Суд: Дніпровський районний суд міста Києва
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: надання послуг
Дата: 12 жовтня 2026 р.
Справа: №755/15000/24
Суддя: Коваленко І. В.
Справа №:755/15000/24
Провадження №: 2/755/12702/26
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"13" жовтня 2026 р. м. Київ
Дніпровський районний суд міста Києва у складі: головуючого судді - Коваленко І.В., за участю секретаря судових засідань - Назарової І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -
В С Т А Н O В И В :
29 серпня 2024 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, у якому просить суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за послуги з централізованого опалення (постачання теплової енергії), постачання гарячої води та абонентське обслуговування у розмірі 50 843,25 грн, інфляційну складову боргу в сумі 6 502,35 грн, 3 % річних у сумі 1 077,40 грн, а також судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 3 028,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії» від 10 квітня 2014 року № 1198-VII, ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води для споживачів встановленої зони теплопостачання Дніпровського та Дарницького районів міста Києва, у тому числі до будинку АДРЕСА_1 (зокрема до квартири АДРЕСА_2 ).
23 липня 2014 року в газеті «Хрещатик» (№ 103 (4503)) позивачем розміщено повідомлення з пропозицією про укладення договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води шляхом звернення споживачів до підрозділів теплопостачальної організації. Проєкт вказаного договору опубліковано в офіційному віснику Київської міської ради - газеті «Хрещатик» від 06 серпня 2014 року (№ 111 (4511)). Позивач зазначає, що взаємовідносини між сторонами регулюються чинними на момент виникнення заборгованості нормативними актами, зокрема Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, Правилами надання послуг з постачання теплової енергії (постанова КМУ від 21 серпня 2019 року № 830) та Правилами надання послуг з постачання гарячої води (постанова КМУ від 11 грудня 2019 року № 1182), а також Законами України «Про житлово-комунальні послуги» та «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».
Відповідачі є споживачами вказаних комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_3 . З посиланням на ч. 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та норми статей 541, 543 Цивільного кодексу України, позивач зауважує, що дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати послуг, а кредитор має диспозитивне право вимагати виконання обов`язку від будь-кого з них окремо щодо кола тих осіб, відомості про яких наявні у теплопостачальної організації.
Через неналежне виконання відповідачами обов`язків з оплати спожитих послуг за період з серпня 2016 року (з централізованого опалення), з травня 2017 року (з постачання гарячої води) та з листопада 2021 року (за абонентське обслуговування) станом на 01 липня 2024 року утворилася загальна заборгованість у розмірі 50 843,25 грн. Вказана сума складається із: заборгованості за централізоване опалення (постачання теплової енергії) - 22 035,44 грн, заборгованості за послугу з постачання гарячої води - 27 282,99 грн, а також заборгованості з плати за абонентське обслуговування - 1 524,82 грн, що й стало предметом судового розгляду.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 17 жовтня 2024 року відкрито провадження у цивільній справі, розгляд якої ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Сторонам було роз`яснено їх процесуальні права щодо подання заяв по суті справи та встановлено відповідні процесуальні строки.
12 лютого 2025 року Дніпровським районним судом міста Києва ухвалено заочне рішення, яким позовні вимоги задоволено повністю. Вказаним судовим рішенням стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» заборгованість за послуги з централізованого опалення (постачання теплової енергії), постачання гарячої води та абонентське обслуговування у розмірі 50 843,25 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 6 502,35 грн, 3 % річних у розмірі 1 077,40 грн, що разом становить 59 159,61 грн.
Крім того, стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору в сумі по 1 514,00 грн з кожного.
07 травня 2025 року (вх.№25863) відповідач ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва із заявою про перегляд заочного рішення суду від 12 лютого 2025 року.
Обґрунтовуючи клопотання про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення та скасування судового акта, ОСОБА_1 зазначив, що про наявність цивільної справи та ухвалене судове рішення дізнався випадково, а копію повного тексту заочного рішення отримав лише 13 травня 2025 року у відділенні поштового зв`язку «Укрпошта» (штриховий ідентифікатор відправлення № 0610244621727). Зауважив, що хоча він офіційно зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , проте у зв`язку з похилим віком (79 років), наявністю першої Б групи інвалідності безстроково (довідка до акта огляду МСЕК серії № 135364) та потребою в постійному сторонньому догляді, він фактично постійно проживає разом із донькою за іншою адресою. Як учасник ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС у 1988 році (категорія 1, посвідчення серії НОМЕР_1 від 08 серпня 2019 року) та особа з обмеженими можливостями пересування, відповідач не отримував копії ухвали про відкриття провадження та позовної заяви, а тому був позбавлений можливості надати відзив і заперечувати проти вимог позивача.
За змістом заперечень по суті спору ОСОБА_1 заявив про пропуск позивачем строків позовної давності. Посилаючись на статтю 257, частину 4 статті 267 Цивільного кодексу України та правові висновки Верховного Суду від 01 лютого 2018 року у справі № 661/3272/15-ц, відповідач наголосив, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно, відповідно, позовна давність має обчислюватися за кожним платежем окремо. З огляду на те, що ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» звернулося до суду з позовом лише 29 серпня 2024 року, вимоги про стягнення заборгованості поза межами трирічного строку є безпідставними. Окремо відповідач підкреслив, що заочним рішенням суду з нього безпідставно стягнуто судовий збір у розмірі 1 514,00 грн, оскільки відповідно до пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» він як особа з інвалідністю І групи повністю звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 14 травня 2025 року заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення задоволено частково. Заочне рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 12 лютого 2025 року скасовано, а справу призначено до повторного розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Сторонам було повторно роз`яснено їхнє процесуальне право на подання заяв по суті справи у встановлені судом строки.
29 травня 2025 року (№30939) від представника позивача ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» - Кравченко В.С. надійшли заперечення на заяву про перегляд заочного рішення.
04 червня 2025 року (вх.№31907) у встановлений судом п`ятнадцятиденний строк відповідач ОСОБА_1 подав до суду відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» в повному обсязі.
За змістом відзиву відповідач зазначив, що доводи позовної заяви є безпідставними та необґрунтованими. Зауважив, що він зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 . Проте у зв`язку з похилим віком, наявністю першої Б групи інвалідності безстроково (довідка до акта огляду МСЕК серії № 135364) та потребою в постійному сторонньому догляді, він фактично тривалий час проживає разом із донькою за іншою адресою і не мав можливості вчасно отримати судові матеріали.
По суті заперечень проти позову ОСОБА_1 вказав, що він є учасником ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС у 1988 році та має статус постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії (посвідчення серії НОМЕР_1 від 08 серпня 2019 року). Посилаючись на абзац перший пункту 11 частини першої статті 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», відповідач наголосив, що держава гарантує йому пільгу у вигляді 50-відсоткової знижки плати за користування житлом та комунальними послугами (включаючи теплову енергію та водопостачання) в межах середніх норм споживання. У зв`язку з цим, 19 травня 2025 року відповідач звернувся до ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» із письмовою заявою про проведення перерахунку плати за надані житлово-комунальні послуги з урахуванням наявної у нього 50-відсоткової пільги, однак відповіді від теплопостачальної організації не отримав.
Окрім цього, ОСОБА_1 у відзиві повторно заявив про пропуск позивачем строків позовної давності. Спираючись на статтю 257, частину 4 статті 267 Цивільного кодексу України та правові висновки Верховного Суду від 01 лютого 2018 року у справі № 661/3272/15-ц, відповідач зазначив, що плата за житлово-комунальні послуги є щомісячним платежем, а тому позовна давність має обчислюватися за кожним платежем окремо. З урахуванням того, що позивач звернувся з позовом лише 29 серпня 2024 року, вимоги про стягнення заборгованості поза межами трирічного строку позовної давності (з урахуванням періодів зупинення та продовження строків через COVID-карантин та воєнний стан на підставі пунктів 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України) є протиправними, у зв`язку з чим відповідач просив застосувати наслідки спливу позовної давності та відмовити у задоволенні позову.
18 червня 2025 року від представника позивача ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» - Кравченка В.С. до суду надійшла відповідь на відзив (зареєстрована канцелярією суду за вх. № 35136), у якій позивач повністю заперечував проти доводів відповідача ОСОБА_1 та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представник позивача зазначив, що твердження про неврахування пільги є помилковими, оскільки за особовим рахунком № НОМЕР_2 товариство самостійно розраховувало та надавало відповідачу 50-відсоткову знижку у межах встановлених державою соціальних нормативів площі житла (31,5 кв.м для опалення) та об`єму споживання (1,6 куб.м для гарячої води) до вересня 2019 року включно відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Постанови КМУ від 06 серпня 2014 року № 409 «Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування». Надалі, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року № 373, з 01 жовтня 2019 року в Україні впроваджено монетизацію пільг, згідно з якою розрахунок пільг здійснюється органами соціального захисту (Пенсійного фонду), які виплачують кошти безпосередньо споживачам, а виконавець послуг зобов`язаний відображати у квитанціях повну вартість послуг. Неотримання пільги у грошовій формі від держави не звільняє споживача від обов`язку оплачувати надані послуги виконавцю, у зв`язку з чим позивач просив позов задовольнити повністю.
Зважаючи на розгляд справи в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання не проводилось, а фіксування процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, суд дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» є виконавцем послуг з централізованого опалення (постачання теплової енергії) та постачання гарячої води у будинку АДРЕСА_1 .
На виконання ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 17 жовтня 2024 року Департаментом будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надано суду копію свідоцтва про право власності від 30 березня 1999 року серії НОМЕР_3 на квартиру АДРЕСА_4 , а також копію наказу Головного управління житлового забезпечення КМДА від 17 березня 1999 року № 217-С/КІ, на підставі якого було видано вказане свідоцтво.
Згідно з зазначеними документами, квартира АДРЕСА_2 за вказаною адресою належить на праві приватної власності відповідачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які також є зареєстрованими особами за цією адресою.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_1 є учасником ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС у 1988 році та має статус постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 08 серпня 2019 року, а також є особою з інвалідністю І групи Б безстроково на підставі довідки до акта огляду МСЕК серії 10 АЛА № 135364 від 17 червня 2011 року.
Твердження відповідача ОСОБА_1 про те, що у зв`язку з похилим віком (79 років), першою Б групою інвалідності та потребою в сторонньому догляді він фактично проживає за іншою адресою у своєї доньки, не звільняють його від обов`язку утримання належного йому на праві власності майна та оплати житлово-комунальних послуг.
Відповідно до статті 322 Цивільного кодексу України, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Послуга з постачання теплової енергії (централізованого опалення) розраховується відповідно до опалювальної площі житла та спрямована на збереження цілісності і підтримання належного технічного стану всього багатоквартирного будинку, тому непроживання власника у приміщенні не припиняє його статусу споживача та не знімає з нього тягар утримання власності.
Правовідносини між сторонами у спірний період регулювалися Житловим кодексом Української РСР (ЖК України), Законами України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV (який діяв до 01 травня 2019 року) та від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII (який ввівся в дію з 01 травня 2019 року), а також Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630.
Відповідно до статті 68 Житлового кодексу України, наймачі та власники зобов`язані своєчасно вносити плату за комунальні послуги щомісячно у встановлені строки.
Згідно з частиною 3 статті 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII, норми цього Закону застосовуються з урахуванням особливостей, встановлених законами, що регулюють відносини у сферах постачання теплової енергії та централізованого постачання гарячої води. Предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, а також плати за абонентське обслуговування.
Пунктом 5 частини 1 статті 1 вказаного Закону встановлено, що житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядку і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів. Пунктом 1 частини 1 статті 7 чинного Закону № 2189-VIII закріплено право споживача одержувати своєчасно та належної якості послуги, чому прямо відповідає визначений пунктом 5 частини 2 статті 7 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Аналогічні за змістом положення містилися у статтях 1, 19, 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV, де зазначалося, що відносини між учасниками у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, а споживач зобов`язаний оплачувати послуги щомісячно відповідно до умов договору, затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.
Пункти 11, 12 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (надалі - Правила № 630), чітко регламентують порядок здійснення нарахувань за комунальні послуги виконавцем як за показаннями загальнобудинкових засобів обліку, так і за затвердженими нормами споживання (пропорційно опалюваній площі квартири для опалення та за кількістю зареєстрованих осіб для гарячої води).
У постанові Верховного Суду від 17 березня 2021 року у справі № 703/1932/19 висловлено правову позицію, згідно з якою споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними, а відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг або відсутність двосторонніх актів приймання-передачі послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати за фактично надані послуги. Нарахування позивачем плати за теплову енергію та гарячу воду здійснювалося на підставі чинних тарифів та Методики розподілу № 315, що є загальнообов`язковою для багатоквартирних будинків.
Оскільки відповідачі не надали суду жодних актів-претензій про неналежне надання або ненадання послуг, складених відповідно до ст. 27 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», факт надання послуг позивачем є доведеним, а нарахування за абонентське обслуговування з листопада 2021 року проведено відповідно до вимог Закону.
Окрім цього, загальні засади виникнення, виконання та припинення грошових зобов`язань регулюються нормами Цивільного кодексу України.
Згідно зі статтями 525, 526, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.
Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання.
Щодо заперечень відповідача про «неврахування» його пільг у розмірі 50% знижки, передбаченої Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», суд зазначає таке.
З матеріалів справи та наданої позивачем відповіді на відзив вбачається, що до вересня 2019 року включно ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» безпосередньо здійснювало нарахування та відображення вказаної пільги у щомісячних квитанціях за формулою знижки в межах державних соціальних нормативів (31,5 кв.м опалюваної площі та 1,6 куб.м гарячої води на особу), що підтверджується долученими розрахунками за особовим рахунком № НОМЕР_2 , а у певні періоди 2017-2018 років відповідач додатково користувався житловою субсидією.
Разом з тим, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року № 373 «Деякі питання надання житлових субсидій та пільг на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого палива і скрапленого газу», з 01 жовтня 2019 року в Україні було законодавчо запроваджено механізм монетизації пільг.
За цим механізмом розрахунок та виплата пільг громадянам здійснюються у грошовій формі безпосередньо споживачу органами Пенсійного фонду України (раніше - органами соціального захисту населення), тоді як виконавець послуг зобов`язаний нараховувати у щомісячних платіжних документах повну вартість спожитих послуг (100%) без урахування знижки.
Таким чином, неотримання або несвоєчасне отримання монетизованої пільги у грошовій формі від держави не звільняє відповідача від обов`язку повної оплати за спожиту теплову енергію та гарячу воду перед виконавцем послуг, а нарахування позивача після 01 жовтня 2019 року є законними.
Щодо заяви відповідача ОСОБА_1 про застосування наслідків спливу позовної давності, суд зазначає таке.
Відповідно до статей 256, 257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, який встановлюється у три роки.
Згідно з частиною 4 статті 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
У постанові Верховного Суду від 01 лютого 2018 року у справі № 661/3272/15-ц підтверджено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно, тому позовна давність обчислюється від кожного окремого щомісячного платежу за кожний розрахунковий період.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року № 540-IX, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12. Згідно з вказаною нормою, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
На території України карантин було запроваджено з 12 березня 2020 року відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» та в подальшому неодноразово продовжено дію вказаних обмежувальних заходів уповноваженими постановами Уряду до моменту його офіційного скасування з 01 липня 2023 року.
Надалі, Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 19, яким перебіг позовної давності зупинено на період дії в Україні воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022.
Враховуючи, що карантин в Україні було запроваджено з 12 березня 2020 року, на вказану дату трирічний строк позовної давності охоплював вимоги позивача, починаючи з 12 березня 2017 року. З цієї дати перебіг позовної давності зупинився спочатку в силу карантинних норм, а згодом - через дію воєнного стану.
Відтак, вимоги позивача за період з 12 березня 2017 року по 01 липня 2024 року заявлені в межах закону.
Разом з тим, щодо вимог про стягнення заборгованості, яка виникла поза межами цього строку, а саме за період з серпня 2016 року по 11 березня 2017 року включно, строк позовної давності сплив ще до запровадження будь-яких законодавчих обмежень та зупинень.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 375/1332/15-ц зазначено, що позовна давність є процесуальним бар`єром. Якщо про застосування позовної давності заявила сторона у спорі, суд зобов`язаний застосувати її наслідки та відмовити в частині вимог, щодо яких строк сплив.
Перевіряючи надані позивачем помісячні розрахунки заборгованості по особовому рахунку № НОМЕР_2 , суд дійшов таких висновків.
За послугою з постачання теплової енергії (централізованого опалення) загальна заборгованість за розрахунком позивача становить 26 732,25 грн, з яких: основний борг - 22 035,44 грн, 3% річних - 1 077,40 грн, інфляційна складова - 3 619,41 грн.
Враховуючи заяву відповідача про застосування позовної давності, судом виключаються нарахування за період з липня 2016 року по лютий 2017 року включно (а саме: сума застарілого перехідного сальдо основного боргу у розмірі 4 185,24 грн, нараховані 3% річних - 81,53 грн, інфляційні втрати - 503,24 грн).
У межах строків позовної давності за цим видом послуг стягненню підлягає: основний борг - 17 850,20 грн, 3% річних - 995,87 грн, інфляційна складова - 3 116,17 грн.
За послугою з постачання гарячої води загальна заборгованість за розрахунком позивача становить 30 890,70 грн, з яких: основний борг - 27 282,99 грн, 3% річних - 1 176,60 грн, інфляційна складова - 2 871,95 грн.
Оскільки нарахування за вказаною послугою розпочалися лише з травня 2017 року, вони повністю перебувають у межах строків позовної давності (з урахуванням її зупинення та продовження в силу закону на час дії карантину та воєнного стану), а тому підлягають стягненню в повному обсязі.
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Оскільки вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3% річних є додатковими до основного зобов`язання, до них застосовується аналогічний правовий підхід щодо позовної давності.
Нарахування інфляційних втрат та 3% річних, які проведені на суму боргу, що утворилася поза межами позовної давності (за період з липня 2016 по лютий 2017 року), задоволенню не підлягають.
Всього у межах позовної давності за обома видами комунальних послуг (з урахуванням також абонентського обслуговування у розмірі 1 524,82 грн) солідарному стягненню з відповідачів підлягає: основний борг у загальному розмірі 46 658,01 грн (17 850,20 + 27 282,99 + 1 524,82), інфляційні втрати за статтею 625 ЦК України - 5 988,12 грн (3 116,17 + 2 871,95) та 3% річних - 2 172,47 грн (995,87 + 1 176,60), що разом становить 54 818,60 грн.
За таких обставин позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.
Згідно з вимогами статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме в розмірі 2 470,85 грн (81,6% від сплаченого позивачем збору).
Враховуючи, що судові витрати стягуються з відповідачів у рівних частках, а відповідач ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 9 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" як особа з інвалідністю I групи, його частка у розмірі 1 235,43 грн на користь позивача не стягується. Натомість з відповідачки ОСОБА_2 , яка не має законодавчих пільг, на користь позивача підлягає стягненню її частка судового збору в розмірі 1 235,42 грн.
Керуючись ст. 4, 12, 13, 76-81, 82, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 274-279, 287 ЦПК України, ст. 257, 264, 267, 322, 509, 525, 526, 530, 541, 543, 599, 610, 625 ЦК України, ст. 5 Закону України «Про судовий збір», суд, -
У Х В А Л И В :
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» (місцезнаходження: 02094, м. Київ, вул. Гната Хоткевича, буд. 20, код ЄДРПОУ 37739041) до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ) та ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» заборгованість за послуги з централізованого опалення (постачання теплової енергії), постачання гарячої води та абонентське обслуговування у розмірі 46 658,01 грн (сорок шість тисяч шістсот п`ятдесят вісім гривень 01 копійка), інфляційну складову боргу у розмірі 5 988,12 грн (п`ять тисяч дев`ятсот вісімдесят вісім гривень 12 копійок) та 3% річних у розмірі 2 172,47 грн (дві тисячі сто сімдесят дві гривні 47 копійок), що разом становить 54 818,60 грн (п`ятдесят чотири тисячі вісімсот вісімдесят вісім гривень 60 копійок).
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 235,42 грн (одна тисяча двісті тридцять п`ять гривень 42 копійки).
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Учасники справи:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» (02094, м. Київ, вул. Гната Хоткевича, буд. 20, код ЄДРПОУ 37739041);
Відповідач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 );
Відповідач - ОСОБА_2 (РНОКПП: невідомий, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 ).
Повний текст рішення виготовлено 13 жовтня 2026 року.
Суддя: І.В.Коваленко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua