Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №927/40/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" вересня 2026 р. Справа№ 927/40/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сибіги О.М.

суддів: Мальченко А.О.

Гончарова С.А.

секретар судового засідання: Михайленко С.О.

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 24.09.2026

Розглянувши матеріали апеляційної скарги Бахмацької міської ради

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 11.06.2026

повний текст рішення складено 22.06.2026

у справі № 927/40/26 (суддя Фесюра М.В.)

за позовом Бахмацької міської ради

до Управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Бахмацький відділ державної виконавчої служби у Ніжинському районі Чернігівської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України

про зняття арешту з майна, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Бахмацька міська рада (позивач) звернулася до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (відповідач) про зняття арешту з об`єкту нерухомого майна - адмінбудівлі, громадський будинок (контора) загальною площею 374,9 кв. м, що розташована за адресою: м. Бахмач, вул. Чернігівська, 58, накладеного на підставі постанови Бахмацького районного відділу державної виконавчої служби АА210250 від 05.08.2023, який зареєстрований Бахмацькою районною державною нотаріальною конторою 14.08.2006 за № 3597662.

Позовні вимоги мотивовано тим, що Державному комунальному підприємству водогінно-каналізаційного господарства «Водоканал» (ДКП "Водоканал") належав цілісний майновий комплекс. У подальшому ДКП "Водоканал" було ліквідовано, а цілісний майновий комплекс ліквідованого комунального підприємства перейшло до Бахмацької міської ради. Водночас, як стало відомо Бахмацькій міській раді, у 2006 році Бахмацькою районною державною нотаріальною конторою зареєстровано арешт на все майно ДКП "Водоканал", а підставою обтяження є постанова Державної виконавчої служби. Державна виконавча служба повідомила Бахмацьку міську раду про те, що виконавче провадження, на підставі якого накладено арешт на все майно ДКП "Водоканал" було завершено та знищено. Натомість арешт на майно не знято.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 27.01.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 927/40/26, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання, та залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Бахмацький відділ державної виконавчої служби у Ніжинському районі Чернігівської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

22.04.2026 Господарським судом Чернігівської області закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 11.06.2026 у справі № 927/40/26 у позові відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позов у даній справі подано до неналежного відповідача, оскільки: позивачем не доведено, що відповідач є боржником у виконавчому провадженні, або особою, в інтересах якої накладено арешт на майно; позивачем не доведено, що відповідачем порушено права позивача, зважаючи на те, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області право власності позивача на майно, на яке накладено арешт у виконавчому провадженні, не заперечується.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Чернігівської області від 11.06.2026 у справі № 927/40/26, 10.07.2026 Бахмацька міська рада звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Чернігівської області від 11.06.2026 у справі № 927/40/26 скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що оскаржуване рішення судом першої інстанції прийнято без з`ясування обставин, що мають значення для справи, що є підставою для його скасування.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не взято до уваги те, що позивачем повідомлялись, що однією з осіб, в інтересах яких накладено арешт на нерухоме майно боржника у виконавчому провадженні, було Управління Пенсійного фонду України в Бахмацькому районі, правонаступником якого на час звернення з позовом до суду є Головне Управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області. Вказані обставини підтверджуються ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 14.06.2005 у справі № 9/12-б/51-б.

На думку скаржника, Бахмацькою міською радою подано позов про зняття арешту з майна не до особи, яка оспорює або не визнає право власності міської ради на майно, а до особи, яка є правонаступником особи, в інтересах якої накладено арешт на майно боржника (КП «Водоканал») у виконавчому провадженні.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.07.2026 матеріали апеляційної скарги Бахмацької міської ради у справі № 927/40/26 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду, у складі: головуючий суддя: Сибіга О.М., судді: Мальченко А.О., Гончаров С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2026 витребувано з Господарського суду Чернігівської області матеріали справи № 927/40/26.

27.07.2026 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 927/40/26.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.08.2026 відкрито апеляційне провадження у справі № 927/40/26 за апеляційною скаргою Бахмацької міської ради на рішення Господарського суду Чернігівської області від 11.06.2026, розгляд справи призначено на 24.09.2026.

Відповідач відзив на апеляційну скаргу не подав, що відповідно до приписів частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу Бахмацької міської ради слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Чернігівської області від 11.06.2026 у справі № 927/40/26 залишити без змін, з наступних підстав.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вірно було встановлено місцевим господарським судом та перевірено судом апеляційної інстанції, згідно з актом приймання-передачі від 05.02.2003 комісія у складі представників Бахмацької районної ради та ДКП "Водоканал" провела обстеження об`єкта передачі за адресою: вул. Свердлова, 58, та Бахмацька районна рада передала Бахмацькій територіальній громаді в особі Бахмацької міської ради цілісний майновий комплекс Державного комунального підприємства водогінно-каналізаційного господарства "Водоканал" за адресою: м. Бахмач, вул. Свердлова, 58.

Рішенням 5 сесії Бахмацької міської ради 24 скликання від 26.02.2003 "Про перейменування вулиць м. Бахмача" вул. Свердлова в м. Бахмач перейменовано на вул. Чернігівську.

На підставі ухвали Господарського суду Чернігівської області від 14.06.2005 у справі № 9/120-6/51-6 ліквідовано банкрута - Державне комунальне підприємство водогінно-каналізаційного господарства "Водоканал".

04.08.2005 Бахмацькою районною державною адміністрацією Чернігівської області проведено державну реєстрацію припинення юридичної особи - Державного комунального підприємства водогінно-каналізаційного господарства "Водоканал" у зв`язку з визнанням її банкрутом, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

20.02.2018 за Бахмацькою міською радою здійснено державну реєстрацію права власності на адмінбудівлю, громадський будинок (контору) загальною площею 374,9 кв. м, що розташована за адресою: м. Бахмач, вул. Чернігівська, 58.

27.12.2018 здійснено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,3656 га з кадастровим номером: 7420310100:00:005:1729, що розташована за адресою: м. Бахмач, вул. Чернігівська, 58 за територіальною громадою в особі Бахмацької міської ради.

Відповідно до Інформаційної довідки № 461145561, сформованої 21.01.2026 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, земельна ділянка з кадастровим номером 7420310100:00:005:1729, площею 0,3656 га, за адресою: Чернігівська область, Бахмацький район, м. Бахмач, вул. Чернігівська, 58 на праві власності належить Бахмацькій міській раді. Нерухоме майно - адмінбудівля, громадський будинок (контора), загальною площею 374,9 кв. м, за адресою: м. Бахмач, вул. Чернігівська, 58 на праві власності належить Бахмацькій міській раді.

Згідно з відомостями з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, 14.08.2006 за № 3597662 Бахмацькою районною державною нотаріальною конторою зареєстровано арешт на все майно за адресою: Чернігівська обл., Ніжинський р-н. (колишній Бахмацький р-н.), м. Бахмач, вул. Чернігівська, 58 (архівний номер: 2792865CHERNIGOV15, архівна дата: 05.08.2003, дата виникнення: 07.08.2003, № реєстра: 58-25, внутр. № 0401982629Р447333942). Підставою обтяження є постанова Державної виконавчої служби АА210250 від 05.08.2003. Власником майна зазначено ДКП "Водоканал".

16.09.2024 Бахмацька міська рада звернулася до Бахмацького ВДВС у Ніжинському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції із заявою про зняття арешту з майна за адресою: Чернігівська обл., Ніжинський р-н., м. Бахмач, вул. Чернігівська, 58.

У відповідь Бахмацьким ВДВС у Ніжинському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції повідомлено, що виконавче провадження, на підставі якого накладено арешт, було завершено та знищено відповідно до пункту 2 розділу XI Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 1829/5 від 07.05.2017 та у зв`язку з тим, що відсутні матеріали виконавчого провадження у відділі ДВС, в рамках якого було накладено арешт на майно, органи виконавчої служби позбавлені можливості звільнити майно з-під арешту, однак відповідно до частини 5 статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна може бути знятий з арешту за рішенням суду.

17.10.2024 Бахмацькою державною нотаріальною конторою на запит Бахмацької міської ради повідомлено, що документи, які стали підставою для реєстрації в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за № 3597662 арешту на майно за адресою: м. Бахмач, вул. Чернігівська (колишня Свердлова), 58 передані на зберігання до Державного нотаріального архіву Чернігівської області.

Листом Державного нотаріального архіву Чернігівської області від 05.12.2024 відмовлено Бахмацькій міській раді у наданні копій документів, які стали підставою для реєстрації в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за № 3597662 арешту на майно за адресою: м. Бахмач, вул. Чернігівська (колишня Свердлова), 58, оскільки міська рада не входить до переліку осіб та органів, яким надається інформація про вчинені нотаріальні дії та копії документів.

Листом від 04.07.2026 № 278/01-17 Державний нотаріальний архів Чернігівської області, на виконання ухвали Господарського суду Чернігівської області від 25.03.2026 у справі № 927/40/26, надав копію постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 05.08.2003 серії АА № 210250.

Відповідно до постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 05.08.2003 серії АА № 210250, Бахмацьким районним управлінням юстиції при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження від 24.04.2003 по виконанню наказів господарського суду та в/листів Бахмацького суду про стягнення з ДКП "Водоканал" м. Бахмач на користь стягувачів згідно рішень 28 910,50 грн, накладено арешт на все майно, що належить ДКП "Водоканал" м. Бахмач, вул. Свердлова, 58.

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань правонаступником Управління Пенсійного фонду України в Бахмацькому районі є Бахмацьке об`єднане управління Пенсійного фонду України. Правонаступником Бахмацького об`єднаного Управління Пенсійного фонду України є Головне Управління Пенсійного Фонду України в Чернігівській області.

Бахмацька міська рада вважає, що стягувачем у виконавчому провадженні, у рамках якого накладено арешт на майно за адресою: м. Бахмач, вул. Чернігівська (колишня Свердлова), 58 було Управління Пенсійного фонду в Бахмацькому районі, так як Державне комунальне підприємство водогінно-каналізаційного господарства "Водоканал" ліквідовано на підставі ухвали Господарського суду Чернігівської області від 14.06.2005 у справі 9/120-6/51-6 за заявою прокурора Бахмацького району в інтересах держави в особі Управління Пенсійного Фонду України в Бахмацькому районі.

Вказане стало підставою для звернення позивача з даним позовом.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Здіснюючи апеляційне провадження у даній справі, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є звільнення з-під арешту належного позивачу майна, накладеного постановою державної виконавчої служби.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною 10 статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець, в провадженні якого знаходиться виконавче провадження, за заявою стягувача чи з власної ініціативи може накласти арешт на грошові кошти, які перебувають на рахунках (вкладах) чи на зберіганні у банках, інших фінансових установах і належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Законом України «Про виконавче провадження» передбачено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту (частина 1 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»).

Разом з тим Закон України «Про виконавче провадження» установлює правило, згідно з яким рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (частина 1 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Господарський процесуальний кодекс України також встановлює, що господарські суди розглядають справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці (пункт 6 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. При цьому для отримання судового захисту необхідно довести законність цих прав у суді.

За таких обставин особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Спори, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, та про зняття такого арешту підлягають розгляду за правилами господарського судочинства, якщо сторонами відповідного спору є юридичні особи. Таким чином, спір, який виник між позивачем та органом державної виконавчої служби (у тому числі із її посадовими і службовими особами) з приводу зняття арешту з нерухомого майна, має вирішуватися судами за правилами Господарського процесуального кодексу України. Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі № 905/386/18.

Як вбачається з матеріалів даної справи, Бахмацька міська рада звернулась з позовом у даній справі до Управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якому просила зняти арешт з об`єкта нерухомого майна.

Обгрунтовуючи підстави звернення з позовом у даній справі Бахмацька міська рада зазначала те, що на нерухоме майно, яке належить позивачу, було накладено арешт на підставі постанови Бахмацького районного відділу державної виконавчої служби АА210250 від 05.08.2003, який зареєстрований Бахмацькою районною державною нотаріальною конторою 14.08.2006 за № 3597662. На думку позивача, стягувачем у виконавчому провадженні, у рамках якого накладено арешт на майно Бахмацької міської ради було Управління Пенсійного фонду в Бахмацькому районі. Позивач зазначає, що виконавче провадження, на підставі якого накладено арешт на відповідне нерухоме майно було завершено та знищено, але натомість арешт на майно не знято.

Так, з матеріалів справи вбачається, що згідно з актом приймання-передачі від 05.02.2003 комісія у складі представників Бахмацької районної ради та Державного комунального підприємства водогінно-каналізаційного господарства "Водоканал" провела обстеження об`єкта передачі за адресою: вул. Свердлова, 58, та Бахмацька районна рада передала Бахмацькій територіальній громаді в особі Бахмацької міської ради цілісний майновий комплекс ДКП "Водоканал" за адресою: м. Бахмач, вул. Свердлова, 58.

На підставі ухвали Господарського суду Чернігівської області від 14.06.2005 у справі № 9/120-6/51-6 ДКП "Водоканал" ліквідовано.

04.08.2005 Бахмацькою районною державною адміністрацією Чернігівської області проведено державну реєстрацію припинення юридичної особи - ДКП "Водоканал" у зв`язку з визнанням її банкрутом, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

20.02.2018 за Бахмацькою міською радою здійснено державну реєстрацію права власності на адмінбудівлю, громадський будинок (контору) загальною площею 374,9 кв. м, що розташована за адресою: м. Бахмач, вул. Чернігівська (попередня назва - Свердлова), 58.

27.12.2018 здійснено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,3656 га з кадастровим номером: 7420310100:00:005:1729, що розташована за адресою: м. Бахмач, вул. Чернігівська, 58 за територіальною громадою в особі Бахмацької міської ради.

Вказані обставини підтверджуються Інформаційною довідкою № 461145561, сформованою 21.01.2026 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Також матеріалами справи підтверджується, що згідно з відомостями з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, 14.08.2006 за № 3597662 Бахмацькою районною державною нотаріальною конторою зареєстровано арешт на все майно за адресою: Чернігівська обл., Ніжинський р-н. (колишній Бахмацький р-н.), м. Бахмач, вул. Чернігівська, 58 (архівний номер: 2792865CHERNIGOV15, архівна дата: 05.08.2003, дата виникнення: 07.08.2003, № реєстра: 58-25, внутр. № 0401982629Р447333942). Підставою обтяження є постанова Державної виконавчої служби АА210250 від 05.08.2003. Власником майна зазначено ДКП "Водоканал".

16.09.2024 Бахмацька міська рада звернулася до Бахмацького ВДВС у Ніжинському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції із заявою про зняття арешту з майна за адресою: Чернігівська обл., Ніжинський р-н., м. Бахмач, вул. Чернігівська, 58.

У відповідь Бахмацьким ВДВС у Ніжинському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції повідомлено, що виконавче провадження, на підставі якого накладено арешт, було завершено та знищено відповідно до пункту 2 розділу XI Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 1829/5 від 07.05.2017 та у зв`язку з тим, що відсутні матеріали виконавчого провадження у відділі ДВС, в рамках якого було накладено арешт на майно, органи виконавчої служби позбавлені можливості звільнити майно з-під арешту, однак відповідно до частини 5 статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна може бути знятий з арешту за рішенням суду.

Листом від 04.07.2026 № 278/01-17 Державний нотаріальний архів Чернігівської області, на виконання ухвали Господарського суду Чернігівської області від 25.03.2026 у справі № 927/40/26, надав копію постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 05.08.2003 серії АА № 210250.

Відповідно до постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 05.08.2003 серії АА № 210250, Бахмацьким районним управлінням юстиції при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження від 24.04.2003 по виконанню наказів господарського суду та в/листів Бахмацького суду про стягнення з ДКП "Водоканал" м. Бахмач на користь стягувачів згідно рішень 28 910,50 грн, накладено арешт на все майно, що належить ДКП "Водоканал" м. Бахмач, вул. Свердлова, 58.

У постанові від 26.11.2019 у справі № 905/386/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що при розгляді скарг стягувача чи боржника на дії органу державної виконавчої служби, пов`язані з арештом і вилученням майна та його оцінкою, господарський суд перевіряє відповідність цих дій приписам статей 57, 58 Закону України «Про виконавче провадження». Вимоги інших осіб щодо належності саме їм, а не боржникові майна, на яке накладено арешт, реалізується шляхом подання ними з додержанням правил юрисдикційності (стаття 20 Господарського процесуального кодексу України) позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту. В такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним з підстав, передбачених законом. Орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися господарським судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору (аналогічний правовий висновок Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладений у постанові від 02.10.2018 у справі № 916/3108/17).

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду також зауважила, що відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна. Такі справи підлягають розглядові за правилами господарського судочинства, якщо вони виникають у цивільних чи господарських правовідносинах і суб`єктний склад сторін у них відповідає вимогам статті 4 Господарського процесуального кодексу України. При цьому орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися господарським судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц, провадження № 14-61цс18).

Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц, від 05.07.2023 у справі № 910/15792/20, від 20.06.2018 у справі № 308/3162/15-ц, від 21.11.2018 у справі № 127/93/17-ц, від 12.12.2018 у справах № 570/3439/16-ц та № 372/51/16-ц).

У постанові від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16 Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що за результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та постановляє рішення щодо суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

За усталеним висновком Верховного Суду, звернення з позовом до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в позові (пункт 9.61 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.09.2025 у справі № 910/2546/22, пункт 103 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2024 у справі № 907/825/22, пункт 8.18 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 910/15792/20).

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, у постанові про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 05.08.2003 серії АА № 210250 Бахмацьким районним управлінням юстиції боржником визначено - ДКП "Водоканал" та арешт накладено на об`єкт нерухомого майна - адмінбудівлю, громадський будинок (контора), загальною площею 374,9 кв. м, розташований за адресою: м. Бахмач, вул. Чернігівська, 58, який, на даний момент належить позивачу на праві власності.

Водночас, у вказаній постанові про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 05.08.2003 серії АА № 210250 відсутні відомості про стягувачів у зведеному виконавчому провадженні від 24.04.2003 по виконанню наказів господарського суду та в/листів Бахмацького суду про стягнення з ДКП "Водоканал" 28 910,50 грн.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що звертаючись із позовом у даній справі сама Бахмацька міська рада стверджувала про відсутність спору у даному випадку про право власності на майно, а Управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області не заперечувалось право власності позивача на майно, на яке накладено арешт.

Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено, що позивачем не доведено, що Управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області є боржником у виконавчому провадженні або особою, в інтересах якої накладено арешт на майно, а також те, що відповідачем порушено права позивача.

Суд апеляційної інстанції відхиляє доводи скаржника про те, що однією з осіб, в інтересах яких накладено арешт на нерухоме майно боржника у виконавчому провадженні, було Управління Пенсійного фонду України в Бахмацькому районі, правонаступником якого на час звернення з позовом до суду є Головне Управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, що підтверджується ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 14.06.2005 у справі № 9/12-б/51-б. Адже, як зазначалось вище, у постанові про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 05.08.2003 серії АА № 210250 відсутні відомості як про стягувачів, так і відомості про номери справ, по виконанню наказів яких здійснювалось виконавче провадження.

При цьому суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду не може грунтуватись на припущеннях.

Таким чином, оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що саме ухвала Господарського суду Чернігівської області від 14.06.2005 у справі № 9/12-б/51-б перебувала на виконанні Бахмацького районного управління юстиції, та, що саме вказане судове рішення стало підставою накладення, згідно з постановою від 05.08.2003 серії АА № 210250, арешту на майно ДКП "Водоканал", яке на даний час належить позивачу, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, є юридично неспроможними.

Отже, враховуючи те, що відповідачем право власності позивача на майно, на яке накладено арешт, не заперечується, та те, що Управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області у даному випадку є неналежним відповідачем, оскільки не є ні боржником у виконавчому провадженні, ні особою, в інтересах якої накладено арешт на майно, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, суд не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин недостатніми є доводи скаржника про неповне дослідження судом першої інстанції зібраних у справі доказів, саме тільки посилання скаржника на те, що суд не в повному обсязі дослідив докази та не з`ясував дійсні обставини справи, без належного обґрунтування не можуть ставити під сумнів оскаржуване судове рішення. Натомість зміст апеляційної скарги переконливо свідчить про те, що доводи скаржника зводяться здебільшого до посилань на необхідність переоцінки наявних у справі доказів.

На переконання колегії суддів, зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції свідчить про дослідження наявних у справі доказів та встановлення судом обставин, що входять до предмету доказування у цій справі, а доводи скаржника фактично зводяться до незгоди з обставинами, що були встановлені судом при вирішенні спору, до незгоди з оцінкою доказів у справі, а також до незгоди з висновками суду, які покладені в основу оскаржуваного судового рішення у даній справі.

При цьому колегія суддів зазначає, що незгода скаржника з рішенням суду першої інстанції або з правовою оцінкою та правовими висновками, які містяться в рішенні, не свідчать про його незаконність.

Перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судом фактичних обставин справи та в межах наведених в апеляційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття апеляційного провадження, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість апеляційної скарги та про відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Згідно з частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

В пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

При винесені даної постанови судом апеляційної інстанції були надані вичерпні відповіді на доводи скаржника, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

У статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За вказаних обставин, суд вважає, що рішення Господарського суду Чернігівської області від 11.06.2026 у справі № 927/40/26 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів статті 277 Господарського процесуального кодексу України не вбачається, у зв`язку з чим у задоволенні апеляційної скарги Бахмацької міської ради слід відмовити, а рішення Господарського суду Чернігівської області від 11.06.2026 у справі № 927/40/26 залишити без змін.

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги та відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Бахмацької міської ради на рішення Господарського суду Чернігівської області від 11.06.2026 у справі № 927/40/26 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 11.06.2026 у справі № 927/40/26 - залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги розподіляється відповідно до ст.ст. 129 та 282 Господарського процесуального кодексу України.

4. Матеріали справи № 927/40/26 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 14.10.2026.

Головуючий суддя О.М. Сибіга

Судді А.О. Мальченко

С.А. Гончаров