Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №918/613/24 — Північно-західний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року Справа № 918/613/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуюча суддя Романюк Ю.Г., суддя Саврій В.А. , суддя Миханюк М.В.

секретар судового засідання Тангиян О.О.

за участю представників сторін:

позивача: Гармата Т.В. (в режимі відеокнференції)

апелянта: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Технокомплектсервіс" на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 18.08.2026, постановлену суддею Торчинюком В.Г. у м. Рівному (повний текст ухвали складено 18.08.2026)

у справі № 918/613/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юлія Трейд"

до Державного підприємства "Зірненський спиртовий завод"

про стягнення в сумі 1 669 394 грн. 59 коп.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та вимог апеляційної скарги; процесуальні дії у справі.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 29.07.2024 у справі №918/613/24 позов задоволено. Стягнуто з Державного підприємства "Зірненський спиртовий завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юлія Трейд" 1 216 444,09 грн основного боргу, 17 450,63 грн 3% річних, 24 518,14 грн інфляційних втрат, 167 692,91 грн пені, 243 288,82 грн штрафу та 25 040,74 грн судового збору.

19.09.2024 на виконання зазначеного рішення видано наказ.

04.08.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю "Юлія Трейд" звернулося до суду із заявою про заміну боржника у виконавчому провадженні - Державного підприємства "Зірненський спиртовий завод" його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Технокомплектсервіс".

Заяву обґрунтовано тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Технокомплектсервіс" на підставі договору купівлі-продажу від 22.07.2024 придбало єдиний майновий комплекс Державного підприємства "Зірненський спиртовий завод", який передано покупцю за актом приймання-передачі від цієї ж дати. Посилаючись на умови зазначеного договору та статтю 28 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", заявник вказував на перехід до покупця майнових прав та обов`язків приватизованого підприємства, зокрема зобов`язань, на виконання яких видано наказ у цій справі.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 06.08.2026 заяву прийнято до розгляду та витребувано інформацію про стан виконавчого провадження №76642742. Згідно з інформацією, яка надійшла до суду 10.08.2026, зазначене виконавче провадження не завершено, виконавчі дії тривають.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 18.08.2026 у справі №918/613/24 заяву про заміну сторони виконавчого провадження задоволено. Замінено боржника у виконавчому провадженні з виконання наказу Господарського суду Рівненської області від 19.09.2024 у цій справі - Державне підприємство "Зірненський спиртовий завод" його процесуальним правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Технокомплектсервіс". У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Юлія Трейд" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.

Задовольняючи заяву про заміну боржника, суд першої інстанції виходив із того, що внаслідок придбання єдиного майнового комплексу до Товариства з обмеженою відповідальністю "Технокомплектсервіс" перейшли майнові права та обов`язки Державного підприємства "Зірненський спиртовий завод", включаючи зобов`язання перед стягувачем у цій справі, що є підставою для процесуального правонаступництва на стадії виконання судового рішення.

Не погодившись із зазначеною ухвалою ТзОВ "Технокомплектсервіс" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити процесуальний строк для звернення з апеляцією та прийняти апеляційну скаргу до розгляду; скасувати ухвалу Господарського суду Рівненської області від 18.08.2026 у справі № 918/613/24 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви відмовити.

Апеляційна скарга сформована та подана через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС 31.08.2026.

Листом Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.09.2026 справу витребувано у Господарського суду Рівненської області.

03.09.2026 матеріали справи № 918/613/24 надійшли на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.09.2026 апеляційну скаргу ТзОВ "Технокомплектсервіс" на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 18.08.2026 у справі № 918/613/24 - залишено без руху; запропоновано скаржнику усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки протягом 10 днів з дня вручення цієї ухвали, шляхом подання заяви про усунення недоліків апеляційної скарги до якої долучити докази сплати судового збору у розмірі 2 662,40 грн.

17.09.2026 до суду апеляційної інстанції від скаржника надійшло клопотання про усунення недоліків, до якого було додано квитанцію № 8427-5649-4467-2466 від 15.09.2026 про сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу у цій справі в сумі 2 662,40 грн.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.09.2026, серед іншого, поновлено пропущений строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Рівненської області від 18.08.2026 у справі № 918/613/24, відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТзОВ "Технокомплектсервіс" на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 18.08.2026 у справі № 918/613/24 та призначено розгляд апеляційної скарги на "06" жовтня 2026 р. об 14:45 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601, м. Рівне, вул. Яворницького, 59, у залі судових засідань №4.

24.09.2026 до суду апеляційної інстанції від позивача надійшов відзив.

Узагальнений виклад доводів апеляційної скарги та заперечень учасників справи.

В обґрунтування апеляційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю "Технокомплектсервіс" зазначає, що оскаржувану ухвалу постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального права, без з`ясування всіх обставин, які мають значення для вирішення заяви, а викладені в ній висновки не відповідають обставинам справи.

Скаржник не погоджується з висновком місцевого господарського суду про перехід до нього всіх зобов`язань Державного підприємства "Зірненський спиртовий завод" унаслідок придбання єдиного майнового комплексу цього підприємства. Посилаючись на частину першу статті 28 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", наголошує, що передбачене цією нормою правонаступництво здійснюється відповідно до умов договору між продавцем і покупцем та законодавства України.

Аналогічне застереження, за доводами апелянта, міститься у пункті 3.1 договору купівлі-продажу об`єкта малої приватизації - єдиного майнового комплексу Державного підприємства "Зірненський спиртовий завод" від 22.07.2024 №1991. Зазначеним пунктом передбачено, що покупець є правонаступником усіх майнових прав, крім права постійного користування земельною ділянкою, та обов`язків підприємства відповідно до умов договору і статті 28 вказаного Закону з дня підписання акта приймання-передачі об`єкта приватизації.

Наведені положення скаржник тлумачить як такі, що обмежують обсяг правонаступництва умовами договору та прийнятими покупцем зобов`язаннями. У зв`язку із цим вважає помилковим висновок про абсолютний характер правонаступництва та зазначає, що суд першої інстанції не дослідив належним чином перелік обов`язків покупця, визначений розділом 6 договору. При цьому стверджує, що станом на 31.08.2026 передбачені цим розділом зобов`язання виконано, а позови чи претензії органів Фонду державного майна України щодо невиконання договору відсутні.

Окремо апелянт посилається на особливості приватизації в період дії правового режиму воєнного стану, встановлені пунктом 7-4 розділу V "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна". Звертає увагу, що відповідно до зазначених положень тимчасово не застосовуються окремі приписи частини другої статті 26 цього Закону, зокрема щодо включення до договору купівлі-продажу зобов`язання з погашення простроченої кредиторської заборгованості підприємства, крім заборгованості перед бюджетом.

Скаржник також зазначає, що встановлені законом винятки із цього правила стосуються придбання майна Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" та об`єктів великої приватизації. Водночас стверджує, що власником придбаного ним на електронному аукціоні майна є Фонд державного майна України, а не Державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт". Наведене, на переконання апелянта, суд першої інстанції не врахував під час вирішення питання про покладення на покупця зобов`язань первісного боржника.

Крім того, апелянт вказує, що Державне підприємство "Зірненський спиртовий завод" не ліквідоване та не припинене, а лише перебуває у стані припинення. На його думку, місцевий господарський суд не дослідив цієї обставини та не врахував спеціального порядку припинення державного підприємства і проведення розрахунків із кредиторами, передбаченого Законом України "Про особливості припинення державних підприємств за рішенням Фонду державного майна України".

Заперечуючи проти застосування судом статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" як підстави для заміни боржника, скаржник наголошує, що ця норма передбачає лише право звернення до суду із відповідною заявою за наявності правових підстав. За його твердженням, зазначене положення не є імперативним та саме по собі не створює для покупця єдиного майнового комплексу обов`язків щодо виконання зобов`язань державного підприємства.

З огляду на наведене Товариство з обмеженою відповідальністю "Технокомплектсервіс" просить скасувати ухвалу Господарського суду Рівненської області від 18.08.2026 та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження.

У відзиві на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Юлія Трейд" заперечує проти наведених доводів, вважає оскаржувану ухвалу законною та обґрунтованою і просить залишити її без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Стягувач зазначає, що апелянт помилково ототожнює правонаступництво щодо майна, прав та боргів приватизованого підприємства зі спеціальними умовами продажу об`єкта приватизації, які включаються до договору на виконання частини другої статті 26 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна".

Посилаючись на пункт 13 частини першої статті 1, частину першу статті 28 зазначеного Закону, статті 191, 345 Цивільного кодексу України та пункти 1.1, 3.1, 3.2 договору купівлі-продажу, Товариство з обмеженою відповідальністю "Юлія Трейд" вказує, що до складу єдиного майнового комплексу входять, зокрема, права вимоги та борги підприємства, а його придбання у процесі приватизації зумовлює перехід до покупця відповідних прав та обов`язків.

На переконання позивача, пункт 6.5 договору визначає спеціальні умови продажу, а передбачені ним зобов`язання з погашення заборгованості із заробітної плати та перед бюджетом у встановлений строк є додатковими гарантіями виконання окремих соціально значущих зобов`язань. Тому цей пункт не встановлює вичерпного переліку боргів, які переходять до покупця, та не обмежує загального обсягу правонаступництва.

Заперечуючи проти доводів щодо особливостей приватизації під час воєнного стану, стягувач зазначає, що тимчасове незастосування окремих положень частини другої статті 26 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" стосується змісту умов продажу об`єкта приватизації та не скасовує правонаступництва, передбаченого статтею 28 цього Закону.

Щодо перебування Державного підприємства "Зірненський спиртовий завод" у стані припинення позивач зазначає, що перехід права власності на єдиний майновий комплекс та подальше припинення юридичної особи державного підприємства є самостійними процедурами. Посилаючись на статтю 23 Закону України "Про особливості припинення державних підприємств за рішенням Фонду державного майна України", вказує, що рішення про ліквідацію державного підприємства або його реорганізацію шляхом приєднання до покупця приймається після укладення договору купівлі-продажу єдиного майнового комплексу.

Відтак, на думку стягувача, відсутність у Єдиному державному реєстрі запису про припинення підприємства не спростовує переходу його майнових прав та обов`язків до покупця. Момент виникнення правонаступництва позивач пов`язує з підписанням акта приймання-передачі від 22.07.2024, посилаючись також на наказ органу приватизації №363 про завершення приватизації.

Стосовно змісту частини п`ятої статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" позивач зазначає, що передбачене нею право звернення до суду стосується ініціювання процедури заміни сторони та не визначає, чи відбулося матеріальне правонаступництво. Натомість у разі встановлення переходу прав та обов`язків боржника до іншої особи суд, на переконання стягувача, повинен застосувати частину першу статті 334 Господарського процесуального кодексу України та замінити сторону виконавчого провадження її правонаступником.

У відзиві позивач також навів попередній розрахунок витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції та заявив про намір подати докази розміру цих витрат протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення за результатами апеляційного перегляду.

У судовому засіданні 15.09.2026 представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечував з підстав, викладених у відзиві, та просив оскаржувану ухвалу залишити без змін.

Представник апелянта у судове засідання не з`явився. Про дату та час проведення судового засідання належним чином повідомлений.

Відповідно до норм ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка у судове засідання сторін, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання не перешкоджає розгляду справи, оскільки визначальним є не явка представників, а достатність матеріалів справи для ухвалення судового рішення у справі.

Враховуючи те, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду; судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників провадження про день, час та місце розгляду справи; явка сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалась, колегія суддів апеляційної інстанції виснує про здійснення розгляду справи по суті.

Заслухавши суддю-доповідачку, присутнього у судовому засіданні представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги та доводи/заперечення учасників провадження, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення з урахуванням повноважень, визначених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегією суддів апеляційного господарського суду встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Обставини справи, встановлені судами та визначені відповідно до них правовідносини.

Як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, 24 червня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Юлія Трейд" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до відповідача Державного підприємства "Зірненський спиртовий завод" (далі - відповідач) про стягнення в сумі 1 669 394 грн. 59 коп.

За результатами розгляду позову рішенням Господарського суду Рівненської області від 29.07.2024 у цій справі позов задоволено. Стягнуто з Державного підприємства "Зірненський спиртовий завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юлія Трейд" 1 216 444 (один мільйон двісті шістнадцять тисяч чотириста сорок чотири) грн. 09 коп. основної заборгованості, 17 450 (сімнадцять тисяч чотириста п`ятдесят) грн. 63 коп. 3% річних, 24 518 (двадцять чотири тисячі п`ятсот вісімнадцять) грн. 14 коп. інфляційних втрат, 167 692 (сто шістдесят сім тисяч шістсот дев`яносто два) грн. 91 коп. пені, 243 288 (двісті сорок три тисячі двісті вісімдесят вісім) грн. 82 коп. штрафу та 25 040 (двадцять п`ять тисяч сорок) грн. 74 коп. судового збору (суддя Войтюк В.Р.).

На виконання зазначеного рішення 19 вересня 2024 року судом видано наказ.

Надалі, 04 серпня 2026 року, до Господарського суду Рівненської надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Юлія Трейд" про заміну сторони виконавчого провадження.

Звертаючись до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, Товариство з обмеженою відповідальністю "Юлія Трейд" (позивач/стягувач) обґрунтовувало її тим, що 22 липня 2024 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях і Товариством з обмеженою відповідальністю "Технокомплектсервіс" укладено Договір купівлі-продажу об`єкта малої приватизації - єдиного майнового комплексу ДП "Зірненський спиртовий завод" №1991. Відповідно до пунктів 1.1, 3.1 зазначеного договору та статті 28 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" покупець єдиного майнового комплексу набуває статусу правонаступника майнових прав та обов`язків підприємства з моменту підписання акта приймання-передачі.

На виконання пунктів 2, 3 та 6 Договору купівлі-продажу об`єкта малої приватизації - єдиного майнового комплексу ДП "Зірненський спиртовий завод" №1991 від 22.07.2024, що підтверджується Актом приймання-передачі єдиного майнового комплексу ДП "Зірненський спиртовий завод" від 22.07.2024, Продавець передав, а Покупець прийняв у власність єдиний майновий комплекс державного підприємства.

При цьому підписання зазначеного Акта підтверджує фактичне завершення передачі об`єкта приватизації та набуття Товариством з обмеженою відповідальністю "Технокомплектсервіс" усіх майнових прав і обов`язків, пов`язаних із діяльністю державного підприємства. Отже, у результаті приватизації відбулося універсальне матеріальне правонаступництво, внаслідок якого до Товариства з обмеженою відповідальністю "Технокомплектсервіс" перейшли всі права та обов`язки ДП "Зірненський спиртовий завод", у тому числі обов`язок щодо виконання судових рішень, які набрали законної сили.

Як вбачається з інформації, наданої відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, на виконанні у Відділі перебуває зведене виконавче провадження №39991025 щодо стягнення коштів з боржника ДП "Зірненський спиртовий завод".

До складу зазначеного зведеного виконавчого провадження входить виконавче провадження №76642742 про стягнення з Державного підприємства "Зірненський спиртовий завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юлія Трейд" 1 216 444 (один мільйон двісті шістнадцять тисяч чотириста сорок чотири) грн. 09 коп. основної заборгованості, 17 450 (сімнадцять тисяч чотириста п`ятдесят) грн. 63 коп. 3% річних, 24 518 (двадцять чотири тисячі п`ятсот вісімнадцять) грн. 14 коп. інфляційних втрат, 167 692 (сто шістдесят сім тисяч шістсот дев`яносто два) грн. 91 коп. пені, 243 288 (двісті сорок три тисячі двісті вісімдесят вісім) грн. 82 коп. штрафу та 25 040 (двадцять п`ять тисяч сорок) грн. 74 коп. судового збору.

Також судами встановлено, що 12 червня 2024 року відбувся електронний аукціон з продажу об`єкта малої приватизації - єдиного майнового комплексу державного підприємства "Зірненський спиртовий завод" за адресою: Рівненська обл., Березнівський р-н, с. Зірне, вул. Зірненська, 7 (код ЄДРПОУ 08276316), про що свідчить договір купівлі-продажу від 22 липня 2024 року.

У межах виконавчого провадження №76642742 постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 29.11.2024 зупинено вчинення виконавчих дій з примусового виконання судового наказу №918/613/24 від 19.09.2024.

Відповідно до наказу від 23 липня 2025 року затверджено результати продажу об`єкта малої приватизації - єдиного майнового комплексу державного підприємства "Зірненський спиртовий завод". Згідно з пунктом 2 наказу №363 приватизацію об`єкта малої приватизації - єдиного майнового комплексу державного підприємства "Зірненський спиртовий завод" (код ЄДРПОУ 08276316) за адресою: Рівненська обл., Березнівський р-н, с. Зірне, вул. Зірненська, 7 визнано завершеною.

Надалі постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції №76642742 від 24 липня 2025 року поновлено вчинення виконавчих дій з примусового виконання судового наказу №918/613/24 від 19 вересня 2024 року.

За змістом пункту 3.1 договору купівлі-продажу об`єкта малої приватизації - єдиного майнового комплексу Державного підприємства "Зірненський спиртовий завод" від 22 липня 2024 року покупець - Товариство з обмеженою відповідальністю "Технокомплектсервіс" (код ЄДРПОУ 40943423) є правонаступником усіх майнових прав і обов`язків Державного підприємства "Зірненський спиртовий завод".

Зазначений договір купівлі-продажу посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Сохацькою О.В. та зареєстрований за реєстровим номером 1991.

На виконання цього договору 22 липня 2024 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях і Товариством з обмеженою відповідальністю "Технокомплектсервіс" складено акт приймання-передачі об`єкта малої приватизації - єдиного майнового комплексу державного підприємства "Зірненський спиртовий завод".

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю "Технокомплектсервіс" за договором купівлі-продажу набуло право власності на єдиний майновий комплекс державного підприємства "Зірненський спиртовий завод".

Саме укладення зазначеного договору купівлі-продажу стало підставою для звернення заявника/стягувача до суду із заявою про заміну боржника його правонаступником.

Правова оцінка обставин справи та мотиви прийняття або відхилення доводів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, надавши правову кваліфікацію відносинам, що стали предметом спору, колегія суддів зазначає наступне.

Щодо обсягу правонаступництва покупця єдиного майнового комплексу.

Апелянт стверджує, що обсяг його зобов`язань обмежений умовами договору купівлі-продажу, та посилається на тимчасове незастосування під час воєнного стану положень закону щодо погашення простроченої кредиторської заборгованості, крім заборгованості перед бюджетом.

Оцінюючи наведені доводи, колегія суддів виходить із того, що процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав та обов`язків від однієї особи до іншої. Виникнення процесуального правонаступництва безпосередньо пов`язане з переходом матеріальних прав між такими особами. Заміна сторони правонаступником відбувається, як правило, у випадках зміни суб`єкта права або обов`язку у правовідношенні, коли новий суб`єкт права (позивач, відповідач або третя особа) повністю або частково приймає на себе права чи обов`язки попередника. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 11.02.2026 у справі № 911/9/24, від 18.12.2025 у справі № 909/188/19, від 27.08.2025 у справі № 909/786/23.

Для встановлення факту процесуального правонаступництва юридичної особи суд має визначити підстави такого правонаступництва, а також обсяг прав і обов`язків, який перейшов до правонаступника у спірних правовідносинах. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 264/5957/17.

Положеннями частини першої статті 334 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі вибуття однієї зі сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.

Відповідно до частини п`ятої статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Абзацом третім частини п`ятої цієї статті передбачено, що після переходу в процесі приватизації права власності на єдиний майновий комплекс державного або комунального підприємства виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну такого державного або комунального підприємства як сторони виконавчого провадження покупцем відповідного єдиного майнового комплексу.

Згідно з ч. 1 статті 52 Господарського процесуального кодексу регламентовані питання процесуального правонаступництва, згідно з якою у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.

Заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником, тобто здійснення процесуального правонаступництва після набрання судовим рішенням законної сили, полягає в поширенні на правонаступників законної сили судового рішення. При цьому на правонаступників законна сила судового рішення поширюється всіма своїми правовими наслідками - незмінністю, неспростовністю, виключністю, преюдиційністю, виконуваністю. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 15.12.2025 у справі № 916/1838/25, від 18.12.2025 у справі № 909/188/19, від 15.05.2025 у справі № 917/1293/22.

Отже, процесуальне правонаступництво допускається на будь-якій стадії судового процесу, зокрема на стадії виконання судового рішення, та зумовлюється переходом прав і обов`язків у матеріальних правовідносинах. Вирішуючи питання про заміну боржника, суд має встановити підставу такого переходу та обсяг зобов`язань, які перейшли до правонаступника.

З матеріалів справи слідує, що підставою звернення стягувача із заявою про заміну боржника є передача у власність Товариства з обмеженою відповідальністю "Технокомплектсервіс" єдиного майнового комплексу Державного підприємства "Зірненський спиртовий завод" у процесі приватизації. Тому поряд із загальними положеннями цивільного законодавства відповідні правовідносини регулюються Законом України "Про приватизацію державного і комунального майна", норми якого є спеціальними щодо спірних правовідносин.

Питання правонаступництва при приватизації державного і комунального майна врегульовано статтею 28 зазначеного Закону.

Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" особи, які придбали державні або комунальні підприємства як єдині майнові комплекси, є правонаступниками їх майнових прав (крім права постійного користування земельною ділянкою) і обов`язків відповідно до умов договору між продавцем і покупцем та законодавства України.

Аналіз зазначеної статті Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" з огляду на її назву та зміст свідчить про те, що передбачене цієї статтею правонаступництво стосується саме осіб, які придбали державні або комунальні підприємства як єдині майнові комплекси, тобто стосується саме покупця (власника) об`єкта приватизації, який у порядку правонаступництва і набуває майнових прав приватизованого підприємства. При цьому передбачене цією нормою правонаступництво хоча і є частковим, оскільки не включає право постійного користування земельною ділянкою, проте усі інші майнові права приватизованого підприємства передаються новому власнику в порядку правонаступництва у повному обсязі. Можливості правонаступництва майнових прав і обов`язків приватизованого підприємства іншою, ніж покупець (новий власник), особою зазначена спеціальна норма Закону не передбачає. Подібні висновки щодо застосування положень статті 28 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" викладені в постановах Верховного Суду від 04.03.2026 у справі № 909/1051/18, від 05.03.2026 у справі № 909/933/19, від 18.12.2025 у справі № 909/188/19,

Згідно із ст. 345 ЦК України фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності.

Частиною другою статті 345 Цивільного кодексу України передбачено, що у результаті придбання єдиного майнового комплексу державного (комунального) підприємства у процесі приватизації до покупця переходять всі його права та обов`язки.

Як встановлено судами, 22.07.2024 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях і Товариством з обмеженою відповідальністю "Технокомплектсервіс" укладено договір купівлі-продажу об`єкта малої приватизації - єдиного майнового комплексу Державного підприємства "Зірненський спиртовий завод", посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Сохацькою О.В. та зареєстрований у реєстрі за №1991.

За пунктом 1.1 договору продавець зобов`язується передати у власність покупцю єдиний майновий комплекс Державного підприємства "Зірненський спиртовий завод" (код ЄДРПОУ 00375036), розташований за адресою: Рівненська область, Рівненський (Березнівський) район, село Зірне, вулиця Зірненська, будинок 7, а покупець зобов`язується прийняти об`єкт приватизації та виконати визначені договором умови.

При цьому абзацом другим пункту 1.1 договору передбачено, що до складу об`єкта приватизації входять усі види майна, призначені для діяльності підприємства (крім того, що не підлягає приватизації) - будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировина, продукція, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, в тому числі активи і пасиви згідно із фінансовою звітністю державного підприємства.

Відповідно до пункту 3.1 договору покупець є правонаступником усіх майнових прав, крім права постійного користування земельною ділянкою, і обов`язків Державного підприємства "Зірненський спиртовий завод" відповідно до умов цього договору та статті 28 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" з дня підписання акта приймання-передачі об`єкта приватизації від продавця до покупця.

Отже, сторони договору прямо передбачили включення боргів до складу об`єкта приватизації та перехід до покупця майнових обов`язків державного підприємства.

На виконання умов договору 22.07.2024 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях і Товариством з обмеженою відповідальністю "Технокомплектсервіс" підписано акт приймання-передачі єдиного майнового комплексу Державного підприємства "Зірненський спиртовий завод". Факт підписання зазначеного акта скаржник не заперечує.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується набуття Товариством з обмеженою відповідальністю "Технокомплектсервіс" права власності на єдиний майновий комплекс Державного підприємства "Зірненський спиртовий завод" та, відповідно, майнових прав і обов`язків цього підприємства у визначеному законом і договором обсязі.

Водночас апелянт стверджує, що обсяг правонаступництва обмежується зобов`язаннями покупця, визначеними розділом 6 договору, які, за його твердженням, виконані, а претензії органу приватизації щодо їх невиконання відсутні. Колегія суддів відхиляє вищенаведені доводи, оскільки вони не враховують сукупного змісту договірних положень.

Так, пунктом 6.5 договору визначено, що з моменту переходу права власності покупець зобов`язаний виконати умови продажу об`єкта приватизації, передбачені умовами аукціону. Зокрема, підпунктом 6.5.1 передбачено погашення протягом шести місяців заборгованості із заробітної плати та перед бюджетом у розмірі, що складеться на дату переходу права власності на єдиний майновий комплекс, у разі наявності такої заборгованості.

За своїм змістом зазначене положення встановлює спеціальну умову продажу щодо погашення окремих категорій заборгованості у визначений строк. Водночас воно не містить застереження про виключення інших боргів зі складу об`єкта приватизації або про обмеження передбаченого пунктом 3.1 договору правонаступництва лише заборгованістю із заробітної плати та перед бюджетом.

Відтак посилання у пункті 3.1 договору на здійснення правонаступництва відповідно до його умов не може тлумачитися ізольовано від пункту 1.1, який прямо включає борги до складу єдиного майнового комплексу. Обмеження обсягу переданих покупцю зобов`язань виключно переліком, наведеним у підпункті 6.5.1, суперечило б як визначеному сторонами складу об`єкта приватизації, так і погодженій ними умові про правонаступництво щодо всіх майнових обов`язків підприємства.

Посилання скаржника на виконання спеціальних умов продажу, визначених розділом 6 договору, та відсутність претензій органу приватизації не спростовують переходу до нього зобов`язань перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Юлія Трейд". Зазначені обставини не свідчать про погашення спірної заборгованості та не змінюють обсягу правонаступництва, визначеного законом і договором.

Окремо у доводах апеляційної скарги товариство посилається на абзац шістнадцятий пункту 7-4 розділу V "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", вважаючи, що встановлені ним обмеження на період дії воєнного стану виключають підстави для покладення на покупця зобов`язань із погашення спірної заборгованості та його заміни як боржника у виконавчому провадженні.

Зазначеною нормою встановлено, що тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, окремі положення частини другої статті 26 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", зокрема положення абзацу п`ятого в частині погашення простроченої кредиторської заборгованості, крім заборгованості перед бюджетом, не застосовуються. При цьому наведене положення містить застереження, за яким його дія не поширюється на випадки придбання у процесі приватизації майна Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" та об`єктів великої приватизації.

Однак передбачене цією нормою тимчасове обмеження щодо виконання покупцем відповідної умови договору приватизації не є тотожним відсутності правонаступництва та не означає виключення кредиторської заборгованості зі складу зобов`язань, які перейшли до покупця єдиного майнового комплексу.

Колегія суддів зауважує на тому, що скаржник помилково ототожнює процесуальне правонаступництво, передбачене статтею 52 ГПК України, у вигляді заміни боржника у зобов`язанні та тимчасову заборону на застосування вимоги закону щодо виконання покупцем єдиного майнового комплексу підприємства, що є об`єктом приватизації, такої умови, що підлягає включенню до договору купівлі-продажу об`єкта приватизації, як погашення простроченої кредиторської заборгованості підприємства.

У межах розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Юлія Трейд" дослідженню підлягали обставини, з якими статті 52, 334 Господарського процесуального кодексу України та стаття 28 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" пов`язують заміну боржника його правонаступником. Натомість правомірність вчинення конкретних виконавчих дій щодо стягнення заборгованості з покупця єдиного майнового комплексу не є предметом цього розгляду.

Абзац шістнадцятий пункту 7-4 розділу V "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" не встановлює заборони на здійснення процесуального правонаступництва у період дії воєнного стану. Отже, посилання апелянта на зазначену норму не спростовує переходу до нього зобов`язань первісного боржника та не є підставою для відмови в заміні сторони виконавчого провадження. Аналогічний підхід викладено у постанові Верховного Суду від 30.07.2026 у справі № 912/4100/20 .

З цих же підстав довід скаржника про те, що придбаний ним об`єкт не належить до майна Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт", не впливає на вирішення питання про правонаступництво. Навіть за умови поширення на відповідні зобов`язання передбачених законом тимчасових обмежень такі обмеження не встановлюють заборони на заміну боржника покупцем єдиного майнового комплексу.

Отже, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що внаслідок придбання єдиного майнового комплексу Державного підприємства "Зірненський спиртовий завод" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Технокомплектсервіс" перейшли майнові обов`язки цього підприємства, зокрема у правовідносинах із Товариством з обмеженою відповідальністю "Юлія Трейд", щодо яких видано наказ у цій справі.

Щодо відсутності державної реєстрації припинення первісного боржника та підстав для його процесуальної заміни.

Апелянт зазначає, що Державне підприємство "Зірненський спиртовий завод" не припинене, а лише перебуває у стані припинення, та посилається на необхідність урахування спеціального порядку припинення державних підприємств і розрахунків з їх кредиторами. Також скаржник наголошує, що стаття 15 Закону України "Про виконавче провадження" передбачає право на звернення із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, однак сама собою не створює зобов`язань для покупця єдиного майнового комплексу.

Оцінюючи зазначені доводи, колегія суддів виходить з того, що стаття 52 ГПК України допускає процесуальне правонаступництво також у разі заміни боржника у зобов`язанні та в інших випадках зміни особи у спірних правовідносинах. Отже, для вирішення питання про заміну боржника суд має встановити перехід до правонаступника відповідного матеріального обов`язку. Збереження за первісним боржником статусу юридичної особи саме собою такого переходу не виключає.

У справі, що переглядається, підставою правонаступництва є придбання Товариством з обмеженою відповідальністю "Технокомплектсервіс" у процесі приватизації єдиного майнового комплексу Державного підприємства "Зірненський спиртовий завод". Набуття покупцем майнових прав та обов`язків підприємства передбачено пунктом 3.1 договору купівлі-продажу від 22.07.2024, а передання об`єкта приватизації підтверджується актом приймання-передачі від тієї самої дати.

Передання майнових прав підприємства у цих правовідносинах є нерозривним у часі з переданням його майнових обов`язків, оскільки об`єктом купівлі-продажу виступає єдиний майновий комплекс з усіма активами та пасивами. За таких обставин відсутність у Єдиному державному реєстрі запису про припинення Державного підприємства "Зірненський спиртовий завод" не спростовує переходу до покупця прав та обов`язків, установленого на підставі договору, акта приймання-передачі та спеціальних норм приватизаційного законодавства. Подальше припинення державного підприємства не відтерміновує правонаступництво, яке вже настало внаслідок передання його єдиного майнового комплексу покупцеві. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.07.2026 у справі №912/4100/20.

Також, посилання апелянта на Закон України "Про особливості припинення державних підприємств за рішенням Фонду державного майна України" також не спростовує зазначених висновків. Частина друга статті 2 цього Закону передбачає застосування особливостей, установлених його статтею 23, до припинення державних підприємств, майно яких продано як єдиний майновий комплекс у процедурі приватизації. За частиною першою статті 23 рішення про ліквідацію такого підприємства або про його приєднання до покупця за пропозицією останнього приймається органом управління після укладення договору купівлі-продажу.

Системне тлумачення цих приписів зі статтею 28 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" дає підстави для висновку, що процедура припинення державного підприємства та набуття покупцем його майнових прав і обов`язків мають самостійні правові підстави. Завершення процедури припинення, включаючи передбачені нею розрахунки з кредиторами, не визначене умовою переходу до покупця тих обов`язків, правонаступництво щодо яких уже відбулося внаслідок приватизації.

Стосовно доводу про зміст статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" колегія суддів зазначає, що передбачене нею право звернутися до суду визначає процесуальний порядок ініціювання заміни сторони. Матеріально-правовою підставою переходу зобов`язань у цьому випадку є положення приватизаційного законодавства та договору купівлі-продажу, реалізовані шляхом передання єдиного майнового комплексу покупцеві. Відтак відсутність у статті 15 зазначеного Закону самостійної підстави виникнення майнових обов`язків покупця не свідчить про відсутність таких обов`язків за іншими нормами закону та умовами договору. Установивши матеріальне правонаступництво, суд вирішує питання про процесуальну заміну боржника відповідно до статей 52, 334 ГПК України.

Таким чином, наведені апелянтом обставини не спростовують установленого переходу спірного обов`язку до Товариства з обмеженою відповідальністю "Технокомплектсервіс" та не є підставою для відмови у заміні боржника у виконавчому провадженні.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду у їх сукупності, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують правомірності таких висновків, позаяк ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм матеріального/процесуального права, а тому не знайшли підтвердження під час апеляційного перегляду.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів зауважує, що відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Частинами 1-3 ст. 13 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки, а кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 76-78 ГПК України належними, допустимими та достовірними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, що входять до предмета доказування, при цьому докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Як встановлено ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

За змістом усталеної практики Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Пронін проти України") одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді ("Руїс Торіха проти Іспанії").

Відхиляючи скаргу апеляційний суд у принципі має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (рішення у справі "Гарсія Руїс проти Іспанії").

Згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

На підставі ч. 1 ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами апеляційного перегляду справи колегія суддів дійшла висновку, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також правильно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваної у цій справі ухвали суду першої інстанції відсутні.

Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Таким чином, судова колегія виснує, що ухвалу Господарського суду Рівненської області від 18.08.2026 у справі № 918/613/24 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Технокомплектсервіс" без задоволення.

Розподіл судових витрат.

У зв`язку із відмовою в задоволенні апеляційної скарги судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Технокомплектсервіс" залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Рівненської області від 18.08.2026 у справі №918/613/24 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачені ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

4. Справу № 918/613/24 повернути до Господарського суду Рівненської області.

Повний текст постанови складено "12" жовтня 2026 р.

Головуюча суддя Романюк Ю.Г.

Суддя Саврій В.А.

Суддя Миханюк М.В.