Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №911/137/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" вересня 2026 р. Справа№ 911/137/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ходаківської І.П.

суддів: Демидової А.М.

Владимиренко С.В.

за участю секретаря судового засідання: Зозулі Н.М.

за участю представників:

від позивача 1: не з`явились

від позивача 2: не з`явились

від відповідача: не з`явились

від прокуратури: Ламшина О. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Філії "Столичний лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України"

на рішення господарського суду Київської області від 28.04.2026 (повний текст рішення складено 29.07.2026)

у справі № 911/137/26 (суддя Рябцева О. О.)

за позовом Заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі:

1. Державної екологічної інспекції Столичного округу,

2. Баришівської селищної ради

до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України"

про стягнення 353 361, 28 грн

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст і підстави позовних вимог

У січні 2026 року заступник керівника Київської обласної прокуратури (далі - прокурор) звернувся до господарського суду Київської області з позовом в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Столичного округу (далі - Інспекція, позивач-1), Баришівської селищної ради (далі - Селищна рада, позивач-2) до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (далі - ДП "Ліси України", відповідач) про стягнення 353 361,28 грн шкоди, заподіяної незаконною порубкою лісу.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що за результатами проведеної у період з 12.11.2025 по 13.11.2025 перевірки на території Березанського лісництва Бориспільського надлісництва філії "Столичний лісовий офіс" ДП "Ліси України" виявлено факти незаконної (самовільної) прорубки дерев, внаслідок чого державі заподіяно шкоду в розмірі 353 361,28 грн.

Прокурор зазначав, що відповідач як постійний лісокористувач не забезпечив належної охорони та збереження лісових насаджень від незаконних рубок, чим порушив покладені на нього законодавством обов`язки.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем обов`язків щодо охорони та захисту лісів, прокурор просив стягнути з ДП "Ліси України" 353 361, 28 грн шкоди, заподіяної внаслідок порушення природоохоронного законодавства.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням господарського суду Київської області від 28.04.2026 у справі № 911/137/26 позов задоволено. Присуджено до стягнення з ДП "Ліси України" на користь держави в особі Селищної ради 353 361, 28 грн шкоди, заподіяної незаконною порубкою лісу. Присуджено до стягнення ДСГП "Ліси України" на користь Київської обласної прокуратури 5 300, 42 грн судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із доведеності прокурором факту незаконної порубки дерев, заподіяння державі шкоди в розмірі 353 361,28 грн та наявності правових підстав для покладання на відповідача відповідальності за неналежне виконання обов`язків щодо охорони та захисту лісових насаджень на території, переданій йому в постійне користування.

Короткий зміст апеляційної скарги та її доводів

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Київської області від 28.04.2026 у справі № 911/137/26, філія "Столичний лісовий офіс" ДП "Ліси України" звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначає, що суд першої інстанції не врахував заперечень відповідача щодо недоведеності прокурором вини підприємства та не встановив, які саме дії чи бездіяльність відповідача призвели до порушення інтересів держави та заподіяння шкоди.

На думку скаржника, оскаржуване рішення ухвалено за відсутності всіх необхідних елементів складу цивільного правопорушення, зокрема протиправної поведінки відповідача, його вини та причинно-наслідкового зв`язку між діями чи бездіяльністю підприємства і заподіяною шкодою.

Крім того, скаржник посилається на відсутність у матеріалах справи акта державного нагляду (контролю), складеного за результатами перевірки відповідача, та вважає, що суд першої інстанції не мав правових підстав замінювати такий акт іншими доказами для встановлення вини суб`єкта господарювання.

Також скаржник зазначає, що прокурор не довів наявності виключних підстав для представництва інтересів держави в суді, а Державна екологічна інспекція Столичного округу не є належним позивачем у цій справі.

Позиції інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу, прокурор заперечує проти її задоволення, посилаючись на те, що обов`язок із забезпечення охорони та збереження лісових насаджень покладено на постійного лісокористувача, а відповідач не вжив належних заходів щодо запобігання незаконним рубкам, чим допустив протиправну бездіяльність, унаслідок якої державі заподіяно шкоду.

Крім того, прокурор зазначає, що звернення з позовом в інтересах держави зумовлено нездійсненням належного захисту цих інтересів уповноваженими органами, зокрема позивачами-1,-2.

На думку прокурора, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, у зв`язку з чим він просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Від позивачів-1,-2 відзиви на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходили.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті та явка представників сторін

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.08.2026 (колегією суддів у складі: головуючої Ходаківської І. П., суддів Демидової А. М., Владимиренко С. В.,) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою філії "Столичний лісовий офіс" ДП "Ліси України" на рішення господарського суду Київської області від 28.04.2026, розгляд справи № 911/137/26 призначено в судовому засіданні на 23.09.2026.

21.09.2026 до Північного апеляційного господарського суду від представника скаржника надійшло клопотання про розгляду справи без його участі, у якому зазначено, що доводи та вимоги апеляційної скарги представник скаржника підтримує в повному обсязі та просить її задовольнити.

Присутній у судовому засіданні 23.09.2026 представник прокуратури просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Скаржник явку свого представника у судове засідання 23.09.2026 не забезпечив. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Клопотання скаржника від 21.09.2026 про розгляд справи без участі його представника судом задоволено, оскільки участь у судовому засіданні є правом, а не обов`язком учасника справи, яке використовується ним на власний розсуд.

Інші учасники справи явку своїх представників у судове засідання 23.09.2026 не забезпечили. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (ч. 12 ст. 270 ГПК України).

Обставини справи

У листопаді 2025 року працівниками державної лісової охорони Філії "Столичний лісовий офіс" ДП "Ліси України" проведено контрольний захід щодо стану охорони лісів від незаконних рубок та правильності ведення лісового господарства. За результатами зазначеного заходу складено акт від 13.11.2025. Відповідно до цього акта на території Березанського лісництва виявлено незаконну рубку дерев, зокрема:

- у кварталі 19 виділ 6 виявлено незаконну порубку дерев у кількості 7 шт. породи акація (сухостійні) та породи дуб 1 шт. сухостійний. Загальний розмір шкоди, заподіяної лісу незаконною порубкою становить близько 69 151,81 грн. Орієнтовний обсяг деревини незаконно зрубаних дерев становить 8.0 куб. метрів вартістю 12 800,00 грн;

- у кварталі 4 виділ 3 виявлено незаконну порубку дерев у кількості 1 шт. породи дуб (сухостійний). Загальний розмір шкоди, заподіяної лісу незаконною порубкою становить близько 14 740,53 грн. Орієнтовний обсяг деревини незаконно зрубаних дерев становить біля 2,0 куб. метрів вартістю 3 200,00 грн;

- у кварталі 19 виділ 7 виявлено незаконну порубку дерев у кількості 2 шт. породи дуб сухостійних. Загальний розмір шкоди, заподіяної лісу незаконною порубкою становить близько 10 271,22 грн. Орієнтовний обсяг деревини незаконно зрубаних дерев становить 1,0 куб метрів вартістю 1 600,00 грн;

- у кварталі 19 виділ 8 виявлено незаконну порубку дерев у кількості 27 шт. породи акація сухостійні та породи дуб 2 шт. сухостійні. Загальний розмір шкоди, заподіяної лісу незаконною порубкою становить близько 259 197,72 грн. Орієнтовний обсяг деревини незаконно зрубаних дерев становить 27,0 куб. метрів вартістю 43 200,00 грн.

За твердженням прокурора, загальний розмір шкоди, заподіяної внаслідок незаконної порубки дерев, становить 353 361,28 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор посилався на те, що відповідач, як лісокористувач, в порушення вимог статей 19, 64, 86, 89, 90 Лісового кодексу України (далі - ЛК України) не забезпечив належної охорони та збереження лісових насаджень від незаконних рубок, внаслідок чого державі заподіяно шкоду в зазначеному розмірі.

Наявні у матеріалах справи, матеріали лісовпорядкування Державного підприємства "Переяслав-Хмельницьке лісове господарство" (далі - ДП "Переяслав-Хмельницьке лісове господарство") підтверджують, що земельні ділянки, на яких виявлено незаконну порубку дерев, перебували у постійному користуванні зазначеного підприємства.

Відповідно до наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 21.10.2021 № 679 ДП "Переяслав-Хмельницький лісгосп" реорганізовано шляхом приєднання до Державного підприємства "Бориспільське лісове господарство" (далі - ДП "Бориспільське лісове господарство").

На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 07.09.2022 № 1003 "Деякі питання реформування управління лісової галузі" та з метою удосконалення структури управління та підвищення ефективності ведення лісового господарства Державним агентством лісових ресурсів України видано наказ від 28.10.2022 № 942, відповідно до якого ДП "Бориспільське лісове господарство" припиняється шляхом реорганізації, а саме приєднання до ДП "Ліси України".

Згідно з частиною першою статті 104 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) у разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, державну реєстрацію припинення ДП "Бориспільське лісове господарство" здійснено 14.06.2024, про що внесено відповідний запис № 1003541120021004657.

З відомостей цього Реєстру також вбачається, що правонаступником ДП "Бориспільське лісове господарство" є ДП "Ліси України".

Отже, земельна ділянка, на якій виявлено факт незаконної рубки дерев знаходиться в адміністративних межах Баришівської селищної ради (відповідача-2) та перебуває у постійному користуванні ДП "Ліси України", зокрема філії "Столичний лісовий офіс" (відповідача-1), що не заперечується сторонами.

З метою вжиття відповідних заходів щодо виявленої вищевказаної незаконної рубки лісу, прокуратура зверталась із листами до Державної екологічної інспекції Столичного округу та Баришівської селищної ради.

У відповідь на лист прокуратури від 12.12.2025 № 12/2-1022вих-25 Державна екологічна інспекція Столичного округу листом від 25.12.2025 № 9/6/2-30/3992 повідомила, що вона не заперечує щодо пред`явлення прокуратурою позову в інтересах держави в особі Інспекції про стягнення збитків заподіяних державі, внаслідок порушення природоохоронного законодавства за фактом, викладеним у листі. Окрім цього, Інспекція повідомила, що в разі подання Київською обласною прокуратурою позовної заяви Інспекцією позовні вимоги будуть підтримані в повному обсязі.

Баришівська селищна рада листом від 17.12.2025 № 4017/03-16/17.12.25 повідомила, що не заперечує проти заявлення вказаного позову Київською обласною прокуратурою у сфері охорони навколишнього природного середовища та не планує самостійно звертатися до суду з позовом про стягнення зазначеної суми збитків з ДП "Ліси України".

Вказані обставини і стали підставою для звернення прокуратурою з позовом у даній справі.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

Відповідно до ст. 20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить, зокрема, пред`явлення претензій про відшкодування збитків і втрат, заподіяних державі в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища; відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Згідно з Положенням про Державну екологічну інспекцію Столичного округу, затвердженим наказом Державної екологічної інспекції України від 04.12.2025 № 200, Інспекція є міжрегіональним територіальним округом Держекоінспеції, повноваження якого поширюється на територію міста Києва та Київської області.

Основним завданням Інспекції є реалізація повноважень Держекоінспеції у межах міста Києва та Київської області, зокрема здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Крім того, Інспекція уповноважена пред`являти претензії про відшкодування шкоди, збитків і втрат, заподіяних державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства.

З огляду на викладене, Державна екологічна інспекція Столичного округу є належним органом, в особі якого прокурор вправі звернутися до суду за захистом порушених інтересів держави у спірних правовідносинах.

Твердження скаржника про те, що Інспекція не здійснювала перевірки відповідача та не складала відповідного акта державного нагляду (контролю), не спростовують її повноважень на звернення до суду з позовом про відшкодування шкоди, оскільки такі повноваження визначаються законом і не ставлять у залежність від безпосереднього проведення Інспекцією відповідного контрольного заходу.

Відповідно до частини другої статті 19 ЛК України постійні лісокористувачі зобов`язані, зокрема, забезпечувати охорону, захист, відтворення та підвищення продуктивності лісових насаджень, дотримуватися правил та норм використання лісових ресурсів, вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування та здійснювати заходи, спрямовані на збереження лісів.

Згідно зі статтею 63 ЛК України ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Пунктом 5 частини першої статті 64 ЛК України передбачено обов`язок підприємств, установ, організацій і громадян, які здійснюють ведення лісового господарства, забезпечувати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.

За змістом частини першої статті 86 ЛК України організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкоджень, ослаблення та іншого шкідливого впливу.

Таким чином, обов`язок постійного лісокористувача щодо охорони та захисту лісів не обмежується реагуванням на вже виявлені правопорушення, а передбачає вжиття належних превентивних заходів, спрямованих на запобігання незаконним рубкам та іншим пошкодженням лісових насаджень.

Відповідно до пунктів 1, 5 частини другої статті 105 ЛК України відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні, зокрема, у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників, а також у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.

Частиною першою статті 107 ЛК України встановлено обов`язок підприємств, установ, організацій і громадян відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Аналогічні положення закріплено у статтях 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", якими передбачено обов`язок відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення природоохоронного законодавства, у повному обсязі.

Згідно зі статтею 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для покладання деліктної відповідальності необхідним є встановлення сукупності елементів цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, шкоди, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою, а також вини особи, яка завдала шкоди.

При цьому, відповідно до частини другої статті 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе що шкоди завдано не з її вини.

Отже, у спірних правовідносинах визначальним є встановлення факту належного або неналежного виконання відповідачем як постійним лісокористувачем покладених на нього законодавством обов`язків щодо охорони та захисту лісів.

Саме по собі невстановлення осіб, які безпосередньо здійснили незаконну порубку дерев, не виключає можливості покладення цивільно-правової відповідальності на постійного лісокористувача за неналежне виконання ним зазначених обов`язків.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.08.2018 у справі № 909/976/17.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.11.2025 працівниками державної лісової охорони Філії "Столичний лісовий офіс" ДП "Ліси України" виявлено незаконну порубку 40 дерев різних порід у кварталах 4 та 19 Березанського лісництва, внаслідок чого заподіяно шкоду в розмірі 353 361,28 грн.

За результатами виявлено порушення складено акт огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства та відповідні розрахунки розміру шкоди.

Водночас сам факт складання працівниками відповідача зазначених документів і направлення матеріалів до правоохоронних органів не свідчить про належне виконання ним обов`язків щодо забезпечення охорони та збереження лісових насаджень, оскільки такі дії вчинено вже після виявлення незаконної порубки дерев.

Відповідачем не надано належних і допустимих доказів здійснення до моменту вчинення правопорушення комплексу заходів, спрямованих на запобігання незаконним рубкам дерев на відповідній території, зокрема доказів організації систематичних обходів та інших превентивних заходів.

При цьому вжиття відповідачем окремих заходів після виявлення правопорушення не спростовує висновку про неналежне виконання ним обов`язків постійного лісокористувача.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для покладення на відповідача відповідальності за шкоду, заподіяну внаслідок неналежного виконання обов`язків щодо охорони та захисту лісів.

Доводи скаржника про те, що незаконну порубку дерев здійснили невстановлені особи, а відповідач не є безпосереднім заподіювачем шкоди, не спростовують зазначеного висновку, оскільки підставою відповідальності відповідача є не безпосереднє здійснення незаконної порубки, а неналежне виконання покладених на нього законом обов`язків щодо охорони та збереження лісових насаджень.

Скаржник, заперечуючи проти задоволення позову, посилається на те, що матеріали справи не містять акта перевірки, складеного уповноваженим органом державного нагляду (контролю) за результатами здійснення відповідного заходу щодо відповідача.

На думку скаржника, відсутність такого акта унеможливлює встановлення факту порушення відповідачем вимог природоохоронного законодавства, а також його вини у заподіянні шкоди.

Оцінюючи зазначені доводи, судова колегія виходить із такого.

Відповідно до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За змістом статей 74, 76-79 цього Кодексу кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, шляхом подання належних, допустимих, достовірних і вірогідних доказів.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановлення обставин порушення природоохоронного законодавства під час вирішення спору про відшкодування шкоди здійснюється на підставі оцінки всієї сукупності доказів, поданих учасниками справи, з урахуванням вимог процесуального законодавства.

Відсутність акта державного нагляду (контролю) сама по собі не є безумовною підставою для відмови в задоволенні позову про відшкодування шкоди, якщо обставини, що входять до предмета доказування, підтверджуються іншими належними та допустимими доказами.

Водночас наявність документів, складених за результатами внутрішнього контрольного заходу, не звільняє суд від обов`язку перевірити їх зміст, погодження, достовірність та достатність для встановлення відповідних обставин.

Як встановлено місцем господарським судом, на підтвердження обставин незаконної порубки дерев прокурором надано акт від 13.11.2025, складений за результатами контрольного заходу, проведеного працівниками ДП "Ліси України", а також матеріали, що містять відомості про місця виявлення незаконних рубок, кількість, породи та діаметри зрубаних дерев і розрахунок розміру заподіяної шкоди.

Оцінивши зазначені докази у сукупності з іншими матеріалами справи суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність факту незаконної порубки дерев та розміру заподіяної шкоди.

Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо неможливості встановлення відповідних обставин виключно через відсутність акта державного нагляду не спростовують висновків суду першої інстанції.

Щодо доводів скаржника про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 зазначила, що прокурору достатньо дотриматися порядку передбачено статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

Як вбачається з матеріалів справи, Київська обласна прокуратура листами від 12.12.2025 № 12/2-1022вих.25 та № 12/2-1026вих.25 звернулася до Державної екологічної інспекції Столичного округу та Баришівської селищної ради з метою з`ясування обставини вжиття ними заходів щодо захисту інтересів держави у зв`язку із заподіянням шкоди внаслідок незаконної порубки дерев.

У відповідь на зазначені звернення уповноважені органи повідомили про невжиття ними заходів судового захисту, зокрема про незвернення до суду з відповідними позовами щодо стягнення заподіяної шкоди.

Отже, компетентні органи були обізнані про факт порушення інтересів держави та розмір заподіяної шкоди, однак самостійно заходів щодо її стягнення в судовому порядку не вжили.

При цьому, невжиття компетентним органом заходів судового захисту за умов його обізнаності про порушення інтересів держави може свідчити про нездійснення ним такого захисту та становити підставу для представництва прокурором інтересів держави в суді.

Колегія суддів враховує, що прокурор не підміняє компетентний орган у здійсненні його повноважень, а виконує субсидіарну роль, спрямовану на забезпечення захисту інтересів держави у випадках, коли відповідний орган всупереч вимогам закону не здійснює такого захисту.

З огляду на встановлені обставини, зокрема обізнаність уповноважених органів про порушення інтересів держави, відсутність самостійного звернення до суду з відповідними позовами та дотримання прокурором передбаченої законом процедури, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах.

Доводи скаржника про недоведеність виключності випадку представництва прокурором інтересів держави не спростовують зазначеного висновку, так як саме нездійснення компетентними органами належного захисту порушених інтересів держави за встановлених у цій справі обставин стало підставою для звернення прокурора до суду.

Таким чином, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо відсутності у прокурора підстав для представництва інтересів держави в суді як необґрунтовані.

Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди скаржника з встановленими судом першої інстанції обставинами та здійсненою ним оцінкою доказів і не містять обставин, які б свідчили про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права або порушення норм процесуального права та могли б бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах, визначених статтею 269 ГПК України, не встановила неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які відповідно до закону є підставою для скасування або зміни судового рішення. У зв`язку з чим апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, а оскаржене рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учаснику справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно зі ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також правильно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.

Судові витрати

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за результатами розгляду апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Філії "Столичний лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Київської області від 28.04.2026 у справі №911/137/26 залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повна постанова складена 12.10.2026 (у зв`язку з відпустками суддів Ходаківської І. П., Демидової А. М. з 05.10.2026 по 08.10.2026 та відпусткою судді Владимиренко С. В. з 02.10.2026 по 11.10.2026).

Головуючий суддя І.П. Ходаківська

Судді А.М. Демидова

С.В. Владимиренко