Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №910/11238/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" вересня 2026 р. Справа№ 910/11238/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Євсікова О.О.

суддів: Алданової С.О.

Корсака В.А.

за участю:

секретаря судового засідання Лукінчук І.А.,

представників сторін:

від позивача: не з`явилися,

від відповідача: Сайко Ю.В. (поза межами приміщення суду),

розглянувши апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Кристал-3"

на рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2025 (повний текст складено 18.11.2025)

у справі № 910/11238/25 (суддя Пукшин Л.Г.)

за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»

до Житлово-будівельного кооперативу «Кристал-3»

про стягнення 506 382,74 грн,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст і підстави вимог, що розглядаються.

У вересні 2025 року Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (далі - Підприємство, КП «Київтеплоенерго») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою, у якій просило стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Кристал-3" (далі - Кооператив) 506 382,74 грн, з яких 376 245,69 грн основного боргу, 39 254,36 грн інфляційних нарахувань, 12 756,56 грн 3% річних та 78 126,13 грн пені.

На обґрунтування позовних вимог Підприємство посилається на неналежне виконання Кооперативом зобов`язань за договором № 240595 від 17.10.2018 на постачання теплової енергії у гарячій воді в частині повної та своєчасної оплати послуг.

Позиції учасників справи.

Від Кооперативу у встановлений строк відзив на позов не надійшов.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.11.2025 позов задоволено частково. Стягнуто з Кооперативу на користь Підприємства 376 245,69 грн заборгованості, 77 780,29 грн пені, 12 756,56 грн 3% річних, 39 254,36 грн інфляційних втрат та 7 590,55 грн витрат зі сплати судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог Підприємства в частині основного боргу. Перевіривши надані позивачем розрахунки пені, інфляційних нарахувань та 3% річних суд здійснив власні розрахунки.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 18.11.2025, Кооператив звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог Підприємства до Кооперативу про стягнення 506 382,74 грн; стягнути з Підприємства на користь Кооперативу судові витрати, пов`язані з розглядом цієї скарги в суді апеляційної інстанції.

Скаржник зазначає, що оскільки він є колективним побутовим споживачем послуг, що їх надає КП «Київтеплоенерго», то Підприємство в період з 01.10.2023 по 31.05.2025 мало визначати Кооперативу ціну за 1 Гкал як для побутового споживача, тобто виходячи із тарифу, встановленого постановою №2728 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕЕКП) від 22.12.2021 «Про встановлення тарифів на виробництво теплової енергії КП ВО Київради (КМДА) «Київтеплоенерго» (ТЕЦ-5 та ТЕЦ-6). Так, згідно з постановою №2728 в період з 01.10.2023 по 31.05.2025 щодо Підприємства на виробництво теплової енергії для потреб населення був встановлений тариф на рівні 969,89 грн за 1 Гкал (без ПДВ). Натомість, як свідчать акти приймання-передавання товарної продукції за період з жовтня 2023 року по травень 2025 року, у визначенні вартості відпущеної теплової енергії Підприємство застосувало до Кооперативу тариф 1 378,67 грн за 1 Гкал (без ПДВ), що своєю чергою призвело до істотного завищення як ціни за 1 Гкал, так і загальної суми основної заборгованості за вказаний строк.

Так, в період з 01.10.2023 по 31.05.2025 Кооператив згідно з вище вказаними актами приймання-передавання товарної продукції спожив 2 176,563 Гкал теплової енергії на загальну суму 3 600 914,53 грн з ПДВ (2 176,563 х 1 378,67 грн) + 600 152,42 грн (ПДВ 20%). Однак якщо до обсягу спожитої теплової енергії застосувати тариф, встановлений постановою №2728, то її загальна вартість складе - 2 533 232,03 грн з ПДВ (2 176,563 х 969,89 грн.) + 422 205,34 грн (ПДВ 20%).

Поряд з цим, як вірно зазначив позивач у розрахунку інфляційної складової боргу та 3% річних (додаток № 3 до позовної заяви), Кооператив в період з 01.10.2023 по 31.05.2025 сплатив на користь КП «Київтеплоенерго» за спожиту теплову енергію 3 165 542,82 грн. Тому при застосуванні до спірних правовідносин постанови №2728 станом на 31.05.2025, а відповідно і на 25.08.2025, у Кооперативу була відсутня заборгованість за договором, позаяк за ним (Кооперативом) обліковувалась переплата у сумі 632 310,79 грн (2 533 232,03 грн - 3 165 542,82 грн).

Однак суд першої інстанції не перевірив правильність використаного Підприємством тарифу під час визначення основної суми заборгованості, залишив поза увагою постанову №2729 та дійшов помилкового висновку про обґрунтованість вимог Підприємства про стягнення з Кооперативу 376 245,69 грн.

Кооператив вважає хибними доводи КП «Київтеплоенерго» про те, що з 01.06.2025 по 25.08.2025 Кооператив сплатив заборгованість у сумі 91 190,02 грн, внаслідок чого її загальний розмір з 467 435,71 грн зменшився до 376 245,69 грн, оскільки у дійсності за цей проміжок часу Кооператив сплатив 198 000,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями: №859 від 16.06.2025 на суму 18 000,00 грн; №864 від 03.07.2025 на суму 70 000,00 грн; №298 від 04.07.2025 на суму 30 000,00 грн; №868 від 21.07.2025 на суму 20 000,00 грн; №875 від 15.08.2025 на суму 20 000,00 грн; №311 від 15.08.2025 на суму 40 000,00 грн. Відповідно, потенційний розмір основного боргу на день звернення Підприємства до суду становив 269 435,71 грн (467 435,71 грн - 198 000,00 грн), проте ніяк не 376 245,69 грн. Апелянт вважає, що Підприємство, зловживаючи своїм процесуальними правами, ввело суд в оману щодо дійсного розміру основного боргу за договором, що у свою чергу призвело до безпідставного стягнення з Кооперативу 376 245,69 грн.

Скаржник також зазначає, що в контексті спірного договору є колективним побутовим споживачем послуг, що їх надає КП «Київтеплоенерго». Тому на Кооператив розповсюджується дія постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану», що виключає нарахування в період військового стану на суму простроченої заборгованості пені, інфляційної складової та 3% річних.

За доводами апелянта, суд першої інстанції помилково не застосував до спірних правовідносин зазначену постанову №206 Кабінету Міністрів України та дійшов передчасного висновку про стягнення з Кооперативу нарахованої в період військового стану суми пені, інфляційної складової та 3% річних.

Скаржник зазначає, що не будучи обізнаним про наявність судового провадження у цій справі, не зміг взяти у ньому участь, належним чином захистити свої права та інтереси, а також використати свої права як відповідача у справі (надати відзив на позовну заяву, заперечення, заяви або клопотання, докази тощо). Зазначене скаржник вважає поважною причиною неподання ним до місцевого суду платіжних інструкцій (№859 від 16.06.2025 на суму 18 000,00 грн; №864 від 03.07.2025 на суму 70 000,00 грн; №298 від 04.07.2025 на суму 30 000,00 грн; №868 від 21.07.2025 на суму 20 000,00 грн; №875 від 15.08.2025 на суму 20 000,00 грн; №311 від 15.08.2025 на суму 40 000,00 грн), які спростовують доводи Підприємства про те, що з 01.06.2025 по 25.08.2025 Кооператив сплатив заборгованість у сумі 91 190,02 грн, внаслідок чого її загальний розмір з 467 435,71 грн зменшився до 376 245,69 грн, позаяк насправді за цей проміжок часу Кооператив сплатив 198 000,00 грн, а потенційний розмір основного боргу на день звернення Підприємства до суду становив 269 435,71 грн. кооператив просить суд приєднати до матеріалів справи копії перелічених вище платіжних інструкцій та врахувати їх при ухваленні відповідної постанови.

В апеляційній скарзі Кооператив також заявив клопотання про зменшення розміру пені, зазначивши, що він є неприбутковою організацією і є обслуговуючим кооперативом, який шляхом самозабезпечення утримує системи автономного теплопостачання багатоквартирного будинку №16 по вул. Північна у м. Києві, що належать співвласникам на праві спільної сумісної власності, та саме в їхніх інтересах уклав з Підприємством договір на постачання теплової енергії для забезпечення потреб співвласників багатоквартирного будинку. Кооператив просив врахувати, що матеріали даної справи не містять жодних доказів, які свідчили би про погіршення фінансового стану та господарської діяльності КП «Київтеплоенерго», та/або доказів настання негативних наслідків та понесення Підприємством збитків саме в результаті порушення Кооперативом умов договору; Кооператив утримує системи автономного теплопостачання багатоквартирного будинку №16 по вул. Північна у м. Києві; кошти на рахунок Кооперативу потрапляють шляхом їх сплати мешканцями, а не від господарської діяльності Кооперативу, що є загальновідомою обставиною.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.12.2025 сформовано колегію у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Корсак В.А., Владимиренко С.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2025 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/11238/25 та відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою Кооперативу на рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2025 до надходження матеріалів справи №910/11238/25.

18.12.2025 матеріали справи №910/11238/25 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Кооперативу на рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2025 у справі №910/11238/25. Розгляд справи призначено на 04.02.2026.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.02.2026 справа № 910/11238/25 передана на розгляд колегії у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Алданова С.О., Корсак В.А. (у зв`язку з відпусткою судді Владимиренко С.В.).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2026 прийнято апеляційну скаргу Кооперативу на рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2025 у справі №910/11238/25 до провадження у визначеному складі суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2026 відкладено судове засідання на 16.03.2026.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.03.2026 відкладено судове засідання до 15.04.2026.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2026 відкладено судове засідання до 27.05.2026.

Судове засідання, призначене на 27.05.2026, не відбулось у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги по місту Києву з 12:24 до 13:15.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2026 призначено судове засідання на 17.06.2026.

У судовому засіданні 17.06.2026 суд повідомив Підприємство, що проголошення скороченого тексту постанови відбудеться 24.06.2026.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2026 оголошено перерву у справі № 910/11238/25 до 05.08.2026.

Судове засідання призначене на 05.08.2026 не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Євсікова О.О. на лікарняному з 03.08.2026 по 07.08.2026.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.08.2026 призначено судове засідання на 30.09.2026.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2026 задоволено заяву представника Кооперативу Сайка Ю.В. про участь у судовому засіданні, призначеному на 30.09.2026, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Позиції учасників справи.

Від Підприємства відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Статтею 269 ГПК України встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1).

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2).

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3).

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (ч. 5).

Згідно з ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 № 1693 "Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», КП «Київтеплоенерго» визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ "Київенерго".

За розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 № 591 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.

Таким чином, з 01.05.2018 постачання теплової енергії та надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води здійснює КП «Київтеплоенерго».

17.10.2018 Кооператив (споживач) та Підприємство (постачальник) уклали договір №240595 на постачання, теплової енергії у гарячій воді (далі - договір), за умовами п. 1.1 якого постачальник зобов`язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання, а споживач зобов`язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених у цьому договорі.

Відповідно до п. 2.1 договору при виконанні умов цього договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов`язуються керуватися тарифами, затвердженими у встановленому порядку, Положенням про Держенергонагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж, нормативними актами з питань користування та розрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.

Згідно з п. 2.2.1 договору зобов`язується безперебійно постачати теплову енергію у гарячій воді на межу балансової належності із споживачем (Додатки 3,4) для потреб опалення в період опалювального сезону, для гарячого водопостачання - протягом року згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в Додатку 1.

Споживач, у свою чергу, зобов`язується дотримуватися кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені в Додатку 1, не допускаючи їх перевищення, своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у Додатку 2 (підп. 2.3.1 п. 2.3 договору).

Відповідно до п. 4.1 договір набуває чинності з дня його підписання та діє 01.06.2019.

Сторони узгодили, що, керуючись ст. 631 ЦК України, домовилися про те, що дія цього договору поширюється на взаємовідносини, які фактично виникли між сторонами з 01.05.2018 (п. 4.2 договору).

Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією з сторін про його припинення (п. 4.4 договору).

За умовами пункту 1 додатку №1 до договору (Обсяги постачання теплової енергії) постачальник відпускає споживачу теплову енергію в гарячій воді в межах Q рік = 2578, 375 Гкал/рік з: приєднаним тепловим навантаженням - 1, 012 Гкал/годину, в тому числі на опалення 0,874 Гкал/годину.

У додатку 2 до договору сторони затвердили тариф на теплову енергію, а саме: розрахунки зі споживачем за відпущену теплову енергію проводяться згідно з тарифами, затвердженими виконавчим органом Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) від 23.07.2018 №1294, за кожну відпущену гігакалорію (1 Гкал/грн) без урахування ПДВ: опалення, гаряче водопостачання, вентиляція житловими організаціями - 1 097, 94 грн/Гкал (п. 1 Додатку 2)

У п. 9 додатку 2 до договору сторони погодили, що споживач щомісяця з 12 по 15 числа самостійно отримує: в ЦОК за адресою: вул. Волоська, буд. №42: оформлену постачальником рахунок-фактуру на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця, акт приймання-передавання товарної продукції, облікову картку фактичного споживання за попередній період та акт звіряння, які оформляє і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

КП «Київтеплоенерго» здійснювало постачання Кооперативу теплової енергії, що підтверджується копіями корінців нарядів на включення та відключення будинку до/від теплопостачання, актів про готовність вузла комерційного обліку споживача до роботи, відомостей споживання теплової енергії, облікових карток, актів приймання-передавання товарної продукції за спірний період, які є належними та допустимими доказами у відповідності до приписів статей 76, 77 ГПК України (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03.09.2020 у справі №910/17662/19, від 28.03.2018 у справі №910/6652/17, від 12.07.2018 у справі №910/6654/17 та від 12.10.2018 у справі №910/30728/15).

Претензії та повідомлення про порушення Підприємством умов договору постачання теплової енергії з боку Кооперативу відсутні.

Кооператив обов`язок з оплати отриманої в період з жовтня 2023 року по травень 2025 року теплової енергії належним чином не виконав, у зв`язку з чим виник борг в розмірі 376 245, 69 грн.

Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 525, 526 ЦК України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Порушенням зобов`язання, у відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд встановив, що сторони уклали договір, який за своєю правовою природою є договором енергопостачання.

Згідно з ч. 1 ст. 275 ГК України (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених / визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів (ч. 6, 7 ст. 276 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Згідно з ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За визначенням ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Відносини між позивачем та відповідачем регулюються спеціальним законодавством у сфері енергопостачання, а саме Законом України "Про теплопостачання" та Правилами користування тепловою енергією, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України №1198 від 03.10.2007 (надалі - Правила).

Частинами 4, 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу теплової енергії. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Згідно зі ст. 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб`єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб`єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Пунктом 3 Правил передбачено, що споживач теплової енергії - це фізична особа, яка є власником будівлі або суб`єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.

Відповідно до п. 40 Правил споживач теплової енергії зобов`язаний вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.

Матеріалами справи підтверджується належне виконання позивачем взятих на себе зобов`язань за договором щодо постачання відповідачу теплової енергії.

За встановлених у справі обставин строк виконання грошового зобов`язання з оплати спожитої теплової енергії на момент розгляду справи настав.

Докази оплати наданих Підприємством послуг Кооператив не надав.

За таких підстав вимоги Підприємства про стягнення з Кооперативу 376 245,69 грн заборгованості з оплати спожитої теплової енергії є обґрунтованими та підлягають задоволенню, висновку про що правомірно дійшов суд першої інстанції.

Щодо доводів Кооперативу про те, що він є колективним побутовим споживачем послуг, які надає КП «Київтеплоенерго», і тому Підприємство в період з 01.10.2023 по 31.05.2025 мало визначати Кооперативу ціну за 1 Гкал як для побутового споживача, тобто виходячи із тарифу, встановленого постановою НКРЕКП №2728 від 22.12.2021, суд зазначає, що правовідносини у справі, що розглядається, та у справах, на які посилається Кооператив (постанови Верховного Суду від 06.08.2025 у справі №910/9749/24 та від 27.05.2025 у №916/2778/24) не є подібними, в т. ч. тому, що КП «Київтеплоенерго» у спірних правовідносинах не є постачальником «останньої надії».

Суд констатує, що п. 1 додатку 2 до договору Кооператив і Підприємство узгодили, що розрахунки зі споживачем за відпущену теплову енергію проводяться згідно з тарифами, затвердженими виконавчим органом Київської міської ради (КМДА) від 23.07.2018 №1294, за кожну відпущену гігакалорію (1 Гкал/грн) без урахування ПДВ: опалення, гаряче водопостачання, вентиляція житловими організаціями - 1 097, 94 грн/Гкал. З ПДВ тариф для населення складає 1 317,53 грн (1 097,94 грн + 20% ПДВ).

Тому застосування КП «Київтеплоенерго» такого тарифу є правомірним. Наведеним спростовуються як відповідні доводи Кооперативу, так і подальші розрахунки, обґрунтовані цими ж доводами.

Оскільки Кооператив допустив прострочення розрахунків за поставлену теплову енергію, Підприємство на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України та умов договору нарахувало та заявлено до стягнення з Кооперативу 12 756,56 грн 3% річних, 39 254,36 грн інфляційних втрат та 78 126,13 грн пені.

Щодо доводів Кооперативу про те, що на нього розповсюджується дія постанови Кабінету Міністрів України №206 від 05.03.2022 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану», що у свою чергу виключає нарахування в період військового стану на суму простроченої заборгованості пені, інфляційної складової та 3% річних, суд зазначає таке.

Пунктами 1, 2 зазначеної постанови (із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів №390 від 21.04.2023) в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні», Кабінет Міністрів України постановив: установити, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги; припинення / зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі; стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, утвореної після 24.02.2022 з дати початку по дату завершення бойових дій або тимчасової окупації територій, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, споживачів та/або членів їх сімей, які покинули своє місце проживання та надали виконавцю комунальних послуг, управителю багатоквартирного будинку, іншій уповноваженій співвласниками особі у паперовій або електронній формі довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи згідно з додатком 2 до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 №509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб» (Офіційний вісник України, 2014 р., № 81, ст. 2296; 2015 р., № 70, ст. 2312), або інші документи, що підтверджують їх відсутність у житловому та/або нежитловому приміщенні, будинку, в яких вони є споживачами на підставі укладених договорів (з місця тимчасового проживання в іноземній державі, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби тощо). Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 24.02.2022.

Абзацом 1 п. 1 зазначеної постанови (в редакції постанови Кабінету Міністрів України №1405 від 29.12.2023) в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні», Кабінет Міністрів України постановив установити, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15.05.2015 №285).

Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 24.02.2022 (п. 2 постанови КМУ №206).

Згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженим Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22.12.2022 №309 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за №1668/39004, дата початку бойових дій (дата виникнення можливості бойових дій) або тимчасової окупації м. Київ - 24.02.2022; дата завершення бойових дій (дата виникнення можливості бойових дій) або тимчасової окупації м. Київ - 30.04.2022.

У справі, що розглядається, Підприємство заявило до стягнення з кооперативу заборгованість за період жовтень 2023 року - травень 2025 року, тобто за період, коли у м. Київ не було бойових дій або тимчасовій окупації.

Тому дія постанови Кабінету Міністрів України №206 від 05.03.2022 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» не розповсюджується не спірні правовідносини, що спростовує відповідні доводи скаржника.

Щодо посилань апелянта на постанови Верховного Суду від 13.02.2024 у справі №922/1717/23 та Північного апеляційного господарського суду від 15.07.2024 у справі №910/20006/23 колегія суддів зазначає, що у цих постановах суд застосував п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» у редакції до 30.12.2023, тобто в інший період, ніж той, що є спірним у справі, яка розглядається.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду №910/12604/18 від 01.10.2019).

Перевіривши надані позивачем та здійснені місцевим судом розрахунки інфляційних втрат та 3% річних, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що хоча обґрунтований розмір інфляційних втрат та 3% річних є більшим, ніж заявив позивач, однак, враховуючи межі позовних вимог, до стягнення на користь Підприємства підлягають інфляційні втрати у розмірі 39 254,36 грн та 3% річних у розмірі 12 756,56 грн, тобто у заявлених до стягнення розмірах.

За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У пункті 3.3 договору сторони погодили, що споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,5% від суми боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) за кожний день до моменту його повного погашення, але не більше суми, обумовленої чинним законодавством.

Водночас ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши наданий позивачем та здійснений місцевим судом розрахунок пені, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що за період прострочення виконання зобов`язання з оплати наданих Підприємством послуг з 01.10.2023 по 31.05.2025 до стягнення з Кооперативу підлягають 77 780,29 грн пені.

Апеляційний суд відзначає, що у наданому Підприємством розрахунку пені фактичне її нарахування починається у березні 2024 року, тобто у період, коли постанова Кабінету Міністрів України №206 від 05.03.2022 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» діяла в редакції постанови Кабінету Міністрів України №1405 від 29.12.2023, якою заборонено нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією.

Щодо наданих Кооперативом з апеляційною скаргою доказів (платіжні інструкції №859 від 16.06.2025 на суму 18 000,00 грн; №864 від 03.07.2025 на суму 70 000,00 грн; №298 від 04.07.2025 на суму 30 000,00 грн; №868 від 21.07.2025 на суму 20 000,00 грн; №875 від 15.08.2025 на суму 20 000,00 грн; №311 від 15.08.2025 на суму 40 000,00 грн) та клопотання Підприємства про закриття провадження (з доданою до нього довідкою про стан розрахунків та довідкою про повне погашення Кооперативом заборгованості) суд зазначає таке.

За змістом ч. 4, 8 ст. 80 ГПК України, яка врегульовує загальний порядок подання доказів, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу; докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідно до ч. 3 ст. 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у т.ч. апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого процесуальним законом порядку, це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких покладений на учасника справи (у даному випадку - відповідача).

Отже, у разі подання учасником справи доказів, які не були подані до суду першої інстанції, такий учасник справи повинен письмово обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від особи, яка їх подає.

Як поважну причину неподання таких доказів Кооператив визначає те, що суд розглянув цю справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, а тому про існування оскаржуваного рішення йому (Кооперативу) стало відомо 24.11.2025 за фактом його реєстрації в електронному кабінеті у підсистемі Електронний суд ЄСІТС. У свою чергу, не будучи обізнаним про наявність судового провадження у цій справі, скаржник не зміг взяти у ньому участь, належним чином захистити свої права та інтереси, а також використати свої права, як відповідача у справі (надати відзив на позовну заяву, заперечення, заяви або клопотання, докази тощо).

Суд встановив, що 10.09.2025 Господарський суд міста Києва своєю ухвалою прийняв позовну заяву Підприємства до розгляду та відкрив провадження у справі, ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та надав відповідачу (Кооперативу) строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

10.09.2025 цю ухвалу суд направив рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження Кооперативу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Ухвала була повернута відділом поштового зв`язку до суду з поміткою «За закінченням терміну зберігання».

Частиною 6 ст. 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, суд вважає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто, повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Крім того, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо уточнення обов`язків учасників судової справи» було внесено зміни в т. ч. до ГПК України: а) у ст. 6: абзац перший частини шостої викласти в такій редакції: « 6. Адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку»; частину сьому викласти в такій редакції: « 7. Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою. В умовах воєнного чи надзвичайного стану у разі знеструмлення електромережі суду чи настання інших обставин, які унеможливлюють функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, суд може вручати особі, яка зареєструвала електронний кабінет, будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, у паперовій формі».

Тобто у разі виконання припису Закону щодо реєстрації свого електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі Кооператив отримав би направлені йому судом документи вчасно та був би обізнаний про розгляд цієї справи.

Згідно з ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відмовляючи у задоволенні клопотання Підприємства про закриття провадження у зв`язку з повним погашенням Кооперативом основної заборгованості за період 01.10.2023-01.06.2025, колегія суддів зазначає таке.

У постанові від 30.08.2024 у cправі №916/3006/23 Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду зазначив, що перед Верховним Судом у цій справі постали такі питання застосування п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України:

1. Чи підлягає закриттю провадження у справі на стадії апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції у разі, якщо предмет спору припинив існування після ухвалення судом першої інстанції рішення у справі?

2. Чи підлягає скасуванню законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції по суті спору лише з підстав відсутності предмета спору, якщо предмет припинив існування після ухвалення цього рішення?

3. Чи підлягає закриттю провадження у справі на стадії апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції у разі, якщо предмет спору припинив існування після ухвалення судом першої інстанції рішення у справі, та законність і обґрунтованість рішення спростована за наслідками апеляційного розгляду?

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду виснував таке:

« 7.16. Статтею 231 ГПК України визначено підстави для закриття провадження у справі. Так, відповідно до пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

7.17. Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення по суті спору у зв`язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

7.18. Поняття "юридичного спору" має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття "спір про право" (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття "спору про право" має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

7.19. Предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

7.20. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Від підстав позову слід відрізняти правові підстави позову (правове обґрунтування позову) - правову кваліфікацію обставин, якими позивач обґрунтовує свої позиції (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 95)).

7.21. З урахуванням наведеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

7.22. Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.

7.23. Отже, суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору існував на момент виникнення останнього, але припинив існування в процесі розгляду справи на час (до) ухвалення судом першої інстанції судового рішення.

7.24. При цьому протилежне, зокрема скасування рішення суду з тих підстав, що сторона спору на стадії апеляційного перегляду рішення вчинила дії, які направлені, по суті, на вирішення питання шляхом фактично позапримусового виконання зобов`язання, хоча і за наслідками встановлення судом першої інстанції обставин та ухвалення рішення про зобов`язання вчинення дій на користь позивача, означало б скасування законного та обґрунтованого рішення, яке ухвалене за результатами встановлення фактичних обставин справи, надання оцінки доказам, правильного застосування норм матеріального і процесуального права.

7.25. За статтею 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право:

1) залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення;

2) скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення;

3) визнати нечинним судове рішення суду першої інстанції повністю або частково у передбачених цим Кодексом випадках і закрити провадження у справі у відповідній частині;

4) скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково;

5) скасувати судове рішення і направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю;

6) скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції;

7) у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених у пунктах 1-6 частини першої цієї статті.

7.26. Статтею 278 ГПК України визначені підстави для скасування судового рішення повністю або частково із закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині. Відповідно до наведеної статті судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку із залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статями 226 та 231 цього кодексу.

7.27. Разом з тим статтею 276 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

7.28. Отже, у розумінні статті 278 ГПК України підставою для зміни або скасування рішення суду першої інстанції із закриттям провадження у справі є порушення судом процесуального законодавства, зокрема, й коли суд першої інстанції не врахував обставини того, що предмет спору припинив існувати до ухвалення рішення.

7.29. Подібна конструкція, до прикладу, передбачена процесуальним кодексом для подібного випадку, коли після ухвалення оскаржуваних рішень настали інші обставини, які також є підставою для закриття провадження у справі за правилами пункту 6 частини першої статті 231 ГПК України. Так, за частиною третьою статті 278 ГПК України якщо судом першої інстанції ухвалено законне і обґрунтоване рішення, смерть фізичної особи - сторони у спорі чи припинення юридичної особи - сторони у спорі, що не допускає правонаступництва, після ухвалення такого рішення не може бути підставою для застосування вимог частини першої цієї статті.

7.30. Водночас, на переконання Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду, коли порушення ГПК України судом першої інстанції не допущено та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, встановлення апеляційним судом обставин припинення існування предмету спору, які (обставини) виникли вже після ухвалення рішення судом першої інстанції, саме по собі не може бути підставою для скасування судового рішення згідно зі статтею 278 ГПК України та закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України.

7.31. Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду також вважає за необхідне зазначити про те, що ГПК України передбачає спеціальні процесуальні механізми та процедуру для випадку припинення існування предмета спору, які виникли після ухвалення рішення судом першої інстанції.

7.32. Так, у разі, коли боржник добровільно виконав рішення суду (повністю чи частково), яке підлягає виконанню на підставі виконавчого документа (наказу), то боржник відповідно до частини другої статті 328 ГПК України наділений правом звернутися до суду із відповідною заявою про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково (якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою).

7.33. Судове рішення також може бути переглянуто за правилами глави 3 ГПК України за наявності для цього відповідних підстав.

7.34. У зв`язку з викладеним, Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду дійшов висновку про необхідність відступити від висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 09.03.2021 у справі №914/1034/18, від 10.09.2021 у справі №910/13848/20, від 27.09.2022 у справі №910/14363/21, від 25.07.2019 у справі №916/144/18 про те, що закриття апеляційним судом провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України може бути здійснено, якщо предмет спору припинив існування після ухвалення судом першої інстанції рішення у справі, позаяк відсутні підстави для скасування рішення лише з цих мотивів, якщо його законність та обґрунтованість не спростована за наслідками апеляційного розгляду.

7.35. Таким чином, Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду висновує, що суд закриває провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору існував на момент виникнення останнього, але припинив існування в процесі розгляду справи на час (до) ухвалення судом першої інстанції рішення по суті спору. У випадку виникнення обставин припинення існування предмета спору на стадії апеляційного (касаційного) перегляду справи, відсутні підстави для застосування пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України та скасування судового рішення по суті спору лише з мотивів виникнення зазначених обставин, якщо законність та обґрунтованість судового рішення не спростована за наслідками апеляційного (касаційного) розгляду справи.

7.36. Водночас у разі, якщо при апеляційному перегляді рішення суду першої інстанції встановлено наявність підстав, за яких судове рішення підлягає скасуванню, оскільки є незаконним і необґрунтованим, то, у разі встановлення також і обставин припинення існування предмета спору, які (обставини) виникли вже після ухвалення рішення судом першої інстанції, таке рішення підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України. Подібний підхід застосовний відповідно до частини третьої статті 278 ГПК України, згідно із якою у разі, якщо настала смерть фізичної особи - сторони у спорі чи припинення юридичної особи - сторони у спорі, що не допускає правонаступництво (пункт 6 частини першої статті 231 ГПК України) після ухвалення судового рішення, застосуванню підлягають положення статті 231 ГПК України у разі, якщо судом першої інстанції ухвалено, відповідно, незаконне і необґрунтоване рішення.

7.37. Отже, при застосуванні пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України слід враховувати, що закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми процесуального законодавства можливе у разі, коли:

- предмет спору існував на момент порушення провадження у справі та припинив існування в процесі розгляду справи на час (до) ухвалення судом першої інстанції судового рішення і ці обставини не були взяті до уваги судом першої інстанції при ухваленні судового рішення;

- при апеляційному перегляді судового рішення першої інстанції встановлено, що судове рішення підлягає скасуванню, оскільки є незаконним і необґрунтованим то, у разі встановлення також і обставин припинення існування предмета спору, які (обставини) виникли вже після ухвалення рішення судом першої інстанції, таке рішення підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України.

7.38. У тому разі, коли суд першої інстанції ухвалив законне і обґрунтоване рішення, то встановлені апеляційним судом обставини припинення існування предмету спору, які (обставини) виникли вже після ухвалення рішення судом першої інстанції, не можуть бути підставою для скасування судового рішення згідно зі статтею 278 ГПК України та закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України».

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).

Судові витрати.

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за її подання відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. 74, 129, 269, 275-277, 281- 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

У Х В А Л И В :

1. Апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Кристал-3" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2025 у справі №910/11238/25 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2025 у справі №910/11238/25 залишити без змін.

3. Судові витрати, пов`язані з поданням апеляційної скарги, покласти на скаржника.

4. Справу повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст. 287- 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 14.10.2026.

Головуючий суддя О.О. Євсіков

Судді С.О. Алданова

В.А. Корсак