Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №524/12881/24 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 524/12881/24 Номер провадження 22-ц/814/1305/26Головуючий у 1-й інстанції Андрієць Д. Д. Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 рокум. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Бутенко С. Б.

Суддів Карпушина Г. Л., Обідіної О. І.

за участю секретаря: Ракович Д. Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Гонтара Валерія Миколайовича

на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 29 жовтня 2025 року, ухвалене в місті Кременчуці під головування судді Андрієць Д. Д.

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк», треті особи: Автозаводський відділ державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

в с т а н о в и в:

У жовтні 2024 року ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Гонтара В. М. звернувся до суду із вказаним позовом до АТ КБ «ПриватБанк», в якому просив суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 101 від 06.01.2016, виданий приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І. М. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 110 992,47 грн заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивовано тим, що згідно даних мобільний застосунок Єдиного порталу державних послуг «Дія» він дізнався про наявність заведеного стосовно нього виконавчого провадження, відкритого на підставі виконавчого напису № 101 від 06.01.2016, виданого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І. М. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 110 992,47 грн заборгованості за кредитним договором.

Вказував, що нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності заборгованості, що підлягає стягненню, чим порушив норми Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Вважає вказану у виконавчому напису заборгованість спірною та такою, що підлягає доведенню, а тому не визнає її.

Зазначав, що оспорюваний виконавчий напис було вчинено 06.01.2016, в період часу, коли законодавством вже не була передбачена можливість вчинення виконавчого напису на підставі кредитного договору, укладеного в простій письмовій формі, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі № 826/20084/14.

Кредитний договір, який був підставою для вчинення оскаржуваного виконавчого напису, не посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Наголошував на тому, що відповідач з вимогою про усунення порушень за кредитним договором до нього не звертався, що об`єктивно позбавляє його можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості подати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги кредитора.

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 29 жовтня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено в повному обсязі.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Гонтар В. М. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким вимоги позивача задовольнити в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що зазначена у виконавчому написі нотаріуса кредитна заборгованість є спірною, оскільки не визнається позивачем ОСОБА_1 , та при вчиненні виконавчого напису нотаріусом порушено вимоги Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Вважає оспорюваний виконавчий напис нотаріуса незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.

Колегія суддів апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374, статті 375 ЦПК України, за результатами розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

По справі встановлено, що 06.01.2016 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І. М. вчинено виконавчий напис № 101 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 110 992,47 грн заборгованості за кредитним договором та 1 700 грн витрат, пов`язаних з вчиненням виконавчого напису (а. с. 7).

На підставі вказаного виконавчого напису 08.09.2016 головним державним виконавцем Автозаводського ВДВС міста Кременчука Полтавської області Ніколаєвою Ю. В. відкрито виконавче провадження № 52143911.

В ході виконавчого провадження державним виконавцем 10.08.2018 винесено постанову про арешт майна боржника та 09.09.2019 постанову про арешт коштів боржника.

Постановою старшого державного виконавця Автозаводського ВДВС міста Кременчука Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Акіменко Е. В. від 21.09.2020 виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» (відсутність у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення.

Вказане підтверджується Інформацією про виконавче провадження від 21.03.2025 (а. с. 54-57).

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав суду доказів, які б спростовували існування заборгованості та її розмір на час вчинення оспорюваного виконавчого напису, а тому з огляду на висновки Великої Палати Верховного Суду, суд дійшов висновку, що підстави для визнання виконавчого напису № 101 від 06.01.2016, вчиненого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І. М., відсутні. З огляду на вказане суд дійшов висновку не розглядати заяву відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Захист цивільних прав нотаріусом здійснюється шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом (стаття 18 ЦК України).

Правове регулювання процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів міститься у главі 14 Закону України «Про нотаріат» від 02 вересня 1993 року № 3425-XII (далі - Закон № 3425-XII) та главі 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок).

Відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів.

Відповідно до приписів цієї статті нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі, якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 .

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

У пунктах 20, 22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19) зазначено, що «вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником. При цьому безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172».

Таким чином, з наведених приписів вбачається, що нотаріус, перш ніж вчинити виконавчий напис, повинен перевірити, чи підпадає заявлена вимога під той вид заборгованості, про який ідеться в переліку, чи подані всі передбачені переліком документи, чи оформлені такі документи належним чином, чи підтверджують подані документи безспірність заборгованості боржника перед кредитором та прострочення виконання зобов`язання, чи не виник спір між зацікавленими особами, чи не минув встановлений законодавством строк для вчинення виконавчого напису.

Нотаріус під час вчинення виконавчого напису не встановлює права та обов`язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність необхідних документів.

Згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172 (у редакції на час видачі виконавчого напису нотаріусом), у разі стягнення заборгованості за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

У справі, що переглядається апеляційним судом, встановлено, що виконавчий напис вчинений на підставі Генеральної угоди про реструктуризацію боргу та приєднання до Умов та Правил надання продукту кредитних карт № б/н від 11.02.2015, укладеної між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 , за умовами якої ОСОБА_1 зменшено розмір заборгованості за Договорами №№ 1, 2 ,3 ,4 та погоджено новий строк остаточного погашення заборгованості - 28.02.2018. Також ОСОБА_1 надано кредит в сумі 80 467,53 грн на строк 36 місяців до 28.02.2018 шляхом встановлення кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

За оспорюваним виконавчим написом нотаріуса розмір заборгованості, яка стягується з позивача, як боржника, на користь банку становить 109 292,47 грн та складається із: залишку заборгованості за кредитом - 76 635,06 грн, суми заборгованості за відсотками - 9 993,97 грн, пені та комісії - 16 529,37 грн, штрафу - 6 134,07 грн.

Такий розмір заборгованості підтверджується Випискою з рахунку боржника станом на 15.12.2015 за період з 12.02.2015 по 15.12.2015 та Випискою за Договором № б/н за період з 01.01.1999 по 26.11.2024, наданими відповідачем до відзиву на позовну заяву (а. с. 48-53).

Частиною третьою статті 12 та частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Оцінивши подані сторонами докази у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про дотримання нотаріусом встановленої процедури вчинення виконавчого напису.

Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про відсутність заборгованості або її інший розмір на момент вчинення виконавчого напису нотаріуса, а також не підтверджують порушення нотаріусом вимог законодавства, які б унеможливлювали вчинення відповідної нотаріальної дії.

Сам по собі факт заперечення позивачем наявності або розміру заборгованості після вчинення виконавчого напису не свідчить про її спірність на момент звернення стягувача до нотаріуса та не є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Посилання в апеляційній скарзі на порушення нотаріусом вимог закону щодо вчинення виконавчого напису на кредитному договорі, укладеному у простій письмовій формі, колегія суддів відхиляє, як безпідставні, з огляду на таке.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», в частині, зокрема, пункту 2 змін, що вносяться до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 826/20084/14 (провадження № 11-174ас18) відмовлено в задоволенні заяви про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року.

Судове рішення про визнання протиправним (незаконним) та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень має ті ж наслідки, що і визнання такого акта чи окремих його положень такими, що втратили чинність (скасовані) органом, уповноваженим приймати або скасовувати такий акт. Отже, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Таким чином, постанова № 662, якою вносилися зміни до Переліку документів, що передбачали можливість вчинення нотаріусами виконавчих написів на кредитних договорах, не посвідчених нотаріально, яка набрала чинності 10 грудня 2014 року, втратила чинність (у частині) з набранням законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14.

Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2021 року у справі № 910/10374/17 (провадження № 12-5гс21).

Виконавчий напис нотаріуса, який є предметом спору у даній справі вчинено нотаріусом 06.01.2016 - до набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, якою визнано незаконним та нечинним розділ «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в тому числі і пункт 2 Переліку, яким керувався приватний нотаріус при вчиненні виконавчого напису.

Відтак доводи апеляційної скарги, що відсутність нотаріального посвідчення кредитного договору унеможливлює вчинення на ньому виконавчого напису, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки станом на 06.01.2016 Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, не містив вимоги щодо надання для вчинення виконавчого напису кредитного договору, посвідченого нотаріально.

Посилання в апеляційній скарзі на не направлення відповідачем вимоги боржнику про усунення порушень за кредитним договором та погашення заборгованості також є необґрунтованими, оскільки на час вчинення виконавчого напису 06.01.2016 розділ «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (пункт 2), не містив вимоги щодо надання нотаріусу для одержання виконавчого напису копії письмової вимоги стягувача боржнику про усунення порушення виконання зобов`язання.

Така вимога стосувалась виконавчого напису на іпотечних договорах, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов`язанням до закінчення строку виконання основного зобов`язання (пункт 1-1 Переліку документів).

У матеріалах справи відсутні докази укладення між ОСОБА_1 та АТ КБ «ПриватБанк» іпотечного договору, відтак спеціальна 30-денна процедура обов`язкового направлення вимоги за Законом України «Про іпотеку» у даному випадку не застосовується, а доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними.

Наявність невирішених по суті спорів щодо заборгованості та її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису по справі не встановлено і суду таких обставин не доведено.

Обов`язок боржника виконувати зобов`язання належним чином відповідно до умов договору та в установлений строк (термін) випливає з вимог статей 526-530, 629 ЦК України, тому посилання апелянта на неповідомлення боржника ОСОБА_1 про наявність заборгованості не позбавляє стягувача права на захист своїх прав у встановлений законом спосіб та не порушує прав ОСОБА_1 , який не позбавлений права на отримання інформації за кредитним договором, але сам не цікавився станом виконання свого зобов`язання та розміром заборгованості.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції з достатньою повторною перевірив доводи та заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку та ухвалив законне та обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам закону.

Доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів та повторюють доводи, які вже були предметом дослідження і правової оцінки суду першої інстанції. Нових обставин чи доказів, які б свідчили про порушення нотаріусом встановленого законом порядку вчинення виконавчого напису або про відсутність заборгованості на момент його вчинення, апелянтом не надано і таких обставин не доведено.

Оскільки апеляційним судом не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, підстав для скасування оскаржуваного рішення суду не вбачається.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Гонтара Валерія Миколайовича - залишити без задоволення.

Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 29 жовтня 2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя С. Б. Бутенко

Судді Г. Л. Карпушин

О. І. Обідіна