Постанова від 04 жовтня 2026 р. у справі №554/14997/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 554/14997/25 Номер провадження 22-ц/814/2091/26Головуючий у 1-й інстанції Черняєва Т. М. Доповідач ап. інст. Обідіна О. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 рокум. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Полтавського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Обідіної О.І.,

суддів: Бутенко С.Б., Карпушина Г.Л.,

розглянула в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Полтави від 04 грудня 2025 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання,

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2025 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання за кордоном, в якому просила стягнути з відповідача аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , в розмірі частки з усіх видів заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до закінчення навчання чи до досягнення 23 років, залежно від того, що настане раніше.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 2007 року по 2022 рік, який було розірвано рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 06.10.2022.

Від шлюбу мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який на даний час є повнолітнім та навчається за кордоном на денній формі навчання, що потребує значних додаткових витрат.

Незважаючи на безкоштовне навчання син має інші додаткові витрати пов`язані з навчанням, як то: гуртожиток, харчування, медична страховка, проїзд, одяг та інше, на які батько матеріальної допомоги не надає.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Полтави від 04 грудня 2025 року позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на період його навчання у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_1 , але не менше 50% прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 10 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, щомісячно, починаючи з 16 жовтня 2025 року, але не довше, ніж до досягнення 23 років.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України допущено негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Задоволення позовних вимог мотивовано обґрунтованістю заявлених вимог та встановленою судом можливістю відповідача надавати таку допомогу.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування фактичних обставин по справі, просить рішення суду змінити, стягнувши з нього аліменти в розмірі 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Звертає увагу, що при визначенні розміру аліментів необхідно з`ясовувати матеріальне становище та врахувати, що він не має постійного доходу.

Вказує на згоду щодо сплати аліментів в розмірі 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Згідно п. 2 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п.п. 3, 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішення суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували в зареєстрованому шлюбі, який був розірваний 06.10.2022 рішенням суду, від якого мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно довідки Університету імені Костянтина та Мефодія у Нітрі від 16.09.2025, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є студентом 1 курсу навчання за спеціальністю спорт та рекреація на денній формі навчання, бакалаврат, 1 ступінь зі звичайною тривалістю навчання три роки, педагогічного факультету Університету імені Костянтина та Методія у Нітрі. Навчальний рік триває з 01 вересня 2025 року до 31 серпня 2026 року.

Ухвалюючи рішення, суд, у відповідності до норм ст. 199 СК України, стягнув аліменти на утримання повнолітнього сина, що продовжує навчання виходячи з доведеності позовних вимог, погоджуючись при цьому з запитуваним розміром аліментів в розмірі частки.

Колегія суддів не в повній мірі погоджується з вказаним висновком суду.

Відповідно ч. 1 ст. 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчання, до досягнення ними двадцяти трьох років.

Довідкою університету доводиться навчання ОСОБА_3 на денній формі навчання, що в свою чергу унеможливлює його працевлаштування. При цьому останній потребує надання матеріальної допомоги на проживання, харчування, проїзд та інші витрати, пов`язані з навчанням.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 серпня 2018 року у справі № 748/2340/17 зроблено висновок по застосуванню статті 199 СК України, який полягає в тому, що «обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: походження дитини від батьків або наявність між ними іншого юридично значущого зв`язку (усиновлення); досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину)».

Колегія суддів звертає увагу, що відповідач не заперечував щодо стягнення з нього аліментів, усвідомлюючи свою відповідальність та необхідність надавати повнолітньому сину матеріальну допомогу у зв`язку з його навчанням на денній формі освіти.

При цьому зазначав, що в такому випадку розмір стягуваних з нього аліментів має становити 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно.

Надаючи оцінку зазначеним обставинам колегія суддів зауважує наступне.

Відповідно до ст. 200 СК України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.

За змістом ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Тобто законодавством чітко визначено стягнення аліментів на повнолітніх дітей у твердій грошовій сумі або частці від доходу, в зв`язку з чим доводи апелянта в цій частині, що до стягнення аліментів у відсотковому співвідношенні від прожиткового мінімуму є помилковими та суперечать нормам сімейного законодавства, оскільки положення такого закону регулюють питання стягнення аліментів на дитину, тобто особу, яка не досягла 18 річного віку.

Тоді як спірні правовідносини регулюють питання стягнення з батьків аліментів на повнолітніх синів та доньок, які продовжують навчання, тобто стосуються осіб віком з 18 до 23 років.

Згідно з наданими ОСОБА_1 документами щодо відсутності в нього нарахованого доходу з жовтня 2020 року і по даний час, враховуючи бажання надавати допомогу дитині в мінімальному розмірі, колегія суддів вважає за можливе визначити аліменти в розмірі 1/6 частки від доходу батька, що буде відповідати принципу співмірності та дозволить відповідачу утримувати як себе, так і надавати допомогу повнолітньому сину, який продовжує навчання.

За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та зменшення розміру аліментів з частини до 1/6 частини всіх видів заробітку(доходу) відповідача ОСОБА_1 .

Одночасно з цим, підлягає виключенню з резолютивної частини рішення вказівка про стягнення аліментів не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, оскільки таке зазначення не стосується спірних правовідносин та має відношення до справ, в яких стягуються аліменти на неповнолітніх дітей, тоді як в даній справі аліменти стягується на повнолітню особу.

За змістом ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи часткове задоволення апеляційної скарги, зміну рішення суду шляхом зменшення стягнутої судом частини аліментів з на 1/6, що становить задоволення позовних вимог на 72%, рішення Шевченківського районного суду м. Полтави від 04 грудня 2025 року в частині стягнення судового збору підлягає зміні шляхом зменшення з 1211,20 грн. до 872, 10 грн. (72% від 1211,20 грн.).

Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.п. 3, 4, 382, 383, 384 ЦПК України,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Полтави від 04 грудня 2025 року змінити.

Зменшити стягнуті з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який продовжує навчання, з 1/4 частини до 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу).

Виключити з резолютивної частини рішення вказівку про стягнення аліментів не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Змінити рішення Шевченківського районного суду м. Полтави від 04 грудня 2025 року в частині розподілу судових витрат у вигляді судового збору, зменшивши його з 1211,20 грн. до 872,10 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 13 жовтня 2026 року.

Судді: Обідіна О.І. Бутенко С.Б. Карпушин Г.Л.