Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №927/132/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" жовтня 2026 р. Справа№ 927/132/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Колесника Р.М.

суддів: Мальченко А.О.

Сковородіної О.М.

при секретарі судового засідання: Пічкур А.О.

за участю представників учасників справи: згідно з протоколом судового засідання

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівська індустріальна молочна компанія»

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 10.06.2026 (повний текст рішення складено та підписано 10.06.2026)

у справі № 927/132/26 (суддя - Фесюра М.В.)

за позовом Заступника керівника Чернігівської окружної прокуратури

в інтересах держави в особі Новобілоуської сільської ради

до:

1) ОСОБА_1

2) Фермерського господарства «Роїщанське»

3) Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівська індустріальна молочна компанія»

про зобов`язання повернути земельну ділянку

Короткий зміст позовних вимог

Заступник керівника Чернігівської окружної прокуратури звернувся в Господарський суд Чернігівської області в інтересах держави в особі Новобілоуської с/ради із позовом до ОСОБА_1 (надалі також відповідач 1), ФГ «Роїщанське» (надалі також відповідач 2), ТОВ «Чернігівська індустріальна молочна компанія» (надалі також відповідач 3, скаржник) про зобов`язання ОСОБА_1 , ФГ «Роїщанське», ТОВ «Чернігівська індустріальна молочна компанія» повернути Новобілоуській с/раді земельну ділянку з кадастровим номером 7425585500:07:000:4000 площею 33,0426 га, розташовану в адміністративних межах Новобілоуської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що в порушення вимог статей 116, 118, 121, 123, 134 Земельного кодексу України, статей 7, 12 Закону України «Про фермерське господарство», ОСОБА_1 , який вже отримував від Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області земельну ділянку для ведення фермерського господарства, не міг отримувати в оренду наступну земельну ділянку, адже надання її у користування вже мало здійснюватися на конкурентних умовах за встановленою процедурою земельних торгів (аукціону).

Короткий зміст судового рішення

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 10.06.2026 позов задоволено частково, зобов`язано ФГ «Роїщанське» та ТОВ «Чернігівська індустріальна молочна компанія» повернути Новобілоуській с/раді земельну ділянку з кадастровим номером 7425585500:07:000:4000 площею 33,0426 га, розташовану в адміністративних межах Новобілоуської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області.

В обґрунтування прийнятого рішення суд першої інстанції виходив з наступного.

ОСОБА_1 упродовж 2015 року (до отримання спірної земельної ділянки) вже отримував земельні ділянки з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства на території Чернігівської області та у цьому ж році створив фермерське господарство, отже реалізував своє право на отримання земельної ділянки для ведення фермерського господарства.

Після укладення громадянином договору оренди земельної ділянки державної та комунальної власності для ведення фермерського господарства та створення цим громадянином фермерського господарства права й обов`язки орендаря такої земельної ділянки за договором оренди землі переходять від громадянина до фермерського господарства.

Після державної реєстрації фермерське господарство має право на отримання додаткової земельної ділянки (ділянок), але в окремому порядку вже як юридична особа, на конкурентних засадах через участь у торгах, а не як фізична особа - громадянин України із метою створення фермерського господарства.

Договір оренди від 17.05.2016, укладений між ОСОБА_1 та Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській область за відсутності для цього підстави, визначеної в ч.2 ст. 134 ЗК України, укладений без дотримання конкурентних засад, тобто спрямований на незаконне заволодіння земельною ділянкою комунальної власності (а на момент укладання договорів - державної власності), порушує публічний порядок та згідно із ч.ч. 1,2 ст. 228 ЦК України є нікчемним.

З тиж же підстав є нікчемним і договір суборенди, укладений із відповідачем 3.

Оскільки фактично належна правова підстава для користування спірною земельною ділянкою у відповідачів відсутня, позовні вимоги про зобов`язання повернути земельну ділянку відповідають ознакам негаторного позову, а позовні вимоги підлягають задоволенню відносно відповідачів 2 та 3, із відмовою у задоволенні позову щодо відповідача 1, адже земельна ділянка отримана для ведення створеного ним ФГ «Роїщанське», і фактично, саме вказане фермерське господарство є користувачем спірної земельної ділянки, яка неправомірно набута ним у користування.

Щодо застосування строків позовної давності, розглянувши заяви відповідачів, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки правопорушення в даному випадку є триваючим, а позов негаторним, допоки особа є власником нерухомого майна, вона не може бути обмежена у праві звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження цим майном, а тому позовна давність до позовних вимог у цій справі судом не застосовується.

Короткий зміст апеляційної скарги

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ «Чернігівська індустріальна молочна компанія» звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги, скаржник посилається на наступне.

Судом не враховано, що прийняття наказів про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області здійснено в межах своїх повноважень як розпорядника земель сільськогосподарського призначення державної власності відповідно до діючого на той час законодавства.

Аукціон не проводився, оскільки абз. 16 ч. 2 ст. 134 ЗК України (в редакції, що діяла на час звернення ОСОБА_1 ), було передбачено, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них щодо передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства та ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області як фізична особа саме з заявою про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства з земель сільськогосподарського призначення державної власності.

Крім того, в Земельному кодексі України не встановлено жодних обмежень щодо кількості земельних ділянок, які можуть бути отримані фізичними особами в оренду. У випадку створення громадянином фермерського господарства законодавство одночасно не обмежує заявника у праві та не забороняє звертатися до органу державної влади, як громадянин.

Статтею 7 Закону України «Про фермерське господарство» визначається додаткові вимоги до змісту заяви фізичної особи для отримання в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства в порівнянні з вимогами, зазначеними ст. 123 ЗК України, Закон не містить підстав для відмови з задоволенні відповідної заяви особи, такі підстави визначені ст. 123 ЗК України.

Судом не було взято до уваги заяви відповідачів щодо застосування строків позовної давності, та не враховано, що в даному випадку вимогу про повернення земельної ділянки треба розглядати як застосування наслідків нікчемного правочину, до яких позовна давність застосовується у загальному порядку, а тому суд дійшов помилкового висновку про те, що розглядуваний позов є негаторний, до якого строки позовної давності застосовуватися не можуть.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 01.04.2016 № 25-4916/14-16-сг «Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки» ОСОБА_1 у користування на умовах оренди для ведення фермерського господарства передано земельну ділянку з кадастровим номером 7425585500:07:000:4000 площею 33,0426 га.

17.05.2016 ОСОБА_1 та Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області укладено договір оренди землі, а саме: земельної ділянки для ведення фермерського господарства з кадастровим номером 7425585500:07:000:4000, розташованої на території Новобілоуської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області (тепер - Новобілоуська ОТГ Чернігівського району) загальною площею 33,0426 га, строком на 7 років (п.1, 2, 8 договору оренди).

Актом встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) встановлено межі земельної ділянки з кадастровим номером 7425585500:07:000:4000 площею 33,0426 га, яка знаходиться на території Новобілоуської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області та передається в оренду громадянину ОСОБА_1 та визначено в натурі (на місцевості) відповідно до затвердженого проекту землеустрою.

Договір оренди від 17.05.2016 зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 18.05.2016.

В подальшому, між Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області та ОСОБА_1 08.08.2019 та 09.04.2020 укладено додаткові угоди до договору оренди землі, зокрема додатковою угодою від 09.04.2020 року внесено зміни до п. 8 Договору оренди землі, укладеного 17.05.2016, щодо терміну його дії та визначено, що останній укладений строком на 17 (сімнадцять) років.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області № 59-ОТГ від 30.12.2020 передано Новобілоуській сільській раді Чернігівського району Чернігівської області у комунальну власність Новобілоуської територіальної громади земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 386,5627га, які розташовані за межами населених пунктів на території Новобілоуської територіальної громади Чернігівського району Чернігівської області згідно з актом приймання-передачі.

Актом приймання-передачі земельної ділянки сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 30.12.2020 Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області передало із державної власності, а Новобілоуська сільська рада Чернігівського району Чернігівської області прийняла у комунальну власність Новобілоуської територіальної громади земельні ділянки згідно з додатком, зокрема і земельну ділянку з кадастровим номером 7425585500:07:000:4000 площею 33,0426га.

ОСОБА_1 на підставі договору суборенди землі б/н від 04.01.2021 передав у строкове платне користування ТОВ «Чернігівська індустріальна молочна компанія» (код ЄДРПОУ 34832050) земельну ділянку з кадастровим номером 7425585500:07:000:4000, площею 33,0426га. Строк дії договору суборенди встановлений до 17.05.2033, про що містяться відомості у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Згідно з інформацією Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_1 упродовж 2015 року (до отримання спірної земельної ділянки) отримав земельні ділянки з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства на території Чернігівської області, зокрема: на території Малодівицької ОТГ Прилуцького району: з кадастровими номерами: №7424186600:02:000:0999 площею 12,143га, №7424186600:02:000:0858 площею 39,0093га, № 7424186600:02:000:0997 площею 17,6251га, № 7424186600:02:000:0998 площею 19,266+га (Петрівський с/о) - речове право оренди зареєстроване 04.02.2015;

- на території Шибиринівського старостинського округу Михайло - Коцюбинської ОТГ Чернігівського району: земельні ділянки з кадастровими номерами № 7425589900:04:000:2008 площею 40,9413га, № 7425589900:05:000:2010 площею 31,4558га, № 7425589900:07:000:2005 площею 38,0426га, № 7425589900:08:000:2012 площею 18,7683га, № 7425589900:06:000:2025 площею 8,5826га, № 7425589900:05:000:2008 площею 12,0738га, № 7425589900:05:000:2009 площею 27,8742га, № 7425589900:08:000:2013 площею 27,5556га, № 7425589900:06:000:2024 площею 10,3975га, № 7425589900:06:000:2023 площею 7,3202га, № 7425589900:06:000:2022 площею 17,2003га - речове право оренди земель зареєстроване 02.09.2015;

- на території Ріпкинської ОТГ земельні ділянки з кадастровими номерами: №7424480400:07:001:0152 площею 19,468га, №7424480400:03:001:0162 площею 17,5126га, № 7424480400:05:001:0255 площею 18,0286га (Великовіський с/о) речове право оренди земель зареєстроване 04.11.2015.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань фермерське господарство «Роїщанське» (код ЄДРПОУ 40093939) зареєстровано 02.11.2015.

За твердженням прокурора, ОСОБА_1 , будучи засновником ФГ «Роїщанське», не мав права поза конкурсом отримувати земельні ділянки для ведення фермерського господарства, а тому відповідачі зобов`язані їх повернути у володіння та розпорядження Новобілоуської сільської ради.

Позиція суду апеляційної інстанції

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені у апеляційній скарзі та заперечення на них, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Сутність апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції полягає у наданні оцінки висновкам суду про задоволення позову через призму аргументів скаржника про неврахування судом того, що чинне на період виникнення у відповідача права на оренду спірної земельної ділянки не передбачало обмежень щодо кількості звернень із заявами про надання земельних ділянко для ведення фермерського господарства, помилкового ототожнення судом поданого прокурором позов, як негаторного та безпідставного не застосування наслідків пропуску прокурором строків позовної давності.

За змістом частин 1- 3 статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 134 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі, зокрема, передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів, для сінокосіння і випасання худоби, для городництва.

Частиною 1 статті 1 Закону України «Про фермерське господарство» фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства як форми підприємницької' діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією. Надання (передача) фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 922/614/19).

За змістом положень статей 1, 5, 7, 8, 12 Закону України «Про фермерське господарство» після укладення договору користування землею, у тому числі на умовах оренди, фермерське господарство реєструється в установленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась. Після державної реєстрації фермерське господарство має право на отримання додаткової земельної ділянки (ділянок), але як юридична особа, на конкурентних засадах через участь у торгах, а не як фізична особа - громадянин України із метою створення фермерського господарства.

Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 18.05.2016 у справі № 6-248цс16, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 922/614/19, від 24.04.2019 у справі № 525/1225/15-ц.

З урахуванням вимог статей 7, 8, 12 Закону України «Про фермерське господарство», статей 116, 121,123,134 ЗК України право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадянин може використати один раз. Додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримати на конкурентних засадах через участь у торгах.

Аналогічні висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 525/1225/15-ц, у постановах Верховного Суду від 13.06.2023 у справі № 908/1445/20, від 07.06.2023 у справі № 922/3737/19, від 14.03.2023 у справі № 922/1974/19, від 07.03.2023 у справі № 922/3108/19.

Верховний Суд у постанові від 12.03.2024 у справі № 922/3953/21, дійшов висновку, що повторна реалізація громадянином права на отримання земельної ділянки з метою створення нового фермерського господарства без проведення земельних торгів є порушенням порядку, встановленого нормами статей 116, 118, 121, 123, 134 Земельного кодексу України та спеціальними нормами статей 7, 12 Закону України «Про фермерське господарство», оскільки право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадянин може використати лише один раз.

У постановах Верховного Суду від 05.12.2023 у справі № 927/89/19, від 05.12.2023 у справі № 927/85/19, від 05.12.2023 у справі № 927/84/19 сформульовано висновки про те, що землі фермерського господарства мають особливий режим і надаються громадянам на пільговій (позаконкурентій) основі з певною метою, при цьому недопущення зловживанням громадянином такими пільговими умовами є об`єктом перевірки в кожному конкретному випадку відповідним органом виконавчої влади чи місцевого самоврядування, а в разі переданого на судовий розгляд спору - судом.

Правовий висновок про те, що право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадянин може використати лише один раз, викладений у постановах Верховного Суду від 16.01.2024 у справі № 615/986/20, від 10.01.2024 у справі № 922/1130/23, від 07.03.2023 у справі № 908/1447/20, від 18.03.2023 у справі № 911/14/20, від 09.08.2023 у справі № 922/1832/19, від 29.01.2020 у справі № 927/83/19, від 07.06.2023 у справі № 922/3737/19.

Разом із тим відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб`єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою - без проведення земельних торгів.

Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 24.04.2019 у справі № 525/1225/15-ц, зазначила, що з урахуванням вимог статей 7, 12 Закону України «Про фермерське господарство», статей 116, 118, 121, 123, 134 ЗК України право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадянин може використати один раз. Додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримати на конкурентних засадах через участь у торгах.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, на момент отримання ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 7425585500:07:000:4000 площею 33,0426 га, ним вже було створено ФГ «Роїщанське» (05.11.2015) та впродовж 2015 набуто право оренди на інші земельні ділянки для ведення фермерського господарства, право оренди яких було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а отже, спірна земельна ділянка могла бути отримана лише юридичною особою - ФГ «Роїщанське» виключно на земельних торгах, а не ОСОБА_1 , як фізичною особою за спрощеною процедурою.

Звертаючись із заявою про отримання спірної земельної ділянки, ОСОБА_1 мав на меті не створення нового фермерського господарства, а розширення земельного банку вже існуючого ФГ «Роїщанське», засновником якого він є, шляхом отримання земельної ділянки за спрощеною процедурою, без проведення земельних торгів.

Зазначене підтверджується, зокрема, тим, що після укладання договору оренди землі ОСОБА_1 не створив нового фермерського господарства та більше того, передав спірну земельну ділянку на умовах суборенди від 04.01.2021 у строкове платне користування ТОВ «Чернігівська індустріальна молочна компанія».

Водночас, додатково земельні ділянки могли бути отримані ОСОБА_1 виключно на конкурсних засадах через участь у торгах, оскільки право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду, громадянин може використати один раз. Так само і ФГ «Роїщанське» може отримувати додатково земельні ділянки лише на конкурентних засадах через участь у торгах.

Відсутність перевірки з боку Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області можливостей та намірів ОСОБА_1 щодо використання землі, а також того факту, що він вже використав своє право на отримання землі для ведення фермерського господарства призвели до незаконної передачі йому спірної земельної ділянки.

Таким чином, набувач спірної земельної ділянки не міг законно набути право користування нею. Натомість він набув зазначене право в спосіб, який за формальними ознаками має вигляд законного, однак юридичне оформлення права користування землею стало можливим у результаті прийняття органом державної влади низки рішень, які не є такими.

Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 917/1416/19.

Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За змістом статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною другою статті 215 ЦК України, зокрема, передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (частини перша та друга).

У постанові Верховного Суду від 09.08.2023 у справі № 922/1832/19 зазначено: якщо існує зловживання громадянином такими пільговими умовами, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування повинен не допустити надання йому земельної ділянки на пільговій (позаконкурентній) основі, однак якщо і орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування не перешкоджає такому зловживанню, то ці особи (громадянин та відповідний орган) створюють незаконні передумови для отримання громадянином земельної ділянки на пільговій (позаконкурентній) основі, а правочин, укладений за наслідками таких діянь, спрямований на отримання земельної ділянки без дотримання конкурентних засад, спрямований на незаконне заволодіння земельною ділянкою державної чи комунальної власності, то він відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 228 ЦК України є нікчемним.

Таким чином, у вказаній постанові, а також у постановах від 10.01.2024 у cправі № 922/1130/23 (з посиланням на правові позиції Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 29.09.2020 у справі № 688/2908/16-ц, від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19), Верховний Суд сформував підхід про нікчемність договору оренди землі, згідно із ч.ч. 1,2 ст. 228 ЦК України, укладеного без дотримання конкурентних засад, тобто спрямованого на незаконне заволодіння земельною ділянкою державної або комунальної власності.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія в повній мірі погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що оскільки договір оренди від 17.05.2016, укладений ОСОБА_1 та Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській область за відсутності для цього підстави, визначеної в ч.2 ст. 134 ЗК України, укладений без дотримання конкурентних засад, тобто спрямований на незаконне заволодіння земельною ділянкою комунальної власності (а на момент укладання договорів - державної власності), порушує публічний порядок та згідно із ч.ч. 1,2 ст. 228 ЦК України є нікчемним.

Не маючи правових підстав для отримання в оренду спірної земельної ділянки, ОСОБА_1 не мав також достатніх прав на передання її у користування на умовах суборенди на користь ТОВ «Чернігівська індустріальна молочна компанія» на підставі договору суборенди землі від 04.01.2021, та з огляду на попередні висновки, вказаний договір, як правильно виснував суд першої інстанції, також є нікчемним.

Колегія суддів зазначає, що відсутність у орендаря та в свою чергу у суборендаря правових підстав для користування земельною ділянкою (користування землею на підставі нікчемного договору) свідчить про те, що останні використовують її незаконно, і власник має право вимагати усунення перешкод у користуванні та розпорядженні таким майном, зокрема у спосіб зобов`язання вказаних осіб повернути спірну земельну ділянку.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц визначила, що залежно від фактичних обставин справи, вимогу зобов`язати повернути земельну ділянку суд може кваліфікувати як негаторний позов.

Тому, як правильно зазначив суд першої інстанції, позов прокурора про повернення земельних ділянок у даному випадку є таким, що спрямований на усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном, тобто негаторним, та його задоволення, з урахуванням обставин справи, в повній мірі може забезпечити відновлення порушеного права держави в особі позивача.

Судова колегія також вважає правильними висновки суду першої інстанції про те, що з урахуванням змісту розглядуваного спору, дійсного складу його учасників, позовні вимоги про зобов`язання повернути спірну земельну ділянку могли бути пред`явлені лише до ФГ «Роїщанське» та ТОВ «Чернігівська індустріальна молочна компанія», як осіб, що здійснюють фактичне користування земельною ділянкою та з метою припинення такого користування та відновлення прав позивача, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову в частині вимог до ФГ «Роїщанське» та ТОВ «Чернігівська індустріальна молочна компанія» із відмовою в позові до ОСОБА_1 .

Щодо доводів скаржника про безпідставне відхилення судом першої інстанції заяв відповідачів про застосування позовної давності, судова колегія зазначає наступне.

Стаття 256 ЦК України позовну давність визначає, як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Отже, позовна давність - це строк, протягом якого особа може реалізувати належне їй матеріальне право на отримання судового захисту порушеного цивільного права чи інтересу шляхом пред`явлення в належному порядку нею чи іншою уповноваженою особою позову до суду.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини третьої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності за вимогами про застосування наслідків нікчемного правочину починається від дня, коли почалося його виконання.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (стаття 267 ЦК України).

Відсутність у орендаря правових підстав для користування земельною ділянкою (користування землею на підставі нікчемного договору) свідчить про те, що він володіє нею незаконно, і власник має право вимагати усунення перешкод у користуванні та розпорядженні таким майном.

Тому позов прокурора про повернення земельних ділянок у даному випадку є таким, що спрямований на усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном, тобто негаторним.

При цьому вже сталими є правові висновки Верховного Суду, про те що позовна давність до вимог за негаторним позовом не застосовується, оскільки правопорушення є таким, що триває у часі, а тому цей позов може бути пред`явлений власником майна протягом всього часу, поки триває порушення.

Допоки особа є власником нерухомого майна, вона не може бути обмежена у праві звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження цим майном. А тому негаторний позов може бути пред`явлений упродовж всього часу тривання відповідного правопорушення.

Отже, суд першої інстанції дійшов цілком правильних та обґрунтованих висновків про відсутність підстав для застосування наслідків пропуску строків позовної давності, адже в даному випадку вони не застосовуються. Твердження скаржника, що полягають у іншому тлумаченні наведених положень законодавства, висновків суду першої інстанції не спростовують.

Згідно з ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, за результатами апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване судове рішення у справі прийнято із додержанням норм процесуального права, а тому підстав для їх скасування не вбачає.

Судові витрати з оплати судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівська індустріальна молочна компанія» залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 10.06.2026 у справі № 927/132/26 залишити без змін.

3. Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Повний текст постанови складено та підписано 14.10.2026

Головуючий суддя Р.М. Колесник

Судді А.О. Мальченко

О.М. Сковородіна