Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №910/15303/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" жовтня 2026 р. Справа № 910/15303/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Крижного О.М.

суддів: Ходаківської І.П.

Владимиренко С.В.

Без виклику учасників судового процесу

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тез Тур"

на рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2026

у справі №910/15303/25 (суддя Щербаков С.О.)

за позовом Закладу освіти "Приватний загальноосвітній навчальний заклад "Мідград"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Тез Тур"

2) Фізичної особи-підприємця Романенко Оксани Яківни

про стягнення 145 773, 97 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.

Заклад освіти "Приватний загальноосвітній навчальний заклад "Мідград" звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тез Тур" та Фізичної особи-підприємця Романенко Оксани Яківни про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості за Договором № 1228/1 від 28 грудня 2021 року в розмірі 194 728, 88 грн, з яких: 192 100,00 грн - основного боргу, 1 728, 90 грн - інфляційні втрати та 899, 98 грн - 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачами своїх зобов`язань за договором № 1228/1 на туристичне обслуговування та послуги з організації поїздки від 28.12.2021.

Крім того, до суду надійшла заява Закладу освіти "Приватний загальноосвітній навчальний заклад "Мідград" про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач зазначає, що у позовній заяві здійснено помилку в розрахунку та вказано, що залишок коштів становить 192 000, 00 грн, в той час як заборгованість складає 143 806, 00 грн., оскільки за погодження позивача та відповідачів було використано кошти у сумі 121 594, 00 грн та на цю суму надано послуги, у зв`язку з чим позивач просить суд зменшити позовні вимоги з 194 728, 88 грн до 145 773, 97 грн та стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість за договором № 1228/1 від 28 грудня 2021 року у сумі 145 773, 97 грн, з яких: 143 806, 00 грн - основного боргу, 1 294, 25 грн - інфляційні втрати та 673, 72 грн - 3 % річних.

Судом першої інстанції, розглянувши подану позивачем заяву про зменшення розміру позовних вимог, суд визнав подану заяву такою, що відповідає вимогам ст. 46 ГПК України у зв`язку з чим прийнято її до розгляду.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.03.2026 у справі №910/15303/25 позовні вимоги Закладу освіти "Приватний загальноосвітній навчальний заклад "Мідград" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тез Тур" та Фізичної особи-підприємця Романенко Оксани Яківни про стягнення заборгованості за Договором № 1228/1 від 28 грудня 2021 року в розмірі 194 728, 88 грн, з яких: 192 100, 00 грн - основного боргу, 1 728, 90 грн - інфляційні втрати та 899, 98 грн - 3 % річних задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тез Тур" на користь Закладу освіти "Приватний загальноосвітній навчальний заклад "Мідград" 143 806 (сто сорок три тисячі вісімсот шість) грн 00 коп. - заборгованості, 567 (п`ятсот шістдесят сім) грн 34 коп. - 3 % річних та 2 399 (дві тисячі триста дев`яносто дев`ять) грн 13 коп.- судового збору.

В іншій частині позову до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тез Тур" - відмовлено.

У задоволенні позовних вимог Закладу освіти "Приватний загальноосвітній навчальний заклад "Мідград" до Фізичної особи-підприємця Романенко Оксани Яківни - відмовлено.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до умов договору № 1228/1 від 28.12.2021 позивач мав отримати комплекс туристичних послуг щодо поїздки (Туру): в ОАЕ, готель HAMPTON BY HILTON MARJAN ISLAND 4 * RAS AL KHAIMAH, у період з 26.02.2022 р. По 05.03.2022 р., у кількості - 11 осіб, 6 номерів (1 SGL та 5 DBL).

Суд першої інстанції встановив, що матеріалами справи підтверджується, що позивачем 28.12.2021 відповідно до умов договору було перераховано 20% від вартості туру у розмірі 48 520, 00 грн на користь відповідача-2 (турагента), що підтверджується платіжним дорученням № 224104 від 28 грудня 2021 року та, в подальшому, 10.02.2022 позивачем було перераховано решту 80% вартості туру у розмірі 216 880, 00 грн на користь відповідача-2 (турагента), що підтверджується платіжним дорученням № 384 від 10 лютого 2022 року.

Тож, 10.02.2022 позивачем було перераховано на користь відповідача-2 повну вартість туристичного продукту у загальному розмірі 265 400, 00 грн.

Враховуючи, що внаслідок запровадження на території України воєнного стану з 24.02.2022, повітряний простір над територією України було закрито, що унеможливило здійснення запланованої подорожі у визначений термін, у зв`язку з чим сторони погодили надання туристичних послуг для окремих співробітників позивача, а саме:

- для ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) було надано туристичні послуги, в якості оплати яких було зараховано частину попередньо сплачених коштів у розмірі 73 300, 00 грн, що підтверджується актом приймання-передачі наданих послуг №1225/1-3 від 18 серпня 2025 року та листом погодження використання попередньо сплачених коштів в якості оплати туристичних послуг ОСОБА_3.

- для ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) у загальному розмірі 48294,00 грн, що підтверджується актами приймання передачі наданих послуг №1225/1-1 від 13 серпня 2024 року (для ОСОБА_1.) на суму 24 147, 00 грн та №1225/1-2 від 20 червня 2025 року (для ОСОБА_2 ) на суму 24 147, 00 грн та листами погодження використання попередньо сплачених коштів в якості оплати туристичних послуг ОСОБА_1 від 07 травня 2024 року та ОСОБА_2 від 01 квітня 2025 року.

Відтак, залишок невикористаних коштів становить 143 806, 00 грн., тож на вказану суму не були надані туристичні послуги.

Суд першої інстанції зазначив, що позивач звертався до відповідача-1 з листом б/н б/д, в якому просив відповідача-1 повернути кошти у розмірі 143 806, 00 грн, що підтверджується описом вкладення у цінний лист, накладною АТ "Укрпошта" № 0312700137955.

При цьому, суд першої інстанції вказав, враховуючи, що саме туроператор - ТОВ "Тез Тур" порушив умови договору № 1228/1 на туристичне обслуговування та послуги з організації поїздки від 28.12.2021, а саме не надав передбачені договором туристичні послуги у повному обсязі та не повернув позивачу залишок суми сплачених коштів за замовлені туристичні послуги згідно договору, місцевий суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення саме з ТОВ "Тез Тур" сплачених позивачем коштів у розмірі 143 806,00 грн.

Суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, пред`явлених позивачем до турагента ФОП Романенко О.Я. оскільки саме туроператор (ТОВ "Тез Тур") несе відповідальність перед туристом за невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування.

Позивачем заявлено до стягнення суму 3 % річних та інфляційних втрат, у зв`язку з простроченням виконання відповідачем-1 свого зобов`язання з повернення сплаченої суми попередньої оплати.

Судом першої інстанції перевірено правильність наданих позивачем розрахунків 3 % річних і встановлено, що в останніх допущено помилки у визначенні періоду нарахування та, відповідно, у розмірі нарахування 3 % річних, оскільки як встановлено судом, відповідач-1 мав повернути грошові кошти у строк до 22.10.2025 включно.

За розрахунком суду, обґрунтованою до стягнення з відповідача-1 є сума 3% річних у розмірі 567,34 грн, яка розрахована з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов`язання за період з 23.10.2025 по 09.12.2025, відтак вимоги в цій частині також підлягають частковому задоволенню.

Щодо стягнення інфляційних втрат у розмірі 1 294, 25 грн. за період з 14.10.2025 по 31.10.2025, суд зазначає що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Як зазначено судом першої інстанції, прострочення виконання грошового зобов`язання відбулося починаючи з 23.10.2025, тож враховуючи визначений позивачем період нарахування інфляційних втрат до 31.10.2025, інфляційні втрати не нараховуються, оскільки період прострочення становить менше місяця, тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

За результатами розгляду справи суд першої інстанції дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог частково.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Товариство з обмеженою відповідальністю "Тез Тур" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2026 та залишити позов без розгляду.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Апелянт вказує, що судом першої інстанції порушені норми процесуального права при ухваленні рішення, а саме: суд першої інстанції прийняв до розгляду позовну заяву та інші заяви по суті справи, які підписані неуповноваженою особою.

Апелянт вказує, як вбачається з матеріалів справи, інтереси позивача у справі представляє адвокат Джус Іван Сергійович на підставі ордера. Наданий адвокатом суду ордер серія АІ № 2071347 не відповідає Положенню та Типовій формі ордера.

Відповідно до п.п. 12.5 п. 12 Положення, ордер зокрема містить номер посвідчення адвоката України, ким та коли воно видане. У типовій формі ордера передбачене місце для зазначення номеру посвідчення адвоката України, ким та коли воно видане. В той же час, зазначений вказаний ордер, який міститься в матеріалах справи, не має вказаного обов`язкового реквізиту.

Крім того, апелянт зазначає, що відповідно до п.п. 12.10 п. 12 Положення, ордер зокрема містить підпис адвоката (власноручний або електронний) який видав ордер, у разі здійснення ним індивідуальної діяльності (у графі Адвокат).В той же час, у вказаній графі ордеру серія АІ № 2071347 міститься підпис, який не відповідає вимогам ДСТУ 4163:2020 "Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації вимоги до оформлення документів".

Пунктом 5.22 вказаного ДСТУ 4163:2020 передбачено, що підпис має містити найменування посади особи, яка підписує документ (у повній формі, якщо документ надрукований не на бланку, у скороченій - на документі, надрукованому на бланку), особистий підпис (окрім електронних документів), власне ім`я і прізвище. В ордері у підписі не зазначені власне ім`я і прізвище адвоката.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Заклад освіти "Приватний загальноосвітній навчальний заклад "Мідград" подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд апеляційної інстанції відмовити у задоволенні апеляційної скарги відповідача-1.

Тобто відповідач-1 був обізнаний про зміст ордера та мав можливість заявити, за наявності таких, відповідні заперечення щодо повноважень представника позивача ще під час розгляду справи судом першої інстанції.

За таких обставин відповідач-1 в апеляційній скарзі міг порушити питання щодо неналежності ордера лише за умови обґрунтування поважності причин неподання таких заперечень до суду першої інстанції. Проте відповідач-1 не навів жодної причини та обґрунтування поважності неподання процесуальних заяв стосовно неналежності/невідповідності ордера Представника позивача під час розгляду справи судом першої інстанції.

Як вказує Заклад освіти "Приватний загальноосвітній навчальний заклад "Мідград", представник позивача, Джус Іван Сергійович, здійснює представництво інтересів позивача на підставі ордера серії АІ № 2071347. Відповідач-1 у своїй апеляційній скарзі стверджує, що зазначений ордер не відповідає Положенню про ордер на надання правничої (правової) допомоги (далі - Положення) та Типовій формі ордера (далі - Типова форма), затвердженим Рішенням Ради адвокатів України від 12.04.2019 № 41, оскільки не містить номер посвідчення адвоката України, ким та коли воно видане.

Однак Відповідач-1 не врахував того, що після прийняття Рішення від 12.04.2019 № 41, Рада адвокатів України неодноразово затверджувала нові редакції Положення та Типової форми. Останнім рішенням Ради адвокатів України (надалі - РАУ), яким було затверджено чинну редакцію Положення (надалі - чинне Положення) та Типову форму є рішення Ради адвокатів України від « 17» жовтня 2025 року № 103 .

Щодо посилання відповідача-1, що ордер містить підпис, який не відповідає вимогам ДСТУ 4163:2020 «Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації вимоги до оформлення документів», посилаючись на пункт 5.22 вказаного ДСТУ 4163:2020, згідно з яким підпис має містити найменування посади особи, яка підписує документ (у повній формі, якщо документ надрукований не на бланку, у скороченій - на документі, надрукованому на бланку), особистий підпис (окрім електронних документів), власне ім`я і прізвище.

ДСТУ 4163:2020 «Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації вимоги до оформлення документів» не містить вимог, які б безпосередньо регулювали оформлення ордера адвоката, а отже є загальним нормативним актом у цих правовідносинах. Натомість частина 2 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" прямо передбачає, що саме Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера. На виконання цього повноваження РАУ встановила в пункті 1 чинного Положення, що «Положення визначає єдині для всіх адвокатів України, адвокатських об`єднань/адвокатських бюро правила виготовлення, оформлення, зберігання, обліку ордерів».

Таким чином, саме Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» і прийняте на його підставі чинне Положення є спеціальними нормами, що регулюють вимоги до форми та змісту ордера адвоката, і мають перевагу над загальними положеннями ДСТУ 4163:2020.

Відповідно до підпункту 12.15 пункту 12 чинного Положення ордер вважається підписаним адвокатом, якщо у графі "Адвокат" міститься власноручний (фізичний) підпис, або ордер засвідчено електронним підписом, або електронним підписом засвідчено документ, додатком до якого є ордер. Ця позиція підтверджена постановою Верховного Суду у справі № 483/346/24 від 06 листопада 2024 року.

Усі процесуальні заяви, клопотання засвідчувались електронним підписом представника позивача та надсилались відповідачу-1 через підсистему ЄСІТС, а ордер додавався до них як додаток. Відповідно, такий ордер є належно підписаним у розумінні підпункту 12.15 чинного Положення.

Крім того, затверджена Типова форма ордера не передбачає окремого місця для зазначення власного імені та прізвища поряд із графою підпису адвоката, оскільки відповідні відомості (прізвище, ім`я та по батькові адвоката, який надає правничу допомогу) вже містяться в окремій графі ордера.

Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини.

Судом першої інстанції встановлено 17.04.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тез Тур" (туроператор) та Фізичною особою-підприємцем Романенко Оксаною Яківною (турагент) було укладено агентський договір про реалізацію туристичних продуктів № 5249, відповідно до якого турагент зобов`язується за винагороду надати послуги туроператору з реалізації товару шляхом укладення договорів на туристичне обслуговування або договорів на користь, від імені, в інтересах та під контролем туроператора, а також здійснювати фактичні дії, визначені договором, із забезпеченням надання туроператором турпродукту туристам (замовникам, юридичним особам).

28.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тез Тур" (далі -туроператор), від імені та за дорученням якого на підставі агентського договору № 5249 від 17.04.2014 договір уклала фізична особа-підприємець Романенко Оксана Яківна (далі - турагент) та Закладом освіти "Приватний загальноосвітній навчальний заклад "Мідград" (далі - туристи) укладено договір № 1228/1 на туристичне обслуговування та послуги з організації поїздки, умовами якого передбачено, що туроператор відповідно до замовлення, поданого замовником/туристом(тами) турагенту (додаток №1 до цього договору), за плату зобов`язується надати замовнику/туристу(ам) комплекс туристичних послуг або окремі туристичні послуги (туристичний продукт, турпродукт).

Як вбачається з матеріалів справи, 28.12.2021 позивачем відповідно до умов договору було перераховано 20% від вартості туру у розмірі 48 520, 00 грн на користь відповідача-2 (турагента), що підтверджується платіжним дорученням № 224104 від 28 грудня 2021 року.

В подальшому, 10.02.2022 позивачем було перераховано решту 80% вартості туру у розмірі 216 880, 00 грн на користь відповідача-2 (турагента), що підтверджується платіжним дорученням № 384 від 10 лютого 2022 року.

Отже, як підтверджується матеріалами справи, позивачем було перераховано на користь відповідача-2 повну вартість туристичного продукту у загальному розмірі 265 400,00 грн.

Проте, як зазначає позивач, 24 лютого 2022 року внаслідок повномасштабного вторгнення, повітряний простір над територією України було закрито, що унеможливило здійснення запланованої подорожі у визначений термін. Настання вказаних обставин непереборної сили (форс-мажору) створило підстави для застосування пункту 6.4 Договору, відповідно до якого Туроператор має право за погодженням з Замовником/ Туристом(ами) замінити замовлений готель або номер у готелі на рівноцінний або вищої категорії без зниження в класі обслуговування.

За погодженням позивача та відповідачів для ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) було надано туристичні послуги, в якості оплати яких було зараховано частину попередньо сплачених коштів у розмірі 73 300,00 грн, що підтверджується актом приймання-передачі наданих послуг №1225/1-3 від 18 серпня 2025 року та листом погодження використання попередньо сплачених коштів в якості оплати туристичних послуг ОСОБА_3.

Також, було надано туристичні послуги для ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) у загальному розмірі 48 294, 00 грн, що підтверджується актами приймання передачі наданих послуг №1225/1-1 від 13 серпня 2024 року (для ОСОБА_1.) на суму 24 147, 00 грн та №1225/1-2 від 20 червня 2025 року (для ОСОБА_2 ) на суму 24 147, 00 грн та листами погодження використання попередньо сплачених коштів в якості оплати туристичних послуг ОСОБА_1 від 07 травня 2024 року та ОСОБА_2 від 01 квітня 2025 року.

Відтак, як встановлено судом першої інстанції, залишок невикористаних коштів становить 143 806, 00 грн., тобто на вказану суму не були надані туристичні послуги.

Як вбачається із матеріалів справи позивач звертався до відповідачів з листом б/н б/д, в якому просив відповідачів повернути кошти у розмірі 143 806, 00 грн, що підтверджується описом вкладення у цінний лист, накладною АТ "Укрпошта".

Відповідачі на вищезазначений лист відповіді не надали, грошові кошти не повернули.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідачами оплачені туристичні послуги у повному обсязі надані не були, а тому останні зобов`язані повернути кошти у розмірі 143 806, 00 грн., що відповідачі в свою чергу не зробили.

Крім того, позивач просить суд стягнути солідарно з відповідачів 1 294, 25 грн - інфляційні втрати за період з 14.10.2025 по 31.10.2025 та 673, 72 грн - 3 % річних за період з 14.10.2025 по 09.12.2025.

Таким чином, враховуючи, що саме туроператор - ТОВ "Тез Тур", діючи в особі турагента ФОП Романенко О.Я., порушив умови договору № 1228/1 на туристичне обслуговування та послуги з організації поїздки від 28.12.2021, а саме не надав передбачені договором туристичні послуги у повному обсязі та не повернув позивачу залишок суми сплачених коштів за замовлені туристичні послуги згідно договору, Господарський суд міста Києва дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення саме з ТОВ "Тез Тур" сплачених позивачем коштів у розмірі 143 806,00 грн.

Суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, пред`явлених позивачем до турагента ФОП Романенко О.Я. оскільки саме туроператор (ТОВ "Тез Тур") несе відповідальність перед туристом за невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування.

За розрахунком суду першої інстанції, обґрунтованою до стягнення з відповідача-1 є сума 3% річних у розмірі 567,34 грн, яка розрахована з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов`язання за період з 23.10.2025 по 09.12.2025, відтак вимоги в цій частині також підлягають частковому задоволенню.

Щодо стягнення інфляційних втрат у розмірі 1 294, 25 грн. за період з 14.10.2025 по 31.10.2025, суд першої інстанції зазначив, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Як зазначено судом першої інстанції, прострочення виконання грошового зобов`язання відбулося починаючи з 23.10.2025, тож враховуючи визначений позивачем період нарахування інфляційних втрат до 31.10.2025, інфляційні втрати не нараховуються, оскільки період прострочення становить менше місяця, тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився та не погодився з висновками суду першої інстанції.

Позивачем 28.12.2021 відповідно до умов договору було перераховано 20% від вартості туру у розмірі 48 520, 00 грн на користь відповідача-2 (турагента), що підтверджується платіжним дорученням № 224104 від 28 грудня 2021 року та, в подальшому, 10.02.2022 позивачем було перераховано решту 80% вартості туру у розмірі 216 880, 00 грн на користь відповідача-2 (турагента), що підтверджується платіжним дорученням № 384 від 10 лютого 2022 року.

Враховуючи, що внаслідок запровадження на території України воєнного стану з 24.02.2022, повітряний простір над територією України було закрито, що унеможливило здійснення запланованої подорожі у визначений термін, у зв`язку з чим сторони погодили надання туристичних послуг для окремих співробітників позивача, а саме:

- для ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) було надано туристичні послуги, в якості оплати яких було зараховано частину попередньо сплачених коштів у розмірі 73 300, 00 грн, що підтверджується актом приймання-передачі наданих послуг №1225/1-3 від 18 серпня 2025 року та листом погодження використання попередньо сплачених коштів в якості оплати туристичних послуг ОСОБА_3 .

- для ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) у загальному розмірі 48 294, 00 грн, що підтверджується актами приймання передачі наданих послуг №1225/1-1 від 13 серпня 2024 року (для ОСОБА_1 ) на суму 24 147, 00 грн та №1225/1-2 від 20 червня 2025 року (для ОСОБА_2 ) на суму 24 147, 00 грн та листами погодження використання попередньо сплачених коштів в якості оплати туристичних послуг ОСОБА_1 від 07 травня 2024 року та ОСОБА_2 від 01 квітня 2025 року.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, відтак, залишок невикористаних коштів становить 143 806, 00 грн., тож на вказану суму не були надані туристичні послуги.

Частиною 2 статті 570 Цивільного кодексу України визначено, що якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

За приписами положень чинного в Україні законодавства, авансом є грошова сума, яку перераховують згідно з договором наперед у рахунок майбутніх розрахунків за товари (роботи, послуги), які мають бути отримані (виконані, надані). На відміну від завдатку аванс - це спосіб платежу. Він не виконує забезпечувальної функції. Аванс сплачується боржником у момент настання обов`язку платити та виконує функцію попередньої оплати.

Тобто, у разі невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №910/45382/17.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом першої інстанції правильно встановлено та перевірено судом апеляційної інстанції, що позивач звертався до відповідача-1 з листом, у якому просив відповідача-1 повернути кошти у розмірі 143 806, 00 грн, що підтверджується описом вкладення у цінний лист, накладною АТ "Укрпошта" № 0312700137955.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач просив суд стягнути солідарно з відповідачів грошові кошти у розмірі 143 806, 00 грн.

Як передбачено ст. 541 Цивільного кодексу України, солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

Згідно статті 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі. Виконання солідарного обов`язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов`язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Згідно зі статтею 5 Закону України "Про туризм" туристичні оператори юридичні особи, створені згідно із законодавством України, для яких виключною діяльністю є організація та забезпечення створення туристичного продукту, реалізація та надання туристичних послуг, а також посередницька діяльність із надання характерних та супутніх послуг і які в установленому порядку отримали ліцензію на туроператорську діяльність.

Відповідно до частин першої-третьої статті 20 Закону України "Про туризм" за договором на туристичне обслуговування одна сторона (туроператор, який укладає договір безпосередньо або через турагента) зобов`язується надати за замовленням іншої сторони (туриста) комплекс туристичних послуг (туристичний продукт), а турист зобов`язується оплатити його. До договору на туристичне обслуговування застосовуються загальні положення договору про надання послуг, якщо інше не передбачено законом. Договір на туристичне обслуговування укладається в письмовій чи електронній формі відповідно до закону.

Туроператор або турагент вправі відмовитися від виконання договору лише за умови повного відшкодування замовникові збитків, підтверджених у встановленому порядку та заподіяних внаслідок розірвання договору, крім випадку, коли це відбулося з вини туриста (частина восьма статті 20 Закону України "Про туризм").

Відповідно до ч. 9 ст. 20 Закону України "Про туризм" туроператор або турагент вправі відмовитися від виконання договору лише за умови повного відшкодування замовникові збитків, підтверджених у встановленому порядку та заподіяних внаслідок розірвання договору, крім випадку, якщо це відбулося з вини туриста.

Згідно з ч. 10 ст. 20 Закону України "Про туризм" турист вправі відмовитися від виконання договору на туристичне обслуговування до початку туристичної подорожі за умови відшкодування туроператору (турагенту) фактично здійснених ним документально підтверджених витрат, пов`язаних із відмовою.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про захист прав споживачів" споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов`язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим.

Відповідно до частини першої статті 906 Цивільного кодексу України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

У статті 25 Закону України "Про туризм" встановлено, що туристи мають право на відшкодування матеріальних і моральних збитків у разі невиконання або неналежного виконання умов договору.

За правилом ч. 11 ст. 20 Закону України «Про туризм» туроператор несе перед туристом відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування.

Тобто, як вбачається із наведеною нормою закону саме туроператор несе відповідальність перед туристом за невиконання або неналежне виконання умов договору за туристичне обслуговування.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як правильно вказав суд першої інстанції, що саме туроператор - ТОВ "Тез Тур" не надав передбачені договором туристичні послуги у повному обсязі та не повернув позивачу залишок суми сплачених коштів за замовлені туристичні послуги згідно договору, отже, місцевий суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення саме з ТОВ "Тез Тур" сплачених позивачем коштів у розмірі 143 806,00 грн.

За результатами розгляду справи суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог до турагента ФОП Романенко О.Я., оскільки саме туроператор, від імені та за дорученням якого турагент уклав договір на туристичне обслуговування із замовником, є належним відповідачем за вимогами замовника щодо розірвання такого договору та повернення сплачених коштів, оскільки покладення виконання договору про надання послуг на іншу особу (турагента) не звільняє виконавця (туроператора) від відповідальності перед замовником за порушення договору.

Подібна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 12.08.2026 у справі № 465/496/24.

Крім того, за розрахунком суду першої інстанції, з яким також погоджується колегія суддів, обґрунтованою є до стягнення з відповідача-1 є сума 3% річних у розмірі 567, 34 грн, яка розрахована з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов`язання за період з 23.10.2025 по 09.12.2025, а відтак вимоги в цій частині також підлягають частковому задоволенню.

Щодо стягнення інфляційних втрат у розмірі 1294,25 грн. за період з 14.10.2025 по 31.10.2025, суд першої інстанції зазначив, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

За таких обставин є правильним висновок суду першої інстанції, що прострочення виконання грошового зобов`язання відбулося починаючи з 23.10.2025, тож враховуючи визначений позивачем період нарахування інфляційних втрат до 31.10.2025, інфляційні втрати не нараховуються, оскільки період прострочення становить менше місяця, тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.

Суд не погоджується із доводами апелянта, що судом першої інстанції порушені норми процесуального права при ухваленні рішення, а саме: суд першої інстанції прийняв до розгляду позовну заяву та інші заяви по суті справи, які підписані неуповноваженою особою, враховуючи наступне.

Щодо доводів скаржника, про те, що інтереси позивача у справі представляє адвокат Джус Іван Сергійович на підставі ордера, що не містить обов`язкових реквізитів, передбачених Положенням, а саме, номер посвідчення адвоката України, ким та коли воно видане.

Згідно із ч.1 ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" одним із документів, що посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги є ордер.

Ордер - це письмовий документ, що у випадках, встановлених Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера (ч.2 ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги у новій редакції, затверджене рішенням Ради адвокатів України від 12.04.2019 року №41 в редакції від 17.10.2025 року (далі - Положення) встановлює єдині для всіх адвокатів України, адвокатських об`єднань/адвокатських бюро правила виготовлення, оформлення, зберігання, обліку ордерів.

Відповідно до пункту 2 Положення ордер на надання правничої допомоги є письмовий документ (в паперовій або електронній формі), що посвідчує повноваження адвоката на надання правничої допомоги у випадках і порядку, встановлених Законом України від 05.07.2012 року №5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та іншими законами України.

Електронна копія електронного ордера на надання правничої допомоги виготовляється в порядку встановленому для оригіналу ордеру на надання правничої допомоги в електронній формі (здійснюється візуальне подання електронного документа в електронній формі з накладенням електронного підпису), у т.ч. не потребує проставляння слів "Згідно з оригіналом").

Відповідно до пунктів 3-5 Положення в Україні встановлюється єдина, обов`язкова для всіх адвокатів, типова форма ордера, яку затверджує Рада адвокатів України (зразок в Додатку 1). Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням та повинен містити обов`язкові реквізити, передбачені цим Положенням. Ордер, встановленої форми, є обов`язковим для прийняття усіма органами, установами, організаціями на підтвердження правомочності адвоката на вчинення дій, передбачених статтею 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Згідно з пунктом 6 Положення бланки ордерів, згідно затвердженої типової форми, генеруються у відповідному розділі «Особистого кабінету адвоката» на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України www.unba.org.ua слідуючи командам системи.

Пункт 12 Положення визначає реквізити, які містить ордер, а саме: 12.1.Серію, порядковий номер ордера; 12.2. Прізвище, ім`я, по батькові або найменування особи, якій надається правнича допомога; 12.3. Посилання на договір про надання правничої допомоги/доручення органу (установи), уповноважених законом на надання безоплатної правничої допомоги, номер (у випадку наявності) та дату цього документа; 12.4 Назву органу, у якому надається правнича допомога адвокатом із зазначенням, у випадку необхідності, виду адвокатської діяльності відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Під назвою органу розуміється як безпосередньо назва конкретного органу так і назва групи органів визначених пунктом 2 частини 1 статті 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (наприклад, судові органи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, органи досудового слідства, правоохоронні органи тощо); 12.5. Прізвище, ім`я, по батькові адвоката, який надає правничу (правову) допомогу на підставі ордера, номер та дату його свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, найменування органу, який його видав (КДКА відповідного регіону, з 01.01.2013 року радою адвокатів відповідного регіону); 12.6. Ким ордер виданий (назву організаційної форми): адвокатом, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально (із зазначенням адреси робочого місця); адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням (повне найменування адвокатського бюро/адвокатського об`єднання та його місцезнаходження); 12.7. Адресу робочого місця адвоката, якщо вона відрізняється від адреси місцезнаходження адвокатського бюро/адвокатського об`єднання, яке видає ордер; 12.8. Обмеження повноважень, якщо такі передбачені договором про надання правничої допомоги; 12.9. Дату видачі ордера; 12.10. Підпис адвоката (власноручний або електронний) який видав ордер, у разі здійснення ним індивідуальної діяльності (у графі "Адвокат"); 12.11. Підпис адвоката (власноручний або електронний) який надає правничу допомогу, якщо ордер, виданий адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням (у графі "Адвокат"); 12.12. Підпис (власноручний або електронний) керівника адвокатського бюро/адвокатського об`єднання, відтиск печатки адвокатського бюро/адвокатського об`єднання (за наявності) у випадку, якщо ордер видається адвокатським бюро/адвокатським об`єднанням. Під час дії воєнного стану на території України реквізити, передбачені цим підпунктом, можуть оформлятись у відповідності до п. 10 цього Положення; 12.13. Двовимірний штрих-код (QR-код) з посиланням на профайл адвоката в ЄРАУ; 12.14. Реквізити 12.1, 12.5, 12.6, 12.7, 12.8 генеруються автоматично, всі інші реквізити ордера заповнюються адвокатом самостійно з метою збереження адвокатської таємниці; 12.15. Ордер вважається підписаним адвокатом (керівником адвокатського бюро / адвокатського об`єднання), якщо у графі "Адвокат" міститься або власноручний (фізичний) підпис; або ордер засвідчено електронним підписом; або електронним підписом засвідчено документ, додатком до якого є ордер.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що адвокатом позивача Джус В.С.. на підтвердження своїх повноважень до позовної заяви додано ордер на надання правничої допомоги серії АІ №2071347 від 09.12.2025 року, який згенерований (сформований) відповідно до Положення.

Згенерований адвокатом ордер відповідає типовій формі, визначеній у Додатку №1, зокрема, містить двовимірний штрих-код (QR-код) з посиланням на профайл адвоката в ЄРАУ, і у ньому заповнені всі реквізити, ордер містить підпис адвоката (ЕЦП).

При цьому, дійсно, доданий до позову ордер не містить номер посвідчення адвоката, ким та коли воно видане. Натомість рішенням Ради адвокатів України №66 від 07.06.2025 року внесено зміни до Положення та виключено у підпункті 12.5. слова "номер посвідчення адвоката України, ким та коли воно видане", виключено у графі Додатку №1 Положення "Посвідчення адвоката № ____ видане "___" ____ р. (назва органу, що видав посвідчення)", виключено графу Додатку №2 Положення !Advocate's ID No. _____ dated "___" _____ yr. (denomination of the authority that issued advocate`s ID)", а також внесено зміни до Додатку 1 рішення Ради адвокатів України №98 від 20.09.2019 року "Про затвердження роз`яснення щодо заповнення обов`язкових реквізитів ордеру на надання правової допомоги", якими пункт 2 та 3 виключено.

Також рішенням Ради адвокатів України №103 від 17.10.2025 року "Про внесення змін до Положення про ордер на надання правничої допомоги" внесено зміни до Положення та виключено у підпункті 12.14. слова "(крім номера посвідчення адвоката України, ким та коли воно видане)".

Крім того, суд апеляційної інстанції враховує в даному контексті, висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 31.10.2023 року у справі №260/392/23 та Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 09.04.2025 року у cправі №916/1092/24.

Відповідач-1 був обізнаний про зміст ордера та мав можливість заявити, за наявності таких, відповідні заперечення щодо повноважень представника позивача ще під час розгляду справи судом першої інстанції.

Проте відповідач-1 не навів жодної причини та обґрунтування поважності неподання процесуальних заяв стосовно неналежності/невідповідності ордера Представника позивача під час розгляду справи судом першої інстанції.

Щодо доводів апелянта, що відповідно до п.п. 12.10 п. 12 Положення, ордер зокрема містить підпис адвоката (власноручний або електронний) який видав ордер, у разі здійснення ним індивідуальної діяльності (у графі Адвокат).В той же час, у вказаній графі ордеру серія АІ № 2071347 міститься підпис, який не відповідає вимогам ДСТУ 4163:2020 "Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації вимоги до оформлення документів". Посилаючись на пункт 5.22 вказаного ДСТУ 4163:2020, згідно з яким підпис має містити найменування посади особи, яка підписує документ (у повній формі, якщо документ надрукований не на бланку, у скороченій - на документі, надрукованому на бланку), особистий підпис (окрім електронних документів), власне ім`я і прізвище.

Колегія суддів зазначає та погоджується з твердженнями позивача, що ДСТУ 4163:2020 «Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації вимоги до оформлення документів» не містить вимог, які б безпосередньо регулювали оформлення ордера адвоката, а отже є загальним нормативним актом у цих правовідносинах.

Натомість частина 2 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" прямо передбачає, що саме Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера. На виконання цього повноваження РАУ встановила в пункті 1 чинного Положення, що «Положення визначає єдині для всіх адвокатів України, адвокатських об`єднань/адвокатських бюро правила виготовлення, оформлення, зберігання, обліку ордерів».

Таким чином, саме Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» і прийняте на його підставі чинне Положення є спеціальними нормами, що регулюють вимоги до форми та змісту ордера адвоката, і мають перевагу над загальними положеннями ДСТУ 4163:2020.

Відповідно до підпункту 12.15 пункту 12 чинного Положення ордер вважається підписаним адвокатом, якщо у графі "Адвокат" міститься власноручний (фізичний) підпис, або ордер засвідчено електронним підписом, або електронним підписом засвідчено документ, додатком до якого є ордер. Ця позиція підтверджена постановою Верховного Суду у справі № 483/346/24 від 06 листопада 2024 року.

Як правильно вказує позивач, усі процесуальні заяви, клопотання засвідчувались електронним підписом представника позивача та надсилались відповідачу-1 через підсистему ЄСІТС, а ордер додавався до них як додаток. Відповідно, такий ордер є належно підписаним у розумінні підпункту 12.15 чинного Положення.

Крім того, затверджена Типова форма ордера не передбачає окремого місця для зазначення власного імені та прізвища поряд із графою підпису адвоката, оскільки відповідні відомості (прізвище, ім`я та по батькові адвоката, який надає правничу допомогу) вже містяться в окремій графі ордера.

Колегія суддів зауважує, що посилання скаржника на дефектність спірного ордеру в частині відсутності номеру посвідчення адвоката, ким та коли воно видане та у підписі не зазначені власне ім`я і прізвище адвоката не може слугувати об`єктивною підставою вважати, що до позовної заяви та інших заяв по суті справи не додано належним чином оформлених документів, які б підтверджували волевиявлення позивача на надання повноважень адвокату Джус І.С. щодо його представництва у суді та права підпису процесуальних документів, які подаються до суду.

Згідно з практикою ЄСПЛ при застосуванні процедурних правил варто уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом, та порушення принципу правової визначеності (рішення ЄСПЛ у справі "Волчлі проти Франції", "ТОВ "Фріда" проти України"). Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Під правовим пуризмом у практиці ЄСПЛ розуміється невідступне слідування вимогам процесуального закону при вирішенні питання щодо застосування чи скасування таких, що набрали законної сили, судових рішень без врахування того, чи призведе це у подальшому до реального, а не формального усунення допущених судових помилок; надмірно формальне, бюрократичне застосування правових норм й вчинення дій, що мають юридичне значення, безвідносне врахування їх доцільності, виходячи з обставин конкретної справи й необхідності забезпечення ефективного захисту прав, свобод та інтересів в цивільному або іншому судочинстві, що призводить до порушення права на справедливий судовий розгляд (рішення ЄСПЛ у справі "Салов проти України").

За відсутності відомостей, що свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю визнане у передбаченому законом порядку недійсним або є скасованим, припинення (зупинення) права на заняття адвокатською діяльністю, у суду немає підстав ставити під сумнів статус представника учасника справи як адвоката.

Вказане спростовує доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Тез Тур", а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2026 у справі № 910/15303/25 та залишення позову без розгляду.

Чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду.

Суд констатує право сторони на звернення до суду із апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції. У межах розгляду справи права відповідача-1 порушені не були.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.

В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи встановлені вище обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд відхиляє доводи апелянта, наведені в обґрунтування апеляційної скарги.

Таким чином, апеляційний господарський суд вбачає підстави, передбачені статтею 276 Господарського процесуального кодексу України, для залишення рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.

Судові витрати

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

На підставі викладеного, керуючись ст. 129, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тез Тур" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2026 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2026 - залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Тез Тур".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено - 13.10.2026.

Головуючий суддя О.М. Крижний

Судді І.П. Ходаківська

С.В. Владимиренко