Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №760/13771/26 — Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 760/13771/26

Провадження № 3/760/6725/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 року м. Київ

Суддя Солом`янського районного суду м. Києва Агафонов С.А., розглянувши питання територіальної підсудності справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка притягається до адміністративної відповідальності за ч. 1 статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

До Солом`янського районного суду м. Києва надійшли матеріали справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за частиною першою статті 172-6 КУпАП.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 06.05.2026 № 47-01/175/26, складеного уповноваженою особою Національного агентства з питань запобігання корупції ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , будучи особою, на яку поширюються вимоги Закону України «Про запобігання корупції», несвоєчасно без поважних причин подала до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2023 рік після звільнення.

Згідно з викладеними у протоколі обставинами ОСОБА_1 обіймала посаду начальника відділу судової роботи Департаменту правового забезпечення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектра та надання послуг поштового зв`язку. На підставі наказу від 28.07.2023 № 214/ка її звільнено із зазначеної посади 10.08.2023.

НАЗК зазначило, що ОСОБА_1 була зобов`язана подати щорічну декларацію за 2023 рік після звільнення до 00 годин 00 хвилин 01.04.2024, однак фактично подала її 20.11.2025 о 08 годині 53 хвилині. Часом вчинення інкримінованого адміністративного правопорушення у протоколі визначено саме дату та час фактичного подання декларації. Місцем його вчинення НАЗК вказало місцезнаходження колишнього місця роботи ОСОБА_1 : м. Київ, вул. Солом`янська, 3.

27.07.2026 ОСОБА_1 подала клопотання про долучення доказів та забезпечення розгляду справи судом, до територіальної підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

Клопотання обґрунтовано тим, що декларацію подано 20.11.2025 о 08 годині 53 хвилині з IP-адреси НОМЕР_1 , з її робочого місця у ТОВ «АТА» за адресою: м. Київ, вул. Віктора Некрасова, буд. 1-3, у Подільському районі м. Києва.

ОСОБА_1 зазначила, що у період з 30.04.2025 по 20.02.2026 працювала у цьому товаристві на посаді начальника юридичного відділу та подала декларацію зі свого робочого місця. На підтвердження зазначених обставин стороною захисту надано довідку ТОВ «АТА» від 25.05.2026 № 2 та відповідь ТОВ «СКІФ НЕТ ЮА» від 27.07.2026 № 16 на адвокатський запит ОСОБА_3 від 21.07.2026 № 0721/2026-1.

ОСОБА_1 також посилалася на те, що у протоколі зазначено адресу, яку НАЗК пропонує вважати місцем вчинення правопорушення, хоча фактичне місце подання декларації було іншим. На її думку, це має істотне значення для застосування статей 256, 276, 278 КУпАП та забезпечення права на розгляд справи судом, встановленим законом. У зв`язку із цим сторона захисту просила повернути матеріали до НАЗК для направлення до належного суду.

У судовому засіданні 29.07.2026 ОСОБА_1 та її захисник підтримали клопотання про повернення матеріалів до НАЗК для направлення за належною територіальною підсудністю. Прокурор Прокопов О.Е. також підтримав вирішення питання у такий спосіб.

Постановою судді Солом`янського районного суду м. Києва від 29.07.2026 матеріали справи щодо ОСОБА_1 повернуто до Управління проведення спеціальних перевірок та контролю за своєчасністю подання декларацій НАЗК для подання до належного суду.

Підставою для ухвалення зазначеної постанови став висновок про те, що інкриміноване ОСОБА_1 діяння пов`язане з поданням декларації за адресою: м. Київ, вул. Віктора Некрасова, буд. 1-3, яка знаходиться у Подільському районі м. Києва, тому розгляд справи виходить за межі територіальної компетенції Солом`янського районного суду м. Києва.

Разом з тим, всупереч вимогам ст. 129-1 Конституції України, листом від 09.09.2026 № 47-01/59554-26 НАЗК повернуло матеріали цієї справи до Солом`янського районного суду м. Києва для розгляду по суті, не виконавши постанову судді Солом`янського районного суду.

Так, НАЗК послалося на п. 22 розділу II Порядку складення протоколів про адміністративні правопорушення в Національному агентстві з питань запобігання корупції, затвердженого наказом НАЗК від 10.06.2025 № 169/25, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.06.2025 за № 956/44362. За цим положенням у протоколі місцем вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, зазначається місцезнаходження органу державної влади, органу місцевого самоврядування, юридичної особи, трудові або договірні відносини з якими свідчать про належність особи до суб`єктів відповідного правопорушення.

На думку НАЗК, обов`язок ОСОБА_1 подати декларацію виник у зв`язку з перебуванням на посаді у Національній комісії та припиненням відповідної діяльності. Тому звільнення з цієї посади і подальша робота у ТОВ «АТА» не впливають на визначення місця вчинення правопорушення, яке має визначатися за адресою колишнього органу державної влади.

НАЗК також зазначило, що декларація подається через мережу Інтернет з будь-якого місця, у тому числі з використанням VPN-сервісів, тому фактичне місцеперебування особи на момент її подання неможливо достовірно встановити.

Таким чином, між НАЗК та Солом`янським районним судом м. Києва виник спір про підсудність, єдиним можливим варіантом вирішення якого є направлення справи до Київського апеляційного суду.

Дослідивши матеріали справи та врахувавши думки прокурора, особи, що притягується до відповідальності, доводи НАЗК, суддя дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожному гарантується справедливий розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики Європейського суду з прав людини як джерела права.

У рішенні від 24.04.2025 у справі «Ситник проти України», заява № 16497/20, Європейський суд з прав людини розглянув питання застосування кримінального аспекту ст. 6 Конвенції до провадження щодо адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією. ЄСПЛ визнав провадження кримінальним для цілей ст. 6 Конвенції, врахувавши, зокрема, каральну та стримувальну мету штрафу.

У цій справі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 інкримінується правопорушення, пов`язане з корупцією, за яке ч. 1 ст. 172-6 КУпАП передбачено адміністративне стягнення у виді штрафу. Його призначення полягає у покаранні за порушення встановленого обов`язку та запобіганні аналогічним порушенням. З урахуванням правової позиції ЄСПЛ у справі «Ситник проти України» суддя вважає, що при розгляді цієї справи мають забезпечуватися гарантії кримінального аспекту ст. 6 Конвенції, включно з правом на розгляд справи судом, встановленим законом.

Такий підхід узгоджується також із висновками ЄСПЛ у п. 55 рішення у справі «Гурепка проти України» від 06.09.2005, п. 20-22 рішення у справі «Надточій проти України» від 15.05.2008 та п. 1 резолютивної частини рішення у справі «Швидка проти України» від 30.10.2014 щодо кримінального характеру відповідних адміністративних проваджень для цілей Конвенції.

Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи судом, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Відповідно до п. 1, 2 ст. 278 КУпАП при підготовці справи до розгляду підлягають вирішенню питання належності її розгляду до компетенції відповідного органу та правильності складення протоколу й інших матеріалів.

Ч. 1 ст. 276 КУпАП встановлено загальне правило розгляду справи за місцем вчинення адміністративного правопорушення. Ч. 2 ст. 257 КУпАП також передбачає направлення протоколу про правопорушення, пов`язане з корупцією, до місцевого загального суду за місцем вчинення такого правопорушення.

Ст. 276 КУпАП допускає встановлення іншого місця розгляду справи законами України. Для справи за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП законодавчого правила про її обов`язковий розгляд за місцезнаходженням колишнього органу державної влади, незалежно від установлених обставин інкримінованого діяння, не передбачено.

Наказ НАЗК від 10.06.2025 № 169/25 є підзаконним нормативно-правовим актом. Його державна реєстрація в Міністерстві юстиції України не змінює юридичної сили цього акта та не надає йому сили закону.

Відповідно до ст. 8, 19 Конституції України нормативне регулювання та діяльність органів державної влади мають відповідати Конституції і законам України. П. 14 ч. 1 ст. 92 Конституції України встановлено, що питання судоустрою та судочинства визначаються виключно законами України.

Тому положення відомчого порядку оформлення протоколів мають застосовуватися у спосіб, який узгоджується з установленими законом правилами судової компетенції. У разі суперечності між приписом підзаконного акта та законом застосуванню підлягає норма закону як акта вищої юридичної сили.

П. 22 розд. II Порядку регламентує зазначення місця вчинення правопорушення у протоколі. Цей припис не усуває повноваження судді перевірити відповідність зазначених у протоколі відомостей фактичним обставинам та доказам і самостійно вирішити питання власної компетенції за ст. 278 КУпАП.

Запропоноване НАЗК тлумачення, за яким місцезнаходження колишнього органу державної влади безумовно визначає територіальну підсудність навіть за наявності доказів вчинення інкримінованої дії в іншому районі, не узгоджується з вимогами ст. 257, 276, 278 КУпАП.

Суддя враховує, що звільнення ОСОБА_1 із державної служби саме собою не усуває передбаченого ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» обов`язку подати відповідну декларацію після припинення діяльності. Водночас підстава виникнення обов`язку декларування та місце вчинення інкримінованого діяння становлять самостійні обставини, які потребують окремої правової оцінки.

ОСОБА_1 звільнено із Національної комісії 10.08.2023. Таким чином, станом на визначений НАЗК час вчинення інкримінованого правопорушення, 20.11.2025, та на дату складення протоколу, 06.05.2026, вона вже не перебувала у трудових відносинах із цим органом.

П. 22 розд. II Порядку не містить самостійного правила територіальної підсудності справ щодо колишніх державних службовців, за яким адреса колишнього органу державної влади безумовно залишається місцем вчинення всіх їхніх подальших дій, пов`язаних із виконанням обов`язків декларування.

При цьому для вирішення питання підсудності суддя виходить з опису діяння, з яким НАЗК направило справу до суду. У протоколі часом вчинення правопорушення визначено фактичне подання декларації 20.11.2025 о 08 годині 53 хвилині.

Із наданої НАЗК послідовності дій користувача Реєстру вбачається, що 20.11.2025 о 08 годині 53 хвилині з IP-адреси НОМЕР_1 здійснено подання відповідної декларації, підтверджене кваліфікованим електронним підписом. Ці відомості узгоджуються із зазначеними у протоколі датою та часом фактичного подання документа.

Відповідно до довідки ТОВ «АТА» від 25.05.2026 № 2 ОСОБА_1 працювала у цьому товаристві на посаді начальника юридичного відділу з 30.04.2025 по 20.02.2026. У довідці також зазначено, що згідно з табелем обліку робочого часу 20.11.2025 вона перебувала на робочому місці за адресою: м. Київ, вул. Віктора Некрасова, буд. 1-3.

З відповіді ТОВ «СКІФ НЕТ ЮА» від 27.07.2026 № 16 вбачається, що IP-адреса НОМЕР_1 обслуговується цим провайдером для надання електронних комунікаційних послуг абоненту ТОВ «АТА» з 01.05.2015, є статичною та використовується одним абонентом із моменту підключення. Адресою підключення і надання послуги визначено: м. Київ, Подільський район, вул. Північно-Сирецька, буд. 1-3, яка надалі перейменована на вул. Віктора Некрасова.

Зазначена відповідь отримана на адвокатський запит ОСОБА_3 , спрямований на перевірку місця підключення IP-адреси, з якої подано декларацію. У запиті також розмежовано юридичну адресу ТОВ «АТА» на вул. Басейній та фактичне місцезнаходження робочого місця ОСОБА_1 на вул. Віктора Некрасова. Відповідь провайдера підтвердила адресу надання послуги саме у Подільському районі м. Києва.

ОСОБА_1 послідовно пояснювала, що подала декларацію зі свого робочого місця у ТОВ «АТА». Її пояснення узгоджуються з даними Реєстру, довідкою роботодавця та відповіддю провайдера.

Відповідно до ст. 251, 252 КУпАП встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, здійснюється на підставі фактичних даних, що підлягають оцінці у сукупності.

Суддя враховує, що сама IP-адреса не в усіх випадках дозволяє однозначно встановити фізичне місцеперебування користувача. У цій справі її прив`язка до конкретної адреси оцінюється разом із підтвердженням перебування ОСОБА_1 на робочому місці у відповідний день, її поясненнями та відомостями про подання декларації за допомогою електронного підпису.

У запереченнях НАЗК наведено загальну можливість використання VPN-сервісів. Конкретних даних про використання ОСОБА_1 такого сервісу при поданні цієї декларації або про її перебування в іншому місці НАЗК у своєму листі не зазначило. Загальне припущення про технічну можливість подання декларації з іншого місця не спростовує сукупності наданих стороною захисту даних.

Посилання НАЗК на те, що працевлаштування у ТОВ «АТА» не зумовлювало виникнення обов`язку декларування, також не спростовує зазначених доказів. Значення роботи у цьому товаристві для вирішення питання підсудності полягає у підтвердженні місця перебування ОСОБА_1 та здійснення нею дії, яка описана у протоколі як інкриміноване правопорушення.

Отже, для вирішення питання територіальної підсудності надані матеріали у своїй сукупності підтверджують зв`язок описаної у протоколі дії з адресою: АДРЕСА_1 , у межах територіальної юрисдикції Подільського районного суду м. Києва.

Суддя також враховує, що постановою від 29.07.2026 питання територіальної компетенції Солом`янського районного суду м. Києва вже було оцінено та матеріали повернуто до НАЗК для направлення до належного суду.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України та ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання. Лист НАЗК із запереченнями щодо мотивів постанови не скасовує викладеного у ній процесуального рішення.

Повторне направлення матеріалів до того самого суду із наполяганням на іншому визначенні місця вчинення правопорушення свідчить про невирішеність питання належної територіальної підсудності. Подальше повторне повернення матеріалів до органу, який склав протокол, за наведених обставин не забезпечує ефективного усунення цієї невизначеності та призводить до невиправданого затягування розгляду справи.

КУпАП установлює правила місця розгляду справи та покладає на суддю обов`язок перевірити власну компетенцію. Водночас він не містить загальної процедури звернення місцевого суду до апеляційного суду для вирішення питання територіальної підсудності за обставин повторного направлення матеріалів органом, який не погодився з попереднім висновком судді.

За таких умов суддя вважає необхідним усунути процесуальну прогалину шляхом застосування за аналогією порядку, передбаченого ст. 34 КПК України. Підставами для такого застосування є кримінальний характер цього провадження для цілей ст. 6 Конвенції, право на розгляд справи належним судом, необхідність забезпечити ефективну судову процедуру та наявність у КПК України механізму вирішення відповідного питання судом апеляційної інстанції.

Застосування цієї процесуальної аналогії спрямоване на забезпечення судових гарантій та визначення компетентного суду. Воно не змінює складу інкримінованого правопорушення, підстав адміністративної відповідальності або передбаченої законом санкції.

Можливість застосування ст. 34 КПК України за аналогією у справах про адміністративні правопорушення визначена постановами Київського апеляційного суду від 12.11.2021 у справі № 375/1354/21 та від 14.02.2022 у справі № 375/96/22. В обох постановах застосування кримінального процесуального закону за аналогією обґрунтовано відсутністю відповідного процесуального регулювання в КУпАП. У постанові від 12.11.2021 суд також послався на практику ЄСПЛ щодо кримінального характеру адміністративного провадження для цілей Конвенції.

П. 1 ч. 1 ст. 34 КПК України передбачає передачу провадження іншому суду, якщо до початку судового розгляду виявлено його надходження з порушенням правил підсудності. Ч. 2 ст. 34 КПК України передбачає вирішення питання направлення провадження між судами в межах юрисдикції одного апеляційного суду за поданням місцевого суду колегією суддів відповідного апеляційного суду.

Солом`янський районний суд м. Києва та Подільський районний суд м. Києва перебувають у межах юрисдикції Київського апеляційного суду. Тому звернення до цього апеляційного суду з відповідним поданням забезпечує можливість судового вирішення питання передачі справи з урахуванням доводів НАЗК, сторони захисту та наданих доказів.

З огляду на викладене суддя вважає необхідним направити справу до Київського апеляційного суду для вирішення питання про її направлення за територіальною підсудністю до Подільського районного суду м. Києва.

Керуючись ст. 8, 19, 92, 129-1 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 8, 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст. 245, 251, 252, 256, 257, 276, 278 КУпАП, застосовуючи за аналогією п. 1 ч. 1 та ч. 2 ст. 34 КПК України, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Справу про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення направити до Київського апеляційного суду для вирішення питання про її направлення за територіальною підсудністю до Подільського районного суду м. Києва.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя С.А. Агафонов