Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №910/850/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" жовтня 2026 р. Справа№ 910/850/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тарасенко К.В.

суддів: Гончарова С.А.

Коробенка Г.П.

секретар судового засідання: Гріщенко А.О.

за участі представників сторін: відповідно до протоколу судового засідання від 07.10.2026

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство по будівництву інженерних мереж №6»

на рішення Господарського суду міста Києва від 17.06.2026

у справі №910/850/26 (суддя - Нечай О.В.)

за позовом Київської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство по будівництву інженерних мереж №6»

про стягнення 2 953 287,71 грн

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1. короткий зміст позовних вимог

Київська міська рада (далі - позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство по будівництву інженерних мереж №6» (далі - відповідач) про стягнення 2 953 287,71 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані безпідставним збереженням відповідачем коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою площею 1,1907 га з кадастровим номером 8000000000:78:049:0037 на вул. Полярна, 12-Б в Оболонському районі міста Києва за період з 28.12.2021 по 31.12.2025.

1.2. короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.06.2026 у справі №910/850/26 позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство по будівництву інженерних мереж №6» на користь Київської міської ради грошові кошти в сумі 2 953 287,71 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 35 439,45 грн.

Суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача підлягають безпідставно збережені кошти в сумі 2 953 287,71 грн за користування земельною ділянкою у період з 28.12.2021 до 31.12.2025, розрахунок яких позивачем правомірно здійснено виходячи з нормативної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:78:049:0037.

1.3. короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Підприємство по будівництву інженерних мереж №6» подало апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17.06.2026 у справі №910/850/26 та ухвалити нове рішення, яким відмовити Київській міській раді в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

2. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ:

2.1. визначення складу суду, заяви, клопотання

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.07.2026 для розгляду даної справи визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді: Коробенко Г.П., Гончаров С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.07.2026 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/850/26 та відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство по будівництву інженерних мереж №6» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.06.2026у справі до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №910/850/26.

До Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/850/26.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.09.2026 відкрито апеляційне провадження у справі №910/850/26 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство по будівництву інженерних мереж №6» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.06.2026 та призначено розгляд апеляційної скарги на 07.10.2026.

23.09.2026 через систему «Електронний суд» від Київської міської ради надійшли додаткові пояснення.

06.10.2026 через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство по будівництву інженерних мереж №6» надійшли додаткові пояснення.

2.2. узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Відповідач вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене із неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним встановленням фактичних обставин, порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

За доводами апелянта, судом неповно встановлено фактичні обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи, а саме - не досліджено належним чином питання тотожності земельної ділянки, яка до запровадження Державного земельного кадастру обліковувалася у міському земельному кадастрі за кодом 78:049:0006, із земельною ділянкою, якій після внесення відомостей до Державного земельного кадастру присвоєно кадастровий номер 8000000000:78:049:0037. Встановлення цієї обставини мало визначальне значення для оцінки всіх інших доказів у справі.

Крім того, суд, незважаючи на постановлення ухвали від 20.05.2026 про витребування додаткових доказів, фактично не здійснив їх належної оцінки. Документи, які суд визнав необхідними для встановлення обставин справи, не отримали належного відображення у мотивувальній частині рішення, що свідчить про невиконання судом власного процесуального обов`язку щодо всебічного та повного дослідження доказів.

2.3. узагальнені доводи та заперечення іншого учасника справи

Позивач у поданих додаткових поясненнях просив суд апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство по будівництву інженерних мереж №6» залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 17.06.2026 у справі № 910/850/26 - без змін.

Київська міська рада звертає увагу, що у податкових деклараціях Колективне підприємство по будівництву інженерних мереж № 6 декларує земельний податок щодо земельної ділянки площею 1,1521 га з кадастровим номером 8000000000:78:049:0006. Усі надані платіжні інструкції підтверджують сплату земельного податку за зазначену земельну ділянку. Однак, дана справа стосується земельної ділянки площею 1,1907 га з кадастровим номером 8000000000:78:049:0037, яка сформована та є об`єктом цивільних прав у розумінні ст. 79-1 Земельного кодексу України з 28.12.2021.

2.4. явка в судове засідання

У судове засідання 07.10.2026 з`явилися представники учасників справи.

Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд її задовольнити.

Представник позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги та просив суд відмовити в її задоволенні.

2.5. інші процесуальні дії

Відповідач у поданих додаткових поясненнях, які він просив прийняти до розгляду та врахувати їх під час перегляду справи № 910/850/26, зазначив про те, що додаткові пояснення Київської міської ради від 23.09.2026 є по суті відзивом на апеляційну скаргу, який подано з пропуском встановленого судом строку, а тому підлягає залишенню без розгляду на підставі частини другої статті 118 ГПК України. У випадку, якщо суд апеляційної інстанції визнає за можливе дослідити зазначений документ, апелянт навів свої заперечення по суті доводів позивача.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням; вони дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ за своєю природою потребує регулювання з боку держави, яке може змінюватися у часі та просторі відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб. Встановлені обмеження не повинні обмежувати доступ, наданий особам, у такий спосіб або такою мірою, що підриватимуть саму суть цього права. Крім того, обмеження буде несумісним із пунктом 1 статті 6, якщо воно не переслідує законну мету, та у разі відсутності розумного пропорційного співвідношення між застосованими засобами та метою, якої прагнуть досягти (див. рішення у справі «Станев проти Болгарії» (Stanev v. Bulgaria) [ВП], заява № 36760/06, п. 230, ECHR 2012). Застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства (див. рішення у справі «Волчлі проти Франції» (Walchli v. France), заява № 35787/03, п. 29, від 26 липня 2007 року).

Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) може позбавити заявників права звертатися до суду (рішення ЄСПЛ від 28.10.98 у справі «Перес де Рада Каванил`єс проти Іспанії»).

Господарський суд повинен реалізовувати своє основне завдання (стаття 2 ГПК України), а саме справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів на засадах верховенства права з метою ефективного забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

У даному випадку з метою уникнення надмірного формалізму та забезпечення належної реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав, колегія суддів приймає до розгляду додаткові пояснення обох учасників справи.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА.

3.ПОЗИЦІЯ СУДУ:

3.1. встановлені судом першої інстанції обставини

Відповідно до Інформаційної довідки від 13.01.2026 № 460030216 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна Товариство з обмеженою відповідальністю «Підприємство по будівництву інженерних мереж №6» (далі -ТОВ «ПБІМ №6») є власником нерухомого майна (цілісний майновий комплекс), загальною площею 1 797 кв.м (нежитлова будівля, Адміністративно-виробничий корпус (літера А), загальною площею 991 кв.м; нежитлова будівля, Склад-ангар (літера Б) загальною площею 754.8 кв.м; нежитлова будівля, Кузня (літера В) загальною площею 36.9 кв.м; нежитлова будівля, Побутове приміщення для охорони (літера Г) загальною площею 14.3 кв.м), розташованого на земельній ділянці площею 1,1907 га по вул. Полярній, 12-Б в Оболонському районі міста Києва, про що зроблено відповідний запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 08.12.2021, номер запису про право власності: 45623227 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1718315180000).

Зазначений об`єкт нерухомого майна розташований на земельній ділянці площею 1,1907 га з кадастровим номером 8000000000:78:049:0037 по вул. Полярній, 12-Б в Оболонському районі міста Києва.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-7400173162024 від 19.02.2024 державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:78:049:0037, площею 1,1907 га, за адресою: вул. Полярна, 12-Б в Оболонському районі міста Києва проведена 28.12.2021 Відділом №3 Управління у Кам`янському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель від 06.09.2019, з кодом виду цільового призначення - 11.02 Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.

Відповідно до Витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок №НВ-9900442382026, нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 05.01.2026 становить 25 758 235,78 грн.

За даними Головного управління ДПС у місті Києві (лист від 08.01.2026 № 672/5/26-15-04-15-03) ТОВ «ПБІМ №6» не сплачувало плату за землю з 01.01.2020 по 31.12.2025.

3.2. обставини встановлені судом апеляційної інстанції і визначення відповідно до них правовідносин та доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції, а також посилання на норми права

З огляду на те, що відповідач, як власник нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці комунальної власності з кадастровим номером 8000000000:78:049:0037, площею 1,1907 га, за адресою: вул. Полярна, 12-Б в Оболонському районі міста Києва, не здійснивши державної реєстрації права оренди земельної ділянки та не сплачуючи орендну плату, використовував вказану земельну ділянку для обслуговування свого об`єкта нерухомості без достатньої правової підстави позивач просить стягнути з відповідача в порядку статті 1212 Цивільного кодексу України, безпідставно збережені кошти в розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою за період з 28.12.2021 до 31.12.2025 у розмірі 2 953 287,71 грн.

У свою чергу, позиція відповідача зводиться до того, що ним було надано податкові декларації про належну сплату земельного податку протягом спірного періоду, у яких вказано кадастровий номер земельної ділянки - 8000000000: 78:049:0006. Відтак, відповідач стверджує, що земельна ділянка, яка обліковувалася у міському земельному кадастрі за кодом 8000000000:78:049:0006, який зазначався у податкових деклараціях зі сплати податку на землю, після проведення інвентаризації земель та запровадження Державного земельного кадастру отримала кадастровий номер 8000000000:78:049:0037, тобто йдеться про один і той самий об`єкт нерухомого майна. При цьому, за доводами відповідача, суд першої інстанції не встановив головної юридично значимої обставини - чи дійсно територіальна громада міста Києва недоотримала грошові кошти, які стали предметом заявлених позовних вимог.

Перевіривши матеріали справи та оцінивши доводи учасників справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття «земельний податок» і «орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності».

Оскільки відповідач не був власником або постійним землекористувачем вищезазначеної земельної ділянки у спірний період, а тому не був суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, єдино можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Відповідно до частини 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом «д» частини першої статті 156 ЗК України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

За змістом вказаних положень Цивільного та Земельного кодексів України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина 1 статті 1166 Цивільного кодексу України). Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як шкода, протиправна поведінка її заподіювача, причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача, вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (частина 2 статті 1166 Цивільного кодексу України).

Натомість предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

За змістом положень глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Частиною 1 статті 93 та статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт «в» частини 1 статті 96 цього Кодексу).

Таким чином, за змістом вказаних положень виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте, з огляду на приписи частини 2 статті 120 Земельного кодексу України, не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 та постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 28.02.2020 у справі № 913/169/18 було викладено правовий висновок, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.

Згідно з частинами 1 - 4, 9 статті 791 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6-7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Матеріали справи не містять доказів належного оформлення відповідачем права користування земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:78:049:0037, площею 1,1907 га, за адресою: вул. Полярна, 12-Б в Оболонському районі міста Києва у спірний період.

Відтак, як правильно встановлено судом першої інстанції, відповідач користувався цією земельною ділянкою у спірний період без достатньої правової підстави.

Таким чином, відповідач, набувши у 2021 році право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці комунальної форми власності, належним чином у встановленому законодавством порядку не оформив речового права на спірну земельну ділянку.

Відповідно до п. «а» ч. 2 ст. 83 Земельного кодексу України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

При цьому, відсутність державної реєстрації речового права на земельну ділянку не впливає на обставини виникнення та наявність права комунальної власності на таку земельну ділянку.

Оскільки в матеріалах справи відсутні докази перебування спірної ділянки у приватній або державній власності, саме позивач є власником земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:78:049:0037, площею 1,1907 га, за адресою: вул. Полярна, 12-Б.

Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені і яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Проте, враховуючи приписи частини другої статті 120 Земельного кодексу України, не є правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій ці будинок, будівля, споруда розташовані. В цьому випадку відсутність документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою у відповідача не може бути визнане як її самовільне використання, однак не надає права на її безоплатне використання (аналогічну правову позицію наведено в постанові Верховного Суду від 10.02.2020 у справі № 922/981/18).

За змістом частини першої статті 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Отже, нерухоме майно нерозривно пов`язане із земельною ділянкою, на якій воно знаходиться, і переміщення такого майна неможливе, а відтак використання нежитлових приміщень, які належать відповідачу, неможливе без відповідної земельної ділянки. Наведена правова норма закріплює загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований.

Таким чином, у зв`язку з користуванням відповідачем у спірний період нерухомим майном (нежитлові будівлі (літери А, Б, В, Г)), загальною площею 1 797 кв.м, презюмується користування спірною земельною ділянкою.

Відповідач стверджує, що належне йому нерухоме майно розташоване на іншій земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:78:049:0006, за користування якою відповідачем систематично сплачувались грошові кошти.

Зі змісту наданої відповідачем Інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:78:049:0006, площею 0.0068 га, має цільове призначення 14.02 Для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів передачі електричної енергії.

При цьому, відповідачем не підтверджено належними та допустимими доказами, що належне йому нерухоме майно розташоване саме на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:78:049:0006, як і не спростовано факту користування спірною земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:78:049:0037.

Також зі змісту наданих відповідачем копій податкових декларацій та платіжних інструкцій вбачається, що земельний податок за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:78:049:0006 сплачувався не відповідачем, а Колективним підприємством по будівництву інженерних мереж №6 (ідентифікаційний код: 04013399).

Судова колегія наголошує, що земельні ділянки з кадастровими номерами 8000000000:78:049:0006 та 8000000000:78:049:0037 є окремими об`єктами речового права, що сформовані у встановленому законом порядку, а відтак внесення однією особою плати за користування першою ділянкою не свідчить про відсутність заборгованості у відповідача за користування іншою ділянкою.

Крім того, скаржник зазначає, що ним було надано податкові декларації про належну сплату земельного податку протягом спірного періоду. Втім, вказані доводи, окрім наведеного вище, не можуть бути враховані судом також і з підстав того, що чинним законодавством розмежовано поняття «земельний податок» і «орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності».

Розрахунок розміру безпідставно збережених відповідачем коштів у розмірі орендної плати здійснено позивачем на підставі Витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок №НВ-9900442382026.

Згідно зі статтею 14.1.72 Податкового кодексу України об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону. Земельний податок - це обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу).

Відповідач, як правильно встановлено судом першої інстанції, у спірний період не був власником та постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку. При цьому, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок для цілей розділу XII, глави 1 розділу XIV Податкового кодексу України - це капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (ст. 14.1.125 Податкового кодексу України).

Орендна плата для цілей розділу XII цього Кодексу - це обов`язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди (ст. 14.1.136 Податкового кодексу України).

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (ст. 288.4 Податкового кодексу України).

Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки; для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області; не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки (статті 288.5.1, 288.5.2 Податкового кодексу України).

Ставка орендної плати встановлюється за кожний відповідний календарний рік згідно з рішенням Київської міської ради.

Рішеннями Київської міської ради «Про бюджет міста Києва на 2021 рік» від 24.12.2020 № 24/24, «Про бюджет міста Києва на 2022 рік» від 09.12.2021 № 3704/3745, «Про бюджет міста Києва на 2023 рік» від 08.12.2022 № 5828/5869, «Про бюджет міста Києва на 2024 рік» від 14.12.2023 № 7531/7572, «Про бюджет міста Києва на 2025 рік» від 05.12.2024 № 426/10234 визначено, що за користування земельними ділянками комунальної власності територіальної громади міста Києва (у відсотках від нормативної грошової оцінки) з видом цільового призначення - 11.02 Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, застосовується ставка орендної плати в розмірі 3% у 2021-2024 роках та 4% у 2025 році.

Таким чином, відповідач, не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, фактично збільшив свої доходи, а позивач втратив належне йому майно (кошти).

Вищезазначене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 25.05.2018 у справі № 922/3413/17.

У даному випадку спір пов`язаний зі стягненням безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за фактичне (позадоговірне) використання відповідачем земельної ділянки, а відтак під час вирішення спору суд, зокрема, керується наведеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 правовим висновком щодо застосування у подібних правовідносинах норми статті 1212 Цивільного кодексу України.

Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10.09.2018 у справі № 920/739/17).

Відповідно до частини другої статті 20 та частини третьої статті 23 Закону України «Про оцінку земель» дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Таким чином, позивачем обґрунтовано здійснено розрахунок позовних вимог виходячи з нормативної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:78:049:0037.

Розрахунок позивача за висновком судової колегії здійснений на основі належних і допустимих доказів, зокрема, Витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок №НВ-9900442382026.

Водночас, відповідачем обґрунтованих заперечень щодо правильності здійснених позивачем нарахувань (контррозрахунок) у встановленому законом порядку не надав. В матеріалах справи також відсутні докази сплати відповідачем заявленої до стягнення суми.

Таким чином, колегія суддів вважає заявлений позов обґрунтованим.

3.3. оцінка аргументів учасників справи

Виходячи з обставин справи, доводи відповідача про те, що судом не досліджено того факту, що ним було сплачено земельний податок протягом спірного періоду, що підтверджується податковими деклараціями, як і аргументи про те, що судом не досліджено належним чином питання тотожності земельної ділянки, яка до запровадження Державного земельного кадастру обліковувалася у міському земельному кадастрі за кодом 78:049:0006, із земельною ділянкою, якій після внесення відомостей до Державного земельного кадастру присвоєно кадастровий номер 8000000000:78:049:0037 - колегія суддів вважає необґрунтованими та нерелевантними, оскільки:

по - перше, вказані твердження спростовуються тим, що відповідач стверджує про сплату земельного податку, натомість як предметом даного позову є безпідставне збереження відповідачем коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою, при цьому, як було зазначено колегією суддів раніше, чинним законодавством розмежовано поняття «земельний податок» і «орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності»;

по - друге, як підтверджується матеріалами справи, земельні ділянки з кадастровими номерами 8000000000:78:049:0006 та 8000000000:78:049:0037 є окремими об`єктами речового права, що сформовані у встановленому законом порядку.

Усі інші доводи апелянта судом враховано, однак судова колегія визнає їх необґрунтованими та вважає, що судом першої інстанції було ретельно досліджено матеріали справи, детально та належним чином мотивовано висновки суду, правильно застосовано норми матеріального права та не допущено порушень норм процесуального права, а твердження апелянта не спростовують наведених вище висновків суду та не можуть бути достатньою підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

4. ВИСНОВКИ СУДУ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА:

4.1. висновки за результатами розгляду матеріалів справи

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

4.2. посилання на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).

За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Право на доступ до правосуддя є одним з основоположних прав людини, воно закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому він зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

5. ВИСНОВКИ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ:

Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.

Рішення Господарського суду міста Києва від 17.06.2026 у справі № 910/850/26 підлягає залишенню без змін.

Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство по будівництву інженерних мереж №6» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.06.2026 у справі № 910/850/26 задоволенню не підлягає.

6. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ:

Судові витрати у вигляді судового збору за розгляд апеляційної скарги згідно з ч. 1 ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Підприємство по будівництву інженерних мереж №6».

Керуючись ст. ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство по будівництву інженерних мереж №6» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.06.2026 у справі №910/850/26 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.06.2026 у справі № 910/850/26 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/850/26 повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.

Повний текст складено та підписано 13.10.2026.

Головуючий суддя К.В. Тарасенко

Судді С.А. Гончаров

Г.П. Коробенко