Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №917/944/26 — Східний апеляційний господарський суд

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 року м. Харків Справа № 917/944/26

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Демідова П.В., суддя Лакіза В.В., суддя Тарасова І.В., при секретарі судового засідання Курило Є.П., розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагростеп" (вх. №1806П) на рішення Господарського суду Полтавської області від 05.08.2026 та на додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 12.08.2026 у справі №917/944/26

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Дружбокраянське", Харківська область, смт. Зачепилівка,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагростеп", м.Полтава,

про стягнення заборгованості за договором поставки № 220101 від 22.01.2026

Представники сторін в судове засідання не з`явилися.

ВСТАНОВИВ:

13.05.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю "Дружбокраянське" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагростеп" про стягнення 1 389 400,09 грн попередньої оплати за Договором поставки №220101 від 22.01.2026, а також 97 781,48 грн пені; 43 251,80 грн інфляційних втрат; 9 462,72 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором № 220101 від 22.01.2026 щодо поставки товару у погоджених сторонами обсязі та строки, внаслідок чого у відповідача виник обов`язок повернути суму попередньої оплати за непоставлений товар, а також сплатити передбачені договором та законом штрафні санкції, 3 % річних та інфляційні втрати.

Господарський суд Полтавської області (суддя І.І.Пушко) рішенням від 05.08.2026 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Дружбокраянське" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагростеп" про стягнення 1 539 896,09 грн задовольнив частково. Вирішив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагростеп" на користь позивача 1 389 399,09 грн основного боргу, 8 950,63 грн 3% річних, 89 506,29 грн пені, 43 251,80 грн інфляційних втрат.

Мотивуючи ухвалене рішення, суд першої інстанції зазначив, що між сторонами виникли договірні правовідносини з поставки товару, при цьому позивач належним чином виконав свої зобов`язання щодо здійснення попередньої оплати, тоді як відповідач свої зобов`язання щодо поставки товару у погодженому сторонами обсязі та строки виконав не в повному обсязі. Враховуючи факт непоставки частини попередньо оплаченого товару, суд дійшов висновку про виникнення у відповідача обов`язку повернути суму попередньої оплати за непоставлений товар.

З огляду на встановлене порушення відповідачем строків поставки товару, суд також дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача пені, 3 % річних та інфляційних втрат. При цьому, перевіривши здійснені позивачем розрахунки та періоди нарахування відповідних сум, суд визначив розмір пені та 3 % річних, що підлягають стягненню, з урахуванням фактичних обставин поставки товару та дати часткового виконання зобов`язання.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Полтавської області від 05.08.2026 у справі № 917/944/26 в частині стягнення пені, ТОВ «Хімагростеп» звернулося з апеляційною скаргою. Скаржник вважає, що суд першої інстанції при визначенні розміру пені не надав належної оцінки об`єктивним причинам прострочення, зокрема здійсненню господарської діяльності в умовах воєнного стану, ускладненню виробничих та логістичних процесів, а також поведінці відповідача, який визнав основну заборгованість та вживав заходів для виконання зобов`язання. Також заявник посилається на неспівмірність пені у розмірі 89 506,29 грн наслідкам порушення зобов`язання та просить зменшити її до 8 950,63 грн

Господарський суд Полтавської області додатковим рішенням від 12.08.2026 заяву позивача (вх. № 10908 від 10.08.2026) про ухвалення додаткового рішення у справі № 917/944/26 задовольнив частково. Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагростеп" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дружбокраянське" 49 714,65 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Мотивуючи ухвалене додаткове рішення, суд першої інстанції, врахувавши заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу, подані на їх підтвердження докази, клопотання відповідача про зменшення таких витрат, складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт та час, необхідний для їх виконання, дійшов висновку про співмірність заявлених витрат наведеним критеріям та стягнув з відповідача на користь позивача 49 714,65 грн витрат на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених вимог.

Не погоджуючись із додатковим рішенням, скаржник зазначає, що стягнуті 49 714,65 грн витрат на професійну правничу допомогу є неспівмірними зі складністю справи, обсягом фактично виконаної адвокатом роботи та часом, необхідним для її виконання. Суд, на думку скаржника, не надав належної оцінки критеріям співмірності, передбаченим статтею 126 ГПК України, у зв`язку з чим просить зменшити зазначені витрати до 15 000 грн.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.08.2026, в порядку ст.32 Господарського процесуального кодексу України, для розгляду апеляційної скарги визначено склад колегії суддів: Демідова П.В. головуючий суддя, судді Лакіза В.В., Тарасова І.В.

Східний апеляційний господарський суд ухвалою від 31.08.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагростеп» залишив без руху та надав останньому строк на усунення недоліків, зазначених в ухвали.

01.09.2026 року відповідачем подано заяву про усунення недоліків з відповідними доказами, у зв`язку з чим Східний апеляційний господарський суд ухвалою від 07.09.2026 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагростеп" (вх.1806П) на рішення Господарського суду Полтавської області від 05.08.2026 та на додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 12.08.2026 у справі №917/944/26, призначив розгляд апеляційної скарги на 13.10.2026, встановив учасникам справи термін до 22.09.2026 (включно) подати відзив на апеляційну скаргу, заяви, клопотання та письмові пояснення з доказами їх надсилання іншим учасникам провадження, витребував у Господарського суду Полтавської області матеріали справи №917/944/26, необхідні для розгляду скарги.

Копія вказаної ухвали направлена до електронних кабінетів сторін.

Відповідно до ч.1 ст.285 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) судові рішення суду апеляційної інстанції вручаються (видаються або надсилаються) в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу.

Частиною 6 ст.242 ГПК України, передбачено, що днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Згідно з довідками, сформованими в комп`ютерній програмі Діловодство спеціалізованого суду копія ухвали суду від 07.09.2026 доставлена до електронних кабінетів сторін о 17:30, у зв`язку з чим, враховуючи положення ч.6 ст.242 ГПК України, копія ухвали вважається врученою сторонам 08.09.2026

Отже, сторони належним чином повідомлені про відкриття апеляційного провадження та розгляд справи.

16.09.2026 матеріали справи №917/944/26 надійшли до Східного апеляційного господарського суду.

02.10.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагростеп" надійшло клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи на іншу дату.

Представники сторін в судове засідання не з`явились, про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином.

Розглянувши клопотання заявника апеляційної скарги про відкладення (перенесення) розгляду справи, колегія суддів зазначає наступне.

В поданому клопотанні представник скаржника просить відкласти судове засідання, посилаючись на неможливість участі представника скаржника у зазначеному судовому засіданні у зв`язку з її участю в іншому судовому засіданні.

Водночас на підтвердження зазначених обставин заявником не надано доказів, які б свідчили про участь адвоката Ворони О.А. в іншому судовому засіданні, призначеному на час, який збігається з часом розгляду апеляційної скарги в межах справи № 917/944/26. Зокрема, до заяви не додано копії судового рішення, ухвали, повістки, повідомлення суду чи іншого документа, з якого можливо було б встановити дату, час та місце проведення такого судового засідання, а також участь у ньому зазначеного представника. Таким чином, наведені заявником обставини фактично ґрунтуються лише на посиланні на зайнятість представника в іншому судовому засіданні та не підтверджені належними та допустимими доказами. Саме по собі зазначення про участь представника в іншому судовому засіданні без надання відповідних документів не дає суду можливості перевірити обґрунтованість таких доводів та встановити наявність об`єктивних поважних причин, які перешкоджають участі представника у судовому засіданні у цій справі.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку відмовити у задоволенні клопотання скаржника про відкладення (перенесення) розгляду справи.

Відповідно до ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч.2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч.3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч.4).

Переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в частині та в межах доводів та вимог апеляційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, судом першої інстанції встановлено наступне.

22 січня 2026 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Хімагростеп" (постачальник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дружбокраянське" (покупець, позивач) укладено договір поставки № 220101, відповідно до умов якого відповідач, у порядку та на умовах, визначених договором зобов`язується передати (поставити) позивачу товар, асортимент, кількість та ціна якого визначені у специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього Договору, а позивач зобов`язується прийняти та оплатити товар (далі - договір).

Відповідно до пункту 3.4 договору днем оплати вважається день зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Згідно з п.4.1 договору постачальник зобов`язаний поставити та передати Товар покупцеві на умовах та у строк, встановлений за домовленістю сторін у специфікації (п. 4.1. договору).

У випадку невиконання чи неналежного виконання договору, сторони несуть відповідальність відповідно до законодавства України та умов договору(п.6.1 договору).

П.6.6. договору передбачено, що у випадку несвоєчасної поставки, поставки не в повному обсязі, поставки товару неналежної якості (що має бути документально підтверджено покупцем) крім випадків, передбачених п. 4.4 та розділом 5 цього договору (форс-мажор), постачальник зобов`язується впродовж 7 (семи) днів з дати отримання Постачальником письмової претензії, поставити недопоставлений Товар та/або замінити Товар неналежної якості на товар належної якості. У випадку порушення постачальником вказаного зобов`язання, постачальник зобов`язується на вимогу покупця сплатити неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, від вартості недопоставленого товару та/або товару неналежної якості за кожен день прострочення поставки.

Відповідно до п.8.1 договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31 грудня 2026 року, але в будь-якому випадку до моменту повного виконання сторонами їх обов`язків, що виникли в період дії цього договору.

22.01.2026 сторони підписали специфікацію №32, за змістом якої відповідач зобов`язався передати позивачу товар - амофос 11:52, кількістю 48 т. на загальну суму 2 198 400,19 грн.

Пунктом 1.3 специфікації передбачено, що товар поставляється в термін до 13 лютого 2026 року за умови виконання п.1.4 даної специфікації. Допускається поставка товару окремими партіями.

Пунктом 1.4 специфікації передбачено, що оплата за повар здійснюється шляхом перерахування покупцем на поточний рахунок постачальника 50% загальної вартості товару, що вказана в п.1.2 даної специфікації. (1 099 200,10 грн) до 22 січня 2026 року; 50% загальної вартості товару, що вказана в п.1.2 специфікації. (1 099 200,10 грн) до 28 січня 2026 року.

Як свідчать матеріали справи, Товариством з обмеженою відповідальністю "Дружбокраянське» на розрахунковий рахунок ТОВ "Хімагростеп» перераховано кошти в сумі 2 198 399,19 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №21750712, №21750719 від 27.01.2026. Таким чином, позивачем виконані зобов`язання щодо попередньої оплати за товар на суму 2 198 399,19 грн, у зв`язку з чим у ТОВ "Хімагростеп» виникло зобов`язання до 13 лютого 2026 року поставити товар.

Як свідчить видаткова накладна №32 від 25.02.2026, постачальником було здійснено постачання 25 т. товару на суму 1 145 000,10 грн. Таким чином, ТОВ "Хімагростеп» здійснило лише часткове постачання товару 25.02.2026 року. Відтак, загальна вартість недопоставленого за специфікацією № 32 товару становить 1 053 399,09 грн (амофос 11:52 в кількості 23 т.).

06.03.2026 року між сторонами підписано специфікацію №259, якою передбачалося постачання товару, а саме амофос 11:52, кількістю 5 т. на загальну суму 240 000,00 грн Пунктом 1.3 специфікації №259 передбачено, що товар поставляється в термін до 24 квітня 2026 року за умови виконання позивачем п. 1.4 специфікації. Пунктом 1.4 специфікації передбачено, що оплата за товар здійснюється до 09.03.2026 року шляхом перерахування покупцем на поточний рахунок постачальника 100% загальної вартості товару.

На виконання умов договору та специфікації № 259, 06.03.2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Дружбокраянське» перерахувало відповідачу 240 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №21750822.

06.03.2026 між сторонами підписано специфікацію №264, за змістом якої відповідач зобов`язався поставити товар, а саме амофос 11:52, кількістю 2 т., на загальну суму 96 000,00 грн. Пунктом 1.30 специфікації №264 передбачено, що товар поставляється в термін до 24 квітня 2026 року за умови виконання п.1.4 специфікації. Пунктом 1.4 передбачено, що оплата за товар здійснюється до 09.03.2026 року шляхом перерахування покупцем на поточний рахунок постачальника 100% загальної вартості товару. На виконання умов договору та специфікації № 264, 09.03.2026 року позивач перерахував відповідачу 96 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №21750825.

Таким чином, ТОВ "Дружбокраянське» виконало зобов`язання перед ТОВ «Хімагростеп» щодо здійснення попередньої оплати за товар в розмірах, визначених у специфікаціях до договору поставки № 220101 від 22.01.2026 року на загальну суму 2 534 399,19 грн. У свою чергу, ТОВ «Хімагростеп» здійснило поставку зазначеного в специфікаціях товару лише на суму 1 145 000,10 грн з порушенням погоджених строків поставки.

Зі змісту доводів апеляційної скарги та матеріалів справи вбачається, що скаржник не оспорює висновків суду першої інстанції щодо наявності основної заборгованості, стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, а також правильності встановлених судом обставин щодо неналежного виконання зобов`язань за договором поставки. Рішення Господарського суду Полтавської області від 05.08.2026 оскаржується в частині стягнення пенні у сумі 89 506,29 грн. Відповідач посилається на неврахування судом об`єктивних обставин, які стали підставою для порушення зобов`язання, неврахування воєнного стану та його матеріального становища,у зв`язку з чим він просить зменшити її розмір до 8 950,63 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.03.2026 ТОВ «Дружбокраянське» направило на адресу ТОВ «Хімагростеп» претензію про порушення умов договору поставки № 220101 від 22.01.2026. У вказаній претензії позивач зазначив, що відповідно до специфікації № 32 від 22.01.2026 відповідач зобов`язалося поставити товар амофос 11:52 у загальній кількості 48 тон у строк не пізніше 13.02.2026. Водночас станом на 30.03.2026 постачальником було поставлено лише 25 тон товару, у зв`язку з чим недопоставки склала 23 тони.

Посилаючись на положення пунктів 6.4 та 6.6 договору, ТОВ «Дружбокраянське» вимагало здійснити поставку недопоставленого товару або повернути сплачені за нього грошові кошти у розмірі 1 053 400,00 грн, а також сплатити штраф у розмірі 45 000,00 грн за період прострочення з 14.02.2026 по 30.03.2026.

Зазначена претензія отримана відповідачем 2.04.2026 року.

03.04.2026 ТОВ «Хімагростеп» надало відповідь на претензію, у якій повідомило про обставини, що, на думку товариства, вплинули на строки поставки, та запропонувало здійснити заміну недопоставленої частини товару на інший комплексний вид добрива в узгодженій сторонами кількості. Крім того, запропоновано часткову заміну номенклатури товару та внесення відповідних змін до умов поставки.

У подальшому, 09.04.2026 ТОВ «Дружбокраянське» повторно звернулося до ТОВ «Хімагростеп» з вимогою повернути грошові кошти за недопоставлений товар за специфікацією № 32 у розмірі 1 053 400,09 грн та сплатити неустойку за прострочення поставки. При цьому ТОВ «Дружбокраянське» зазначило про неприйняття запропонованої ТОВ «Хімагростеп» заміни недопоставленого товару та наполягало на поверненні грошових коштів за недопоставлений товар. Також заявник вимагав підготувати та направити акт коригування вартості та обсягів товару за фактично отриману кількість 25 тон.

Надаючи кваліфікацію спірним правовідносинам у частині, що оскаржується, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Статтею 610 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п.3 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі статтею 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

За змістом зазначеної норми, пеня нараховується за невиконання грошового зобов`язання та може бути стягнута незалежно від умов договору на підставі ст. 549 ЦК України. Проте, згідно зі ст. 6 ЦК України сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Отже, встановлення пені за невиконання не грошового зобов`язання є правом сторін, яке підпадає під врегулювання договору, який між ними укладений.

Проте, як встановлено судом апеляційної інстанції, вирішуючи питання щодо стягнення пені, суд першої інстанції застосував ст. 549 ЦК України та Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", за якими платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін, з першого дня прострочення зобов`язання по поставці товару.

Як вже зазначалось вище сторони домовились, що у випадку несвоєчасної поставки, поставки не в повному обсязі, поставки товару неналежної якості, постачальник зобов`язується впродовж 7 (семи) днів з дати отримання постачальником письмової претензії, поставити недопоставлений товар та/або замінити товар неналежної якості. У випадку порушення постачальником вказаного зобов`язання, постачальник зобов`язується на вимогу покупця сплатити неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, від вартості недопоставленого товару та/або товару неналежної якості за кожен день прострочення поставки.

Отже сторони визначили, що пеня сплачується у випадку невиконання постачальником вимог претензії щодо поставки товару протягом 7 днів з дня отримання такої претензії.

Проте, як свідчать матеріали справи, позивач розраховує пеню за невиконання зобов`язань щодо поставки товару з наступного дня, який слідує за датою поставки, встановленою в договорі.

За змістом ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Проте, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права.

Суд першої інстанції погодився з розрахунком пені та визначенням строків прострочення зобов`язання щодо поставки товару з дати, яка є наступною за датою, встановленою в специфікаціях, та застосував норми права, які регулюють відповідальність за невиконання грошового зобов`язання. Проте, як свідчать матеріали справи, 30.03.2026 року позивач звертався до відповідача з претензією щодо несвоєчасного виконання зобов`язань за специфікацією № 32, яка отримана останнім 2.04.2026 року, а отже після спливу 7 днів для добровільного виконання зобов`язань щодо поставки, відповідач зобов`язаний сплати пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, від вартості недопоставленого товару та/або товару неналежної якості за кожен день прострочення поставки, як це передбачено п. 6.6 договору.

Матеріали справи не містять доказів звернення позивача з претензіями до відповідача щодо несвоєчасного виконання зобов`язань за специфікаціями №№ 259,264.

Таким чином, правомірним є стягнення пені за несвоєчасне постачання товару за специфікацією № 32, за якою позивач звернувся до відповідача з відповідною претензією, за період з 10.04.2026 (наступний день після спливу 7 денного строку з моменту отримання претензії) по 11.05.2026 у сумі 27 705, 87 грн. У зв`язку з викладеним, рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині розміру стягнення пені.

Стосовно вимоги відповідача щодо зменшення розміру неустойки, судова колегія зазначає, що згідно з ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зменшення розміру неустойки є правом суду та залежить виключно від встановлених судом конкретних обставин кожної справи за наслідками правової оцінки спірних правовідносин та поданих сторонами доказів, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень. За відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст.3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил ст.ст. 86, 210 ГПК України на власний розсуд та за внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки. Тобто право суду на зменшення розміру штрафних санкцій у кожному конкретному випадку залежить від встановлених судом обставин, зокрема, але не виключно: розміру неустойки перед розміром збитків; винятковості випадку; ступеню виконання зобов`язань; причин неналежного виконання зобов`язання; характеру прострочення; поведінки винної особи (вжиття/невжиття заходів до виконання зобов`язання, добровільне усунення порушення) тощо, та від поданих на їх підтвердження/спростування сторонами доказів.

Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до ст.ст. 86, 210 ГПК України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу; на встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст правовідносин; умови конкретних правовідносин; наявність/відсутність наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного суду, викладеною у постанові від 03.12.2024 у справі № 904/872/24.

Індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.

Скаржник, обґрунтовуючи вимогу про зменшення пені, посилається на здійснення господарської діяльності в умовах воєнного стану, ускладнення господарської діяльності, збільшення витрат, необхідність імпорту відповідної продукції, логістичні та виробничі труднощі, а також на те, що він не мав наміру ухилятися від виконання договірних зобов`язань. Водночас наведені обставини самі по собі не свідчать про наявність підстав для зменшення пені. Відповідачем не доведено належними та допустимими доказами, що саме зазначені обставини безпосередньо зумовили порушення строків поставки товару за договором, а також що вони об`єктивно унеможливлювали належне виконання відповідачем взятих на себе договірних зобов`язань. Посилання заявника на умови воєнного стану також не може автоматично свідчити про відсутність вини відповідача або бути безумовною підставою для зменшення договірної відповідальності. Сам по собі факт здійснення господарської діяльності в умовах воєнного стану не звільняє сторону від необхідності доведення конкретного впливу відповідних обставин на можливість виконання саме цього договірного зобов`язання.

Не приймаються колегією суддів і доводи заявника про те, що ним визнавалася основна заборгованість та вживалися заходи для виконання зобов`язання. Визнання відповідачем основної суми заборгованості не спростовує встановленого факту порушення строків поставки та не усуває передбаченої договором відповідальності за таке порушення. При цьому виконання зобов`язання після настання прострочення саме по собі не нівелює наслідків вже допущеного порушення. Посилання відповідача на пропозицію здійснити поставку іншого товару також не свідчить про належне та своєчасне виконання умов договору, оскільки предмет, асортимент та інші умови поставки були погоджені сторонами у відповідних специфікаціях. Відповідачем не доведено, що його пропозиції були прийняті позивачем та що сторонами у встановленому договором порядку було погоджено відповідні зміни до умов поставки. Не є достатньою підставою для зменшення пені й довід скаржника про неспівмірність пені із наслідками, які склалися для позивача. Відсутність доказів конкретних наслідків для позивача не означає автоматичної відсутності для кредитора негативних наслідків порушення зобов`язання та сама по собі не зумовлює обов`язкового зменшення неустойки. При цьому неустойка у вигляді пені у спірних правовідносинах є передбаченим сторонами договору способом забезпечення належного виконання зобов`язання та майновою відповідальністю за порушення строків поставки. Її розмір визначений сторонами у пункті 6.6 договору та залежить, зокрема, від вартості недопоставленого товару та тривалості прострочення. Саме лише арифметичне співвідношення розміру пені із сумою основного боргу не може бути єдиним критерієм для вирішення питання про її зменшення, оскільки при цьому підлягають оцінці характер порушення, його тривалість, ступінь виконання зобов`язання, поведінка сторін та інші істотні обставини. Не свідчить про необхідність зменшення пені й посилання відповідача на одночасне стягнення судом першої інстанції 8 950,63 грн 3 % річних та 43 251,80 грн інфляційних втрат. Зазначені платежі мають іншу правову природу та є наслідками порушення грошового зобов`язання, тоді як пеня у цій справі нарахована за порушення строків поставки товару відповідно до умов договору. Отже, їх наявність сама по собі не свідчить про надмірність договірної пені.

Посилання скаржника на те, що стягнення пені може призвести до безпідставного збагачення позивача, також є необґрунтованим, оскільки належних доказів того, що визначений договором та нарахований відповідно до його умов розмір пені має характер несправедливої або явно надмірної майнової санкції, відповідачем не наведено.

Крім того, колегія суддів враховує, що умовами договору сторони заздалегідь погодили відповідальність постачальника за несвоєчасну поставку товару. Відповідач, укладаючи договір, був обізнаний із відповідними умовами та добровільно погодив їх. Доказів того, що на момент укладення договору сторони мали намір застосовувати інший порядок відповідальності або що умови пункту 6.6 договору є недійсними чи такими, що не підлягають застосуванню, матеріали справи не містять.

Отже, скаржником не доведено наявності сукупності обставин, які відповідно до частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України давали б підстави для зменшення розміру пені.

Таким чином, викладені у рішенні суду першої інстанції висновки в частині відмови у зменшенні пені відповідають встановленим обставинам справи.

Щодо додаткового рішення Господарського суду Полтавської області від 12.08.2026 у справі №917/944/26 колегія суддів зазначає наступне.

21.04.2026 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дружбокраянське" та Адвокатським об`єднанням «Правовий компроміс» укладено договір № 01-21/04/26 про надання правової допомоги.

Відповідно до пункту 1.1 договору його предметом є надання юридичної допомоги в обсязі та на умовах, передбачених даним договором та домовленістю між сторонами, під час захисту прав та законних інтересів клієнта, а саме в рамках досудового та судового врегулювання спору щодо розірвання договору поставки №220101 від 22 січня 2026 року, укладеного клієнтом з ТОВ «Хімагростеп» та стягнення сплачених коштів.

Відповідно до пункту 2.1 договору адвокатське об`єднання зобов`язалось надати позивачу юридичну допомогу, зокрема щодо надання усних та письмових довідок та консультацій щодо законодавства, рекомендації та роз`яснення щодо суті та юридичних наслідків правочинів (п. 2.1.1), звертання з адвокатськими запитами та збирання відомостей про факти, що можуть бути використані як докази, в установленому законом порядку, запитувати, отримувати і вилучати речі, документи, їх копії, ознайомлюватися з ними та опитувати осіб за їх згодою (п.2.1.2), представляти у встановленому порядку інтереси позивача в тому числі в господарських судах (п.2.1.3), складання заяв, звернень, позовних заяв, відзивів, відповідей на відзиви, пояснення, скарги (включаючи апеляційні та касаційні) та інші документи правового характеру з правом їх підписання уповноваженим представником (п.2.1.4), приймання участі та/або забезпечення участі старших партнерів, партнерів чи адвокатів, у вчиненні дій за місцем виконання доручення та судових засіданнях (п.2.1.5), забезпечення захисту прав та охоронюваних законом інтересів клієнта під час, зокрема, господарських справ.

Відтак, умовами укладеного між сторонами договору передбачено надання Адвокатським об`єднанням комплексу юридичних послуг, безпосередньо пов`язаних із представництвом та захистом прав та законних інтересів позивача у судовому процесі.

Згідно з пунктом 4.1 договору юридичну допомога, що надається адвокатським об`єднанням, позивач оплачує у гривнях. Вартість юридичної допомоги встановлюється за домовленістю сторін та становить 50 000, 00 грн.

Відповідно до пунктів 4.2– 4.4 договору за результатами надання правничої допомоги виконавець складає акт із зазначенням виду, обсягу та вартості виконаних робіт, який підписується сторонами.

На підтвердження понесених витрат позивачем надано: договір про надання правової допомоги від 21.04.2026 року № 01-21/04/26;розрахунок №1 суми гонорару за надану правничу допомогу від 10.08.2026 року; акт прийому-передачі наданих юридичних послуг від 10.08.2026; ордер на надання правничої допомоги від 11.05.2026 серія ВІ № 1283911; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 24.06.2016 року; платіжна інструкція від 22.04.2026 №21750964 на суму 50 000,00 грн.

Відповідно до зазначеного розрахунку загальна вартість наданої правничої допомоги становить 50 000,00 грн та складається з наступних витрат: 5 000,00 грн за надання консультацій щодо правових підстав для розірвання договору поставки №220101 від 22.01.2026 року та стягнення коштів; 10 000,00 грн за підготовку та скерування претензії на ТОВ «Хімагростеп» з урахуванням аналізу первинних документів та здійснення розрахунків заборгованості; 20 000,00 грн за аналіз судової практики та норм діючого законодавства щодо можливості стягнення з ТОВ «Хімагростеп» на користь позивача грошових коштів у зв`язку із невиконанням умов договору № 220101 від 22.01.2026 року з урахуванням проаналізованих документів, наданих клієнтом та підготовка позовної заяви про стягнення коштів; 15 000,00 грн за інші процесуальні дії, а саме участь у судових засіданнях у справі № 917/944/26 та підготовку заяви про розподіл судових витрат.

Актом № 1 від 10.08.2026 сторони підтвердили надання зазначених послуг за період з 21.04.2026 по 10.08.2026 та їх загальну вартість у розмірі 50 000,00 грн.

Суд першої інстанції задовольнив клопотання позивача про розподіл судових витрат у частині, пропорційній розміру задоволених вимог. Відповідач вважає, що суд не врахував співмірність понесених витрат зі складністю справи.

Надаючи оцінку розміру витрат, їх обґрунтованості, співмірності зі складністю справи, витраченого адвокатом часу, колегія суддів враховує наступне.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3 ст.2 ГПК України).

Статтею 16 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч.8 ст.129 ГПК України).

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Системний аналіз наведених норм процесуального права свідчить про те, що факт понесення стороною судових витрат на професійну правничу допомогу та їх розмір встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, зокрема на підставі договору про надання правничої допомоги та відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг (виконаних робіт) та їх вартості. Відсутність документального підтвердження факту понесення стороною судових витрат на професійну правничу допомогу та їх розміру є підставою для відмови у задоволенні вимоги про відшкодування таких витрат.

Відповідно до ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Складання та подання стороною документів, які пов`язані із представництвом інтересів у суді, без наявності відомостей щодо їх явної безпідставності, можуть бути предметом розподілу витрат за результатом розгляду справи, з огляду на те, що такі дії повною мірою слугуватимуть можливості надати правничу допомогу (відповідну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 25.10.2022 у справі №910/19650/20).

В пунктах 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19 зазначено, що нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Також, відповідно до усталеної практики Верховного Суду, суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, повинен враховувати, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та від 16.11.2022 у справі №922/1964/21).

Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, визначеними у ч. 4 ст. 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Тобто критерії, визначені ч. 4 ст. 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами ч. 4 ст. 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені ч. 5 ст. 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відтак, при вирішенні питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд оцінює не лише факт їх понесення та погоджений сторонами розмір гонорару, а й необхідність таких витрат, їх пов`язаність із розглядом справи, обґрунтованість та співмірність із складністю справи, обсягом виконаної роботи та часом, необхідним для її виконання.

Оцінюючи витрати у розмірі 15 000,00 грн, заявлені за участь у судових засіданнях у справі № 917/944/26 та підготовку заяви про розподіл судових витрат, колегія суддів зазначає наступне.

За змістом ст. 125 ГПК України розподілу підлягають витрати на правничу допомогу, пов`язану із розглядом справи. Проте, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22 зробила висновок про те, що відповідно до приписів ст.ст. 124, 126, 129, 221 ГПК України, заява сторони про розподіл судових витрат фактично є дією, спрямованою на реалізацію стороною свого права лише на подання доказів щодо витрат, які вже понесені такою стороною. З огляду на що, подання стороною заяви про розподіл судових витрат не може бути ототожнено з витратами на професійну правничу допомогу, які пов`язані з розглядом справи по суті спору, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню.

Щодо участі представника заявника у судовому засіданні, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, адвокат позивача був присутній в одному судовому засіданні в суді першої інстанції. Так, згідно з протоколом судового засідання від 14.07.2026, судове засідання розпочато о 10 год. 34 хв. 56 сек. та закінчено о 10 год. 42 хв. 53 сек., тобто фактична тривалість судового засідання становила 7 хвилин 57 секунд.

З урахуванням кількості судових засідань, проведених за участю представника повивача, та фактичної тривалості судового засідання, колегія суддів погоджується з позицією відповідача про неспівмірність витрат за участь в одному судовому засіданні в розмірі 5000 грн, проте вважає обґрунтованими витрати у розмірі 3 000,00 грн.

Водночас витрати у розмірі 5 000,00 грн за надання консультацій, 10 000,00 грн за підготовку та направлення претензії, а також 20 000,00 грн за аналіз судової практики та норм законодавства і підготовку позовної заяви безпосередньо пов`язані з розглядом справи, підтверджені належними доказами та відповідають фактичному обсягу наданої правничої допомоги.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає співмірними та обґрунтованими витрати позивача на правничу допомогу в загальному розмірі 36 252 грн з урахуванням пропорційності задоволення позовних вимог.

З огляду на наведене, додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 12.08.2026 у справі № 917/944/26 підлягає зміні в частині визначеного до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагростеп» в цієї частині підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи, що апеляційна скарга на рішення Господарського суду Полтавської області від 05.08.2026 задовольняється частково, судовий збір за її подання розподіляється пропорційно розміру задоволених вимог. Враховуючи надмірно сплачений судовий збір при поданні апеляційної скарги, відповідач має право звернутися з клопотанням про повернення надмірно сплаченого судового збору в порядку, встановленому Законом України «Про судовий збір».

Керуючись статтею 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагростеп" (вх.1806П) на рішення Господарського суду Полтавської області від 05.08.2026 та додаткове рішення від 12.08.2026 у справі №917/944/26 - задовольнити частково.

2.Рішення Господарського суду Полтавської області від 05.08.2026 у справі №917/944/26 в частині оскарження розміру пені та розподілу витрат зі сплати судового збору змінити.

3. Викласти пункт 2 резолютивної частини рішення в наступній редакції:

«Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагростеп" (36004, м. Полтава, Проспект Миру, буд.16А, ЄДРПОУ 39291937) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дружбокраянське" (64401, Харківська область, смт. Зачепилівка, вул. Некрасова Максима, буд.46, ЄДРПОУ 32464785): 1 389 399,09 грн основного боргу, 8 950,63 грн 3% річних; 27 705,87 грн пені; 43251,80 грн інфляційних втрат; 17 631,70 грн витрати зі сплати судового збору».

4. Додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 12.08.2026 у справі № 917/944/26 змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

«Заяву позивача про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагростеп" (36000, м. Полтава, проспект Миру, буд.16А, ЄДРПОУ 39291937) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дружбокраянське" (адреса 64401, Харківська область, смт. Зачепилівка, вул. Некрасова Максима, буд.46, ЄДРПОУ 32464785) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 36 252 грн».

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дружбокраянське" ( 64401, Харківська область, смт. Зачепилівка, вул. Некрасова Максима, буд.46, ЄДРПОУ 32464785) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагростеп" (36000, м. Полтава, проспект Миру, буд.16А, ЄДРПОУ 39291937) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 1 373, 54 грн.

6.Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена 14.10.2026.

Головуючий суддя П.В. Демідова

Суддя В.В. Лакіза

Суддя І.В. Тарасова