Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №906/819/25 — Північно-західний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року Справа № 906/819/25

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Філіпова Т.Л.

секретар судового засідання Кужель Є.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Житомирської області від 14 липня 2026 року по справі №906/819/25 (суддя Соловей Л.А.)

час та місце ухвалення рішення: 14 липня 2026 року; м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

за позовом ОСОБА_1

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Єдність"

за участю у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача ОСОБА_2

про визнання недійсним та скасування рішення засідання правління ОСББ

за участю представників сторін:

від Позивача - Луговський Ю.В.;

від Відповідача - Вернидуб Д.В.;

від Третьої особи - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі - Позивач) звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Єдність" (надалі - Відповідач) з позовною вимогою про визнання недійсним та скасування рішення засідання правління Відповідача, яке оформлене протоколом №2 від 9 жовтня 2019 року, щодо обрання головою правління Відповідача ОСОБА_3 , обрання заступника голови правління Відповідача ОСОБА_4 та виключення ОСОБА_2 з переліку осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на те, що члени правління не мали права обирати та відкликати голову правління Відповідача, оскільки відповідно до пункту 3.14 Статуту, в редакції станом на 9 жовтня 2019 року, таке право належить до виключної компетенції загальних зборів. Вказує, що члени правління об`єднання, прийнявши рішення про обрання головою правління Відповідача ОСОБА_3 , обрання заступником голови правління Відповідача ОСОБА_4 та виключення ОСОБА_2 з переліку осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, вийшли за межі своїх повноважень, у зв`язку з чим рішення засідання правління, яке оформлене протоколом №2 засідання правління Відповідача від 9 жовтня 2019 року, у вказаній частині підлягає визнанню недійсним.

Ухвалою місцевого господарського суду від 22 вересня 2025 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Позивача – ОСОБА_2 (надалі – Третя особа).

Рішенням суду першої інстанції від 14 липня 2026 року в справі №906/819/25 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

При ухваленні вказаного рішення суд першої інстанції виходив з того, що загальні збори Відповідача, які відбулись 6 жовтня 2019 року, обранням нового складу правління Відповідача лише реалізували волю Третьої особи щодо припинення своїх повноважень голови правління. Як зазначено судом, також на засіданні правління Відповідача 9 жовтня 2019 року вирішувалось питання не про припинення повноважень попереднього голови правління, а лише про виключення Третьої особи з осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, за наслідками проведених загальних зборів від 6 жовтня 2019 року на яких було обрано новий склад правління, внаслідок чого попередній склад втратив повноваження. Місцевий господарський суд при цьому вважав, що оскільки Третя особа не увійшла до оновленого керівного органу, тому більше не мала права вчиняти юридичні дії від імені Відповідача без довіреності.

Суд першої інстанції вказав, що доказів недотримання порядку скликання правління 9 жовтня 2019 року, недостатності голосів на засіданні правління для наявності кворуму та прийняття оскаржуваних рішень матеріли справи не містять, а порушень процедури під час прийняття оскаржуваних рішень правління, оформлених протоколом №2 від 9 жовтня 2019 року, судом не встановлено. Крім того, місцевий господарський суд вказав, що в даному випадку не вбачається, що заявлений спір спрямований не на захист порушених прав Позивача, а фактично на захист прав Третьої особи.

Отже, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні вказав, що не вбачає підстав для втручання у компетенцію діяльності та зборів правління Відповідача, прийнятих у межах повноважень і з дотриманням процедури, визначеної Законом та Статутом Відповідача. Враховуючи наведене, суд першої інстанції виснував, що рішення зборів правління Відповідача від 9 жовтня 2019 року ухвалено у спосіб, передбачений Законом і Статутом, із дотриманням кворуму і не порушує прав Позивача.

Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, Позивач звернулось до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просив скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 14 липня 2026 року в справі №906/819/25 та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Скаржник вказав, що правління Відповідача не просто організувало свою внутрішню роботу, а фактично оформило зміну керівництва, зміну підписанта та передачу повного управлінського і документального контролю над Відповідачем, і що саме це і є предметом спору: чи мало правління право самостійно створити такі юридичні наслідки без прямого рішення загальних зборів та без належного розгляду заяви Третьої особи компетентним органом Відповідача.

Апелянт вказав, що правління 9 жовтня 2019 року ухвалило рішення, яке за своїм реальним змістом стосувалося не лише поточної діяльності ОСББ, а зміни особи, яка здійснює представництво Відповідача, зміни підписанта та передачі управлінського контролю над юридичною особою.

Скаржник в апеляційній скарзі вказав, що навіть якщо правління має право обрати голову зі свого складу, це право не охоплює автоматичного припинення повноважень попередньої особи, виключення її з переліку підписантів та вирішення питання передачі всієї документації і печатки Відповідача без належного рішення компетентного органу. На переконання апелянта суд першої інстанції фактично надав пункту 3.16 Статуту значення, якого він не має, і перетворив норму про внутрішню організацію роботи правління на норму про зміну керівництва та правового представництва Відповідача.

Позивач також вказав, що він є власником підвального приміщення площею 237,2 кв.м у багатоквартирному будинку, в якому створено Відповідача, з чого виснує, що Позивач є співвласником у будинку та має самостійне право брати участь в управлінні ОСББ, отримувати інформацію про його діяльність, вимагати дотримання Статуту та закону органами управління Відповідача. Позивач вказав, що незаконне формування або зміна осіб, які фактично управляють ОСББ, безпосередньо впливає на права Позивача як співвласника, оскільки саме ці особи укладають договори, розпоряджаються коштами, організовують утримання будинку, представляють Відповідача перед третіми особами та впливають на управління спільним майном. Тому вважає, що позов був спрямований не на абстрактний захист Третьої особи, а на захист власного права співвласника на законне управління Відповідача та недопущення ситуації, коли виконавчий орган підміняє собою загальні збори.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 6 серпня 2026 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Позивача на рішення Господарського суду Житомирської області від 14 липня 2026 року. Запропоновано стороеам в строк протягом 10 днів з дня отримання ухвали подати до апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу в порядку статті 263 Господарського процесуального кодексу України з доказами надсилання копії відзиву та доданих до нього документів. Витребувано у Господарського суду Житомирської області матеріали справи №906/819/25.

14 серпня 2026 року через підсистему “Електронний суд” від Третьої особи надійшов відзив на апеляційну в якому Третя особа просила скасувати рішення суду та прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги. При цьому, Третя особа вказала, що правління 9 жовтня 2019 року ухвалило рішення, яке за своїм реальним змістом стосувалося не лише поточної діяльності Відповідача, а й зміни особи, яка здійснює представництво Відповідача, зміни підписанта та передачі управлінського контролю над юридичною особою. Вказує, що заява Третьої особи адресована членам правління, а не загальним зборам як вищому органу управління Відповідача та що вона не є і не може бути рішенням компетентного органу Відповідача. Зазначає, що заява була написана 6 жовтня 2019 року, тобто у день проведення загальних зборів, коли обирався новий склад правління. Констатує при цьому увагу на тому, що суд не встановив, що це питання було включене до порядку денного загальних зборів, що воно було розглянуте загальними зборами, що за нього голосували співвласники та що за результатом такого розгляду було прийняте відповідне рішення.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 31 серпня 2026 року проведення підготовчих дій закінчено. Розгляд апеляційних скарг призначено на 16 вересня 2026 року об 14:00 год.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 15 вересня 2026 року задоволено клопотання представника Відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

14 вересня 2026 року через підсистему “Електронний суд” від Відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому Відповідач просив залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Відповідач вказав, що Позивач фактично ототожнює положення Статуту про “управителя” із положеннями про “голову правління”, наголосивши, що це різні правові категорії. Звертає увагу, що пункт 3.3 Статуту відносить до компетенції загальних зборів питання щодо обрання та відкликання управителя, тоді як пункт 3.16 Статуту окремо визначає порядок обрання голови правління та його заступника. Вважає, що з положення пункту 3.3 Статуту не можна зробити висновок про те, що загальні збори повинні обирати голову правління. Відповідач також вказав, що загальні збори сформували склад правління рішенням від 6 жовтня 2019 року, тоді ж як правління зі свого складу обрало голову та заступника відповідно до пункту 3.16 Статуту зборами правління від 9 жовтня 2019 року. Відповідач вказав, що 6 жовтня 2019 року Третя особа власноруч подала заяву про звільнення з посади голови правління за власним бажанням та що того ж дня загальними зборами було переобрано новий склад правління, до якого Третя особа не увійшла. При цьому Відповідач наголошує, що Третя особа не оскаржувала рішення загальних зборів, не заявляла вимог про поновлення її у складі правління та зрештою - не довела, що після переобрання нового складу правління вона продовжувала мати статус члена або голови правління.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 16 вересня 2026 року, з підстав, наведених у даній ухвалі, розгляд апеляційної скарги було відкладено на 7 жовтня 2026 року об 15:20 год..

6 жовтня 2026 року через підсистему “Електронний суд” від представника Третьої особи надійшло клопотання про проведення судового засідання за відсутності представника Третьої особі та про підтримання вимог апеляційної скарги Позивача.

В судове засідання від 7 жовтня 2026 року представник Третьої особи не з`явився.

Разом з тим, суд констатує, що ухвалою суду (16 вересня 2026 року) сторони повідомлялися про дату, час та місце розгляду справи (в розумінні частини 2 статті 120 Господарського процесуального кодексу України) та не викликалися (в розумінні частини 1 статті 120 Господарського процесуального України).

Суд апеляційної інстанції констатує, що в силу дії статті 273 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відтак, з огляду на клопотання Третьої особи щодо проведення судового засідання без участі представника Третьої особи, дослідивши матеріали справи, колегія приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представника Третьої особи, оскільки останній не скористався своїми правом, передбаченим статтею 42 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні від 7 жовтня 2026 року, яке було проведено в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, представник Позивача підтримав доводи апеляційної скарги та просив їх задоволити, з підстав, вказаних в ній та, скасувати рішення суду, прийнявши нове рішення, яким зодоволити позовні вимоги. Представник Позивача вказав, що правління Відповідача не просто організувало свою внутрішню роботу, а фактично оформило зміну керівництва, зміну підписанта та передачу повного управлінського і документального контролю над ОСББ, саме це і є предметом спору. Представник вказав, що правління 9 жовтня 2019 року ухвалило рішення, яке за своїм реальним змістом стосувалося не лише поточної діяльності Відповідача, а зміни особи, яка здійснює представництво Відповідача, зміни підписанта та передачі управлінського контролю над юридичною особою.

В судовому засіданні від 7 жовтня 2026 року, яке було проведено в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, представник Відповідача просив залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Представник Відповідача вказав, що пункт 3.3 Статуту відносить до компетенції загальних зборів питання щодо обрання та відкликання управителя, тоді як пункт 3.16 Статуту окремо визначає порядок обрання голови правління та його заступника. Вказав, що з положення пункту 3.3 Статуту не можна зробити висновок про те, що загальні збори повинні обирати голову правління. Представник Відповідача вказав, що загальні збори сформували склад правління рішенням від 6 жовтня 2019 року, тоді ж як правління зі свого складу обрало голову та заступника відповідно до пункту 3.16 Статуту зборами правління від 9 жовтня 2019 року. Відповідач також вказав, що 6 жовтня 2019 року Третя особа власноруч подала заяву про звільнення з посади голови правління за власним бажанням. Представник Відповідача зазначив, що Позивач має вагому суму заборгованості за послуги по утриманню будинку та прибудинкової території, яку не сплачує в добровільному порядку, а лише оскаржує рішення які діяли уже протягом 7 років, що позбавляє Відповідача на звернення до суду з відповідним позовом до Позивача про стягнення заборгованості.

Заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача, дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, відзивів на апеляційну скаргу, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що апеляційну скаргу Позивача слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

При цьому суд апеляційної інстанції виходив з наступного.

Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що Позивач є власником підвального приміщення блоку "Г" площею 237,2 кв.м по вул.Шевченка, 83 у м.Житомир, про що свідчить витяг з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.21).

Відповідача створено власниками квартир багатоквартирного будинку №83 по вул.Шевченка у 2005 році.

6 жовтня 2019 року відбулися загальні збори Відповідача, оформлені протоколом №1, з наступним порядком денним: 1) звіт ревізійної комісії за 2018-2019 роки; 2) затвердження кошторису на 2019-2020 роки; 3) затвердження розміру внесків на відшкодування витрат на управління будинком; 4) переобрання складу правління; 5) переобрання ревізійної комісії; 6) про уповноваження представника загальних зборів для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу Відповідача, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

По четвертому питанню вирішили: переобрати правління терміном на 3 роки у складі: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_3 .

По шостому питанню вирішили: обрати ОСОБА_3 уповноваженим представником загальних зборів для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу Відповідача, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 183-185).

9 жовтня 2019 року відбулось засідання правління Відповідача, оформлене протоколом №12 (а.с. 23 на звороті, 24). Згідно протоколу, 12 членів правління Відповідача: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_3 на порядок денний винесли наступні питання: про обрання голови правління ОСББ "Єдність"; про обрання заступника голови правління ОСББ "Єдність"; про виключення ОСОБА_2 з осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори.

Так, по першому питанню слухали: члена правління - ОСОБА_6 , який запропонував обрати головою правління Відповідача ОСОБА_3 у зв`язку з рішенням загальних зборів.

Вирішили: обрати головою правління Відповідача ОСОБА_3 .

По другому питанню слухали: члена правління - ОСОБА_6 , який запропонував обрати заступником голови правління Відповідача ОСОБА_4 ..

Вирішили: обрати заступником голови правління Відповідача ОСОБА_4 ..

По третьому питанню слухали: члена правління - ОСОБА_6 , який запропонував виключити Третю особу з осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори, у зв`язку з перебуванням Третьої особи у декретній відпустці. А також зобов`язати Третю особу передати до 20 жовтня 2019 року діючому правлінню всю первинну, технічну документацію за термін головування, звітність, журнали, технічний паспорт, інвентарну справу, договори, чеки, паспортний стіл (картотеку мешканців - форма А, форма Б), печатку Відповідача.

Вирішили: виключити Третю особу з осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори. А також зобов`язали Третю особу передати до 20 жовтня 2019 року діючому правлінню всю первинну, технічну документацію за термін головування, звітність, журнали, технічний паспорт, інвентарну справу, договори, чеки, паспортний стіл (картотеку мешканців - форма А, форма Б), печатку ОСББ "Єдність".

Позивач, посилаючись на незаконність вказаних вище рішень правління Відповідача, оформлених протоколом №2 від 9 жовтня 2019 року, в частині питань 1, 2, 3 порядку денного, які на переконання Позивача, прийнятті в порушення пункту 3.14 Статуту та з перевищенням повноважень, звернувся до суду за захистом порушеного, на його думку права, з даним позовом.

Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства з урахуванням фактичних обставин по справі.

Згідно з частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Приписами статті 382 Цивільного кодексу України визначено, що квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання. Усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Статтею 322 Цивільного кодексу України визначено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 385 Цивільного кодексу України, власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків). Таке об`єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту.

Спеціальним законом, що регулює діяльність об`єднань співвласників багатоквартирних будинків, яким визначено правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку, є Закон України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", а Закон України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" визначає особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, регулює правові, організаційні та економічні відносини, пов`язані з реалізацією прав та виконанням обов`язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обгрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Згідно зі частиною 1 статті 10 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", органами управління об`єднання є загальні збори співвласників, правління, ревізійна комісія об`єднання.

Частинами 2-5 статті 10 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", визначено, що вищим органом управління об`єднання є загальні збори. Загальні збори скликаються і проводяться в порядку, передбаченому цим Законом для установчих зборів, правлінням об`єднання або ініціативною групою з не менш як трьох співвласників. Загальні збори скликаються не рідше одного разу на рік. Рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов`язковим для всіх співвласників.

Відповідно частини 9 статті 10 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", до виключної компетенції загальних зборів співвласників відноситься, зокрема: питання про використання спільного майна; затвердження кошторису, балансу об`єднання та річного звіту; попереднє (до їх укладення) погодження умов договорів, укладених на суму, що перевищує зазначену в статуті об`єднання, договорів, предметом яких є цінні папери, майнові права або спільне майно співвласників чи їх частина; визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників; прийняття рішення про реконструкцію та ремонт багатоквартирного будинку або про зведення господарських споруд.

Положеннями статті 10 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" передбачено, що рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосували співвласники, які разом мають більше половини загальної кількості голосів усіх співвласників (крім випадків, якщо законом та/або статутом об`єднання встановлена більша кількість голосів, необхідна для прийняття рішення). Статутом об`єднання може бути встановлена інша кількість голосів, необхідна для прийняття рішення з окремих питань. Якщо в результаті проведення загальних зборів для прийняття рішення не набрано кількості голосів "за" або "проти", встановленої частинами чотирнадцятою та п`ятнадцятою цієї статті, проводиться письмове опитування серед співвласників, які не голосували на загальних зборах.

Згідно з абзацом 2 статті 14 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", співвласник має право брати участь в управлінні об`єднанням у порядку, визначеному цим Законом і статутом об`єднання.

Відповідно до статті 16 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", об`єднання має право відповідно до законодавства та статуту шляхом скликання загальних зборів, зокрема встановлювати розміри платежів, зборів і внесків членів об`єднання, а також відрахувань до резервного і ремонтного фондів.

Як визначено частиною 3 статті 23 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" внески на утримання і ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває у спільній власності, визначаються статутом об`єднання та/або рішенням загальних зборів.

Наведене у пункті 6 статті 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" визначення спільного майна багатоквартирного будинку кореспондується з положеннями статті 382 Цивільного кодексу України.

Приписами статті 12 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" встановлено, що витрати на управління багатоквартирним будинком включають, зокрема, витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку; витрати, пов`язані з виконанням зобов`язань за кредитним договором, укладеним за програмами Фонду енергоефективності.

Витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, якщо рішенням зборів співвласників або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат. Невикористання власником належної йому квартири чи нежитлового приміщення або відмова від використання спільного майна не є підставою для ухилення від здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком.

Предметом апеляційного оскарження та, відповідно, апеляційного розгляду в даній справі є встановлення обставин порушення оскаржуваним рішеннями прав Позивача.

Розглядаючи позовну вимогу Позивача щодо визнання недійсним та скасування рішення засідання правління Відповідача від 9 жовтня 2019 року оформлених протоколом № 2, в правовому полі нормативно-правового регулювання діяльності ОСББ, колегія суддів досліджує дану вимогу саме з огляду на порушення оскаржуваним Рішенням прав та охоронюваних інтересів Позивача, за захистом яких він звернувся до господарського суду.

Колегія суду зауважує, що Відповідач є ОСББ та є неприбутковою організацією, яка на відміну від господарських товариств при проведенні зборів, в тому числі і шляхом письмового опитування, як правило не користується кваліфікованою правовою допомогою, через що можливими є незначні процедурні помилки в організації та проведенні зборів, які не повинні слугувати підставою для скасування рішень ОСББ з питань спільного управління майном. Крім того, на відміну від господарських товариств з невеликою кількістю учасників в ОСББ є певна, і часто доволі значна частина співвласників, які не прагнуть брати активну участь у вирішенні питань управління об`єднанням, вони не приходять на збори, не беруть участь у письмових опитуваннях. Тому проведення кожних зборів вимагає значних зусиль від органів управління або ініціативної групи по скликанню зборів, інформуванню співвласників, вручення та отримання заповнених бюлетенів.

Визнання рішень щодо обрання органів управління, затвердження кошторису та розміру внесків, інших важливих для діяльності ОСББ рішень недійсними в судовому порядку, як правило, відбувається через значний проміжок часу після їх прийняття і має негативні наслідки на діяльність ОСББ, адже створює ситуацію правової невизначеності для всіх співвласників і самого ОСББ. За таких умов суд повинен приділяти ще більше уваги дослідженню питань балансу інтересів співвласників ОСББ, з`ясуванню того, яке саме право співвласника було порушено оскаржуваним рішенням і можливості його відновлення саме через скасування рішень, а не іншим шляхом.

При цьому суд має утримуватися від зайвого втручання в питання діяльності ОСББ, в тому числі і шляхом скасування рішень, у разі, якщо вони поза жодним сумнівом підтримані більшістю співвласників і за своїм змістом не мають ознак дискримінації або іншого порушення прав чи законних інтересів конкретного співвласника, який оскаржує такі рішення в судовому порядку.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року в справі №924/1225/21.

Крім того, діяльність об`єднання співвласників багатоквартирного будинку спрямована на утримання та використання спільного майна співвласників, забезпечення і захисту їх прав та обов`язків. Об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Між тим, визнаватися недійсними мають лише ті рішення загальних зборів, якими безпосередньо порушено конкретні права позивача, про які ним зазначено, також слід враховувати, що визнання недійсними рішень загальних зборів повністю, захищаючи порушені права одного співвласника, зачіпає права інших співвласників та, відповідно, порушує баланс інтересів, має наслідком непропорційність втручання у правовідносини загальної більшості співвласників та створеного ними об`єднання співвласників багатоквартирного будинку та фактично є втручанням у діяльність останнього.

Схожі правові висновки наведені також у постановах Верховного Суду № 914/2547/21 від 20 квітня 2023 року, № 902/45/20 від 2 листопада 2023 року.

Дослідивши Статут Відповідача судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до пункту 5.1 Статуту Відповідача 2017 рік, затвердженого рішенням загальних зборів співвласників об`єднання, протокол №1 від 21 липня 2017 року (а.с.9-16), який був чинний станом на 9 жовтня 2019 року, співвласники мають право, зокрема: брати участь в управлінні об`єднанням у порядку, визначеному Законом України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" і Статутом Відповідача; обирати та бути обраним до складу статутних органів управління (правління) Відповідача; одержувати в установленому Статутом порядку інформацію про діяльність об`єднання.

Згідно з пунктом 3.1 Статуту, органами управління Відповідача є загальні збори його співвласників, правління та ревізійна комісія Відповідача.

До виключної компетенції загальних зборів співвласників Відповідача відноситься: затвердження Статуту Відповідача, внесення змін до нього; питання про використання спільного майна; затвердження кошторису, балансу Відповідача та річного звіту; попереднє (до їх укладення) погодження умов договорів, укладених на суму, що не перевищує більш як 30 тис.грн, а також договорів, предметом яких є цінні папери, майнові права або спільне майно співвласників чи їх частина; визначення порядку сплати, переліку та розміру внесків і платежів співвласників; прийняття рішення про реконструкцію та ремонт будинку або про зведення господарських споруд; визначення розміру матеріального або іншого заохочення голови та працівників Відповідача; визначення обмежень на користування спільним майном; обрання та відкликання управителя, затвердження та зміна умов договору з управителем, прийняття рішення про передачу функцій з управління спільним майном будинку повністю або частково асоціації об`єднань співвласників багатоквартирного будинку; прийняття рішень про заснування інших юридичних осіб або участь у товариствах.

Пунктом 3.12-3.13 Статуту визначено, що виконавчим органом Відповідача є правління, яке обирається та підзвітне загальним зборам. Правління здійснює керівництво поточною діяльністю об`єднання та має право приймати рішення з питань діяльності об`єднання визначених цим Статутом. Порядок обрання та відкликання членів правління їх кількісний склад та строки обрання встановлюються загальними зборами.

У пункті 3.16. Статуту Відповідача визначено, що правління зі свого складу обирає голову правління та його заступника.

З огляду на вказані вище положення Статуту Відповідача, обрання членів правління Відповідача, порядок їх обрання та відкликання, їх кількісний склад та строки обрання, є виключною компетенцією загальних зборів Відповідача. Натомість голова правління обирається саме з числа членів правління.

З огляду на акцентування уваги апелянтом саме на пункті 3.16 Статуту Відповідача, колегія суду апеляційної інстанції вважає, що положення пункту 3.16 Статуту не суперечать Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", оскільки вказаним Законом не визначено до компетенції якого саме органу віднесено обрання голови правління (загальних зборів чи правління як виконавчого органу Відповідача).

У відповідності до статті 3 Цивільного кодексу України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права.

При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що зокрема підтверджується змістом частини 3 статті 509 цього Кодексу.

Отже, законодавець, навівши у тексті Цивільного кодексу України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб.

Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Саме тому у конкретних правовідносинах, зокрема щодо стягнення неустойки, добросовісність покупця по суті становить гарантію дотримання прав іншої сторони, якою у спірних правовідносинах є продавець.

За обставин справи, коли загальні збори співвласників багатоквартирного будинку затвердили Статут Відповідача у новій редакції, положення якого мають обов`язковий характер для співвласників багатоквартирного будинку, відповідно до пункту 3.16 розділу 3 якого саме правління обирає з числа правління голову правління, заступника, відтак подальше обрання головою Відповідача ОСОБА_3 та заступником голови правління Відповідача ОСОБА_4 рішенням правління, а не рішенням загальних зборів не протирічить умовам Статуту, зокрема, пункту 3.16 Статуту в площинні дії принципів справедливості, добросовісності та розумності.

З огляду на викладене, аргументи Позивача, що станом на момент прийняття оскаржуваного рішення засідання правління Відповідача, оформленого протоколом №2 від 9 жовтня 2019 року, до повноважень правління не належало питання обрання голови правління та заступника голови правління не знайшли свого підтвердження.

Що ж до доводів Позивача, наведених в апеляційній скарзі про те, що правління Відповідача з перевищенням повноважень прийняло рішення про припинення повноважень попереднього голови правління ОСОБА_2 , то колегія суду зазначає наступне.

Як вбачається з доказів, долучених до матеріалів справи, Третя особа ( ОСОБА_2 ) 6 жовтня 2019 року власноручно написала заяву про звільнення з посади голови ОСББ за власним бажанням (а.с.72).

Колегією суду при дослідженні даного доводу враховується правова позиція наведена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 6 вересня 2023 року в справі №127/27466/20 про те, що Директор для припинення своїх повноважень як одноосібного виконавчого органу за своєю ініціативою мав скликати загальні збори учасників товариства (пункт 1 частини першої, частина сьома статті 31 Закону №2275-VIII) з включенням до порядку денного питання про припинення своїх повноважень шляхом обрання нового директора або тимчасового виконувача його обов`язків (частина тринадцята статті 39 Закону №2275-VIII), оскільки вирішення цього питання належить до виключної компетенції загальних зборів учасників Товариства (частина перша статті 99 ЦК, пункт 7 частини другої статті 30 Закону №2275-VIII, підпункт "є" пункту 8.5 Статуту).

Саме у зв`язку з тим, що обрання та звільнення членів правління Відповідача є виключною компетенцією загальних зборів Відповідача, 6 жовтня 2019 року проведені загальні збори Відповідача, де під номером 4 порядку денного було питання переобрання складу правління. Відповідно саме на даних зборах обрано новий склад правління (до якого вже не входила Третя особа) та обрано уповноваженого представника загальних зборів для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу Відповідача, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

При цьому колегія суду враховує, що кандидатура Третьої особи у новий склад правління не висувалась, хоча Третя особа (у разі наявності у неї бажання надалі працювати головою Третьої особи) по суті мала таку можливість. Крім цього будь-яка особа може бути обрана до складу правління лише за її згодою. Третя особа такої згоди не висловлювала та вочевидь на момент написання відповідної заяви її не мала.

При цьому, буквальне трактування апелянтом пункту 3.13 Статуту (а саме: порядок обрання та відкликання членів правління) не нівелює результатів прийнятого Загальними зборами рішення по питанню 4 порядку денного під назвою переобрання складу правління. Поза як таке трактування апелянтом пункту 3.13 Статуту зводиться саме до буквального його читання, а саме відкликання, без усвідомлення порядку виконання такого терміну. Зокрема, такі відкликання та обрання може зводитися, як і було вчинено загальними зборами 6 жовтня 2029 року, до переобрання складу правління, без цитування в такому разі словосполучення “відкликання членів правління”, з назвою “переобрання складу правління”.

В той же час, апелянтом не оспорюється та не скасовується пункт 4 рішення загальних зборів Відповідача проведених 6 жовтня 2019 року щодо переобрання складу правління.

Відтак намагання апелянта цитувати буквально пункт 3.13 Статуту щодо обрання та відкликання членів правління, без сприйняття іншого терміну такої дії, яка в загальному зводиться до визначення нового складу правління, має ознаки надмірного формалізму, адже немає значення сама назва. Так як результат вчиненої дії один – переобрання членів правління.

Також суд апеляційної інстанції враховує і факт того, що на загальних зборах Третя особа проти обрання нового складу правління не заперечувала і самостійно рішення зборів не оскаржувала. Тобто припинення повноважень ОСОБА_2 відбулось не з ініціативи роботодавця (загальних зборів Відповідача), а з ініціативи самої Третьої особи.

Тобто, загальні збори Відповідача, які відбулись 6 жовтня 2019 року, обранням нового складу правління ОСББ Відповідача лише реалізували волю Третьої особи щодо припинення своїх повноважень голови правління.

Окрім того, зважаючи на доводи апеляційної скарги Позивача щодо того, що на оскаржуваних зборах було виключено Третю особу з числа голови правління, то колегія суду звертає увагу апелянта, що на засіданні правління Відповідача 9 жовтня 2019 року вирішувалось питання не про припинення повноважень попереднього голови правління, а лише про виключення Третьої особи з осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, саме за наслідками проведених загальних зборів від 6 жовтня 2019 року на яких й було обрано новий склад правління, внаслідок чого попередній склад втратив повноваження. По суті, оскільки Третя особа не увійшла до оновленого керівного органу, тому більше не мала права вчиняти юридичні дії від імені Відповідача без довіреності (адже було б не логічним якби стороння особа, що входить до правління за наслідками подання відповідної заяви, продовжувала б договори від імені такої юридичної особи). Тобто питання щодо виключення Третьої особи з числа осіб, які мають право вчиняти дії від імені Відповідача стало наслідком прийнятих рішень на загальних зборах від 6 жовтня 2019 року, та в сукупності з усім вищевстановленим є логічним і послідовним.

Доказів недотримання порядку скликання правління 9 жовтня 2019 року, недостатності голосів на засіданні правління для наявності кворуму та прийняття оскаржуваних рішень матеріли справи не містять. Аналогічно у даній справі не встановлено порушень процедури під час прийняття оскаржуваних рішень правління, оформлених протоколом №2 від 9 жовтня 2019 року.

Крім того, переважно доводи апеляційної скарги Позивача зводяться до неправовірного, на його думку, звільнення Третьої особи, як голови правління, що само по собі свідчить те, що заявлений спір спрямований не на захист порушених прав Позивача, а фактично на захист прав Третьої особи, яка дій щодо відповідного оскарження не вчиняла.

При цьому Позивач не обгрунтовує та не наводить як в позовній заяві так і в апеляційній скарзі, які саме його права порушені як учасника Відповідача, з огляду на прийняття рішення загальними зборами, які оформленні протоколом № 2 від 9 жовтня 2019 року.

Підсумовуючи усе описане вище, суд апеляційної інстанції виснує, що рішення зборів правління Відповідача від 9 жовтня 2019 року ухвалені у спосіб, передбачений Законом і Статутом, із дотриманням кворуму, компетенції та принципу пропорційності, і не порушують прав Позивача.

Зміст оспорюваних рішень не свідчить про непропорційне втручання у права Позивача чи надання переваг іншим співвласникам.

Таким чином, зважаючи на те, що право Позивача на участь в управлінні спільним майном не порушено, а його доводи фактично зводяться до незгоди з виключенням Третьої особи з числа осіб, котрі мають право вчиняти дії від імені Відповідача без довіреності, що саме по собі не утворює правових підстав для визнання таких рішень недійсними, колегія суду доходить висновку про відмову в задоволенні позву.

Вказане рішення прийняв і місцевий господарський суд, з огляду на що суд апеляційної інстанції залишає без змін рішення місцевого господарського суду.

Згідно до пункту 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи.

Зазначені норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Таким чином, колегія суддів вважає посилання Позивача, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними, документально необґрунтованими, та такими, що спростовані з усім вказаним вище в даній постанові.

Апеляційний господарський суд вважає, що суд першої інстанції повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги на рішення суду покладаються на Позивача, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 269-276, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Житомирської області від 14 липня 2026 року по справі №906/819/25 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Житомирської області від 14 липня 2026 року по справі №906/819/25 - залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

5. Справу №906/819/25 повернути Господарському суду Житомирьскої області.

Повний текст постанови виготовлено 13 жовтня 2026 року.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Маціщук А.В.