Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №908/2786/24 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.10.2026 м. Дніпро Справа № 908/2786/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колег суддів:

головуючого судді: Віннікова С.В.(доповідач)

суддів: Висоцького А.М., Левшиної Г.В.

секретар судового засідання: Мошинець Ю.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Прохоров Ю.Г.;

від відповідача: Рябко Є.О.;

розглянувши матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства “Гарантований покупець” на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 27.07.2026 (повний текст якої підписаний 29.07.2026, суддя І.С. Горохов) у справі № 908/2786/24,

за позовом Акціонерного товариства “Гарантований покупець”,

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Відновлювальна енергія Запоріжжя”,

про стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції

Державне підприємство “Гарантований покупець” звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Відновлювальна енергія Запоріжжя”, про стягнення заборгованості за договором № 872/01 від 25.10.2019, в сумі 22 693 409,01 грн.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 17.11.2025 у справі № 908/2786/24 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Відновлювальна енергія Запоріжжя” на користь Державного підприємства “Гарантований покупець” заборгованість, в розмірі 22 693 409,01 грн та судовий збір, у розмірі 340 401,14 грн.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Відновлювальна енергія Запоріжжя” – залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Запорізької області від 17.11.2025 р. у справі № 908/2786/24 залишено без змін.

16.07.2026 через підсистему “Електронний суд” від Товариства з обмеженою відповідальністю “Відновлювальна енергія Запоріжжя” (відповідач у справі, боржник за наказами суду у справі) суд отримав заяву про відстрочення виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 17.11.2025 у справі №908/2786/24 (вих.б/н, сформовану у підсистемі 15.07.2026), в якій відповідач просить відстрочити виконання рішення суду від 17.11.2025 строком на один рік та здійснювати розгляд заяви за участі представника відповідача.

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 27.07.2026 у справі №908/2786/24 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Відновлювальна енергія Запоріжжя” про відстрочення виконання рішення суду у справі № 908/2786/24 задоволено частково. Відстрочено виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 17.11.2025 у справі № 908/2786/24 до 17.11.2026. В іншій частині заяви відмовлено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Не погодившись із зазначеною ухвалою до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Акціонерне товариство “Гарантований покупець”, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Запорізької області від 27.07.2026 у справі №908/2786/24 та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви ТОВ “Відновлювальна енергія Запоріжжя” про відстрочення виконання рішення суду у справі № 908/2786/24.

Вимоги скарги обґрунтовані тим, що складна економічна ситуація в країні через військову агресію РФ має загальний характер і стосується обох сторін, які здійснюють діяльність на власний комерційний ризик, відтак фінансовий стан боржника не є безумовною підставою для надання відстрочення. Предметом спору є повернення надміру сплачених коштів, якими боржник неправомірно користувався близько 4 років, що свідчить про його недобросовісність. При цьому відповідач не подав належних доказів неплатоспроможності, зокрема довідок з банків про відсутність коштів, довідок про фінансовий стан та відсутність майна у власності.

Скаржник зазначає про необґрунтованість посилання суду на рішення у справі № 908/2034/24 про стягнення збитків з РФ, оскільки відсутні будь-які докази його фактичного виконання, отримання коштів чи вжиття заходів примусового стягнення активів держави-агресора, а відстрочка не може надаватися для очікування невизначених майбутніх подій. Доводи суду щодо загрози банкрутства боржника є припущеннями, які не підтверджені матеріалами справи та фінансово-економічними розрахунками, а чинне законодавство містить заборону (мораторій) на банкрутство ТОВ «ВЕЗ».

Крім того, апелянт наголошує, що суд першої інстанції вийшов за межі розгляду заяви за статтею 331 ГПК України, встановивши обставини заборгованості позивача перед боржником за іншим договором № 400/01 у сумі 45 343 109,22 грн, які підлягають вирішенню виключно в порядку позовного провадження. Суми в односторонньому акті звірки є даними бухобліку, а не простроченим зобов`язанням. Суд не встановив настання строку платежу, не врахував нормативне регулювання розрахунків за «зеленим тарифом» (Порядок № 641), необхідність затвердження регулятором вартості послуги та фактичний рівень розрахунків з боку ОСП НЕК «Укренерго», а також право позивача зменшити оплату на суму неврегульованих небалансів (постанова НКРЕКП № 332).

Також зазначається, що боржник не надав економічного обґрунтування строку відстрочки саме на один рік і за понад 8 місяців з моменту ухвалення судового рішення не вчинив жодних дій для його добровільного чи часткового виконання, складання графіка погашення або акумулювання коштів, попри регулярні надходження платежів від стягувача на рахунок боржника. Більше того, боржник відмовився від пропозицій провести зарахування зустрічних вимог.

На переконання Апелянта, оскаржувана ухвала порушує баланс інтересів сторін та його право на вільне володіння своїм майном, яке згідно з практикою ЄСПЛ (справи «Глоба проти України», «Агрокомплекс проти України») захищає виконання остаточних судових рішень та легітимне сподівання на повернення боргу, тоді як довготривале невиконання судового акта є неприпустимою затримкою судового захисту.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Відновлювальна енергія Запоріжжя» просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу Господарського суду Запорізької області від 27.07.2026 без змін, посилаючись на її законність, обґрунтованість та ухвалення в межах наданої суду дискреції.

Заперечення боржника обґрунтовані тим, що судовими рішеннями у цій справі встановлено факт перебування однієї з двох його сонячних електростанцій (у м. Дніпрорудне) на тимчасово окупованій території з 13.03.2022, а також коригування ПрАТ «НЕК «Укренерго» показників обліку електроенергії на нульові значення. Це позбавляє боржника можливості виконати рішення у встановлений строк та виключає його вину у виникненні цих надзвичайних обставин, тоді як негайне примусове стягнення (блокування рахунків, нарахування виконавчого збору) призведе до припинення діяльності, паралізації виробничого циклу діючої станції у м. Запоріжжя та неплатоспроможності підприємства. Відстрочка ж спрямована на реальне виконання рішення у повному обсязі шляхом збереження діючого виробництва.

Відповідач спростовує твердження скаржника про ненадання доказів скрутного фінансового стану, зазначаючи, що до заяви додано виписки АТ «Укрексімбанк» від 09.07.2026 про відсутність коштів на рахунках та витяги з державних реєстрів щодо відсутності іншого майна, окрім діючої СЕС. Посилання апелянта на неврахування судом рішення у справі № 908/2034/24 про стягнення збитків з РФ є маніпулятивним, оскільки місцевий суд прямо визнав безпідставними доводи про акумулювання коштів за рахунок цього рішення та не покладав його в основу задоволення заяви.

Боржник також заперечує доводи про наявність законодавчого мораторію на його банкрутство, пояснюючи, що встановлені Кодексом України з процедур банкрутства обмеження стосуються виключно оптового постачальника («Енергоринок») або операторів критичної інфраструктури з примусово відчуженими частками, до яких ТОВ «ВЕЗ» не належить. Аргументи скаржника щодо восьмимісячної бездіяльності боржника є безпідставними, оскільки судове рішення набрало законної сили лише 29.06.2026 після апеляційного перегляду, відтак із моменту виникнення обов`язку виконання до звернення із заявою минуло менше місяця.

Крім того, відповідач вказує, що позивач у судовому засіданні не заперечував наявності простроченої заборгованості перед ТОВ «ВЕЗ» за договором № 400/01 від 08.07.2019, яка підтверджується первинними документами, значно перевищує суму боргу за рішенням суду, та не надав власного контрозрахунку. На переконання боржника, надана судом відстрочка встановлена у межах ч. 5 ст. 331 ГПК України (фактично менш ніж на 4 місяці), повністю відповідає критеріям співмірності та практиці ЄСПЛ (зокрема у справах «Корнілов проти України», «Крапивницький проти України»), згідно з якою короткі затримки виконання тривалістю менше одного року не становлять порушення статті 6 Конвенції та забезпечують справедливий баланс інтересів сторін.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.08.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Віннікова С.В. (доповідач), судді Висоцький А.М., Левшина Г.В.

Ухвалою від 17.08.2026 відмовлено Акціонерному товариству “Гарантований покупець” у задоволенні клопотання про звільнення (відстрочення) сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 27.07.2026 у справі № 908/2786/24. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Гарантований покупець” на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 27.07.2026 у справі № 908/2786/24 залишено без руху. Апелянту надано 10 днів з дня отримання ухвали усунути вказані недоліки апеляційної скарги, а саме: сплатити судовий збір у сумі 2 662, 40 грн на відповідні реквізити суду апеляційної інстанції, докази чого надати суду.

Через підсистему “Електронний суд” 18.08.2026 у строк для усунення недоліків від АТ “Гарантований покупець” надійшла заява про усунення недоліків, з наданням відповідних доказів.

Ухвалою від 24.08.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства “Гарантований покупець” на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 27.07.2026 у справі № 908/2786/24. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 07.10.2026.

У судове засідання 07.10.2026 з`явився представник позивача, який підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Відповідач також був присутній у судовому засіданніта просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

У судовому засіданні 07.10.2026 колегія суддів оголосила вступну та резолютивну частини постанови.

Встановлені судом першої та апеляційної інстанції обставини справи

У провадженні Господарського суду Запорізької області у складі судді Горохова І.С. перебувала справа № 908/2786/24 за позовом Акціонерного товариства “Гарантований покупець” до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Відновлювальна енергія Запоріжжя” про стягнення заборгованості за договором № 872/01 від 25.10.2019 в сумі 22 693 409,01 грн.

Рішенням суду від 17.11.2025 позовні вимоги позивача задоволено повністю. Присуджено до стягнення на користь позивача з відповідача заборгованість в розмірі 22 693 409,01 грн, а також судовий збір у розмірі 340 401,14 грн.

Не погодившись із прийнятим рішенням суду, відповідача оскаржив його в апеляційному порядку і за підсумками апеляційного провадження Центральний апеляційний господарський суд ухвалив постанову від 29.06.2026 про залишення апеляційної скарги відповідача без задоволення, а рішення Господарського суду Запорізької області від 17.11.2025 у справі № 908/2786/24 без змін.

У зв`язку із набранням рішенням від 17.11.2025 у справі № 908/2786/24 законної сили, Господарським судом Запорізької області 10.07.2026 були видані два накази:

1) про примусове стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 22 693 409,01 грн;

2) про примусове стягнення з відповідача на користь позивача судового збору в сумі 340 401,14 грн.

Відповідач просив розстрочити виконання рішення суду щодо стягнення на користь позивача доходу, отриманого відстрочити виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 17.11.2025 у справі № 908/2786/24 строком на один рік.

В якості об`єктивних, виняткових обставин, які ускладнюють виконання судового рішення у справі відповідач вказує обставини, які у своїй сукупності ускладнюють виконання рішення суду, серед іншого, але не виключно: військова агресія російської федерації та окупація частини Запорізької області, на якій розташовані сонячні батареї відповідача для генерації електричної енергії; відсутність наразі реального залишку коштів на банківських рахунках для сплавати заборгованості перед позивачем; наявність заборгованості самого позивача перед відповідачем з оплати електроенергії в межах виконання іншого договору; наявність судового рішення, яке набрало законної сили, про стягнення завданих військовою агресією збитків з держави-агресора.

Стосовно тверджень відповідача про те, що відстрочка виконання рішення надасть відповідачу можливість акумулювати кошти для погашення заборгованості, у тому числі за рахунок отриманих грошових коштів за рішенням Господарського суду Запорізької області від 07.10.2024 року у справі № 908/2034/24, і водночас забезпечить позивачу отримання присуджених сум у розумні строки, то суд зазначає наступне.

Згідно із відомостями комп`ютерної програми “Діловодство спеціалізованого суду” Господарського суду Запорізької області, у справі № 908/2034/24 Господарським судом Запорізької області постановлено рішення 07.10.2024 про задоволення позовних вимог ТОВ “Відновлювальна енергія Запоріжжя” до держави російська федерація в особі генеральної прокуратури російської федерації про стягнення майнової шкоди, завданої у зв`язку зі збройною агресією російської федерації, що складається з реальних збитків у розмірі 12 169 219,36 дол. США, що є еквівалентом 445 011 315,93 грн за офіційним курсом НБУ станом на дату оцінки, а також з упущеної вигоди у розмірі 1 535 900,00 дол. США, що є еквівалентом 62 274 294,00 грн за офіційним курсом НБУ станом на дату оцінки, а загалом 13 705 119,36 дол. США, що є еквівалентом 507 285 609,93 грн. Рішення суду від 07.10.2024 набрало законної сили 29.11.2024 і на примусове виконання рішення судом були видані відповідні накази від 05.12.2025 (про стягнення майнової шкоди та про стягнення судового збору).

Однак відповідач не надав суду будь-яких доказів, які б свідчила про фактичне виконання рішення суду від 07.10.2024 у справі № 908/2034/24, тому посилання на можливість акумулювати відповідачем грошові кошти за рахунок вказаного рішення, на думку суду, є безпідставними.

Поряд з цим суд вважає доречними, та такими, що є обґрунтованими доводи відповідача про наявність укладеного з позивачем договору № 400/01 від 08.07.2019, за яким відповідач (як виробник за “зеленим тарифом”) зобов`язався продавати, а позивач – купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за “зеленим тарифом” , та здійснювати її оплату відповідно до умов договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за “зеленим тарифом”, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641 (далі за текстом – договір № 400/01).

На підтвердження виконання умов договору відповідач надав суду копії підписаних у двосторонньому порядку шляхом застосування електронних кваліфікованих підписів уповноважених осіб Актів купівлі – продажу електричної енергії між АТ “ Гарантований покупець” (код ЄДРПОУ 43068454) та продавцем за “зеленим тарифом” ТОВ “ВЕЗ” (код ЄДРПОУ 40877581) за договором № 400/01 від 08.07.2019 за січень 2026, лютий 2026, березень 2026, квітень 2026травень 2026 та червень 2026.

Також відповідачем надано копії платіжних інструкцій, що свідчать про проведення позивачем оплати за отриману за договором № 400/01 електричну енергію від відповідача за період з січня по червень 2026, а саме: № 542 472 від 05.01.2026 на суму 1 295 075,18 грн, № 543 372 від 06.01.2026 на суму 250 904,70 грн, № 545 104 від 07.06.2026 на суму 348 815,69 грн, № 549 209 від 13.02.2026 на суму 321 841,97 грн, № 550 709 від 23.02.2026 на суму 716 238,05 грн, № 553 484 від 13.03.2026 на суму 2 132 734,35 грн, № 558 279 від 17.03.2026 на суму 2 414 632,44 грн, № 564 884 від 08.04.2026 на суму 23 749,98 грн, № 564 917 від 08.04.2026 на суму 73 448,11 грн, № 564 947 від 08.04.2026 на суму 544 732,13 грн, № 571 284 від 19.05.2026 на суму 757 078,74 грн, № 574 647 від 08.06.2026 на суму 540 417,47 грн, № 575 467 від 08.06.2026 на суму 536 359,50 грн та № 578 087 від 17.06.2026 на суму 1 132 725,93 грн. Кошти сплачувались на рахунок відповідача в АТ “Укрексімбанк ” № НОМЕР_1 .

Відповідачем на підтвердження обставин, що ускладнюють виконання рішення, надано, серед іншого, надано виписки по банківським рахункам АТ “Укрексімбанк”, які свідчать про залишок коштів на рахунках відповідача станом на 08.07.2026 залишок коштів в іноземній валюті (долар США, євро) та гривні станом на 08.07.2026 становить 0 (нуль) грн. Однак надана відповідачем виписка АТ “Укрексімбанк” за рахунком № НОМЕР_1 свідчить, що станом на 08.07.2026 на рахунку наявні грошові кошти на рахунку в сумі 95 985,21 грн.

Відомості про вартість проданої позивачу електричної енергії та розмір проведених відповідачем оплат за договором № 400/01 позивачем відображена у Акті звірки взаєморозрахунків за період 1 півріччя 2026 між позивачем та відповідачем за договором № 400/01 від 08.07.2019, і за відомостями вказаного Акту звірки за розрахунками відповідача позивач має заборгованість з оплати за куплену по даному договору електричну енергію в розмірі 45 343 109,22 грн.

Попри те, що сам Акт звірки взаєморозрахунків за період 1 півріччя 2026 між позивачем та відповідачем за договором № 400/01 від 08.07.2019 підписаний лише відповідачем, відображені у ньому відомості підтверджуються первинними документами (актами купівлі-продажу електричної енергії та платіжними інструкціями).

Позивачем вказані аргументи відповідача, щодо заборгованості позивача перед відповідачем за договором № 400/01, не були спростовані у наданих суду письмової запереченнях на заяву про відстрочення виконання судового рішення.

У судовому засіданні на запитання суду щодо зазначеної відповідачем заборгованості перед ним позивача в сумі понад 45 мільйонів гривень - представник позивача вказав про відсутність будь-яких пояснень та коментарів. Зауважив, що питання заборгованості може бути врегульовано з урахуванням вимог чинного законодавства України.

Відповідач наголошує, що сума заборгованості позивача перед відповідачем є значно більшою, ніж сума заборгованості відповідача перед позивачем за рішення суду від 17.11.2025 у справі № 908/2786/24.

Попри наведені вище обставини, відповідач надав суду докази ведення господарської діяльності, навіть у об`єктивно складних умовах воєнного стану, що має бути враховано.

Відповідач наголошує на тому, що не має на меті ухилятися від виконання рішення суду та сплати на користь позивача присудженої за рішенням суду.

Крім того, строк на який може бути відстрочено виконання рішення не є значним, оскільки рішення у справі ухвалено 17.11.2025 та з урахуванням вимог ч. 5 ст. 331 ГПК України відстрочення виконання рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення.

Суд ураховує висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/190/18, що відстрочення або розстрочення виконання рішення спрямоване на забезпечення повного виконання рішення суду та є допоміжним процесуальним актом реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання його рішення.

В цілому, розстрочення або відстрочення виконання судового рішення не змінює цивільне або господарське зобов`язання.

Окрім того майна, що перебуває на тимчасово окупованій території, та за рахунок якого позивач може задовольнити свої вимоги, відповідач має робочу сонячну електростанцію, яка розташована на підконтрольній території України (адреса: м. Запоріжжя, вулиця Автозаводська будинок 88) та виробляє електричну енергію в Об`єднану енергетичну систему України і, як наслідок, об`єктивно дозволяє відповідачу вести свою господарську діяльність.

Пред`явлення наказів суду до примусового виконання, без відстрочення платежів, призведе до вжиття в рамках виконавчого провадження заходів примусу, обмежать господарську діяльність відповідача; призведуть до нарахування виконавчого збору; збільшення суми заборгованості; блокування рахунків відповідача, що додатково відстрочить виконання судового рішення та не враховуватиме також інтереси позивача, як стягувача у виконавчому провадженні.

Також суд враховує баланс інтересів сторін, зокрема статус позивача, як суб`єкта господарювання, діяльність якого розповсюджується у межах усієї території України, на відміну від відповідача, частина майна якого, що використовувалась у господарській діяльності для забезпечення виконання зобов`язань перед позивачем, перебуває на тимчасово окупованій території Запорізької області, що було доведено під час вирішення спору у справі та відображено у процесуальних документах суду (рішення від 17.11.2025, постанова суду апеляційної інстанції від 29.06.2026).

Крім того, відсутність доказів часткового погашення заборгованості не свідчить про ухилення відповідача від виконання рішення суду, оскільки заборгованість, яка була заявлена до стягнення позивачем у даній справі не була безспірною та обов`язок виконання рішення у відповідача настав після апеляційного перегляду та набрання рішенням законної сили 29.06.2026.

Оцінивши у сукупності надані докази, враховуючи обставини справи, майнові інтереси обох сторін, суд визнає вимоги відповідача про відстрочку виконання рішення суду обґрунтованими та підтвердженими належними та допустимими доказами.

З урахуванням визначеного ч. 5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України строку для відстрочення виконання рішення суду та дати постановлення судом рішення у справі № 908/2786/24, а саме 17.11.2025, суд вважає за можливе заяву відповідача задовольнити частково та відстрочити виконання рішення у справі до 17.11.2026. В іншій частині заяви відповідача про відстрочення виконання рішення суду від 17.11.2025 у справі № 908/2786/24 суд відмовляє.

За наслідками розгляду заяви Господарським судом Запорізької області прийнято оскаржувану ухвалу у даній справі.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Відповідно до ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Колегія суддів констатує, що причиною звернення з апеляційною скаргою стала незгода позивача з оскаржуваною ухвалою суду першої інстанції повністю та вимога її скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви ТОВ “Відновлювальна енергія Запоріжжя” про відстрочення виконання рішення суду у справі № 908/2786/24.

Розглянувши апеляційну скаргу, колегія суддів зазначає наступне.

Частинами 1, 3 - 5 ст.331 ГПК України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Вказана норма визначає процесуальну можливість вирішення питань, пов`язаних з проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду. У процесі виконання рішення ймовірне виникнення обставин, що ускладнюють виконання чи роблять його неможливим.

При цьому згоди сторін на вжиття заходів, передбачених ст.331 ГПК України, ця норма не вимагає, і господарський суд законодавчо обмежений конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення, який не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, основною діяльністю ТОВ «Відновлювальна енергія Запоріжжя» є виробництво електричної енергії з альтернативних джерел, яке здійснювалося за рахунок двох об`єктів електроенергетики, сонячної електростанції у м. Запоріжжі та сонячної електростанції потужністю 12 901,1 кВт у м. Дніпрорудне Василівського району Запорізької області.

Судовими рішеннями у цій справі та матеріалами справи достеменно підтверджено, що місто Дніпрорудне з 13.03.2022 перебуває під тимчасовою військовою окупацією РФ, у зв`язку з чим відповідач позбавлений фактичного доступу та контролю над зазначеним активом, а ПрАТ «НЕК «Укренерго» скореговано дані комерційного обліку відповідної станції на нульові показники.

Колегія суддів зазначає, що втрата доступу до значної частини генеруючих активів унаслідок збройної агресії та окупації території є не звичайним ризиком підприємницької діяльності, а безпосередньо надзвичайною подією у розумінні пункту 3 частини 4 статті 331 ГПК України, що настала поза волею та контролем боржника та істотно вплинула на його майновий стан.

При цьому боржник зберіг виробничий потенціал і здійснює законну господарську діяльність на підконтрольній території України через робочу сонячну електростанцію в м. Запоріжжі (вул. Автозаводська, 88), відпускаючи електроенергію в Об`єднану енергетичну систему України.

Щодо заперечень скаржника про ненадання боржником доказів фінансового стану, апеляційний суд звертає увагу, що заявником надано виписки АТ «Укрексімбанк» станом на 08.07.2026, які підтверджують відсутність вільних грошових коштів на рахунках, а також витяги з державних реєстрів, які свідчать про відсутність у відповідача іншого ліквідного майна, окрім діючої СЕС.

Колегія суддів погоджується з доводами скаржника про те, що правовідносини сторін за іншим договором - купівлі-продажу електроенергії № 400/01 від 08.07.2019 - мають самостійний характер, а розмір взаємних фінансових зобов`язань за ним регулюється спеціальним законодавством та не є предметом вирішення у цьому провадженні.

Разом з тим, надані сторонами акти купівлі-продажу електроенергії та платіжні інструкції за 2026 рік оцінюються апеляційним судом не як встановлення зустрічних вимог, а відповідно до статті 86 ГПК України як належні докази того, що відповідач є реально діючим суб`єктом господарювання, інтегрованим в енергетичний ринок України, який стабільно веде виробничий цикл і генерує безперервні операційні надходження.

Оцінюючи баланс інтересів сторін, суд враховує, що негайне застосування заходів примусового виконання (накладення арештів на рахунки діючого підприємства, звернення стягнення на обладнання єдиної працюючої СЕС) призведе до повної дестабілізації виробничого процесу боржника. Такий захід фактично позбавить ТОВ «Відновлювальна енергія Запоріжжя» можливості генерувати прибуток, що у свою чергу поставить під загрозу перспективу повернення коштів стягувачу взагалі.

Натомість надання короткострокової відстрочки має на меті збереження економічної життєздатності виробника енергії, стабілізацію його фінансового стану та акумулювання ресурсів для реального і повного погашення присудженої суми боргу без переходу в стан банкрутства.

Колегія суддів окремо акцентує увагу на часових межах наданого відстрочення. Господарський суд Запорізької області суворо дотримався імперативних вимог частини 5 статті 331 ГПК України, відповідно до якої відстрочення не може перевищувати одного року з дня ухвалення судового рішення (17.11.2025).

Відмовивши у задоволенні вимог відповідача про надання відстрочки на один рік з моменту розгляду заяви, суд правомірно обмежив її дію датою 17.11.2026.

Зважаючи на те, що судове рішення набрало законної сили 29.06.2026 (після перегляду в апеляційному порядку), а оскаржувану ухвалу постановлено 27.07.2026, фактичний строк відстрочки становить менше 4 календарних місяців.

Згідно зі сталою практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у справах «Корнілов та інші проти України» (ухвала від 07.10.2003, заява № 36575/02) та «Крапивницький та інші проти України» (ухвала від 17.09.2002, заява № 60858/00), короткі затримки виконання судового акта, тривалістю значно менше одного року, обумовлені об`єктивними труднощами та необхідністю запобігання надмірним негативним наслідкам, не вважаються надмірними і не становлять порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статті 1 Першого протоколу до неї.

Враховуючи, що у даному випадку строк відстрочки становить менше чотирьох місяців з моменту набрання судовим рішенням законної сили, таке відтермінування є цілком виправданим, розумним та не нівелює сутності права стягувача на виконання судового рішення.

Таким чином, надане судом першої інстанції відстрочення до 17.11.2026 відповідає критеріям розумності, співмірності та справедливості, забезпечує належний баланс між захистом майнового права стягувача та збереженням виробничої діяльності боржника у сфері критично важливої для держави альтернативної енергетики в умовах воєнного стану.

Вирішення питання про надання відстрочення виконання судового рішення є дискреційним повноваженням суду першої інстанції. Доводи апеляційної скарги АТ «Гарантований покупець» не спростовують встановлених судом обставин справи і не дають підстав вважати, що суд першої інстанції вийшов за межі наданої йому дискреції або порушив норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення відповідно до норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене ухвала Господарського суду Запорізької області від 27.07.2026 у справі № 908/2786/24 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга АТ «Гарантований покупець» без задоволення.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

За змістом ст. 236 ГПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення відповідно до норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку, що суд першої інстанції повно з`ясував обставини, що мають значення для справи, та надав належну правову оцінку поданим доказам у їх сукупності відповідно до вимог статті 86 ГПК України.

Судом обґрунтовано враховано особливий характер обставин, що ускладнюють своєчасне виконання судового рішення, зумовлених знаходженням частини виробничих активів боржника в окупації, збереженням ним діючого виробництва на підконтрольній території та необхідністю забезпечення балансу інтересів сторін. При цьому визначений судом строк відстрочення повністю відповідає встановленим частиною 5 статті 331 ГПК України межам, є розумним, не порушує сутності права стягувача та спрямований на створення передумов для реального виконання судового рішення в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правомірності висновків місцевого господарського суду та не свідчать про порушення чи неправильне застосування норм процесуального або матеріального права.

За таких обставин апеляційна скарга Акціонерного товариства «Гарантований покупець» підлягає залишенню без задоволення, а ухвала Господарського суду Запорізької області від 27.07.2026 у справі № 908/2786/24 залишенню без змін.

Судові витрати

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Гарантований покупець” залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 27.07.2026 №908/2786/24 залишити без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена та підписана 12.10.2026.

Головуючий суддя С.В. Вінніков

Суддя А.М. Висоцький

Суддя Г.В. Левшина