Постанова від 11 жовтня 2026 р. у справі №911/777/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" жовтня 2026 р. Справа№911/777/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Владимиренко С.В.

суддів: Ходаківської І.П.

Демидової А.М.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення та виклику учасників справи) апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Клімова Максима Геннадійовича

на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 28.07.2026

у справі №911/777/26 (суддя Заєць Д.Г.)

за позовом Фізичної особи-підприємця Клімова Максима Геннадійовича

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОТРАНС»

про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Клімов Максим Геннадійович (далі-позивач) звернувся до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОТРАНС» (далі-відповідач) про стягнення 488 712, 50 грн.

Господарський суд Київської області рішенням від 07.07.2026 у справі №911/777/26 позовні вимоги задовольнив повністю. Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОТРАНС» на користь Фізичної особи-підприємця Клімова Максима Геннадійовича 488 712, 50 грн заборгованості та 5 864, 55 грн витрат зі сплати судового збору.

07.07.2026 представником Фізичної особи-підприємця Клімова Максима Геннадійовича подано до Господарського суду Київської області заяву про ухвалення додаткового рішення у справі №911/777/26, відповідно до якої позивач просив суд ухвалити додаткове рішення про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 25 000, 00 грн.

Господарський суд Київської області додатковим рішенням від 28.07.2026 у справі №911/777/26 відмовив у прийнятті додаткового рішення за заявою представника Фізичної особи-підприємця Клімова Максима Геннадійовича б/н від 07.07.2026 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОТРАНС» на користь Фізичної особи-підприємця Клімова Максима Геннадійовича 25 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу відмовив.

Приймаючи вказане додаткове рішення суд першої інстанції встановив, що позивачем не подано договору про надання правничої допомоги №04/26 від 25.02.2026, а подані позивачем документи на підтвердження надання правничої допомоги адвоката, зокрема, додаткова угода б/н від 25.02.2026, акт приймання-передачі наданих послуг, рахунок-фактура та платіжна інструкція не вважаються належними та допустимими доказами на підтвердження надання правничої допомоги у даній справі за відсутності основного договору про надання правничої допомоги, укладеного між позивачем та адвокатом Піліпенком Дмитром Олександровичем, а тому, вимоги про відшкодування заявлених витрат не задоволені судом першої інстанції.

Не погоджуючись з ухваленим додатковим рішенням, 29.07.2026 Фізична особа-підприємець Клімов Максим Геннадійович звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду Київської області від 28.07.2026 у справі №911/777/26 та ухвалити нове рішення про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОТРАНС» на користь Фізичної особи-підприємця Клімова Максима Геннадійовича витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000, 00 грн.

В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги позивач посилається на те, що договір про надання правничої допомоги № 04/26 від 25.02.2026 містить загальні положення про представництво адвокатом клієнта, а разом з заявою про ухвалення додаткового рішення, заявником, адвокатом Піліпенко Д.О. було надано Додаткову угоду до Договору № 04/26 від 25.02.2026, пунктом 1 якої було визначено, що «відповідно до умов Договору Клієнт доручає, а Адвокат приймає зобов`язання щодо надання правової допомоги щодо стягнення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОТРАНС» на користь Клімова Максима Геннадійовича, як фізичної особи-підприємця, за Договором оренди баштового крану №01082025/Л112 від 01 серпня 2025 року.»

На переконання позивача, Додаткова угода визначала конкретне доручення Клієнта на представництво його інтересів в конкретній судовій справі.

Також, позивачем наголошено, що п. 2 Додаткової угоди до Договору № 04/26 від 25.02.2026 було визначена вартість правової допомоги, яка складалась із фіксованого розміру, який становить 25 000 грн за підготовку та подання позовної заяви, та ведення справи в суді першої інстанції, а в акті приймання-передачі виконаних робіт від 16.06.2026 сторони конкретизували судову справу №911/777/26 та знову підтвердили вартість витрат в розмірі 25 000, 00 грн та факт їх сплати Клієнтом відповідно рахунку №03/02-26 від 25.02.2026.

Апелянт вважає, що заявник надав всі необхідні документи для підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в конкретній судовій справі та дані витрати повинні бути відшкодовані судом.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.07.2026 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Клімова Максима Геннадійовича на рішення Господарського суду Київської області від 28.07.2026 у справі №911/777/26 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Демидова А.М., Ходаківська І.П.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 05.01.2026 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Клімова Максима Геннадійовича на рішення Господарського суду Київської області від 28.07.2026 у справі №911/777/26 залишив без руху, надав скаржнику строк на усунення недоліків апеляційної скарги.

Скаржник у встановлений строк усунув недоліки апеляційної скарги, шляхом подання відповідного клопотання.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 10.08.2026 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Клімова Максима Геннадійовича на рішення Господарського суду Київської області від 28.07.2026 у справі №911/777/26. Призначив до розгляду апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Клімова Максима Геннадійовича на рішення Господарського суду Київської області від 28.07.2026 у справі №911/777/26 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Витребував матеріали справи №911/777/26 з Господарського суду Київської області.

Матеріали справи №911/777/26 надійшли на адресу Північного апеляційного господарського суду 19.08.2026.

Розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до статті 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Згідно із статтею 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1-3 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Натомість у частинах 5-7 цієї статті Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Відповідно до частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у встановленому Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» порядку.

За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правничої допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги.

Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правничої допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера (частини 1, 2 статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 №5076-VI (далі по тексту - Закон №5076-VI).

У суді першої інстанції представництво інтересів позивача здійснював адвокат Клімов Максим Геннадійович на підставі Ордера на надання правничої допомоги від 05.03.2026 серії АА №1685574.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження витрат у сумі 25 000,00 грн представник позивача - Піліпенко Дмитро Олександрович надав копію Додаткової угоди від 25.02.2026 до Договору № 04/26 від 25.02.2026 про надання правової допомоги (далі - додаткова угода), за умовами якої, відповідно до умов Договору Клієнт доручає, а Адвокат приймає зобов`язання щодо надання правової допомоги щодо стягнення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОТРАНС» ЄДРПОУ 30349245 на користь Клієнта, Клімова М.Г., як фізичної особи-підприємця, за Договором оренди баштового крану №01082025 ЛІ 12 від 01.08.2025.

Сторони визначили, що вартість правової допомоги складається із фіксованого розміру, який становить 25 000 грн за підготовку та подання позовної заяви, та ведення справи в суді першої інстанції (пункт 2 додаткової угоди).

Згідно пункту 3 додаткової угоди вартість правової допомоги сплачується Клієнтом на рахунок Адвоката відповідно виставленого рахунку протягом 5 (п`яти) днів з моменту отримання рахунку.

16.06.2026 між сторонами підписано Акт приймання-передачі наданих послуг за договором №04/26 від 25.02.2026 відповідно до якого на підставі Договору про надання правової допомоги від 25.02.2026, адвокатом були надані послуги з представництва інтересів клієнтів під час розгляду справи №911/777/26 в Господарському суді Київської області.

25.02.2026 адвокатом виставлено позивачу рахунок-фактуру №03/02-26 на суму - 25 000, 00 грн за правову допомогу за Договором щодо надання правничої (юридичної) допомоги №04/26 від 25.02.2026.

Згідно платіжної інструкції від 27.02.2026 №44 позивачем оплачено 25 000, 00 грн за правову допомогу за Договором щодо надання правничої (юридичної) допомоги №04/26 від 25.02.2026.

Питання розподілу між сторонами судових витрат, суд вирішує під час ухвалення рішення суду і зазначає про це в резолютивній частині (пункт 5 частини першої статті 237, пункт 2 частини п`ятої статті 238 ГПК України). Між тим суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати (частина третя статті 244 ГПК України).

Водночас, положеннями частини першої статті 221 ГПК України передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (частина перша). Така норма кореспондується з частиною восьмою статті 129 ГПК України, якою визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Верховний Суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, зробив такі висновки щодо застосування норм процесуального права, зокрема:

- право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129 ГПК України, кореспондується з її обов`язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (постанова Верховного Суду від 19.07.2021 у справі № 910/16803/19);

- процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів (постанови Верховного Суду від 27.01.2022 у справі № 921/221/21 та від 31.05.2022 у справі № 917/304/21);

- потрібно розрізняти наслідки своєчасного неподання заяви про відшкодування судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, та доказів на підтвердження їх розміру, та загальні правила розподілу судових витрат за результатами розгляду справи. Неподання чи незаявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, крім судового збору, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат. Неподання стороною доказів у підтвердження розміру витрат, пов`язаних із розглядом справи, до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, має своїм процесуальним наслідком залишення такої заяви без розгляду (постанова Верховного Суду від 29.06.2022 у справі № 161/5317/18).

Як вбачається з матеріалів справи, в позовній заяві позивач просив суд стягнути з відповідача судові витрати понесені позивачем у зв`язку з розглядом даної справи та вказав, що докази понесених витрат на правничу допомогу будуть подані позивачем протягом п`яти днів після прийняття судом першої інстанції рішення по суті.

Слід зазначити, що згідно пункту 1 частини 3 статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Отже, позивачем у першій заяві по суті заявлено про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу.

Позивач, 07.07.2026 через «Електронний суд» подав заяву про винесення додаткового рішення про стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 25 000 грн.

Надаючи оцінку заявленої стороною до відшкодування суми витрат на професійну правничу допомогу, суд зауважує, що акт приймання-передачі наданих послуг за договором №04/26 від 25.02.2026, рахунок-фактура №03/02-26 від 25.02.2026 та платіжна інструкція від 27.02.2026 №44 містить посилання на договір щодо надання правничої (юридичної) допомоги №04/26 від 25.02.2026.

Водночас, Додаткова угода від 25.02.2026 до Договору №04/26 від 25.02.2026 про надання правової допомоги містить конкретне доручення Клієнта на представництво його інтересів у даній судовій справі; порядок надання адвокатом належним чином та в повному обсязі правничої допомоги та вартість правової допомоги.

У даному випадку, за відсутності основного договору, інші надані документи дають змогу встановити погоджені сторонами умови визначення гонорару, а отже, заявлені витрати можуть вважатися належним чином доведеними, у тому числі, на підставі додаткової угоди, з урахуванням того, що акт, рахунок та платіжне доручення складені на виконання зобов`язань адвоката у даному судовому процесі.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, надавши оцінку доказам та доводам сторін щодо розподілу таких витрат, суд першої інстанції, дійшов помилкового висновку про відсутність належних доказів, які підтверджують понесення позивачем витрат на правничу допомогу у даній справі.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі по тексту - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.

Частинами першою та другою статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі:

- фіксованого розміру,

- погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як «форма винагороди адвоката», але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Велика Палата Верховного Суду також зауважує, що частина третя статті 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.

Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.

Статтею 126 ГПК України також не передбачено, що відповідна сторона зобов`язана доводити неспівмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката одразу за всіма пунктами з переліку, визначеного частиною четвертою вказаної статті.

Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо».

За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Відповідач своїм правом, визначеним у частині 5 статті 126 ГПК України не скористався та не надав заперечення щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, ні у суді першої інстанції, ні у суді апеляційної інстанції.

Судом апеляційної інстанції при розгляді клопотання представника позивача про розподіл судових витрат взято до уваги складність справи, ціну позову та обсяг наданих адвокатом послуг; час, витрачений адвокатом на надання послуг, обсяг наданих адвокатом послуг.

За висновком суду апеляційної інстанції розмір витрат на правничу допомогу, які представником позивача заявлені до стягнення у суді першої інстанції пропорційними та співмірними витратами на оплату послуг адвоката зі складністю справи, ціною позову та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, витраченим на їх виконання, врахувавши рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у даній справі, враховуючи відсутність будь-яких заперечень відповідача щодо обсягу та обґрунтованості підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, з огляду на визначені практикою ЄСПЛ принципи та виходячи із засад розумності та справедливості, беручи до уваги принципи диспозитивності, змагальності, пропорційності господарського судочинства, критерії реальності, співмірності та розумності судових витрат, колегія суддів констатує про підтвердження витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції у розмірі 25 000, 00 грн з огляду на надані послуги з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу.

За таких обставин, заява позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу підлягає задоволенню.

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

У справі «Салов проти України» від 06.09.2005 Європейський Суд з прав людини наголосив на тому, що згідно ст. 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення від 27.09.2001 у справі «Hirvisaari v. Finland»). У рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення від 09.12.1994 у справі «Ruiz Torija v. Spain»).

У рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

У пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Апеляційним господарським судом при винесені даної постанови було надано обґрунтовані та вичерпні висновки доводам апелянта із посиланням на норми процесуального права, які підлягають застосуванню під час розгляду заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини 1 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно із частиною 1 статті 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Відповідно до статті 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи порушення норм процесуального права судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного додаткового рішення про відмову у прийнятті додаткового рішення за заявою представника Фізичної особи-підприємця Клімова Максима Геннадійовича б/н від 07.07.2026 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОТРАНС» на користь Фізичної особи-підприємця Клімова Максима Геннадійовича 25 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Клімова Максима Геннадійовича на рішення Господарського суду Київської області від 28.07.2026 у справі №911/777/26 та задоволення заяви Фізичної особи-підприємця Клімова Максима Геннадійовича про ухвалення додаткового рішення у справі №911/777/26.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 271, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Клімова Максима Геннадійовича на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 28.07.2026 у справі №911/777/26 задовольнити.

2. Додаткове рішення Господарського суду Київської області від 28.07.2026 у справі №911/777/26 скасувати та ухвалити нове рішення, яким заяву Фізичної особи-підприємця Клімова Максима Геннадійовича про ухвалення додаткового рішення задовольнити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОТРАНС» (08129, Київська область, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Черкаська, буд. 26, офіс 1, код ЄДРПОУ 30349245) на користь Фізичної особи-підприємця Клімова Максима Геннадійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 25 000, 00 грн (двадцять п`ять тисяч) витрат на професійну правничу допомогу.

4. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду Київської області.

5. Матеріали справи №911/777/26 повернути до Господарського суду Київської області.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені у статтях 287, 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя С.В. Владимиренко

Судді І.П. Ходаківська

А.М. Демидова