Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №760/22564/25 — Солом'янський районний суд міста Києва

С О Л О М ' Я Н С Ь К И Й Р А Й О Н Н И Й С У Д М І С Т А К И Є В А

вул. Максима Кривоноса, 25, м. Київ, 03037; тел. (044) 298-59-37

вул. Грушецька, 1, м. Київ, 03113; тел.: (044) 298-59-52

e-mail: inbox@sl.ki.court.gov.ua, web: https://sl.ki.court.gov.ua

код ЄДРПОУ: 02896762

__________________________________________________________________________________________

Провадження 2/760/6043/26

В справі 760/22564/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

І. Вступна частина

13 жовтня 2026 року Солом`янський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Коробенка С.В. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

ІІ. Описова частина

18 серпня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (далі - Позивач) звернулося через підсистему «Електронний суд» до Солом`янського районного суду міста Києва з позовною заявою до ОСОБА_1 (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Позивач посилається на те, що 04 січня 2025 року між ним та Відповідачем в електронній формі укладено Кредитний договір (кредитну лінію) № 04.01.2025-100000674, за умовами якого Відповідачу надано кредит у розмірі 28.000,00 грн строком на 98 днів.

Позивач зазначає, що за умовами Заявки, яка є невід`ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), дата надання кредиту - 04 січня 2025 року (пункт 1); сума кредиту - 28.000,00 грн (пункт 2); строк, на який надається кредит, - 98 днів з дати його надання (пункт 3); дата повернення (виплати) кредиту - 11 квітня 2025 року (пункт 4); процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка в розмірі 1 відсотка за один день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит (пункт 6); комісія, пов`язана з наданням кредиту, економічна сутність якої визначена як плата за надання кредиту, - 15 відсотків від суми кредиту, що дорівнює 4.200,00 грн, нараховується та обліковується в день видачі кредиту (пункт 7); денна процентна ставка становить 0,86 відсотка і розрахована за формулою 0,86 % = (23587,65 / 28000) / 98 х 100 % (пункт 10); проценти розраховуються шляхом множення всієї суми кредиту (залишку від всієї суми кредиту) на кількість днів користування кредитом (залишком кредиту) та на процентну ставку (пункт 11); кредит, проценти та комісія сплачуються сімома рівними (ануїтетними) черговими платежами по 7.369,67 грн кожні 14 днів згідно з Графіком платежів (пункт 12); неустойка - 280,00 грн, що нараховується за кожен день невиконання (неналежного виконання) кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного (неналежно виконаного) зобов`язання (пункт 15).

На підтвердження надання кредитних коштів Позивач надав лист Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальні платіжні рішення» вих. № 222-0408 від 04 серпня 2025 року, згідно з яким 04 січня 2025 року об 11 год 08 хв 50 с на платіжну картку № НОМЕР_3 перераховано 28.000,00 грн (номер транзакції в системі iPay.ua - 615088241) з призначенням платежу «Видача за договором кредиту №04.01.2025-100000674».

Позивач зазначає, що Відповідач зобов`язань за договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим станом на момент пред`явлення позову утворилася заборгованість у розмірі 66.270,33 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 28.000,00 грн, за процентами, нарахованими за період з 04 січня по 11 квітня 2025 року, - 23.520,00 грн, за комісією, пов`язаною з наданням кредиту, - 750,33 грн та за неустойкою - 14.000,00 грн. Позивач указує, що Відповідач 16 січня 2025 року здійснив платіж у розмірі 7.369,67 грн, який врахований під час формування довідки-розрахунку.

Позивач просить стягнути з Відповідача зазначену заборгованість та судовий збір у розмірі 2.422,40 грн; у позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6.000,00 грн і зазначено, що докази їх понесення буде подано протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення; розгляд справи просить здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без участі Позивача та його представника.

18 серпня 2025 року автоматизованим протоколом розподілу судових справ між суддями головуючим у справі визначено суддю Коробенка С.В., 25 серпня 2025 року матеріали позовної заяви фактично отримані головуючим суддею.

25 серпня 2025 року до суду надійшла відповідь з Єдиного державного демографічного реєстру щодо зареєстрованого місця проживання Відповідача.

Ухвалою суду від 25 серпня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, Відповідачу визначено строк на подання відзиву - 15 днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Відзиву на позов Відповідач не подав, будь-яких заяв, клопотань або доказів до суду не надіслав. Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи не надходило.

Відповідно до частини п`ятої статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

ІІІ. Мотивувальна частина

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі статтями 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях; докази мають бути належними, допустимими, достовірними, а їх сукупність - достатньою для встановлення відповідних обставин. Ненадання Відповідачем відзиву не звільняє Позивача від обов`язку довести обґрунтованість заявлених вимог і не є самостійною підставою для задоволення позову в недоведеній частині.

Щодо укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів

Відповідно до статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Згідно з частиною третьою статті 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Згідно з частиною дванадцятою статті 11 цього Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Відповідно до статті 12 цього Закону моментом підписання електронного правочину є, зокрема, використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом. Частиною першою статті 205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі, а згідно з частиною першою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних).

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243ск20) виснував, що підписання електронного договору шляхом використання одноразового ідентифікатора є належним способом підписання, а такий договір за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

З матеріалів справи вбачається, що Пропозиція про укладення кредитного договору (оферта) та Заявка, сформована 04 січня 2025 року об 11 год 08 хв, містять персональні дані Відповідача - прізвище, ім`я та по батькові, серію та номер паспорта, орган і дату його видачі, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адресу, фінансовий номер телефону НОМЕР_2 та реквізити його платіжного засобу, а кожна сторінка договору підписана електронним підписом одноразовим ідентифікатором E167, надісланим на зазначений фінансовий номер телефону. Ідентифікацію та верифікацію Відповідача проведено з використанням Системи BankID Національного банку України (пункт 18 Заявки), що підтверджується доданими до позовної заяви відомостями та скріншотом з офіційного вебсайту Національного банку України про належність Позивача до абонентів-надавачів послуг Системи BankID. Персональні дані Відповідача збігаються з відомостями, отриманими судом з Єдиного державного демографічного реєстру.

Факт реального надання кредитних коштів підтверджується листом Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальні платіжні рішення» вих. № 222-0408 від 04 серпня 2025 року про перерахування 04 січня 2025 року об 11 год 08 хв 50 с на платіжну картку № НОМЕР_3 коштів у розмірі 28.000,00 грн з призначенням платежу «Видача за договором кредиту №04.01.2025-100000674». Номер цієї картки збігається з реквізитами платіжного засобу Відповідача, зазначеними в договорі (НОМЕР_3), а переказ здійснено в момент укладення договору. Крім того, факт отримання кредитних коштів підтверджується і діями самого Відповідача, який 16 січня 2025 року сплатив перший черговий платіж у розмірі 7.369,67 грн.

За таких обставин суд доходить висновку, що Кредитний договір № 04.01.2025-100000674 від 04 січня 2025 року є укладеним у встановленому законом порядку, а факт отримання Відповідачем кредитних коштів у розмірі 28.000,00 грн - доведеним.

Щодо заборгованості за тілом кредиту

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно з частиною другою цієї статті до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Строк повернення кредиту, визначений пунктом 4 Заявки, - 11 квітня 2025 року - сплив, проте кредит Відповідач не повернув. Відповідно до Графіка платежів (пункт 12 Заявки) перший черговий платіж у розмірі 7.369,67 грн складався з процентів (3.920,00 грн) і частини комісії за надання кредиту (3.449,67 грн) і не передбачав погашення тіла кредиту. Тому здійснений Відповідачем 16 січня 2025 року платіж у розмірі 7.369,67 грн обґрунтовано зараховано Позивачем саме в погашення процентів і комісії, а заборгованість за тілом кредиту становить 28.000,00 грн.

З огляду на викладене вимога про стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 28.000,00 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо процентів за користування кредитом та комісії

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України, яка застосовується до кредитних відносин у силу частини другої статті 1054 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Згідно з частинами першою, другою статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною; розмір процентів, тип процентної ставки та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі.

Суд перевірив заявлений розмір процентів. За пунктами 6 та 11 Заявки проценти нараховуються за ставкою 1 відсоток за кожен день користування кредитом на залишок суми кредиту. Оскільки, крім першого чергового платежу, Відповідач жодного платежу не здійснив і тіло кредиту не погашав, залишок кредиту протягом усього строку кредитування становив 28.000,00 грн. Відтак за 98 днів строку кредитування (з 04 січня по 11 квітня 2025 року) проценти становлять 27.440,00 грн (28.000,00 грн х 1 % х 98 днів), з яких 3.920,00 грн сплачено Відповідачем 16 січня 2025 року, а заборгованість становить 23.520,00 грн, що відповідає заявленій сумі. Проценти нараховані лише в межах строку кредитування, за незмінною ставкою.

Пунктом 7 Заявки передбачено комісію, пов`язану з наданням кредиту, економічна сутність якої визначена як плата за надання кредиту, у розмірі 15 відсотків від суми кредиту, що дорівнює 4.200,00 грн; вона нараховується та обліковується в день видачі кредиту і за Графіком платежів сплачується у складі першого (3.449,67 грн) та другого (750,33 грн) чергових платежів. Ця комісія є одноразовою платою за надання кредиту: її розмір і порядок нарахування прямо визначені в договорі, вона врахована у складі загальних витрат за споживчим кредитом (23.587,65 грн) та орієнтовної загальної вартості кредиту (51.587,65 грн) і передбачена Графіком платежів. Можливість встановлення такої комісії передбачена пунктом 4 частини першої статті 1, частиною другою статті 8, пунктами 9, 10 частини першої та частиною шостою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (провадження № 14-53цс21) виснувала, що умова договору про споживчий кредит про сплату комісії не є нікчемною, а може бути оспорена заінтересованою особою; зустрічного позову про визнання цієї умови недійсною Відповідач не заявляв. З урахуванням сплачених 3.449,67 грн заборгованість за комісією становить 750,33 грн.

Суд перевірив дотримання обмеження, встановленого частиною п`ятою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», згідно з якою максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 відсоток. Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23 (провадження № 61-4595сво25) виснував, що ця норма є імперативною, а умова договору, яка їй суперечить, є нікчемною за абзацом першим частини п`ятої статті 12 цього Закону, і що суд зобов`язаний ураховувати таку нікчемність незалежно від заперечень споживача. Договір укладено 04 січня 2025 року, тобто після 20 серпня 2024 року, а тому застосовною є гранична величина денної процентної ставки 1 відсоток.

Денна процентна ставка, обчислена самим Кредитодавцем на дату укладення договору відповідно до умов договору та Графіка платежів, становить 0,86 відсотка (пункт 10 Заявки) і зазначеної межі не перевищує. Те, що фактично нараховані проценти (27.440,00 грн) перевищили передбачені Графіком платежів (19.387,65 грн), зумовлено не умовами договору, а тим, що Відповідач припинив погашати тіло кредиту за Графіком платежів, унаслідок чого проценти за незмінною ставкою нараховувалися на більший залишок кредиту. Отже, умови договору щодо розміру процентів відповідають вимогам частини п`ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», а підстав для визнання їх нікчемними немає.

Передбачені пунктом 16 Заявки проценти відповідно до статті 625 ЦК України Позивач до стягнення не заявляв, а тому з огляду на частину першу статті 13 ЦПК України суд це питання не вирішує.

З огляду на викладене вимоги про стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 23.520,00 грн та за комісією, пов`язаною з наданням кредиту, у розмірі 750,33 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо неустойки

Позивач просить стягнути з Відповідача неустойку в розмірі 14.000,00 грн, посилаючись на пункт 15 Заявки, яким передбачено неустойку в розмірі 280,00 грн, що нараховується за кожен день невиконання (неналежного виконання) кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного (неналежно виконаного) зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Згідно з частиною третьою цієї статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Поденне нарахування є конститутивною ознакою пені, а тому неустойка у твердій сумі за кожен день невиконання зобов`язання за своєю правовою природою є саме пенею, незалежно від найменування, вжитого в договорі. Вимога про стягнення цієї неустойки задоволенню не підлягає з таких підстав.

По-перше, згідно з пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України (яким цей розділ доповнено Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX) у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штрафи, пеня), які нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан, дію якого неодноразово продовжено, і на час ухвалення цього рішення воєнний стан не припинений і не скасований. Прострочення виконання Відповідачем грошових зобов`язань за кредитним договором виникло у 2025 році і триває донині, тобто увесь період, за який нарахована неустойка, припадає на час дії воєнного стану. Отже, Відповідач звільнений від обов`язку сплати заявленої неустойки, а нарахована неустойка підлягає списанню Позивачем.

По-друге, умова пункту 15 Заявки про неустойку є нікчемною. Відповідно до абзацу першого частини другої статті 21 Закону України «Про споживче кредитування» пеня за невиконання зобов`язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, та не може перевищувати 15 відсотків суми простроченого платежу. Установлений договором порядок нарахування неустойки у твердій сумі 280,00 грн за кожен день «незалежно від суми невиконаного (неналежно виконаного) зобов`язання» унеможливлює дотримання обох цих обмежень, оскільки розмір неустойки за цією умовою взагалі не пов`язаний із сумою простроченого платежу. Згідно з абзацом першим частини п`ятої статті 12 цього Закону умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Абзац другий частини другої статті 21 Закону, який обмежує сукупний розмір пені та інших платежів половиною суми, одержаної споживачем за таким договором, установлює лише сукупну межу і ставки понад межі, визначені абзацом першим, не легалізує.

При цьому суд ураховує, що відповідно до частини четвертої статті 3 Закону України «Про споживче кредитування» до кредитів за договорами, загальний розмір кредиту за якими не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, встановленої на день укладення договору, статті 19 і 21 цього Закону не застосовуються. Мінімальна заробітна плата на 04 січня 2025 року становила 8.000,00 грн (стаття 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік»), тоді як загальний розмір кредиту за спірним договором становить 28.000,00 грн, тобто перевищує зазначену величину. Отже, стаття 21 Закону до спірних правовідносин застосовується.

По-третє, розмір неустойки Позивачем не доведений. Довідка-розрахунок про стан заборгованості за кредитним договором містить лише підсумкову суму неустойки - 14.000,00 грн - без зазначення періоду її нарахування, кількості днів прострочення, конкретних зобов`язань, невиконання яких стало підставою нарахування, та арифметичного розрахунку. Відповідно до частин першої та шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на наведене вимога про стягнення неустойки в розмірі 14.000,00 грн задоволенню не підлягає.

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» підлягають частковому задоволенню - на суму 52.270,33 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту - 28.000,00 грн, заборгованість за процентами за користування кредитом - 23.520,00 грн та заборгованість за комісією, пов`язаною з наданням кредиту, - 750,33 грн; у задоволенні вимоги про стягнення неустойки в розмірі 14.000,00 грн слід відмовити.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За подання позовної заяви Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2.422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № СЦ00032566 від 13 серпня 2025 року. Позов задоволено на суму 52.270,33 грн із заявлених 66.270,33 грн, тобто на 78,87 відсотка, а тому з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених вимог у розмірі 1.910,65 грн.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає, що згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, які подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів сторона зробила про це відповідну заяву. Позивач у позовній заяві зробив таку заяву, а доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу до матеріалів справи не подав, тому це питання може бути вирішене після їх подання в установленому порядку.

ІV. Резолютивна частина

Керуючись ст.ст. 11, 15, 16, 205, 207, 509, 525, 526, 530, 534, 549, 610, 611, 612, 625, 629, 1046, 1048, 1049, 1054, 1056-1, п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 3, 8, 12, 21 Закону України «Про споживче кредитування», ст.ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 274-279, 352, 354 ЦПК України, суд вирішив:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за Кредитним договором № 04.01.2025-100000674 від 04 січня 2025 року у розмірі 52.270 (п`ятдесят дві тисячі двісті сімдесят) грн 33 коп., з яких:

- заборгованість за тілом кредиту - 28.000,00 грн;

- заборгованість за процентами за користування кредитом - 23.520,00 грн;

- заборгованість за комісією, пов`язаною з наданням кредиту, - 750,33 грн.

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» про стягнення неустойки в розмірі 14.000 (чотирнадцять тисяч) грн 00 коп. - відмовити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судовий збір у розмірі 1.910 (одна тисяча дев`ятсот десять) грн 65 коп.

3. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

4. Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133, літера А, код ЄДРПОУ: 37356833.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Суддя: