Постанова від 13 жовтня 2026 р. у справі №910/16128/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" жовтня 2026 р. Справа№ 910/16128/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Колесника Р.М.

суддів: Мальченко А.О.

Сковородіної О.М.

при секретарі судового засідання: Пічкур А.О.

за участю представників учасників справи: згідно з протоколом судового засідання

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Київський маргариновий завод»

на рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2026 (повний текст рішення складено і підписано 05.06.2026)

та

на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2026 (повний текст рішення складено і підписано 16.06.2026)

у справі № 910/16128/25 (суддя - Погрібна С.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фуд Оіл»

до Приватного акціонерного товариства «Київський маргариновий завод»

Короткий зміст позовних вимог

ТОВ «Фуд Оіл» (надалі позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до ПрАТ «Київський маргариновий завод» (надалі відповідач, скаржник) про стягнення 3852103,76 гривень основного боргу, 362893,83 гривень пені, 48691,84 гривень інфляційних втрат, 35118,76 гривень 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані позивачем неналежним виконанням відповідачем свого обов`язку щодо оплати за поставлений йому товар згідно з договором поставки № ФК2021 від 20.09.2021.

Короткий зміст судового рішення

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.01.2026 закрито провадження у справі в частині стягнення 50000,00 гривень основного боргу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.05.2026 закрито провадження в частині стягнення основного боргу в сумі 65081,00 гривень, позовні вимоги задоволено повністю, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 3737022,76 гривень основного боргу, інфляційні втрати у розмірі 48691,84 гривень, 3% річних у розмірі 35118,76 гривень, пені у розмірі 362893,83 гривень.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив із обставин доведення позивачем достатньою мірою позовних вимог та наявності у відповідача обов`язку сплатити на користь позивача залишок за поставлений товар, а також пеню, 3 % річні, та інфляційні втрати, нараховані на суму заборгованості.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 16.06.2026 заяву позивача про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат задоволено частково, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 29500,00 гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Задовольняючи заяву позивача частково, суд першої інстанції виходив із критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), пропорційності, справедливості, необхідності та розумності їхнього розміру, співрозмірності із виконаною адвокатами роботою в суді, в частині саме 29500,00 гривень.

Короткий зміст апеляційної скарги

Не погоджуючись із прийнятим основним та додатковим рішеннями, ПрАТ «Київський маргариновий завод» звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати основне рішення суду першої інстанції в частині присудження до стягнення з відповідача 1588980,00 гривень основної заборгованості, 48691,84 гривень інфляційних втрат, 35118,76 гривень 3 % річних, 362893,83 гривень пені, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в цій частині.

В обґрунтування апеляційної скарги в частині основного рішення скаржник зазначає, що суд дійшов помилкового висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за видатковою накладеною № 44, адже товар, поставлений за цією видатковою накладною не охоплюється загальним предметом укладеного сторонами договору. До того ж скаржник посилається на безпідставне неврахування судом першої інстанції доказів недотримання позивачем вимог щодо якості поставленого товару.

В частині вимог апеляційної скарги щодо додаткового рішення, скаржник просить його скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат.

В обґрунтування апеляційної скарги в цій частині, скаржник посилається на те, що усі докази на підтвердження понесених позивачем судових витрат існували до закінчення судових дебатів у справі, а тому, позивач мав подати їх своєчасно, а не після ухвалення рішення, у зв`язку з чим додаткове рішення підлягає скасуванню як таке, що ухвалене з порушенням статей 124 та 221 ГПК України.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

20.09.2021 позивачем (Постачальник) та відповідачем (Покупець) було укладено Договір поставки № ФК 2021 від 20.09.2021 (надалі Договір), відповідно до п.1.1. якого Постачальник зобов`язується поставити і передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити продукцію (тропічні олії та їх фракції рослинного походження), конкретне найменування якої погоджується Сторонами у Специфікаціях до Договору, надалі іменовану "Товар", на умовах, викладених в цьому Договорі.

Відповідно до п. 1.2. Договору до поняття Товар відноситься вся Договірна кількість Товару, партія Товару, або частина партії Товару.

Відповідно до п. 2.1. Договору найменування Товару, ціна одиниці Товару (однієї тони), кількість, асортимент, вартість партії Товару, терміни (строк) та умови поставки узгоджуються Сторонами додатково в Специфікаціях до Договору, які є його невід`ємною частиною.

Відповідно до п. 2.5. Договору датою поставки Товару, переходу права власності на Товар, а також ризиків випадкового знищення та пошкодження Товару є дата оформлення видаткової накладної Постачальником в місті навантаження, яка підтверджує відвантаження Товару на адресу Покупця та/або дата відвантаження Товару в Місці навантаження на транспортний засіб, що підтверджується відміткою у товарно-транспортній накладній.

Відповідно до п. 3.1. Договору оплата поставленого Товару здійснюється Покупцем, на умовах відтермінування платежу, протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дати поставки Товару. Покупець при оплаті Товару в призначенні платежу вказує номер і дату цього Договору та відповідний рахунок, виставлений Постачальником. У випадку здійснення оплати без посилання в призначенні платежу на відповідний рахунок Постачальника, Покупець зобов`язується надати Постачальнику лист, щодо уточнення призначення платежу з обов`язковим зазначенням в тексті листа рахунку щодо якого здійснювалась оплата, у строк три банківських дня після оплати.

Відповідно до п.п. 4.1., 4.2., 4.3. Договору приймання Товару по якості здійснюється Покупцем згідно Специфікації до Договору та документа(ів), що підтверджує(ють) якість Товару. Якість Товару підтверджується в Місці поставки Сертифікатом якості Товару, що виданий незалежним сюрвейером.

Якість Товару, визначена в Місці поставки, є остаточною для здійснення розрахунків з Постачальником по відповідній партій товару. Оплата послуг сюрвейера здійснюється за рахунок Постачальника.

Приймання Товару за кількістю здійснюється в Місці поставки (навантаження). Кількість Товару підтверджується сертифікатом кількості, виданим незалежним сюрвейером. Оплата послуг сюрвейера здійснюється за рахунок Постачальника.

У разі виявлення під час приймання ознак невідповідності Товару по кількості або якості, Покупець зобов`язаний призупинити приймання і викликати представників Постачальника протягом доби з дати початку приймання шляхом направлення відповідного повідомлення Постачальнику і має скласти Акт (акт невідповідності по якості, акт невідповідності по кількості, акт зважування тощо) з представником Постачальника (водій, експедитор тощо).

Приймання Товару за кількістю та якістю повинно проводитися не пізніше 2 -х діб з дати поставки Товару.

У разі виникнення претензій щодо якості або кількості Товару, Покупець має право пред`явити претензію Постачальнику протягом 5 робочих днів з дати поставки Товару з обов`язковим наданням оригіналу (або засвідченої копії) акту приймання Товару за участю представника Постачальника та/або висновку експерта Торгово-промислової палати України, а у випадках поставки Товару на умовах FCA - додатково також докази, що підтверджують схоронне перевезення Товару, яке виключає доступ до транспортного засобу або пошкодження Товару в процесі перевезення, а саме: докази цілісності пломб на транспортному засобі, який здійснював поставку Товару (Акт та відповідну фотофіксацію), копії транспортної накладної та документів про приймання Товару. У разі перевищення зазначеного строку або неподання зазначених документів, Товар вважається прийнятим за якістю і в кількості, згідно з умовами Договору, а претензії щодо якості і кількості не розглядаються по суті.

У разі виявлення Покупцем Товару, що не відповідає показникам якості, зазначеними в Специфікації до Договору та/або сертифікаті якості незалежного сюрвейера, Сторони домовляються про знижку на Товар, яку Постачальник зобов`язується надати при поставці наступної партії Товару. Сторони погодили, що розмір такої знижки повинен бути релевантним (співмірним) розміру втрат Покупця від використання фактично поставленого Товару по якому виявлена невідповідність, за домовленістю з постачальником.

Відповідно до п.п. 6.1., 6.2. Договору сторона, яка порушила умови цього Договору, відшкодовує іншій Стороні завдані своїми діями чи бездіяльністю реальні збитки в повному обсязі в порядку, передбаченому чинним законодавством.

У випадку порушення Покупцем строку оплати Товару, вказаного в п. 3.1. Договору, Покупець на письмову вимогу Постачальника сплачує останньому пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожний день прострочення, при цьому Постачальник має право, попередньо повідомивши Покупця, призупинити поставку (відвантаження) неоплачених партій Товару до погашення Покупцем протермінованої заборгованості за вже поставлений Товар.

Відповідно до п. 6.7. Договору сплата неустойки не звільняє Сторони від виконання своїх зобов`язань за цим Договором.

Відповідно до п.п. 8.1., 8.3. Договору він набуває чинності з дати його підписання Сторонами і діє до 31 грудня 2023 року, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за цим Договором

Підписані належним чином факсимільні або скановані копії Договору, Специфікацій, додаткових угод, а також документів, передбачених п. 2.5 даного Договору, мають доказову силу оригіналу до дати обміну оригіналами.

01.01.2024 позивачем та відповідачем укладено Додаткову угоду № 1 до Договору поставки № ФК 2021 від 20.09.2021, якою п. 8.1 Договору поставки № ФК202І від 20.09.2021 викладено у наступній редакції: « 8.1 Договір набуває чинності з дати його підписання Сторонами і діє до 31 грудня 2024 року, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за цим Договором.».

Протягом 2021 - 2024 років позивачем було поставлено відповідачу Товар - Рафіновану, дезодоровану, вибілену (ПДВ) пальмову олію (рідка фракція); Рафінований, дезодорований, вибілений (ПДВ) пальмовий стеарин (тверда фракція); олеїн Пальмовий рафінований вибілений дезодорований (ОлПРВД); Жир для молочних продуктів Newrich 16 (Ньюріч MF 16) ваговий (20 кг), що підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними, податковими накладними, рахунками на оплату та, підписаними сторонами позивача та відповідача, специфікаціями, видатковими накладними, які містяться в матеріалах справи.

Відповідачем не висловлено жодних обґрунтованих заперечень щодо зазначених доказів.

Позивачем до позовної заяви додані відповідні платіжні інструкції про сплату відповідачем на банківські реквізити позивача грошових коштів за Товар згідно з Договором, що підтверджуються часткову сплату вищезазначеного товару відповідачем.

22.07.2025 довіреністю № 93 відповідач уповноважив директора з виробництва олійно-жирової продукції Дмитрука Сергія Олександровича на отримання від позивача Жир для молочних продуктів Newrich 16 (Ньюріч MF 16) ваговий (20 кг).

Відповідно до Специфікації № 30 від 23.07.2025 до Договору постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти товар: Жир для молочних продуктів Newrich 16 (Ньюріч MF 16) ваговий (20 кг); ціна 1 тони Товару з ПДВ становить 71000,00 гривень; Кількість Товару (+/- 10%) - 22,38 тон; вартість товару з ПДВ становить 1588980,00 гривень., включаючи ПДВ 264830,00 гривень. Термін відвантаження - 23.07.2025.

Відповідно до п. 9 Специфікації №30 від 23.07.2025 до Договору умови оплати: відстрочка платежу до 23.08.2025.

23.07.2025 уповноваженими сторонами позивача та відповідача підписано видаткову накладну № 44 від 23.07.2025 за Договором щодо Товару - Жир для молочних продуктів Newrich 16 (Ньюріч MF 16) ваговий (20 кг); ціна 1 тони Товару з ПДВ становить 71000,00 гривень; Кількість Товару, тон (+/- 10%) - 22,38 тон; вартість товару з ПДВ становить 1588980,00 гривень., включаючи ПДВ 264830,00 гривень.

Відповідно до Протоколу випробувань вхідної сировини від 23.07.2025, підготованого працівниками відповідача, сировина Жир для молочних продуктів Newrich 16 (Ньюріч MF 16), яку поставив ТОВ «Фуд Оіл» не відповідає вимогами за показниками «Смак та запах», «Кислотне число» та «Масова частка ТТГ». Дана поставка сировини може бути прийнятою на підприємство для подальшої переробки за умови перерахунку вартості сировини з урахуванням додаткових витрат (11%).

24.07.2025 довіреністю № 97 відповідач уповноважив директора з виробництва олійно - жирової продукції Дмитрука Сергія Олександровича на отримання від позивача Рафінованої, дезодорованої, вибіленої (ПДВ) пальмової олії (рідка фракція).

Відповідно до Специфікації №32 від 25.07.2025 до Договору постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти товар: Рафінована, дезодорована, вибілена (ПДВ) пальмова олія (рідка фракція); Кількість Товару- 24,00 тон; Толернас +/- 10 % (на розсуд постачальника), визначається в місці завантаження, відповідно до сертифіката кількості, виданими незалежним сюрвейром. Ціна 1 тони товару становить 73000,02 гривень, включаючи ПДВ 12166,67 гривень. Термін поставки - 25.07.2025. Вартість Товару по Специфікації становить 1752000,48 гривень, включаючи ПДВ 292000,08 гривень.

Відповідно до п. 9 Специфікації №32 від 25.07.2025 до Договору Покупець зобов`язаний здійснити платіж за товар не менше 100% відповідно до видаткової накладеної та виставленого рахунку постачальника до 15.08.2025.

25.07.2025 уповноваженими сторонами позивача та відповідача підписано видаткову накладну № 45 від 25.07.2025 за Договором щодо Товару - Рафінована, дезодорована, вибілена (ПДВ) пальмова олія (рідка фракція); кількість 24 тони; ціна з ПДВ - 73000,02 гривень; сума з ПДВ - 1752000,48 гривень.

23.07.2025 довіреністю № 96 відповідач уповноважив директора з виробництва олійно - жирової продукції Дмитрука Сергія Олександровича на отримання від позивача Стеарина пальмового рафінованого вибіленого дезодорованого.

Відповідно до Специфікації №31 від 24.07.2025 до Договору поставки № ФК2021 від 20.09.2021 постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти товар: Рафінований, дезодорований, вбілений (РДВ) пальмовий стеарин (тверда фракція); Кількість Товару- 12361,40 кг+/- 10 % (на розсуд постачальника), визначається в місці завантаження, відповідно до сертифіката кількості, виданими незалежним сюрвейром. Ціна 1 тони товару становить 71000,00 гривень, включаючи ПДВ 11833,33 гривень. Термін поставки - 24.07.2025. Вартість Товару по Специфікації становить 877659,40 гривень, включаючи ПДВ 146276,57 гривень.

Відповідно до п. 9 Специфікації №31 від 24.07.2025 до Договору поставки № ФК2021 від 20.09.2021 Покупець зобов`язаний здійснити платіж за товар не менше 100% відповідно до видаткової накладеної та виставленого рахунку постачальника до 25.08.2025.

24.07.2025 уповноваженими сторонами позивача та відповідача підписано видаткову накладну № 43 від 24.07.2025 за Договором поставки № ФК 2021 від 20.09.2021 щодо Товару - Рафінований, дезодорований, вбілений (РДВ) пальмовий стеарин (тверда фракція); кількість 12361,4 кг; ціна з ПДВ - 71,00 гривень; сума з ПДВ - 877659,40 гривень.

Листом від 08.09.2025 № 127 відповідач повідомив позивача, що гарантує щотижневе погашення заборгованості за Договором у розмірі 237000,00 гривень, починаючи з 15.09.2025 до повного її погашення.

Позиція суду апеляційної інстанції

Щодо розгляду поданих в процесі апеляційного провадження клопотань

14.10.2026 перед судовим засіданням через систему «Електронний суд» до суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги.

14.10.2026 за наслідками розгляду у судовому засіданні клопотання ПрАТ «Київський маргариновий завод» про відкладення розгляду апеляційної скарги, враховуючи приписи ч. 11 ст. 270 ГПК України, відповідно до яких неявка сторін у судове засідання не перешкоджає розгляду справи судом апеляційної інстанції, а також і те, що у даній справі явка учасників справи у судове засідання не була визнана судом обов`язковою, колегією суддів було відмовлено у його задоволенні у зв`язку із необґрунтованістю та безпідставністю.

Щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені у апеляційній скарзі та заперечення на них, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Сутність апеляційного провадження у даній справі полягає у наданні оцінки висновкам суду щодо задоволення позову в повному обсязі через призму аргументів скаржника про відсутність підстав для стягнення заборгованості за видатковою накладною № 44, оскільки поставлений за нею товар не відповідає загальному предмету договору, визначеному сторонами, а також з огляду на недотримання позивачем вимог щодо якості поставленого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 525, ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Як вже зазначалося, сторонами було укладено Договір, відповідно умов якого Постачальник зобов`язався поставити і передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити продукцію (тропічні олії та їх фракції рослинного походження), конкретне найменування якої погоджується Сторонами у Специфікаціях до Договору.

Сторонами погоджено, що найменування Товару, ціна одиниці Товару (однієї тони), кількість, асортимент, вартість партії Товару, терміни (строк) та умови поставки узгоджуються Сторонами додатково в Специфікаціях до Договору, які є його невід`ємною частиною.

Також умовами вищезазначеного Договору визначено, що датою поставки Товару, переходу права власності на Товар є дата оформлення видаткової накладної Постачальником в місті навантаження, яка підтверджує відвантаження Товару на адресу Покупця та/або дата відвантаження Товару в Місці навантаження на транспортний засіб, що підтверджується відміткою у товарно-транспортній накладній.

Позивачем в обґрунтування своїх доводів та вимог долучені до позовної заяви відповідні товарно-транспортні накладні, податкові накладні, рахунки на оплату та платіжні інструкції, Специфікації до Договору та видаткові накладні, якими підтверджується, що, починаючи з 2021 року позивач здійснював поставку Товарів, визначених сторонами у відповідних Специфікаціях до Договору, а відповідач, в свою чергу, приймав зазначений Товар та здійснював часткову оплату його вартості.

Судом також встановлено, що за умовами Специфікації № 30 від 23.07.2025 та видаткової накладної № 44 від 23.07.2025 позивач поставив відповідачу Товар - Жир для молочних продуктів Newrich 16 (Ньюріч MF 16), загальною вартістю 1588980,00 гривень з ПДВ.

За умовами Специфікації №31 від 24.07.2025 та видаткової накладної № 43 від 24.07.2025 позивач поставив відповідачу Товар - Рафінований, дезодорований, вбілений (РДВ) пальмовий стеарин (тверда фракція), загальною вартістю - 877659,40 гривень з ПДВ.

За умовами Специфікації №32 від 25.07.2025 та видаткової накладної № 45 від 25.07.2025 позивач поставив відповідачу Товар - Рафінована, дезодорована, вибілена (ПДВ) пальмова олія (рідка фракція) загальною вартістю - 1752000,48 гривень з ПДВ.

Зазначені документи підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками суб`єктів господарювання без зауважень і претензій щодо кількості, асортименту та якості переданого товару.

Відповідно до п. 3.1. Договору поставки №ФК 2021 від 20.09.2021 оплата поставленого Товару здійснюється Покупцем, на умовах відтермінування платежу, протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дати поставки Товару.

Отже, строк оплати поставленого Товару за видатковою накладною № 44 від 23.07.2025 настав - 07.08.2025; за видатковою накладною № 43 від 24.07.2025 - 08.08.2025, а за видатковою накладною № 45 від 25.07.2025 - 09.08.2025.

Відповідно до п. 9 Специфікації №30 від 23.07.2025 до Договору поставки № ФК2021 від 20.09.2021 сторони погодили здійснити відстрочення платежу до 23.08.2025.

Відповідно до п. 9 Специфікації №32 від 25.07.2025 до Договору поставки № ФК2021 від 20.09.2021 сторони погодили, що відповідач зобов`язаний здійснити платіж за товар не менше 100% відповідно до видаткової накладеної та виставленого рахунку постачальника до 15.08.2025.

Відповідно до п. 9 Специфікації №31 від 24.07.2025 до Договору поставки № ФК2021 від 20.09.2021 Покупець зобов`язаний здійснити платіж за товар не менше 100% відповідно до видаткової накладеної та виставленого рахунку постачальника до 25.08.2025.

З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов правильних та обґрунтованих висновків про те, що відповідач повинен був оплатити Товар, поставлений йому на виконання умов Договору та Специфікацій до нього, однак, в повному обсязі не виконав умови зазначеного Договору щодо оплати вартості Товару, що призвело до наявності заборгованості у загальному розмірі 3852103,76 гривень.

В перебігу розгляду справи відповідачем частково погашена заборгованість за основним боргом у розмірі 50000,00 гривень та у розмірі 65081,00 гривень, з огляду на що у зазначеній частині судом першої інстанції провадження у справі було закрите.

Враховуючи зазначене, суд першої інстанції дійшов правильних висновків про те, що сума основного боргу відповідача за Договором у розмірі 3737022,76 гривень (з урахуванням сум часткового погашення) підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав доказів, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем та обґрунтовано прийняв рішення про задоволення позову у зазначеній частині.

Перевіривши розрахунок пені у розмірі 362893,83 гривень, інфляційних втрат у розмірі 48691,84 гривень та 3% річних у розмірі 35118,76 гривень, суд першої інстанції встановив, що він є арифметично правильним, а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню, із чим в повній мірі погоджується і суд апеляційної інстанції.

Доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди скаржника із висновками суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача лише заборгованості за видатковою накладною № 44 від 23.07.2025 у розмірі 1588980,00 гривень та похідних сум пені, 3% річних, інфляційних втрат, оскільки вважає, що стягнення заборгованості за видатковою накладною № 44 від 23.07.2025, відсутні, адже поставлений товар - жир для молочних продуктів (Newrich MF16) - не є тропічною олією чи її фракцією рослинного походження, а тому не охоплюється предметом Договору.

Крім того, як стверджує скаржник судом першої інстанції не надано належної юридичної оцінки його аргументам щодо невідповідності поставленого товару за цією накладною вимогам якості.

Як вбачається зі змісту Договору найменування товару, який є предметом поставки, погоджується Сторонами саме у Специфікаціях до Договору (п. 1.1. Договору). Згідно з пунктом 2.1 Договору найменування товару, ціна, кількість, асортимент та інші умови поставки узгоджуються Сторонами додатково у Специфікаціях, які є невід`ємною частиною Договору.

У Специфікації № 30 від 23.07.2025, підписаній обома Сторонами без жодних зауважень, чітко визначено найменування, кількість та вартість товару: жир для молочних продуктів (Newrich MF16) ваговий, у кількості 22,38 т, вартістю 1588980,00 гривень.

Жодних застережень чи зауважень щодо найменування товару при підписанні Специфікації № 30 відповідач не висловлював, про невідповідність товару, визначеного в Специфікації загальному предмету договору не зазначав.

В подальшому, на виконання зазначеної Специфікації 24.07.2025 сторонами була підписана видаткова накладна № 44 на суму 1588980,00 гривень, також без жодних зауважень з боку відповідача, що є додатковим та самостійним підтвердженням прийняття товару без будь-яких претензій до його найменування чи належності до предмета Договору.

До того ж у листі від 08.09.2025, наданому у відповідь на претензію позивача, відповідач зазначив, що визнає існування заборгованості саме за Договором та гарантував погашення простроченої заборгованості частинами, щотижнево, починаючи з 15.09.2025, у розмірі 237000,00 гривень до повного погашення.

За змістом ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства, зокрема, є: справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч.ч.2,3,6 ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині (2). Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (3). У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом (6).

Отже, дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За змістом ч. 3. ст. 16 ЦК України суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу.

Отже ч. 3 ст. 16 ЦК України є домірним засобом досягнення такої мети, як стимулювання учасників цивільних відносин до добросовісного та розумного здійснення своїх цивільних прав у спосіб відмови у захисті права/інтересу особи, що своєю поведінкою не дотримується стандартів добросовісності, чесності та розумності.

У разі здійснення підприємницької діяльності особа (у даному випадку, відповідач) має усвідомлювати, що господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок, щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення чи утримання від таких дій (аналогічна правова позиція викладена у п. 6.42 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/15484/17).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) зроблено висновок про те, що добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) ґрунтується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

В контексті викладеного, колегією суддів беззаперечно встановлено факт недобросовісної поведінки відповідача, який діє на шкоду інтересам позивача, зловживаючи власним правом, що є проявом суперечливої поведінки, що не відповідає вимогам про справедливість, добросовісність та розумність, а також свідчить про порушення ч. 2 ст. 13 Цивільного кодексу України (недотримання обов`язку утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах), що відповідно до ч. 3. ст. 16 Цивільного кодексу України дає суду підстав дійти самостійного висновку про відхилення аргументів скаржника про невідповідність поставленого та отриманого товару загальному предмету Договору, як правової підстави для відмови у задоволенні позову в частині стягнення заборгованості за накладною № 44 від 23.07.2025.

Колегія суддів вважає, що визначення предмету договору, узгодження умов поставки, найменування товару є безпосереднім предметом спільної господарської діяльності, направленої на задоволення кожною стороною власних інтересів.

При цьому відповідач не навів розумного та зрозумілого пояснення тому, як його власна поведінка, що була направлення на бажання отримати товар, узгодження його найменування та інших умов поставки, фактичне прийняття товару може бути інтерпретоване судом як підстава для відмови у задоволенні позову позивача, який діяв добросовісно та виконував домовленості сторін, що були досягнуті між ними та належним чином оформлені.

Отже, доводи скаржника в цій частині є явно необґрунтованим, безпідставними та такими, що не заслуговують на увагу.

Щодо аргументів скаржника про невідповідність товару, поставленого за видатковою накладною № 44 вимогам якості, то судова колегія їх також відхиляє оскільки, як правильно зазначив суд першої інстанції, відповідачем не надано до суду жодних належних та допустимих доказів звернення до позивача з претензіями щодо якості поставленого Товару, а видаткова накладна підписана відповідачем без жодних зауважень.

Посилання скаржника на протокол випробувань вхідної сировини від 23.07.2025, як на доказ невідповідності поставленого товару вимогам якості є беззмістовними, а поведінка знову ж таки суперечливою.

Вказаний протокол є одностороннім внутрішнім документом, складеним відповідачем без залучення позивача

Відповідно до ч.1 ст. 688 ЦК України покупець зобов`язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару. У разі невиконання покупцем цього обов`язку продавець має право частково або в повному обсязі відмовитися від задоволення відповідних вимог покупця.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 678 ЦК України покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з`явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару.

Якщо продавець товару неналежної якості не є його виготовлювачем, вимоги щодо заміни, безоплатного усунення недоліків товару і відшкодування збитків можуть бути пред`явлені до продавця або виготовлювача товару.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач жодного повідомлення чи претензії щодо якості товару, поставленого за видатковою накладною № 44 на адресу позивача в будь-які розумні строки не висував, за ніби наявності заперечень щодо якості товару відповідач без застережень підписав видаткову накладну про прийняття товару, після підписання видаткової накладної до позивача з претензією не звертається та в подальшому в повному обсязі визнає свій обов`язок щодо погашення існуючої заборгованості, зокрема і по вказаній накладній.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильних та обґрунтованих висновків про задоволення позову, а доводи скаржника, що викладено в апеляційній скарзі правильності таких висновків не спростовують, підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції слугувати не можуть.

Щодо заяв, скерованих відповідачем на адресу суду апеляційної інстанції 06.10.2026, 12.10.2026, та 14.10.2026 в яких зазначено про часткове виконання відповідачем оскаржуваного судового рішення в добровільному порядку, колегія суддів не вбачає підстав для їх врахування під час прийняття цієї постанови, оскільки на оскаржувану частину рішення суду першої інстанції проведені відповідачем платежі, як зазначає позивач, не впливають.

Подана позивачем заява 06.10.2026 ознакам заяви про відмову від позову в повній мірі не відповідає, а тому підстави для застосування ч. 1, 2 ст. 274, п. 3 ч. 1 ст. 275 ГПК України за такою заявою, прийняття відмови від позову та визнання нечинним рішення суду першої інстанції у відповідній частині із закриттям провадження у справі в цій частині, наразі відсутні.

При цьому, колегія суддів зазначає, що ГПК України передбачає спеціальні процесуальні механізми та процедуру для випадку припинення існування предмета спору, які виникли після ухвалення рішення судом першої інстанції.

Так, у разі, коли боржник добровільно виконав рішення суду (повністю чи частково), яке підлягає виконанню на підставі виконавчого документа (наказу), то боржник відповідно до ч. 2 ст. 328 ГПК України наділений правом звернутися до суду із відповідною заявою про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково (якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою).

Отже відповідач не обмежений у можливості звернутися до суду першої інстанції із відповідною заявою з метою врахування проведених ним у добровільному порядку платежів під час здійснення оформлення наказу на примусове виконання судового рішення.

Щодо аргументів відповідача про наявність підстав для скасування додаткового рішення

Так, в обґрунтування апеляційної скарги у зазначеній частині скаржник зазначає, що докази на підтвердження понесених позивачем судових витрат існували до закінчення судових дебатів у справі, а тому, на його думку, позивач мав подати їх своєчасно, а не після ухвалення рішення, у зв`язку з чим додаткове рішення підлягає скасуванню як таке, що ухвалене з порушенням статей 124 та 221 ГПК України.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивачем наведено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 гривень та одночасно зазначено, що у разі не визнання позову, необхідності представництва інтересів позивача у судових засіданнях, а також складання додаткової правової документації (заяв, пояснень, відповідей, заперечень) по справі - ця сума може бути збільшена, а також про те, що докази фактичного понесення таких витрат будуть надані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Таким чином, заява, з якою ч. 8 ст. 129 ГПК України пов`язує можливість подання доказів після ухвалення рішення суду, була зроблена позивачем до закінчення судових дебатів у справі, а саме у позовній заяві. Відповідно, подання доказів понесених витрат після ухвалення рішення суду повністю відповідає вимогам ч. 8 ст. 129 ГПК України.

Доводи скаржника про те, що всі докази понесених витрат існували до закінчення судових дебатів не відповідають дійсності та з матеріалів справи вбачається, що Акт надання послуг № 222 складений 20.05.2026 за результатами фактично наданої допомоги і не існував до цієї дати.

На підтвердження понесених витрат позивачем, у встановлений ст. 129 ГПК України строк, подано, зокрема, ордер на надання правничої (правової) допомоги серія АР № 1069441 від 24.12.2025; Договір про надання правничої допомоги від 03.12.2025; Додаткова угода до Договору № 1 про надання правничої допомоги від 03.12.2025; Акт надання послуг № 491 від 05.12.2025 на суму 15 000,00 гривень; платіжна інструкція № 6595 від 05.12.2025; Додаткова угода до Договору № 3 про надання правничої допомоги від 05.01.2026; Акт надання послуг № 33 від 30.01.2026 на суму 5 000,00 гривень; Акт надання послуг № 81 від 27.02.2026 на суму 4 500,00 гривень; Акт надання послуг № 180 від 30.04.2026 на суму 2 500,00 гривень; Акт надання послуг № 222 від 20.05.2026 на суму 15 000,00 гривень; платіжні інструкції № 6716 від 30.01.2026, № 6823 від 13.03.2026, № 6906 від 30.04.2026 та № 6926 від 20.05.2026.

З огляду на це, твердження скаржника про те, що всі докази понесення витрат на правничу допомогу існували до закінчення судових дебатів у справі не відповідають дійсності, а тому судовою колегією підстав для зміни чи скасування додаткового рішення у цій справі не виявлено та апеляційна скарга у зазначеній частині також задоволенню не підлягає.

Згідно з ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на все вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення у справі прийнято із додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для їх скасування не вбачає.

Відповідно до вимог ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на скаржника.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 271, 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Київський маргариновий завод» залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2026 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2026 у справі № 910/16128/25 залишити без змін.

3. Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Повний текст постанови складено та підписано 14.10.2026.

Головуючий суддя Р.М. Колесник

Судді А.О. Мальченко

О.М. Сковородіна