Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №922/1050/26 — Східний апеляційний господарський суд

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року м. Харків Справа № 922/1050/26

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Жельне С.Ч., суддя Тихий П.В.,

за участю секретаря судового засідання Голозубової О.І.,

за участю представників:

прокурора - Кадацька Д.М. - на підставі службового посвідчення від 01.03.2023 №072726;

позивача за первісним позовом - не з`явився;

відповідача за первісним позовом (апелянта) - Хоссейн Емілі - на підставі ордеру серії АХ №1373727 від 18.08.2026,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця Гадючки Миколи Івановича, м. Харків, (вх.№1778 Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 21.07.2026 у справі №922/1050/26 (суддя Рильова В.В., ухвалене в м.Харків, дата складення повного тексту - 28.07.2026)

за позовом: керівника Немишлянської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради, м.Харків,

до відповідача: фізичної особи - підприємця Гадючки Миколи Івановича, м. Харків,

про зобов`язання повернення земельної ділянки

та за зустрічним позовом: фізичної особи - підприємця Гадючки Миколи Івановича, м. Харків,

до відповідача: Харківської міської ради, м.Харків,

про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

27.03.2026 керівник Немишлянської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Фізичної особи - підприємця Гадючки Миколи Івановича про зобов`язання повернути територіальній громаді м. Харкова в особі Харківської міської ради земельну ділянку з кадастровим номером 6310138200:10:001:0008 площею 0,1717 га по вул. Велика Кільцева у м. Харкові у стані, не гіршому порівняно з тим, в якому одержав її в оренду.

Звертаючись до суду з відповідним позовом прокурор зазначав, що при виконанні повноважень визначених статтею 131-1 Конституції України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру" було встановлено порушення інтересів держави під час використання земель комунальної власності, яке полягає в незаконному та безоплатному використанні землі.

Так, на підставі рішення 14 сесії Харківської міської ради 5 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва об`єктів" від 04.07.2007 № 131/07 укладено між Харківською міською радою та ФОП Гадючко Миколою Івановичем договір оренди землі від 18.03.2008 № 740867100013 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6310138200:10:001:0008 площею 0,1717 га по вул. Великій Кільцевій, у м. Харкові для будівництва станції технічного обслуговування автомобілів, кафе-бістро і магазину супутніх товарів строком до 01.03.2009 (але не пізніше прийняття об`єкту в експлуатації), номер запису про інше речове право 5531740, дата державної реєстрації 25.04.2014.

Крім того, між Харківською міською радою та ФОП Гадючко М.І. було укладено додаткову угоду № б/н від 31.03.2014 до договору оренди землі від 18.03.2008 №740867100013, відповідно до умов якої договір укладено строком до 25.09.2014. Будь - які інші додаткові угоди до договору оренди землі № 740867100013 від 18.03.2008 не укладались.

Після закінчення строку дії договору відповідач, як орендар відповідно до умов пункту 8 договору оренди (в редакції додаткової угоди від 31.03.2014) мав переважне право на його поновлення на новий строк, та відповідно повинен був не пізніше ніж за місяць до закінчення строку дії договору повідомити орендодавця про намір продовжити його дію листом - повідомленням.

Проте, в строк не пізніше ніж за місяць до закінчення строку дії вказаного договору, а також після 25.09.2014 з заявами, листами-повідомленнями про намір продовжити дію договору оренди землі від 14.02.2008 з проєктом додаткової угоди не звертався.

Таким чином, ФОП Гадючко М.І. не скористався правом на поновлення договору оренди землі від 14.02.2008 (з урахуванням додаткової угоди від 31.03.2014), що підтверджується інформацією Департаменту земельних відносин Харківської міської ради викладеною в листі від 03.02.2026 № 888/0/225-26, та всупереч вимогам договору не повернув земельну ділянку комунальної власності після закінчення строку дії договору

Вказані вище обставини і стали підставою для звернення прокурора до суду з відповідним позовом.

01.05.2026 фізична особи - підприємець Гадючка Микола Іванович звернувся до господарського суду Харківської області з зустрічним позовом до Харківської міської ради, в якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність Харківської міської ради, яка полягає у не розгляді заяви фізичної особи-підприємця Гадючка Миколи Івановича від 12.09.2014 про внесення змін у рішення сесії 6-го скликання від 25.09.2013 №1257/13 в частині продовження строку будівництва об`єкта СТО, кафе та магазину супутніх товарів по вул. Велика Кільцева м. Харкова та оренди землі за договором оренди землі №740867100013 від 18.03.2008;

- зобов`язати Харківську міську раду розглянути заяву ФОП Гадючки Миколи Івановича від 12.09.2014 про внесення змін у рішення сесії 6-го скликання від 25.09.2013 №1257/13 в частині продовження строку будівництва об`єкта СТО, кафе та магазину супутніх товарів по вул. Велика Кільцева м. Харкова та оренди землі за договором оренди землі №740867100013 від 18.03.2008.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог ФОП Гадючко М.І. посилався на те, що 12.09.2014 (тобто в період дії договору оренди) звернувся до Харківської міської ради з заявою, в якій просив внести зміни до рішення 26 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 25.09.2013 №1257/13 "Про внесення змін до рішень Харківської міської ради з містобудівних питань" в частині продовження строків будівництва станції технічного обслуговування автомобілів, кафе-бістро і магазину супутніх товарів по вул. Великій Кільцевій та оренди землі, з посиланням саме на договір оренди землі від 18.03.2008 №740867100013, чим фактично повідомив про свій намір продовжувати орендувати земельну ділянку.

Вказана заява була прийнята відповідачем, про що проставлено спеціальну відмітку "Прийнято" з підписом відповідальної особи.

Проте, відповідну заяву Харківською міською радою розглянуто не було, рішення не прийнято, відповіді на дану заяву в рамках діючого на той час законодавства не надано.

Після 25.09.2014 ФОП Гадючко М.І. продовжував сплачувати орендну плату у встановленому законодавством та визначеному сторонами розмірі, відповідач за зустрічним позовом вказані кошти отримував без будь-яких зауважень чи заперечень, повідомлень про необхідність припинення орендних платежів не надсилав, не заперечував проти продовження користування земельною ділянкою, але заява, подана 12.09.2014, у встановленому законодавством прядку розглянута не була.

ФОП Гадючко М.І. наголошував на тому, що рішення, яке буде прийнято за результатами розгляду заяви, визначить його статус, як орендаря (у випадку прийняття позитивного рішення), забезпечить визначеність у відносинах сторін, та надасть можливість безперешкодно та законно реалізувати своє право на користування земельною ділянкою за її цільовим призначенням.

Рішенням господарського суду Харківської області від 21.07.2026 у справі №922/1050/26 первісний позов задоволено повністю; зобов`язано фізичну особу - підприємця Гадючка М.І повернути територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради земельну ділянку з кадастровим номером 6310138200:10:001:0008 площею 0,1717 га по вул. Велика Кільцева у м. Харкові у стані, не гіршому порівняно з тим, в якому її було одержано в оренду; стягнуто з фізичної особи - підприємця Гадючки М.І. на користь Харківської обласної прокуратури - витрати зі сплати судового збору в розмірі 2622,40грн.; відмовлено в задоволенні зустрічного позову.

Відповідні висновки місцевого господарського суду з посиланням на положення статей 15, 16, 526, 530, 631, 638 Цивільного кодексу України, статей 83, 93, 116, 123, 124, 125, 126 Земельного кодексу України, статей 13, 15, 19, 33, 34 Закону України "Про оренду землі" мотивовані тим, що відповідач за первісним позовом, як орендар у разі наявності наміру скористатись переважним правом на поновлення договору на новий строк, був зобов`язаний у відповідності до умов пункту 8 договору (в редакції додаткової угоди від 31.03.2014) звернутись з відповідною заявою до Харківської міської ради, як орендодавця не пізніше 25.08.2014, оскільки договір оренди діяв до 25.09.2014 (тобто, за місяць до спливу строку договору оренди).

Проте, з відповідною заявою останній звернувся лише 12.09.2014, що свідчить про пропуск строку, встановленого орендарю для відповідного звернення. Крім того, відповідачем не було надано суду доказів прийняття Харківською міською радою рішення про продовження орендних відносин щодо спірної земельної ділянки шляхом укладення додаткової угоди.

Отже, за наведених обставин, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що укладений між сторонами договір оренди землі від 14.02.2008 припинив свою дію, у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено, тобто 25.09.2014, та як наслідок відповідач зобов`язаний повернути територіальній громаді м. Харкова в особі Харківської міської ради земельну ділянку з кадастровим номером 6310138200:10:001:0008 площею 0,1717 га по вул. Велика Кільцева у м. Харкові у стані, не гіршому порівняно з тим, в якому одержав її в оренду.

Відмовляючи в задоволенні зустрічних позовних вимог фізичної особи - підприємця Гадючко Миколи Івановича до Харківської міської ради, господарський суд першої інстанції вказав, що обов`язок орендодавця розглянути в місячний строк звернення орендаря виникає тільки у випадку виконання орендарем взятого на себе обов`язку повідомлення орендодавця про свій намір у строк, погоджений сторонами в договорі оренди.

З наявних в матеріалах справи доказів суд встановив, що 12.09.2014 позивач за зустрічним позовом - ФОП Гадючко М.І. направив на адресу Харківської міської ради заяву про внесення змін до рішення 26 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 25.09.2013 №1257/13 "Про внесення змін до рішень Харківської міської ради з містобудівних питань" в частині продовження строків будівництва станції технічного обслуговування автомобілів, кафе-бістро і магазину супутніх товарів по вул. Великій Кільцевій та оренди землі. Проте, саме проекту додаткової угоди про поновлення договору оренди землі позивачем за зустрічним позовом розроблено та надано орендодавцю не було.

Отже, за наведених, суд дійшов висновку про те, що позивач за зустрічним позовом, як орендар не дотримався обов`язкових вимог закону та договору щодо порядку реалізації переважного права на поновлення договору на новий строк, та як наслідок у Харківської міської ради, як орендодавця юридично не виникло обов`язку розглядати відповідну заяву від 12.09.2014 як заяву про поновлення договору оренди. Відповідно, в діях відповідача за зустрічним позовом, як орендодавця відсутній склад "протиправної бездіяльності".

Окрім викладеного, господарський суд першої інстанції зазначив про те, що обраний спосіб захисту має бути ефективним, тобто таким, що безпосередньо призводить до відновлення порушеного суб`єктивного права або припинення спору. Застосування способу захисту, який не відновлює право особи, суперечить завданням судочинства.

Якщо орендодавець відмовляється укласти чи ухиляється від укладення додаткової угоди до договору оренди землі, обов`язковість якої визначена у частині восьмій статті 33 Закону № 161-XIV, то належним способом захисту порушеного права є визнання укладеною такої угоди з викладенням її змісту у резолютивній частині судового рішення (близькі за змістом висновки у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 908/299/18 (пункти 65-67), від 29.05.2020 у справі № 378/596/16-ц (пункти 76-77).

В контексті спірних правовідносин, з урахуванням наведених вище правових позицій Верховного Суду, суд вказав, що вимога позивача за зустрічним позовом про визнання протиправною бездіяльності Харківської міської ради, яка полягає у не розгляді заяви фізичної особи-підприємця Гадючка Миколи Івановича від 12.09.2014 про внесення змін у рішення сесії 6-го скликання від 25.09.2013 №1257/13 в частині продовження строку будівництва об`єкта СТО, кафе та магазину супутніх товарів по вул. Велика Кільцева м. Харкова та оренди землі за договором оренди землі №740867100013 від 18.03.2008 не відновлює дію договору оренди землі від 14.02.2008, який вичерпав свій строк 25.09.2014, не породжує для позивача за зустрічним позовом речового чи зобов`язального права оренди на земельну ділянку комунальної власності, та як наслідок не вирішує спору про правомірність користування відповідачем спірною земельною ділянкою.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Харківської міської ради розглянути заяву ФОП Гадючки М.І. від 12.09.2014 про внесення змін до рішення сесії 6-го скликання від 25.09.2013 №1257/13 в частині продовження строку будівництва об`єкта СТО, кафе та магазину супутніх товарів по вул. Велика Кільцева м. Харкова та оренди землі за договором оренди землі №740867100013 від 18.03.2008, господарський суд першої інстанції зазначив про те, що в даному випадку відсутній предмет регулювання та припинення договірних правовідносин, оскільки поновленим чи продовженим шляхом прийняття рішення орендодавцем може бути лише діючий договір. Проте, як було встановлено судом, договір оренди припинив свою дію 25.09.2014 у зв`язку зі спливом строку, на який його було укладено.

Отже, після припинення договору оренди землі у зв`язку зі спливом строку його дії та невиконання орендарем умов щодо поновлення договору у визначений законом строк, юридичний механізм зобов`язання органу місцевого самоврядування прийняти рішення про розгляд заяви чи поновлення договору є неможливим, оскільки права оренди вже не існує, а судове рішення не може відновлювати договірні відносини, які припинилися ще у 2014 році.

Крім того, суд також зауважив на неприпустимості втручання у дискреційні повноваження органу місцевого самоврядування, посилаючись на те, що зобов`язання органу місцевого самоврядування розглянути заяву через рішення суду є підміною дискреційних повноважень органу, оскільки суд не може зобов`язати Харківську міську раду прийняти конкретне рішення, а сам факт розгляду заяви міською радою, в свою чергу, не створює автоматичного права оренди, а отже, така вимога позбавлена практичного юридичного сенсу.

Враховуючи вищевикладене, місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення зустрічних позовних вимог фізичної особи-підприємця Гадючко Миколи Івановича, з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність.

Фізична особа - підприємець Гадючко Микола Іванович з рішенням місцевого господарського суду не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду Харківської області від 21.07.2026 у справі №922/1050/26 в частині задоволення первісного позову та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову керівника Немишлянської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради до ФОП Гадючки М.І. про зобов`язання повернення земельної ділянки. Одночасно апелянт звернувся з клопотанням про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення господарського суду Харківської області від 21.07.2026 у справі №922/1050/26.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається на те, що господарський суд першої інстанції, посилаючись на пункт 4 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 03.12.2025 №6-р(ІІ)/2025 (про незворотність у часі), формально визнав повноваження прокурора у даній справі.

Крім того, суд не врахував, що Харківська міська рада є дієздатним органом місцевого самоврядування. Відмова міської ради від подання позову є її свідомим рішенням, а не "бездіяльністю".

Отже, за наведених обставин, на думку апелянта, прокурором не були виконані вимоги процесуального закону в частині представництва інтересів держави в суді щодо доведення виключності випадку, порушено процедуру отримання інформації, а тому позовна заява не могла бути задоволена, а суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для представництва інтересів держави прокурором.

Окрім викладеного, на думку скаржника, оскаржуване рішення не відповідає критеріям сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном та порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно наявних в матеріалах справи доказів, відповідач сплачував орендну плату

позивачу, внаслідок чого позивач отримував дохід від надання в користування земельну ділянку. В матеріалах справи відсутні будь-які відомості, які б доводили, що Харківська міська рада мала намір або можливість передати земельну ділянку в оренду/власність будь-якій іншій особі на більш вигідних для громади міста умовах, але не змогла реалізувати таке право через наявність зареєстрованого права оренди за відповідачем, не надано також доказів того, що будь-які інші особи мали або мають намір орендувати або викупити дану земельну ділянку.

Обмеження Харківської міської ради щодо більш ефективного розпорядження земельною ділянкою є виключно припущенням прокурора, з огляду на відсутність відомостей навіть щодо того, що Харківська міська рада мала намір особисто використовувати земельну ділянку, але мала в цьому перешкоди з боку відповідача.

Крім того, з фактичних обставин справи можна дійти висновку про те, що відповідач, уклавши договір оренди земельної ділянки, належним чином виконуючи його умови, повідомивши позивача про те, що він має намір орендувати цю земельну ділянку та проводити на ній будівництво, не отримавши від Харківської міської ради будь-яких заперечень щодо цього (фактично отримавши мовчазну згоду позивача на подальшу оренду земельної ділянки), сподівався на можливість подальшого користування на умовах оренди земельною ділянкою.

Повернення земельної ділянки позивачу не матиме жодної економічної вигоди для позивача, який протягом тривалого періоду часу отримував дохід від відповідача, та при цьому не мав наміру здавати в оренду/відчужувати земельну ділянку іншим особам на більш вигідних умовах або особисто її використовувати, а відповідач, який сплачував цей час кошти, в свою чергу, втратить будь-яку можливість користування земельною ділянкою відповідно до її цільового призначення та отримання доходу.

За наведених обставин, апелянт вважає, що задоволення первісної позовної заяви не відповідає дотриманню критеріїв сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном та порушує гарантії статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.08.2026 витребувано у господарського суду Харківської області матеріали справи №922/1050/26; відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи.

31.08.2026 матеріали справи №922/1050/26 надійшли до Східного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 03.09.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою фізичної особи - підприємця Гадючки Миколи Івановича на рішення господарського суду Харківської області від 21.07.2026 у справі №922/1050/26; встановлено сторонам у справі строк для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі; встановлено сторонам у справі строк для подання заяв і клопотань - протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали; призначено справу до розгляду на 07.10.2026 о 12:30год.

10.09.2026 прокурором подано до апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№9922), в якому просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги фізичної особи - підприємця Гадючки Миколи Івановича, рішення господарського суду Харківської області від 21.07.2026 у справі №922/1050/26 залишити без змін.

У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 07.10.2026 представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, скасувати рішення господарського суду Харківської області від 21.07.2026 у справі №922/1050/26 в частині задоволення первісного позову та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову керівника Немишлянської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради до ФОП Гадючки М.І. про зобов`язання повернення земельної ділянки.

Прокурор заперечив проти вимог апеляційної скарги, просив відмовити в її задоволенні, рішення господарського суду Харківської області від 21.07.2026 у справі №922/1050/26 залишити без змін.

Враховуючи, що прокурор та представник апелянта з`явились в судове засідання та надали пояснення в обґрунтування свої вимог та заперечень, а позивач за первісним позовом був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, в даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, пунктом 17.2. додатку 1 до рішення 14 сесії Харківської міської ради 5 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва об`єктів" від 04.07.2007 № 131/07, надано в оренду ФОП Гадючко М.І. земельну ділянку по вул. Великій Кільцевій у місті Харкові, площею 0,1717 га для будівництва станції технічного обслуговування (СТО), кафе-бістро та магазину супутніх товарів до 01.03.2009 (але не пізніше прийняття об`єкту до експлуатації) (т.1 а.с.20-36).

На підставі вказаного рішення, 14.02.2008 між Харківською міською радою (надалі - орендодавець) та фізичною особою - підприємцем Гадючко М.І. (надалі - орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 0,1717 га з кадастровим номером 6310138200:10:001:0008 по вул. Великій Кільцевій у м. Харкові, який зареєстрований у ХРФ ДП "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" в Державному реєстрі земель від 18.03.2008 за № 740867100013 (надалі - договір т.1 а.с.38-40).

Відповідно до пункту 1 договору орендодавець на підставі рішення 14 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 04.07.2007 №131/07 "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва об`єктів" надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі житлової та громадської забудови, яка знаходиться м. Харків, вул. Велика Кільцева.

Згідно з пунктом 3 договору на земельній ділянці об`єкти нерухомого майна відсутні.

Відповідно до пункту 7 договору у випадку не здачі об`єкту до експлуатації у встановлені в рішенні строки, а також не отримання дозволів на виконання будівельних робіт, зазначене рішення втрачає чинність і договір оренди земельної ділянки підлягає розірванню у встановленому порядку.

Пунктом 8 договору передбачено, що договір укладено строком до 01.03.2009 (але не пізніше прийняття об`єкту до експлуатації). Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Відповідно до пункту 15 договору земельна ділянка передається в оренду для будівництва станції технічного обслуговування (СТО), кафе-бістро та магазину супутніх товарів (але не пізніше прийняття об`єкту до експлуатації).

Згідно з пунктом 21 договору після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

В пункті 35 договору сторони передбачили, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір вирішується у судовому порядку.

Підпунктом а) пункту.36 договору дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Договір підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено печатками.

На виконання умов зазначеного договору між Управлінням земельних відносин Харківської міської ради в особі начальника Бароніна Б.І. та ФОП Гадючко М.І. було складено та підписано акт приймання-передачі земельної ділянки по вул. Великій Кільцевій у м. Харкові площею 0,1717 га строком до 01.03.2009 (але не пізніше прийняття об`єкта в експлуатацію) для будівництва станції технічного обслуговування (СТО), кафе-бістро та магазину супутніх товарів (але не пізніше прийняття об`єкту до експлуатації) (т.1 а.с.42).

Рішенням 34 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 24.06.2009 №137/09 "Про продовження строків будівництва об`єктів" (зі змінами) ухвалено продовжити строки будівництва об`єктів юридичним та фізичним особам, згідно з додатками.

Згідно пункту 1 Додатку 2 до вказаного рішення "Перелік об`єктів юридичних та фізичних осіб, яким надано дозвіл на продовження строків будівництва об`єктів", ухвалено ФОП Гадючко М.І. здійснити будівництво СТО, кафе-бістро та магазину супутніх товарів по вул. Великій Кільцевій до 01.12.2011 (але не пізніше прийняття об`єкту до експлуатації).

Надано ФОП Гадючку М.І. в оренду за рахунок земель житлової та громадської забудови земельну ділянку площею 0,1717 га по вул. Великій Кільцевій у м. Харкові, в межах договору оренди землі від 18.03.2008 № 74086710013 для будівництва СТО, кафе-бістро та магазину супутніх товарів до 01.12.2011 (але не пізніше прийняття об`єкту до експлуатації).

Рішенням 26 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 25.09.2013 № 1257/13 "Про внесення змін до рішень Харківської міської ради з містобудівних питань" внесено зміни до пункту 1 додатку 2 до рішення 34 сесії Харківської міської ради 5 скликання "Про продовження строків будівництва" від 24.06.2009 №137/09 (т.1 а.с.36-38), та викладено його в наступній редакції:

"1. ФОП Гадючко Микола Іванович:

1.1. Поновити ФОП Гадючку Миколі Івановичу договір оренди землі від 18.03.2008 № 740867100013 (кадастровий номер 6310138200:10:001:0008) для будівництва станції технічного обслуговування автомобілів, кафе-бістро і магазину супутніх товарів по вул. Великій Кільцевій у м. Харкові до 25.09.2014 (але не пізніше прийняття об`єкту в експлуатації).

1.2. Звернутися до Департаменту земельних відносин Харківської міської ради для оформлення додаткової угоди до договору оренди землі від 18.03.2008 №740867100013 в частині продовження терміну будівництва об`єкту".

На підставі вищезазначеного рішення, між Харківською міською радою (надалі - орендодавець) та ФОП Гадючко М.І. (надалі - орендар) було укладено додаткову угоду від 31.03.2014 № б/н до договору оренди землі від 18.03.2008 № 740867100013 та продовжено термін дії угоди до 25.09.2014 (надалі - додаткова угода т.1 а.с.42-43), відповідно до умов якої сторони погодили внести наступні зміни, а саме:

- згідно з пунктом 8 договору, його укладено строком до 25.09.2014 (але не пізніше прийняття об`єкту до експлуатації). Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за місяць до закінчення строку дії договору повідомити орендодавця про намір продовжити його дію листом - повідомленням;

- згідно з пунктом 21 договору після припинення дії договору орендар за актом приймання передачі повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду за актом приймання передачі.

Орендодавець, у разі погіршення корисних властивостей орендованої земельної ділянки, пов`язаних із зміною її стану, має право на відшкодування збитків у розмірі, визначеному сторонами. Якщо сторонами не досягнуто згоди про розмір відшкодування збитків, спір розв`язується у судовому порядку;

- підпунктом "и" пункту 31 договору визначено обов`язок орендаря при передачі земельної ділянки орендодавцю до підписання акту прийому-передачі привести земельну ділянку у придатний для подальшого використання стан, у тому числі усунути недоліки, вказані орендодавцем. Приведення земельної ділянки у придатний стан включає в себе благоустрій території та інші дії за необхідністю, при цьому за орендарем залишається право власності на всі будівлі, які збудовані на ділянці у відповідності до вимог чинного законодавства України.

- підпунктом "л" пункту 31 договору визначено, що неповернення земельної ділянки в зазначений термін не звільняє орендаря від плати за фактичне користування земельною ділянкою. Плата за землю у цьому випадку вноситься у розмірах визначених цим договором.

- відповідно до підпункту "а" пункту 36 договору дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Вказану додаткову угоду підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено печатками.

Звертаючись до суду з відповідним позовом прокурор зазначав, що при виконанні повноважень визначених статтею 131-1 Конституції України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру" було встановлено порушення інтересів держави під час використання земель комунальної власності, яке полягає в незаконному та безоплатному використанні землі.

У відповідь на лист Немишлянської окружної прокуратури м. Харкова від 19.01.2026 №51-104-376ВИХ-256 (51-113-26) щодо виявлених порушень законодавства у сфері земельних відносин ФОП Гадючко М.І. та вжиття заходів реагування, в тому числі в судовому порядку (т.1 а.с.46-47), Департаментом земельних відносин Харківської міської ради листом від 03.02.2026 № 888/0/225-26 (т.1 а.с.47-49) було повідомлено, що на підставі рішення 14 сесії Харківської міської ради 5 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва об`єктів" від 04.07.2007 № 131/07 укладено між Харківською міською радою та ФОП Гадючко Миколою Івановичем договір оренди землі від 18.03.2008 № 740867100013 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6310138200:10:001:0008 площею 0,1717 га по вул. Великій Кільцевій, у м. Харкові для будівництва станції технічного обслуговування автомобілів, кафе-бістро і магазину супутніх товарів строком до 01.03.2009 (але не пізніше прийняття об`єкту в експлуатації), номер запису про інше речове право 5531740, дата державної реєстрації 25.04.2014.

Крім того, між Харківською міською радою та ФОП Гадючко М.І. було укладено додаткову угоду № б/н від 31.03.2014 до договору оренди землі від 18.03.2008 №740867100013, відповідно до якої договір укладено строком до 25.09.2014. Будь - які інші додаткові угоди до договору оренди землі № 740867100013 від 18.03.2008 не укладались.

Також, за наявною в Департаменті інформацією містобудівні умови та обмеження для проєктування об`єкта будівництва на земельній ділянці з кадастровим номером 6310138200:10:001:0008 по вул. Великій Кільцевій, у м. Харкові Департаментом містобудування та архітектури Харківської міської ради не надавались. Згідно з інформацією Департаменту з інспекційної роботи Харківської міської ради у Реєстрі будівельної діяльності, розміщеному на офіційному порталі Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва (e-construction.gov.ua), який містить у вільному доступі відомості про документи, що дають право на виконання будівельних робіт та засвідчують прийняття об`єктів до експлуатації з травня 2011 року, відсутня інформація стосовно документів дозвільного та декларативного характеру на об`єкт будівництва, розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 6310138200:10:001:0008 за адресою: м. Харків, вул. Велика Кільцева.

За інформацією Департаменту діловодства Харківської міської ради, викладеною у листі Департаменту земельних відносин Харківської міської ради від 03.02.2026 №888/0/225-26, відповідно до положення про Департамент діловодства, затвердженого рішенням 1 сесії Харківської міської ради 8 скликання від 09.12.2020 №7/20 "Про затвердження положень виконавчих органів Харківської міської ради 8 скликання" зі змінами, Департамент діловодства забезпечує облік письмових звернень громадян, електронних звернень та електронних петицій, а також звернень юридичних осіб, адресованих міському голові, секретарю міської ради, головам постійних комісій, депутатам міської ради, першому заступнику міського голови, заступнику міського голови - керуючому справами виконавчого комітету міської ради та заступникам міського голови.

З метою встановлення єдиного порядку формування справ, забезпечення їх обліку, оперативного пошуку документів за змістом та видом, визначення термінів зберігання справ у Харківській міській раді передбачена Номенклатура справ.

Даною номенклатурою визначено, що сформовані справи за зверненнями юридичних осіб та звернення громадян зберігаються у відділах Департаменту діловодства 5 років. Після закінчення зазначеного терміну вилучаються і знищуються як такі, що не внесені до Національного архівного фонду.

Справи (документи), які були сформовані Департаментом діловодства за зверненнями громадян та юридичних осіб у період з 01.01.2016 по 24.02.2022 включно, були невиправно пошкоджені у зв`язку з повномасштабною військовою агресією Російської Федерації, про що складено акт №1 від 28.09.2022, затверджений 12.10.2022.

Водночас, за наявною в Департаменті діловодства Харківської міської ради інформацією в період з 01.01.2021 по 27.01.2026 включно звернень Гадючко М.І. або інших юридичних та/або фізичних осіб про намір продовжити термін дії договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6310138200:10:001:0008 по АДРЕСА_1 до Департаменту діловодства Харківської міської ради не надходило.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань фізична особа - підприємець Гадючко Микола Іванович зареєстрований з 22.01.2007. Основний вид економічної діяльності - функціонування інфраструктури автомобільного та міського транспорту.

Згідно з Витягом з Державного земельного кадастру № НВ-6300937112014 від 07.03.2014, ділянка площею 0,1717 га з кадастровим номером 6310138200:10:001:0008, розташована на території Індустріального району м. Харкова за адресою: м. Харків, вул. Велика Кільцева, сформована та її державну реєстрацію здійснено 18.03.2008. Відповідно до інформаційної довідки № 468487152 від 17.03.2026 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно земельна ділянка перебуває у комунальній власності, право оренди зареєстровано за ФОП Гадючко М.І. як орендарем.

Таким чином, з урахуванням пунктів 8, 15, 21, п.п. "и" пункту 31 та пункту "а" п. 36 договору оренди землі від 14.02.2008, зареєстрованого у ХРФ "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" в Державному реєстрі земель 18.03.2008 за № 740867100013, строк дії вищевказаного договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6310138200:10:001:0008 площею 0,1717 га по вул. Великій Кільцевій у м. Харкові закінчився 25.09.2014 о 23:59:59.

Відповідно до інформації викладеної у листі Головного управління ДПС у Харківській області від 09.05.2025 №10223/5/20-40-24-05-10 (т.1 а.с.44), ФОП Гадючко М.І. надає до ГУ ДПС податкові декларації з плати за землю (оренда).

Згідно наданих податкових декларацій зобов`язання по орендній платі за земельну ділянку з кадастровим номером 6310138200:10:001:0008 складають: 2019 рік у сумі 23125,72грн., 2020 рік у сумі 23125,72грн., 2021 рік у сумі 23125,72грн., 2022 рік (уточнююча) у сумі 4875,68грн., 2023 рік у сумі 29254,08грн., 2024 рік -10248,68грн, 2025 рік - 25826,67грн. (до кінця року).

Згідно інтегрованої картки платника податку по орендній платі з фізичних осіб сплачено: 2019 рік у сумі 25450грн., 2020 рік у сумі 23400,00грн., 2021 рік у сумі 23400,00грн., 2022 рік у сумі 4295,00грн., 2023 рік у сумі 30000,00грн., 2024 рік 10390,00грн., 2025 рік - 1020,00грн. Станом на 08.05.2025 заборгованість по орендній платі з фізичних осіб відсутня.

Відповідно до інформаційної довідки №468487152 від 17.03.2026 встановлено, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно спірна земельна ділянка перебуває у комунальній власності, право власності на яку зареєстровано 25.04.2014 за територіальною громадою в особі Харківської міської ради, міститься відповідний запис про державну реєстрацію речового права (право оренди) відповідно до договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6310138200:10:001:0008, площею 0,1717 га, укладеного між Харківською міською радою та ФОП Гадючко М.І., який не скасовано, до цього часу містяться відомості про орендаря спірної земельної ділянки - ФОП Гадючка М.І., право власності, інші речові права, іпотеки та обтяження на вищевказану земельну ділянку з кадастровим номером 6310138200:10:001:0008 на інших фізичних або юридичних осіб не зареєстровані.

Враховуючи вищевикладене, прокурор зазначав, що ФОП Гадючко М.І. всупереч вимогам договору оренди землі не повернув земельну ділянку комунальної власності після закінчення строку дії договору, що і стало підставою для звернення 27.03.2026 керівника Немишлянської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради до господарського суду Харківської області з позовом до Фізичної особи - підприємця Гадючки Миколи Івановича про зобов`язання повернути територіальній громаді м. Харкова в особі Харківської міської ради земельну ділянку з кадастровим номером 6310138200:10:001:0008 площею 0,1717 га по вул. Велика Кільцева у м. Харкові у стані, не гіршому порівняно з тим, в якому одержав її в оренду (т.1 а.с.1-55).

01.05.2026 фізична особи - підприємець Гадючко Микола Іванович звернувся до господарського суду Харківської області з зустрічним позовом до Харківської міської ради, в якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність Харківської міської ради, яка полягає у не розгляді заяви фізичної особи-підприємця Гадючка Миколи Івановича від 12.09.2014 про внесення змін у рішення сесії 6-го скликання від 25.09.2013 №1257/13 в частині продовження строку будівництва об`єкта СТО, кафе та магазину супутніх товарів по вул. Велика Кільцева м. Харкова та оренди землі за договором оренди землі №740867100013 від 18.03.2008;

- зобов`язати Харківську міську раду розглянути заяву ФОП Гадючки Миколи Івановича від 12.09.2014 про внесення змін у рішення сесії 6-го скликання від 25.09.2013 №1257/13 в частині продовження строку будівництва об`єкта СТО, кафе та магазину супутніх товарів по вул. Велика Кільцева м. Харкова та оренди землі за договором оренди землі №740867100013 від 18.03.2008 (т.1 а.с.135-157).

В обґрунтування зустрічних позовних вимог ФОП Гадючко М.І. посилався на те, що 12.09.2014 (тобто в період дії договору оренди) звернувся до Харківської міської ради з заявою (т.1 а.с.155), в якій просив внести зміни до рішення 26 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 25.09.2013 №1257/13 "Про внесення змін до рішень Харківської міської ради з містобудівних питань" в частині продовження строків будівництва станції технічного обслуговування автомобілів, кафе-бістро і магазину супутніх товарів по вул. Великій Кільцевій та оренди землі, з посиланням саме на договір оренди землі від 18.03.2008 №740867100013, чим фактично повідомив про свій намір продовжувати орендувати земельну ділянку.

Вказана заява була прийнята відповідачем, про що проставлено спеціальну відмітку "Прийнято" з підписом відповідальної особи.

Проте, відповідну заяву Харківською міською радою розглянуто не було, рішення не прийнято, відповіді на дану заяву в рамках діючого на той час законодавства не надано.

Поряд з цим, після 25.09.2014 ФОП Гадючко М.І. продовжував сплачувати орендну плату у встановленому законодавством та визначеному сторонами розмірі, відповідач за зустрічним позовом вказані кошти отримував без будь-яких зауважень чи заперечень, повідомлень про необхідність припинення орендних платежів не надсилав, не заперечував проти продовження користування земельною ділянкою, але заява, подана 12.09.2014, у встановленому законодавством прядку розглянута не була.

ФОП Гадючко М.І. наголошував на тому, що рішення, яке буде прийнято за результатами розгляду заяви, визначить його статус, як орендаря (у випадку прийняття позитивного рішення), забезпечить визначеність у відносинах сторін, та надасть можливість безперешкодно та законно реалізувати своє право на користування земельною ділянкою за її цільовим призначенням.

Рішенням господарського суду Харківської області від 21.07.2026 у даній справі первісний позов задоволено повністю; зобов`язано фізичну особу - підприємця Гадючко М.І повернути територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради земельну ділянку з кадастровим номером 6310138200:10:001:0008 площею 0,1717 га по вул. Велика Кільцева у м. Харкові у стані, не гіршому порівняно з тим, в якому її було одержано в оренду; стягнуто з фізичної особи - підприємця Гадючки М.І. на користь Харківської обласної прокуратури - витрати зі сплати судового збору в розмірі 2622,40грн.; відмовлено в задоволенні зустрічного позову, з підстав викладених вище (т.2 а.с.76-104).

Досліджуючи питання наявності підстав представництва органами прокуратури інтересів держави, колегія суддів зазначає наступне.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається на те, що господарський суд першої інстанції, посилаючись на пункт 4 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 03 грудня 2025 року № 6-р(ІІ)/2025 (про незворотність у часі), формально визнав повноваження прокурора у даній справі.

Крім того, суд не врахував, що Харківська міська рада є дієздатним органом місцевого самоврядування. Відмова міської ради від подання позову є її свідомим рішенням, а не "бездіяльністю".

Отже, за наведених обставин, на думку апелянта, прокурором не були виконані вимоги процесуального закону в частині представництва інтересів держави в суді щодо доведення виключності випадку, порушено процедуру отримання інформації, а тому позовна заява не могла бути задоволена, а суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для представництва інтересів держави прокурором.

Відповідно до статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 2 Закону України "Про прокуратуру" на прокуратуру покладаються функції представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначеним цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

За приписами частин третьої, четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Згідно з частиною четвертою статті 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до абзацу другого частини п`ятої статті 53 Господарського процесуального кодексу України у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2358/18 на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Частини третя та четверта статті 23 Закону України "Про прокуратуру", серед іншого, встановлюють умови, за яких прокурор може виконувати субсидіарну роль із захисту інтересів держави за наявності органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах).

Встановлена цим законом умова про необхідність звернення прокурора до компетентного органу перед пред`явленням позову спрямована на те, аби прокурор надав органу можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18). За позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Отже, процесуальний статус прокурора у справі залежить від наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (постанова Великої Палати Верховного Суду від 11.06.2024 у справі №925/1133/18).

Таким чином, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

Разом з тим, участь прокурора в судовому процесі можлива за умови, крім іншого, обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме має бути доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах суб`єктом влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтверджено відсутність такого органу (частини третя, четверта 3, 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України, частина третя статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

Згідно з статтями 7, 140 Конституції України в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування. Територіальна громада має право самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і Законів України.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Згідно з частиною 1 статті 10 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до приписів частини 5 статті 16 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Згідно з статтями 26, 33 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” та статтею 12 Земельного кодексу України до компетенції сільських, селищних, міських рад, та їх виконавчих органів належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, в тому числі щодо розпорядження землями територіальних громад, здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охоронною земель, вирішення земельних спорів та інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Частиною 5 статті 60 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках публічно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

При цьому, враховуючи вимоги статті 19 Конституції України, територіальна громада м. Харкова як власник спірної земельної ділянки делегує Харківській міській раді повноваження щодо здійснення права власності від її (громади) імені, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом.

Тобто, воля територіальної громади, як власника. може виражатися лише в таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та інтересам територіальної громади.

Місцеве самоврядування є способом реалізації народом належної йому влади, яка діє на принципах (засадах) державної підтримки та гарантування державою місцевого самоврядування (стаття 4 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”).

Згідно з положеннями статті 142 Конституції України державною гарантією місцевого самоврядування є участь держави у формуванні дохідної частини його бюджетів та компенсація у необхідних випадках витрат місцевого самоврядування. Держава фінансово підтримує місцеве самоврядування, бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснює контроль за законним, доцільним, економним, ефективним витрачанням коштів та належним їх обліком. Вона гарантує органам місцевого самоврядування доходну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб (стаття 62 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”).

Так, місцеві інтереси знаходяться у тісному зв`язку із загальнодержавними, а місцеве самоврядування і державне буття суспільства характеризуються взаємозалежністю та взаємодоповненням. Як наслідок, у разі порушення економічних (матеріальних) інтересів місцевого самоврядування, порушуються й інтереси держави в цілому.

Недоотримання коштів місцевим бюджетом порушує визначальні матеріальні потреби суспільства, територіальної громади м. Харкова як носія єдиного джерела влади в Україні, тобто порушуються інтереси держави в цілому, оскільки ослаблюються економічні основи місцевого самоврядування, що призводить до неможливості забезпечення виконання відповідних програм розвитку.

Так, важливим елементом, який становить невід`ємну частину підстав представництва прокурором інтересів держави, є нездійснення чи неналежне здійснення захисту порушених інтересів відповідним суб`єктом владних повноважень, а також його відсутність.

Відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції та законів України.

Відповідно до статті 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, незалежно від того, зареєстрована земельна ділянка за територіальною громадою чи ні.

За змістом статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України селищні міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Передання в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Згідно пункту 35 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Звертаючись до суду з відповідним позовом в інтересах держави в особі Харківської міської ради прокурор зазначав, що спір у даній справі порушує інтереси держави та територіальної громади м. Харків, як законного власника вказаної земельної ділянки, а відсутність належного реагування на вказаному напрямі створює сприятливі умови для незаконного використання земель.

Позов прокурора спрямований на поновлення правомочностей власника - Харківської міської територіальної громади у користуванні і розпорядженні належною їй на праві комунальної власності земельною ділянкою.

Отже, саме представницькому органу Харківської міської територіальної громади - Харківській міській раді, через який територіальна громада реалізує правомочності власника, і належить право вимоги за сформованими прокурором позовними вимогами.

Оскільки таку позовну вимогу вправі заявити будь-яка сторона правочину, Харківська міська рада як сторона правочину, законний інтерес якої у фактичному володінні спірною земельною ділянкою відновлюється внаслідок заявленої прокурором вимоги даного позову в інтересах держави в її особі, набуває статус позивача.

Таким чином, вимога в інтересах держави в особі позивача - Харківської міської ради, як однієї із сторін правочину (орендодавець), про зобов`язання ФОП Гадючко М.І. повернути спірну земельну ділянку територіальній громаді в особі Харківської міської ради, згідно з статтею 31 Закону України "Про оренду землі", є вимогою про застосування юридичних наслідків договору, термін дії якого закінчився, - а саме повернення в натурі всього, що останній одержав на виконання цього правочину.

Отже, відновлення порушеного інтересу держави та територіальної громади на законне розпорядження спірною земельною ділянкою може бути реалізоване шляхом зобов`язання ФОП Гадючко М.І. повернути спірну земельну ділянку територіальній громаді м. Харкова в особі Харківської міської ради.

Відповідно до правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, прокурор, реалізуючи представницькі повноваження, виконує субсидіарну роль та замінює в судовому провадженні компетентний орган, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту інтересів держави або робить це неналежно.

Бездіяльність компетентного органу означає, що такий суб`єкт знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

В позовній заяві, прокурор вказував, що Немишлянською окружною прокуратурою м. Харкова 19.01.2026 на адресу Харківської міської ради було скеровано лист №51-113-26, в якому прокурор в порядку ст.23 ЗУ "Про прокуратуру" просив ХМР проінформувати Немишлянську окружну прокуратуру з ряду питань, в тому числі, чи вживались заходи ХМР шляхом звернення до суду з позовною завоюю до Гадючки М.І. або інших юридичних чи фізичних осіб щодо розірвання договору оренди землі від 14.02.2008 або зобов`язання вказаних суб`єктів повернути Харківській міській територіальній громаді земельну ділянку з кадастровим номером 6310138200:10:001:0008 і якщо ні, то чи планується вжиття відповідних заходів у майбутньому (т.1 а.с.46-47).

У відповідь на зазначений лист Департамент земельних відносин Харківської міської ради листом від 03.02.2026 № 888/0/225-26 повідомив, що заходи цивільно-правового характеру щодо розірвання договору оренди землі від 18.03.2008 №740867100013, укладеного між Харківською міською радою та ФОП Гадючко Миколою Івановичем та повернення земельної ділянки з кадастровим номером 6310138200:10:001:0008 Харківською міською радою не вживались.

Водночас, у зв`язку із закінченням строку дії договору оренди землі №740867100013 від 18.03.2008, укладеного між Харківською міською радою та ФОП Гадючко Миколою Івановичем, Департаментом будуть вжиті заходи щодо підготовки та направлення на адресу ФОП Гадючко Миколи Івановича відповідного акту приймання-передачі земельної ділянки з кадастровим номером 6310138200:10:001:0008 згідно з пунктом 21 договору оренди землі № 740867100013 від 18.03.2008 (т.1 а.с.47-49).

Таким чином, Харківська міська рада була обізнана про порушення ФОП Гадючко М.І. вимог земельного законодавства та договору оренди землі та останній був наданий достатній строк для самостійного вирішення питання щодо повернення спірної земельної ділянки, однак відповідні заходи реагування не вжито та зазначена земельна ділянка так і не була повернута територіальній громаді міста Харкова.

Отже, прокурором обґрунтовано виключність випадку для звернення до суду, а саме факт тривалої (понад 10 років) бездіяльності Харківської міської ради щодо неповернення спірної земельної ділянки територіальній громаді міста Харкова.

При цьому, колегія суддів відхиляє твердження апелянта про те, що суд першої інстанції, посилаючись на п.4 резолютивної частини рішення КСУ (про незворотність у часі), формально визнав повноваження прокурора у даній справі, з огляду на те, що рішенням Конституційного Суду України від 03.12.2025 № 6-р(ІІ)/2025 у справі за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю „Рейнір Бізнес Груп“ щодо відповідності Конституції України (конституційності) приписів абзацу першого частини третьої, абзаців першого, другого, третього частини четвертої статті 23 Закону України „Про прокуратуру“ від 14.10.2014 № 1697-VII (щодо представництва прокурором інтересів держави в суді), ухвалено, що окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України “Про прокуратуру” від 14.10.2014 № 1697-VII зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність із 1 січня 2027 року.

Рішення Конституційного Суду України не поширюється на правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, які виникли під час чинності окремих приписів абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України “Про прокуратуру” від 14.10.2014 № 1697-VII зі змінами, визнаних неконституційними, та продовжують існувати після втрати ними чинності.

Крім того, як правильно зазначено судом першої інстанції, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.12.2025 у справі № 344/12305/18 зазначила, що рішенням від 03 грудня 2025 року № 6-р(ІІ)/2025 Конституційний Суд України ухвалив визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України “Про прокуратуру” від 14.10.2014 № 1697-VII зі змінами втім, що вони надають прокуророві можливість здійснювати представництво інтересів держави в суді у зв`язку з нездійсненням або неналежним здійсненням захисту цих інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

Однак відповідно до пункту 4 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України не поширюється на правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, які виникли під час чинності окремих приписів абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України “Про прокуратуру” від 14.10.2014 №1697-VII зі змінами, визнаних неконституційними, та продовжують існувати після втрати ними чинності.

Таким чином, позовна заява у даній справі пред`явлена прокурором з дотриманням чинного наразі законодавства.

Вищезазначене в цілому, на думку колегії суддів, є достатньою підставою для захисту інтересів держави органами прокуратури шляхом пред`явлення позову.

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Статтею 14 Конституції України визначено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Право на звернення за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням, встановлено нормами статті 4 Господарського процесуального кодексу України.

Положеннями статей 15, 16 Цивільного кодексу України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до вимог статті 116 Земельного кодексу України, громадяни і юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Відповідно до статті 83 Земельного кодексу України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.

Статтями 123, 124 Земельного кодексу України визначено, що набуття права користування земельними ділянками, які перебувають у комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу місцевого самоврядування згідно з його повноваженнями, визначеними ст. 122 ЗК України, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Згідно статей 125, 126 Земельного кодексу України право власності або користування земельною ділянкою виникає з моменту державної реєстрації такого права відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Статтею 93 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам, іноземцям і особам без громадянства, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Аналогічні положення дублюються в статті 13 Закону України "Про оренду землі", який є спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов`язані з орендою землі, та згідно з яким відносини оренди землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Отже, сторони договору, дійшовши згоди щодо істотних умов договору оренди землі, скріплюють його своїми підписами, що підтверджує дотримання сторонами письмової форми договору.

Разом із тим, цивільні права та обов`язки, на досягнення яких спрямоване волевиявлення сторін договору оренди, набуваються після відповідної державної реєстрації.

Відповідно до статті 15 Закону України "Про оренду землі", істотною умовою договору оренди землі є строк дії договору оренди.

Частинами 1 та 2 статті 631 Цивільного кодексу України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення.

Статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі", під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до положень статті 19 цього Закону, строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років. Дата закінчення дії договору оренди обчислюється від дати його укладення. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації такого права. Після завершення будівництва та прийняття об`єкта в експлуатацію добросовісний орендар земельної ділянки, наданої для потреб будівництва та обслуговування відповідного об`єкта, має право на першочергове укладення договору оренди землі на строк до 50 років або припинення дії договору оренди землі.

Як було зазначено вище, на підставі рішення 14 сесії Харківської міської ради 5 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва об`єктів" від 04.07.2007 № 131/07, 14.02.2008 між Харківською міською радою (надалі - орендодавець) та фізичною особою - підприємцем Гадючко М.І. (надалі - орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 0,1717 га з кадастровим номером 6310138200:10:001:0008 по вул. Великій Кільцевій у м. Харкові, який зареєстрований у ХРФ ДП "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" в Державному реєстрі земель від 18.03.2008 за № 740867100013 (надалі - договір оренди т.1 а.с.38-40).

Крім того, між Харківською міською радою та ФОП Гадючко М.І. було укладено додаткову угоду № б/н від 31.03.2014 до договору оренди землі від 18.03.2008 №740867100013 (надалі - додаткова угода т.1 а.с.42-43), відповідно до умов якої договір укладено строком до 25.09.2014 (але не пізніше прийняття об`єкту до експлуатації).

Статтею 31 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що договір оренди землі припиняється, в тому числі, в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Аналогічні підстави припинення орендних правовідносин визначені в пункті 37 договору оренди. Якщо договір містить умову про його поновлення після закінчення строку, на який його укладено, цей договір поновлюється на такий самий строк і на таких самих умовах.

Згідно з пунктом 36 договору оренди, зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін.

Як було зазначено вище, договір оренди землі від 14.02.2008 (в редакції додаткової угоди) було укладено строком до 25.09.2014 (але не пізніше прийняття об`єкту до експлуатації). Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

З обставин даної справи вбачається, що спірний договір оренди землі від 14.02.2008 було укладено під час дії Закону України "Про оренду землі" за № 161-XIV в редакції від 01.01.2008.

Відповідно до статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на час укладення договору оренди землі): після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У разі поновлення договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін.

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.

В подальшому, до договору оренди сторонами було укладено додаткову угоду, якою продовжено строк дії договору до 25.09.2014, якою в тому числі було внесено зміни до пункту 8 договору, яким сторони погодили, що після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за місяць днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Частиною 1 статті 626 Цивільного Кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Тобто, підписавши без жодних заперечень та зауважень договір оренди (та додаткову угоду), сторони погодились, в тому числі, з умовами визначеними пунктом 8 стосовно відповідного звернення орендаря до орендодавця не пізніше місяця до закінчення строку дії договору.

Отже, відповідач, як орендар у разі наявності наміру скористатись переважним правом на поновлення договору на новий строк, був зобов`язаний у відповідності до умов пункту 8 договору (в редакції додаткової угоди від 31.03.2014) звернутись з відповідною заявою до Харківської міської ради, як орендодавця не пізніше 25.08.2014, оскільки договір оренди діяв до 25.09.2014 (тобто, за місяць до спливу строку договору оренди).

Проте, з відповідною заявою про продовження строку будівництва відповідач звернувся лише 12.09.2014, що свідчить про пропуск строку, встановленого орендарю для відповідного звернення.

При цьому, судова колегія зазначає, що пункт 8 договору стосується саме питання щодо поновлення строку дії договору оренди, а нова редакція цього пункту договору була укладена сторонами при редакції Закону України "Про оренду землі", яка була чинної станом на 31.03.2014 (тобто редакція Закону від 11.08.2013).

Статтею 33 Закону України "Про оренду землі" у відповідній редакції було визначено загальну єдину процедуру дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі, згідно якої орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

По закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі.

Статтею 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній станом на дату укладення додаткової угоди від 31.03.2014) регламентовано поновлення договору оренди землі на новий строк як у випадку реалізації переважного права орендаря перед іншими особами (частини 1-5 цієї норми), так і у випадку, коли орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди (ч. 6 цієї норми).

При цьому, виходячи з наведених вище положень частин 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі", реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена вказаними нормами Закону, була можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури і строків.

Для застосування частини 1 статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди згідно ч.ч.2-5 цього закону необхідно встановити такі юридичні факти: 1) орендар належно виконує свої обов`язки за договором; 2) орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; 3) до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; 4) орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Водночас, частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено іншу підставу поновлення договору оренди землі, а саме: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність таких юридичних фактів: 1) орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; 2) до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; 3) до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; 4) орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №594/376/17-ц, від 22.09.2020 у справах №313/350/16-ц і №159/5756/18.

Як було зазначено вище, в даному випадку, маючи намір на поновлення договору оренди землі, відповідач відповідно до умов пункту 8 договору оренди, повинен був звернутися до Харківської міської ради з відповідним листом-повідомленням до 25.08.2014. Проте, з відповідною заявою останній звернувся лише 12.09.2014, що свідчить про пропуск строку, встановленого орендарю для відповідного звернення.

Крім того, відповідачем не надано суду доказів прийняття Харківською міською радою рішення про продовження орендних відносин щодо спірної земельної ділянки шляхом укладення додаткової угоди.

Статтею 31 Закону України "Про оренду землі" визначено, що договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до підпункту а) пункту 36 договору оренди землі, дія договору припиняється, в тому числі у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Отже, як вірно встановлено місцевим господарським судом, укладений між сторонами договір оренди землі від 14.02.2008 припинив свою дію, у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено, тобто 25.09.2014.

За приписами статті 34 Закону України "Про оренду землі", у разі припинення договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Пунктом 21 договору оренди (в редакції додаткової угоди) передбачено, що після припинення дії договору орендар за актом приймання передачі повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду за актом приймання передачі.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження тих обставин, що після закінчення строку дії договору оренди відповідач, як орендар повернув Харківській міській раді, як орендодавцю спірну земельну ділянку.

Отже, за наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо наявності правових підстав для задоволення первісних позовних вимог про зобов`язання відповідача - ФОП Гадючко М.І. повернути територіальній громаді м. Харкова в особі Харківської міської ради земельну ділянку з кадастровим номером 6310138200:10:001:0008 площею 0,1717 га по вул. Велика Кільцева у м. Харкові у стані, не гіршому порівняно з тим, в якому одержав її в оренду.

Щодо доводів апелянта про те, що останнім добросовісно сплачувалась орендна плата за спірну земельну ділянку протягом всього часу користування нею, судова колегія зазначає, що підпунктом л) пункту 31 договору (в редакції додаткової угоди) сторони погодили, що неповернення земельної ділянки в зазначений термін не звільняє орендаря від плати за фактичне користування земельною ділянкою. Плата за землю у цьому випадку вноситься у розмірах визначених цим договором.

Таким чином, з аналізу умов укладеного між сторонами договору вбачається, що у відповідача, як орендаря був наявний обов`язок сплачувати вказану орендну плату.

Разом з тим, внесення орендарем плати за фактичне користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору не є свідченням продовження (поновлення) орендних правовідносин та не звільняє відповідача від обов`язку повернути земельну ділянку орендодавцю за актом приймання-передачі відповідно до умов договору та вимог Закону України "Про оренду землі".

Вказана плата за своєю правовою природою є компенсацією за фактичне користування майново-земельним ресурсом громади без належної правової підстави, а не платою за договором, що продовжує діяти.

Щодо зустрічних позовних вимог фізичної особи - підприємця Гадючко Миколи Івановича до Харківської міської ради судова колегія зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом зустрічного позову позивачем було визначено вимоги про:

- визнання протиправною бездіяльності Харківської міської ради, яка полягає у не розгляді заяви фізичної особи-підприємця Гадючко Миколи Івановича від 12.09.2014 про внесення змін у рішення сесії 6-го скликання від 25.09.2013 №1257/13 в частині продовження строку будівництва об`єкта СТО, кафе та магазину супутніх товарів по вул. Велика Кільцева м. Харкова та оренди землі за договором оренди землі №740867100013 від 18.03.2008;

- зобов`язанні Харківської міської ради розглянути заяву ФОП Гадючко Миколи Івановича від 12.09.2014 про внесення змін у рішення сесії 6-го скликання від 25.09.2013 №1257/13 в частині продовження строку будівництва об`єкта СТО, кафе та магазину супутніх товарів по вул. Велика Кільцева м. Харкова та оренди землі за договором оренди землі №740867100013 від 18.03.2008.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог ФОП Гадючко М.І. посилався на те, що 12.09.2014 (тобто в період дії договору оренди) звернувся до Харківської міської ради з заявою (т.1 а.с.155), в якій просив внести зміни до рішення 26 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 25.09.2013 №1257/13 "Про внесення змін до рішень Харківської міської ради з містобудівних питань" в частині продовження строків будівництва станції технічного обслуговування автомобілів, кафе-бістро і магазину супутніх товарів по вул. Великій Кільцевій та оренди землі, з посиланням саме на договір оренди землі від 18.03.2008 №740867100013, чим фактично повідомив про свій намір продовжувати орендувати земельну ділянку.

Вказана заява була прийнята відповідачем, про що проставлено спеціальну відмітку "Прийнято" з підписом відповідальної особи.

Проте, відповідну заяву Харківською міською радою розглянуто не було, рішення не прийнято, відповіді на дану заяву в рамках діючого на той час законодавства не надано.

Поряд з цим, після 25.09.2014 ФОП Гадючко М.І. продовжував сплачувати орендну плату у встановленому законодавством та визначеному сторонами розмірі, відповідач за зустрічним позовом вказані кошти отримував без будь-яких зауважень чи заперечень, повідомлень про необхідність припинення орендних платежів не надсилав, не заперечував проти продовження користування земельною ділянкою, але заява, подана 12.09.2014, у встановленому законодавством прядку розглянута не була.

ФОП Гадючко М.І. наголошував на тому, що рішення, яке буде прийнято за результатами розгляду заяви, визначить його статус, як орендаря (у випадку прийняття позитивного рішення), забезпечить визначеність у відносинах сторін, та надасть можливість безперешкодно та законно реалізувати своє право на користування земельною ділянкою за її цільовим призначенням.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи місцевого самоврядування та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В свою чергу, правовідносини щодо поновлення договору оренди землі у 2014 році чітко регулювалися спеціальною нормою - статтею 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з частинами 1-3 статті 33 вказаного Закону, по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк. Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у термін, встановлений цим договором. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

Аналіз вказаної норми свідчить про те, що обов`язку орендодавця розглянути питання про поновлення договору оренди землі кореспондує обов`язок орендаря подати у встановлений строк дві складові: лист-повідомлення про намір скористатися переважним правом та проект додаткової угоди до договору оренди.

Обов`язок орендодавця розглянути в місячний строк звернення орендаря виникає тільки у випадку виконання орендарем взятого на себе обов`язку повідомлення орендодавця про свій намір у строк, погоджений сторонами в договорі оренди (вказана правова позиція є усталеною та міститься в тому числі у постановах Верховного Суду від 03.11.2021 у справі №910/7864/20, від 17.07.2024 у справі №911/1284/23.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.09.2014 позивач за зустрічним позовом - ФОП Гадючко М.І. направив на адресу Харківської міської ради заяву про внесення змін до рішення 26 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 25.09.2013 №1257/13 "Про внесення змін до рішень Харківської міської ради з містобудівних питань" в частині продовження строків будівництва станції технічного обслуговування автомобілів, кафе-бістро і магазину супутніх товарів по вул. Великій Кільцевій та оренди землі (т.1 а.с.155).

При цьому, колегія суддів зауважує, що саме проєкту додаткової угоди про поновлення договору оренди землі позивачем за зустрічним позовом розроблено та надано орендодавцю не було.

Отже, за наведених, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позивач за зустрічним позовом, як орендар не дотримався обов`язкових вимог закону та договору щодо порядку реалізації переважного права на поновлення договору на новий строк, та як наслідок у Харківської міської ради, як орендодавця юридично не виникло обов`язку розглядати відповідну заяву від 12.09.2014 як заяву про поновлення договору оренди. Відповідно, в діях відповідача за зустрічним позовом, як орендодавця відсутній склад "протиправної бездіяльності".

Крім того, судова колегія зазначає, що згідно з частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів. Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод також гарантує право на ефективний засіб юридичного захисту.

У розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

При цьому, під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №910/7164/19.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що в кінцевому результаті ефективний спосіб захисту прав повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, тобто такий захист повинен бути повним та забезпечувати таким чином мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії (забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту) (пункт 145 рішення ЄСПЛ від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, заява № 22414/93) та пункт 75 рішення ЄСПЛ від 05.04.2005 у справі "Афанасьєв проти України" (заява №38722/02).

З наведеного вбачається, що обраний спосіб захисту має бути ефективним, тобто таким, що безпосередньо призводить до відновлення порушеного суб`єктивного права або припинення спору. Застосування способу захисту, який не відновлює право особи, суперечить завданням судочинства.

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16 (пункт 5.5). Інакше кажучи, це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц (пункт 14)).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі №905/1926/16 (пункт 40), від 09.02.2021 у справі № 381/622/17 (пункт 14)).

Якщо орендодавець відмовляється укласти чи ухиляється від укладення додаткової угоди до договору оренди землі, обов`язковість якої визначена у частині восьмій статті 33 Закону № 161-XIV, то належним способом захисту порушеного права є визнання укладеною такої угоди з викладенням її змісту у резолютивній частині судового рішення (близькі за змістом висновки у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 908/299/18 (пункти 65-67), від 29.05.2020 у справі № 378/596/16-ц (пункти 76-77).

В контексті спірних правовідносин, з урахуванням наведених вище правових позицій Верховного Суду, судова колегія зазначає, що вимога позивача за зустрічним позовом про визнання протиправною бездіяльності Харківської міської ради, яка полягає у не розгляді заяви фізичної особи-підприємця Гадючка Миколи Івановича від 12.09.2014 про внесення змін до рішення сесії 6-го скликання від 25.09.2013 №1257/13 в частині продовження строку будівництва об`єкта СТО, кафе та магазину супутніх товарів по вул. Велика Кільцева м. Харкова та оренди землі за договором оренди землі №740867100013 від 18.03.2008 не відновлює дію договору оренди землі від 14.02.2008, який вичерпав свій строк 25.09.2014, не породжує для позивача за зустрічним позовом речового чи зобов`язального права оренди на земельну ділянку комунальної власності, та як наслідок не вирішує спору про правомірність користування відповідачем спірною земельною ділянкою.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Харківської міської ради розглянути заяву ФОП Гадючки Миколи Івановича від 12.09.2014 про внесення змін у рішення сесії 6-го скликання від 25.09.2013 №1257/13 в частині продовження строку будівництва об`єкта СТО, кафе та магазину супутніх товарів по вул. Велика Кільцева м. Харкова та оренди землі за договором оренди землі №740867100013 від 18.03.2008, судова колегія зазначає, що в даному випадку відсутній предмет регулювання та припинення договірних правовідносин, оскільки поновленим чи продовженим шляхом прийняття рішення орендодавцем може бути лише діючий договір.

Як було зазначено вище, договір оренди припинив свою дію 25.09.2014 у зв`язку зі спливом строку, на який його було укладено.

Колегія суддів наголошує, що після припинення договору оренди землі у зв`язку зі спливом строку його дії та невиконання орендарем умов щодо поновлення договору у визначений законом строк, юридичний механізм зобов`язання органу місцевого самоврядування прийняти рішення про розгляд заяви чи поновлення договору є неможливим, оскільки права оренди вже не існує, а судове рішення не може відновлювати договірні відносини, які припинилися ще у 2014 році.

Крім того, судова колегія також зауважує на неприпустимості втручання у дискреційні повноваження органу місцевого самоврядування.

Так, відповідно до статей 26, 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", виключно на пленарних засіданнях міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин, передачі земель у користування та поновлення оренди.

Отже, зобов`язання органу місцевого самоврядування розглянути заяву через рішення суду є підміною дискреційних повноважень органу, оскільки суд не може зобов`язати Харківську міську раду прийняти конкретне рішення, а сам факт розгляду заяви міською радою, в свою чергу, не створює автоматичного права оренди, а отже, така вимога позбавлена практичного юридичного сенсу.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність правових підстав для задоволення зустрічних позовних вимог фізичної особи-підприємця Гадючко Миколи Івановича, з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність.

ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010) ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

На переконання колегії суддів, місцевий господарський суд з достатньою повнотою дослідив усі обставини справи, надав належну оцінку представленим доказам, висновки суду не суперечать матеріалам справи, обставини, які мають значення по справі, судом установлені вірно. Порушень норм матеріального та процесуального права не встановлено.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 276 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

За наведених обставин, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Харківської області від 21.07.2026 у справі №922/1050/26 слід залишити без змін.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції керуючись положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладає витрати за подання апеляційної скарги на апелянта.

Керуючись ст.ст. 254, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця Гадючки Миколи Івановича залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 21.07.2026 у справі №922/1050/26 залишити без змін.

Повна постанова складена 14.10.2026.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження постанови передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.В. Плахов

Суддя С.Ч. Жельне

Суддя П.В. Тихий