Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №760/13793/26 — Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/13793/26 2-а/760/1455/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 року м.Київ

Солом`янський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Нестеренко Т.В.

при секретарі Панкєєвій Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,-

ВСТАНОВИВ:

08.05.2026 року ОСОБА_1 (далі- Позивач) звернувся до суду міста Києва з адміністративним позовом про скасування постанови інспектором першого взводу третьої роти першого батальйону Управління патрульної поліції у Чернігівській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Дейнеки Василя Миколайовича серії ЕНА №708616 від 25.04.2026 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, 25.04.2026 інспектором управління патрульної поліції у Чернігівській області Департаменту патрульної поліції винесено постанову серії ЕНА N? 708616 від 25.04.2026

Позивач зазначає, що рухався зі швидкістю приблизно 50-55 км/год, та попросив надати можливість ознайомитися з доказами правопорушення, а саме - продемонструвати на приладі вимірювання швидкості (TruCAM) зафіксований мій транспортний засіб. У відповідь працівник поліції лише на короткий час (близько 1-2 секунд) продемонстрував екран приладу, після чого одразу прибрав його, фактично позбавивши його можливості належним чином роздивитися зображення та переконатися, що зафіксовано саме його транспортний засіб. Після цього працівник поліції повідомив, що його напарник вже здійснює винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення. Постанова від 25.04.2026 є незаконною, протиправною та підлягає скасуванню виходячи з наступного. Після зупинки працівниками поліції Позивач одразу виконав їхню законну вимогу та пред?явив усі необхідні документи для перевірки. Надалі працівники поліції повідомили його про нібито перевищення швидкості руху.

Позивач повторно звернувся з проханням надати можливість повноцінно ознайомитися з доказами, зокрема переконатися, що на відео або фотозображенні зафіксовано саме його автомобіль, однак у цьому його було відмовлено. Натомість йому запропонували звернутися до відповідного підрозділу поліції для перегляду матеріалів на «великому екрані».

Вважаючи такі дії неправомірними та такими, що порушують його право на захист, позивач заявив усне клопотання про перенесення розгляду справи з метою належного ознайомлення з доказами, у тому числі перегляду матеріалів фіксації правопорушення у зручному для цього форматі. Однак працівник поліції відмовив у задоволенні клопотання, мотивуючи це тим, що він уповноважений здійснювати розгляд справи на місці та має достатньо підстав для винесення постанови без надання мені додаткової можливості ознайомитися з доказами.

У зв?язку з очевидними порушеннями прав Позивач заявив клопотання про надання правової допомоги, зокрема про намір скористатися послугами адвоката. Оскільки подія відбувалася у вихідний день (субота), він не мав можливості зв?язатися зі своїм адвокатом у телефонному режимі, у зв?язку з чим попросив перенести розгляд справи для реалізації його права на правову допомогу. Попри це, у задоволенні його клопотання було відмовлено. При цьому напарник працівника поліції вже фактично підготував постанову, не забезпечивши належного розгляду справи та не надавши мені можливості реалізувати свої процесуальні права.

Надалі Позивач повторно заявив клопотання про надання можливості скористатися правовою допомогою адвоката. У відповідь обидва працівники поліції відреагували формально та з іронією, повідомивши, що реалізувати це право позивач зможе вже під час судового розгляду справи.Після цього було фактично вручено копію постанови у справі про адміністративне правопорушення та поставлено запитання щодо її отримання.

Усвідомлюючи, що відмова від отримання документа не вплине на вже прийняте рішення, Позивач погодився отримати копію постанови, водночас наголосивши, що робить це без визнання своєї вини та попри допущені працівниками поліції численні порушення його процесуальних прав.

Таким чином, під час розгляду справи працівниками поліції було фактично проігноровано його право на належне ознайомлення з доказами, право на заявлення та розгляд клопотань, а також право на отримання правової допомоги, що свідчить про істотні порушення процедури притягнення до адміністративної відповідальності та є підставою для скасування винесеної постанови.

На думку позивача, працівниками поліції під час розгляду вищевказаної справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 122 КУПАП було суттєво порушено його права та законні інтереси, зокрема його право на захист, передбачене ст. 268 КУпАП.

11.05.2026 року згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу було передано до провадження головуючому судді Нестеренко Т.В..

Ухвалою суду від 14.05.2026 року адміністративний позов залишено без руху, на підставі ст.160,161 КАС України та надано строк позивачу для усунення недоліків.

08.06.2026 року до Солом`янського районного суду надійшла заява про усунення недоліків та уточнена позовна заява.

Ухвалою суду від 09.06.2026 року відкрито спрощене позовне провадження у справі з викликом сторін.

30.06.2026 року від представника відповідача Департаменту патрульної поліції надійшов відзив, відповідно до якого відповідач вказує, що факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 122 КУпАП, був досліджений та встановлений поліцейськими під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, а викладені твердження позивача є хибними, позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню судом з оглядом на таке.

Згідно п. 12.4 ПДР України, у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.

Позивач рухався зі швидкістю 105 км/год, що є перевищенням дозволеної швидкості руху в населених пунктах згідно ПДР на 55 км/год. Таким чином, позивач своїми діями вчинив адміністративне правопорушення, передбачене: ч. 4 ст. 122 КУпАП, а саме: перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п?ятдесят кілометрів на годину - тягне за собою накладення штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Так, 25.04.2026 року о 13 год. 40 хв. в с. Сираї, а/д М 01 Київ-Чернігів-Нові Яриловичі, 72 км, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Nissan Qashqai, номерний знак НОМЕР_1 в населеному пункті с. Сираї позначеному 0.3. 5.49 на білому фоні та рухався зі швидкістю 105 км/год, чим перевищив встановлене обмеження швидкості руху більше ніж на 50 км/год. Швидкість вимірювалась лазерним вимірювачем швидкості Т3 TruCam II LTI 20/20 серійний ТС008431, чим порушив п. 12.4 ПІДР. Швидкість руху транспортного засобу було зафіксовано за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCam II LTI 20/20 (серійний номер IC008431).Вимірювання швидкості руху транспортного засобу під керуванням позивача здійснювалося в с. Сираї, Чернігівської області, позначеному дорожнім знаком 5:49 «Початок населеного пункту», в якому діють вимоги Правил, що визначають порядок руху в населених пунктах.

У судове засідання Позивач не з`явився, про дату, час та місце судового засідання був належно повідомлений. Надіслав письмову заяву до суду про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, надіслав письмову заяву про розгляд справи без його участі, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи та наявні у справі докази, суд приходить до наступного.

Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Стаття 8 КУпАП визначає, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.

Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Пунктом 11 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Згідно з п.1 розділу IV Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1395 від 07.11.2015, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення. Пунктами 4-5 Розділу І Інструкції № 1395 передбачено, що у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зокрема, передбачених частиною першою, другою, третьою, п`ятою та шостою статті 122, частиною першою, другою та четвертою статті 126 КУпАП.

Разом з тим, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» правила дорожнього руху встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (ПДР України). Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Судом встановлено, що 25.04.20256 року постановою серії ЕНА №7086116 притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.122 КУпАП. За посиланням на ПДР України, де згідно п. 12.4 ПДР, у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 50 км/год. Позивач рухався зі швидкістю 105 км/год, що є перевищенням дозволеної швидкості руху в населених пунктах згідно ПДР на 55 км/год. Таким чином, позивач своїми діями вчинив адміністративне правопорушення, передбачене: ч. 4 ст. 122 КУпАП, а саме: перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п?ятдесят кілометрів на годину - тягне за собою накладення штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Частина 4 ст.122 КУпАП передбачає відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п`ятдесят кілометрів на годину, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У розумінні ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ч.1 ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 2 ст.77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

З наведеної норми слідує, що при прийнятті суб`єктом владних повноважень відповідного рішення таке рішення повинно містити інформацію про докази, які підтверджують викладені в ньому факти. У випадку ж відсутності посилань на певні докази, що підтверджують факт викладеного порушення суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення.

Відповідно до змісту постанови, 25.04.2026 року о 13 год. 40 хв. в с. Сираї, а/д М 01 Київ-Чернігів-Нові Яриловичі, 72 км, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Nissan Qashqai, номерний знак НОМЕР_1 в населеному пункті с. Сираї позначеному0.3. 5.49 на білому фоні та рухався зі швидкістю 105 км/год, чим перевищив встановлене обмеження швидкості руху більше ніж на 50 км/год. Швидкість вимірювалась лазерним вимірювачем швидкості Т3 TruCam II LTI 20/20 серійний ТС008431, чим порушив п. 12.4 ПІДР.Швидкість руху транспортного засобу було зафіксовано за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCam II LTI 20/20 (серійний номер IC008431). Пункт 12.4 ПДР України передбачає, що у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год. За приписами ч.1 ст.8 Закону України «Про Національну поліцію», поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання (п.8 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію»).

Згідно з п.11 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до ст.31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати такі превентивні заходи: 1) перевірка документів особи; 2) опитування особи; 3) поверхнева перевірка і огляд; 4) зупинення транспортного засобу; 5) вимога залишити місце і обмеження доступу до визначеної території; 6) обмеження пересування особи, транспортного засобу або фактичного володіння річчю; 7) проникнення до житла чи іншого володіння особи; 8) перевірка дотримання вимог дозвільної системи органів внутрішніх справ; 9) застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису; 10) перевірка дотримання обмежень, установлених законом стосовно осіб, які перебувають під адміністративним наглядом, та інших категорій осіб; 11) поліцейське піклування.

Згідно зі ст.40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Тобто, положення Закону України «Про Національну поліцію» надають право поліції використовувати інформацію відеозапису та фотокартки в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення.

Щодо правомірного використання приладу TruCam. Згідно інструкції по експлуатації та свідоцтва про повірку вимірювач TruCAM II можна використовувати у ручному режимі. Зазначене свідчить, що лазерний вимірювач TruCAM II відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань та, відповідно, може розміщуватись безпосередньо в руках поліцейського при використанні по зовнішньому периметрі дороги для виявлення та фіксування правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху щодо перевищень встановлених обмежень швидкості руху транспортними засобами на вулично-шляховій мережі.

Відповідно до Свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобувимірювальної техніки Ne 22-01/34028 (копія додається), виданого ДП«Укрметртестстандарт» від 03.06.2025 року та чинного до 03.06.2026 року, лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів LTI 20/20 TruCAM П N? TC008431 є придатним до застосування.Також, звертаємо увагу, що настановою з експлуатації TruCAM П: «Вимірювач швидкості транспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCAM призначений для вимірювання швидкості руху транспортних засобів в ручномуабо автоматичному режимах, тобто конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань та ніякої згадки про обов?язковість використання триноги не має.Можливість використання приладу TruCam LTI 20/20 у ручному режимі прямо передбачена свідоцтвом про повірку приладу, сертифікатом, інструкцією з експлуатації, а також самою конструкцією приладу (наявністьручки для тримання) та не суперечить вимогам законодавства.

У постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2025 у справі N? 610/47/25 суд зазначив: «Отже, за технічними характеристиками лазерний вимірювач швидкості LTI 20/20 TruCam здійснює вимірювання швидкості руху транспортних засобів в ручному режимі та його використання відбувається у автоматичному режимі як у мобільному, так і у статичному положенні, а тому користування приладом у ручному режимі не є порушенням та його дані можливо розцінювати як беззаперечний доказ у справі».Отже, використання приладу TruCam відбувається у автоматичному режимі як у мобільному, так і у статичному положенні, а тому користування приладом у ручному режимі не є порушенням. При цьому, лазерний вимірювач TruCam відноситься саме до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто, конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань.

Крім того, аналогічне твердження висловлює по справі N? 641/5755/24 Другий апеляційний адміністративний суд від 03 березня 2025 року, зокрема, що лазерний вимірювач TruCam відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань. Крім основного ручного режиму роботи вимірювач може бути встановлений на триногу для проведення вимірювань швидкості руху транспортних засобів в автоматичному режимі. Так, суд апеляційної інстанції зазначив: «Викладене підтверджує, що лазерний вимірювачемає можливіроцідо режимах, утриманням в руках під час вимірювання швидкості руху ТЗ або розміщенням на триногі, саме в цих режимах вказаний вимірювач проходив тестування, ліцензування та сертифікацію, був признаним таким, що відповідає стандартам та правильно вимірює швидкість руху ТЗ в обох режимах.» «Оскільки порушення позивачем ПДР України зафіксовано пристроєм вимірювання швидкості «TruCAM» в ручному режимі, а не в автоматичному, а вимоги ч. 2 ст. 40 Закону N?580-VIII щодо розміщення інформації на видному місці стосується лише розміщеної автоматичної фототехніки і відеотехніки, колегія суддів дійшла висновку про хибність доводів апелянта у цій частині.» Таким чином лазерний вимірювач TruCAM LTI 20/20 відноситься саме до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів. Крім основного, ручного режиму роботи, вимірювач TruCAM також може бути встановлений на триногу для проведення вимірювань швидкості руху транспортних засобів в автоматичному режимі.

Зважаючи на те, що ухвала Солом?янського районного суду міста Києва про відкриття провадження датується 09.06.2026 р., через більше ніж 2 місяці після винесення оскаржуваної постанови, то в силу вимог чинного законодавства, 30-ти денний строк зберігання відеозапису з портативного відео реєстратора N? 471866 пройшов, у зв?язку із чим такий відеозапис було видалено автоматично. Згідно п.п. 1 п. 3 розділу 8 наказу МВС від 18.12.2018 року N?1026 «Про затвердження Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису» строк зберігання відеозаписів з портативних відеореєстраторів становить 30 діб.

Враховуючи вищевикладене, у Відповідача відсутня об?єктивна можливість надати до суду відео із портативного відеореєстратора N? 471866.

У постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.11.2019 у справі N? 377/723/19, у якій суд дійшов висновку, що Відповідач правомірно не надав відеозапис у зв?язку зі спливом 30-денного строку його зберігання.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідачем надано суду належні та допустимі докази перевищення швидкості позивачем.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу.

Так, згідно зі ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу.

Відповідно до п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченими статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Безпідставними є посилання позивача про нібито відсутність попереджувального дорожнього знаку 5.70, оскільки його наявність чи відсутність жодним чином не впливає на розгляд даної справи.

Наявність або відсутність дорожнього знаку 5.76 не звільняє водіїв від обов`язку виконувати ПДР щодо дотримання швидкості руху у населених пунктах.

Отже, системний аналіз вищевказаних норм чинного законодавства України дає підстави для висновку про те що, інспектор взводу N? 1 роти N? 3 БУПП в Чернігівській області ДІ Дайнека В.М., під час розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності позивача та винесення оскаржуваної постанови діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений законодавством України, а винесена постанова повністю відповідає вимогам ст. 283 КУПАП.

Із досліджених судом доказах, знайшов підтвердження факт порушення з боку позивача п.12.4 Правил дорожнього руху України та відповідно, вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.122 КУпАП.

Незгода позивача щодо його притягнення до адміністративної відповідальності не є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та звільнення від адміністративної відповідальності.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини в справі «O'Halloran and Francis v. The United Kingdom» будь-хто, хто вирішив володіти чи керувати автомобілем, знав, що таким чином він піддає себе режиму регулювання, котрий застосовується, оскільки визнавалося, що володіння і користування автомобілем може потенційно завдати серйозної шкоди. Можна вважати, що ті, хто вирішив володіти та керувати автомобілями, погодилися на певну відповідальність та обов`язки. Отже водій, при керуванні автомобілем, зобов`язаний, в першу чергу, дотримуватись вимог ПДР України.

З огляду на викладене, враховуючи наявні у справі докази, суд вважає, що постанова у справі про адміністративне правопорушення винесена уповноваженою посадовою особою та відповідає вимогам закону, а відтак позовні вимоги є необґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст.5-7, 9, 77, 90, 241-247, 286 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режим серії ЕНА №708616 від 25.04.2026 року - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , АДРЕСА_1

Відповідач: Департамент патрульної поліції Національної поліції України; адреса: м. Київ, вул. Федора Ернста, 3; код ЄДРПОУ 40108646.

Суддя: Т.В.Нестеренко