Постанова від 13 жовтня 2026 р. у справі №906/695/26 — Північно-західний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 року Справа № 906/695/26

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуюча суддя Коломис В.В., суддя Крейбух О.Г. , суддя Саврій В.А.

розглянувши у порядку письмового провадження без виклику представників сторін апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарантована оптимізація енергетичних ресурсів" на рішення Господарського суду Житомирської області від 21 липня 2026 року (повний текст 27.07.2026) у справі № 906/695/26 (суддя Вельмакіна Т.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарантована оптимізація енергетичних ресурсів"

до Житомирського обласного спортивного ліцею Житомирської обласної ради

про стягнення 291 161,02 грн

Апеляційну скаргу розглянуто судом без повідомлення учасників справи, відповідно до частин 2, 10 статті 270 та частини 13 статті 8 ГПК України

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 21.07.2026 у справі №906/695/26 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарантована оптимізація енергетичних ресурсів" до Житомирського обласного спортивного ліцею Житомирської обласної ради про стягнення 291 161,02 грн, задоволено частково.

Присуджено до стягнення з Житомирського обласного спортивного ліцею Житомирської обласної ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарантована оптимізація енергетичних ресурсів" 222 762,28 грн заборгованості, 3 341,43 грн витрат по сплаті судового збору.

У решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Гарантована оптимізація енергетичних ресурсів" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задоволити в повному обсязі.

Обґрунтовуючи свої вимоги, апелянт посилається на порушення Господарським судом Житомирської області норм матеріального та процесуального права, а також на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.09.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарантована оптимізація енергетичних ресурсів" на рішення Господарського суду Житомирської області від 21.07.2026 у справі № 906/695/26. Встановлено відповідачу строк для подання до суду відзиву на апеляційну скаргу та доказів надсилання (надання) апелянту копії відзиву та доданих до нього документів протягом 10 (десяти) днів з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження, з урахуванням положень статті 263 ГПК України. Роз`яснено учасникам справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до абзацу першого частини десятої статті 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За приписами частини тринадцятої статті 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З врахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи (абзац другий частини десятої статті 270 ГПК України).

Враховуючи те, що ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, колегія суддів дійшла висновку, що розгляд апеляційної скарги підлягає здійсненню у порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу вважає оскаржуване рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 29.12.2025 між Житомирським обласним спортивним ліцеєм Житомирської обласної ради (споживач, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гарантована оптимізація енергетичних ресурсів" (постачальник, позивач) укладено договір №1/Е 2026 про закупівлю електричної енергії споживачу, відповідно до пункту 2.1 якого постачальник зобов`язався протягом строку дії договору постачати споживачу електричну енергію (ДК 021:2015:09310000-5 - Електрична енергія), а споживач, у свою чергу, зобов`язався приймати та оплачувати поставлену електричну енергію на умовах, визначених цим договором, при цьому очікуваний обсяг її постачання на період з 01.01.2026 по 31.12.2026 становить 135 521 кВт*год.

Відповідно до пункту 2.2 договору, договірні обсяги закупівлі електричної енергії, зазначені в додатку №3 до договору, визначені на момент його укладення з врахуванням ціни за 1 кВт*год, передбаченої пунктом 5.4 договору, та є прогнозними обсягами споживання протягом строку його дії, водночас сторони погодили, що такі обсяги підлягають щомісячній зміні залежно від фактичного обсягу споживання електричної енергії та ціни за 1 кВт*год у відповідному розрахунковому періоді.

Згідно з пунктом 3.1 договору, початком постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні, яка становить додаток №1 до цього договору.

За умовами пункту 3.2 договору, місцем поставки (передачі) електричної енергії визначено об`єкти споживача, перелік яких наведено в додатку №1 до договору, при цьому обов`язковою умовою постачання електричної енергії на зазначені об`єкти є наявність у споживача укладеного в установленому порядку з оператором системи договору про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії, на підставі якого споживач набуває право на отримання відповідних послуг.

Відповідно до пунктів 5.1, 5.2 договору, його ціна становить 1 114 960,95 грн, крім того ПДВ - 222 992,19 грн, а загальна вартість договору з врахуванням ПДВ складає 1 337 953,14 грн, при цьому сторони визначили, що ціна договору, передбачена пунктом 4.1, відображає максимальну вартість електричної енергії, яка може бути поставлена споживачу за його умовами та погодили, що ціна договору, встановлена пунктом 5.1, не визначає і не може визначати ціну за одиницю електричної енергії (1 кВт*год), обсяг та вартість електричної енергії, фактично спожитої у відповідному розрахунковому періоді.

Згідно з пунктом 5.3 договору, ціна електричної енергії, що постачається споживачу, розраховується постачальником щомісячно за визначеною сторонами формулою, зазначається в розрахунковому документі, виставленому за підсумками відповідного розрахункового періоду та затверджується додатковою угодою або актом, а саме:

Цф = (Цсз + Тпер + V) Ч Р, де:

Цф - фактична ціна за одиницю електричної енергії (грн/кВт*год);

Цсз - середньозважена ціна електричної енергії на ринку "на добу наперед" у торговій зоні "ОЕС України" за відповідний розрахунковий період, яка формується оператором ринку та оприлюднюється на його офіційному вебсайті без врахування ПДВ (грн/кВт*год);

Тпер - тариф на послуги з передачі електричної енергії, затверджений НКРЕКП та чинний у відповідному розрахунковому періоді, який згідно з постановою НКРЕКП від 05.12.2025 № 2009 становить 0,71368 грн за 1 кВт*год без ПДВ;

V - коефіцієнт ризиків постачальника протягом надання послуг з постачання електричної енергії, виражений у грошовому еквіваленті за результатами поданої пропозиції, який включає вартість небалансів у разі виникнення позитивної або негативної різниці між фактичним та прогнозованим погодинним споживанням електричної енергії, прибуток постачальника, витрати, пов`язані зі сплатою зборів на регулювання НКРЕКП, виплатами постійних і змінних нарахувань за участь у ринках, а також інші витрати, не зазначені вище, при цьому його величина визначається за результатами запиту, становить 0,683049 грн без ПДВ та не підлягає збільшенню протягом строку дії договору;

Р - математичне вираження ставки податку на додану вартість, яке за ставки ПДВ 20% становить 1,2.

Відповідно до пункту 5.4 договору, який узгоджується з пунктом 1 Комерційної пропозиції (додаток №2 до договору про постачання електричної енергії споживачу №1/Е 2026 від 29.12.2025), ціна за 1 кВт*год електричної енергії на дату укладення договору становить 8,227219 грн без ПДВ, а з врахуванням ПДВ - 9,8726628 грн, та включає такі складові: середньозважену ціну електричної енергії на ринку "на добу наперед" у торговій зоні "ОЕС України" за листопад 2025 року - 6,83049 грн без ПДВ; коефіцієнт ризиків постачальника протягом надання послуг з постачання електричної енергії - 0,683049 грн без ПДВ, який залишається незмінним протягом строку дії договору; тариф на послуги з передачі електричної енергії, затверджений НКРЕКП, - 0,71368 грн без ПДВ.

При цьому сторони погодили, що під час визначення щомісячної плати за електричну енергію, фактично спожиту у відповідному розрахунковому періоді, застосовується ціна, розрахована за формулою, передбаченою пунктом 5.3 договору, яка визначається окремо для кожного розрахункового періоду та не включає вартості послуг з розподілу електричної енергії.

Згідно з пунктом 5.5 договору, споживач зобов`язується отримувати електричну енергію та здійснювати її оплату в порядку і строки, визначені додатком №2 до договору.

Пунктом 14.1 договору передбачено, що зміни до договору про закупівлю можуть вноситися у випадках, визначених його умовами та оформлюються у письмовій формі шляхом укладення додаткової угоди.

Відповідно до пункту 14.4 договору, зміна його умов допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом, водночас договір може бути змінений або розірваний за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною, а також в інших випадках, передбачених договором або законом.

За умовами пункту 14.5 договору, додаткові угоди та додатки до нього є невід`ємними частинами договору і мають юридичну силу за умови їх викладення у письмовій формі та підписання сторонами.

Відповідно до пункту 15.1 договору, останній набуває чинності з дати його підписання сторонами (їх уповноваженими представниками) та скріплення підписів печатками і діє до 31.12.2026, водночас у частині здійснення розрахунків договір залишається чинним до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань.

Згідно з пунктом 15.6 договору, його умови не повинні відрізнятися від змісту пропозиції переможця за результатами закупівлі, у тому числі щодо ціни за одиницю товару, при цьому істотні умови договору не можуть змінюватися після його підписання до повного виконання сторонами зобов`язань, за винятком випадків, прямо передбачених договором.

Підпунктом 15.6.2 пункту 15.6 договору передбачено можливість узгодженого сторонами збільшення ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку, яке відбулося з дня укладення договору про закупівлю, у разі першого збільшення ціни за одиницю товару, або з дня останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни, у разі другого та кожного наступного збільшення, за умови документального підтвердження відповідного коливання, при цьому такі зміни можуть бути внесені не раніше ніж через 90 днів із дня підписання договору про закупівлю або внесення до нього змін щодо збільшення ціни за одиницю товару та за умови, що вони не призведуть до збільшення загальної суми, визначеної договором про закупівлю.

Водночас зазначеним підпунктом встановлено, що обмеження стосовно строків внесення змін до договору про закупівлю щодо збільшення ціни за одиницю товару не застосовується у разі зміни умов договорів про закупівлю бензину, дизельного пального, природного газу та електричної енергії, тоді як обмеження щодо збільшення ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків поширюється на кожний окремий випадок такого збільшення без обмеження кількості відповідних змін.

Крім того, сторони погодили, що змінена ціна за одиницю товару не повинна перевищувати ціну за одиницю товару, передбачену початковим договором про закупівлю, більш ніж на 50 відсотків, водночас безпосередньо в підпункті 15.6.2 пункту 15.6 договору застережено, що зазначене обмеження не застосовується, оскільки зміна ціни за одиницю електричної енергії здійснюється кожного розрахункового періоду (місяця) відповідно до пункту 5.3 договору.

Відповідно до підпункту 15.6.5 пункту 15.6 договору, допускається погодження сторонами зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг, у тому числі у разі коливання ціни товару на ринку.

Підпунктом 15.6.7 пункту 15.6 договору передбачено можливість зміни ціни у зв`язку зі зміною встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, курсу іноземної валюти, біржових котирувань або показників Platts, ARGUS, регульованих цін (тарифів), нормативів, а також середньозважених цін на електричну енергію на ринку "на добу наперед", що застосовуються в договорі про закупівлю, за умови встановлення таким договором відповідного порядку зміни ціни.

При цьому сторони визначили, що у разі зміни регульованих цін, тарифів або нормативів відповідні зміни до договору не можуть застосовуватися раніше дня набрання чинності нормативно-правовим актом, яким запроваджено такі зміни тарифів.

Окремо умовами підпункту 15.6.7 пункту 15.6 договору встановлено, що збільшення ціни за одиницю електричної енергії здійснюється у разі підвищення тарифу на послуги з передачі електричної енергії на підставі відповідних постанов НКРЕКП, якими встановлюються тарифи на зазначені послуги або запроваджуються нові тарифи, починаючи з дня введення їх у дію.

Водночас у разі зміни регульованого тарифу на послуги з передачі електричної енергії або введення в дію нових тарифів на підставі постанов НКРЕКП чи рішень інших уповноважених органів зміна ціни електричної енергії є обов`язковою для сторін із дня введення в дію відповідного тарифу, оскільки регульовані ціни (тарифи) та нормативи, зокрема тариф на послуги з передачі електричної енергії, враховуються у структурі ціни електричної енергії, що постачається за договором.

Разом з тим сторони передбачили, що зміна середньозважених цін на електричну енергію на ринку "на добу наперед" здійснюється відповідно до порядку, встановленого пунктом 5.3 договору (підпункт 15.6.7 пункту 15.6 договору).

Відповідно до заяви-приєднання від 29.12.2025 (додаток №1 до договору про постачання електричної енергії споживачу №1/Е 2026 від 29.12.2025), керуючись статтями 633, 634, 641, 642 ЦК України та Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312, відповідач, ознайомившись з умовами договору про постачання електричної енергії споживачу, приєднався до його умов на підставі комерційної пропозиції постачальника №2 із зазначенням відповідних персоніфікованих даних, при цьому початок постачання електричної енергії визначено з 01.01.2026.

У додатку до заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії споживачу від 29.12.2025 №1 наведено перелік об`єктів споживача, зокрема, визначено об`єкт за адресою: 10007, м. Житомир, вул. Коростишівська, буд. 15, з ЕІС-кодом 62Z4218477069886.

Пунктом 3 Комерційної пропозиції передбачено здійснення оплати за поставлену електричну енергію на умовах післяплати, тобто за фактом її споживання.

Згідно з пунктом 4 Комерційної пропозиції, після завершення відповідного розрахункового періоду постачальник зобов`язаний протягом п`яти днів надати споживачу розрахунок вартості електричної енергії за такий період відповідно до пункту 5.3 договору, на підставі якого сторони укладають додаткову угоду.

Водночас Комерційною пропозицією визначено, що рахунок за спожиту електричну енергію виставляється постачальником споживачу за повний календарний місяць до 5 числа місяця, наступного за звітним, а оплата фактично спожитої електричної енергії здійснюється споживачем виключно на підставі акта приймання-передачі та виставленого постачальником рахунку протягом 20 календарних днів із моменту погодження акта приймання-передачі, отримання відповідного рахунку та підписаної додаткової угоди, за умови наявності фінансування за відповідним кодом економічної класифікації видатків згідно зі статтями 23, 46, 48, 49 Бюджетного кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.02.2026 між сторонами укладено додаткову угоду №2 до договору №1/Е 2026 від 29.12.2025, відповідно до якої сторони, керуючись підпунктом 7 пункту 19 постанови Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178 "Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування", домовилися змінити ціну за одиницю товару у зв`язку зі зміною середньозважених цін на електричну енергію на ринку "на добу наперед", що застосовуються в договорі про закупівлю.

Так, пунктом 1 зазначеної додаткової угоди визначено, що ціна за 1 кВт*год електричної енергії за розрахунковий період - січень 2026 року становить 11,73337 грн з врахуванням ПДВ.

Відповідно до пункту 2 додаткової угоди №2 від 06.02.2026, сторони погодили внесення змін до таблиці, передбаченої абзацом другим пункту 5.3 договору та абзацом третім пункту 1 додатка №2 до договору, шляхом викладення її в новій редакції, визначеній цією додатковою угодою.

За умовами пункту 7 додаткової угоди №2 від 06.02.2026, остання набирає чинності з моменту її підписання уповноваженими представниками сторін та з врахуванням положень статті 631 ЦК України поширює свою дію на правовідносини сторін, що виникли з 01.01.2026.

З матеріалів справи вбачається, що 05.03.2026 між сторонами укладено додаткову угоду №3 до договору №1/Е 2026 від 29.12.2025, відповідно до якої сторони, керуючись підпунктом 7 пункту 19 постанови Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178 "Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування", домовилися змінити ціну за одиницю товару у зв`язку зі зміною середньозважених цін на електричну енергію на ринку "на добу наперед", що застосовуються в договорі про закупівлю.

Так, пунктом 1 зазначеної додаткової угоди визначено, що ціна за 1 кВт*год електричної енергії за розрахунковий період - лютий 2026 року становить 13,73401 грн з врахуванням ПДВ.

Відповідно до пункту 2 додаткової угоди № 3 від 05.03.2026, сторони погодили внесення змін до таблиці, передбаченої абзацом другим пункту 5.3 договору та абзацом третім пункту 1 додатка №2 до договору, шляхом викладення її в новій редакції, визначеній цією додатковою угодою.

За умовами пункту 7 додаткової угоди №3 від 05.03.2026, остання набирає чинності з моменту її підписання уповноваженими представниками сторін та з врахуванням положень статті 631 ЦК України поширює свою дію на правовідносини сторін, що виникли з 01.02.2026.

Як встановлено судом першої інстанції, 06.04.2026 позивач засобами електронного зв`язку надіслав відповідачу повідомлення під назвою "Розрахунок за березень", до якого було долучено акт приймання-передачі електричної енергії № 145 за договором №1/Е 2026 від 29.12.2025 за розрахунковий період - березень 2026 року, відповідно до якого обсяг поставленої електричної енергії становить 21 200 кВт*год на загальну суму 291 161,02 грн, при цьому ціна за одиницю електричної енергії визначена в розмірі 11,4450083 грн без ПДВ та 13,7340100 грн з врахуванням ПДВ.

Крім того, як зазначив представник позивача у наданих під час судового засідання поясненнях, які не заперечувалися представником відповідача та узгоджуються зі змістом відповіді на претензію, разом із зазначеними документами відповідачу було надіслано рахунок на оплату №177 від 06.04.2026 на загальну суму 291 161,02 грн.

У відповідь на зазначене електронне повідомлення відповідач повідомив позивача про очікування копії додаткової угоди щодо підвищення тарифу.

Водночас зазначений акт приймання-передачі електричної енергії відповідачем підписаний не був.

07.05.2026 позивач звернувся до відповідача з претензією, у якій вимагав сплатити заборгованість за спожиту протягом березня 2026 року електричну енергію в розмірі 291 161,02 грн протягом 10 днів із моменту отримання зазначеної претензії.

У відповіді на претензію № 87 від 11.05.2026 відповідач зазначив, що станом на дату направлення претензії постачальником не було надано належних розрахунків ціни електричної енергії за березень та квітень 2026 року, а також не здійснено їх погодження зі споживачем, що, на його переконання, свідчить про недотримання позивачем умов укладеного між сторонами договору.

При цьому відповідач із метою досудового врегулювання розбіжностей вимагав від позивача надати належний розрахунок ціни електричної енергії за березень та квітень 2026 року відповідно до передбаченої договором формули, деталізований розрахунок складових такої ціни з посиланням на офіційні показники ринку, а також усунути виявлені розбіжності у виставлених рахунках.

Водночас відповідач наголосив, що не відмовляється від подальшого виконання зобов`язань з оплати поставленої електричної енергії за умови здійснення належного розрахунку її ціни відповідно до формули, визначеної умовами договору.

Звертаючись до суду з даним позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю "Гарантована оптимізація енергетичних ресурсів" посилалося на неналежне виконання Житомирським обласним спортивним ліцеєм Житомирської обласної ради зобов`язань за договором №1/Е 2026 про закупівлю електричної енергії споживачу від 29.12.2025 у частині повної та своєчасної оплати електричної енергії, поставленої та спожитої відповідачем протягом березня 2026 року в обсязі 21 200 кВт*год, у зв`язку з чим просило стягнути з відповідача заборгованість у загальному розмірі 291 161,02 грн, розраховану виходячи з вартості 1 кВт*год електричної енергії в розмірі 13,73401 грн з врахуванням ПДВ.

Місцевий господарський суд, розглянувши подані позивачем документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, прийшов до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписами статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом першої інстанції, укладений 29.12.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Гарантована оптимізація енергетичних ресурсів" та Житомирським обласним спортивним ліцеєм Житомирської обласної ради договір №1/Е 2026 про закупівлю електричної енергії споживачу за своєю правовою природою є договором постачання електричної енергії споживачу, за умовами якого позивач як постачальник зобов`язався постачати відповідачу електричну енергію протягом строку дії договору, а останній як споживач - приймати поставлену електричну енергію та здійснювати її оплату в порядку, строки і за ціною, визначеними умовами договору та додатками до нього, з врахуванням погодженого сторонами механізму щомісячного визначення вартості фактично спожитої електричної енергії.

Відповідно до статті 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватися передбаченого договором режиму їх використання, а також забезпечувати безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін, при цьому законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання такого договору.

Згідно зі статтею 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За змістом статті 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії", учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах, а для забезпечення його функціонування укладається, зокрема, договір про постачання електричної енергії споживачу.

Згідно з частинами першою та другою статті 56 Закону України "Про ринок електричної енергії", постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу, який укладається між електропостачальником та споживачем і передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником, при цьому постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

Відповідно до частини сьомої статті 56 Закону України "Про ринок електричної енергії", умови постачання електричної енергії, права та обов`язки електропостачальника і споживача визначаються договором постачання електричної енергії споживачу.

Відповідно до пункту 4.12 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312 (далі - ПРРЕЕ), розрахунки між споживачем та електропостачальником, а також іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках, здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії.

Цим же пунктом Правил передбачено, що плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну, а рахунок за спожиту електричну енергію оплачується непобутовим споживачем протягом п`яти робочих днів із дня його отримання або в інший термін, передбачений договором, але не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду.

Згідно з частиною першою статті 691 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а якщо вона не встановлена у договорі та не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до статті 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, а у випадках, визначених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, при цьому зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а зміна ціни після виконання договору не допускається.

Водночас цією статтею встановлено, що якщо ціна в договорі не визначена та не може бути встановлена виходячи з його умов, вона визначається виходячи зі звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

За приписами частин першої та другої статті 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, та сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк (термін), а якщо строк виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, при цьому боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк із дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає з договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналізуючи зміст укладеного між сторонами договору №1/Е 2026 від 29.12.2025 у сукупності з положеннями Комерційної пропозиції, колегія суддів зазначає, що визначений сторонами механізм ціноутворення передбачає щомісячне обчислення фактичної вартості електричної енергії залежно від середньозваженої ціни на ринку "на добу наперед" за відповідний розрахунковий період, а тому погодження ціни за один календарний місяць саме по собі не є підставою для її застосування до наступних періодів постачання без врахування передбачених договором показників.

При цьому системний аналіз пунктів 5.1-5.4 договору дає підстави розмежовувати загальну ціну договору, яка визначає максимальну вартість електричної енергії, що може бути поставлена споживачу протягом строку його дії, початкову ціну за одиницю товару, встановлену на момент укладення договору та фактичну ціну електричної енергії за відповідний розрахунковий період, яка підлягає окремому щомісячному визначенню відповідно до погодженої сторонами формули.

Такий підхід узгоджується з пунктом 2.2 договору, за змістом якого договірні обсяги закупівлі електричної енергії є прогнозними та змінюються щомісячно залежно від фактичного обсягу її споживання і ціни за одиницю товару у відповідному розрахунковому періоді, що свідчить про взаємозалежність цих показників при визначенні остаточної вартості поставленої електричної енергії.

Водночас передбачена пунктом 5.3 договору формула визначення ціни містить як складові, величина яких погоджена сторонами безпосередньо при укладенні договору, так і змінний показник середньозваженої ціни електричної енергії на ринку "на добу наперед", який формується оператором ринку та оприлюднюється на його офіційному вебсайті за результатами відповідного розрахункового періоду.

Отже, визначення фактичної ціни електричної енергії за погодженою формулою є передбаченим сторонами способом виконання договору, а не самостійним встановленням постачальником нової ціни на власний розсуд, оскільки її розмір має обчислюватися на підставі об`єктивних показників та складових, визначених договором.

При цьому положення пунктів 5.3 та 5.4 договору підлягають застосуванню у взаємозв`язку з пунктом 4 Комерційної пропозиції, яким на постачальника покладено обов`язок після завершення розрахункового періоду надати споживачу розрахунок вартості електричної енергії відповідно до погодженої формули, на підставі якого здійснюється подальше оформлення результатів такого розрахунку.

З огляду на наведене, передбачена договором можливість затвердження ціни додатковою угодою або актом не може тлумачитися як право постачальника самостійно визначати її розмір незалежно від встановленої формули, оскільки зазначені документи призначені для оформлення результатів застосування погодженого сторонами механізму ціноутворення, а не для його заміни іншим способом визначення вартості електричної енергії.

Крім того, затвердження ціни додатковою угодою або актом за змістом пункту 5.3 договору передбачає погодження відповідного документа сторонами, у зв`язку з чим сам факт складення постачальником акта приймання-передачі та його направлення споживачу за відсутності підпису останнього не підтверджує погодження зазначеної в ньому ціни за відповідний розрахунковий період.

У цьому контексті колегія суддів звертає увагу на необхідність розмежування факту постачання та споживання електричної енергії, документального підтвердження її обсягу і погодження вартості за одиницю товару, оскільки встановлення одного із зазначених елементів саме по собі не свідчить про погодження сторонами інших, а тому підтверджений обсяг споживання не може розглядатися як доказ прийняття споживачем будь-якої ціни, зазначеної постачальником у розрахункових документах.

Разом з тим погодження сторонами додатковими угодами №2 від 06.02.2026 та №3 від 05.03.2026 ціни електричної енергії відповідно за січень і лютий 2026 року відображає практичне застосування ними механізму щомісячного ціноутворення, оскільки кожна із зазначених угод стосується окремого розрахункового періоду та визначає вартість електричної енергії з врахуванням відповідних ринкових показників.

При цьому додаткова угода №3 від 05.03.2026, хоча й передбачає внесення змін до таблиці, наведеної у пункті 5.3 договору та пункті 1 Комерційної пропозиції, не містить положень про скасування формули щомісячного розрахунку, зміну порядку визначення ціни за наступні розрахункові періоди або встановлення незмінної ціни електричної енергії до закінчення строку дії договору.

Визначальним для встановлення меж застосування додаткової угоди №3 є зміст її пункту 1, яким прямо передбачено, що ціна 13,73401 грн за 1 кВт*год з ПДВ встановлена за розрахунковий період - лютий 2026 року, а тому поширення зазначеної ціни на електричну енергію, спожиту протягом березня 2026 року, без застосування погодженого сторонами порядку її щомісячного визначення не відповідає змісту укладених сторонами домовленостей.

Водночас передбачене пунктом 7 додаткової угоди №3 поширення її дії на відносини сторін з 01.02.2026 необхідно тлумачити у взаємозв`язку з пунктом 1 цієї ж угоди, яким визначено конкретний розрахунковий період застосування погодженої ціни, оскільки окреме положення договору не може застосовуватися ізольовано від інших його умов та всупереч змісту відповідної домовленості сторін.

Так, частина третя статті 631 ЦК України передбачає можливість поширення сторонами умов договору на правовідносини, які виникли до моменту його укладення, тобто надає сторонам право встановити ретроспективну дію погоджених умов, однак не визначає порядку формування ціни за майбутні розрахункові періоди та не змінює змісту домовленостей сторін щодо часових меж застосування відповідної ціни.

Таким чином, поширення дії додаткової угоди №3 від 05.03.2026 на відносини сторін з 01.02.2026 забезпечувало можливість застосування погодженої ціни до електричної енергії, спожитої у лютому 2026 року, проте не створювало самостійної правової підстави для збереження такої ціни у березні 2026 року всупереч передбаченому договором механізму щомісячного розрахунку.

Крім того, передбачений пунктом 14.2 договору порядок ініціювання змін до його умов кожною зі сторін не може розглядатися відокремлено від спеціальних положень договору, які безпосередньо регулюють визначення ціни електричної енергії за відповідний розрахунковий період та встановлюють обов`язки постачальника у зв`язку зі зміною ринкових показників.

Зокрема, підпунктом 7.2.10 пункту 7.2 договору на постачальника покладено обов`язок змінювати ціну електричної енергії відповідно до пункту 5.3 договору за відповідний розрахунковий період, тоді як пунктом 9.8 договору передбачено відповідальність постачальника за неініціювання зміни ціни в бік зменшення та відмову від її зменшення відповідно до коливання середньозваженої ціни на ринку "на добу наперед".

При цьому встановлення пунктом 9.8 договору штрафу в розмірі 1 % від ціни договору за відповідне порушення та пряме застереження про те, що сплата штрафу не звільняє постачальника від обов`язку коригування ціни, свідчать про самостійний характер покладеного на постачальника обов`язку забезпечувати приведення вартості електричної енергії у відповідність до погодженого сторонами механізму ціноутворення.

Водночас пункт 15.6.7 договору безпосередньо пов`язує зміну середньозважених цін на електричну енергію на ринку "на добу наперед" із застосуванням пункту 5.3 договору, що додатково підтверджує необхідність використання саме передбаченої сторонами формули для визначення ціни за відповідний розрахунковий період.

За таких обставин, передбачена пунктом 14.2 договору можливість кожної зі сторін ініціювати внесення змін до договору не усуває спеціального обов`язку постачальника здійснювати щомісячний розрахунок ціни електричної енергії та забезпечувати її коригування відповідно до зміни ринкових показників, а тому відсутність окремої пропозиції споживача щодо зменшення ціни сама по собі не надає постачальнику права застосовувати в наступному розрахунковому періоді ціну, погоджену за попередній місяць.

Наведене також узгоджується з підпунктом 6.2.1 пункту 6.2 договору, яким на споживача покладено обов`язок забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов договору, оскільки належне виконання такого обов`язку передбачає визначення вартості поставленої електричної енергії у спосіб, безпосередньо погоджений сторонами.

Водночас зменшення середньозваженої ціни електричної енергії на ринку "на добу наперед" у березні 2026 року порівняно з лютим 2026 року є обставиною, яка відповідно до погодженого сторонами механізму ціноутворення підлягала врахуванню під час визначення вартості електричної енергії за березень 2026 року, незалежно від того, що ціна за попередній розрахунковий період була оформлена додатковою угодою.

Отже, застосування до електричної енергії, спожитої у березні 2026 року, ціни 13,73401 грн за 1 кВт*год з ПДВ, погодженої за лютий 2026 року, за відсутності належного розрахунку відповідно до пункту 5.3 договору та доказів погодження такої ціни сторонами за березень 2026 року не відповідає встановленому договором порядку визначення вартості електричної енергії.

Водночас відсутність погодження сторонами конкретного числового значення ціни за відповідний розрахунковий період не є тотожною відсутності погодженого порядку її визначення, оскільки в межах спірних правовідносин сторони заздалегідь встановили формулу, складові та джерело отримання змінного показника, а тому непідписання додаткової угоди або акта за березень 2026 року саме по собі не свідчить про неможливість встановлення вартості фактично спожитої електричної енергії на підставі чинних умов договору.

У цьому контексті положення частини першої статті 691 ЦК України передбачають обов`язок покупця оплатити товар насамперед за ціною, встановленою договором, а застосування іншого способу її визначення допускається лише у випадку, коли ціна не встановлена договором та не може бути визначена виходячи з його умов.

Отже, оскільки укладений між сторонами договір містить погоджену формулу розрахунку фактичної ціни електричної енергії, визначення її вартості за березень 2026 року має здійснюватися саме відповідно до цього механізму, без необхідності встановлення іншої ціни на підставі загальних правил про звичайні ціни, передбачених статтею 632 ЦК України.

При цьому застосування судом передбаченої договором формули для встановлення вартості фактично спожитої електричної енергії не є зміною істотних умов договору, оскільки суд не встановлює нових складових ціноутворення, не змінює їх величини на власний розсуд та не замінює погоджений сторонами механізм іншим способом визначення ціни, а застосовує чинні договірні положення до встановлених обставин конкретного розрахункового періоду.

Водночас положення пунктів 14.1, 14.4 та 14.5 договору щодо порядку внесення змін до його умов і необхідності письмового оформлення відповідних домовленостей не перешкоджають визначенню вартості електричної енергії за вже погодженою формулою, оскільки таке визначення не передбачає внесення змін до договору та не підміняє волевиявлення сторін щодо погодження нових договірних умов.

Разом з тим факт фактичного постачання та споживання відповідачем електричної енергії за березень 2026 року підтверджується даними оператора системи розподілу та не заперечується сторонами, у зв`язку з чим відсутність погодження запропонованої постачальником ціни не спростовує самого факту отримання відповідачем товару та виникнення у нього обов`язку оплатити його вартість відповідно до умов договору.

При цьому непідписання відповідачем акта приймання-передачі електричної енергії не може розглядатися як доказ відсутності фактичного постачання електричної енергії, оскільки відповідний обсяг її споживання підтверджений іншими наявними у справі доказами, тоді як відмова від погодження акта була пов`язана саме з розбіжностями щодо застосованої постачальником ціни.

Водночас посилання позивача на акт звірки взаємних розрахунків як підтвердження заявленого розміру заборгованості не спростовує необхідності перевірки правомірності застосованої ціни електричної енергії, оскільки такий акт має похідний характер від первинних документів бухгалтерського обліку та сам по собі не підтверджує погодження сторонами ціни за березень 2026 року в розмірі 13,73401 грн за 1 кВт*год з ПДВ всупереч передбаченому договором порядку її щомісячного визначення.

За наведеного наявність між сторонами спору щодо вартості електричної енергії не виключає можливості судового захисту права постачальника на отримання оплати за фактично поставлений товар, проте обсяг відповідного грошового зобов`язання має визначатися відповідно до умов договору, а не виходячи з односторонньо зазначеної постачальником ціни.

Відтак застосування передбаченої пунктом 5.3 договору формули з врахуванням середньозваженої ціни електричної енергії за березень 2026 року в розмірі 7,35965 грн/кВт*год без ПДВ, тарифу на послуги з передачі електричної енергії 0,71368 грн/кВт*год без ПДВ, коефіцієнта ризиків постачальника 0,683049 та коефіцієнта ПДВ 1,2 дає фактичну ціну електричної енергії за відповідний розрахунковий період у розмірі 10,5076548 грн за 1 кВт*год з ПДВ.

З врахуванням встановленого обсягу споживання електричної енергії за березень 2026 року в кількості 21 200 кВт*год її вартість, визначена відповідно до погодженого сторонами механізму ціноутворення, становить 222 762,28 грн, тоді як різниця між заявленою позивачем до стягнення сумою 291 161,02 грн та належною вартістю фактично спожитої електричної енергії складає 68 398,74 грн.

Таким чином, визначальним для правильного вирішення спору є те, що сторони, погодивши щомісячний механізм формування ціни електричної енергії, пов`язали розмір грошового зобов`язання споживача з об`єктивними показниками відповідного розрахункового періоду, а не з одностороннім волевиявленням постачальника чи ціною, встановленою за попередній місяць, у зв`язку з чим місцевий господарський суд, встановивши фактичний обсяг споживання електричної енергії та перевіривши її вартість відповідно до погоджених сторонами умов договору, обґрунтовано визначив належний розмір заборгованості в сумі 222 762,28 грн та відмовив у стягненні 68 398,74 грн, нарахованих без дотримання передбаченого договором механізму ціноутворення.

Твердження апелянта про те, що за відсутності укладеної сторонами додаткової угоди або підписаного акта за березень 2026 року підлягала застосуванню остання погоджена ціна електричної енергії в розмірі 13,73401 грн за 1 кВт*год з ПДВ, встановлена додатковою угодою №3 від 05.03.2026, не заслуговують на увагу, оскільки ґрунтуються на ототожненні ціни, визначеної за конкретний розрахунковий період, із незмінною ціною на весь подальший строк дії договору, тоді як зміст пункту 1 зазначеної додаткової угоди та пунктів 5.3, 5.4 договору свідчить про погодження сторонами іншого порядку ціноутворення.

Наведені у скарзі посилання на положення статей 204, 629, 632, 651, 654 ЦК України щодо правомірності правочину, обов`язковості договору та необхідності дотримання встановленого порядку зміни його умов не свідчать про неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального права, оскільки правомірність договору та додаткової угоди №3 не ставиться під сумнів, а визначення вартості електричної енергії за березень 2026 року відповідно до вже погодженої сторонами формули не потребує визнання недійсними чи зміни відповідних договірних положень.

Посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 19.08.2019 у справі №395/499/16-ц щодо принципу стабільності договірної ціни не спростовують наведених висновків, оскільки положення частини другої статті 632 ЦК України допускають зміну ціни у випадках та на умовах, встановлених договором або законом, тоді як у спірних правовідносинах сторони безпосередньо передбачили щомісячне визначення вартості електричної енергії за погодженою формулою, а отже, застосування такого механізму не суперечить принципу обов`язковості договору, на який посилається апелянт.

Не знайшли свого підтвердження й доводи про те, що суд першої інстанції, самостійно здійснивши розрахунок вартості електричної енергії, фактично змінив істотні умови договору, підмінив волевиявлення сторін та втрутився в їхню господарську діяльність, оскільки місцевий господарський суд не встановлював нового механізму ціноутворення та не змінював погоджених сторонами складових формули, а перевірив відповідність заявленої до стягнення суми умовам чинного договору, що належить до предмета судового дослідження під час вирішення спору про стягнення заборгованості.

Не можуть бути прийняті до уваги й доводи щодо відсутності звернення відповідача з пропозицією про зміну ціни, необхідності її акцепту відповідно до статті 641 ЦК України та неможливості застосування непогодженого сторонами розрахунку, оскільки у цьому випадку йдеться не про прийняття нової пропозиції щодо зміни договірних умов, а про виконання вже погодженого сторонами порядку щомісячного визначення вартості електричної енергії, обов`язок здійснення якого покладено договором саме на постачальника.

Стосовно доводів апеляційної скарги, пов`язаних із фактичним постачанням електричної енергії, обов`язком споживача здійснити її оплату та застосуванням статей 525, 526, 530, 610, 612, 614, 692 ЦК України, то вони не спростовують висновків місцевого господарського суду, оскільки факт споживання відповідачем 21 200 кВт*год електричної енергії та наявність обов`язку оплатити її вартість не заперечувалися судом першої інстанції, а спір між сторонами стосується саме належного розміру такого грошового зобов`язання, який підлягає визначенню відповідно до погодженого договором механізму ціноутворення.

Таким чином, наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують встановлених судом першої інстанції обставин та ґрунтуються переважно на іншому тлумаченні скаржником умов договору щодо порядку визначення вартості електричної енергії, водночас не містять належного правового й доказового обґрунтування, яке б свідчило про помилковість висновків місцевого господарського суду щодо застосування погодженого сторонами механізму ціноутворення та визначення належного розміру заборгованості.

З огляду на викладене, колегія суддів виснує, що місцевий господарський суд, з`ясувавши характер спірних правовідносин, дослідивши умови укладеного сторонами договору у їх взаємозв`язку та надавши належну оцінку доказам фактичного постачання і споживання електричної енергії, обґрунтовано розмежував обов`язок відповідача оплатити отриманий товар та правомірність визначеної позивачем його вартості, у зв`язку з чим дійшов правильного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог у межах суми, обчисленої відповідно до погодженого сторонами порядку ціноутворення.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з приписами статті 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Житомирської області ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його зміни.

Керуючись ст. ст. 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарантована оптимізація енергетичних ресурсів" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Житомирської області від 21 липня 2026 року у справі №906/695/26 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуюча суддя Коломис В.В.

Суддя Крейбух О.Г.

Суддя Саврій В.А.