Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №910/2813/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" вересня 2026 р. Справа № 910/2813/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сибіги О.М.

суддів: Мальченко А.О.

Гончарова С.А.

секретар судового засідання: Михайленко С.О.

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 24.09.2026

Розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроавтоальянс"

на рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2026

у справі № 910/2813/26 (суддя Лиськов М.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сонортек"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроавтоальянс"

про стягнення 622 733,29 грн, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сонортек" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроавтоальянс" (відповідач) про стягнення 622 733,29 грн, з них: основного боргу - 580 000,00 грн та пені - 42 733,29 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором про надання транспортно-експедиторських послуг № 202309/2 від 01.09.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/2813/26, ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.07.2026 у справі № 910/2813/26 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроавтоальянс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сонортек" 580 000,00 грн основного боргу та 6 960,00 грн судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

В обґрунтування прийнятого рішення судом першої інстанції зазначено, що позивачем доведено порушення відповідачем зобов`язань договором про надання транспортно-експедиторських послуг № 202309/2 від 01.09.2023 в частині своєчасної оплати наданих послуг, у зв`язку з чим наявні правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 580 000,00 грн. При цьому, в задоволенні позовних вимог про стягнення пені в розмірі 42 733,29 грн відмовлено, оскільки початок перебігу строку виконання відповідачем грошового зобов`язання пов`язаний із виставленням (направленням) рахунку, який направлено відповідачу 12.02.2026, тоді як відповідні нарахування пені позивач здійснює за періоди з 16.11.2025 по 12.02.2026, з 19.11.2025 по 12.02.2026 та з 18.11.2025 по 12.02.2026, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність нарахування позивачем пені за період, що передував 12.02.2026.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 10.07.2026 у справі № 910/2813/26, 16.07.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю "Євроавтоальянс" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2026 у справі № 910/2813/26 та постановити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, що є підставою для його скасування. Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що позивачем не доведено та не підтверджено належними доказами понесення додаткових витрат під час виконання договору про надання транспортно-експедиторських послуг № 202309/2 від 01.09.2023 на суму 580 000,00 грн. Крім того, судом першої інстанції проігноровано та не розглянуто клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та витребування доказів, які містились у прохальній частині відзиву на позовну заяву. Наведені обставини, на твердження скаржника, призвели до прийняття незаконного рішення.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.07.2026 матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроавтоальянс" у справі № 910/2813/26 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Сибіга О.М., судді: Мальченко А.О., Гончаров С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.07.2026 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/2813/26.

27.07.2026 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/2813/26.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.08.2026 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/2813/26 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроавтоальянс" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2026 та призначено розгляд справи на 24.09.2026.

18.09.2026 до Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Сонортек" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів апеляційної скарги заперечує та наводить власні на їх спростування, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити у повному обсязі. Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу зводяться до того, що позивачем доведено надання послуг за договором № 202309/2 від 01.09.2023, на підтвердження чого надано акти № 228, № 228/1, № 228/2 від 14.11.2025, № 229 від 15.11.2025, № 230 від 18.11.2025. На оплату наданих послуг виставлено рахунки № 228, 229, 230 від 13.11.2025 шляхом направлення їх на електрону адресу відповідача euroautoalliance@gmail.com від 12.02.2026. Однак відповідачем акти не підписано, а рахунки не оплачено. На підставі наданих позивачем доказів судом першої інстанції правомірно стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 580 000,00 грн.

22.09.2026 до Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроавтоальянс" надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якій, серед іншого, зазначає, факт понесення певних витрат експедитором не означає автоматичного виникнення у клієнта обов`язку їх компенсувати. Крім того, судом першої інстанції проігноровано та не розглянуто клопотання відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроавтоальянс" слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2026 у справі № 910/2813/26 залишити без змін, з наступних підстав.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вірно було встановлено Господарським судом міста Києва та перевірено судом апеляційної інстанції, 01.09.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сонортек" (надалі - позивач, експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Євроавтоальянс" (надалі - відповідач, замовник) укладено договір про надання транспортно-експедиторських послуг № 202309/2 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого експедитор зобов`язується за плату та за рахунок замовника виконати або організувати надання транспортно-експедиторських послуг, пов`язаних із перевезенням вантажів замовника, а також додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу замовника.

Відповідно до п. 2.2.4. договору експедитор має право отримувати від замовника відшкодування додаткових витрат, які виникли у експедитора при виконанні договору.

Згідно з п. 3.1. договору послуги експедитора, а також витрати, затрати та інші платежі, здійснені експедитором в інтересах замовника і пов`язані з виконанням договору, оплачуються замовником на умовах 100% передоплати на підставі виставленого експедитором рахунку в термін, передбачений п. 3.2. договору. У разі виникнення у експедитора додаткових витрат, оплати штрафів та проведення інших платежів в інтересах замовника і пов`язаних з виконанням договору, експедитор виставляє замовнику додатковий рахунок, який підлягає оплаті замовником в термін, передбачений п. 3.2. договору.

Замовник оплачує рахунок у повній узгодженій сумі вартості перевезення та сервісу на підставі виставленого експедитором рахунку протягом 2 (двох) банківських днів (п. 3.2. договору).

За умовами п. 3.4. договору за прострочення оплати рахунку експедитора, замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який сплачується пеня, від невиплаченої суми за кожен день прострочення.

В п. 3.5. договору визначено, що після завершення наданих послуг експедитор оформлює в 2 (двох) примірниках акт прийому-здачі наданих послуг (виконаних робіт). Акт, підписаний уповноваженими представниками сторін та засвідчений печатками сторін, є документом, що підтверджує факт належного надання послуг (виконання робіт) експедитором.

Відповідно до п. 3.6. договору експедитор направляє рахунок та проект акту на електронну адресу замовника, яка вказана у розділі 8 договору.

Електронною адресою замовника є euroautoalliance@gmail.com (розділ 8 договору).

На виконання умов договору № 202309/2 від 01.09.2023 позивачем організовано та надано відповідачу транспортно-експедиторські послуги з супроводження контейнерів MSMU4881421, MSDU76390009, CAIU7581038, TCNU8155581, в тому числі міжнародні автоперевезення, термінальне обслуговування, страхування вантажу та оформлення дозволів на перевезення до Польщі. Також при виконанні договору у позивача виникли додаткові витрати, понесені в інтересах відповідача, які підлягають обов`язковому відшкодуванню замовником.

На оплату додаткових витрат відповідачу виставлено рахунки на оплату: № 228 від 13.11.2025 на суму 290 000,00 грн (додаткові витрати по контейнерах MSMU4881421 та MSDU76390009), № 229 від 13.11.2025 на суму 145 000,00 грн (додаткові витрати по контейнеру CAIU7581038), № 230 від 13.11.2025 на суму 145 000,00 грн (додаткові витрати по контейнеру TCNU8155581).

12.12.2026 вказані рахунки разом з актами надання послуг № 228 від 14.11.2025, № 228/1 від 14.11.2025, № 229 від 15.11.2025, № 230 від 18.11.2025 направлено відповідачу на електронну адресу euroautoalliance@gmail.com.

Втім, відповідачем акти надання послуг не підписано, рахунки не оплачено.

Спір у справі виник у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем, на думку позивача, грошового зобов`язання з оплати наданих за договором № 202309/2 від 01.09.2023 послуг, у зв`язку з чим позивач вказує на наявність у відповідача заборгованості у розмірі 580 000,00 грн. Крім того, за порушення строків оплати послуг позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню у розмірі 42 733,29 грн.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, посилаючись на їх необґрунтованість та недоведеність надання послуг на заявлену суму. Крім того, позивачем не підтверджено виставлення та відповідно отримання рахунку на оплату пені відповідачем.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що рішення суду першої інстанції відповідачем оскаржується в частині задоволених позовних вимог про стягнення основного боргу в розмірі 580 000,00 грн, а відтак, враховуючи, що рішення про відмову у стягненні з відповідача пені у розмірі 42 733,29 грн скаржником не оскаржується, згідно з ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, в цій частині рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не переглядається.

При цьому слід відзначити, що позивачем не було подано апеляційної скарги, а у відзиві на апеляційну скаргу він просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Вказане свідчить про відсутність у суду апеляційної інстанції підстав для перегляду рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача пені у розмірі 42 733,29 грн, а відтак рішення суду першої інстанції в частині відмови у позові в цій частині колегією суддів не переглядається.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В силу ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною першою ст. 908 Цивільного кодексу України передбачено, що перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Згідно з частиною першою ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу (частини друга-четверта ст. 909 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 931 Цивільного кодексу України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом.

Як встановлено судом, на виконання умов договору № 202309/2 від 01.09.2023 позивачем організовано та надано відповідачу транспортно-експедиторські послуги з супроводження контейнерів MSMU4881421, MSDU76390009, CAIU7581038, TCNU8155581, включаючи міжнародні автоперевезення, термінальне обслуговування, страхування вантажу та оформлення дозволів на перевезення до Польщі. При виконанні договору у позивача виникли додаткові витрати, понесені в інтересах відповідача, які підлягають обов`язковому відшкодуванню замовником.

Пунктом 2.2.4. договору визначено, що експедитор має право отримувати від замовника відшкодування додаткових витрат, які виникли у експедитора при виконанні договору.

Відповідно до п. 3.1. договору у разі виникнення у експедитора додаткових витрат, оплати штрафів та проведення інших платежів в інтересах замовника і пов`язаних з виконанням договору, експедитор виставляє замовнику додатковий рахунок, який підлягає оплаті замовником в термін, передбачений п. 3.2. договору.

Замовник оплачує рахунок у повній узгодженій сумі вартості перевезення та сервісу на підставі виставленого експедитором рахунку протягом 2 (двох) банківських днів (п. 3.2. договору).

Пунктом 3.5. договору визначено, що після завершення наданих послуг експедитор оформлює в 2 (двох) примірниках акт прийому-здачі наданих послуг (виконаних робіт). Акт, підписаний уповноваженими представниками сторін та засвідчений печатками сторін, є документом, що підтверджує факт належного надання послуг (виконання робіт) експедитором.

Експедитор направляє рахунок та проект акту на електронну адресу замовника (п. 3.6. договору).

Матеріалами справи підтверджується, що на оплату додаткових витрат відповідачу виставлено рахунки на оплату: № 228 від 13.11.2025 на суму 290 000,00 грн (додаткові витрати по контейнерах MSMU4881421 та MSDU76390009), № 229 від 13.11.2025 на суму 145 000,00 грн (додаткові витрати по контейнеру CAIU7581038), № 230 від 13.11.2025 на суму 145 000,00 грн (додаткові витрати по контейнеру TCNU8155581).

12.12.2026 вказані рахунки разом з актами надання послуг № 228 від 14.11.2025, № 228/1 від 14.11.2025, № 229 від 15.11.2025, № 230 від 18.11.2025 направлено відповідачу на електронну адресу euroautoalliance@gmail.com.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи умови договору, відповідач мав здійснити оплату додаткових витрат згідно виставлених 12.02.2026 рахунків, у строк, встановлений п. 3.2. договору, - до 16.02.2026 (протягом 2 (двох) банківських днів з дня виставлення рахунку).

Втім, відповідачем акти надання послуг не підписано, рахунки не оплачено.

При цьому, мотивованої відмови від підписання актів надання послуг № 228 від 14.11.2025, № 228/1 від 14.11.2025, № 229 від 15.11.2025, № 230 від 18.11.2025 відповідач не надав, тому за відсутності мотивованої відмови від їх підписання, понесені позивачем при виконанні договору додаткові витрати вважаються прийнятими відповідачем.

Також слід зазначити, що за своєю правовою природою рахунок не є документом первинної бухгалтерської звітності, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати, тобто, носить інформаційний характер, а в укладеному між сторонами договорі № 202309/2 від 01.09.2023 зазначено реквізити сторін, зокрема, і банківські реквізити експедитора.

Враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується факт понесення позивачем при виконанні договору № 202309/2 від 01.09.2023 додаткових витрат на суму 580 000,00 грн, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 580 000,00 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Що стосується доводів скаржника щодо не розгляду судом першої інстанції клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та витребування доказів, то колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 277 Господарського процесуального кодексу України порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права може бути підставою для скасування або зміни рішення суду лише за умови, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів зазначає, що не розгляд заявлених у відзиві на позовну заяву клопотань не вплинув на правильність встановлення судом фактичних обставин справи та не призвів до ухвалення неправильного рішення по суті спору.

Позаяк, доводи апеляційної скарги зводяться виключно до формальних процесуальних порушень, які не вплинули на правильність вирішення господарського спору по суті.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог.

Таким чином, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не вбачає.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин недостатніми є доводи скаржника про неповне дослідження судом першої інстанції зібраних у справі доказів, саме тільки посилання скаржника на те, що суд не в повному обсязі дослідив докази та не з`ясував дійсні обставини справи, без належного обґрунтування не можуть ставити під сумнів оскаржуване судове рішення. Натомість зміст апеляційної скарги переконливо свідчить про те, що доводи скаржника зводяться здебільшого до посилань на необхідність переоцінки наявних у справі доказів.

На переконання колегії суддів, зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції свідчить про дослідження наявних у справі доказів та встановлення судом обставин, що входять до предмету доказування у цій справі, а доводи скаржника фактично зводяться до незгоди з обставинами, що були встановлені судом при вирішенні спору, до незгоди з оцінкою доказів у справі, а також до незгоди з висновками суду, які покладені в основу оскаржуваного судового рішення у цій справі.

При цьому колегія суддів зазначає, що покладені в основу апеляційної скарги доводи скаржника, фактично дублюють позицію відповідача викладену у відзиві на позовну заяву, яким суд першої інстанції надав належну оцінку при ухвалені оскаржуваного рішення.

Незгода скаржника з рішенням суду першої інстанції або з правовою оцінкою та правовими висновками, які містяться в рішенні, не свідчать про його незаконність.

Перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судом фактичних обставин справи та в межах наведених у апеляційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття апеляційного провадження, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість апеляційної скарги та про відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно з частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

В пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

При винесені даної постанови судом апеляційної інстанції були надані вичерпні відповіді на доводи скаржника, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Отже, в задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроавтоальянс" слід відмовити, а рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2026 у справі № 910/2813/26 залишити без змін.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроавтоальянс" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2026 у справі № 910/2813/26 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2026 у справі № 910/2813/26 - залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги розподіляється відповідно до ст.ст. 129 та 282 Господарського процесуального кодексу України.

4. Матеріали справи № 910/2813/26 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 14.10.2026.

Головуючий суддя О.М. Сибіга

Судді А.О. Мальченко

С.А. Гончаров