конституційного розгляду.

ТОВ «Енергум» зазначє, що п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України прямо передбачає обов`язкове зупинення провадження у разі об`єктивної неможливості розгляду справи до вирішення іншої справи, що розглядається, зокрема, у порядку конституційного провадження. Згадка про конституційне провадження має самостійний зміст, оскільки Конституційний Суд не встановлює господарські факти, а перевіряє конституційність закону та конституційно допустимий спосіб його застосування. Тлумачення прокуратури фактично унеможливлює застосування цієї норми у зв`язку з конституційним провадженням, що робить пряму вказівку законодавця беззмістовною.

Критерії, визначені Верховним Судом у постанові від 01.03.2024 у справі № 910/17615/20, у цій справі виконані: пов`язаність справ є абсолютною, об`єктивна неможливість має юрисдикційний характер, а результат конституційного провадження здатен безпосередньо змінити правову основу оцінки додаткових угод. Оскаржувана ухвала визначає конкретний зв`язок між справами та посилається на ухвалу Касаційного господарського суду від 04.06.2026 у справі № 927/1704/23, якою касаційне провадження в аналогічному спорі було зупинено.

Зворотна дія рішення Конституційного Суду не спростовує необхідності зупинення. Прокуратура змішує ретроспективний перегляд остаточного рішення та застосування майбутнього рішення у справі, яка ще не вирішена по суті. У цій справі остаточного рішення немає, а тому посилання на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.11.2020 у справі № 4819/49/19 є нерелевантним. Крім того, ч. 3 ст. 89 Закону України «Про Конституційний Суд України» дозволяє Суду встановити, що закон був застосований або витлумачений судами у спосіб, що не відповідає Конституції, навіть якщо норму визнано конституційною.

Практика Верховного Суду підтверджує законність зупинення, зокрема ухвали Касаційного господарського суду від 04.06.2026 у справі № 927/1704/23 та від 28.11.2019 у справі № 916/313/18, а також численні ухвали господарських судів різних інстанцій, якими зупинено провадження в аналогічних справах до завершення конституційного розгляду.

Постанова Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 у справі № 920/19/24 не усуває предмет конституційного контролю, оскільки визначає касаційну практику застосування закону, але не вирішує питання його конституційності.

Відповідач 2 наголошує, що попередня відмова суду в зупиненні провадження не створює процесуальної заборони для подальшого зупинення, оскільки ухвала з процесуального питання не має преюдиційного значення, а п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України встановлює обов`язок, а не право суду. Після первісного клопотання з`явилися нові юридично значущі обставини: відкриття окремого конституційного провадження за скаргою ТОВ «ПРОМГАЗ СІТІ», зупинення касаційного розгляду в аналогічній справі та об`єднання конституційних проваджень.

Зупинення відповідає принципам правової визначеності, процесуальної економії та розумного строку, оскільки обмежене конкретною подією - завершенням конституційного провадження, після чого суд зобов`язаний поновити провадження. Продовження розгляду зараз створює ризик ухвалення рішення, яке доведеться переглядати. Публічний інтерес полягає в ухваленні законного, конституційно обґрунтованого та стійкого судового рішення, а не в максимально швидкому задоволенні позову.

На думку відповідача 2, апеляційна скарга не містить підстав для скасування ухвали, доводи скарги фактично зводяться до незгоди з доцільністю очікування рішення Конституційного Суду, тоді як за наявності встановленої об`єктивної неможливості зупинення провадження є обов`язковим.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дійшла до висновку про задоволення апеляційної скарги з таких підстав.

Предметом апеляційного оскарження є ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 23.06.2026, якою зупинено провадження у справі №904/1295/25 до закінчення розгляду Конституційним Судом України конституційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМГАЗ СІТІ" у справі №3-107/2026(239/26), яка перебуває в провадженні Конституційного Суду України.

Так, суд зупинив провадження у справі № 904/1295/25, оскільки норма, яка є безпосередньою підставою позову - п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», - одночасно є предметом конституційного провадження, відкритого ухвалою Третьої колегії суддів Другого сенату Конституційного Суду України від 04.06.2026 за конституційною скаргою ТОВ «ПРОМГАЗ СІТІ» (справа № 3-107/2026(239/26)). Оскільки предмет позову - визнання недійсними додаткових угод і стягнення надмірно сплачених коштів через невідповідність цих угод зазначеній нормі, а конституційність самої норми перевіряється Конституційним Судом, суд дійшов висновку про об`єктивну неможливість розгляду справи до вирішення конституційного провадження. Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 та п. 4 ч. 1 ст. 229 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження до набрання законної сили рішенням Конституційного Суду. Суд також врахував, що ухвалою Верховного Суду від 04.06.2026 касаційне провадження у справі № 927/1704/23 за аналогічним спором було зупинено.

Проте, колегія суддів вважає, що такий висновок суду першої інстанції суперечить нормам процесуального права.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.

Враховуючи вимоги закону, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з`ясовувати, як пов`язана справа, яка розглядається даним судом, із справою, що розглядається іншим судом, а також чим обумовлюється неможливість розгляду даної справи.

Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Йдеться про те, що господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок: непідвідомчості; обмеженості предметом позову; неможливості розгляду тотожної справи; певної черговості розгляду вимог.

Таким чином, зупинення провадження у справі процесуальний закон пов`язує із неможливістю розгляду справи, що розглядається, до вирішення іншої справи.

При цьому пов`язаність справ полягає в тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на зібрання та оцінку доказів у даній справі, і ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

Колегія суддів зазначає, що саме по собі відкриття Конституційним Судом України конституційного провадження щодо перевірки конституційності окремої норми закону не свідчить про об`єктивну неможливість розгляду цієї господарської справи.

У межах даної справи суд першої інстанції мав самостійно встановити обставини укладення спірних додаткових угод, зміст умов договору на постачання електричної енергії споживачу, наявність або відсутність документального підтвердження коливання ціни, розмір збільшення ціни за одиницю товару, а також правові наслідки такого збільшення. Вказані обставини входять до предмета доказування у цій справі та можуть бути встановлені господарським судом на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

Крім того станом на час розгляду апеляційної скарги положення пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" є чинними, не визнані неконституційними та підлягають застосуванню судом при вирішенні спору. Суд не вправі відмовитися від застосування чинної норми закону лише з підстав відкриття конституційного провадження щодо її перевірки.

Розгляд Конституційним Судом України справи № 3-107/2026(239/26) не передбачає встановлення фактичних обставин, які мають преюдиційне значення для даної справи, зокрема, не стосується факту укладення між сторонами спірних додаткових угод, їх змісту, розміру зміни ціни, належності поданих доказів чи правильності здійсненого прокурором розрахунку заявленої до стягнення суми.

З урахуванням наведеного, колегія суддів зазначає, що висновок суду першої інстанції про неможливість розгляду позову та наявність підстав для зупинення розгляду справи є безпідставний.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 280 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Відповідно до частини 3 статті 271 Господарського процесуального кодексу України, у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 23.06.2026 у справі № 904/1295/25 є необґрунтованою та такою, що винесена з порушенням норм процесуального права, без дослідження дійсних обставин справи. Судом не встановлено та не доведено наявність обставин, передбачених статтею 227 Господарського процесуального кодексу України, які є підставою для зупинення провадження по справі, в зв`язку з чим зазначена ухвала підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області, а апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню.

У зв`язку з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, розподіл сум судового збору, пов`язаного з розглядом апеляційної скарги, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами статті 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 254, 269, 271 п.6 ч.1 ст.275, ст.ст. 280, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дніпропетровської обласної прокуратури на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 23.06.2026 у справі № 904/1295/25 задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 23.06.2026 у справі № 904/1295/25 скасувати.

Справу №904/1295/25 направити до Господарського суду Дніпропетровської області для подальшого розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Верховного Суду у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя О.В. Чус

Суддя А.М. Висоцький

Суддя Л.В. Андрейчук