Постанова від 11 жовтня 2026 р. у справі №918/372/26 — Північно-західний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 року Справа № 918/372/26

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Саврій В.А., суддя Крейбух О.Г. , суддя Коломис В.В.

при секретарі судового засідання Зенюковій К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" на рішення Господарського суду Рівненської області від 29.07.2026 (повний текст - 30.07.2026) у справі №918/372/26 (суддя Церковна Н.Ф.)

за позовом керівника Сарненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Степанської селищної ради Сарненського району Рівненської області

до 1) Комунального некомерційного підприємства "Степанська районна лікарня" Степанської селищної ради,

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія"

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення коштів у сумі 124459,98 грн

за участі представників

прокурор - Мельничук Лілія Олександрівна;

від позивача - не з`явився;

від відповідача-1 - не з`явився;

від відповідача-2 (апелянта) - Патраков Олексій Ігорович;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 29.07.2026 у справі №918/372/26 задоволено позов керівника Сарненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Степанської селищної ради Сарненського району Рівненської області до Комунального некомерційного підприємства "Степанська районна лікарня "Степанської селищної ради та до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" (TOB "РОЕК") про визнання недійсними додаткових угод та стягнення коштів у сумі 124459,98 грн.

Визнано недійсними додаткові угоди №5 від 17.06.2024, №6 від 19.07.2024, №7 від 09.08.2024 до Договору №14099-ВЦ про постачання електричної енергії споживачу від 22.12.2023, укладені між КНП "Степанська районна лікарня" Степанської селищної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія". Стягнуто з ТОВ "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" на користь Степанської селищної ради Сарненського району в дохід місцевого бюджету кошти у розмірі 124459,98 грн. Стягнуто з ТОВ "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" та з КНП "Степанська районна лікарня" Степанської селищної ради на користь Рівненської обласної прокуратури витрати на сплату судового збору: по 5324,80 грн за подання позовної заяви; по 1664,00 грн за подання апеляційної скарги.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

В скарзі апелянт стверджує, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, зокрема положення статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», без належного врахування Особливостей здійснення публічних закупівель, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1178. На переконання апелянта, на час укладення спірних додаткових угод положення Особливостей не встановлювали 10-відсоткового обмеження зміни ціни за одиницю товару, а додаткові угоди №3, №5, №6 та №7 укладені відповідно до підпунктів 2, 5 пункту 19 Особливостей у зв`язку з коливанням ціни електричної енергії на ринку.

Апелянт зазначає, що факт такого коливання належним чином підтверджувався експертними висновками Рівненської торгово-промислової палати від 31.05.2024, 01.07.2024 та 30.07.2024, які містять дані щодо динаміки ринкових цін протягом періоду дії договору. При цьому суд першої інстанції, на думку скаржника, не врахував порядок ініціювання та погодження зміни ціни, який передбачав попереднє листування між сторонами та унеможливлював фіксацію ринкової ціни безпосередньо на дату підписання додаткової угоди.

Також ТОВ «РОЕК» не погоджується з проведеним прокурором розрахунком надмірно сплачених коштів виходячи з ціни, встановленої додатковою угодою №3 від 22.03.2024, вважаючи, що граничний розмір збільшення ціни має визначатися від ціни, встановленої договором за результатами закупівлі, а не від ціни, визначеної подальшою додатковою угодою.

Окремо скаржник посилається на принципи правової визначеності та легітимних очікувань, зазначаючи про існування різних підходів до застосування законодавства у сфері публічних закупівель та врахування суб`єктами господарювання офіційних роз`яснень уповноважених органів.

Крім того, апелянт вказує на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, неналежну оцінку поданих відповідачем доказів та аргументів і порушення вимог статей 7, 86, 236 ГПК України.

На підставі викладеного апелянт просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Господарського суду Рівненської області від 29.07.2026 у справі №918/372/26 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, судові витрати покласти на Сарненську окружну прокуратуру.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.08.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" на рішення Господарського суду Рівненської області від 29.07.2026 у справі №918/372/26 та призначено розгляд апеляційної скарги на 12.10.2026 об 15:00год. Запропоновано прокурору, позивачу у строк до 10.09.2026 подати письмовий відзив на апеляційну скаргу.

11.09.2026 через систему «Електронний суд» керівник Сарненської окружної прокуратури подав відзив на апеляційну скаргу у якому просить апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівненська обласна енергопостачальна компанія» залишити без задоволення.

При цьому, колегія суддів зазначає, що ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.08.2026 прокурору та позивачу встановлено строк до 10.09.2026 для подання письмового відзиву на апеляційну скаргу.

Водночас відзив керівника Сарненської окружної прокуратури на апеляційну скаргу подано через систему «Електронний суд» 11.09.2026, тобто після закінчення встановленого судом процесуального строку.

Відповідно до частини другої статті 118 ГПК України заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

З огляду на те, що відзив подано після закінчення встановленого судом строку, а клопотання про поновлення відповідного процесуального строку не заявлено, колегія суддів залишає відзив керівника Сарненської окружної прокуратури без розгляду.

У судове засідання суду апеляційної інстанції 12.10.2026 з`явилися прокурор та представник ТОВ «РОЕК».

Степанська селищна рада та КНП "Степанська районна лікарня" не забезпечили явку своїх представників, причини неявки не повідомили.

Відповідно до ч.12 ст.270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Оскільки учасники провадження у справі належним чином повідомлялися про дату, час і місце розгляду справи, при цьому явка учасників судового процесу обов`язковою не визнавалась, матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, колегія суддів дійшла висновку про можливість розглянути справу в даному судовому засіданні за наявними у справі матеріалами, у відповідності до вимог ст.269 ГПК України.

У судовому засіданні представник апелянта - ТОВ «РОЕК» - підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, надав пояснення по справі; просив скасувати рішення та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити в повному обсязі.

Прокурор заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги, надав пояснення по справі; просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги ТОВ «РОЕК», а рішення залишити без змін.

Розглядом матеріалів справи встановлено.

28.11.2023 Комунальним некомерційним підприємством "Степанська районна лікарня" Степанської селищної ради (далі - КНП "Степанська районна лікарня" Степанської селищної ради в електронній системі публічних закупівель "Прозорро" розміщено оголошення про проведення відкритих торгів з особливостями за предметом закупівлі ДК 021:2015: 09310000-5 Електрична енергія - (електрична енергія) з очікуваною вартістю 980000,00 грн (номер закупівлі UA-2023-11-28-003296-a).

За результатами її проведення переможцем закупівлі визначено Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" з ціновою пропозицією 942900грн.

В подальшому, 22.12.2023 між КНП "Степанська районна лікарня" Степанської селищної ради та ТОВ "РОЕК" укладено договір №14099-ВЦ про постачання електричної енергії споживачу з очікуваним обсягом 140000 кВТ/год., вартістю 942900,00 грн (ціна за 1 кВТ/год становить 5,6125 грн без ПДВ). Строк дії договору до 31.12.2024.

Відповідно до п.5.1 Споживач розраховується з Постачальником за електричку енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього Договору.

Відповідно до п.13.8 умови договору не повинні відрізнятися від тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі. Істотні умови договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: 1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника; 2) погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю частини зміни ціни за одиницю товару.

Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення;

Зміна ціни за одиницю електричної енергії допускається за умови надання Стороною, яка пропонує зміни, документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку в торговій зоні "ОЕС України".

Таким документальним підтвердженням можуть бути офіційні дані про ціну, обсяги купівлі - продажу електричної енергії на ринку "на добу на перед" (далі - РДН) та внутрішньодобовому ринку (далі - ВДР) та інші показники, які склалися у відповідному періоді в торговій зоні "ОЕС України" та оприлюднені на офіційному вебсайті ДП "Оператор ринку" за адресою в мережі Інтернет https://www.oree.com.uа - згідно з частиною шостою статті 67 Закону України "Про ринок електричної енергії" або інші документи органу, установи чи організації, які мають повноваження на експертні висновки стосовно відсоткової зміни ціни товару на ринках.

Згідно з Додатком №2 до Договору, ціна за електричну енергію (кВт*год) (одиницю товару) становить 5,6125 грн./кВт*год без ПДВ.

У подальшому між сторонами, на підставі експертних висновків Рівненської торгово-промислової палати підписано ряд додаткових угод, якими збільшено ціну за одиницю товару посилаючись на коливання ціни такого товару на ринку, а саме:

- додатковою угодою №5 від 17.06.2024 збільшено ціну за 1 кВТ/год. електричної енергії до 6,19123 грн. без ПДВ (з травня 2024 року), тобто збільшено ціну на 10,31%;

- додатковою угодою №6 від 19.07.2024 збільшено ціну за 1 кВТ/год. електричної енергії до 6,98000 грн без ПДВ (з червня 2024 року), тобто збільшено ціну на 24,36%;

- додатковою угодою №7 від 09.08.2024 збільшено ціну за 1 кВТ/год. електричної енергії до 7,40000 грн. без ПДВ (з липня 2024 року), тобто збільшено ціну на 31,85 %.

Окрім цього, додатковою угодою № 3 від 22.03.2024 зменшено ціну за 1 кВТ/год. електричної енергії до 5, 00000 грн. без ПДВ (з березня 2024 року).

Відтак, за період дії Договору на постачання електричної енергії з ініціативи постачальника збільшено ціну за електричну енергію з 5,6125 грн без ПДВ до 7,40000 грн без ПДВ, тобто на 31,85%. Разом з тим, укладення додаткових угод №1 від 11.01.2024, №2 від 07.03.2024 та №4 від 27.03.2024 не пов`язано із зміною ціни за одиницю товару, а стосується внесення змін до п.2 додатку №3 "Договірні величини споживання електричної енергії" Договору № 14099-ВЦ від 22.12.2023.

Відповідно до наданих Комунальним некомерційним підприємством "Степанська районна лікарня" Степанської селищної ради актів приймання-передачі електричної енергії за січень - жовтень 2024 року на загальну суму 839936,26 грн.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов таких висновків:

Щодо підстав для представництва прокурора колегія суддів враховує наступне.

Пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України передбачено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч.4 ст.53 ГПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Положеннями статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.

З системного аналізу вказаних правових норм вбачається, що виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

Верховний Суд у постанові від 25.04.2018 у справі №806/1000/17 зазначив, що з урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, у даному випадку загроза порушення інтересів держави полягає у порушенні чинного законодавства про публічні закупівлі.

У статті 143 Конституції України визначено, що місцеві органи самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки та збори відповідно до закону; утворюють, реорганізовують та ліквідують комунальні підприємства, організації, установи.

Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Статтею 32 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, управління закладами освіти, охорони здоров`я, культури, фізкультури і спорту, оздоровчими закладами, які належать територіальним громадам або передані їм, молодіжними підлітковими закладами за місцем проживання, організація їх матеріально-технічного та фінансового забезпечення.

Доходи місцевих бюджетів, інші кошти, які перебувають у власності територіальних громад, є складовою частиною матеріальної і фінансової основи місцевого самоврядування (ст.142 Конституції України, ст.16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"), Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності, зокрема на доходи місцевих бюджетів, інші кошти (ст.60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Відтак, завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності.

Сарненською окружною прокуратурою, у відповідності до вимог ст.23 Закону України "Про прокуратуру", скеровано на адресу Степанської селищної ради відповідний лист №53-775ВИХ-26 від 24.02.2026, яким повідомлено про наявність порушень при підписанні додаткових угод до Договору про постачання електричної енергії.

Як вбачається з відповіді Степанської селищної ради від 25.02.2026 № 02/16-204, остання повідомила, що рада не вживала і не планує вживати заходи претензіцно-позовного провадження та просить прокуратуру вжити заходи позовного провадження з метою захисту прав інтересів територіальної громади.

Отже, маючи відповідні правомочності для звернення до суду з цим позовом, уповноважений орган надані йому повноваження не використав, водночас Сарненська окружна прокуратура дотрималася вимог статті 53 ГПК України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру", а тому наявні підстави для представництва інтересів держави прокуратурою в суді.

По суті позовних вимог колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, визнання правочину недійсним є способом захисту цивільних прав та інтересів.

За приписами ч.1 статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини першої та другої статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч.3 ст.215 ЦК України).

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

При цьому, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Згідно з ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

Згідно ст.655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі", договір про закупівлю - господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі / спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.

Договір про закупівлю укладається відповідно до норм ЦК України та ГК України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (ч.1 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі").

Відповідно до ч.4 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі", умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції / пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі / спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції / пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Статтею 652 Цивільного кодексу України визначено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання.

Як встановлено ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі", істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема: 2) збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю / внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії; 5) погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг), у тому числі у разі коливання ціни товару на ринку.

У зв`язку з необхідністю забезпечення потреб оборони під час дії правового режиму воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях можуть бути змінені істотні умови договору про закупівлю (після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі) замовником, визначеним у Законі України "Про оборонні закупівлі", а саме: обсяг закупівлі, сума договору, строк дії договору та виконання зобов`язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг.

Водночас, на час укладення Договору та оспорюваних додаткових угод діяли «Особливості здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування», затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178.

Відповідно до пункту 17 Особливостей №1178 договір про закупівлю за результатами проведеної закупівлі згідно з пунктами 10 і 13 цих особливостей укладається відповідно до Цивільного і Господарського кодексів України з урахуванням положень статті 41 Закону, крім частин другої - п`ятої, сьомої - дев`ятої статті 41 Закону та цих особливостей.

Підпунктом 2 пункту 19 Особливостей №1178 передбачено можливість погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення;

Підпунктом 5 пункту 19 Особливостей №1178 передбачено можливість погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг).

При цьому, Верховним Судом в постанові від 06.02.2025 у справі №916/747/24 зазначено, що постанова Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178 не передбачає внесення змін до Закону України «Про публічні закупівлі», а лише встановлює певні особливості щодо процедури здійснення публічних закупівель під час дії воєнного стану.

Верховний Суд у постанові від 02.02.2026 у справі №922/2121/25, вирішуючи питання співвідношення положень підпункту 2 пункту 19 Особливостей №1178 та пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», зазначив, що затвердження Кабінетом Міністрів України Особливостей №1178 не свідчить про зміну законодавчого регулювання відповідних правовідносин. Зміст Особливостей деталізує випадки, за яких допускається зміна ціни договору, та не встановлює іншого алгоритму розрахунку процентного співвідношення ціноутворення, передбаченого пунктом 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі». Верховний Суд дійшов висновку, що при зміні ціни за одиницю товару сторони мають керуватися імперативними приписами пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» з урахуванням Особливостей №1178.

Велика Палата Верховна Суду у постанові від 21.11.2025 у справі №920/19/24 не відступила від попереднього підходу та зазначила, що загальне збільшення ціни за одиницю товару при послідовних змінах договору не може перевищувати 10% від ціни, визначеної в договорі за результатами закупівлі, у тому числі при закупівлі електричної енергії.

Верховний Суд у постанові від 23.09.2026 у справі №912/636/25, розглядаючи спір щодо визнання недійсними додаткових угод до договору про постачання електричної енергії, укладеного у грудні 2023 року, врахував правові висновки Великої Палати Верховного Суду у справах №920/19/24 та №922/2321/22 про те, що сукупне збільшення ціни за одиницю товару внаслідок послідовних змін договору не може перевищувати 10% від ціни, визначеної сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі (пункт 5.9 постанови). У пункті 5.10 цієї постанови Верховний Суд, оцінюючи доводи щодо документального підтвердження коливання ціни електричної енергії, прийняв висновок судів попередніх інстанцій, що надана постачальником інформація «не може бути достатньою підставою для збільшення ціни, оскільки не містить відомостей щодо динаміки ціни». При цьому Верховний Суд звернув увагу на відсутність аналізу вартості електричної енергії на дату укладення відповідних додаткових угод у порівнянні з попередніми періодами від дати попередньої зміни договірної ціни. Також відхилив посилання постачальника на позицію Міністерства економіки України щодо застосування пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», зазначивши, що відповідні листи не є нормативно-правовими актами та не створюють для осіб прав чи обов`язків.

Отже, посилання апелянта на те, що положення Особливостей №1178 у редакції, чинній на момент укладення спірних додаткових угод, не містили безпосередньої вказівки на 10-відсоткове обмеження, саме по собі не свідчить про можливість збільшення сторонами ціни за одиницю товару понад граничний розмір, установлений Законом.

Разом з цим, існування обставин, які є підставою для зміни ціни товару, повинні бути доведені належними та допустимими доказами та такі коливання ціни товару на ринку повинні бути наявні саме на момент внесення таких змін.

Чинне законодавство про публічні закупівлі не визначає, які органи, установи чи організації мають право надавати інформацію щодо коливання цін на ринку і які документи можуть підтверджувати таке коливання. У документах, які видає компетентна організація, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників такого коливання, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо. Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.10.2020 у справі №912/1580/18.

Посилання апелянта на те, що процедура погодження зміни ціни потребувала попереднього листування між сторонами та певного часу для укладення додаткової угоди, наведених висновків не спростовує. Визначальним для застосування підпункту 2 пункту 19 Особливостей №1178 є не збіг дати документа про ринкову ціну з датою підписання додаткової угоди, а підтвердження належними доказами самого коливання ціни у релевантному періоді та пропорційності відповідної зміни договірної ціни.

Так, КНП "Степанська районна лікарня", яке мало беззаперечне право на отримання електричної енергії за ціною, визначеною в укладеному між сторонами договорі, підписало оспорені додаткові угоди, внаслідок чого ціна за одиницю товару збільшилась, а обсяг поставки, що передбачався за договором, фактично, зменшився.

При цьому, збільшення ціни електричної енергії відповідно до додаткових угод по відношенню до погодженої у договорі ціни здійснено з порушенням п.2 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі", яким встановлена не лише вимога пропорційного збільшення ціни за одиницю товару по відношенню до збільшення ціни товару на ринку, а й 10-відсоткове обмеження такого збільшення.

Унаслідок послідовного укладення додаткових угод №5, №6 та №7 ціна електричної енергії збільшилася з 5,6125 грн/кВт·год до 7,40000 грн/кВт·год без ПДВ, тобто на 31,85 % від початкової ціни договору.

При цьому сторони не могли не розуміти особливості функціонування ринку електричної енергії; враховуючи діяльність відповідача, на момент підписання основного договору відповідач знав (не міг не знати) про ціни, які склалися на ринку на електричну енергію, постачання якої він мав намір здійснювати, та гарантував її поставку замовнику за цінами відповідно до договору.

Отже, відповідачами не підтверджено правомірності дій щодо зміни істотних умов договору про закупівлю після його підписання та до виконання сторонами в повному обсязі.

За таких обставин, зміна ціни згідно з оспорюваними додатковими угодами є безпідставною, суперечить принципам максимальної економії та ефективності, встановлених ст.5 Закону України "Про публічні закупівлі".

На підставі наведеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для визнання оспорюваних додаткових угод недійсними відповідно до ст.ст.203, 215 ЦК України.

При цьому, розірвання сторонами договору, виконаного повністю або частково, не позбавляє сторони права на звернення до суду з позовом про визнання такого договору недійсним. Так само не перешкоджає поданню відповідного позову до закінчення строку (терміну) дії оспорюваного правочину до моменту подання позову. Аналогічна правова позиція Верховного суду викладена у постанові від 27.11.2018 у справі №905/1227/17.

Тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оспорювані додаткові угоди №5, №6, №7 до Договору про постачання електричної енергії споживачу №14099-ВЦ від 22.12.2023 укладено з порушенням законодавства, а відтак позовні вимоги прокурора про визнання недійсними таких додаткових угод є обґрунтованими та правомірними.

Щодо позовних вимог про стягнення переплачених за додатковими угодами 124459,98 грн, колегія суддів враховує наступне.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, оскільки вказані додаткові угоди визнано недійсними, то розрахунок за поставлену впродовж травня-жовтня 2024 року електричну енергію повинен здійснюватися за ціною, визначеною згідно з додатковою угодою №3 від 22.03.2024, де ціна за 1 кВТ/год. електричної енергії становить 5,00000 грн без ПДВ.

Тобто Комунальне некомерційне підприємство "Степанська районна лікарня" Степанської селищної ради повинно було сплатити за поставлену електричну енергію в обсязі 49374 кВт*год кошти у розмірі 296244 гривень (49374 кВт*год * 5,00000 грн + 20% ПДВ).

При цьому, колегія суддів відхиляє доводи апелянта про суперечливість застосування при вирішенні спору ціни 5,6125 грн/кВт·год та ціни 5,00 грн/кВт·год, визначеної додатковою угодою №3 від 22.03.2024, оскільки зазначені ціни використовуються для вирішення різних правових питань. Так, ціна 5,6125 грн/кВт·год без ПДВ є початковою ціною за одиницю товару, визначеною сторонами у Договорі за результатами процедури закупівлі. Саме від цієї ціни визначається дотримання встановленого законодавством граничного розміру збільшення ціни за одиницю товару. Водночас додатковою угодою №3 від 22.03.2024 сторони погодили зменшення ціни електричної енергії до 5,00 грн/кВт·год без ПДВ. Зазначена додаткова угода не оспорюється, недійсною не визнана та є чинною. Тому у разі визнання недійсними наступних додаткових угод №5, №6 та №7, якими ціну електричної енергії було збільшено, розрахунок вартості фактично поставленої електричної енергії має здійснюватися виходячи з останньої чинної погодженої сторонами ціни - 5,00 грн/кВт·год без ПДВ.

Отже, як правильно встановив суд першої інстанції, внаслідок неправомірного збільшення ціни на електричну енергію шляхом укладання додаткових угод №5 від 17.06.2024, №6 від 19.07.2024, №7 від 09.08.2024 з порушенням законодавства мала місце переплата коштів у розмірі 124459,98 грн (420703,98 грн - 296244 грн).

Відповідно до частини першої статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

За змістом частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Тому, як правильно виснував суд першої інстанції, надмірно отримані постачальником кошти у сумі 124459,98 грн підлягають стягненню з відповідача, відтак позов в цій частині є обґрунтований та доведений.

При цьому, суд першої інстанції визнав оспорювані додаткові угоди недійсними та стягнув з відповідача кошти, застосувавши при цьому положення статті 670 ЦК України. Проте неправильна правова кваліфікація підстав повернення зазначених коштів не вплинула на законність і обґрунтованість висновків місцевого господарського суду про наявність таких підстав і необхідність стягнення цих коштів із постачальника в дохід місцевого бюджету.

Суд апеляційної інстанції враховує у даному випадку висновки Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.04.2026 у справі №924/698/23, у якій Об`єднана палата встановила, що суди попередніх інстанцій, стягуючи надмірно сплачені кошти, помилково застосували положення статті 670 ЦК України, оскільки відповідні правовідносини підлягають регулюванню положеннями статей 216, 1212 ЦК України. Водночас така неправильна правова кваліфікація не вплинула на правильність висновку судів про наявність підстав для стягнення коштів, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції Об`єднана палата залишила без змін.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

Враховуючи наявні у матеріалах справи докази, встановлені факти та зміст позовних вимог, виходячи із засад розумності і справедливості, колегія суддів вважає, що Господарський суд Рівненської області дійшов правильного висновку, що внаслідок неправомірного збільшення ціни на електричну енергію шляхом укладання додаткових угод №5, №6, №7 до Договору про постачання електричної енергії споживачу №14099-ВЦ від 22.12.2023 з порушенням законодавства мала місце переплата коштів в розмірі 124459,98 грн, а відтак вимоги прокурора про визнання таких додаткових угод недійсними та стягнення з відповідача-2 зазначених коштів правомірно задоволено судом першої інстанції.

Згідно з ч.4 ст.11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Пронін проти України") одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зазначене судом першої інстанції було дотримано в повній мірі.

При цьому, п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відхиляючи скаргу апеляційний суд у принципі має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (рішення у справі "Гарсія Руїс проти Іспанії").

В силу приписів ч.1 ст.276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції на підставі сукупності досліджених доказів повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, судовий збір за її подання відповідно до статті 129 ГПК України покладається на апелянта.

Керуючись ст.ст.269, 270, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" на рішення Господарського суду Рівненської області від 29.07.2026 у справі №918/372/26 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 14.10.2026.

Головуючий суддя Саврій В.А.

Суддя Крейбух О.Г.

Суддя Коломис В.В.