Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №910/3345/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" жовтня 2026 р. Справа№ 910/3345/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ходаківської І.П.

суддів: Владимиренко С.В.

Демидової А.М.

розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу

Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"

на рішення господарського суду міста Києва від 22.07.2026

у справі № 910/3345/26 (суддя І. В. Алєєва)

за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "КИЙ"

про стягнення 6 443,75 грн

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2026 року Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (далі - КП "Київтеплоенерго", позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "КИЙ" (далі - ТОВ "БК "КИЙ" про стягнення 6 443,75 грн, що складається з суми заборгованості за послуги з централізованого опалення у розмірі 3 443,34 грн, інфляційної складової боргу у розмірі 2 314,07 грн та 3% річних у розмірі 686,34 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за Договором про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води до групи нежитлових приміщень суб`єкта господарювання № 103024700010100 від 26.04.2019 в частині здійснення розрахунків за період з листопада 2018 року по жовтень 2021 року включно за надані позивачем послуги, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем за послуги з централізованого опалення в розмірі 3 443,60 грн.

Також, у зв`язку з порушенням відповідачем взятих на себе зобов`язань в частині здійснення розрахунків, позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача за період з листопада 2018 року по вересень 2025 року інфляційні втрати у розмірі 2 314,07 грн та 3% річних у розмірі 686,34 грн.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням господарського суду міста Києва від 22.07.2026 у справі № 910/3345/26 у задоволенні позову відмовлено повністю. Витрати по сплаті судового збору покладено на позивача.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем надано належні докази в підтвердження постачання теплової енергії за адресою: Київ, вул. Новомостицька, буд. 15, відтак відповідач, як споживач у спірний період такої теплової енергії у кв. 58, зобов`язаний здійснювати розрахунки за спожиті послуги. Доказів на підтвердження сплати заборгованості за спожиту теплову енергію в тому числі станом на час розгляду справи в суді, до матеріалів справи не надано.

Разом з тим, врахувавши заяву відповідача про застосування наслідків спливу строків позовної давності, оскільки з позовом до суду позивач звернувся 25.03.2026, суд дійшов висновку, що позивачем пропущено строк позовної давності щодо вимог про стягнення заборгованості з внесків за обслуговування будинкового вузла комерційного обліку комунальної послуги з постачання теплової енергії, внаслідок чого такі вимоги задоволенню не підлягають. Оскільки щодо вимоги про стягнення заборгованості за теплову енергію пропущено строк позовної давності, відтак вимоги щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат також задоволенню не підлягають.

Короткий зміст апеляційної скарги та її доводів

Не погоджуючись з рішенням господарського суду міста Києва від 22.07.2026 у справі № 910/3345/26, КП "Київтеплоенерго" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати, як таке, що ухвалене з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач посилається на те, що судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що відповідач фактично спожив надані комунальні послуги, що підтверджується корінцями нарядів на включення та відключення будинку на опалювальний сезон та відомості реєстрації параметрів теплоспоживання за адресою: м. Київ, вул. Новомостицька, буд. 15; відповідач був обізнаний про наявну заборгованість, що підтверджується в тому числі укладеним Договором та листом від 05.01.2026 № 05/01-01 щодо укладання договорів реструктуризації заборгованості за укладеним Договором по 12 особовими рахунками, в тому числі за о/р № НОМЕР_1 ; судом першої інстанції не враховано висновки Верховного Суду та положення чинного законодавства України щодо порядку обчислення строків позовної давності, продовження/зупинення строків відповідно на строк дії карантину та на строк дії воєнного стану в Україні; суд першої інстанції помилково визначив, що позивачем пропущено строк позовної давності щодо розрахункових періодів з централізованого опалення, зокрема за період листопад 2018 року - жовтень 2021 року (включно), оскільки період з 02.04.2020 по 03.09.2025 у строк позовної давності не враховується, відтак трирічний строк позовної давності по даним зобов`язанням не сплив.

Також позивач наголошує на тому, що відповідачем факт укладання Договору та факт власності на квартиру не спростовано, доказів відключення квартири від централізованого опалення відповідачем не надано, як і не надано доказів оплати за спожиті послуги.

Позиції учасників справи

Відповідач подав до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, вказуючи, що позовні вимоги по стягненню з відповідача грошових коштів, нарахованих за період з листопада 2018 року по квітень 2021 року (включно) заявлені поза межами строків позовної давності; твердження позивача про те, що відповідач є власником квартири за адресою м. Київ, вул. Новомостицька, буд. 15, кв. 58, не відповідає дійсності.

Розгляд справи Північним апеляційним господарським судом

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.08.2026 (колегією суддів у складі: головуючої Ходаківської І. П., суддів Владимиренко С. В., Демидової А. М.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою КП "Київтеплоенерго" на рішення господарського суду міста Києва від 22.07.2026 у справі № 910/3345/26. Розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.

Обставини справи

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 № 1693 "Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", КП "Київтеплоенерго" визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ "Київенерго".

Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 № 591 КП "Київтеплоенерго" видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.

Таким чином, з 01.05.2018 постачання теплової енергії та надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води здійснює КП "Київтеплоенерго".

Відповідно до п. 2.1 Статуту КП "Київтеплоенерго", підприємство утворено з метою отримання прибутку від провадження господарської діяльності, спрямованої на підвищення надійності енергопостачання споживачів міста Києва, забезпечення стабільних надходжень до бюджету міста Києва, належної експлуатації об`єктів енергопостачання споживачів міста Києва, забезпечення стабільних надходжень до бюджету міста Києва, належної експлуатації об`єктів електро-, теплопостачання, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва.

Згідно з п. 2.2.1 цього Статуту, предметом діяльності підприємства є надання комунальних послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, постачання та розподілу електричної енергії.

Отже, відповідно до статуту КП "Київтеплоенерго", позивач є виконавцем послуг постачання теплової енергії у житловому будинку за адресою: м. Київ, вул. Новомостицька, буд. 15.

26.04.2019 між КП "Київтеплоенерго" (далі - виконавець) та ТОВ "БК "КИЙ" (далі - споживач) укладено Договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води до групи нежитлових приміщень суб`єкта господарювання № 103024700010100 (далі - Договір), за умовами якого виконавець зобов`язується своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води згідно з діючими нормативами, а споживач зобов`язується своєчасно та у повному обсязі оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором.

Згідно з п. 9 Договору оплата послуг за показаннями засобів обліку, встановлених у приміщенні, проводиться лише у разі здійснення обліку в усіх точках розбору гарячої води у приміщенні незалежно від наявності засобів обліку на вводах у будинок.

Справляння плати за нормативами (нормами) споживання за наявності засобів обліку, встановлених у приміщенні, без урахування їх показань не допускається, за винятком випадків, передбачених абзацом п`ятим пункту 15 Правил, згідно з яким у разі несправності засобів обліку води і теплової енергії, що не підлягає усуненню, плата за послуги з моменту її виявлення вноситься згідно з нормативами (нормами) споживання та/або випадків, коли засоби обліку, встановлені у приміщенні, не знаходяться на абонентському обліку позивача або зняті з нього.

Виконавець та Споживач не мають права відмовлятися від врахування показань засобів обліку.

У пункті 11 Договору узгоджено, що у разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії споживач оплачує згідно з їх показаннями пропорційно опалюваній площі квартири (об`єму приватного будинку) за умови здійснення власником або балансоутримувачем будинку заходів з утеплення місць загального користування будинку.

Згідно з п. 12 Договору показання будинкових засобів обліку знімаються представником виконавця один раз на місяць у присутності постачальника та представника споживачів.

Показання засобів обліку, встановлених у приміщенні, знімаються споживачем щомісяця та надаються виконавцю в останній день звітного місяця (телефоном, факсом, особисто та інше) за формою, зазначеною в Додатку № 5 до договору.

У відповідності до п. 13 Договору розрахунковим періодом є календарний місяць. Система оплати послуг щомісячна. У разі застосування щомісячної системи оплати послуг платежі вносяться не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Згідно з п. 22 Договору споживач зобов`язаний, зокрема оплачувати послуги в установлений Договором строк.

У відповідності до п. 24 Договору виконавець зобов`язаний, зокрема надавати споживачеві в установленому порядку інформацію про перелік послуг, їх вартість, загальну вартість місячного платежу, нормативи (норми) споживання, режим надання послуг, їх споживі властивості, якісні показники надання послуг, граничні строки усунення аварій або інших порушень порядку надання послуг, а також інформацію про Правила (зазначається у цьому Договорі, а також розміщується на дошці оголошень у приміщенні виконавця).

Цей Договір діє з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення його печатками сторонами та діє до 15.05.2020.

Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії жодною зі сторін не буде письмово заявлено про його розірвання або необхідність перегляду. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (пункти 37 та 38 Договору).

Додатком № 1 до Договору визначено перелік об`єктів надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, зокрема за адресою - вулиця Новомостицька, 15, квартира № 58, особовий рахунок № 103024700580100.

Звертаючись до суду з позовом позивач вказує про порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором щодо своєчасного розрахунку за період з листопада 2018 року по жовтень 2021 року включно, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем за послуги з централізованого опалення в розмірі 3 443,60 грн.

Також, у зв`язку з порушенням відповідачем взятих на себе зобов`язань в частині здійснення розрахунків позивачем нараховано та заявлено до стягнення в загальному розмірі 2 314,07 грн інфляційних втрат та 686,34 грн 3% річних.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

Згідно зі ст. 509 ЦК України та ст. 173 Господарського кодексу України (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин сторін і до 28.08.2025, далі - ГК) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно із частиною першою статті 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно зі ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Багатоквартирний будинок є неподільною єдиною річчю, утім усі співвласники будинку (кожному з яких належить право на частку у праві на цілу річ) мають нести витрати по його утриманню, включаючи витрати, пов`язані з теплопостачанням до будинку через приєднану мережу.

Основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об`єктах сфери теплопостачання та регулювання відносин, пов`язаних з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання, визначені Законом України "Про теплопостачання" (далі - Закону).

Відповідно до статті 2 Закону він регулює відносини, що виникають у зв`язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії, державним наглядом за режимами споживання теплової енергії, безпечною експлуатацією теплоенергетичного обладнання та безпечним виконанням робіт на об`єктах у сфері теплопостачання суб`єктами господарської діяльності незалежно від форм власності.

Згідно зі статтею 1 Закону:

- теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу;

- постачання теплової енергії (теплопостачання) - це господарська діяльність, пов`язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору;

- споживач теплової енергії - це фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору;

- теплопостачальна організація - це суб`єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії;

- місцева (розподільча) теплова мережа - це сукупність енергетичних установок, обладнання і трубопроводів, яка забезпечує транспортування теплоносія від джерела теплової енергії, центрального теплового пункту або магістральної теплової мережі до теплового вводу споживача.

Відповідно до статті 4 Закону проектування, будівництво, реконструкція, ремонт, експлуатація об`єктів теплопостачання, виробництво, постачання теплової енергії регламентуються нормативно-правовими актами, які є обов`язковими для виконання всіма суб`єктами відносин у сфері теплопостачання.

Пунктами 4 та 6 статті 19 Закону передбачено, що теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу теплової енергії. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198 (надалі - Правила № 1198) Правила визначають взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії (пункт 1 Правил).

Умовами пунктів 4, 14 Правил № 1198 визначено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі - продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією (далі - договір), крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання. Споживач зобов`язаний укласти з теплопостачальною організацією договір до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання.

Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору (частина 1 статті 9 Закону).

Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію (шостий абзац статті 19 Закону).

Відповідно до п. 29 Правил № 1198 теплова енергія постачається безперервно.

Згідно з п. 36 Правил № 1198 теплопостачальна організація зобов`язується забезпечувати протягом обумовленого в договорі часу безперервне постачання теплової енергії (за винятком нормативно встановлених перерв), підтримувати параметри теплоносія, що подається з колекторів джерела теплової енергії, на вході в теплову мережу споживача теплової енергії відповідно до температурного графіка теплової мережі, не допускаючи відхилення параметрів, визначених договором.

Пунктом 3 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 (далі - Правила № 630), встановлено, що послуги надаються споживачам безперебійно, виключно за винятком часу перерв, визначених відповідно до частини 3 ст. 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Також відповідно до п. 40 Правил № 1198 споживач теплової енергії зобов`язаний, зокрема, вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих правил.

Матеріалами справи підтверджено, що в спірні періоди позивач поставив відповідачу теплову енергію за вищевказаною адресою.

Отримання відповідачем послуг теплопостачання підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме: корінцями нарядів на включення та відключення об`єкту теплоспоживання; відомостями реєстрації параметрів теплоспоживання за адресою: м. Київ, вул. Новомостицька, буд. 15. Облік споживання теплової енергії за даними будинкового засобу обліку за вказаною адресою здійснюється за особовим рахунком: 1030247.

Облік наданих відповідачеві послуг здійснюється за особовим рахунком №103024700580100, відповідно до Додатку № 1 до Договору.

Як вбачається з корінців нарядів на включення та відключення вказаного будинку в період опалювального сезону, споживачем в них зазначено ТОВ "ФОРВАРД КИЇВ-СЕРВІС 16".

Колегія суддів зауважує, що на підставі виданих корінців нарядів підключається весь будинок за вказаною адресою в цілому. На окрему частину нежитлового приміщення корінці нарядів не видаються. А тому споживачем в корінцях нарядів зазначається обслуговуюча організація, яка здійснює комплексне обслуговування всього житлового будинку в цілому за певною адресою. Саме тому в корінцях нарядів зазначена інформація стосовно ТОВ "ФОРВАРД КИЇВ-СЕРВІС 16", що в свою чергу спростовує доводи відповідача, які не ґрунтуються на вимогах закону.

За таких обставин, позивачем доведено факт включення та відключення будинку в період опалювального сезону за спірні періоди, та факт підключення/відключення до/від постачання теплової енергії всього будинку.

При цьому судом враховано, що питання прийняття облікових карток (табуляграм) в якості доказів у справах про стягнення заборгованості за договорами постачання (купівлі - продажу) теплової енергії у гарячій воді, у контексті їх оцінки судами, неодноразово вирішувалося у судовій практиці (постанови Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №910/6652/17, 12.07.2018 у справі №910/6654/17, 12.10.2018 у справі №910/30728/15 та 03.09.2020 у справі №910/17662/19).

У пункті 11 Договору узгоджено, що у разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії споживач оплачує згідно з їх показаннями пропорційно опалюваній площі квартири (об`єму приватного будинку) за умови здійснення власником або балансоутримувачем будинку заходів з утеплення місць загального користування будинку.

Пункт 12 Договору визначає, що показання будинкових засобів обліку знімаються представником виконавця один раз на місяць у присутності постачальника та представника споживачів.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" рахунки на оплату наданої комунальної послуги формуються виконавцем на основі показань вузла комерційного обліку відповідної комунальної послуги згідно з вимогами статей 9-11 цього Закону. Виконавець формує та надає споживачу (його представнику) рахунки на оплату наданої комунальної послуги щомісяця. Рахунки на оплату комунальної послуги надаються споживачу на паперовому носії. Рахунок на оплату комунальної послуги повинен містити, зокрема, таку інформацію: 1) найменування та платіжні реквізити виконавця комунальної послуги; 2) адресна інформація, найменування або прізвище, ім`я та по батькові споживача, або абонентський номер споживача, визначений договором про надання комунальної послуги, який дає згоду ідентифікувати споживача виконавцю або іншій особі, що здійснює розподіл обсягів комунальних послуг; 3) період, за який здійснюється нарахування; 4) загальна сума до сплати; 5) поле для внесення споживачем показань вузлів розподільного обліку/приладів - розподілювачів теплової енергії (якщо згідно із законом або договором такі показання знімає споживач); 6) обсяг спожитої теплової енергії та води за поточний період, визначений згідно з вимогами статей 9-11 цього Закону, а також показання відповідних вузлів обліку (у разі відсутності вузлів обліку теплової енергії - приладів - розподілювачів теплової енергії), на основі яких цей обсяг визначено, застосоване розрахункове або середнє споживання; 7) діючі ціни та тарифи на комунальні послуги; 8) стан розрахунків споживачем за спожиту комунальну послугу, у тому числі заборгованість з оплати послуги (у разі її наявності), періоди, в яких виникла така заборгованість, відомості про обчислення її розміру, пільги/субсидії (у разі їх надання/призначення).

Отже, оскільки матеріали справи доказів встановлення засобів обліку безпосередньо у кв. 58 за адресою: м. Київ, вул. Новомостицька, буд. 15 не містять, споживач зобов`язаний, у відповідності до умов Договору, оплачувати спожиту теплову енергію пропорційно опалювальній площі кв. 58 згідно загальнобудинкових засобів обліку теплової енергії.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що оскільки позивачем надано належні докази в підтвердження постачання теплової енергії за адресою: Київ, вул. Новомостицька, буд. 15, відповідач, як споживач у спірний період такої теплової енергії у кв. 58, зобов`язаний здійснювати розрахунки за спожиті послуги.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

У відповідності до п. 13 Договору розрахунковим періодом є календарний місяць. Система оплати послуг щомісячна. У разі застосування щомісячної системи оплати послуг платежі вносяться не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості за спожиту теплову енергію матеріалів справи не містять.

Щодо заяви відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності, колегія суддів зазначає таке.

Статтею 256 ЦК України унормовано, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За приписами статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п`ята статті 261 ЦК України).

Аналіз змісту статей 256, 257 та 261 ЦК України в їх сукупності і взаємозв`язку дозволяє зробити висновок, що до правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених статтею 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки.

Таким чином, з огляду на вищенаведені правові висновки право позивача на звернення до суду з позовом про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних мало б обмежуватися останніми трьома роками, які передували поданню такого позову.

Водночас під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" з 12.03.2020 на всій території України було встановлено карантин.

Законом України від 30.03.2020 № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" (далі - Закон № 540-IX) розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02.04.2020.

Відтак початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме з моментом набрання чинності 02.04.2020 Законом № 540-IX.

Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06.09.2023 у справі № 910/18489/20 (провадження № 12-46гс22).

Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".

Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02.04.2020 до 30.06.2023.

Поряд із цим Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.

Законом України від 15.03.2022 № 2120-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" (далі - Закон № 2120-ІХ) розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17.03.2022.

Надалі Законом України від 08.11.2023 № 3450-ІХ "Про внесення змін до ЦК України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини" (далі - Закон № 3450-ІХ) пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30.01.2024.

Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29.01.2024, а після 30.01.2024 перебіг такого строку зупинився.

Разом з тим, Законом України "Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України щодо поновлення перебігу позовної давності" від 14.05.2025 № 4434-IX (далі - Закон № 4434-IX) пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України виключено. Цей Закон набрав чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, тобто 04.09.2025.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.07.2025 у справі № 903/602/24 дійшла висновку, що в разі якщо позовна давність не спливла станом на 02.04.2020, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30.06.2023 - на строк дії карантину, а надалі до 29.01.2024 - на строк дії воєнного стану), а з 30.01.2024 перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану. У зв`язку з чим Велика Палата Верховного Суду виснувала, що звернення до суду з позовними вимогами про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних, нарахованих за період з 02.04.2017 по 01.04.2024, тобто без обмеження останніми трьома роками, що передували подачі позову, є обґрунтованим.

Отже, оскільки строк оплати отриманих відповідачем послуг за період з листопада 2018 року по жовтень 2021 року, враховуючи умови договору щодо строку оплати послуг не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, відтак період прострочення розпочав свій перебіг з 21 грудня 2018 року та закінчився б 21 грудня 2021 року.

Разом з тим, оскільки позовна давність з оплати отриманих відповідачем послуг за період з листопада 2018 року по лютий 2020 року не спливла станом на 02.04.2020, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30.06.2023 - на строк дії карантину, а надалі до 29.01.2024 - на строк дії воєнного стану), а з 30.01.2024 перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану до 03.09.2025.

Отже позовна давність з оплати отриманих відповідачем послуг за період з листопада 2018 року по лютий 2020 року закінчилася 03.09.2025.

Натомість за вимогами з оплати отриманих відповідачем послуг за період з березня 2020 року по жовтень 2021 року позовна давність мала розпочати свій перебіг з 04.09.2025.

Доводи скаржника щодо переривання строку позовної давності у відповідності до ст. 264 ЦК України у зв`язку із зверненням відповідача 05.01.2026 до позивача щодо укладання договорів реструктуризації заборгованості за укладеним Договором по 12 (дванадцяти) особовими рахунками, в тому числі за о/р № НОМЕР_1 (лист від 05.01.2026 № 05/01-01), колегією суддів відхиляються з огляду на те, що приписи ч. 1 ст. 264 ЦК України встановлюють переривання перебігу позовної давності вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку, отже станом на дату вчинення таких дій відповідачем строк позовної давності не має бути завершеним.

Відповідно до частини 3 статті 264 ЦК України після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Отже, враховуючи приписи ч. 3 ст. 264 ЦК України за вимогами з оплати отриманих відповідачем послуг за період з березня 2020 року по жовтень 2021 року строк позовної давності розпочав свій перебіг з 06.01.2026.

Враховуючи, що позивач звернувся до суду з даним позовом 25.03.2026, відтак строк позовної давності за вимогами з оплати отриманих відповідачем послуг за період з березня 2020 року по жовтень 2021 року не було пропущено.

Відтак суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо пропуску позивачем строку позовної давності щодо спірних розрахункових періодів.

Отже доводи скаржника в цій частині визнані колегією суддів частково обґрунтованими.

Також суд апеляційної інстанції зауважує, що відповідно до пункту 6 частини 1 статті 3 ЦК України добросовісність є однією з основоположних засад цивільного законодавства.

Добросовісність при реалізації прав і повноважень передбачає неприпустимість зловживання правом, яка виходячи з конституційних положень означає, що здійснення прав та свобод людини не повинне порушувати права та свободи інших осіб.

Відповідно до частин 1-4 статті 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Отже, приватноправовий інструментарій (як в договірних, так і в позадоговірних відносинах) має використовуватись особами добросовісно, не зловживаючи правом. Зокрема, такий інструментарій не може використовуватись особою на шкоду іншим учасникам правовідносин.

Доктрина venire contra factum proprium (заборона суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Якщо особа, яка має право на оспорення документу чи юридичного факту (зокрема, правочину, договору, рішення органу юридичної особи), висловила безпосередньо або своєю поведінкою дала зрозуміти, що не буде реалізовувати своє право на оспорення, то така особа пов`язана своїм рішенням і не вправі його змінити згодом. Спроба особи згодом здійснити право на оспорення суперечитиме попередній поведінці такої особи і має призводити до припинення зазначеного права.

Отже, відповідач уклавши з позивачем договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води до групи нежитлових приміщень суб`єкта господарювання № 103024700010100 від 26.04.2019 та звернувшись до останнього листом від 05.01.2026 № 05/01-01 щодо укладання договорів реструктуризації заборгованості за укладеним Договором по 12 (дванадцяти) особовими рахунками, в тому числі за о/р № НОМЕР_1 , суперечить власним аргументам щодо відсутності в останнього відношення до об`єкту нерухомості за адресою: м. Київ, вул. Новомостицька, буд. 15, кв. 58, що є порушенням принципу добросовісності.

Колегія суддів дослідивши долучені до позовної заяви докази на підтвердження позовних вимог, а саме акти надання послуг з централізованого опалення щодо вартості наданих послуг за період з березня 2020 року по жовтень 2021 року та вказані в них перерахунки (коригування) за цей же період встановила відсутність заборгованості відповідача перед позивачем.

Так, згідно здійснених позивачем нарахувань та перерахунків (коригування) за період з березня 2020 року по жовтень 2021 року вихідне сальдо становить -176,32 грн.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви (частини 1-2 статті 80 ГПК України).

При цьому за імперативним приписом частини 4 статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних, зокрема, з невчиненням нею процесуальних дій.

Отже позивачем не доведено суду належними та допустимими доказами наявність у відповідача заборгованості перед позивачем за період з березня 2020 року по жовтень 2021 року.

Враховуючи встановлене, відсутні підстави для нарахування та стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних та інфляційних на від`ємну суму вартості наданих послуг.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у позові з урахуванням мотивів, викладених у цій постанові. Наведені зауваження щодо мотивування оскаржуваного судового рішення не вплинули на правильність вирішення спору.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, § 54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що в даній справі надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційних скарг

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Оскільки наведені КП "Київтеплоенерго" підстави апеляційного оскарження не підтвердилися під час апеляційного провадження, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення у справі - залишенню в силі.

Судові витрати

З огляду на те, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, судовий збір за подання апеляційної скарги в порядку статті 129 ГПК України, покладається на скаржника.

Керуючись ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 22.07.2026 у справі № 910/3345/26 залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.

Головуючий суддя І.П. Ходаківська

Судді С.В. Владимиренко

А.М. Демидова