Постанова від 11 жовтня 2026 р. у справі №551/630/26 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 551/630/26 Номер провадження 33/814/902/26Головуючий у 1-й інстанції Вергун Н. В. Доповідач ап. інст. Костенко В. Г.

ПОСТАНОВА ПО СПРАВІ ПРО АДМІНПРАВОПОРУШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 рокум. Полтава

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду Костенко В.Г.,

з секретарем Гнітько А.М.,

з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Полтава справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Шишацького районного суду Полтавської області від 06 серпня 2026 року,

ВСТАНОВИВ:

Цією постановою ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Шишаки Полтавської області, мешканець АДРЕСА_1 , громадянин України, з середньою освітою, одружений, працюючий будівельником у СТОВ «Воскобійники»,

визнаний винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 122-2 та ч.1 ст.130 КпАП України, з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.

Постановлено стягнути із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Згідно з постановою судді, ОСОБА_1 визнаний винуватим у тому, що він 04 червня 2026 року близько 12 години керував автомобілем ВАЗ-2101, реєстраційний номер НОМЕР_1 , по вул. Центральній в с. Вертелецьке Миргородського району Полтавської, та в порушення п.2.4 Правил дорожнього руху не зупинився на вимогу поліцейського, подану за допомогою проблискових маячків синього та червоного кольору.

Крім того, після зупинки транспортного засобу водій ОСОБА_1 , який керував вказаним автомобілем з явними ознаками алкогольного сп`яніння, в порушення п.2.5 Правил дорожнього руху, відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову судді в частині притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КпАП України, а провадження в цій частині закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

При цьому зазначає, що не відмовлявся від проходження огляду у медичному закладі, а на місці зупинки відмовився проходити огляд, оскільки прилад мав ознаки механічних пошкоджень.

Звертає увагу, що записи з камер поліцейських не є безперервними.

В засіданні апеляційного суду порушник просив не позбавляти його права керувати транспортними засобами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності на підтримання доводів апеляційної скарги, перевіривши докази та доводи апеляційної скарги, приходжу до такого.

Висновки судді місцевого суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень за наведених у постанові обставин ґрунтуються на зібраних у встановленому порядку і перевірених в судовому засіданні доказах, а за ч.1 ст.122-2 КпАП України в апеляційній скарзі не заперечуються.

Фактичні обставини відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння підтверджуються даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №683628 від 04 червня 2026 року та відеозаписами події, долученими до матеріалів справи.

З відеозаписів з нагрудних камер працівників поліції та відеореєстратора службового автомобіля видно, що працівники поліції певний час переслідували транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 з увімкненими проблисковими маячками синього та червоного кольору, проте він зупинився лише поблизу свого будинку.

Після зупинки поліцейський під час спілкування виявив у водія ознаки алкогольного сп`яніння, які відповідають приписам п.3 розділу I Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735.

Згідно з п.2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому законом порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Водночас законодавство України не передбачає примусового огляду на стан сп`яніння в цій категорії справ, залишаючи за водієм можливість самостійно розпоряджатися своїми правами.

Крім того, порушник наділений правом оскаржувати незаконні, на його думку, дії працівників поліції, однак ухилення від виконання вимоги працівника поліції на момент оголошення такої вимоги не може вважатися допустимим способом захисту ймовірно порушених прав.

Отже, водій ОСОБА_1 , реалізувавши своє право керувати транспортним засобом, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки, а тому зобов`язаний пройти на вимогу поліцейського у встановленому законом порядку огляд на стан алкогольного сп`яніння.

Працівники поліції запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою спеціального технічного засобу на місці зупинки транспортного засобу, а також у закладі охорони здоров`я.

Вказана пропозиція була зроблена відповідно до вимог ст. 266 КУпАП із застосуванням технічних засобів. Після роз`яснення необхідності проходження огляду та відповідних прав ОСОБА_1 відмовився від його проходження.

При цьому в направленні на огляд до закладу охорони здоров`я останній власноруч поставив підпис на підтвердження своєї відмови.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність настає, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Всупереч доводам апеляційної скарги, наявні в матеріалах справи про адміністративне правопорушення відеозаписи отримані у встановленому законом порядку та дозволяють повно і всебічно встановити обставини вчинених адміністративних правопорушень.

Також на відеозаписі зафіксовано, що порушнику роз`яснено підстави для проходження огляду на стан сп`яніння і наслідки відмови від його проходження, права та обов`язки, передбачені ст.63 Конституції України і ст.268 КпАП України.

Протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою на те посадовою особою, як передбачено приписами ст.255 КпАП України, та відповідає вимогам ст.256 цього Кодексу.

Враховуючи наведене, вважаю обґрунтованим висновок судді про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень та правильною кваліфікацію його дій за ч.1 ст.122-2 і ч.1 ст.130 КпАП України.

Стягнення накладене у відповідності з вимогами ст.33 та ст.36 КпАП України, у межах, установлених цим Кодексом, з урахуванням характеру вчинених правопорушень, особи порушника, ступеню його вини та майнового стану.

Також апеляційний суд звертає увагу, що ОСОБА_1 на виконання оскаржуваного рішення через банківську установу 10 серпня 2026 року сплатив 17000 грн штрафу та 665,60 грн судового збору, про що в матеріалах справи містяться відповідні квитанції (а.с.40, 41).

Доводи порушника в засіданні апеляційного суду щодо не призначення стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами є неприйнятними.

Відповідно до ч.2 ст.36 КпАП України, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.

Санкцією ч.1 ст.130 КпАП України, тобто більш серйозного правопорушення, передбачено накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Таким чином, в даному випадку за вчинення цього адміністративного правопорушення позбавлення права керування транспортними засобами на строк один рік є обов`язковим.

При цьому, положеннями КпАП України не передбачено можливості накладення адміністративного стягнення нижче від найнижчої межі, визначеної в санкції певної норми, або не накладення одного з видів стягнень, передбаченого санкцією відповідної норми як обов`язкового.

Порушень закону, які були б підставою для скасування оскаржуваної постанови судді, не встановлено.

Отже, апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ПОСТАНОВИВ:

Постанову судді Шишацького районного суду Полтавської області від 06 серпня 2026 року стосовно ОСОБА_1 залишити без змін, а його апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Полтавського апеляційного суду Костенко В.Г.