Постанова від 13 жовтня 2026 р. у справі №278/3287/26 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №278/3287/26 Головуючий у 1-й інст. Мокрецький В. І.

Номер провадження №33/4805/1412/26

Категорія ч.1 ст.130 КУпАП Доповідач Турак О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 року місто Житомир

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Житомирського апеляційного суду Турак О.В., за участі секретаря судового засідання Мурашевського Є.В, захисника Хільчевського С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в місті Житомирі апеляційну скаргу захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , - адвоката Хільчевського Сергія Олександровича на постанову судді Житомирського районного суду Житомирської області від 23 вересня 2026 року,

ВСТАНОВИЛА :

Постановою судді Житомирського районного суду Житомирської області від 23 вересня 2026 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 665 грн. 60 коп.

Згідно з постановою судді, ОСОБА_1 , 25 червня 2026 року о 07 год. 40 хв. на 5 км автодороги «Житомир-Чернівці», в порушення пункту 2.9 а) ПДР, керував автомобілем «Volkswagen Touran», номерний знак НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп`яніння, за що передбачена відповідальність за частиною 1 статті 130 КУпАП.

Не погоджуючись із такою постановою судді, захисник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , – адвокат Хільчевський С.О. подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову судді та закрити провадження у справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення.

Апеляційну скаргу мотивував тим, що матеріали справи не містять допустимих та належних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 вчинив дії, які йому інкриміновані у протоколі про адміністративне правопорушення.

Звертав увагу, що до матеріалів справи долучено відеозапис з нагрудної камери патрульного поліцейського, який не може бути належним доказам у справі, оскільки на ньому не зафіксовано факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом та факту зупинки його транспортного засобу. Так, відеозапис події з нагрудної боді-камери, долучений до матеріалів справи, здійснений з порушенням вимог «Інструкції із застосування органами та підрозділами технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису, засобів фото-і кінозйомки, відеозапису», оскільки вказаний відеозапис не є безперервним, та не містить події саме зупинки транспортного засобу та факту керування таким транспортним засобом саме його підзахисним та не підтверджує законність зупинки транспортного засобу.

Крім того, в матеріалах справи відсутні посилання на докази (відеозаписи з камер поліцейських), які передбачені статтею 251 КУпАП, оскільки в ній зазначено у графі «до постанови додаються» - «відео 859060», інших доказів не зазначено, як і не зазначено технічний пристрій яким зроблено відповідне відео.

Зазначав, що фактична підстава для зупинки транспортного засобу не відповідає правопорушенню, яке стало підставою для винесення постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №7436841 від 25 червня 2026 року, яка оскаржена стороною захисту до суду. Наголошував, що факт скасування цієї постанови рішенням Житомирського районного суду від 05 серпня 2026 року ставить під сумнів законність самої зупинки транспортного засобу, як і правомірність подальших процесуальних дій працівників поліції, у тому числі і збору доказів, покладених в основу винності його підзахисного за частиною 1 статті 130 КУпАП.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, його захисника, перевіривши доводи апеляційної скарги, приходжу до такого висновку.

Відповідно до приписів частини сьомої статті 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Згідно зі статтею 245 КУпАП України завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як зазначено у статті 251 КУпАП.

Відповідно до статті 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно з вимогами статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Висновок судді місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, за обставин, установлених у постанові судді місцевого суду, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Так, з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №702266 від 25 червня 2026 року видно, що водій ОСОБА_1 25 червня 2026 року о 07 год. 40 хв. на 5 км автодороги «Житомир-Чернівці», керував транспортним засобом «Volkswagen Touran», д.н.з. НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на визначення стану сп`яніння проводився на місці зупинки за допомогою алкотестера «Драгер 6810». Результат огляду - 0,76 % проміле. Таким чином, ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 2.9.а ПДР (а.с.1).

Зазначений протокол про адміністративне правопорушення складено за встановленою формою з урахуванням всіх вимог, передбачених статтею 256 КУпАП, а також Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07 листопада 2015 року №1395.

Відповідно до пунктів 2.5, 2.9 а Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. Водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

За правилами статті 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Частиною першою статті 130 КУпАП визначено декілька діянь, які утворюють об`єктивну сторону зазначеного правопорушення. Зокрема, адміністративна відповідальність за цією нормою закону передбачена за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Вважаю, що винуватість ОСОБА_1 у порушенні вимог пункту 2.9 а Правил дорожнього руху підтверджується наявними у справі доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення ЕПР1 №702266 від 25 червня 2026 року; роздруківкою тесту алкотестеру Alkotest Drager 6810 №634 від 25 червня 2026 року, результат огляду становить 0,76 % (проміле); актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 25 червня 2026 року щодо ОСОБА_1 ; розписками від 25 червня 2026 року, згідно з якими ОСОБА_1 проінформовано про порядок застосування спеціального технічного засобу, роз`яснено права та обов`язки, передбачені статтею 63 Конституції України та статтею 268 КУпАП, проінформовано про порядок застосування спеціального технічного засобу, про ознайомлення водія стосовно відсторонення від керування транспортними засобом; направленням до КНП ОМСУ ЖОР на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 25 червня 2026 року; відеозаписом з нагрудної камери поліцейського за №859060 та відеозаписом з відеореєстратору поліцейського автомобіля (а.с.1-6, 8, 12-13).

Як встановлено під час апеляційного розгляду, суддя місцевого суду дав належну оцінку всім доказам у справі, проаналізував їх у сукупності та взаємозв`язку, і дійшов правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП.

Зазначені вище докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки оформлені у визначеному процесуальним законом порядку.

Так, з наявних у матеріалах справи відеозаписів видно, що працівники поліції у вказаний у протоколі час та місці зупинили автомобіль «Volkswagen Touran», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 за допущене ним порушення ПДР, пояснивши останньому причину зупинки.

Таким чином, зупинка автомобіля, яким керував ОСОБА_1 , відповідала вимогам статті 35 Закону України «Про національну поліцію».

Посилання апелянта на ту обставину, що судовим рішенням було скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення за порушення ПДР, винесену стосовно ОСОБА_1 , а тому зупинку його автомобіля не можна вважати законною, як і наступні дії працівників поліції, апеляційний суд не приймає до уваги, як такі, що не спростовують вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП.

Також, на відеозаписі з бодікамери поліцейського зафіксовано, як поліцейські під час спілкування з ОСОБА_1 виявили в останнього зовнішні ознаки алкогольного сп`яніння - різкий запах алкоголю з ротової порожнини, тремтіння пальців рук. Після чого роз`яснили ОСОБА_1 порядок проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці за допомогою приладу «Драгер», на що він погодився, зазначивши при цьому, що «алкоголь трохи вживав».

При цьому, з результатом тесту №634 від 25 червня 2026 року (0,76 % проміле) ОСОБА_1 погодився, під час згаданих подій жодного разу не заявляв свою незгоду з таким результатом.

Більш того, не зважаючи на згоду останнього з таким результатом тесту №634, поліцейські запропонували ОСОБА_1 пройти огляд в медичному закладі, однак той категорично відмовився, не заявлявши таку вимогу під час подальших подій зафіксованих на відеозаписі.

В подальшому працівники поліції роз`яснили ОСОБА_1 його права та обов`язки, повідомили його про складання протоколу та інших документів (протокол, результат освідування, акт огляду тощо), які ОСОБА_1 підписав без жодних зауважень.

Вказані відеозаписи події відповідають вимогам статті 251 КУпАП, згідно з якою доказом є показання технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.

Наявний в матеріалах справи відеозаписи не мають ознак монтування, містять фіксацію обставин, які мають значення для справи та які є достатніми для вирішення питання про наявність події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП у діях ОСОБА_1 . Дані докази відповідають вимогам статті 251 КУпАП, є належними і допустимими, тому обґрунтовано судом взяті до уваги.

Відсутність посилання у протоколі на номер технічних засобів, за допомогою яких здійснювалась відеофіксація подій, не спростовує обставин об`єктивно зафіксованих на наявних в матеріалах відеозаписах та не виключає належність та і допустимість даних доказів.

При цьому, слід врахувати і те, що на наявному в матеріалах справи диску (а.с.13) міститься два відеофайли - відеозапис з боді – камери поліцейського за №859060 (файл export-ivuf3 з детальним описом, зокрема ІD реєстратора, ІD відеозапису, прізвища поліцейського тощо), та відеозапис з реєстратора встановленого всередині службового автомобіля (файл WhatsApp Video 2026-06-25 at 09.21.42), на яких фактично зафіксовані події, котрі відбулися 25 червня 2026 року на 5 км автодороги «Житомир-Чернівці» за участю водія ОСОБА_1 , за відсутності жодних доказів на спростування вказаного.

Як вважає апеляційний суд, апеляційні доводи сторони захисту в судовому засіданні апеляційного суду про порушення поліцейськими вимог Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», є безпідставними.

Матеріали справи свідчать, що поліцейські діяли з дотриманням вимог статті 266 КУпАП та Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».

Інші доводи апеляційної скарги є формальними та не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, який повно, всебічно і об`єктивно дослідив матеріали справи та дійшов правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП.

З урахуванням наведеного, суддя місцевого суду обґрунтовано визнав винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, а саме: у керуванні транспортним засобом особою в стані алкогольного сп`яніння.

Доводи апеляційної скарги, як і доводи сторони захисту в суді апеляційної інстанції, не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність оскаржуваної постанови та не впливають на висновки суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП.

Оскаржувана постанова судді є законною, обґрунтованою та вмотивованою, а накладене на ОСОБА_1 безальтернативне стягнення повністю відповідає вимогам статей 23, 33 КУпАП.

Таким чином, апеляційним переглядом справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права. Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, та не спростовуються доводами апеляційної скарги.

За таких обставин, підстав для скасування постанови судді місцевого суду стосовно ОСОБА_1 немає.

Керуючись статтею 294 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу захисника Хільчевського Сергія Олександровича залишити без задоволення.

Постанову судді Житомирського районного суду Житомирської області від 23 вересня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя