Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №912/295/26 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.10.2026 м.Дніпро

Справа № 912/295/26

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача Кошлі А.О., суддів: Демчини Т.Ю., Стефанів Т.В.,

за участі секретаря судового засідання: Ігнатенко Г.В.

представника позивача (апелянт) - Брагінський Л.В.

представника відповідача - Келеберда В.В.

представника третьої особи - Брагінський Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Брагінської Наталії Анатоліївни на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 20.05.2026 (суддя Закурін М.К.) у справі № 912/295/26

за позовом: фізичної особи-підприємця Брагінської Наталії Анатоліївни ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 )

до відповідача: Обласного комунального виробничого підприємства «Дніпро-Кіровоград» (вулиця Соборна, 19-А, місто Кропивницький, 25009; ідентифікаційний код юридичної особи 03346832)

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Ескулап» (вулиця Героїв України, 67, місто Світловодськ, Кіровоградська область, 27502; ідентифікаційний код юридичної особи 23090810)

про укладення договору

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад змісту рішення господарського суду першої інстанції:

Фізична особа-підприємець Брагінська Наталія Анатоліївна звернулася до Господарського суду Кіровоградської області з позовом до Обласного комунального виробничого підприємства «Дніпро-Кіровоград» про зобов`язання укласти договір про надання послуг централізованого питного водопостачання та водовідведення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 04.01.2021 позивач на підставі договору купівлі-продажу придбала у ТОВ фірма «Ескулап» торгівельний павільйон у м. Світловодську Кіровоградської області по вул. Героїв України, буд. 108-А, після чого неодноразово зверталася до відповідача із заявами про укладення договору про надання послуг з централізованого питного водопостачання та водовідведення, проте відповідач ухилявся від укладення такого договору, чим порушив вимоги статті 633 Цивільного кодексу України та статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 20.05.2026 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що договір про надання житлово-комунальних послуг укладається на договірних засадах відповідно до типових договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України. Суд зазначив, що згідно з частиною 4 статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» з пропозицією про укладання договору може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору, складений згідно з типовим договором. Типовий договір про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 690 від 05.07.2019.

Суд першої інстанції встановив, що ФОП Брагінська Н.А. відповідно до змісту її листів від 04.10.2024, 14.10.2024 та 11.11.2024 не направляла ОКВП «Дніпро-Кіровоград» та не підписувала зі своєї сторони проєкт договору про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, тобто не пропонувала укласти його у запропонованій редакції. Суд послався на постанову Верховного Суду від 19.01.2022 у справі № 922/1246/21, відповідно до якої пропозиція укласти договір повинна містити істотні умови договору, бути відправлена від сторони, яка пропонує укласти договір, та виражати намір особи вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Суд дійшов висновку, що ненаправлення підписаного проєкту договору іншій стороні вказує на недотримання позивачем установленого законодавством порядку укладення договору між споживачем та виконавцем комунальних послуг, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Не погодившись із зазначеним рішенням, фізична особа-підприємець Брагінська Наталія Анатоліївна звернулася до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Кіровоградської області від 20.05.2026 по справі № 912/295/26 скасувати повністю, ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Зміст та обґрунтування вимог апеляційної скарги

04.01.2021 позивач на підставі договору купівлі-продажу придбала у ТОВ фірма «Ескулап» торгівельний павільйон № 7 по вул. Героїв України, буд. 108-А, у м. Світловодськ Олександрійського району Кіровоградської області. На дату придбання павільйон використовувався попереднім власником як аптека, за таким же цільовим призначенням павільйон використовується і позивачем. Між ТОВ фірма «Ескулап» та відповідачем 01.01.2014 був укладений договір № 24 «Про надання послуги з централізованого питного водопостачання та водовідведення», за яким здійснювалося водопостачання названого павільйону.

У зв`язку із переходом права власності, 04.01.2021 між позивачем та ТОВ фірма «Ескулап» було укладено договір надання послуг, за яким позивач зобов`язалася укласти щодо придбаного павільйону договори на водопостачання та водовідведення з відповідними підприємствами. З метою забезпечення сталого водопостачання павільйону, 04.10.2024 позивач подала відповідачу заяву про укладання договору про надання послуг з централізованого питного водопостачання та водовідведення. Письмову відповідь на зазначену заяву позивач не отримала, а у телефонній розмові з працівниками відповідача з`ясувала, що відповідач наполягає на виготовленні нових технічних умов підключення до водопровідної мережі як на передумові укладання договору.

Апелянт зазначає, що такі вимоги суперечили п. 21 розділу ІІІ Правил користування системами централізованого питного водопостачання та централізованого водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190, за якими новий споживач у семиденний строк після прийняття об`єкта повинен письмово повідомити виконавця послуги про прийняття на себе зобов`язань щодо отримання послуг та переукладання акта розмежування майнової належності та експлуатаційної відповідальності сторін.

14.10.2024 позивач направила відповідачу пояснювальну записку з додатками, в якій знов просила укласти договір, а також розробити акт розмежування майнової належності та експлуатаційної відповідальності сторін, схему розподілу експлуатаційної відповідальності і затвердити ліміт водопостачання та водовідведення. 11.11.2024 позивач втретє звернулася до відповідача із заявою аналогічного змісту. Жодне з цих звернень не отримало відповіді від відповідача.

Апелянт вказує, що згідно з ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати надання послуг кожному, хто до неї звернеться, а згідно з ч. 4 ст. 633 ЦК України підприємець не має права відмовитися від укладення публічного договору за наявності у нього можливостей надання споживачеві відповідних послуг. Також, відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», виконавець комунальної послуги, який займає монопольне становище на ринку, за наявності у нього технічних можливостей надання комунальної послуги не вправі відмовити в укладенні відповідного договору споживачеві.

Апелянт не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги є необґрунтованими через ненаправлення на адресу відповідача проєкту договору. Апелянт зазначає, що відповідно до п. 6 Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затверджених постановою КМУ № 690 від 05.07.2019, у разі надання послуг споживачу, який використовує воду для надання послуг та інших виробничих потреб, застосовуються норми Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення» та Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України.

Апелянт посилається на те, що відповідач на власному офіційному веб-сайті прямо заперечує можливість укладання з фізичними особами-підприємцями договору згідно типового договору, затвердженого постановою КМУ № 690, оскільки послуги використовуються для надання послуг покупцям та клієнтам. При цьому відповідачем розроблений власний проект договору для госпрозрахункових підприємств та фізичних осіб-підприємців, який не співпадає з жодним з типових договорів. Додатками до цього договору є, зокрема, акт та схема розмежування, які споживач самостійно без спеціального фаху та без доступу до інформації про конфігурацію мереж виготовити не в змозі.

Апелянт зазначає, що відповідач на власному веб-сайті розмістив пропозицію про надання послуги оформлення акту балансової належності та схем розподілу експлуатаційної відповідальності за окремо укладеним письмовим договором та за умови внесення попередньої оплати. Проте відповідач фактично відмовився від укладання такого договору, не надавши на неодноразові звернення позивача ані проекту окремого договору, ані рахунку на оплату. Таким чином, відповідач штучно створив ситуацію, коли позивач не може направити проект договору про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, оскільки відповідач умисно ігнорує заяви про оформлення документів, необхідних для виготовлення проекту такого договору.

Крім того, апелянт вказує, що надіслані відповідачем 12.08.2025 примірники проєкту договору були направлені не за адресою фактичного проживання позивача, яку вона неодноразово зазначала у зверненнях, а на адресу реєстрації у м. Харків, де позивач фактично не проживає через активні бойові дії. Додані до проекту договору додатки не враховували належність водопровідних мереж ТОВ фірмі «Ескулап», а певна частина умов договору не відповідала приписам чинного законодавства. Запропоновані позивачем протоколом розбіжностей від 02.02.2026 зміни до проєкту договору відповідач листом від 18.02.2026 визнав неприйнятними та залишив протокол розбіжностей без розгляду.

Апелянт вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та не застосовані норми ст. 633 ЦК України і ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Також судом не виконані приписи ст. 236 ГПК України щодо забезпечення обґрунтованості судового рішення, оскільки судом першої інстанції не було належним чином досліджено дійсні обставини справи та не надано їм належну оцінку, як не надано належну оцінку аргументам та наданим позивачем доказам.

Позиція учасників справи, викладена у відзиві на апеляційну скаргу

Обласне комунальне виробниче підприємство «Дніпро-Кіровоград» подало відзив на апеляційну скаргу, згідно якого заперечує проти апеляційної скарги ФОП Брагінської Н.А. та вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, просить суд залишити її без задоволення, а рішення Господарського суду Кіровоградської області без змін, посилаючись на наступне:

Відповідно до укладеного договору про надання послуг з централізованого питного водопостачання та водовідведення від 01.01.2014 № 24 послуги централізованого водопостачання та водовідведення надавались ТОВ фірма «Ескулап» за адресою вул. Героїв України, 108-А. Згідно договору купівлі-продажу з 05.01.2021 новим власником торгівельного кіоску стала Брагінська Н.А. Зміна споживача здійснюється протягом 7 днів з моменту зміни власника за письмовими повідомленнями споживача та нового власника відповідно до пункту 21 розділу ІІІ Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України.

Відповідач зазначає, що ФОП Брагінська Н.А. після купівлі павільйону 05.01.2021 була зобов`язана звернутись у семиденний строк до виконавця послуг, проте цього не зробила. 04.10.2024, через майже чотири роки після встановленого Правилами строку, заява ФОП Брагінської Н.А. не була подана нею особисто. Жодний проєкт договору про надання послуг водопостачання та водовідведення позивачем не вносився на розгляд відповідача. Позивач не направляла відповідачу жодного проєкту договору за своїм підписом.

Відповідач посилається на ст. 19 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання», яка визначає, що послуги з централізованого питного водопостачання надаються споживачам на підставі договору, а також на ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відповідно до якої з пропозицією про укладання договору може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору, складений згідно з типовим договором. Відповідач вважає, що судом першої інстанції було правомірно встановлено, що позивач не направляла відповідачу підписаний проєкт договору, а тому не дотрималася порядку укладення договору, а відповідно її позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Ескулап» не скористалося правом подати відзив на апеляційну скаргу, що відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Процесуальні дії суду апеляційної інстанції під час перегляду справи

Згідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи від 09.06.2026 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Кошля А.О., судді: Стефанів Т.В., Демчина Т.Ю.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.06.2026 витребувано у Господарського суду Кіровоградської області матеріали справи № 912/295/26, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця Брагінської Наталії Анатоліївни на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 20.05.2026 у справі № 912/295/26. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 18.08.2026 о 12:30 год.

В судовому засіданні, що відбулось 18.08.2026 оголошено перерву до 06.10.2026 о 12:00 год.

30.09.2026 до Центрального апеляційного гсоподарського суду надійшло клопотання позивача - ФОП Брагінської Н.А. про розгляд справи без її участі.

Представник позивача та третьої особи в судовому засіданні підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі та просив суд їх задовольнити. Вказував, що додатки надані відповідачем не враховували належність водопровідних мереж ТОВ фірмі «Ескулап» які вона будувала та які їй належать, схема не погоджена з ним як власником мережі. Передання мереж лише на баланс позивача покладає на неї обов`язок утримувати такі мережі, хоча там щє 7 споживачів. Тому в запропонованій відповідачем редакції договір з додатками не може бути підписаний.

Представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечував, зазначав, що водопостачання та водовідведення на об`єкті позивача не припинено, жодних перепон для підписання не має, примірник проекту договору направляли позивачу на адресу реєстрації, проте ні позивач ні її представник не надали підписаний примірник договору.

Відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 06.10.2026 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені в апеляційному порядку

01.01.2014 ОКВП «Дніпро-Кіровоград» та ТОВ «Ескулап» уклали договір № 24 про надання послуг з централізованого питного водопостачання та водовідведення (т. 1, а.с. 16-19). За умовами договору ОКВП «Дніпро-Кіровоград» взяло на себе зобов`язання надавати ТОВ «Ескулап» послуги централізованого питного водопостачання та водовідведення, у тому числі за об`єктом у АДРЕСА_2 .

Як слідує з договору купівлі-продажу від 04.01.2021 ТОВ «Ескулап» продало Брагінській Н.А. торгівельний павільйон, розташований у АДРЕСА_2 (т. 1, а.с. 10).

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 245712536 від 24.02.2021 (т. 1, а.с. 11) до Реєстру внесені відомості стосовно державної реєстрації права власності Брагінської Н.А. на торгівельний павільйон, загальною площею 54,3 кв. м, розташований у АДРЕСА_2 .

04.01.2021 ФОП Брагінська Н.А. та ТОВ «Ескулап» уклали договір про надання послуг (т. 1, а.с. 14-15), за умовами якого ФОП Брагінська Н.А. зобов`язалася укласти договір водопостачання та водовідведення з відповідним підприємством (пункт 1.1.), а ТОВ «Ескулап» зобов`язалося сплачувати рахунки за послуги з водопостачання та водовідведення до дати укладення такого договору (пункт 1.2.).

15.12.2021 ТОВ «Ескулап» звернулося до ОКВП «Дніпро-Кіровоград» з листом від 15.12.2021 (т. 1, а.с. 112 на зв.), в якому просило виключити з договору № 24 об`єкт за адресою: Кіровоградська область, м. Світловодськ, вул. Героїв України, буд. 108а.

У свою чергу, ОКВП «Дніпро-Кіровоград» розглянуло це звернення та листом від 29.12.2021 № 414-02/с (т. 1, а.с. 113) повідомило про необхідність звернення з такою пропозицією безпосередньо нового власника.

04.10.2024 ФОП Брагінська Н.А. звернулася до ОКВП «Дніпро-Кіровоград» із заявою про укладення з нею договору про надання послуг з водопостачання та водовідведення (т. 1 а.с. 19 на зв.). З тексту заяви слідує, що на ній наявний запис про отримання заяви 07.10.2024.

Того ж дня ТОВ «Ескулап» звернулося до ОКВП «Дніпро-Кіровоград» із заявою за вих. № 21/041024 про виведення з договору № 24 від 01.01.2014 торгівельного павільйону, розташованого у АДРЕСА_2 , у зв`язку з продажем його Брагінській Н.А. (т. 1, а.с. 29). З тексту заяви слідує, що на ній наявний запис про отримання 07.10.2024.

14.10.2024 ФОП Брагінська Н.А. вдруге звернулася до ОКВП «Дніпро-Кіровоград» із заявою (пояснювальною запискою) про укладення з нею договору про надання послуг з водопостачання та водовідведення (т. 1 а.с. 21). Заяву вона направила поштовим зв`язком, що слідує з поштової квитанції № 59001238893383 (т. 1, а.с. 22).

11.11.2024 ФОП Брагінська Н.А. в чергове звернулася до ОКВП «Дніпро-Кіровоград» із заявою про укладення з нею договору про надання послуг з водопостачання та водовідведення, а також складання акту розмежування майнової належності та схеми розподілу експлуатаційної відповідальності. З тексту заяви слідує, що на ній наявний запис про отримання заяви 11.11.2024 за вх. № 99 (т. 1 а.с. 24 на зв.).

19.03.2025 ОКВП «Дніпро-Кіровоград» надіслало на ім`я Брагінського Л.В. лист № 134725 (т. 1, а.с. 25), яким повідомило про непідтвердження його повноважень на представлення інтересів ФОП Брагінської Н.А. у взаємовідносинах з укладення договору про надання послуг з водопостачання та водовідведення.

08.04.2025 ОКВП «Дніпро-Кіровоград» звернулося до ТОВ «Ескулап» з листом № 08.04.2025-136013 (т. 1, а.с. 16), яким повідомило про припинення з 15.05.2025 договірних відносин по договору № 24 від 01.01.2014 стосовно адрес водопостачання та водовідведення, у тому числі по вул. Героїв України, буд. 108а.

12.08.2025 ОКВП «Дніпро-Кіровоград» листом № 12 (т. 1, а.с. 69) надіслало ФОП Брагінській Н.А. два примірника підписаного з його сторони проєкту договору про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення за об`єктом у м. Світловодську по вул. Героїв України, буд. 108а, та додатків до нього. Згідно з проєктом договору та додатків до нього них наявні підписи від ОКВП «Дніпро-Кіровоград» та проставлена печатка підприємства (т. 1, а.с. 71-78).

У свою чергу, на вказану пропозицію з укладення договору ФОП Брагінська Н.А. 03.02.2026 надіслала ОКВП «Дніпро-Кіровоград» супровідний лист (т. 2, а.с. 5), до якого додала два протоколу розбіжностей. За змістом протоколів розбіжностей на них наявні підписи ФОП Брагінської Н.А., а розбіжності стосуються договірних умов споживання води та водовідведення (т. 2, а.с. 5 на зв. - 6).

ФОП Брагінська Н.А. та ТОВ «Ескулап» підписали зі своєї сторони акт розмежування майнової відповідальності та експлуатаційної відповідальності (т. 2, а.с. 15) та схему розподілу експлуатаційної відповідальності (т. 2, а.с. 16), якими запропонували урегулювати ці питання і ОКВП «Дніпро-Кіровоград».

18.02.2026 ОКВП «Дніпро-Кіровоград» листом № 155559 (т. 2, а.с. 8) надало ФОП Брагінській Н.А. відповідь на протоколи розбіжностей, а саме зазначило у ньому, що запропоновані розбіжності є неприйнятними.

Правові підстави та норми права, застосовані судом апеляційної інстанції

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Предметом апеляційного оскарження є рішення Господарського суду Кіровоградської області від 20.05.2026, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог фізичної особи-підприємця Брагінської Наталії Анатоліївни до Обласного комунального виробничого підприємства «Дніпро-Кіровоград» про зобов`язання укласти договір про надання послуг централізованого питного водопостачання та водовідведення.

Суд апеляційної інстанції, переглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи, правильність наданої їм юридичної оцінки, а також правильність застосування норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення з огляду на таке.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України).

Пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (ч. 1 ст. 641 ЦК України).

Отже, пропозиція укласти договір повинна давати змогу встановити конкретний зміст договірних зобов`язань, які особа пропонує погодити іншій стороні. Загальне звернення щодо необхідності оформлення договірних відносин та пропозиція укласти договір у визначеній редакції мають різний зміст і правове значення.

Особливості укладення договорів про надання комунальних послуг визначені Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до частин першої та другої статті 13 цього Закону договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку. Виконавець комунальної послуги, який займає монопольне становище на ринку, за наявності у нього технічних можливостей надання комунальної послуги не вправі відмовити в укладенні відповідного договору споживачеві чи іншій особі, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, якщо інше не передбачено законом.

Водночас частиною четвертою статті 13 зазначеного Закону передбачено, що з пропозицією про укладання договору про надання комунальних послуг або про внесення змін до нього (крім індивідуальних договорів, укладених відповідно до частини п`ятої цієї статті) може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором.

Таким чином, законодавство не лише встановлює обов`язковість договірного оформлення відносин із надання комунальних послуг, а й визначає порядок погодження сторонами умов відповідного договору. Якщо споживач ініціює укладення договору у запропонованій ним редакції, така редакція має бути доведена до відома виконавця для її розгляду та прийняття або висловлення заперечень.

Колегія суддів звертає увагу, що вимогу Позивача про зобов`язання укласти договір у певній редакції у випадках, які допускають вирішення таких спорів судом, слід тлумачити як вимогу про визнання укладеним такого договору в судовому порядку у запропонованій Позивачем редакції, що відповідає способам захисту, визначеним пунктом 6 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України. За наслідками розгляду такої вимоги у резолютивній частині свого рішення суд, керуючись частиною 9 статті 238 Господарського процесуального кодексу України, має зробити висновки про визнання укладеним договору у запропонованій Позивачем редакції, виклавши текст редакції договору, яка за висновками суду відповідає вимогам законодавства та визнається судом укладеною, чи висновки про відмову у визнанні укладеним договору у запропонованій Позивачем редакції. Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.09.2020 у справі № 916/1423/18 та постановах Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 910/6138/20, від 02.06.2021 у справі № 910/6139/20, від 07.03.2023 у справі № 910/4847/21.

Сам по собі такий спосіб захисту як визнання укладеним договору на запропонованих Позивачем умовах, не потребує вжиття додаткових способів захисту у випадку її обґрунтованості, оскільки з моментом набрання чинності рішенням суду (укладенням договору) пов`язується початок дії договору (якщо рішенням суду не визначено інше), відбувається набуття сторонами договору цивільних прав та обов`язків, встановлюється відповідальність сторін - правовідносини фактично регулюються на майбутнє.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.02.2020 у справі № 304/284/18 зазначила, що у справі про визнання укладеним договору (зобов`язання укласти договір) Позивачем є особа, яка бажає укласти договір, а Відповідачем має бути сторона договору, яка відмовляється укласти договір, чим порушує права Позивача.

Отже, у разі встановлення безпідставного ухилення або відмови зобов`язаної сторони від укладення договору вимога про визнання його укладеним може забезпечити ефективний захист порушеного права. Водночас належність такого способу захисту сама по собі не зумовлює задоволення позову, оскільки суд має перевірити наявність порушеного права та правових підстав для укладення договору в запропонованій позивачкою редакції.

Як установлено судом першої інстанції та свідчить з матеріалів справи, ФОП Брагінська Н.А. зверталася до ОКВП «Дніпро-Кіровоград» із заявами від 04.10.2024, 14.10.2024 та 11.11.2024 щодо укладення договору про надання послуг з водопостачання та водовідведення, а також оформлення супутньої документації. Проте підписаного зі своєї сторони проєкту договору із визначенням умов, на яких вона пропонувала встановити договірні відносини, до цих звернень додано не було.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що долучення проєкту договору до позову саме по собі не підтверджує попереднього звернення до відповідача із пропозицією укласти договір у відповідній редакції та відмови відповідача від прийняття саме цих умов. Наведене має значення для перевірки заявленої позивачкою підстави позову - ухилення відповідача від укладення запропонованого нею договору.

Посилання апелянта на обов`язковість укладення договору відповідно до статті 633 ЦК України та частини другої статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» не спростовують зазначених висновків. Установлений законом обов`язок виконавця вступити у договірні відносини зі споживачем не означає, що він зобов`язаний прийняти будь-яку редакцію договору без її попереднього розгляду та погодження умов у передбаченому законодавством порядку.

Так само передбачений пунктом 2 частини другої статті 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов`язок виконавця готувати та укладати договори не усуває необхідності встановити, які саме умови були запропоновані сторонами та щодо яких із них виникла незгода.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач підготував проєкт договору з додатками та листом від 12.08.2025 направив позивачці два примірники, підписані зі своєї сторони. Отже, відповідач учинив дії, спрямовані на оформлення договірних відносин щодо належного позивачці об`єкта.

Доводи скаржника про направлення цієї кореспонденції за адресою її реєстрації, а не фактичного проживання, не змінюють установленої обставини щодо підготовки відповідачем проєкту договору. При цьому подальше направлення позивачем протоколів розбіжностей свідчить про її ознайомлення із запропонованою редакцією та незгоду з окремими умовами.

Зокрема, 03.02.2026 позивачем направлено відповідачу протоколи розбіжностей, а листом від 18.02.2026 відповідач повідомив про неприйнятність запропонованих змін. Ці документи стосуються погодження умов проєкту, підготовленого ОКВП «Дніпро-Кіровоград», та не підтверджують направлення позивачкою разом зі зверненнями 2024 року власного підписаного проєкту договору.

Як зазначив місцевий господарський суд, врегулювання розбіжностей, що виникли щодо запропонованого відповідачем проєкту, не було предметом заявленого позову. Відтак обставини обміну протоколами розбіжностей не спростовують висновку суду щодо недотримання позивачкою порядку направлення пропозиції про укладення договору в редакції, на яку вона посилалася на обґрунтування своїх вимог.

Посилання апелянта на пункт 6 Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2019 № 690, стосуються особливостей нормативного регулювання відповідних послуг залежно від характеру використання води. Однак такі особливості не скасовують загальних вимог цивільного законодавства до змісту пропозиції укласти договір та необхідності доведення цієї пропозиції до відома іншої сторони.

Розміщення відповідачем на вебсайті власного зразка договору та переліку документів для його укладення також не підтверджує відмови в прийнятті конкретної редакції договору, яку позивачка попередньо йому не направляла. Самі по собі відмінності між оприлюдненим зразком і типовими договорами не доводять обґрунтованості заявленої вимоги.

Доводи про ненадання відповідачем допомоги в оформленні акта розмежування майнової належності та експлуатаційної відповідальності, схеми розподілу експлуатаційної відповідальності, а також про висунення вимог щодо нових технічних умов пояснюють причини незгоди позивачки з діями відповідача. Водночас вони не замінюють доказів направлення пропозиції укласти договір на конкретно визначених умовах та відмови від її прийняття.

Питання належності водопровідних мереж ТОВ «Ескулап» та визначення меж відповідальності сторін стосуються змісту відповідних додатків до договору. Відмова в задоволенні заявленого позову не встановлює права власності на ці мережі та не означає визнання правильним запропонованого відповідачем розмежування відповідальності.

Посилання скаржника на статтю 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», яка регулює питання оплати послуг, також не спростовує висновків щодо порядку укладення договору та доведеності обставин, покладених в основу позову.

Оцінивши наведені обставини та доводи сторін у сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено дотримання встановленого порядку укладення договору у запропонованій нею редакції та наявності підстав для задоволення заявленої вимоги.

Колегія суддів також враховує, що водопостачання належного позивачці об`єкта фактично здійснюється, система водопостачання функціонує та позивачка має можливість користуватися водою. Отже, відсутність укладеного між сторонами договору не супроводжується фактичним припиненням водопостачання об`єкта. Зазначена обставина оцінюється судом у сукупності з іншими доказами, однак сама по собі не звільняє сторони від необхідності належного оформлення договірних відносин.

Доводи апеляційної скарги не спростовують обставин, які стали підставою для відмови в позові, а тому не дають підстав для скасування оскаржуваного рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду Кіровоградської області від 20.05.2026 у справі № 912/295/26 є законним та обґрунтованим, ухваленим із додержанням норм матеріального та процесуального права, з повним і всебічним з`ясуванням обставин справи та належною оцінкою зібраних у справі доказів.

У справі «Руїз Торіха проти Іспанії», ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р.).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р.» Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 276 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на наведене, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду Кіровоградської області від 20.05.2026 у справі № 912/295/26 ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Брагінської Наталії Анатоліївни не спростовують правильності висновків суду першої інстанції та не дають підстав для скасування чи зміни оскаржуваного рішення. У зв`язку з цим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Вирішення питання щодо розподілу судових витрат

Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією №450624 від 26.10.2016 Брагінська Н.А. має інвалідність ІІ групи з 25.10.2016.

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

Відтак, апелянт звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Брагінської Наталії Анатоліївни на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 20.05.2026 у справі № 912/295/26- залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 20.05.2026 у справі № 912/295/26 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду в порядку та строки, визначені ст. ст. 287 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений 13.10.2026.

Головуючий суддя А.О. Кошля

Суддя Т.Ю. Демчина

Суддя Т.В. Стефанів