Постанова від 08 жовтня 2026 р. у справі №912/546/26 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.10.2026 м.Дніпро Справа № 912/546/26

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Демчини Т.Ю. (суддя-доповідач),

суддів: Кучеренко О.І., Стефанів Т.В.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОСПЕЦСЕРВІС ВП» на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 03.06.2026 (головуючий в першій інстанції Кузьміна Б.М.)

у справі за позовом Акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» в особі регіональної філії «ЛЬВІВСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ»

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОСПЕЦСЕРВІС ВП»

про стягнення коштів,

в с т а н о в и в:

1. Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції

У березні 2026 року Акціонерне товариство «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» в особі регіональної філії «ЛЬВІВСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» (надалі – АТ «Укрзалізниця») звернулось до Господарського суду Кіровоградської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОСПЕЦСЕРВІС ВП» (надалі - ТОВ «Енергоспецсервіс ВП») про стягнення штрафу за порушення виконання умов договору про закупівлю матеріально-технічних ресурсів № Л/НХ-25510/НЮ від 12.08.2025 у розмірі 28800,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 12.08.2025 між АТ «Укралізниця» та ТОВ «Енергоспецсервіс ВП» укладено договір про закупівлю матеріально-технічних ресурсів № Л/НХ-25510/НЮ, за яким постачальник зобов`язався поставити покупцеві привід моторний у кількості 4 шт. на суму 311424,00 грн з ПДВ. За умовами укладеного договору, поставка товару проводиться партіями протягом строку дії договору тільки на підставі письмової рознарядки покупця, а строк поставки - протягом 15 календарних днів з моменту її надання. Проте за рознарядкою № Н-40/1009н від 20.10.2025 на суму 192000,00 грн поставка відбулася лише 10.12.2025, чим порушено строки виконання умов договору. За порушення строку поставки товару позивач нарахував відповідачу штраф у розмірі 28800,00 грн.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 03.06.2026 позов задоволено; стягнуто з ТОВ «Енергоспецсервіс ВП» на користь АТ «Укрзалізниця» штрафні санкції у розмірі 28800,00 грн. Цим же рішенням розподілені судові витрати та стягнуто з відповідача на користь позивача 2662,40 грн судового збору.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з доведеності порушення відповідачем умов договору у частині своєчасності поставки та відповідності умовам договору факту та розміру нарахованого штрафу. При цьому суд відхилив доводи відповідача про форс-мажорні обставини, обмеження електропостачання та прострочення оплати за іншими договорами як недоведені належними доказами, такі, що не стосуються предмета спору та не звільняють від виконання договірного зобов`язання, констатувавши, що зміни до договору у частині строків поставки не вносилися.

2. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги

Не погодившись із зазначеним рішенням, відповідач у справі - ТОВ «Енергоспецсервіс ВП» звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій заявлено вимогу скасувати рішення Господарського суду Кіровоградської області від 23.06.2026 у справі № 912/546/26 через недоведеність обставин, які суд першої інстанції визнав встановленими. Апелянт вказує, що суд не врахував та не відобразив у рішенні позицію відповідача щодо невідповідності розміру неустойки реальним збиткам позивача, не взяв до уваги докази настання форс-мажорних обставин, про які постачальник повідомив АТ «Укрзалізниця» та надав відповідний сертифікат, а також не врахував прострочення оплати позивачем за іншими договорами на загальну суму 591108,00 грн, що унеможливило придбання комплектуючих для виконання спірного договору. На переконання апелянта, стягнута неустойка не є співмірною з доведеними збитками.

3. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Позивач у відзиві на позов зазначає, що вважає рішення Господарського суду Кіровоградської області від 03.06.2026 у справі № 912/546/26 законним, обґрунтованим та ухваленим з додержанням норм матеріального та процесуального права. Вказує, що апелянт не спростував позовні вимоги та не надав доказів на підтвердження своїх заперечень. Зауважує, що відповідач не подавав до суду першої інстанції контррозрахунок штрафних санкцій і клопотання про зменшення штрафу. Вважає, що доводи апелянта про форс-мажорні обставини, зокрема, обмеження електропостачання та прострочення оплати позивачем за іншими договорами, не заслуговують на увагу, оскільки відповідач повідомив про форс-мажор лише 20.11.2025, тоді як строк поставки спливав 06.11.2025, при цьому не надав сертифікат ТПП у встановлений договором строк та не довів безпосереднього впливу цих обставин на неможливість виконання конкретного зобов`язання, а прострочення за іншими договорами не стосується предмета спору та не звільняє від виконання зобов`язань за спірним договором. Позивач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

4. Процедура апеляційного провадження

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.06.2026, для розгляду даної апеляційної скарги визначено колегію суддів Центрального апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Демчини Т.Ю. (доповідач), суддів Кучеренко О.І., Стефанів Т.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.06.2026 апеляційну скаргу залишено без руху та надано апелянту 10-денний строк з дня її вручення для усунення допущених при поданні апеляційної скарги недоліків.

02.07.2026 ТОВ «Енергоспецсервіс ВП» подано до суду апеляційної інстанції заяву про усунення недоліків, якою з урахуванням доданих до неї додатків усунуті в повному обсязі недоліки, зазначені в ухвалі Центрального апеляційного господарського суду від 29.06.2026.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.07.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Енергоспецсервіс ВП» на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 03.06.2026 у даній справі; призначено розгляд апеляційної скарги в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження, а також витребувано матеріали вказаної справи з Господарського суду Кіровоградської області.

15.07.2026 матеріали справи № 912/546/26 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

27.07.2026 від АТ «Укрзалізниця» в особі РФ «Львівська залізниця» надійшов відзив на апеляційну скаргу.

5. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини

12.08.2025 між АТ «Укрзалізниця» в особі РФ «Львівська залізниця» (покупець) та ТОВ «Енергоспецсервіс ВП» (постачальник) укладений договір про закупівлю матеріально-технічних ресурсів № Л/НХ-25510/НЮ, відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов`язався поставити та передати у власність покупцю товар відповідно до Специфікації № 1 (Додаток 1) та Технічних та якісних характеристик товару, документів з якості та оцінки відповідності товару (Додаток № 2), що є невід`ємними частинами цього договору, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити цей товар на умовах цього договору.

Згідно з п.1.2 договору, найменування товару: привід моторний. Код ДК 021:2015 - 31210000-1 «Електрична апаратура для комутування та захисту електричних кіл».

Кількість, асортимент, марка, рік виготовлення та виробник товару визначаються у Специфікації № 1 (Додаток 1) до цього договору (п.1.3 договору).

Відповідно до п. 4.2 договору, поставка товару проводиться партіями протягом строку дії договору тільки на підставі наданої письмової рознарядки покупця, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності покупця до приймання товару. Партією товару вважається обсяг одиниць товару, визначений покупцем у рознарядці, якщо інше не вказано в самій рознарядці.

Строк поставки товару - протягом 15 календарних днів з дати надання письмової рознарядки покупцем. Місце поставки товару: м.Ужгород або на адресу іншого підрозділу, вказаного у рознарядці. Право власності на товар переходить до покупця з дати поставки товару.

Згідно з п.4.3 договору, зі сторони покупця рознарядка підписується з урахуванням вимог Статуту покупця щонайменше двома уповноваженими особами покупця з числа таких: директор виконавчий регіональної філії «Львівська залізниця» (особа, що виконує його обов`язки), перший заступник директора виконавчої регіональної філії «Львівська залізниця» (особа, що виконує його обов`язки), заступник директора виконавчого регіональної філії «Львівська залізниця» (особа, що виконує його обов`язки), головний інженер регіональної філії «Львівська залізниця» (особа, що виконує його обов`язки), начальник служби регіональної філії «Львівська залізниця» (особа, що виконує його обов`язки), заступник начальника служби регіональної філії «Львівська залізниця» (особа, що виконує його обов`язки), начальник виробничого структурного підрозділу регіональної філії «Львівська залізниця» (особа, що виконує його обов`язки). Покупець не несе відповідальності та обов`язку оплати за поставлений товар за рознарядкою, що підписана іншими особами, ніж тими, посади яких визначені у цьому пункті договору.

Пунктом 4.5 договору передбачено, що сторони домовились, що рознарядка покупця на товар направляється ним постачальнику шляхом відправлення на електронну адресу постачальника (зазначену в цьому договорі) скан-копії відповідної рознарядки в формі PDF або в будь-якому іншому форматі, який забезпечує можливість ознайомлення зі змістом документу. Документ вважається отриманим постачальником з дати його направлення покупцем на електронну адресу постачальника, підтвердженням чого є відповідна роздруківка з поштового програмного забезпечення покупця.

Датою поставки товару вважається дата підписання сторонами Акта прийому-передачі товару або видаткової накладної (п.4.6 договору).

Згідно з п.8.3.1 договору, постачальник зобов`язався забезпечити поставку товару у строки та на умовах, що встановлені цим договором.

Пунктом 9.3.1 договору встановлено, що в разі порушення строків поставки постачальник оплачує покупцю штраф у розмірі 15 % від вартості непоставленого в строк товару на умовах, передбачених п.4.2 цього договору, а за прострочення понад 15 календарних днів додатково стягується пеня у розмірі 0,1% від вартості непоставленого в строк товару, яка нараховується за кожен день прострочення до дати виконання постачальником зобов`язання щодо поставки товару або до останнього дня строку дії цього договору (якщо постачальник не виконав і не підтвердив намір виконати своє зобов`язання щодо поставки, яке виникло під час дії цього договору). При цьому постачальник не звільняється від виконання своїх зобов`язань поставки товару, якщо про інше його не попередив письмово покупець.

Відповідно до п.16.1 договору, строк дії цього договору встановлюється з дати його підписання сторонами до 31.12.2025.

Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від обов`язкового виконання у повному обсязі взятих на себе за цим договором зобов`язань щодо поставки та оплати товару, а також гарантійних зобов`язань на товар, у межах строків, визначених умовами цього договору (п.16.2 договору).

Додатком 1 до договору № Л/НХ-25510/НЮ від 12.08.2025 є Специфікація №1, відповідно до якої постачальник зобов`язаний поставити привід моторний Код ДК 021:2015-31210000-1 (електрична апаратура для комутування та захисту електричних кіл) у кількості 4 шт на загальну суму 311424,00 грн з ПДВ.

Додатковою угодою №1 від 26.09.2025 до договору про закупівлю матеріально - технічних ресурсів № Л/НХ-25510/НЮ сторони, керуючись пп.5 п.19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України “Про публічні закупівлі”, на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 (зі змінами), у зв`язку зі зниженням ціни на товар, дійшли згоди внести зміни до договору поставки № Л/НХ-25510/НЮ від 12.08.2025, виклавши пункти 1.1, 1.3, 2.1, 2.2, 2.3, 6.1, 6.3, розділу 18 «Додатки до договору» та Специфікацію № 1 (Додаток 31 до договору) договору в новій редакції:

« 1.1. Постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупцю товар, відповідно до Специфікації № 1 (нова редакція) (Додаток 1) та Технічних та якісних характеристик товару, документів з якості та оцінки відповідності товару (Додаток 2), що є невід`ємними частинами цього договору, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити цей товар на умовах цього договору.

1.3. Кількість, асортимент, марка, рік виготовлення та виробник товару визначаються у Специфікації № 1 (нова редакція) (Додаток 1) до цього договору.

2.1. Постачальник повинен поставити покупцеві товар, якість якого відповідає нормативно-технічним документам та характеристикам, зазначеним у Специфікації № 1 (нова редакція) (Додаток 1) до цього Договору.

2.2. Постачальник повинен поставити покупцеві товар, якість якого відповідає нормативно-технічним документам та характеристикам, зазначеним у Специфікації № 1 (нова редакція) (Додаток 1) та Технічних та якісних характеристиках товару, документах з якості та оцінки відповідності товару (Додаток 2) до цього договору.

2.3. Постачальник гарантує якість товару, що постачається протягом гарантійного строку експлуатації / гарантійного строку зберігання, визначених у Специфікації № 1 (нова редакція) (Додаток 1) та Технічних та якісних характеристиках товару, документах з якості та оцінки відповідності товару (Додаток 2) до цього договору.

Гарантійні строки експлуатації, зберігання на товар встановлюються в будь-якому випадку не меншими, ніж встановлено нормативно-технічною документацією та виробником.

6.1. Покупець оплачує поставлений постачальником товар за ціною, вказаною у Специфікації № 1(нова редакція) (Додаток 1) до цього договору. Ціна товару включає вартість товару, тари (упаковки), а також інші витрати постачальника, пов`язані з виконанням цього договору.

6.3. Загальна ціна договору становить 160000,00 грн без ПДВ, крім того ПДВ 20% 32000,00 грн, усього з ПДВ 192000,00 грн.

Ціна договору включає в себе обов`язкові платежі, у тому числі на користь третіх осіб, пов`язані з виконанням цього договору. Будь-яка додаткова вартість окремих витрат, пов`язаних з виконанням цього договору, не сплачується покупцем окремо та вважається врахованою у ціні цього договору. 18. Додатки до договору 18.1. Невід`ємною частиною цього договору є: 18.1.1. Додаток 1 - Специфікація № 1(нова редакція).

18.1.2 Додаток 2 - Технічні та якісні характеристики товару, документи з якості та оцінки відповідності товару.»

Додатком 1 до договору № Л/НХ-25510/НЮ від 26.09.2025 є Специфікація №1 (нова редакція), відповідно до якої постачальник зобов`язаний поставити привід моторний Код ДК 021:2015-31210000-1 (електрична апаратура для комутування та захисту електричних кіл) у кількості 4 шт. на загальну суму 192000,00 грн з ПДВ.

22.10.2025 покупець направив письмову рознарядку за вих. № Н-40/1009н від 20.10.2025 на електронну адресу постачальника на поставку товару на суму 192000,00 грн.

10.12.2025 відповідачем було поставлено товар на суму 192000,00 грн, про що складено Акт приймання-передачі товару № 28/11-2025.

За розрахунком позивача, сума штрафу, яку повинен сплатити відповідач у зв`язку з порушенням строку поставки, становить 28800,00 грн (192000,00 х 15 %).

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст.627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України унормовано, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ч.1 ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Згідно зі ст.ст.598, 599 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом; зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.610 ЦК України, зобов`язання вважається порушеним у випадку повного його невиконання або неналежного виконання тобто виконання з порушенням умов, які визначають зміст зобов`язання.

За приписами ч.1 ст.624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Згідно з ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

6. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Предметом апеляційного оскарження є висновки суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача штрафу за порушення строку поставки товару.

Апелянт зазначає, що суд не врахував та не відобразив у рішенні позицію відповідача щодо невідповідності розміру неустойки реальним збиткам позивача, не взяв до уваги докази настання форс-мажорних обставин, про які постачальник повідомив АТ «Укрзалізниця» та надав відповідний сертифікат, а також прострочення оплати позивачем за іншими договорами, що унеможливило придбання комплектуючих для виконання спірного договору.

Позивач вказує, що апелянт не спростував позовні вимоги та не надав доказів на підтвердження своїх заперечень, зокрема, контррозрахунку штрафних санкцій, не заявив клопотання про зменшення штрафу. Вважає, що доводи апелянта про форс-мажорні обставини не заслуговують на увагу, оскільки відповідач повідомив про форс-мажор лише 20.11.2025, тоді як строк поставки спливав 06.11.2025, не надав сертифікат ТПП у встановлений договором строк і не довів безпосереднього впливу цих обставин на неможливість виконання конкретного зобов`язання.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів встановила наступне.

Між сторонами укладено договір про закупівлю матеріально-технічних ресурсів № Л/НХ-25510/НЮ від 12.08.2025. На виконання умов договору позивач направив відповідачу письмову рознарядку від 20.10.2025 про поставку товару на суму 192000,00 грн. Строк поставки становив 15 календарних днів, тобто до 06.11.2025. Фактично товар поставлено 10.12.2025, що підтверджується Актом приймання-передачі. Відповідно до п.9.3.1 договору, за порушення строків поставки передбачено штраф у розмірі 15 % від вартості непоставленого у строк товару, що становить 28800,00 грн. Суд першої інстанції задовольнив позов повністю.

Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції необґрунтовано проігнорував та не відобразив у рішенні позицію відповідача щодо невідповідності розміру неустойки понесеним позивачем реальним збиткам колегія суддів відхиляє як безпідставні та такі, що не заслуговують на увагу.

Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно з ч.3 ст.13 цього ж Кодексу, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач у поданій ним заяві від 09.04.2026, яка за своєю формою та змістом є відзивом на позовну заяву, не навів жодного контррозрахунку заявленої до стягнення суми штрафу, не надав доказів на підтвердження розміру реальних збитків позивача та не заявив клопотання про зменшення розміру штрафу на підставі ч.3 ст.551 ЦК України. Натомість відповідач, посилаючись на вказану норму, просив взагалі відмовити у стягненні штрафу, не порушуючи питання про його зменшення. Отже, посилання апелянта на те, що суд першої інстанції не відобразив у рішенні його позицію щодо невідповідності неустойки збиткам, не відповідає дійсності, оскільки така позиція не була належним чином обґрунтована та документально підтверджена самим відповідачем.

Разом з цим, колегія суддів зауважує, що вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. При цьому, як зазначено у постанові Верховного Суду від 03.11.2020 у справі № 927/184/13-г, ст.551 ЦК України не містить норм, які б ставили можливість суду використати право на зменшення заявлених до стягнення з боржника штрафних санкцій у залежність від наявності відповідного клопотання з цього приводу сторони у справі. Тобто суд може реалізувати своє право та прийняти рішення про зменшення розміру неустойки за власною ініціативою. Проте зменшення розміру неустойки є правом, а не обов`язком суду, і таке зменшення можливе лише за наявності виняткових обставин, які свідчать про те, що стягнення неустойки у повному обсязі призведе до надмірного та несправедливого покладення на боржника негативних наслідків.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, поведінки винної особи, майновий стан сторін. Такі правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 22.05.2019 у справі № 910/11733/18.

Саме суд, реалізуючи дискреційні повноваження, вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для такого зменшення або розстрочення, оцінюючи надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності. Такий підхід узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 26.08.2021 у справі № 911/378/17, згідно з якою зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин господарський суд на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Подібний висновок міститься й у постанові Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18, де зазначено, що вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

З огляду на судову практику, у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суди, зокрема, беруть до уваги ступінь виконання основного зобов`язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов`язання. Подібна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 22.05.2019 у справі № 910/11733/18.

При вирішенні питання про зменшення пені суд бере до уваги також співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. Такий підхід є усталеним в судовій практиці, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 920/1013/18, від 26.03.2020 у справі №904/2847/19.

У даній справі апелянтом не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що розмір нарахованого штрафу в сумі 28800,00 грн є надмірно великим порівняно з можливими збитками позивача, або що відповідач є неплатоспроможним та неспроможним сплатити цю суму.

За встановлених обставин колегія суддів не вбачає правових підстав для зменшення розміру штрафу, стягнутого судом першої інстанції.

Щодо доводів апелянта про неврахування судом першої інстанції наданих відповідачем доказів щодо настання форс-мажорних обставин, а саме: системних обмежень споживання електричної енергії внаслідок атак російської федерації на енергосистему України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч.1 ст.617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Отже, тягар доведення наявності обставин непереборної сили та їх безпосереднього впливу на неможливість виконання конкретного зобов`язання покладається на особу, яка порушила зобов`язання.

У даній справі між сторонами укладено договір про закупівлю матеріально-технічних ресурсів № Л/НХ-25510/НЮ від 12.08.2025, розділом 10 якого врегульовано питання звільнення від відповідальності внаслідок дії обставин непереборної сили. Зокрема, п.10.2 договору передбачено, що сторона, яка не може виконати зобов`язання за цим договором внаслідок дії обставин непереборної сили, повинна протягом 5 робочих днів з дати їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі з подальшим наданням підтверджуючих документів у строк, що не перевищує 30 робочих днів. Належним доказом наявності таких обставин та їх тривалості є сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України або уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами. Відповідно до п.10.5 договору, якщо сторона без поважних причин не повідомила іншу сторону у визначені строки про виникнення обставин непереборної сили та/або не надала підтверджуючі ці обставини документи, така сторона у подальшому не має права вимагати подовження умов цього договору та звільнення від відповідальності, передбаченої за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань за цим договором.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, письмову рознарядку на поставку товару позивач направив відповідачу засобами електронного зв`язку 22.10.2025, а відповідно до п.4.2 договору строк поставки товару становить 15 календарних днів з дня надання письмової рознарядки, тобто останнім днем належного виконання зобов`язання було 06.11.2025. Відповідач повідомив позивача про обставини непереборної сили листом № 20/11-01 від 20.11.2025, тобто після спливу встановленого п.10.2 договору п`ятиденного строку з дати виникнення таких обставин. Крім того, як вбачається з матеріалів справи, відповідач не надав сертифікат Торгово-промислової палати України або уповноваженої нею регіональної торгово-промислової палати на підтвердження наявності обставин непереборної сили та їх тривалості. Отже, доводи апелянта про наявність форс-мажорних обставин, які б звільняли його від відповідальності, є необґрунтованими та такими, що не підтверджені належними доказами.

Стаття 617 ЦК України регулює підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання. Так, відповідно до норм цієї статті особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Верховний Суд у постанові від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21 виснував, що відповідно до ч.1 ст.617 ЦК України, ст.14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні і невідворотні обставини за таких умов здійснення господарської діяльності, що об`єктивно унеможливлюють виконання особою зобов`язань за умовами договору, обов`язків, передбачених законодавством. Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості. Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести , а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.

Ознаками форс-мажорних обставин є такі елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за таких умов здійснення господарської діяльності. Тобто ознаками форс-мажорних обставин є їх об`єктивна та абсолютна дія, а також непередбачуваність.

Верховний Суд у постановах від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17, від 25.01.2022 в справі № 904/3886/21, від 30.05.2022 у справі № 922/2475/21, від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21, від 28.04.2026 у справі № 906/633/25 дійшов висновку про те, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не лише самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Неможливість виконання зобов`язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.

Колегія суддів зауважує, що саме по собі посилання на системні обмеження споживання електричної енергії внаслідок атак на енергосистему України не є безумовною підставою для звільнення від відповідальності, оскільки відповідач не довів, що саме ці обставини унеможливили виконання конкретного зобов`язання за спірним договором, а також не довів причинно-наслідковий зв`язок між цими обставинами та простроченням поставки товару.

Щодо доводів апелянта про те, що суд першої інстанції не врахував наявності допущеного позивачем прострочення сплати за поставлений товар за іншими договорами на загальну суму 591108,00 грн, що, на переконання апелянта, призвело до неможливості придбання комплектуючих для продовження виробництва товару з метою виконання договору № Л/НХ-25510/НЮ від 12.08.2025, колегія суддів зазначає, що зобов`язання за договором № Л/НХ-25510/НЮ від 12.08.2025 є самостійним, виникло між сторонами на підставі цього договору, і невиконання позивачем зобов`язань за іншими договорами не може бути підставою для звільнення відповідача від виконання його власних зобов`язань за спірним договором.

Колегія суддів також зазначає, що відповідно до ч.1 ст.624 ЦК України, якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню штраф у розмірі 15 % від вартості непоставленого в строк товару, що становить 28800,00 грн, оскільки матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем строків поставки товару, а належних доказів на спростування цього факту або на підтвердження наявності підстав для звільнення від відповідальності відповідачем надано не було.

Доводи апелянта про те, що судом першої інстанції не було враховано наданих відповідачем доказів настання форс-мажорних обставин та відповідного сертифіката колегія суддів відхиляє, оскільки матеріали справи не містять сертифіката Торгово-промислової палати України або уповноваженої нею регіональної торгово-промислової палати, який би підтверджував наявність обставин непереборної сили у спірний період та їх безпосередній вплив на неможливість виконання відповідачем конкретного зобов`язання за договором. Крім того, як вже зазначалося, відповідач не надав доказів безпосереднього впливу цих обставин на неможливість виконання конкретного зобов`язання за договором.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Отже, саме на відповідача було покладено процесуальний обов`язок довести наявність обставин, які б звільняли його від відповідальності за порушення строків поставки товару. Відповідач цього обов`язку не виконав та не надав суду першої інстанції належних та допустимих доказів на підтвердження своїх заперечень.

7. Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги

За змістом ст.236 ГПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно зі ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку, що суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи, надав належну правову оцінку доводам сторін та поданим доказам, правильно визначив зміст правовідносин сторін та правильно застосував норми матеріального і процесуального права, ухваливши законне й обґрунтоване рішення.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого господарського суду, оскільки зводяться виключно до переоцінки встановлених судом обставин та неправильного тлумачення норм матеріального права. Апелянтом не наведено жодних обґрунтованих доводів щодо неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які б могли бути підставою для скасування оскаржуваного рішення.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.

8. Розподіл судових витрат

Судовий збір за подання апеляційної скарги відповідно до ст.129 ГПК України слід покласти на апелянта.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.129, 269, 270, 275, 277, 281-284, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОСПЕЦСЕРВІС ВП» на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 03.06.2026 у справі №912/546/26 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Господарського суду Кіровоградської області від 03.06.2026 у справі №912/546/26 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст.ст.286-289 ГПК України.

Повна постанова складена 09.10.2026.

Головуючий суддя Т.Ю.Демчина

Судді О.І.Кучеренко

Т.В.Стефанів