Рішення від 01 вересня 2026 р. у справі №758/942/26 — Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/942/26

Категорія 71

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

02 вересня 2026 року місто Київ

Подільський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Гребенюка В.В., за участю секретаря судового засідання Мельниченко К.Б., розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Ужгородської міської ради Закарпатської області, про позбавлення батьківських прав,

УСТАНОВИВ:

У провадженні Подільського районного суду міста Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 (надалі за текстом - позивач, мати) до ОСОБА_2 (надалі за текстом - відповідач, батько), третя особа: Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Ужгородської міської ради Закарпатської області (надалі за текстом - третя особа), про позбавлення батьківських прав.

Позивач просить суд позбавити відповідача батьківських прав відносно малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі за текстом - дитина).

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем батьківських обов`язків.

Ухвалою від 26.01.2026 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд в загальному позовному провадженні та призначено підготовче засідання.

У підготовчому засіданні 12.05.2026 судом закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті.

02.09.2026 до суду від органу опіки і піклування надійшов висновок.

Від відповідача до суду відзив не надходив.

Позивач не заперечував проти ухвалення судом заочного рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З огляду на вищевикладене, наявні передбачені ч. 1 ст. 223 та ч. 1, 2 ст. 280 ЦПК України підстави для заочного розгляду справи. Суд ухвалив провести заочний розгляд справи із ухваленням заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Позивач вказує, що у період з 22.12.2019 року по 15.02.2022 року сторони проживали однією сім?єю у незареєстрованому шлюбі.

За час перебування у відносинах народилась спільна дитина у свідоцтві про народження дитини НОМЕР_1 від 21.08.2020, відповідач записаний її батьком.

Позивач зазначає, що дитина з самого свого народження весь час проживає разом з матір?ю та перебуває на її утриманні та що з моменту розірвання відносин батько дитини припинив виконувати свої батьківські обов?язки щодо дитини, з 2022 року він припинив цікавитися життям дитини, її розвитком, матеріальним забезпеченням. Мати самостійно здійснює виховання. догляд та матеріальне забезпечення доньки.

Згідно довідки № 197 від 25.12.2025 року виданою закладом дошкільної освіти №29 «Дивосвіт Ужгородської міської ради дитина відвідує заклад дошкільної освіти №29 з 03.11.2025 року. У відповідності до характеристики від 25.12.2025 року № 197 за час навчання дитина зарекомендувала себе, як здібна дитина, дуже дружня, добра, по товариськи відноситься до всіх дітей. Освітній процес відбувається за Індивідуальною програмою розвитку. Мати дитини бере активну участь у житті дитини, регулярно відвідує батьківські збори, цікавиться життям дитини, забезпечує відвідування навчальних екскурсій, організовує правильне проведення вільного часу. Батько. із дитиною не спілкується, з сім?єю не проживас. У вихованні дитини участі не бере, з освітнім закладом на зв?язок не виходив, на батьківські збори не з?являвся.

За результатами медичного обстеження дитини, встановлено діагнози, такі як: дитячий аутизм, порушення нейророзвитку. загальний недорозвиток мовлення 1 рівня та затримку мовленнєвого розвитку.

13.06.2024 року Комунальним некомерційним підприємством «Центр медико санітарної допомоги №1» позивачу видано довідку №80 про потреби дитини (дитини інваліда) у домашньому догляді.

Позивач пояснює, що вона змушена постійно отримувати письмові згоди батька дитини на проведення психіатричного огляду малолітньої доньки та, що кожне таке звернення до лікаря психіатра, з боку батьки дитини супроводжувались сварками, так як останній не бажав надавати згоди на обстеження дитини.

Згідно інформації, яка підтверджується розрахунками заборгованості зі сплати аліментів виданими Подільським відділом державної виконавчої служби у м. Києві загальна сума заборгованості зі сплати аліментів складає 241 175 грн.

В позовній заяві вказується, що у провадженні Подільського районного суду міста Києва перебувала кримінальна справа №1-119/11 по обвинуваченню батька у вчиненні тяжких злочинів передбачених ч.1 ст.185 КК України та п.2 ч. 2 ст.115 КК України. 01.11.2011 року Вироком Подільського районного суду м. Києва батька було визнано винним та засуджено до 13 років позбавлення волі.

Третя особа у висновку органу опіки та піклування від 22.07.2026 №1118/17/01-13 вважає за доцільне позбавити батьківських прав відповідача, відносно дитини.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступним.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею ч. 1 ст. 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. ч. 2 і 3 СК України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

За ч. ч. 1, 2 та 4 ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (ч. 1 ст.180 СК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Відповідно ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов`язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Суд зазначає, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьками обов`язків по вихованню, а також встановити, що вони ухиляються від їх виконання свідомо, тобто, що вони систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжують не виконувати свої батьківські обов`язки.

Згідно з п. 2 ч. 1 статті 164 СК України батько може бути позбавлений судом батьківських прав, якщо він ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин, зокрема ставлення батьків до дітей.

Відповідно до ч. 4 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав тощо обов`язковою є участь органу опіки та піклування, який згідно з ч. 5 ст. 19 подає суду письмовий висновок щодо розв`язування спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

При цьому, висновок органу опіки та піклування щодо розв`язання спору є дорадчим документом та не тягне за собою виникнення будь-яких прав чи обов`язків для суб`єктів відповідних правовідносин і не має обов`язкового характеру.

Подібний правовий висновок викладений у Постанові Верховного Суду від 16 лютого 2022 року справа № 742/710/19.

Як вже зазначалось, позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України).

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

За абз. 4 ч. 1 ст.1 Закону України «Про охорону дитинства» забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити.

При визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним.

Батьківські права тривають до повноліття дитини, позбавлення батьківських прав після його настання закон не допускає. Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України.

Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав та інтересів дитини. Тому, у кожному випадку треба виявити і оцінити позитивний результат у долі дитини, який має настати. Однак, це водночас і санкція за протиправну винну поведінку матері або батька, яку можна вважати юридичною відповідальністю.

Згідно ч. 4 ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладання на них відповідальності, встановленої законом.

Неможливо визначити абсолютно всі види поведінки фізичної особи у сферах особистого та сімейного життя, оскільки особисті та сімейні права є частиною природних прав людини, які не є вичерпними‚ і реалізуються в різноманітних і динамічних відносинах майнового та немайнового характеру, стосунках, явищах, подіях тощо. Право на приватне та сімейне життя є засадничою цінністю, необхідною для повного розквіту людини в демократичному суспільстві, та розглядається як право фізичної особи на автономне буття незалежно від держави, органів місцевого самоврядування, юридичних і фізичних осіб (п. 3.1 рішення Конституційного Суду України від 20.01.2012 року № 2-рп/2012 у справі за конституційним поданням Жашківської районної ради Черкаської області щодо офіційного тлумачення положень частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України).

Для суду є безспірним, що в даних правовідносинах при вирішенні питання про позбавлення батьківських прав відповідача відбувається втручання в його право на сімейне життя, яке не є абсолютним і може бути обмеженим в порядку передбаченому Конституцією України.

З іншої сторони обов`язковому дослідженню підлягає питання щодо забезпечення прав неповнолітньої дитини не розлучатися з батьками і врахування при цьому якнайкращих інтересів дитини (ст ст. 1, 9 Конвенції).

Досліджуючи правомірність втручання в право відповідача на сімейне життя, суд розуміючи місце Загальної декларації прав людини від 10.12.1948 року в сфері стандартів прав людини, вважає за необхідне звернутись до принципів, викладених в ст. 29 Декларації, згідно із якими: кожна людина має обов`язки перед суспільством, у якому тільки й можливий вільний і повний розвиток її особи; при здійсненні своїх прав і свобод кожна людина повинна зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві.

Отже, в даному випадку допускається обмеження прав особи, а процедура, підстави та правові наслідки позбавлення батьківських прав передбачені нормами СК України (ст. ст. 164-167).

В матеріалах справи відсутні докази, які могли б підтвердити виконання відповідачем своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Водночас, матеріалами справи підтверджується, що вихованням дитини займається виключно позивач.

Також, судом враховується відсутність доказів сплати відповідачем аліментів.

Отже, в ході судового розгляду справи встановлено, що відповідач ухиляється від належного виконання своїх обов`язків по вихованню, утриманню своєї дитини, не здійснює належного догляду за нею, не створює належних умов для їх проживання, фізичного та розумового розвитку, не цікавився її навчанням, станом здоров`я, а тому враховуючи дані обставини та перш за все інтереси малолітньої дитини, суд доходить до висновку про задоволення позову повністю.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача з огляду на задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 10, 18, 133, 141, 259, 263-265, 280-282, 289, ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав - задовольнити;

Позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривень 20 копійок судового збору;

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_2 );

Відповідач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_3 );

Третя особа: Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Ужгородської міської ради Закарпатської області (88000, м. Ужгород, пл. Поштова, 3 ЄДРПОУ 04053699);

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду;

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення;

У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення;

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суддя В.В. Гребенюк