Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №907/1022/24 — Західний апеляційний господарський суд

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 907/1022/24

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Панова І.Ю.,

Судді Зварич О.В.,

Ржепецький В.О.

Секретар судового засідання: Фарина Х.І.

за участю представників сторін:

від скаржника: Буря О.О.;

арбітражний керуючий: Поліщук А.П.;

розглянувши матеріали апеляційної скарги ГУ ДПС у Закарпатській області вих.№7062/5/07-16-13-03-03 від 06.07.2026 (вх. №01-05/2184/26 від 06.07.2026)

на ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 15.06.2026 (повний текст ухвали складено 25.06.2026)

у справі №907/1022/24 (Пригуза П.Д.)

за заявою кредитора: Головне управління ДПС у Закарпатській області

до боржника: Товариства з обмеженою відповідальністю “Спец-Агро-Соя”

про банкрутство

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст вимог заяви і ухвали суду першої інстанції.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 23.01.2025 за заявою Головного управління ДПС у Закарпатській області відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Спец-Агро-Соя”, введено процедуру розпорядження майном, призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Поліщука Андрія Павловича.

Постановою Господарського суду Закарпатської області від 23.04.2025 визнано банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю “Спец-Агро-Соя”, ЄДРПОУ 35112844, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором арбітражного керуючого Поліщука Андрія Павловича.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 04.11.2025 р. у справі №907/1022/24, затверджено поточний Звіт ліквідатора № 6 від 03.11.2025 р. (№ 25/11-6 від 03 листопада 2025 р.) та затверджено суму основної грошової винагороди ліквідатора по справі - арбітражного керуючого Поліщука А.П. за період з 01.09.2025 р. по 31.10.2025 р. включно, 48000,00грн. (сорок вісім тисяч грн. 00 коп.) та затверджено суму витрат ліквідатора - арбітражного керуючого Поліщука А.П., пов`язаних із виконанням повноважень ліквідатора у справі на загальну суму 11 000,00 грн (одинадцять тисяч грн. 00 коп.).

Постановою Західного апеляційного господарського суду по справі від 28.01.2026 р. залишена в силі ухвала Господарського суду Закарпатської області від 04.11.2025 р. у справі № 907/1022/24, в частині затвердження поточного Звіту ліквідатора № 6 від 03.11.2025 р. (№ 25/11-6 від 03 листопада 2025 р.), затвердження суми основної грошової винагороди ліквідатора по справі - арбітражного керуючого Поліщука А.П. за період з 01.09.2025 по 30.09.2025 включно в сумі 24 000,00грн. (двадцять чотири тисячі гри. 00 коп.) та затверджено суму витрат ліквідатора - арбітражного керуючого Поліщука А.П., пов`язаних із виконанням повноважень ліквідатора у справі на загальну суму 11000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 16.03.2026 новий склад суду, приймаючи до провадження справу, зазначив, що у цій справі наявна не розглянута заява арбітражного керуючого ліквідатора про стягнення грошових коштів в якості субсидіарної відповідальності з колишнього директора та власника Банкрута - Курлат Миколи (Республіка Молдова) за зобов`язаннями ТОВ “Спец-Агро-Соя”, ЄДРПОУ 35112844, в розмірі 3 435 756,69 грн.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 24.09.2025 провадження у цій справі про покладення субсидіарної відповідальності зупинено до виконання судового доручення про повідомлення відповідача про розгляд судом цієї справи.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 16.03.2026 судом поновлено провадження за заявою ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності на керівника банкрута. Одночасно, судом залишено без руху заяву арбітражного керуючого Поліщука А.П. про стягнення грошових коштів по субсидіарній відповідальності з директора ТОВ “Спец-Агро-Соя” ОСОБА_1 , та встановлено арбітражному керуючому Поліщуку А.П. п`ять днів для усунення недоліків позовної заяви, що не відповідає вимогам процесуального законодавства щодо форми, змісту та додатків до неї.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 04.05.2026 судом заяву про покладання субсидіарної відповідальності на Курлата Миколу повернуто ліквідаторові без розгляду через неусунення ним недоліків такої заяви.

01.06.2026 ліквідатор арбітражний керуючий Поліщук А.П. звернувся із заявою про затвердження звіту про нарахування основної грошової винагороди за період виконання повноважень із 23.04.2025 по 30.04.2026 року в сумі 278 164,00 грн та понесених витрат у розмірі 11 000,00 грн (витрати на нотаріальний переклад документів молдовською/румунською мовою для міжнародного доручення щодо субсидіарної відповідальності), а також про солідарне/одноособове стягнення зазначених сум (загалом 289 164,00 грн) з кредитора Головного управління ДПС у Закарпатській області.

Клопотання обґрунтоване тим, що ліквідаційна процедура у справі про банкрутство ТОВ “Спец-Агро-Соя” закінчилась, а отже стягнення з кредитора на користь арбітражного керуючого його грошової винагороди та відшкодування йому витрат у зв`язку з відсутністю виявлених майнових активів боржника вважає своєчасним, просить затвердити суму основної грошової винагороди ліквідатора по справі - арбітражного керуючого Поліщука А.П. за період з 01.11.2025 по 30.04.2026 включно, яка становить 151 764,00 (сто п`ятдесят одна тисяча сімсот шістдесят чотири грн.00 коп.) та стягнути з єдиного кредитора по справі - Головного управління ДПС у Закарпатській області (ЄДРПОУ 44106694, 88000, м. Ужгород, вул. Волошина, 52) на користь арбітражного керуючого Поліщука Андрія Павловича (свідоцтво арбітражного керуючого № 1890 від 21.12.2018 р., ІПН НОМЕР_1 , 03038, м. Київ, вул. М. Грінченка, буд. 4) суму основної грошової винагороди за виконання ним повноважень ліквідатора у справі № 907/1022/24 за весь період ліквідаційної процедури з 23.04.2025 по 30.04.2026, яка становить 278 164,00 грн. (двісті сімдесят вісім тисяч сто шістдесят чотири грн. 00 коп.) та суму витрат ліквідатора пов`язаних із виконанням повноважень ліквідатора у справі на загальну суму 11 000,00 грн (одинадцять тисяч грн. 00 коп.), всього стягнути з Головного управління ДПС у Закарпатській області суму 289 164,00 грн. (двісті вісімдесят дев`ять тисяч сто шістдесят чотири грн. 00 коп., а також - видати арбітражному керуючому Поліщуку Андрію Павловичу в паперовому вигляді судовий Наказ на примусове стягнення з Головного управління ДПС у Закарпатській області на користь арбітражного керуючого Поліщука Андрія Павловича стягнутих грошових сум. Наказ просить надіслати на поштову адресу реєстрації ОСОБА_2 - АДРЕСА_1 або на поштову адресу офісу арбітражного керуючого Поліщука Андрія Павловича - 03038, м. Київ, вул. М. Грінченка, буд. 4.

Оскаржуваною ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 15.06.2026 у справі №907/1022/24 постановлено наступне:

1. Заяву арбітражного керуючого Поліщука Андрія Павловича про затвердження звіту про нарахування винагороди та витрат за час виконання повноважень ліквідатора у справі - задовольнити повністю.

2. Затвердити суму основної грошової винагороди ліквідатора - арбітражного керуючого Поліщука А.П. за період з 01.11.2025 по 30.04.2026 включно в сумі 151 764,00 грн.

3. Заяву арбітражного керуючого ліквідатора Поліщука Андрія Павловича про стягнення з кредитора Головного управління ДПС у Закарпатській області сум основної винагороди та витрат за час виконання повноважень ліквідатора у справі – задовольнити частково.

4. Стягнути з кредитора Головного управління ДПС у Закарпатській області (ЄДРПОУ 44106694, 88000, м. Ужгород, вул. Волошина, 52) на користь арбітражного керуючого Поліщука Андрія Павловича (свідоцтво арбітражного керуючого № 1890 від 21.12.2018 р., ІПН НОМЕР_1 , 03038, м. Київ, вул. М. Грінченка, буд. 4) суму основної грошової винагороди за виконання ним повноважень ліквідатора у справі № 907/1022/24 за весь період ліквідаційної процедури з 23.04.2025 по 30.04.2026 в сумі 230 576,00 грн та стягнути суму витрат ліквідатора пов`язаних із виконанням повноважень ліквідатора у справі в сумі 11 000,00 грн.

Наказ видати після завершення строку на апеляційне оскарження цього судового рішення.

5. Копію ухвали надіслати ГУ ДПС у Закарпатській області, арбітражному керуючому Поліщуку А.П.

Ухвала мотивована тим, що із заявленої суми 126 400,00 грн винагороди та 11 000,00 грн витрат були схвалені комітетом кредиторів і затверджені судом за період з 23.04.2025 по 31.10.2025.

Спірною залишається винагорода за період з 01.11.2025 по 30.04.2026 у розмірі 151 764,00 грн. Авансовані кредитором кошти вичерпано на стадії розпорядження майном, а у боржника відсутні майнові активи та надходження від господарської діяльності. Кредиторського фонду для фінансування процедури не створено.

Також, суд першої інстанції зазначив, що встановлений законом розмір основної винагороди арбітражного керуючого не є безумовним і може бути зменшений судом за клопотанням сторони у разі його неспівмірності обсягу та складності фактично виконаної роботи.

Встановивши, що у період з 31.10.2025 по 30.04.2026 ліквідатор фактично очікував виконання міжнародного судового доручення, а його діяльність переважно обмежувалася поточною та звітною роботою, суд зменшив винагороду за спірний період з трьох до двох мінімальних заробітних плат. За період з 01.11.2025 по 30.04.2026 суд визначив винагороду у розмірі 93 176,00 грн замість заявлених 151 764,00 грн.

Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ГУ ДПС у Закарпатській області оскаржило таке в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі скаржник просить скасувати ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 15 червня 2026 року по справі №907/1022/24 та прийняти нову ухвалу, якою відмовити арбітражному керуючому Поліщуку А.П. в задоволенні клопотання про затвердження суми основної грошової винагороди ліквідатора – арбітражного керуючого Поліщука А.П. за період з 01.11.2025 по 30.04.2026 року у розмірі 151764,00 грн. та стягнення з ГУ ДПС у Закарпатській області у розмірі 230576,00 грн. основної грошової винагороди за виконання ним повноважень ліквідатора у справі №907/1022/24 за весь період ліквідаційної процедури з 23.04.2025 по 30.04.2026.

Зазначає, що сам лише факт перебування особи на посаді ліквідатора та тривалість ліквідаційної процедури не є безумовною підставою для нарахування та стягнення винагороди. Оплаті підлягає виключно фактично виконана робота, її реальний обсяг та складність. Суд зобов`язаний оцінювати добросовісність, наполегливість і розсудливість дій ліквідатора, а також перевіряти, чи дійсно вчинені заходи потребували визначеного часового проміжку.

Також, вказує, що суд першої інстанції не врахував, що заяву ліквідатора від 18.08.2025 про покладення субсидіарної відповідальності ухвалою від 04.05.2026 було повернуто без розгляду через неусунення недоліків, що, на думку скаржника, свідчить про неналежне виконання ліквідатором процесуальних обов`язків. Звіти ліквідатора за період з 31.10.2025 по 30.04.2026 також не підтверджують вчинення реальних заходів щодо розшуку майна боржника та формування ліквідаційної маси.

29.07.2026 від арбітражного керуючого Поліщука Андрія Павловича надійшов відзив б/н від 29.07.2026 (вх. №01-04/6364/26) на апеляційну скаргу, в якому ліквідатор зазначає, що основна грошова винагорода ліквідатора за період з 23.04.2025 по 30.04.2026 нараховувалася у встановленому законом розмірі та поетапно затверджувалася судовими актами, якими підтверджено виплату 174 400,00 грн винагороди та 11 000,00 грн витрат. Відтак, на думку ліквідатора, вимога скаржника не стягувати вже затверджені судом суми винагороди фактично спрямована на перегляд судових рішень, що набрали законної сили, поза межами встановлених процесуальних процедур.

Також, вказує, що 01.08.2025 арбітражний керуючий подав комітету кредиторів звіт і ліквідаційний баланс у зв`язку з відсутністю майна боржника. Однак єдиний кредитор, ГУ ДПС у Закарпатській області, 08.08.2025 наполіг на продовженні ліквідаційної процедури та зверненні до суду із заявою про покладення субсидіарної відповідальності на керівника/засновника боржника. У зв`язку з перебуванням відповідача за межами України провадження ухвалою від 24.09.2025 було зупинено господарським судом для перекладу документів та направлення судового доручення до Республіки Молдова, на що понесено 11 000,00 грн витрат. Відтак ліквідатор діяв на виконання рішення кредитора та своїх обов`язків, а доводи про штучне затягування процедури є необґрунтованими.

Відповідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.07.2026 вказану справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Панова І.Ю., суддів Зварич О.В. та Шаповал Д.В.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 27.07.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ГУ ДПС у Закарпатській області вих.№7062/5/07-16-13-03-03 від 06.07.2026 (вх. №01-05/2184/26 від 06.07.2026) на ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 15.06.2026 у справі №907/1022/24.

Відповідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.08.2026 вказану справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Панова І.Ю., суддів Ржепецький В.О. та Зварич О.В.

Ухвалою суду від 18.08.2026 призначено розгляд справи на 06.10.2026.

У судовому засіданні 06.10.2026 представник скаржника підтримав доводи апеляційної скарги з підстав викладених у ній. Ліквідатор заперечив доводи апеляційної скарги з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

У відповідності до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до вимог ч 6 ст. 12 ГПК України господарський суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

При перегляді рішення господарського суду колегія суддів Західного апеляційного господарського суду керувалась наступним.

Як встановлено ст.1 Кодексу України з процедур банкрутства ліквідатором є арбітражний керуючий, призначений господарським судом для здійснення ліквідаційної процедури.

Конституцією України (ч. 4, 7 ст. 43) визначено, що кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 12 КУзПБ арбітражний керуючий користується усіма правами розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією, ліквідатора відповідно до законодавства, у тому числі має право отримувати винагороду в розмірі та порядку, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ст. 30 КУзПБ арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду. Грошова винагорода арбітражного керуючого складається з основної та додаткової грошових винагород.

Розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна або ліквідатора визначається в розмірі середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останніх 12 місяців його роботи до відкриття провадження у справі, але не менше трьох розмірів мінімальної заробітної плати за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень.

Право вимоги основної грошової винагороди виникає в арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що надання послуг арбітражного керуючого відбувається виключно на платній основі. Законодавством не передбачено випадків здійснення своїх повноважень арбітражним керуючим безоплатно (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.07.2020 у справі №918/454/18).

Згідно із ч. 5, 6 статті 30 КУзПБ кредитори можуть створювати фонд для виплати грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого.

Порядок формування фонду та порядок використання його коштів визначаються рішенням зборів кредиторів (у справі про неплатоспроможність фізичної особи) чи комітету кредиторів (у справі про банкрутство юридичної особи) та затверджуються ухвалою господарського суду. Господарський суд за заявою кредитора має право зменшити розмір грошової винагороди арбітражного керуючого, у разі, якщо середньомісячна заробітна плата керівника боржника є надмірно високою порівняно з мінімальним розміром заробітної плати. Арбітражний керуючий не менше одного разу на два місяці звітує про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражного керуючого, здійснення та відшкодування його витрат на засіданнях зборів кредиторів (у справі про неплатоспроможність фізичної особи) чи комітету кредиторів (у справі про банкрутство юридичної особи), а в частині витрат, що стосуються заставного майна, - перед забезпеченим кредитором.

Звіт арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат має бути схвалений зборами кредиторів (у справі про неплатоспроможність фізичної особи) чи комітетом кредиторів (у справі про банкрутство юридичної особи), а в частині витрат, що стосуються заставного майна, - забезпеченим кредитором.

Відповідно до вимог абз. 3 ч. 6 ст. 30 КУзПБ звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедур розпорядження майном, санації, ліквідації, погашення боргів боржника подається арбітражним керуючим до господарського суду за п`ять днів до закінчення відповідної процедури, розглядається судом та затверджується ухвалою, що може бути оскаржена у встановленому порядку

Відповідно до ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Згідно з ст. 1 Конвенції Міжнародної організації праці “Про захист заробітної плати” № 95, ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, термін “заробітна плата” означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, які працівник має отримувати за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.

Відмову від авансування, відсутність майна у боржника або ж відсутність інших джерел для покриття витрат на виплату винагороди арбітражному керуючому можна розцінювати як примушування до безоплатної праці, що забороняється та прирівнюється до рабства в контексті ст. 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та інших міжнародних актів (зокрема, Конвенції 1926 року про заборону рабства, Конвенції Міжнародної організації праці про примусову чи обов`язкову працю 1930 року ратифіковану Україною 10.08.1956 року, Конвенції Міжнародної організації праці №105 про скасування примусової праці 1957 року ратифіковану Україною 05.10.2000 року), резолюції Економічної і Соціальної Ради ООН (ЕКОСОС) 1996 року тощо) та суперечить статті 43 Конституції України.

Кредитори, як споживачі послуг арбітражного керуючого, котрі очікують на результат його діяльності, мають усвідомлювати, що надавши на свій ризик згоду на участь у справі про банкрутство, однак не знайшовши майна, як джерела своїх доходів і покриття видатків, арбітражний керуючий правомірно очікує покриття забезпечення процедури, яке у такому випадку лягає тягарем на кредиторів (кредитора) неплатоспроможного боржника.

Таким чином, керуючись принципом пропорційності голосів кредиторів кількості їх грошових вимог, господарський суд вправі застосувати такий принцип пропорційності до розподілу між кредиторами витрат, пов`язаних з проведенням ліквідаційної процедури, зокрема, витрат на оплату праці арбітражного керуючого.

Встановивши факт невиконання кредиторами у добровільному порядку обов`язку щодо оплати послуг арбітражного керуючого, господарський суд приймає рішення про примусове стягнення з таких кредиторів відповідних грошових сум шляхом винесення ухвали та видачі судового наказу.

Дана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.08.2018 у справі № 912/1783/16 та від 04.10.2018 у справі №916/1503/17.

Закриття провадження у справі про банкрутство у разі затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу (пункт 7 частини першої статті 90 КУзПБ) може мати такі наслідки: 1) припинення юридичної особи-боржника, якщо майна не залишилось або його не виявлено чи таке відсутнє (частина друга статті 65 Кодексу); 2) продовження підприємницької діяльності, якщо майна банкрута вистачило для задоволення вимог кредиторів у повному обсязі (частина п`ята статті 65 Кодексу).

Вочевидь у разі наявності залишку майна банкрута після завершення ліквідаційної процедури питання сплати основної винагороди арбітражного керуючого (ліквідатора) та відшкодування його витрат перед господарським судом не виникає.

Натомість достатньо неврегульованим залишається питання оплати послуг арбітражного керуючого у випадку, якщо за результатом завершення ліквідаційної процедури банкрут підлягає припиненню як юридична особа, а його майна для сплати винагороди ліквідатора та його витрат не вистачило.

У цьому зв`язку Суд зауважує, що у питанні особливостей порядку оплати послуг ліквідатора та витрат за підсумками ліквідаційної процедури за одночасної відсутності джерел фінансування таких витрат Верховним Судом сформовано сталу та послідовну практику.

Так, згідно з правовою позицією, викладеною, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.04.2023 у справі № 5002-17/1718-2011, діяльність ліквідатора банкрута спрямована на досягнення остаточної мети ліквідаційної процедури - найповнішого задоволення вимог кредиторів шляхом пошуку та реалізації активів ліквідаційної маси. Поза межами ліквідаційної процедури кредитори боржника не можуть задовольнити свої вимоги в інший спосіб, окрім як через реалізацію майна боржника в ліквідаційній процедурі (частина чотирнадцята статті 39 КУзПБ). Тому основними отримувачами послуг арбітражного керуючого у цій процедурі є саме кредитори неплатоспроможного боржника.

Водночас, беручи участь у справі про банкрутство, кредитор не тільки має певні процесуальні права, зокрема на задоволення своїх грошових вимог за рахунок активів ліквідаційної маси, а й як учасник провадження (сторона) має обов`язки, пов`язані із здійсненням провадження у справі.

Ухвалою суду на такого кредитора можуть покладатися відповідні судові витрати щодо оплати послуг перекладача, судового експерта, арбітражного керуючого тощо.

Отже, якщо процедура банкрутства триває після закінчення коштів, авансованих заявником відповідно до абзацу шостого частини другої статті 30 КУзПБ, або таке авансування не здійснювалося через інше правове регулювання на час ініціювання процедури банкрутства, фонду для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого кредиторами не створено, а коштів, одержаних у результаті господарської діяльності боржника або від продажу його майна, яке не перебуває в заставі, недостатньо для оплати послуг арбітражного керуючого та його витрат, подаючи на затвердження звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат арбітражного керуючого за підсумками ліквідаційної процедури, ліквідатор не може бути позбавлений права звернутися до суду із заявою про стягнення з кредиторів банкрута коштів на оплату його грошової винагороди за період виконання повноважень та відшкодування його витрат у справі. Беручи до уваги принцип пропорційності задоволення вимог кредиторів, суд покладає витрати на оплату послуг ліквідатора та його витрати на кредиторів у справі про банкрутство пропорційно до розміру визнаних кредиторських вимог за наявності на те правових підстав.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.04.2023 у справі № 5002-17/1718-2011 з посиланням на численну практику Верховного Суду (у тому числі постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.07.2020 у справі №Б14/040-07/15-08, від 03.03.2020 у справі № 916/3600/15, від 26.02.2020 у справі № 11/Б-921/1448/2013, від 14.08.2019 у справі № 5/80-10, від 09.07.2019 у справі № 15/55/2011/5003, від 18.04.2019 у справі № 5010/1864/2011-Б-13/56, від 16.04.2019 у справі № 914/2458/16, від 13.02.2019 у справі №910/22696/15, від 02.02.2026 у справі №927/149/22 та ін.).

Постановою Господарського суду Закарпатської області від 23.04.2025 визнано банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю “Спец-Агро-Соя”, ЄДРПОУ 35112844, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором арбітражного керуючого Поліщука Андрія Павловича.

01.06.2026 ліквідатор Поліщук А.П. звернувся із заявою про затвердження звіту про нарахування основної грошової винагороди за період виконання повноважень із 23.04.2025 по 30.04.2026 року в сумі 278 164,00 грн та понесених витрат у розмірі 11 000,00 грн (витрати на нотаріальний переклад документів молдовською/румунською мовою для міжнародного доручення щодо субсидіарної відповідальності), а також про солідарне/одноособове стягнення зазначених сум (загалом 289 164,00 грн) з кредитора Головного управління ДПС у Закарпатській області.

Господарським судом встановлено, що між Кредитором і ліквідатором Поліщуком А.П. із нарахованих ліквідатором сум основної винагороди 278 164,00 грн. та суми витрат ліквідатора пов`язаних із виконанням повноважень ліквідатора у справі на загальну суму 11 000,00 грн., як неспівмірними виконаній роботі, є основна винагорода ліквідатора Поліщука А.П. за період з 01.11.2025 по 30.04.2026 включно, яка становить 151 764,00грн.

Інші суми основної винагороди та витрат є схваленими комітетом кредиторів відповідно до приписів абз. 2 ч. 6 ст. 30 КУзПБ у розмірі 126 400,00грн. основної винагороди та суми витрат ліквідатора у розмірі 11000,00грн. – не оспорюється.

Також, Господарським судом встановлено, що у даній справі кредиторами не створювався фонд для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого - ліквідатора Поліщука А.П.

Згідно з ст. 1 КУзПБ арбітражний керуючий – фізична особа, яка отримала відповідне свідоцтво та інформація про яку внесена до Єдиного Реєстру арбітражних керуючих України.

Відповідно до вимог ч.ч.1-3 ст. 10 КУзПБ арбітражний керуючий є суб`єктом незалежної професійної діяльності. Арбітражний керуючий з моменту постановлення ухвали (постанови) про призначення його керуючим санацією або ліквідатором до моменту припинення здійснення ним повноважень прирівнюється до службової особи підприємства-боржника. Одна й та сама особа може здійснювати повноваження арбітражного керуючого на всіх стадіях провадження у справі про банкрутство відповідно до вимог цього Кодексу. Право на здійснення діяльності арбітражного керуючого надається особі, яка отримала відповідне свідоцтво у порядку, встановленому цим Кодексом, та внесена до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України.

Колегія суддів вважає, що враховуючи вимоги чинного законодавства про банкрутство, арбітражний керуючий є суб`єктом незалежної професійної діяльності, призначений господарським судом для виконання в межах наданих повноважень процедури розпорядження майном, санації чи ліквідації у справі про банкрутство та не є суб`єктом трудових правовідносин.

Здійснюючи розгляд цієї заяви суд першої інстанції вказав, що такому спеціалісту як арбітражний керуючий, у разі відсутності джерела сплати винагороди у ліквідаційній процедурі, винагорода має сплачуватись відповідно до правил, визначених у ст.123, ст.127 ГПК України.

Колегія суддів звертає увагу на те, що у статті 123 ГПК України встановлено види судових витрат, а стаття 127 ГПК України визначає витрати, пов`язані із залученням (викликом) свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів, проведенням експертиз.

Відповідно до ч.1 ст.71 ГПК України спеціалістом є особа, яка володіє спеціальними знаннями та навичками, необхідними для застосування технічних засобів, і призначена судом для надання консультацій та технічної допомоги під час вчинення процесуальних дій, пов`язаних із застосуванням таких технічних засобів (фотографування, складання схем, планів, креслень, відбору зразків для проведення експертизи тощо).

Натомість, відповідно до наведених в Кодексі України з процедур банкрутства понять, арбітражний керуючий – це фізична особа, яка отримала відповідне свідоцтво та інформація про яку внесена до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України (ст.1 КУзПБ), арбітражний керуючий є суб`єктом незалежної професійної діяльності, який з моменту постановлення ухвали (постанови) про призначення його керуючим санацією або ліквідатором до моменту припинення здійснення ним повноважень прирівнюється до службової особи підприємства-боржника (ст.10 КУзПБ).

Відтак поняття “спеціаліст”, витрати на залучення якого в господарському процесі норми ст.123 ГПК України відносять до судових витрат, не слід ототожнювати з поняттям арбітражного керуючого в розумінні Кодексу України з процедур банкрутства, норми якого є спеціальними та в якому врегульовано питання винагороди та арбітражного керуючого за виконання ним повноважень у процедурах банкрутства відшкодування його витрат.

Таким чином, помилковими є висновки суду першої інстанції, викладені в оскарженій ухвалі, про те, що арбітражний керуючий у розумінні ст.123, 127 ГПК України є спеціалістом, який в обов`язковому порядку призначається судом для здійснення відповідної процедури, а також про те, що нормами ст.125, 127 ГПК України встановлено порядок, який забезпечує оплату винагороди (основної винагороди) спеціаліста-арбітражного керуючого шляхом її сплати стороною (кредитором).

Колегія суддів констатує неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, адже норми ст.ст.123, 125, 127 ГПК України не підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, натомість застосуванню підлягають норми ст.30 КУзПБ, які є спеціальними.

Так, відповідно до ч.1 ст.2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кодекс України з процедур банкрутства встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

Норми Кодексу України з процедур банкрутства є спеціальними і під час їх зіставлення з нормами загальними повинні мати процесуальний пріоритет.

Відповідно до абз.5-7 ч.2 ст.30 КУзПБ:

- право вимоги основної грошової винагороди виникає в арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень;

- сплата основної винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна, ліквідатора, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією здійснюється за рахунок коштів, авансованих заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду, який розглядає справу, до моменту подання заяви про відкриття провадження у справі;

- у разі якщо процедура триває після закінчення авансованих заявником коштів, основна винагорода арбітражного керуючого сплачується за рахунок коштів, одержаних боржником - юридичною особою у результаті господарської діяльності, або коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі, або коштів фонду, створеного кредиторами для виплати грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого (у разі його створення).

Відповідно до ч.5 ст.30 КУзПБ кредитори можуть створювати фонд для виплати грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого. Порядок формування фонду та порядок використання його коштів визначаються рішенням зборів кредиторів (у справі про неплатоспроможність фізичної особи) чи комітету кредиторів (у справі про банкрутство юридичної особи) та затверджуються ухвалою господарського суду.

Таким чином, відповідно до наведених положень статті 30 КУзПБ, сплата грошової винагороди арбітражного керуючого в справі про банкрутство можлива за рахунок: 1) авансування коштів заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду; 2) коштів, одержаних боржником - юридичною особою у результаті господарської діяльності; 3) коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі; 4) коштів створеного кредиторами фонду для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 16.03.2021 у справі №5011-15/2551-2012, від 16.07.2020 у справі №918/454/18.

Дослідивши матеріали справи та встановивши фактичні дії, вчинені арбітражним керуючим у ліквідаційній процедурі у справі про банкрутство ТОВ “Спец-Агро-Соя”, колегія суддів дійшла висновку, що активні заходи з виконання повноважень ліквідатора здійснювалися арбітражним керуючим у березні та квітні 2026.

З огляду на зазначене, виходячи з розрахунку трьох розмірів мінімальної заробітної плати за кожен місяць виконання арбітражним керуючим повноважень ліквідатора, що передбачені ч. 2 ст. 30 КУзПБ, апеляційний господарський суд визначив, що загальний розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого становить 51 882,00 грн.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла до висновку про часткове задоволення заяви арбітражного керуючого Поліщука Андрія Павловича про затвердження звіту про нарахування винагороди та витрат за час виконання повноважень ліквідатора у справі, затвердити суму основної грошової винагороди ліквідатора - арбітражного керуючого Поліщука А.П. за період з 01.11.2025 по 30.04.2026 включно в сумі 51 882,00 грн, а також про часткове задоволення заяви арбітражного керуючого ліквідатора Поліщука Андрія Павловича про стягнення з кредитора Головного управління ДПС у Закарпатській області сум основної винагороди та витрат за час виконання повноважень ліквідатора у справі та стягнення з кредитора Головного управління ДПС у Закарпатській області на користь арбітражного керуючого Поліщука Андрія Павловича суму основної грошової винагороди за виконання ним повноважень ліквідатора у справі № 907/1022/24 за весь період ліквідаційної процедури з 23.04.2025 по 30.04.2026 в сумі 178 282,00 грн та стягнути суму витрат ліквідатора пов`язаних із виконанням повноважень ліквідатора у справі в сумі 11 000,00 грн.

Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Згідно з ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За приписами ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно зі статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 277 ГПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) не з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З врахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що ухвала Господарського суду Закарпатської області від 15.06.2026 у справі №907/1022/24 підлягає скасуванню із прийняттям нового рішення про часткове задоволення заяви арбітражного керуючого Поліщука Андрія Павловича про затвердження звіту про нарахування винагороди та витрат за час виконання повноважень ліквідатора у справі, слід затвердити суму основної грошової винагороди ліквідатора - арбітражного керуючого Поліщука А.П. за період з 01.11.2025 по 30.04.2026 включно в сумі 51 882,00 грн, частково задоволити заяву арбітражного керуючого ліквідатора Поліщука Андрія Павловича про стягнення з кредитора Головного управління ДПС у Закарпатській області сум основної винагороди та витрат за час виконання повноважень ліквідатора у справі та стягнути з кредитора Головного управління ДПС у Закарпатській області на користь арбітражного керуючого Поліщука Андрія Павловича суму основної грошової винагороди за виконання ним повноважень ліквідатора у справі № 907/1022/24 за весь період ліквідаційної процедури з 23.04.2025 по 30.04.2026 в сумі 178 282,00 грн та стягнути суму витрат ліквідатора пов`язаних із виконанням повноважень ліквідатора у справі в сумі 11 000,00 грн, а апеляційна скарга ГУ ДПС у Закарпатській області підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 86,129, 236, 254, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ГУ ДПС у Закарпатській області вих.№7062/5/07-16-13-03-03 від 06.07.2026 (вх. №01-05/2184/26 від 06.07.2026) – задоволити частково.

2. Ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 15.06.2026 у справі №907/1022/24 – скасувати.

Прийняти нове рішення, яким заяву арбітражного керуючого Поліщука Андрія Павловича про затвердження звіту про нарахування винагороди та витрат за час виконання повноважень ліквідатора у справі - задоволити частково.

Затвердити суму основної грошової винагороди ліквідатора - арбітражного керуючого Поліщука А.П. за період з 01.11.2025 по 30.04.2026 включно в сумі 51 882,00 грн.

Заяву арбітражного керуючого ліквідатора Поліщука Андрія Павловича про стягнення з кредитора Головного управління ДПС у Закарпатській області сум основної винагороди та витрат за час виконання повноважень ліквідатора у справі – задовольнити частково.

Стягнути з кредитора Головного управління ДПС у Закарпатській області (ЄДРПОУ 44106694, 88000, м. Ужгород, вул. Волошина, 52) на користь арбітражного керуючого Поліщука Андрія Павловича (свідоцтво арбітражного керуючого № 1890 від 21.12.2018 р., ІПН НОМЕР_1 , 03038, м. Київ, вул. М. Грінченка, буд. 4) суму основної грошової винагороди за виконання ним повноважень ліквідатора у справі № 907/1022/24 за весь період ліквідаційної процедури з 23.04.2025 по 30.04.2026 в сумі 178 282,00 грн та стягнути суму витрат ліквідатора пов`язаних із виконанням повноважень ліквідатора у справі в сумі 11 000,00 грн.

Господарському суду Закарпатської області видати відповідні накази.

3. Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

4. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Головуючий суддя Панова І.Ю.,

Суддя Зварич О.В.,

Ржепецький В.О.