Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №760/16668/26 — Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/16668/26

2/760/17023/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року Солом`янський районний суд міста Києва у складі головуючої судді Сердюк Н.В., за участю секретаря судового засідання - Гержової С.О., за відсутністю учасників справи, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради про визнання права власності на житловий будинок,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позицій сторін.

До Солом`янського районного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Київської міської ради про визнання права власності на житловий будинок.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач збудував житловий будинок АДРЕСА_1 згідно норм діючого на той час законодавства, а саме за ним була закріплена земельна ділянка площею 0,03 га, він отримав дозвіл на будівництво, узаконив будівництво, отримав особовий рахунок за адресою АДРЕСА_1 . Проте в архівній довідці від 25.11.2025 року № 05-06/876 та рішенні про узаконення прибудови від 25 лютого 1988 року №25/1 є розбіжності, а саме рік забудови. У зв`язку з чим державний реєстратор відмовив у реєстрації права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 . Таким чином позивач змушений звернутися до суду з позовом про визнання права власності на вказаний житловий будинок.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якій останній зазначив, що позивачем не надано доказів того, що Київська міська рада претендує на спірне нерухоме майно, заперечує чи оспорює право власності позивача на нього, або у будь-який інший передбачений законом спосіб порушує права позивача. Отже, Київська міська рада не є належним відповідачем у справі. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог до Київської міської ради.

Представником позивача подано відповідь на відзив, в якій остання зазначила, що оскільки земельна ділянка, на якій знаходиться спірний будинок, не приватизована, а тому орган місцевого самоврядування, тобто Київська міська рада, є належним відповідачем у справі.

ІІ. Процесуальні дії по справі, заяви сторін

Ухвалою судді Солом`янського районного суду міста Києва від 15 червня 2026 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 11 вересня 2026 року підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до розгляду по суті.

Позивач та його представник, належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, у судове засідання не з`явилися. Представник позивача надала заяву про розгляд справи за відсутності позивача та його представника, позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити.

Відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився, просив справу розглянути справу за відсутності представника Київської міської ради.

З огляду на неявку учасників справи, розгляд справи здійснюються за наявними у матеріалах справи доказами.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи або якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу технічними засобами не здійснюється.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом.

«Приказом по совхозу «Совки» Киево-Святошинского объединения плодоовощхоз» (мовою оригіналу) № 39 від 28 січня 1984 року за ОСОБА_1 закріплено 0,03 га земельної ділянки біля 1/5 частки житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , що подарована йому матір`ю - ОСОБА_2 .

Рішенням Районного відділу архітектури Києво-Святошинського райвиконкому від 19 вересня 1984 року № 602/47 позивачу надано дозвіл на будівництво об`єкту нерухомості жилою площею до 60 кв.м.

Позивачем був збудований житловий будинок згідно з дозволом на будівництво.

Рішенням Виконавчого комітету Жулянської сільської ради народних депутатів від 29 лютого 1988 року № 25/1 вирішено узаконити прибудову до належної частини будинку громадянина ОСОБА_1 , яку він завершив у 1988 році загальною площею 60,0 кв.м., жилою площею - 35, 8 кв.м. та внести зміни в будинкову книгу.

Згідно з архівною довідкою від 25.11.2025 року № 05-06/875, у документах архівного фонду у погосподарській книзі № 13 за 1986-1990 роки є особовий рахунок № НОМЕР_1 відкритий на голову сім`ї - ОСОБА_2 проживаючу по АДРЕСА_2 . В графі «Всього землі» зазначено 1987-0,15; 1988-0,12. У графі ІІІ «Будівлі, що знаходяться в особистій власності господарства» станом на 1986 рік вказано: житловий будинок (4/5): рік забудови -1960, загальна (корисна) площа - 88,2 кв.м.

Згідно з архівною довідкою від 25.11.2025 року № 05-06/876, у документах архівного фонду у погосподарській книзі № 13 за 1986-1990 роки є особовий рахунок № НОМЕР_2 відкритий на голову сім`ї - ОСОБА_1 , проживаючого по АДРЕСА_2 . В графі «Всього землі» зазначено 0,03. В графі «Будівлі, що знаходяться в особистій власності господарства» станом на 1986 рік зазначено: житловий будинок (1/5): рік забудови -1960.

Отже, Жулянською сільською радою були внесені зміни в погосподарські книги, присвоєно позивачу особовий рахунок та поштову адресу: АДРЕСА_1 , внесено зміни до розділу «Всього землі», проте не були внесені зміни до розділу житловий будинок.

Право власності в порядку спадкування на житловий будинок АДРЕСА_1 набула ОСОБА_3 , що підтверджується Свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, виданим державним нотаріусом Дев`ятої Київської державної нотаріальної контори 23 травня 1996 року.

Як вбачається з технічного паспорту, складеного 11 березня 2026 року ТОВ «АКРОПРОМ», житловий будинок садибного типу (з господарськими будівлями та спорудами) за адресою: АДРЕСА_1 , збудований до 1992 року (у 1987 році), загальна площа 64 кв.м., житлова площа 35,8 кв.м.

Згідно з Довідкою ТОВ «АКРОПРОМ» про показники об`єкта нерухомого майна від 11.03.2026 року загальна площа з 60,0 кв.м. змінилася на 64.0 кв.м. за рахунок проведення переобміру та виправлення арифметичних помилок. Перепланувань, реконструкцій та добудов не виявлено. Зазначені зміни не підлягають введенню в експлуатацію.

Як вбачається з інформації, наданої Комунальним підприємством Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» від 12.02.2026 року № 062/14-3446 за даними реєстрових книг КП КМР «КМ БТІ» реєстрація права власності на об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , відсутня, що також підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 09.02.2026 року № 463487160.

Позивач звернувся до державного реєстратора з заявою про реєстрацію права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , однак рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської державної адміністрації) № 84179899 від 07 квітня 2026 року позивачу відмовлено у проведенні реєстраційних дій, оскільки з поданих документів неможливо встановити достовірні дані для державної реєстрації, встановлено суперечність в адресі об`єкта нерухомого майна, заявленого на державну реєстрацію.

IV. Норми права, які застосував суд.

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно до частини першої статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до Закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно із частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За змістом статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Відповідно до частини другої статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до статтей 379, 380 ЦК України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них. Житловим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання.

Згідно положень, передбачених ст. 182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулює Закон України від 01.07.2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі Закон № 1952-IV).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 2 Закону №1952-IV, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державній реєстрації прав підлягають право власності на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва (пункт 1 частини першої статті 4 Закону № 1952-IV).

Відповідно до частини першої статті 27 Закону № 1952-IV державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі: 1) укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва або майбутній об`єкт нерухомості, речові права на які підлягають державній реєстрації, чи його дубліката; 2) свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; 3) свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; 4) виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів; 5) свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката; 6) свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дубліката; 7) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном; 8) державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року; 9) судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості; 10) ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди; 11) заповіту, яким установлено сервітут на нерухоме майно; 12) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об`єкта нерухомого майна релігійній організації; 13) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об`єкта нерухомого майна, об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність; 13-1) договору, яким встановлюється довірча власність на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, та акта приймання-передачі нерухомого майна, яке є об`єктом довірчої власності; 13-2) актів приймання-передачі нерухомого майна, об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості неплатоспроможного банку перехідному банку, що створюється відповідно до статті 42 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"; 13- 3) договору про передачу страхового портфеля; 14) інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Особливості державної реєстрації прав на об`єкти нерухомого майна, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку передбачені статтею 31 Закону № 1952-IV.

Так, згідно з положенням цієї статті, для проведення державної реєстрації прав власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, і щодо зазначених об`єктів нерухомості раніше не проводилася державна реєстрація прав власності, подаються: 1) виписка із погосподарської книги, надана виконавчим органом сільської ради (якщо такий орган не створений - сільським головою), селищної, міської ради або відповідною архівною установою; 2) документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об`єктом, крім випадку, коли таке речове право зареєстровано в Державному реєстрі прав.

Для здійснення державної реєстрації прав власності на зазначені об`єкти документом, що посвідчує речові права на земельну ділянку під таким об`єктом, може також вважатися рішення відповідної ради про передачу (надання) земельної ділянки в користування або власність.

Для проведення державної реєстрації прав власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, проведення технічної інвентаризації щодо зазначених об`єктів нерухомості є необов`язковим.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1127 затверджено Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі Порядок № 1127). Цей Порядок визначає умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва, майбутні об`єкти нерухомості та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна (пункт 1 Порядку № 1127)

Згіно з пунктом 78 Порядку № 1127 Державна реєстрація права власності на закінчений будівництвом об`єкт у разі прийняття його в експлуатацію до запровадження єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, що є невід`ємною архівною складовою частиною Реєстру будівельної діяльності, проводиться за наявності документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію такого об`єкта, крім випадку, передбаченого абзацом другим цього пункту. Такий документ за наданими заявником у заяві реквізитами та відомостями про суб`єкта, що здійснював прийняття закінченого будівництвом об`єкта в експлуатацію, отримується державним реєстратором шляхом звернення до відповідного органу державної влади чи органу місцевого самоврядування.

Документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію будинку, будівлі, споруди, не вимагається в разі державної реєстрації права власності на закінчений будівництвом об`єкт у результаті нового будівництва, що є складовою частиною такого будинку, будівлі, споруди (квартира, гаражний бокс, машиномісце, інше житлове та нежитлове приміщення), яка після прийняття об`єкта в експлуатацію є самостійним об`єктом нерухомого майна, у разі прийняття відповідного будинку, будівлі або споруди, складовою частиною яких є такий об`єкт, в експлуатацію до запровадження єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, що є невід`ємною архівною складовою частиною Реєстру будівельної діяльності, але за умови наявності державної реєстрації права власності на інші складові частини у відповідному будинку, будівлі або споруді.

Документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, не вимагається в разі державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року.

Таким чином, положення ст. 31 Закону № 1952-IV та пункту 78 Порядку № 1127 створюють спеціальну будівельну амністію для об`єктів індивідуального житлового будівництва, закінчених до 5 серпня 1992 року, шляхом встановлення винятку з обов`язкової процедури введення в експлуатацію для реєстрації права власності на них. Цей пункт визнає, щоо скільки на час будівництва (за законодавством УРСР) право власності виникало за фактом зведення на законно виділеній ділянці, сучасні вимоги про надання акта введення в експлуатацію до них не застосовуються, що дозволяє реєструвати право власності на такі «старі» будинки за наявності інших документів, що підтверджують законність забудови.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 вересня 2021 року у справі № 752/14334/19 (провадження № 61-5090св21) зазначено, що право власності на збудоване до набрання чинності Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його будівництва, а не виникає у зв`язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13 червня 2012 року № 6-54цс12 та постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2018 року у справі № 557/1209/16-ц. До 05 серпня 1992 року закон не передбачав процедуру введення нерухомого майна в експлуатацію при оформленні права власності.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 05 серпня 1992 року № 449 "Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів державного замовлення", яка втратила чинність 30 грудня 2004 року, було встановлено порядок та умови прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва, при цьому введення приватнихжитлових будинків в експлуатацію при оформленні права власності, збудованих до 05 серпня 1992 року, не передбачалося.

Належним документом, що засвідчує факт існування об`єкта нерухомого майна й містить його технічні характеристики, є технічний паспорт на такий об`єкт, виготовлений за результатом його технічної інвентаризації.

Аналогічний правовий висновок висловлено Верховним Судом у постановах від 15 липня 2019 року у справі № 263/8226/16-ц і від 01 квітня 2020 року у справі № 760/1651/16-ц.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 листопада 2021 року у справі № 149/2547/19-ц (провадження № 61-14132 св 21) зазначено, що Для проведення державної реєстрації прав власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 05 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, проведення технічної інвентаризації щодо зазначених об`єктів нерухомості є необов`язковим.

Таким чином, будинки, які були збудовані до 1992 року, не потребували введення до експлуатації, при набутті права власності на такі об`єкти.

Зазначене узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах: від 26 лютого 2020 року у справі № 607/16873/18, провадження № 61-12451св19; від від 15 жовтня 2020 року у справі № 623/214/17, провадження № 61-1978св20.

Відповідно до пунктів 1, 2 Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої заступником Міністра комунального господарства Української РСР В.Романовим 31 січня 1966 року, що діяла на час виникнення права позивача на спірний будинок, реєстрацію будинків з обслуговуючими їх будівлями і спорудами та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР провадять бюро технічної інвентаризації виконкомів місцевих Рад депутатів трудящих. Об`єктами реєстрації є будинки та домоволодіння з окремим порядковим номером по вулиці, провулку, площі.

Пунктом 4 вказаної Інструкції визначено, що реєстрації підлягають всі будинки і домоволодіння в межах міст і селищ міського типу УРСР, що належать місцевим Радам депутатів трудящих, державним, кооперативним і громадським установам, підприємствам і організаціям, а також ті будинки і домоволодіння, які належать громадянам на праві особистої власності. Будинки, що підлягають реєстрації, повинні бути закінчені будівництвом і прийняті в експлуатацію за актом, затвердженим виконкомом місцевої Ради депутатів трудящих.

Реєстрація провадиться на підставі документів, що встановлюють право власності (правовстановлюючих документів) (пункт 7 вказаної Інструкції).

За правилами статей 12, 13, 76-81, 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

V. Мотивована оцінка і висновки суду.

Оцінивши зібрані у справі докази як окремо, так і в їх сукупності та взаємному зв`язку, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтею 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Верховний Суд у постанові від 02.05.2018 року у справі № 914/904/17 зазначив, що за змістом статті 392 ЦК України позов про визнання права власності на майно подається власником тоді, коли в інших осіб виникають сумніви щодо належності йому цього майна, коли створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності через наявність таких сумнівів чи внаслідок втрати правовстановлюючих документів. Передумовою для застосування зазначеної статті 392 ЦК України є відсутність іншого, окрім зазначеного, шляху для відновлення порушеного права. Разом із тим слід зазначити, що відповідно до ч. 5 ст. 11 ЦК України цивільні права і обов?язки можуть виникати з рішення суду лише у випадках, встановлених актами цивільного законодавства. Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК передбачає лише у статтях 335 і 376. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів. Стаття 392 ЦК України, в якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах. Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд України у постановах від 23.12.2014 у справі №3-191гс14 та від 06.07.2016 у справі № 3-576гс16.

Судом встановлено, що позивач набув право власності на об`єкт нерухомості на законних підставах: у 1984 році йому було надано дозвіл на будівництво та закріплено земельну ділянку площею 0,03 га за адресою: АДРЕСА_2 (приказ по совхозу « Совки » № 39 від 28.01.1984, рішення Районного відділу архітектури Києво-Святошинського райвиконкому від 19.09.1984 № 602/47). Рішенням виконавчого комітету Жулянської сільської ради народних депутатів від 29.02.1988 № 25/1 прибудову загальною площею 60,0 кв.м було узаконено та вирішено внести зміни до будинкової книги.

Об`єкт нерухомості повністю збудований та закінчений будівництвом до 05 серпня 1992 року.

Відповідно до статті 31 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та п. 78 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127, для об`єктів індивідуального житлового будівництва, збудованих до 05 серпня 1992 року, встановлено спеціальний правовий режим, який не вимагає подання документа про прийняття об`єкта в експлуатацію. Право власності на такі об`єкти виникає за фактом їх зведення відповідно до законодавства, що діяло на момент будівництва.

Правова позиція щодо застосування зазначених норм права викладена в постановах Верховного Суду від 22 вересня 2021 року у справі № 752/14334/19 та від 10 листопада 2021 року у справі № 149/2547/19-ц, де зазначено, що право власності на збудоване до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його будівництва, а не виникає у зв`язку із здійсненням державної реєстрації.

Під час звернення позивача до державного реєстратора з метою оформлення права власності рішенням від 07.04.2026 № 84179899 було відмовлено у проведенні реєстраційних дій через виявлені розбіжності щодо року побудови в архівній довідці та рішеннях виконкому, а також розбіжності в адресах ( АДРЕСА_2).

Згідно з технічним паспортом від 11.03.2026 та довідкою ТОВ «АКРОПРОМ» від 11.03.2026, житловий будинок садибного типу по АДРЕСА_1 збудовано у 1987 році (до 1992 року), загальна площа становить 64,0 кв.м, житлова - 35,8 кв.м. Зміна загальної площі відбулася за рахунок проведення переобміру та виправлення арифметичних помилок без здійснення самочинного будівництва, реконструкцій чи добудов.

Оскільки позивач збудував житловий будинок у встановленому законом порядку, право власності на цей об`єкт виникло у нього відповідно до законодавства, що діяло на момент будівництва, однак через наявні суперечності в архівних документах позивач позбавлений можливості зареєструвати своє право власності в адміністративному порядку, суд доходить висновку про наявність підстав для захисту його порушеного права шляхом визнання права власності в судовому порядку.

Заперечення відповідача щодо того, що Київська міська рада є неналежним відповідачем у справі, суд оцінює критично, оскільки спірний житловий будинок розташований на земельній ділянці комунальної власності в межах міста Києва, яка не передавалася у приватну власність позивача, а відсутність реєстрації права власності та розбіжності в документах позбавляють позивача можливості реалізувати свої майнові права у позасудовому порядку.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, ст.ст. 15, 16, 316, 321, 328, 331, 379, 380, 392 ЦК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Київської міської ради про визнання права власності на житловий будинок - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ), право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 64 кв.м., житловою площею 35,8 кв.м, з господарськими спорудами - літня кухня під літерою Б, вбиральня під літерою Г, споруди № 1-3.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Згідно з частиною п`ятою статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 07.10.2026.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Представник позивача - адвокат Кормушина Ольга Іванівна, адреса: м. Київ, вул. Чистяківська, 2-А, оф. 205, РНОКПП НОМЕР_4 .

Відповідач: Київська міська рада, адреса: 01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, ЄДРПОУ 22883141.

Сторони можуть отримати інформацію щодо даної справи за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України або в підсистемі "Електронний суд".

Головуюча суддя Н.В. Сердюк