Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №754/12476/25 — Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:754/12476/25

Провадження №: 2/755/6559/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" жовтня 2026 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:

Головуючого судді - Хромової О.О.

при секретарі - Єрусалімцевій О.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва, цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Акціонерне товариство «Сенс Банк» (далі - АТ «Сенс Банк») звернулося до Деснянського районного суду міста Києва з позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 , заборгованість за кредитним договором від 19 січня 2022 року № 501419907 в розмірі 40 230,40 грн та судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 19 січня 2022 року ОСОБА_1 шляхом підписання оферти запропонував АТ «Альфа-Банк» укласти угоду про надання споживчого кредиту, яка є невід`ємною частиною Договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк». Банк прийняв пропозицію Відповідача та підписав акцепт пропозиції на укладання угоди про надання споживчого кредиту № 501419907. Додаток № 1 до угоди містить узгоджений сторонами графік платежів, розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супутніх послуг.

Отже, між сторонами 19 січня 2022 року з дотриманням приписів чинного законодавства України було укладено кредитний договір, за яким відповідач отримав кредит із наступними основними умовами: тип кредиту - «Кредит готівкою», сума кредиту - 20 000,00 грн, процентна ставка - 19,99 % річних, тип ставки - фіксована, строк кредитування - 24 місяці, дата повернення кредиту - 19 січня 2024 року, порядок повернення кредиту - згідно із графіком платежів: до 19 числа кожного місяця з дати надання кредиту до повного погашення кредиту по 1 407,82 грн, загальна кількість платежів - 24.

При цьому, 12 серпня 2022 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк». Запис про зміну найменування внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30 листопада 2022 року.

Відповідач взяті на себе зобов`язання щодо повернення кредиту не виконав, припинивши здійснювати платежі в рахунок повернення кредиту та сплачувати проценти за користування ним, з огляду на що за ним утворилась перед позивачем заборгованість у розмірі 40 230,40 грн, яка складається із простроченої заборгованості за тілом кредиту - 20 000,00 грн, заборгованості за відсотками - 9 310,40 грн, та заборгованості за комісією - 10 920,00 грн.

У зв`язку з вказаним просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 04 серпня 2025 року справу передано на розгляд до Дніпровського районного суду міста Києва за підсудністю.

В порядку автоматизованого розподілу справ між суддями заяву передано на розгляд судді Хромовій О.О.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 01 грудня 2025 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, сторонам роз`яснено їх процесуальні права та встановлено процесуальні строки.

У встановлений судом строк відповідач ОСОБА_1 відзив на позов не подав. Копію ухвали про відкриття провадження у справі відповідач ОСОБА_1 отримав 04 лютого 2026 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідно до пункту 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Строки для подання відзиву та відповіді на відзив закінчились, а тому відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України та частини п`ятої статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, суд приходить до таких висновків.

Судом встановлено, що 19 січня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до АТ «Альфа-Банк» з офертою (пропозицією) на укладення угоди про надання споживчого кредиту № 501419907. В матеріалах справи міститься Акцепт пропозиції на укладання угоди про надання споживчого кредиту, відповідно до якого АТ «Альфа-Банк» 19 січня 2022 року прийняло пропозицію ОСОБА_1 на укладення Угоди про надання споживчого кредиту від 19 січня 2022 року № 501419907, на наступних умовах: тип кредиту - «Кредит готівкою», сума кредиту - 20 000,00 грн, тип процентної ставки - фіксована, процентна ставка - 19,99 % річних, процентна ставка може бути змінена шляхом укладення відповідної додаткової угоди. Строк кредиту - 24 місяці.

Пунктом 1 угоди визначено, що під час користування кредитом банк надає позичальнику послуги з розрахунково-касового обслуговування у порядку та на умовах, що визначені цим пунктом та договором. За ці послуги встановлюється комісійна винагорода, а саме: (а) за надання кредиту 0,00 % від суми кредиту, зазначеної в Акцепті на укладення Угоди без ПДВ; (б) за обслуговування (управління) кредиту 1,95 % від суми кредиту, зазначеної в Акцепті без ПДВ. Комісійна винагорода може бути змінена в порядку, передбаченому умовами договору та сплачується згідно діючих тарифів банку, що є невід`ємною частиною договору та розміщені на сайті банку.

Дата повернення кредиту - 19 січня 2024 року.

Позичальник перед укладенням Угоди у письмовій формі підтвердив, що ознайомлений зі всією інформацією, необхідною для прийняття усвідомленого рішення щодо отримання кредиту; з нормами Закону України «Про споживче кредитування» та нормативними актами НБУ; із інформацією, зазначеною в частині другій статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», яка розміщена на офіційній сторінці Банку у мережі інтернет.

В Додатку № 1 до Угоди про надання кредиту від 19 січня 2022 року № 501419907 міститься графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супровідних послуг.

Також 19 січня 2022 року відповідач підписав паспорт споживчого кредиту, який містить основні умови кредитування, інформацію щодо орієнтовної реальної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту, інформацію про порядок повернення кредиту та іншу інформацію кредитування.

12 серпня 2022 року рішенням загальних зборів змінено найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк». Запис про зміну найменування позивача внесений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30 листопада 2022 року.

Із копії розрахунку заборгованості за кредитом вбачається, що заборгованість відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором від 19 січня 2022 року № 501419907 станом на 17 червня

2025 року становить 40 230,40 грн, з яких: заборгованість за простроченим тілом кредиту - 20 000,00 грн, заборгованість за відсотками - 9 310,40 грн, заборгованість по комісії 10 920,00 грн.

До матеріалів справи позивачем також долучено виписку по рахунку ОСОБА_1 , з якої вбачається, що у період з 19 січня 2022 року по 17 червня 2025 року у відповідача наявна заборгованість у загальному розмірі 40 230,40 грн, з яких: заборгованість за простроченим тілом кредиту - 20 000,00 грн, заборгованість за відсотками - 9 310,40 грн, та заборгованість за комісією - 10 920,00 грн.

Також АТ «Сенс Банк» направило на адресу відповідача вимогу про усунення порушень за договором, в якому вимагало протягом 30 днів з моменту отримання вимоги банку, але в будь-якому випадку не пізніше 35 календарних днів з моменту надсилання даної вимоги, усунути порушення умов кредитного договору № 501419907 та погасити заборгованість, яка станом на 10 червня 2025 року становить 40 230,40 грн.

Разом з тим, ОСОБА_1 належним чином не відреагував на вимогу та зобов`язань за кредитним договором не виконав, доказів протилежного матеріали справи не містять.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

З наданих матеріалів вбачається, що між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 укладено угоду про надання споживчого кредиту від 19 січня 2022 року № 501419907, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, який оформлений сторонами в письмовій формі.

Отже, судом встановлено, що укладена між сторонами угода від 19 січня 2022 року № 501419907 відповідає вимогам Закону та є обов`язковим до виконання.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц зазначила, що визначаючи зміст правовідносин, які виникли між сторонами кредитного договору, суди повинні встановити на які потреби було надано кредит, чи здійснювалось кредитування з метою задоволення боржником особистих економічних та побутових потреб.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Таке визначення розкриває сутність зобов`язання як правового зв`язку між двома суб`єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов`язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов`язання надано право, що кореспондує обов`язку першої. Обов`язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов`язання (стаття 510 ЦК України).

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із частиною першою статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки (стаття 1054 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не спростовано твердження позивача про те, що відповідач користувався наданими кредитними коштами.

Враховуючи положення пунктів 3, 6 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», статті 41 Закону України «Про Національний банк Україні», частин першої, другої статті 68 Закону України «Про банки та банківську діяльність», підпункту 2.1.1, пункту 5.1,

п. 5.4, пункту 5.6, Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 30 грудня 1998 року № 566 (зі змінами та доповненнями), виписка з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійсненні протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

Отже, банківські виписки є належним доказом підтвердження операцій за кредитом (правова позиція викладена в Постанові Вищого Господарського Суду України від 06 квітня 2017 року у справі № 905/2009/15).

Таким чином, на підтвердження обставин укладення кредитного договору позивач надав оферту на укладення угоди та акцепт пропозиції на укладення угоди, що складають угоду про надання споживчого кредиту від 19 січня 2022 року № 501419907, яка підписана банком та ОСОБА_1 , паспорт споживчого кредиту, довідку про систему гарантування вкладів фізичних осіб, розрахунок заборгованості по кредиту, виписку по рахунку за кредитною карткою за період із 19 січня 2022 року по 17 червня

2025 року.

Згідно із частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Належними доказами в розумінні статті 77 ЦПК України є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування наявність заборгованості перед позивачем за тілом кредиту.

З урахуванням встановленого, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання не виконав, у передбачений в договорі строк, кошти не повернув, внаслідок чого виникла заборгованість за основним зобов`язанням у розмірі 20 000,00 грн, що підлягає стягненню з відповідача.

Щодо нарахованих АТ «Сенс Банк» відсотків за користування кредитом, суд зазначає таке.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідачем не виконано зобов`язань, визначених Договором, порушено умови щодо погашення кредиту та нарахованих відсотків за його користування.

Відповідно до частини другої статті 1048 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до статей 1049, 1054 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути кредитору надані грошові кошти (кредит) та сплатити проценти у строки та на умовах, встановлених договором.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

Судом встановлено, що між сторонами виникли договірні відносини, які регулюються укладеним між сторонами договором, та у зв`язку із неналежним виконанням боржником умов зазначеного договору, у позивача як кредитора за спірними зобов`язаннями, виникло право вимоги стягнути з відповідача заборгованість по кредиту, та процентам, що нараховувались за процентною ставкою 19,99 % річних.

Із копії розрахунку заборгованості за кредитом вбачається, що заборгованість відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором від 19 січня 2022 року № 501419907 станом на 17 червня

2025 року становить 40 230,40 грн, з яких: заборгованість за простроченим тілом кредиту - 20 000,00 грн, заборгованість за відсотками - 9 310,40 грн, заборгованість по комісії 10 920,00 грн.

Відповідно до частин першої, третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідачем не надано контррозрахунку суми заборгованості за відсотками за користування кредитом. Також відповідачем не надано доказів щодо належного виконання ним умов кредитного договору, відповідним правом останній не скористався.

Судом перевірено розрахунок відсотків за несвоєчасне погашення кредиту та встановлено, що розрахунок зроблено з урахуванням умов кредитного договору, а тому з відповідача на користь позивача також підлягає стягненню заборгованість за відсотками у розмірі 9 310,40 грн.

Водночас щодо вимоги про стягнення заборгованості по відсоткам, суд зазначає наступне.

Пунктом 1 Угоди визначено, що під час користування кредитом банк надає позичальнику послуги з розрахунково-касового обслуговування у порядку та на умовах, що визначені цим пунктом та договором. За ці послуги встановлюється комісійна винагорода, а саме: (а) за надання кредиту 0,00 % від суми кредиту, зазначеної в Акцепті на укладення Угоди без ПДВ; (б) за обслуговування (управління) кредиту 1,95 % від суми кредиту, зазначеної в Акцепті без ПДВ. Комісійна винагорода може бути змінена в порядку, передбаченому умовами договору та сплачується згідно діючих тарифів банку, що є невід`ємною частиною договору та розміщені на сайті банку.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що за угодою про надання споживчого кредиту від 19 січня 2022 року № 501419907, відповідачу ОСОБА_1 у період з 19 січня 2022 року по 19 травня 2024 року нараховувалась щомісячна комісія за обслуговування кредиту у розмірі 390,00 грн щомісячно.

Оскільки відповідно до умов кредитного договору від 19 січня 2022 року № 501419907, що укладений між сторонами, банк надав позичальнику кредит на споживчі цілі, особливості регулювання відносин сторін визначаються Законом України «Про захист прав споживачів».

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від

06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 зроблено правовий висновок: «10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно із частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті

8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку

2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно із частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне управління кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.1 щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за управління кредиту без конкретного переліку які саме послуги надаються є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».».

В кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена комісія за надання кредиту.

З матеріалів даної справи не вбачається необхідності внесення плати за додаткові, супутні послуги Банку, пов`язані з розрахунково-касовим обслуговуванням, Банком в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються ОСОБА_1 та за які Банком встановлена комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування).

Ураховуючи, що Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, то положення договору та вимоги про стягнення комісії за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої, другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10 січня 2024 року у справі

№ 727/5461/23.

З урахуванням викладеного, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості по комісії у розмірі 10 920,00 грн задоволенню не підлягає.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, та враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач знайшли часткове підтвердження під час судового розгляду справи, суд вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд зазначає таке.

Згідно із статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно із частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Понесення позивачем витрат на правову допомогу у розмірі 3 758,08 грн підтверджується: договором від 28 січня 2025 року № 1006 про надання послуг, укладеним з АТ «Сенс Банк» та Адвокатським об`єднанням «СмартЛекс», довіреністю від 03 лютого 2025 року № 023780/25, свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю від 01 березня 2019 року серії ЧК № 001086 виданим на ім`я адвоката Лойфер А.О.

Відповідно до меморіального ордера від 15 липня 2025 року № 891054 позивачем за подання позовної заяви до суду сплачено судовий збір у сумі - 2 422,40 грн.

Заяви про зменшення розміру судових витрат до суду не надходило.

Відповідно до частини першої, другої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку частковим задоволенням позовних вимог з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені позивачем судові витрати по справі по сплаті судового збору в розмірі 1 764,87 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 738,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 11, 207, 525-526, 530, 536, 549, 551, 610, 626, 629, 638, 639, 1046-1056 ЦК України, статтями 12, 13, 49, 81, 89, 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ :

Позов Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» заборгованість за кредитним договором від 19 січня 2022 року № 501419907, що складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 20 000,00 грн, та заборгованості за відсотками у розмірі

9 310,40 грн, що разом становить 29 310,40 грн (двадцять дев`ять тисяч триста десять гривень 40 копійок).

У задоволенні іншої частини вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» судовий збір у розмірі 1 764,87 грн (одна тисяча сімсот шістдесят чотири гривні 87 копійок), витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 738,00 грн (дві тисячі сімсот тридцять вісім гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Позивач - Акціонерне товариство «Сенс Банк», ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 23494714, адреса місцезнаходження: вул. Велика Васильківська, 100, м. Київ, 03150.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Повне рішення суду виготовлено 13 жовтня 2026 року.

Суддя О.О. Хромова