Вирок від 12 жовтня 2026 р. у справі №759/19579/25 — Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

ун. № 759/19579/25

пр. № 1-кп/759/646/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 року м. Київ

Святошинський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025100080002086 від 11.06.2025, стосовно:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Плоске Броварського району Київської області, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , що має статус учасника бойових дій, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ; такого, що судимості не має,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України;

учасники судового провадження:

прокурор ОСОБА_4 ,

обвинувачений ОСОБА_3 ,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 , не маючи посвідчення водія, яке знаходиться в офіційному обороті на території України, вступив в злочинну змову з невстановленою особою, до якої звернувся з проханням посприяти скорішому отриманню ним вказаного офіційного документа без складання іспитів у сервісних центрах МВС України. Коли невстановлена особа погодилась сприяти вчиненню злочину, ОСОБА_3 та невстановлена особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, з метою виконання свого злочинного умислу в невстановлений час, однак не пізніше 10.06.2025, у невстановленому місці надав невстановленій особі власну фотокартку та свої анкетні дані для виготовлення бланку посвідчення водія, яке видається у встановленому законом порядку та надає право керувати автомобілем.

Після цього невстановлена особа, знаходячись в невстановленому місці, в невстановлений час, однак не пізніше ніж 10.06.2025, виготовила підроблене посвідчення водія серії НОМЕР_2 від 05.12.2024, видане нібито ТСЦ № 3246 на ім`я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке в подальшому було передано останньому.

Таким чином, ОСОБА_3 , достовірно знаючи, що він не проходив установленого законом порядку отримання посвідчення водія, яке відповідно до Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1994 № 340 (зі змінами) видається установою, яка має право видавати такі документи, і яке відповідно до п.п. 2.1.а та 2.4 Правил дорожнього руху України водій повинен мати при собі та пред`явити для перевірки на вимогу поліцейського, залишив дане посвідчення в себе та в подальшому почав його використовувати для можливості керувати транспортними засобами.

Крім цього, 10.06.2025 приблизно о 15 год. 00 хв. ОСОБА_3 , перебуваючи в приміщенні ТСЦ № 8041 за адресою: м. Київ, вул. Обухійська, 139, достовірно знаючи, що посвідчення водія з серійним номером серії НОМЕР_2 від 05.12.2024, видане нібито ТСЦ № 3246, є підробленим, та не маючи права керувати автомобілем, використав його, пред`явивши працівнику патрульної поліції як документ, який посвідчує особу та надає йому право керувати автомобілем.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень за наведених вище обставин визнав у повному обсязі, щиро розкаявся і дав показання, які за своїм змістом відповідають викладеним вище обставинам вчинення кримінальних правопорушень.

Враховуючи те, що обвинувачений та інші учасники процесу не оспорюють всі обставини, які підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні і викладені в обвинувальному акті, судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності їх позиції, суд, роз`яснивши учасникам судового провадження положення ст. 349 КПК України та наслідки, передбачені ч. 2 ст. 394 КПК України, провів судовий розгляд даного провадження щодо всіх його обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, визнавши недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Таким чином, допитавши обвинуваченого ОСОБА_3 та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують його особу, суд визнає доведеним, що:

- своїми умисними діями, які виразилися у сприянні невстановленій особі в підробці посвідчення водія, яке видається установою - територіальними сервісними центрами МВС, та яке надає право керування транспортними засобами, з метою його використання, вчиненими за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 358 КК України;

- своїми умисними діями, які виразилися у використанні завідомо підробленого документа - посвідчення водія, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 358 КК України.

Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Також при вирішенні питання про призначення покарання суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує, що кримінальне правопорушення за ч. 3 ст. 358 КК України відноситься до нетяжких злочинів, а за ч. 4 ст. 358 КК України - до кримінальних проступків, бере до уваги дані про особу ОСОБА_3 , який судимості не має, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, є військовослужбовцем, який позитивно характеризується за місцем несення служби, має статус учасника бойових дій, а також обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Так, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України обставинами, які пом`якшують покарання є щире каяття, яке виразилося в дачі ОСОБА_3 правдивих показань, жалю про вчинене, готовності понести заслужене покарання.

Обставини, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання, судом не встановлені.

Беручи до уваги наведене, суд дійшов висновку про необхідність призначення ОСОБА_3 покарання у виді обмеження волі на строк, наближений до мінімальної межі, визначеної санкцією ч. 3 ст. 358 та ч. 4 ст. 358 КК України, що буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Згідно з ч. 1 ст. 70 КК України при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_3 остаточне покарання за сукупності кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Разом з тим, враховую дані про особу обвинуваченого, фактичні обставини справи та характер протиправних діянь, наявність обставин, які пом`якшують покарання ОСОБА_3 та відсутність обставин, які обтяжують покарання, приймаючи до уваги відношення обвинуваченого до вчиненого, який засуджує свою протиправну поведінку, суд вважає, що виправлення ОСОБА_3 можливе без ізоляції від суспільства, у зв`язку з чим на підставі статті 75 КК України звільняє його від покарання з випробуванням та покладає на нього обов`язки, визначені у статті 76 КК України.

На підставі ч. 2 ст. 124 КПК України витрати на залучення експерта підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Доля речових доказів і документів вирішується судом згідно зі ст. 100 КПК України.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 100, 124, 349, 369-371, 373, 374, 394 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, та призначити йому покарання:

за ч. 3 ст. 358 КК України у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік 1 (один) місяць;

за ч. 4 ст. 358 КК України у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік 1 (один) місяць.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнити від відбування покарання з випробуванням та встановити іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.

Відповідно до статті 76 КК України покласти на ОСОБА_3 такі обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судові витрати у розмірі 1782 (одна тисяча сімсот вісімдесят дві) гривні 80 копійок на залучення експерта.

Речові докази: посвідчення водія серії НОМЕР_2 від 05.12.2024 на ім`я ОСОБА_3 - залишити в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Святошинський районний суд міста Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_5