Постанова від 11 жовтня 2026 р. у справі №914/3859/25 — Західний апеляційний господарський суд

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 914/3859/25

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Нарольського М.М. (головуючого), Степанюк Н.Л., Шаповала Д.В.,

за участю секретаря судового засідання Чудяк Х.В.,

представників учасників справи:

від позивача – Юзьків В.М.

від відповідача (скаржника) – Сухий О.В. (в режимі відеоконференції)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Т-Стиль"

на рішення Господарського суду Львівської області від 06.08.2026 року (повний текст складено 20.08.2026 року, суддя Крупник Р.В.)

у справі № 914/3859/25

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Ріел-Естейт Груп"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Т-Стиль"

про стягнення заборгованості та штрафу,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог

У грудні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Ріел-Естейт Груп" звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Т-Стиль" про стягнення про стягнення 4238426,33 грн, з яких: 817722,35 грн - заборгованості за договором оренди за період з грудня 2025 року по березень 2026 року та 3420703,98 грн – штраф за прострочення сплати орендних платежів (з урахуванням заяви позивача про збільшення позовних вимог).

Позов обґрунтовано порушенням відповідачем умов укладеного сторонами договору оренди нежитлового приміщення в частині оплати орендних платежів.

Клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу

Під час розгляду справи судом першої інстанції, відповідач заявив клопотання про зменшення розміру штрафу на 90 %, посилаючись на те, що прострочення настало внаслідок обставин, пов`язаних із "знищенням фабрики" за наслідком влучання крилатої ракети, в якій відповідач здійснював свою діяльність; повне задоволення вимоги про стягнення штрафу призведе до безпідставного збагачення позивача, негативно вплине на діяльність відповідача та покладатиме на нього надмірний фінансовий тягар.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду Львівської області від 06.08.2026 у справі № 914/3859/25 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 817 722,35 грн - основного боргу, 1 551 881,44 грн – штрафу. У задоволенні решти вимог суд відмовив. Здійснено розподіл судових витрат: присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 50 816,12 грн - судового збору та 58 000 грн - витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду мотивоване тим, що відповідач неналежним чином виконував свої обов`язки за договором, вносячи платежі на користь позивача несвоєчасно та не в повному обсязі. Суд визнав безпідставними доводи відповідача про припинення орендних відносин в спірний період та констатував наявність підстав для застосування до нього заходів відповідальності за неналежне виконання умов договору.

Водночас дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення клопотання ТОВ "Т-Стиль" та зменшення розміру заявленого позивачем штрафу: за квітень 2025 року у розмірі 198 552,65 грн та за травень 2025 року у розмірі 197 623,72 грн – на 90 %, враховуючи незначну тривалість прострочення (2 та 5 днів), повне внесення орендних платежів за ці місяці та надмірність розміру штрафу, який дорівнює розміру місячної орендної плати (39617,64 грн).

Щодо штрафу за період з жовтня 2025 року по лютий 2026 року у загальному розмірі 3024527,61 грн, суд дійшов висновку про зменшення такого на 50 % до 1512263,80 грн, врахувавши повне внесення орендних платежів за жовтень та листопад 2025 року та відносно незначний період прострочення за ці місяці, а також надмірність розміру штрафу, який дорівнює розміру трьох місячної орендної плати.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач – Товариство з обмеженою відповідальністю "Т-Стиль" звернувся до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення Господарського суду Львівської області від 06.08.2026 у справі № 914/3859/25 в частині стягнення штрафних санкцій, ухваливши в цій частині нове рішення, яким загальну суму штрафу, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за період з квітня 2025 року по лютий 2026 року зменшити на 90 відсотків на підставі статті 551 ЦК України, визначивши остаточний розмір штрафу до стягнення у сумі 342 070,40 грн.

Зокрема, зазначає, що здійснюючи дискреційні повноваження щодо зменшення штрафу, суд першої інстанції належним чином не врахував виняткову та істотну обставину: 10.09.2025 року внаслідок ракетного обстрілу держави-агресора було повністю знищено фабрику ТОВ "Т-Стиль" у м. Волочиськ, Хмельницька область (кримінальне провадження № 22025240000000148); втрата головних виробничих потужностей суміжного бізнесу відповідача катастрофічно вплинула на його загальний майновий стан. Посилається на рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2013 від 11.07.2013 (наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення).

Також наголошує, що позивач не надав суду жодних доказів того, що несвоєчасна оплата рахунків за оренду завдала йому реальних майнових збитків, призвела до значного погіршення його фінансового стану чи ускладнила господарську діяльність, що б підтверджувало надмірність розміру штрафу, який дорівнює розміру трьохмісячної орендної плати, водночас, стягнення штрафу (300% від місячної плати) зменшеного лише на 50 % за наявності таких обставин є непомірним фінансовим тягарем для відповідача.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.09.2026 року апеляційна скарга передана колегії суддів у складі: Нарольський М.М. - головуючий суддя, судді Степанюк Н.Л., Шаповал Д.В.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 21.09.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Т-Стиль" на рішення Господарського суду Львівської області від 06.08.2026 у справі № 914/3859/25; розгляд апеляційної скарги призначено на 12.10.2026 об 11 год. 30 хв.; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень – до 07.10.2026; витребувано з місцевого господарського суду матеріали справи.

Ухвалою суду від 23.09.2026 задоволено клопотання представника відповідача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Позиція іншого учасника справи

Позивач просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення. Зокрема, зазначає, що зменшення розміру неустойки на 90 % та більше фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін. Суд першої інстанції застосував диференційований підхід до стягнення з відповідача неустойки (90 % зменшення за квітень –травень 2025 року та 50 % за жовтень 2025 – лютий 2026 року), що є реалізацією дискреційного повноваження з урахуванням конкретних обставин кожного періоду.

Явка представників учасників справи

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив такі задовольнити в повному обсязі: змінити рішення Господарського суду Львівської області від 06.08.2026 у справі № 914/3859/25 в частині стягнення штрафних санкцій, ухваливши в цій частині нове рішення, яким загальну суму штрафу, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за період з квітня 2025 року по лютий 2026 року зменшити на 90 відсотків, з підстав, наведених в апеляційній скарзі.

Представник позивача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення, з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 19.07.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Ріел-Естейт Груп" (в тексті договору – орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Т-Стиль" (в тексті договору – орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення № Ч/ГЛ, відповідно до умов якого, а саме: п. п. 1.1, 1.4 орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення на цокольному поверсі загальною площею 796 кв.м, що є частиною торгово-офісного центру, який розташований за адресою: Львівська область, м. Червоноград (на цей час – м. Шептицький), вул. Героїв Майдану, 10, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2556257446120, для здійснення господарської діяльності, яка відповідає господарській діяльності орендаря.

Відповідно до п. 1.5 Договору датою відкриття приміщення є 16-ий календарний день з дня підписання сторонами акту приймання-передачі.

Згідно з п. 2.1 Договору орендодавець повинен передати приміщення орендарю протягом 21-го календарного дня з дня підписання сторонами договору, а орендар – в день передачі приміщення орендодавцем зобов`язаний прийняти приміщення і підписати акт приймання-передачі, в якому зазначається технічний стан приміщення та який є невід`ємною частиною договору.

Вартість приміщення з урахуванням її індексації на дату укладання договору становить 81611293 грн (п. 1.2 Договору).

У п. 3.1 Договору сторони погодили, що, починаючи з дати відкриття, розмір орендної плати в місяць за користування приміщенням складається з щомісячної фіксованої орендної плати та щомісячної плати від товарообігу, та розраховується за наступною формулою: ОП (розмір орендної плати в місяць з ПДВ) = ОПфікс (щомісячна фіксована плата з ПДВ) + ОПго (щомісячна плата від товарообігу з ПДВ). При цьому розмір щомісячної фіксованої плати розраховується за такою формулою: ОПфікс = Пл*ОС, де Пл - це площа приміщення, що визначена в акті приймання-передачі, а ОС - орендна плата за 1 кв.м приміщення, що становить суму в гривнях, у т.ч. ПДВ, що еквівалентно 6 доларів США за офіційним курсом гривні до долара США, встановленим Національним банком України станом на дату виставлення орендодавцем рахунку, а у випадку не виставлення такого рахунку - станом на дату здійснення платежу.

Щомісячна фіксована орендна плата ОПфікс здійснюється щомісячно, не пізніше 25 числа поточного місяця за наступний місяць в безготівковій формі, шляхом банківського переказу на поточний рахунок орендодавця. Орендар здійснює всі фіксовані та погоджені сторонами в договорі чи його додатках оплати самостійно без рахунку згідно з договором, при цьому, неотримання рахунку орендарем не звільняє його від сплати відповідних платежів та не є підставою для продовження строків проведення розрахунків (п. 3.3 Договору).

Відповідно до п. 3.6 Договору сторони погодили, що для цілей договору, у зв`язку із пристосуванням орендарем приміщення під потреби орендаря, розмір орендної плати за період з дня підписання сторонами акту приймання-передачі до дати відкриття становить 100 грн з ПДВ. 3 дати відкриття орендар сплачує орендну плату щомісячно за кожен календарний місяць користування приміщенням по час належного повернення приміщення орендодавцю.

Згідно з п. 3.7 Договору протягом 3 календарних днів з дати підписання договору орендар здійснює передоплату фіксованої орендної плати за повний календарний місяць, починаючи з дати відкриття, та передоплату з фіксованої орендної плати (гарантійний платіж) за останній місяць оренди в розмірі 4 776 долари США за офіційним курсом гривні до долара США, встановленим Національним банком України станом на дату виставлення орендодавцем рахунку, а у випадку не виставлення такого рахунку орендодавцем станом на дату здійснення платежу.

Пунктом 6.2 Договору передбачено, що у випадку прострочення орендарем виконання зобов`язань з оплати орендної плати, орендар сплачує орендодавцю штраф у розмірі місячної фіксованої орендної плати за користування приміщенням за кожне таке прострочення. При цьому, у випадку прострочення орендарем виконання зобов`язань щодо оплати орендної плати більше як на один місяць, орендар сплачує орендодавцю штраф у розмірі трьох місячних фіксованих орендних плат за користування приміщенням за кожне таке прострочення.

Крім цього, у розділі 8 Договору сторони передбачили умови щодо форс-мажору (обставин непереборної сили).

Так, сторони звільняються від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) умов договору у випадку, якщо таке невиконання (неналежне виконання) є наслідком настання обставин форс-мажору (обставин непереборної сили), що обґрунтовано не залежать від сторін і унеможливлюють виконання сторонами відповідних умов договору, проте не звільняються від обов`язку виконати свої зобов`язання відповідно до умов договору після припинення форс-мажору (п. 8.1 Договору).

Відповідно до п. 8.3 Договору постраждала від форс-мажору сторона протягом 3 календарних днів з дня, коли їй стало відомо про форс-мажор, повинна повідомити іншу сторону в письмовій формі про початок та достовірно відомий або прогнозований час припинення дії форс-мажору, повну інформацію про характер впливу форс-мажору на виконання договору, а також протягом 3 календарних днів з дня, коли їй стало відомо про припинення форс-мажору, повинна повідомити іншу сторону в письмовій формі про таке припинення. Якщо будь-яке із зазначених повідомлень не було направлено у вказаний строк, сторона, яка повинна була його направити, несе відповідальність за збитки іншої сторони, які стали результатом того, що таке повідомлення не було направлене. Обставини форс-мажору (обставини непереборної сили) повинні бути засвідчені сертифікатом Торгово-промислової палати України або її регіональним підрозділом.

Звільнення від відповідальності за цим договором унаслідок форс-мажору матиме місце лише в разі надання стороною, яка постраждала від форс-мажору, протягом 40 календарних днів з дня, коли їй стало відомо про форс-мажор, іншій стороні сертифікату Торгово-промислової палати України (п. 8.4 Договору).

Згідно з п. 8.5 Договору якщо форс-мажор діє або достовірно відомо, що буде діяти, впродовж строку, який перевищує 3 місяці, будь-яка з сторін має право припинити дію цього договору (відмовитися від цього договору), попередивши про це іншу сторону не пізніше ніж за 15 календарних днів до дати припинення. При цьому сторони здійснюють взаємні розрахунки щодо виконаної частини договору.

На виконання умов договору, 02.09.2024 сторонами підписано акт приймання-передачі, за яким позивач передав, а відповідач прийняв в оренду відповідне нежитлове приміщення.

Відповідач здійснив передоплату фіксованої оренди за повний календарний місяць та передоплату з фіксованої оренди (гарантійний платіж) за останній місяць оренди в загальному розмірі 393 708,60 грн.

Позивач виставив відповідачу рахунки на оплату за період з грудня 2025 року по березень 2026 року на загальну суму 817 722,35 грн, а саме: за грудень 2025 року № Р11-002091 від 21.11.2025 на суму 201 331,80 грн; за січень 2026 року № Р12-003893 від 20.12.2025 на суму 202 203,42 грн; за лютий 2026 року № Р01-004147 від 21.01.2026 на суму 206 647,01 грн; за березень 2026 року № Р03-000383 від 04.03.2026 на суму 207540,12 грн.

Судом встановлено, що відповідач у встановлені договором строки не здійснив орендних платежів за спірний період, у зв`язку з чим, у нього виникла заборгованість в сумі 817 722,35 грн.

Крім цього, судом встановлено, що позивач виставив відповідачу рахунки на оплату: за квітень 2025 року № Р03-001419 від 20.03.2025 на суму 198 552,65 грн; за травень 2025 року № Р04-001369 від 22.04.2025 на суму 197 623,72 грн, за жовтень 2025 року № Р09-002313 від 19.09.2025 на суму 197 004,28 грн, за листопад 2025 року № Р10-001439 від 21.10.2025 на суму 200 989,36 грн, які в повному обсязі оплачено відповідачем, однак з порушенням погоджених сторонами строків (прострочення становить від 2 до 35 днів).

У зв`язку з допущеним відповідачем простроченням у здійсненні орендних платежів, позивач на підставі п. 6.8 Договору нарахував останньому штраф у загальному розмірі 3420703,98 грн (зокрема: за квітень 2025 року у розмірі 198 552,65 грн, за травень 2025 року – 197 623,72 грн, за жовтень 2025 року – 591 012,84 грн (197 004,28 х 3), за листопад 2025 року – 602 968,08 грн (200 989,36 х 3), за грудень 2025 року – 603 995,40 грн (201331,80 х 3), за січень 2026 року – 606 610,26 грн (202 203,42 х 3), за лютий 2026 року – 619941,03 грн (206 647,01 х 3).

Судом також встановлено, що 10.09.2025 одне з приміщень відповідача, що знаходиться у м. Волочиськ Хмельницької області, яке перебувало в його користуванні згідно з договором позички від 31.12.2024, зазнало ракетного обстрілу держави-агресорки та було пошкоджене разом із майном відповідача, котре в ньому знаходилося, що підтверджується актом обстеження об`єкта, пошкодженого внаслідок військових дій від 17.09.2025, витягом з ЄДРСР про реєстрацію кримінального провадження № 22025240000000148 від 10.09.2025 та звітом з технічного обстеження об`єкта будівництва, пошкодженого внаслідок бойових дій, спричинених збройною агресією російської федерації від 17.11.2025.

Посилаючись на вказані обставини, відповідач у листі за вих. № 12-09 від 22.09.2025 просив позивача розглянути можливість щодо скорочення орендованої торговельної площі, залишивши комерційні ставки, але переглянувши систему оплати на користь відсотка від товарообігу, а також щодо дострокового припинення оренди відповідно до п. 5.2.2 договору.

Листом за вих. № 24-10 від 24.10.2025 відповідач просив вважати договір припиненим з 22.10.2025, у зв`язку із настанням форс-мажору, а у листі №24-11 від 24.11.2025 просив надати знижку в розмірі 50% на орендні нарахування, починаючи з листопада 2025 року до кінця першого кварталу 2026 року.

В подальшому, листом за вих. № 05-12 від 05.12.2025 відповідач повідомив позивача про існування форс-мажору понад три місяці, а відтак, розірвання договору на підставі п. 8.5, договору 19.12.2025, вважаючи вказану дату останнім днем оренди та днем звільнення приміщення.

Відповіді позивача на вказані листи відповідача у матеріалах справи відсутні, натомість наявна претензія щодо сплати заборгованості.

Листом вих. № 15-12 від 15.12.2025 відповідач направив позивачу примірники акту приймання-передачі приміщення для повернення майна з користування та додаткову угоду № 1 від 19.12.2025 про розірвання договору за взаємною згодою сторін з 20.12.2025, які позивачем не підписано та не повернуто відповідачу.

16.12.2025 ТОВ "Компанія Ріел-Естейт Груп" звернулося до суду з цим позовом про стягнення з ТОВ "Т-Стиль" 4 238 426,33 грн, з яких: 817 722,35 грн - заборгованості за договором оренди за період з грудня 2025 року по березень 2026 року та 3 420 703,98 грн – штраф за прострочення сплати орендних платежів (з урахуванням заяви позивача про збільшення позовних вимог).

Як зазначалося вище, місцевий господарський суд дійшов висновку про підставність та обґрунтованість позовних вимог, разом з тим, частково задовольнивши клопотання відповідача, зменшив розмір штрафу: за квітень 2025 року в сумі 198 552,65 грн та за травень 2025 року в сумі 197 623,72 грн – на 90% та за період з жовтня 2025 року по лютий 2026 року в сумі 3 024 527,61 грн – на 50%.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідач, звертаючись до апеляційного суду з апеляційною скаргою, не погодився з частковим задоволенням судом його клопотання про зменшення розміру штрафу, вважаючи доведеними обставини щодо зменшення загального розміру штрафу на 90 %.

В іншій частині вирішення спору щодо стягнення основного боргу в сумі 817722,35 грн рішення місцевого господарського суду сторонами не оскаржується, встановлені судом першої інстанції фактичні обставини справи сторонами не оспорюються.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а у відповідності до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.2 ст.612 ЦК України).

Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою (ч. 1 ст. 546 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (ч. 1 ст. 550 ЦК України).

Частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Тлумачення частини третьої статті 551 ЦК України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов`язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, яка порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення неустойки.

При цьому ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Так, завданням неустойки є сприяння належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер. Вона не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Зменшення неустойки є протидією необґрунтованого збагачення однією з сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін.

Верховний Суд неодноразово наголошував у своїх постановах, що визначення конкретного розміру, на який зменшуються належні до сплати штрафні санкції, належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи, не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Разом з цим, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки (штрафу, пені) є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України).

При вирішенні питання щодо зменшення розміру штрафу за період з жовтня 2025 року по лютий 2026 року у загальному розмірі 3024527,61 грн на 50%, місцевий господарський суд врахував, зокрема, повне внесення орендних платежів за жовтень та листопад 2025 року; відносно незначний період прострочення за ці місяці; надмірність розміру штрафу, який становить трьохмісячну орендну плату. Суд у рішенні зазначив, що стягнення штрафу у повному обсязі матиме наслідком невиправдане збагачення позивача, якому внаслідок прострочення виконання відповідачем своїх зобов`язань фактично буде сплачено суми рівні тримісячній орендній платі понад належні до сплати орендні платежі; наведене слугуватиме отриманню позивачем істотно більшої економічної вигоди від порушення відповідачем строків оплати, ніж від належного виконання договору, що суперечить компенсаційній природі неустойки та призводить до необґрунтованого дисбалансу між наслідками порушення для відповідача і фактичними втратами позивача.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для зменшення розміру штрафу, разом з тим, визначаючи відсоток такого зменшення (до 50%), місцевим господарським судом не було в повній мірі враховано всі обставини цієї справи, зокрема: надмірно великий розмір штрафу у порівнянні з основним боргом; обставини щодо пошкодження майна відповідача внаслідок ракетної атаки російської федерації; поведінку відповідача, який повідомив позивача про настання таких обставин та просив про зменшення розміру орендної плати і в подальшому про припинення договірних відносин; поведінку позивача, який не надав будь-які відповіді на запити орендаря.

При цьому, колегія суддів враховує, що законодавець надає суду право зменшувати розмір неустойки, а не звільняти боржника від її сплати. Поряд з цим сукупність обставин у конкретних правовідносинах (формальні ознаки прострочення боржника, порушення зобов`язання з вини кредитора - стаття 616 ЦК України тощо) можуть вказувати на несправедливість стягнення з боржника неустойки в будь-якому істотному розмірі.

Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду.

У постанові Верховного Суду від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 зазначено, що чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов`язань, її розмір; і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер. А тому і розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90%, 70% чи 50% тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини першої, другої статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду.

Індивідуальний характер підстав, якими в конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.

Суд звертає увагу на те, що зменшення розміру неустойки підпадає під регулювання норм частини третьої статті 551 ЦК України, яка передбачає, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, тобто вказана норма передбачає умови як підстави для зменшення пені і не визначає вимог щодо обов`язкової їх наявності у поєднанні, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них безвідносно до майнового стану сторін.

Колегія суддів також враховує: характер зобов`язання, яке у цій справі стосується оренди приміщення в торгово-офісному центрі в центральній частині м. Шептицького, пов`язану з цим вартість оренди; порушення боржника та його наслідки (відповідач виконував зобов`язання зі сплати орендної плати із затримкою та на момент звернення до суду мав часткове невиконання), обсяг і вартість невиконаної частини (періоди прострочення малу різну тривалість, носили незначний характер до жовтня 2025 року, тобто до пошкодження приміщення фабрики відповідача у м. Волочиськ, в якій він здійснював свою діяльність, внаслідок влучання крилатої ракети та понесення у зв`язку з цим майнових наслідків, що вочевидь вплинуло на його господарську діяльність та, як наслідок, виконання грошових зобов`язань); причини порушення (доводи відповідача щодо негативного впливу зазначеної події на виконання ним грошового зобов`язання позивачем не спростовано, водночас ця подія мала надзвичайний, непередбачуваний, непідконтрольний і невідворотний характер); подальшу поведінку боржника, що свідчить про своєчасність повідомлення кредитора про подію, пошук альтернатив, пропозиції реального виконання (відповідач, з посиланням на цю обставину, тричі звертався до позивача з проханнями розглянути можливість щодо: скорочення орендованої торговельної площі, залишивши комерційні ставки, але переглянувши систему оплати на користь відсотка від товарообігу; надання знижки в розмірі 50% на орендні нарахування, починаючи з листопада 2025 року до кінця першого кварталу 2026 року; дострокового припинення оренди); подальшу поведінку кредитора (ненадання відповіді на ці звернення, відсутність доказів будь-якого реагування на пропозиції відповідача, що не свідчило про зацікавленість кредитора у сприянні виконання зобов`язання та вжитті будь-яких заходів для мінімізації наслідків прострочення); пропорційність залишеної суми непогашеної відповідачем суми боргу станом на день прийняття рішення (тобто співвідношення заявленої та залишеної до стягнення неустойки з ціною договору, вартістю невиконаної частини, тривалістю порушення).

Ухвалюючи рішення в частині вирішення питання щодо зменшення розміру штрафу, судом першої інстанції не враховано всі обставини цієї справи; викладені у рішенні висновки не в повній мірі відповідають встановленим судом обставинам справи; тому колегія суддів дійшла висновку про необхідність зміни рішення в зазначеній частині.

З огляду на наведене, додатково врахувавши вищевикладене, дослідивши обставини цієї справи та реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтею 551 ЦК України, виходячи з загальних засад, встановлених у статті 3 ЦК України, а саме справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи також принцип розумного балансу між інтересами сторін, що запобігатиме настанню негативних наслідків для них, колегія суддів дійшла висновків про необхідність зменшення розміру штрафу в сумі 3024527,61 грн (за період з жовтня 2025 року по лютий 2026 року) до 453 679,14 грн (що відповідає зменшенню на 85%). Зі зменшенням судом першої інстанції розміру штрафу за інший період (до 39617,64 грн) колегія суддів погоджується.

Колегія суддів вважає, що у цьому конкретному випадку штраф у зменшеному зазначеному колегією суддів розмірі цілком справедливо відіграє свою компенсаторну та превентивну функцію як засіб цивільно-правової відповідальності у цій справі і такий розмір штрафу враховує усі обставини справи та досліджені судом докази у справі.

На переконання колегії суддів, у цьому конкретному випадку визначена після зменшення сума неустойки не втрачає свою компенсаційну, забезпечувальну та превентивну функції, і не створює для боржника, з огляду на встановлені обставини, економічного стимулу порушувати договір, поряд з цим не призведе й до безпідставного збагачення кредитора, а також унеможливлює ситуацію, коли порушення договору є економічно вигіднішим за його виконання.

Таке зменшення, за встановлених у цій справі обставин, є справедливим, доцільним, обґрунтованим, таким, що цілком відповідає принципу верховенства права, а також проявом балансу між інтересами кредитора та боржника.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Статтею 275 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (ч. 4 ст. 277 ГПК України).

Беручи до уваги все наведене вище, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та зміну рішення Господарського суду Львівської області від 06.08.2026 у справі № 914/3859/25, шляхом викладення пункту 2 його резолютивної частини в наступній редакції: "Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Т-Стиль" (29000, м. Хмельницький, вул. Шухевича Романа, буд. 6; код ЄДРПОУ 35750435) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Ріел-Естейт Груп" (79031, м. Львів, вул. Скорини, буд. 32 кв. 77; код ЄДРПОУ 40746462) 817 722,35 грн. основного боргу, 493296,78 грн. штрафу та 50 816,12 грн. судового збору.".

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Т-Стиль" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Львівської області від 06.08.2026 у справі № 914/3859/25 змінити, виклавши пункт 2 резолютивної частини рішення у наступній редакції:

"Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Т-Стиль" (29000, м. Хмельницький, вул. Шухевича Романа, буд. 6; код ЄДРПОУ 35750435) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Ріел-Естейт Груп" (79031, м. Львів, вул. Скорини, буд. 32 кв. 77; код ЄДРПОУ 40746462) 817 722,35 грн. основного боргу, 493 296,78 грн. штрафу та 50 816,12 грн. судового збору.".

В іншій частині рішення Господарського суду Львівської області від 06.08.2026 у справі № 914/3859/25 залишити без змін.

На виконання постанови місцевому господарському суду видати наказ.

Матеріали справи № 914/3859/25 повернути до Господарського суду Львівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку у відповідності до вимог ст. ст. 286-291 ГПК України.

Повну постанову складено 14.10.2026.

Головуючий суддя М.М. Нарольський

Судді Н.Л. Степанюк

Д.В. Шаповал