Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №912/902/26 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.10.2026 м.Дніпро Справа №912/902/26

Центральний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді: Левшиної Г.В. (доповідач)

суддів: Чус О.В., Висоцького А.М.

секретар судового засідання: Гетьманенко С.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Бондар А.І.

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ясинівський хутір"

на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 14.07.2026 (суддя Кузьміна Б.М.) у справі №912/902/26

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЕЗ Градолія"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Ясинівський хутір"

про стягнення 5273249,84 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та оскаржуваного судового рішення.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ОЕЗ Градолія" звернулося до Господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ясинівський хутір" про стягнення 3407085,62 грн основного боргу, 47412,44 грн пені, 487272,15 грн відсотків за користування грошовими коштами, 1207363,20 грн штрафу, 124116,43 грн інфляційних втрат.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач послався на неналежне виконання відповідачем обов`язків за Договором поставки № ОГ393 від 21.11.2025 в частині повної та своєчасної поставки товару.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 14.07.2026 у справі №912/902/26 позовні вимоги задоволено повністю: стягнуто з відповідача на користь позивача 3407085,62 грн основного боргу, 47412,44 грн пені, 487272,15 грн відсотків за користування грошовими коштами, 1207363,20 грн штрафу, 124116,43 грн інфляційних втрат, а також 63279,00 грн судового збору.

Розглянувши заявлені позовні вимоги, суд першої інстанції встановив, що за умовами спірного договору сторони погодили поставку 300 тонн насіння соняшнику.

Втім, відповідач поставив позивачу лише 137,72 тони товару, що підтверджується наданими позивачем видатковими та товарно-транспортними накладними, посвідченнями про якість, актами перерахунку ціни за якістю та іншими матеріалами справи.

При цьому суд звернув увагу на те, що частина поставленого товару була прийнята позивачем із перерахунком ціни відповідно до якісних показників, що підтверджується актами перерахунку ціни за якістю, тоді як окремі партії товару не були прийняті та повернуті відповідачу у зв`язку з їх невідповідністю умовам договору, про що складено відповідні акти повернення товару.

З урахуванням наведеного, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що відповідач у встановлений договором строк не поставив товар у погодженій сторонами кількості, тоді як доказів належного виконання зобов`язання або наявності обставин, які відповідно до договору звільняють його від відповідальності, суду не надав.

Перевіривши розрахунок відсотків за користування грошовими коштами, пені, штрафу та інфляційних втрат, суд виснував про арифметичну безпомилковість здійснених позивачем нарахувань.

Окремо суд акцентував увагу на те, що відповідач обставин, на які посилається позивач, не заперечив і не спростував, відзив на позовну заяву не подав, правової позиції по суті спору не висловив.

Підсумовуючи, місцевий господарський суд наголосив на обґрунтованості та доведеності заявлених у справі вимог, у зв`язку зі чим задовольнив позов в повному обсязі.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ясинівський хутір" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Кіровоградської області від 14.07.2026 у справі №912/902/26 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Насамперед, апелянт зазначає про порушення судом першої інстанції норм процесуального права та позбавлення відповідача права на судовий захист. Зокрема, 14.07.2026 суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи через хворобу директора ТОВ "Ясинівський хутір", яку апелянт вважає поважною причиною, що призвело до порушення принципів змагальності та рівності сторін.

Крім того, скаржник вказує на порушення та неналежну оцінку норм матеріального права щодо поставки та повернення неякісного товару. Апелянт зауважує, що позивач не надав дефектний акт, підписаний постачальником, а надані акти повернення не є належними та достатніми доказами поставки неякісної продукції. Також у договорі сторонами не було детально прописано чітких вимог до якості товару, державних стандартів, а також не узгоджено процедуру повернення неякісного товару та порядок підписання документів з фіксацією недоліків.

На думку відповідача, суд першої інстанції також не врахував нормативно-правове регулювання відмови від зобов`язання та повернення передоплати. Скаржник наголошує, що предметом договору є передача товару у власність, а не повернення коштів, і з моменту звернення позивача до суду з позовом про повернення передоплати той фактично відмовився від договору поставки, у зв`язку з чим правові підстави для нарахування пені за прострочення поставки після дати подання позову відсутні.

Відповідач заперечує проти нарахування 35% річних за п. 8.4 договору та штрафу у розмірі 30% за п. 8.5 договору. Апелянт підкреслює, що договір є діючим, підприємство не відмовлялося від зобов`язань, факт поставки неякісного товару або поставки в меншій кількості не доведено, а одночасне застосування подібних заходів порушує ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійного притягнення до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу.

Позивач надав суду додаткові пояснення, які фактично за своїм змістом є відзивом на апеляційну скаргу.

Правова позиція міської ради зводиться до заперечень проти доводів апелянта. Позивач наполягає на тому, що суд першої інстанції всебічно дослідив обставини справи, надав оцінку поданим доказам, встановив факт порушення відповідачем договірних зобов`язань та належним чином обґрунтував правові підстави задоволення позовних вимог.

Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.08.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Левшиної Г.В. (доповідач), суддів: Чус О.В., Висоцький А.М.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.08.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ясинівський хутір" залишено без руху; встановлено скаржнику десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення її недоліків шляхом надання суду доказів доплати судового збору в розмірі 85648,12 грн.

21.08.2026 на адресу апеляційного суду від апелянта надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги разом із платіжною інструкцією №57724429 від 17.08.2026 про сплату судового збору в сумі 85649,00 грн.

На підставі службової записки головуючого судді Левшиної Г.В. від 24.08.2026, у зв`язку з перебуванням у відпустці судді Чус О.В., розпорядженням № 720/26 від 24.08.2026 призначено автоматичну зміну складу колегії суддів у судовій справі №912/902/26.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.08.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Левшиної Г.В. (доповідач), суддів: Андрейчука Л.В., Висоцького А.М.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 25.08.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ясинівський хутір" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 14.07.2026 у справі №912/902/26; розгляд апеляційної скарги призначено на 13.10.2026 о 15:15.

На підставі службової записки головуючого судді Левшиної Г.В. від 07.09.2026, з метою дотримання принципу незмінності колегії суддів при розгляді справи, розпорядженням № 770/26 від 07.09.2026 призначено автоматичну зміну складу колегії суддів у судовій справі №912/902/26.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 07.09.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Левшиної Г.В. (доповідач), суддів: Чус О.В., Висоцького А.М.

У судове засідання 13.10.2026 з`явився представник позивача. Відповідач правом участі в судовому засіданні не скористався, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином.

У судовому засіданні 13.10.2026 колегією суддів оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.

Як встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, 21.11.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ОЕЗ Градолія" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ясинівський хутір" (постачальник) укладено договір поставки № ОК393 (далі - договір).

Відповідно до пункту 1.1. договору, Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця Насіння соняшнику (далі - товар) Постачальник передає товар українського походження врожаю 2025 року, а Покупець приймає та зобов`язується оплатити в порядку, визначеному цим Договором, на умовах DAP ("поставка в пункт"): Кіровоградська обл., Кропивницький р., с. Нове, вул. Виставкова Перша, буд. 37-Ж, ТОВ "ОЕЗ ГРАДОЛІЯ" (надалі - "Пункт призначення/пункт розвантаження") згідно "Інкотермс" в редакції 2010 р. за винятком застережень, передбачених цим Договором. Код Товару згідно з УКТ ЗЕД 120600.

Відповідно до пунктів 3.1., 3.2., 3.4. договору, загальна кількість Товару, що підлягає поставці Покупцеві, складає 300,000 тонн +/- 5% за вибором Покупця. Сторони домовились, що ціна кожної тонни Товару з показниками якості, передбаченими п. 2.1. Договору, складає 24 912,28 грн без ПДВ, 3 487,72 грн ПДВ 14%, всього 28 400,00 грн з ПДВ. Загальна вартість даного Договору визначається вартістю Товару, отриманого протягом дії цього Договору на підставі всіх видаткових накладних, підписаних Сторонами.

За змістом пунктів 4.1., 4.2., 4.3. договору, поставка товару здійснюється партіями автомобільним транспортом в строк з 21.11.2025 по 05.12.2025 (включно). Партією товару вважається кількість товару, прийнята Вантажоодержувачем в один календарний день, починаючи з 00:00:01 год., закінчуючи 24:00:00 год. поточного дня, згідно з реєстрами товарно-транспортних накладних (далі - ТТН), складених Вантажоодержувачем. Датою поставки Товару вважається дата прийняття Товару в Пункті призначення з відміткою в ТТН представником Вантажоодержувача. Якість товару визначається лабораторією Вантажоодержувача у Пункті призначення. Відбір проб проводиться шляхом використання автоматичного пробовідбірника згідно ДСТУ 4601:2006.

Пунктом 5.1. договору сторони погодили, що оплата товару, що поставляється за даним Договором, проводиться в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника по ціні, що зазначена в п. 3.2. Договору з урахуванням п. 3.5., п. 3.7. Договору, у такому порядку:

- 86% вартості Товару (партії Товару) протягом 7-ми банківських днів з дати підписання Сторонами цього Договору;

- 14% вартості Товару (партії Товару) Покупець сплачує протягом 7-ми банківських днів з дати, коли одночасно мають місце такі події: 1) поставки товару; 2) визначення якості і кількості товару; 3) передачі Покупцю документів, зазначених в п.п. 6.1., 6.2., 9.12. цього Договору; 4) пред`явлення рахунку-фактури; 5) реєстрація податкової накладної, що складена для відображення поставки товару (партії товару), у Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН), відповідно до п.6.3. цього Договору.

Згідно з пунктом 8.3. договору, у випадку несвоєчасної поставки Товару згідно з умовами даного Договору Постачальник сплачує Покупцеві на вимогу останнього пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який вона нараховувалась, від загальної ціни несвоєчасно поставленої партії Товару за кожен день прострочення.

У разі прострочення поставки Товару більш ніж на 5 календарних днів, або у разі дострокового розірвання Договору Покупцем згідно з п. 9.4. Договору, Покупець вправі відмовитися від прийняття Товару, а Постачальник за вимогою Покупця (протягом 1-го робочого дня з дня отримання вимоги Покупця) повертає суму перерахованої передоплати за Товар (якщо така передбачена Договором), сплачує суму процентів (35 % річних) за користування чужими грошовими коштами, що нараховуються з дати перерахування грошових коштів на рахунок Постачальника до дати повернення Постачальником цієї суми. Норми цього пункту щодо сплати процентів застосовуються також до випадків, коли Постачальник до початку або в процесі поставки Товару самостійно повертає Покупцю отриманні від нього кошти (п. 8.4. договору).

Відповідно до пункту 8.5. договору, у разі поставки неякісного Товару ( що підпадає під п. 2.3 Договору), непоставки або поставки Товару у меншій кількості, ніж передбачено цим Договором, або відмови від поставки Товару, або не виконання Постачальником п.8.3.1 цього Договору, Постачальник повинен сплатити Покупцю штраф у розмірі 30 % від суми недопоставленого або не поставленого Товару.

Пунктом 9.5. договору сторони передбачили, що покупець вправі розірвати даний Договір в односторонньому порядку якщо: 1) Постачальник прострочив поставку Товару більш як на 5 днів або передачу документів, зазначених в п.п.6.1, 6.2, 6.3 даного Договору, більше ніж на 15 днів та/або 2) якість Товару не відповідає умовам даного Договору 3) та/або у зв`язку з діями чи бездіяльністю Постачальника (або його постачальників), Покупець був позбавлений відшкодування ПДВ; 4) у випадку відкриття провадження у справі про банкрутство постачальника.

Договір набирає чинності з моменту підписання його Сторонами і діє до 30.06.2026, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за цим Договором. При цьому п.п. 8.10, 8.12 та 9.13 цього Договору діють протягом трьох років з дати поставки Товару (пункт 9.2. Договору).

На виконання умов пункту 5.1 договору позивач здійснив попередню оплату товару у розмірі 86 % його вартості на загальну суму 7327199,79 грн, що підтверджується платіжними інструкціями від 24.11.2025 №10270 на суму 500 407,98 грн, від 25.11.2025 №10374 на суму 1 000 247,97 грн, від 26.11.2025 №10449 на суму 1 000 247,97 грн, від 27.11.2025 №10518 на суму 1 000 000,00 грн, від 28.11.2025 №10597 на суму 700 343,97 грн, від 01.12.2025 №10646 на суму 900 279,98 грн, від 02.12.2025 №10729 на суму 700 343,97 грн, від 03.12.2025 №10795 на суму 1 525 327,95 грн.

Факт отримання відповідачем зазначених грошових коштів також підтверджується зареєстрованими відповідачем податковими накладними №№ 37-41 від 24-28.11.2025 та №№ 1-3 від 01-03.12.2025.

Відповідно до умов договору первісний строк поставки товару був визначений до 05.12.2025 включно (пункт 4.1. договору). Разом із тим, матеріалами справи підтверджується, що за домовленістю сторін строк поставки неодноразово продовжувався шляхом укладення додаткових угод, а останньою додатковою угодою № 4 від 12.01.2026 строк поставки продовжено до 19.01.2026 (включно).

Суд першої інстанції встановив, що згідно видаткових накладних № 15 від 15.12.2025, № 24 від 24.12.2025 та № 14 від 14.02.2026, товарно-транспортних накладних № 1 від 14.12.2025, № 1 від 23.12.2025, № 3 від 23.12.2025, № 1 від 13.02.2026, № 2 від 13.02.2026, № 3 від 13.02.2026, посвідчень про якість товару: № 0000065812 від 15.12.2025, № 000006903 від 24.12.2025, № 000006902 від 24.12.2025, № 000000652 від 14.02.2026, № 000000655 від 14.02.2026, № 000000639 від 14.02.2026 та актів перерахунку ціни за якістю № ОЕЗ00007247 за період з 15.12.2025 по 15.12.2025 № ОЕЗ00007455 за період з 24.12.2025 по 24.12.2025 № ОЕЗ00000697 за період з 14.02.2026 по 14.02.2026, відповідачем поставлено позивачу товар загальною кількістю 137,72 тонни, з яких: 22,420 тонни за видатковою накладною № 15 від 15.12.2025 на суму 639 055,11 грн, 45,58 тонни за видатковою накладною № 24 від 24.12.2025 на суму 1 303 340,70 грн та 69,72 тонни за видатковою накладною № 14 від 14.02.2026 на суму 1 977 718,36 грн, всього на суму 3 920 114,17 грн.

За результатами визначення якісних показників поставленого товару сторонами оформлено посвідчення про якість, на підставі яких складено акти перерахунку ціни за якістю № ОЕ300007247, № ОЕ300007455 та № ОЕ300000697, у зв`язку з чим відповідачем були складені відповідні розрахунки коригування до податкових накладних, а саме: РК № 3 від 15.12.2025 до ПН 38 від 25.11.2025; РК № 4 від 15.12.2025 до ПН 38 від 25.11.2025; РК № 5 від 24.12.2025 до ПН 39 від 26.11.2025; РК № 1 від 14.02.2026 до ПН 39 від 26.11.2025; РК № 2 від 14.02.2026 до ПН 40 від 27.11.2025; РК № 2 від 15.12.2025 до ПН 37 від 24.11.2025; РК № 3 від 14.02.2026 до ПН 41 від 28.11.2025.

Також матеріали справи містять акти повернення товару, з яких убачається, що під час приймання окремих партій товару лабораторією позивача встановлено невідповідність окремих показників якості умовам Договору, а саме перевищення нормативних показників "кислотне число" та "зараженість рудим мукоїдом".

У зв`язку з цим відповідні партії товару загальною кількістю 78,8 тонни позивачем не прийнято, про що складено акти повернення, які підписані представниками сторін, зокрема водіями відповідача, а саме:

- по ТТН № 4 від 23.12.2025 у партії товару (19600 кг) виявлено перевищення показника "Кислотне число", яке склало 4,2 мг КОН/г - складено Акт повернення від 24.12.2025;

- по ТТН № 5 від 23.12.2025 у партії товару (19600 кг) виявлено перевищення показника "Кислотне число", яке склало 5,01 мг КОН/г - складено Акт повернення від 24.12.2025;

- по ТТН № 2 від 23.12.2025 у партії товару (20000 кг) виявлено перевищення показника "Кислотне число", яке склало 4,97 мг КОН/г - складено Акт повернення від 24.12.2025;

- по ТТН № 1 від 29.01.2026 у партії товару (19600 кг) виявлено перевищення показника "Зараженість рудим мукоїдом", яке склало 12 шт/кг - складено Акт повернення від 29.01.2026.

Отже, станом на дату звернення позивача до суду відповідач поставив товар лише в кількості 137,72 тонни із передбачених договором 300 тонн, тобто не поставив 162,28 тонни товару.

Вартість фактично поставленого товару з урахуванням складених актів перерахунку ціни за якістю становить 3 920 114,17 грн, тоді як позивачем на виконання пункту 5.1 договору сплачено відповідачу 7 327 199,79 грн.

Різниця між сумою попередньої оплати та вартістю фактично поставленого товару становить 3 407 085,62 грн, яку позивач просить стягнути як суму попередньої оплати, що припадає на непоставлений товар.

У зв`язку з порушенням відповідачем строків поставки товару та непоставкою товару в повному обсязі позивач листом - претензією від 02.02.2026 № 16/18 повідомив відповідача про одностороннє розірвання договору відповідно до пункту 9.5 Договору, вимагав повернути суму попередньої оплати за непоставлений товар, а також сплатити передбачені Договором штрафні санкції.

Несплата відповідачем нарахованих позивачем сум в добровільному порядку стала підставою для звернення ТОВ "ОЕЗ Градолія" до суду з цим позовом.

Протягом розгляду справи в суді першої інстанції відповідач правом на подання відзиву не скористався, правової позиції по суті спору не висловив, позовних вимог не заперечив.

Розглянувши матеріали позову та оцінивши сукупність представлених позивачем доказів, місцевий господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та стягнув з відповідача на користь позивача 3407085,62 грн основного боргу, 47412,44 грн пені, 487272,15 грн відсотків за користування грошовими коштами, 1207363,20 грн штрафу та 124116,43 грн інфляційних втрат.

Оцінка апеляційним господарським судом аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та відзиві на неї. Водночас суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Переглянувши оскаржуване рішення в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність встановлення місцевим господарським судом фактичних обставин справи, повноту їх правової оцінки та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Щодо дотримання судом першої інстанції норм процесуального права.

Як було встановлено судовою колегією, одним із доводів поданої апеляційної скарги виступає твердження апелянта про порушення місцевим господарським судом норм процесуального права та позбавлення відповідача права на судовий захист через відмову у задоволенні клопотання представника товариства про відкладення розгляду справи через хворобу директора ТОВ "Ясинівський Хутір".

Так, матеріалами справи підтверджується, що ухвалою від 06.05.2026 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №912/902/26 за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 02.06.2026; встановлено відповідачу строк на подання відзиву - 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідно до повідомлення про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи, ухвала Господарського суду Кіровоградської області про відкриття провадження у справі №912/902/26 в електронному вигляді була доставлена до Електронного кабінету відповідача 06.05.2026 о 14:31.

Наведене свідчить про те, що відповідач був належним чином повідомлений про відкриття провадження за позовом ТОВ "ОЕЗ Градолія", а також про право подання відзиву на позовну заяву для викладу своїх заперечень.

Разом з тим, відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву, встановленим ст.165 ГПК України у визначений судом, відповідно до ст. 178 ГПК України строк не скористався.

Натомість, 24.06.2026 представник товариства вже після закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті подав клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване неможливістю забезпечити участь представника в засіданні у зв`язку з відрядженням керівника відповідача.

Суд першої інстанції з метою дотримання вимог визначених ст. 202 ГПК України у зв`язку з першою неявкою в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, протокольною ухвалою від 25.06.2026 відклав судове засідання до 14.07.2026.

13.07.2026 відповідач подав до суду клопотання, в якому просив відкласти розгляд справи у зв`язку з хворобою керівника відповідача. Зазначив, що медична довідка, лікарняний лист або виписка з лікарні будуть надані в іншому засіданні.

14.07.2026 протокольною ухвалою суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача від 13.07.2026 про відкладення розгляду справи на підставі пункту 2 частини 3 статті 202 ГПК України.

На думку апелянта, відмова суду у відкладенні у судового засідання призвела до порушення принципів змагальності та рівності сторін.

Проаналізувавши доводи апелянта, колегія суддів акцентує увагу на тому, що згідно з частинами 1-3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки; 3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з`явилася особа, яку він представляє, або інший її представник; 4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з`явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов`язковою.

Отже, зважаючи на те, що відповідач був неодноразово, завчасно та належним чином повідомлений про розгляд справи, у місцевого господарського суду були відсутні законодавчі підстави для відкладення розгляду справи.

Так само колегія суддів не вбачає порушення судом першої інстанції принципів рівності та змагальності сторін, оскільки як позивач, так і відповідач були наділені рівними процесуальними правами та мали реальну можливість їх реалізувати, а ненадання відповідачем відзиву, доказів чи заперечень зумовлено винятково його процесуальною поведінкою (бездіяльністю), а не діями (бездіяльністю) суду чи іншої сторони у справі.

Вирішуючи це питання, колегія суддів також не може залишити поза увагою і те, що клопотання про відкладення розгляду справи подавались відповідачем вже після закриття підготовчого провадження за день до дати судового засідання, за змістом поданих клопотань представник товариства жодного разу не повідомляв суд про наявність в нього ініціативи на подачу заперечень проти позову, що в сукупності може свідчити про недобросовісне користування відповідачем своїми процесуальними правами та можливу спрямованість його дій на безпідставне затягування розгляду справи.

Підсумовуючи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання відповідача від 13.07.2026 та здійснив розгляд справи за наявними в ній матеріалами, а відтак доводи апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального права не знайшли свого підтвердження.

Щодо з`ясування обставин справи та відповідності висновків місцевого суду обставинам справи.

Відповідно до частин 1-4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У цій справі суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм глави 54 Цивільного кодексу України.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 664 Цивільного кодексу України встановлено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Відповідно до статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Товар, який продавець передає або зобов`язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу (ч.1 статті 675 Цивільного кодексу України).

Продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу (ч.1 статті 673 ЦК України).

Положеннями частин першої, четвертої статті 678 Цивільного кодексу України визначено, що покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором, зокрема, пропорційного зменшення ціни. Положення цієї статті застосовуються, якщо інше не встановлено цим Кодексом або іншим законом.

При цьому в силу положень частини першої статті 679 Цивільного кодексу України продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві, або з причин, які існували до цього моменту.

Верховний Суд, зокрема, у справі №904/8414/21 зазначав, що умова договору щодо якості продукції характеризує предмет купівлі-продажу (поставки) з точки зору придатності до використання за цільовим призначенням. Якість продукції - це сукупність властивостей і характеристик, які відображають рівень новизни, надійність, довговічність, економічність продукції (товарів) і зумовлюють її здатність задовольнити відповідно до свого призначення потреби споживача. Предметом договору купівлі-продажу (поставки) може бути річ тільки належної якості, що обумовлена договором.

Зі змісту наведених норм вбачається, що вимоги щодо якості товару визначаються сторонами в договорі або встановлюються законом. У разі відсутності таких вимог у договорі чи законі на продавця покладається обов`язок передати товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується.

Колегія суддів встановила, що відповідач поставив позивачу 137,72 тони товару із передбачених договором 300 тонн, що підтверджується описаними вище видатковими та товарно-транспортними накладними, посвідченнями про якість, актами перерахунку ціни за якістю та іншими матеріалами справи.

При цьому апеляційний суд зауважує, що частина поставленого товару була прийнята позивачем із перерахунком ціни відповідно до якісних показників, що підтверджується актами перерахунку ціни за якістю, а окремі партії товару не були прийняті та повернуті відповідачу у зв`язку з невідповідністю умовам договору, про що складено відповідні акти повернення товару.

За змістом поданої апеляційної скарги відповідач наполягає на тому, що умови спірного правочину жодним чином не конкретизують вимоги до якості товару та не визначають державних стандартів, яким повинна відповідати поставлена продукція. Крім того, апелянт вказує на те, що позивач не надав дефектний акт, підписаний постачальником, а надані акти повернення не є належними та достатніми доказами поставки неякісної продукції.

Колегія суддів категорично не погоджується з означеними доводами та звертає увагу апелянта на умови розділу 2 Договору "Якість товару", приписами якого сторони погодили, що товар по якості повинен відповідати наступним базисним нормам: вологість – макс. 80 %; сміттєва домішка – макс. 3,0 %; олійна домішка – макс. 15,0 %; кислотне число олії в насінні – не більше 3,5мг КОН/г; масова частка олії у перерахунку на суху речовину – не нижче 48 %; масова частка олеїнової кислоти в олії – не більше 39 %; вміст амброзії – не допускається; натура – неменше ніж 350 г/дм3; вміст склероції – не допускається (п. 2.1).

Інші показники якості товару – відповідно до ДСТУ 7011:2009 (п. 2.2).

Крім того, згідно положень п. 2.3 договору покупець має право не приймати товар, якщо його якісні показники відповідають будь-якій з наведених нижче умов: вологість - менше 6,0% або більше 12,0%; сміттєва домішка - більше 8,0%; олійна домішка - більше 15,0%; кислотне число олії в насінні - більше 3.5 мг КОН/г; масова частка олії у перерахунку на суху речовину - менше 46%; масова частка олеїнової кислоти в олії - більше 39%; вміст амброзії - не допускається; натура - менше ніж 350 г/дм.куб; вміст склероції - не допускається. Товар, що постачається за цим договором, має бути в здоровому стані, не зігрітий, мати колір і запах, притаманні нормальному насінню соняшнику (без затхлого, солодового, пліснявого, стороннього запаху).

Таким чином, умови щодо показника "Кислотне число" та здорового стану (зокрема відсутності зараженості шкідниками) соняшникового насіння були погоджені наведеними вище умовами, які кореспондують з вимогами ДСТУ 7011:2009, посилання на які визначено п. 2.2 договору.

Твердження скаржника про неналежність фіксації виявлених позивачем недоліків товару також спростовуються наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч.1 статті 688 ЦК України покупець зобов`язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Пунктом 7.1 договору сторони погодили, що у разі, якщо покупцем буде виявлена невідповідність між фактичною якістю поставленого товару і даними, що вказані у документах, що супроводжують товар, або вимогам щодо якості, які вказані у договорі, фактичні якісні показники, визначені лабораторією вантажоодержувача (ТОВ "ОЕЗ Градолія"), вказуються у відповідній ТТН. Така ТТН передається водію якщо вид поставки DAP або про фактичні якісні показники (внесені у ТТН) в телефонному режимі покупець повідомляє постачальнику – якщо має місце будь-який інший вид поставки. З моменту такого нанесення постачальник вважається таким, що повідомлений про фактичні якісні показники.

За умовами п. 7.2 договору постачальник зобов`язаний протягом 40 хвилин з моменту отримання вищевказаного повідомлення прийняти одне з нижченаведених рішень:

1) про надання згоди на розвантаження товару без представників постачальника та згоди на прийняття товару покупцем по фактичній якості з послідуючим підписанням Акту перерахунку ціни по якості;

2) про вивезення (якщо вид поставки DAP) за власний рахунок автомобілів із відповідною партією товару з території вантажоодержувача. При будь-яких інших видах поставки, простій транспортних засобів та/або витрати покупця на вивезення товару компенсуються постачальником по виставленій претензії;

3) про бажання постачальника ініціювати незалежну експертизу якості відібраних зразків та передати їх у ТОВ "ІНСПЕКТОРАТ Україна" або ІП "СЖС Україна".

На виконання узгоджених умов договору позивач, встановивши невідповідність окремих партій товару договірним вимогам щодо якості, належним чином зафіксував факт їх повернення у наступних товарно-транспортних накладних: № 4 від 23.12.2025, № 5 від 23.12.2025, № 2 від 23.12.2025, № 1 від 29.01.2026. Вказані ТТН містять підпис водія, а тому в силу наведених вище договірних вимог постачальник був належним чином повідомлений контрагентом про виявлені недоліки товару.

Більш того, матеріалами справи підтверджується і те, що в подальшому відповідач погодив та підписав складені позивачем акти перерахунку ціни по якості, а решту неприйнятого покупцем товару було вивезено з території вантажоодержувача. Доказів прояву ініціативи постачальника стосовно проведення незалежної експертизи апелянтом надано не було.

Таким чином, позивач довів на підставі належних та допустимих доказів факт поставки товару відповідачем в кількості 137,72 тонни (із передбачених договором 300 тонн) на суму 3920114,17 грн з урахуванням актів перерахунку ціни за якістю.

Натомість відповідач доказів поставки товару в погодженому сторонами обсязі не надав, так само не було надано доказів повернення позивачу залишку коштів попередньої оплати в розмірі 3407085,62 грн (7327199,79 сплачена сума попередньої оплати – 3920114,17 грн вартість фактично поставленого товару).

Пунктом 9.5 Договору передбачено право покупця на одностороннє розірвання Договору, зокрема у разі прострочення поставки товару більше ніж на п`ять календарних днів.

Судом першої інстанції було встановлено, що позивач реалізував зазначене право, направивши відповідачу претензію від 02.02.2026 № 16/18 через систему електронного документообігу "Вчасно", у якій повідомив про розірвання Договору у зв`язку з порушенням строків поставки товару, вимагав повернути суму попередньої оплати за непоставлений товар та сплатити передбачені договором штрафні санкції.

При цьому колегія суддів наголошує на тому, що сам факт припинення договірних відносин між сторонами не впливає на можливість реалізації погодженого сторонами механізму відповідальності за порушення зобов`язань, яке мало місце під час дії договору

Так, відповідно до частини другої статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Крім того, частиною 3 статті 693 Цивільного кодексу України передбачено, що на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Статтею 536 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

За змістом з пунктом 8.4 Договору у разі прострочення поставки товару більше ніж на п`ять календарних днів або у разі дострокового розірвання договору Покупцем згідно з п. 9.4 договору, Покупець вправі відмовитися від прийняття Товару, а Постачальник за вимогою Покупця (протягом 1-го робочого дня з дня отримання вимоги Покупця) зобов`язаний повернути суму перерахованої передоплати за товар (якщо така передбачена договором), сплачує суму процентів (35% річних) за користування грошовими коштами, що нараховуються з дати перерахування грошових коштів на рахунок Постачальника до дати повернення Постачальником цієї суми і вимагати розірвання Договору. Норми цього пункту щодо сплати процентів застосовуються також до випадків, коли Постачальник до початку або в процесі поставки Товару самостійно повертає Покупцю отримані від нього кошти.

З урахуванням встановлених вище обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу в розмірі 3407085,62 грн та відсотків за користування грошовими коштами за період з 29.11.2025 по 30.04.2026 в розмірі 487272,15 грн.

Щодо вимог про стягнення пені та штрафу в контексті застосування приписів статті 61 Конституції України, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (частина 1 статті 549 Цивільного кодексу України).

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина 2 статті 549 Цивільного кодексу України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 8.3. договору у випадку несвоєчасної поставки товару згідно з умовами договору Постачальник сплачує Покупцеві на вимогу останнього пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який вона нараховувалась, від загальної ціни несвоєчасно поставленої партії товару за кожен день прострочення.

Позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 47412,44 грн за період перебування відповідача у стані прострочення виконання зобов`язання з поставки товару з 20.01.2026 по 02.02.2026.

Колегія суддів перевірила проведений позивачем розрахунок та встановила, що його здійснено відповідно до умов пункту 8.3 Договору із застосуванням подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у відповідні періоди прострочення, а тому такий розрахунок є арифметично правильним та методологічно обґрунтованим.

Крім того, пунктом 8.5 договору сторони погодили, що у разі поставки неякісного товару (що підпадає під п. 2.3 договору), непоставки або поставки товару у меншій кількості, ніж передбачено цим договором, або відмови від поставки товару, або невиконання Постачальником п.8.3.1 цього договору, Постачальник повинен сплатити Покупцю штраф у розмірі 30% від суми недопоставленого або непоставленого товару.

Апеляційним судом було вище встановлено, що відповідач поставив позивачу лише 137,72 тони товару. При цьому частина поставленого товару була прийнята позивачем із перерахунком ціни відповідно до якісних показників, що підтверджується актами перерахунку ціни за якістю, а окремі партії товару не були прийняті та повернуті відповідачу у зв`язку з невідповідністю умовам договору щодо якості продукції.

Відтак, оскільки з передбачених договором 300 тонн товару відповідачем поставлено лише 137,72 тонни, непоставленою залишилася кількість товару 162,28 тонни (300 т - 137,72 т), то вартість непоставленого товару, виходячи із погодженої сторонами договірної ціни 24800,00 грн за 1 тонну, становить 4024544,00 грн.

Керуючись наведеним, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо безпомилковості проведеного позивачем розрахунку штрафу, так як 30% від вартості непоставленого товару (4024544,00 грн х 30%) становить 1207363,20 грн.

Натомість апелянт наголошує на тому, що означені нарахування є законодавчо безпідставними та суперечать нормам чинного законодавства України, оскільки гарантована ст. 61 Конституції України заборона подвійного притягнення до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення (лат. non bis in idem "двічі за одне й те саме не карають") має на меті уникнути несправедливого покарання.

З цих підставі суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що у випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відтак, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17).

Таким чином, передбачена наведеними пунктами договору відповідальність за порушення зобов`язань за договором узгоджується з нормами чинного законодавства, а тому твердження апелянта про подвійне притягнення особи до відповідальності є безпідставним та юридично неспроможним.

Інших належних доказів, які би спростовували позовні вимоги щодо стягнення пені та штрафу, зокрема контрозрахунку нарахованих сум скаржником подано не було.

Окремо колегія суддів вважає за доцільне звернути увагу на те, що згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Тобто зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин (частина третя статті 551 ЦК України), господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 26.08.2021 року у справі №911/378/17 (911/2223/20).

У постанові від 19.01.2024 року у справі №911/2269/22, Верховний Суд України у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду зазначив, що визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які, зокрема, передбачені статтею 551 Цивільного кодексу України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

При цьому, суд не зобов`язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення штрафних санкцій; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення штрафних санкцій. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи. Суд повинен належним чином мотивувати своє рішення про зменшення неустойки, із зазначенням того, які обставини ним враховані, якими доказами вони підтверджені, які аргументи сторін враховано, а які відхилено (статті 86, 236-238 Господарського процесуального кодексу України). Такий висновок міститься, зокрема у постанові Верховного Суду від 14.07.2021 року у справі №916/878/20.

Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання (п. 23 постанови Верховного Суду від 24.05.2022 року у справі №910/10675/21).

Колегія суддів звертає увагу, що відповідач у апеляційній скарзі не апелює поняттям "зменшення штрафних санкцій", як і не надає доказів на підтвердження обставин щодо такого зменшення.

Також, відповідачем не надано будь-яких доказів, які б свідчили про його дійсний фінансовий стан, тобто не доведено, що розмір стягуваної з нього неустойки є надмірним тягарем для нього.

Із встановлених обставин справи вбачається, що договір відповідачем укладено в добровільному порядку, відповідач погодився щодо умов, в тому числі порядок розрахунків, відтак відповідач прийнявши на себе зобов`язання за договором погодився із передбаченою ним відповідальністю за прострочення взятих на себе зобов`язань, не оспорював їх в судовому порядку та в межах здійснення провадження у цій справі у місцевому суді жодних зауважень щодо них також не наводив.

В матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про вжиття відповідачем усіх заходів, необхідних для належного виконання зобов`язання, враховуючи як інтереси позивача, так і інтереси відповідача.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції дійшов обґрунтовано висновку про стягнення з відповідача пені в сумі 47412,44 грн та штрафу в сумі 1207363,20 грн.

Так само обґрунтованими, на думку судової колегії, є і вимоги позивача про стягнення 124116,43 грн інфляційних втрат за період з грудня 2025 по березень 2026, оскільки відповідно до положень частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Місцевий господарський суд мотивовано виходив з того, що наявний в матеріалах справи розрахунок інфляційних втрат, здійснений із застосуванням офіційних індексів інфляції за відповідні періоди прострочення, а тому виснував про його безпомилковість та задовольнив означені вимоги в заявленому позивачем розмірі.

Підсумовуючи, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що доводи скаржника, наведені ним в апеляційній скарзі, не спростовують мотивів та висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, у зв`язку з чим, відхиляються судом апеляційної інстанції, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду Кіровоградської області від 14.07.2026 у справі №912/902/26.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема судів, мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (заява №4241/03) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Зважаючи на викладене, апеляційний суд зазначає, що скаржнику надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і в процесуальному сенсах.

У силу приписів ч. 1 ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час перегляду оскаржуваного рішення зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних заперечень, які могли б бути прийняті та досліджені судом апеляційної інстанції в розумінні статей 73, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції на підставі сукупності досліджених доказів повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування ухваленого у справі рішення.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення рішення Господарського суду Кіровоградської області від 14.07.2026 у справі №912/902/26 без змін, з огляду на що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Ясинівський хутір" задоволенню не підлягає.

Судові витрати.

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за її подання відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 271, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ясинівський хутір" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 14.07.2026 у справі №912/902/26 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 14.07.2026 у справі №912/902/26 залишити без змін.

Справу №912/902/26 повернути до Господарського суду Кіровоградської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження передбачено статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена та підписана 14.10.2026.

Головуючий суддя Г.В. Левшина

Суддя О.В. Чус

Суддя А.М. Висоцький